Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні
У статті використано матеріали, опубліковані в Укр. біохім. журн., 2007, т. 79, №5.
Saved in:
| Published in: | Біотехнологія |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28158 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні / Р.П. Виноградова, М.В. Колодзейська // Біотехнологія. — 2008. — Т. 1, № 4. — С. 95-104. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860242891307220992 |
|---|---|
| author | Виноградова, Р.П. Колодзейська, М.В. |
| author_facet | Виноградова, Р.П. Колодзейська, М.В. |
| citation_txt | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні / Р.П. Виноградова, М.В. Колодзейська // Біотехнологія. — 2008. — Т. 1, № 4. — С. 95-104. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Біотехнологія |
| description | У статті використано матеріали, опубліковані в Укр. біохім. журн., 2007, т. 79, №5.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:32:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
95
кого тиску або ва�
кууму, до чого
часто вдаються у
промисловості.
Якщо до скла�
ду сировини вхо�
дить кілька різ�
них сполук, то,
вибравши фер�
ментний каталі�
затор, можна
впливати лише
на потрібну речо�
вину. А якщо
взяти до уваги
те, що ферментні білки — це природні спо�
луки, а сировина для добування їх дешева і
доступна (іноді це відходи харчової промис�
ловості), то стає цілком зрозуміло, яке вели�
ке значення мають ці каталізатори для про�
мисловості.
Надзвичайно цікаві можливості відкри�
ває вивчення та створення ферментних мо�
делей — штучно синтезованих і простих за
будовою хімічних сполук, яким притаманна
ферментативна активність. Тобто, каталіза�
тори майбутнього будуть подібні за своєю
дією до ферментів, а в хімічній індустрії де�
далі більше запроваджуватимуть фермент�
ний каталіз.
Використання ферментів у промисло�
вості спрощує й інтенсифікує виробничі
процеси, економить кошти і сировину, дає
змогу підвищувати якість продукції, умож�
ливлює створення нових, досі невідомих
видів продуктів харчового, технічного та ме�
дичного призначення. Академік О. І. Опарін
відзначав, що створення великої ферментної
промисловості буде новим ступенем у керу�
ванні технологічними процесами під час пе�
рероблення біологічної сировини. Важливе
значення біохімічної промисловості та
технічної біохімії для України зумовлено
насамперед тим, що вона має велике, багато�
галузеве сільське господарство, розвинену
харчову та легку промисловість.
У колишньому Радянському Союзі про�
мислова біохімія почала широко розвива�
тись у 60�ті роки ХХ ст. завдяки роботі пере�
дових наукових установ, особливо Інституту
біохімії Академії наук СРСР. Основні ідеї
було закладено роботами О. М. Баха та О. І. Опа�
ріна ще у 30�ті роки. Пізніше проблеми
ОЛЕКСАНДР СОЛОМОНОВИЧ ОЛЕКСАНДР СОЛОМОНОВИЧ
ЦИПЕРОВИЧ —ЦИПЕРОВИЧ — ОДИН ІЗ ОДИН ІЗ ФУНДАТОРІВ ФУНДАТОРІВ
БІОІНДУСТРІЇ ФЕРМЕНТІВ БІОІНДУСТРІЇ ФЕРМЕНТІВ
В УКРАЇНІ В УКРАЇНІ
Р. П. Виноградова,
М. В. Колодзейська
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна
НАН України, Київ
Придет время, когда слова «биоин�
дустрия ферментов» мы будем пи�
сать без кавычек, ибо использова�
ние ферментативного катализа
в народном хозяйстве — это наше
сегодня и завтра, это один из эле�
ментов техники будущего.
А. С. Циперович
Поняття «технічний прогрес» законо�
мірно пов’язують із розвитком науки. При
цьому найчастіше мають на увазі вплив на
виробництво досягнень фізики, хімії,
технічних дисциплін і математики. Біологія
ж, як правило, асоціюється з розвитком
сільського господарства та медицини. А тим
часом у світі існує колосальна за обсягом га�
лузь промисловості, яка є біологічною,
а точніше біохімічною, — це промислова
або технічна біохімія. Її завданням є ство�
рення наукових основ перероблення та збе�
рігання продуктів біологічного походжен�
ня. Біохімічна промисловість — це вся
складна та багатогалузева харчова промис�
ловість, це багато галузей легкої промисло�
вості, низка галузей медицини, фармацев�
тики. Сюди ж належить нова і дуже
перспективна галузь — індустрія ферментів —
ефективних прискорювачів різноманітних
біохімічних процесів.
У техніці для ферментів відкривається
широкий простір. Украй малі кількості їх
з великою швидкістю перетворюють багато
субстратів. Змінюючи температуру, кис�
лотність середовища або кількість фермен�
ту, можна впливати тільки на необхідну ре�
човину. Саме завдяки цьому ферментні
технологічні процеси можна проводити без
складної та дорогої апаратури. Важливим
є те, що ферменти працюють у «м’яких»
умовах, не потребуючи сильного нагріван�
ня, кислого або лужного середовища, висо�
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №4, 2008
96
отримав і дослідив пластеїн, який утворю�
вався за участю катепсинів, та вплив окис�
нювачів й інших регуляторів на хід синте�
тичних процесів у присутності тканинних
протеїназ. Зараз цей підхід зацікавив
біотехнологів усього світу.
О. С. Циперович двічі брав участь у кон�
курсі молодих учених, де отримував другі
премії. За цей час він опублікував 12 науко�
вих робіт. Саме в ті роки виявився його інте�
рес до вивчення тканинних протеїназ — па�
паїну і катепсину, який поклав початок
наступним багаторічним дослідженням про�
теолітичних ферментів. У квітні 1941 р.
Олександр Соломонович захистив канди�
датську дисертацію на тему: «Синтетичес�
кое действие папаина». У травні того ж року
його було затверджено на посаді старшого
наукового співробітника.
З перших днів (з липня 1941 р.) і до
кінця Великої Вітчизняної війни та навіть
після її закінчення (грудень 1945 р.)
О. С. Циперович перебував у лавах діючої
Радянської Армії. Олександр Соломонович
був тяжко поранений, однак після одужан�
ня повернувся на фронт. Доля була при�
хильна до нього — на цій страшній війні він
залишився живим (як у Ф. Тютчева: «Все
пережить и все�таки жить»).
За військову службу О. С. Циперовича
нагороджено орденом «Красная звезда», ме�
далями «За оборону Кавказа», «За победу
над Германией в Великой Отечественной
войне 1941–45 гг.», «Двадцать лет победы в
Великой Отечественной войне», «Пятьдесят
лет Вооруженных сил СССР».
Після демобілізації у січні 1946 р. Олек�
сандр Соломонович повернувся до Інституту
біохімії АН УРСР, «у той завулок з тополи�
ними колонами», і продовжив інтенсивну
науково�дослідну роботу на посаді старшого
наукового співробітника лабораторії фер�
ментів, яку очолював академік В. О. Бє�
ліцер.
У цій лабораторії він ретельно досліджу�
вав механізм денатурації та стабілізації гло�
булярних білків, у тому числі й протео�
літичних ферментів (пепсину, трипсину,
хімотрипсину). Серед різних перетворень
глобулярних білків in vitro денатурація
є найпоширенішим явищем. Денатурація —
це зміна нативної структури білкової моле�
кули, що пов’язана з її глибокими перетво�
реннями. Вона впливає на основні загальні
та специфічні властивості білка. Досліджен�
ня денатурації білків є важливим з теоре�
тичної точки зору і пов’язано зі знанням
структури білка, стійкості його нативного
технічної біохімії було значно розширено
у працях О. І. Опаріна, Н. М. Сиканяна та
інших видатних учених країни. До цієї
славної когорти з повним правом можна
віднести і О. С. Циперовича, який був фун�
датором практичних ферментативних дослі�
джень в Інституті біохімії Академії наук Ук�
раїни. Саме йому належить розробка
технологій виробництва низки фермента�
тивних препаратів і їх впровадження на
підприємствах у різних регіонах колишньо�
го СРСР.
О. С. Циперович народився 15 грудня
1910 р. в м. Одесі у сім’ї службовця. Його
батько впродовж 10 років був сільським
учителем, а після закінчення у 1906 р. юри�
дичного факультету Київського університе�
ту ім. Святого Володимира працював за
спеціальністю в Києві. Мати — домогоспо�
дарка. Обох їх було розстріляно фашистами
в 1941 р. у Києві.
Після закінчення у 1925 р. 7�річної шко�
ли О. С. Циперович навчався в Київському
хімічному технікумі (до 1929 р.) і одночасно
працював в Інституті агрохімії хіміком�
техніком. У 1930 р. вступив до Київського
державного (зараз національний) універси�
тету імені Тараса Шевченка на хімічний фа�
культет, відділення органічної хімії, після
закінчення якого отримав диплом хіміка�
органіка. Його дипломну роботу помітив
проф. С. Н. Реформатський і рекомендував
на наукову роботу.
У 1935–1936 рр. О. С. Циперович працю�
вав хіміком�дослідником у науковому сек�
торі Київського індустріального (зараз
політехнічний) інституту. З квітня 1936 р.
до червня 1941 р. — в Інституті біохімії Ака�
демії наук УРСР, спочатку молодшим, а зго�
дом — старшим науковим співробітником
у відділі ензимології (завідувач — професор
Б. І. Гольдштейн).
Згодом О. С. Циперовича зацікавила
проблема ферментативного синтезу білко�
вих продуктів. На той час механізм біосин�
тезу білків був невідомий. Тому Олександр
Соломонович поставив завдання дослідити
процес синтетичної дії протеолітичних фер�
ментів (папаїну, катепсину) на складних
субстратах. Субстратом для синтетичних ре�
акцій слугували різні пептони, наприклад,
гідролізат яєчного білка (пептон Вітте), пеп�
тон, одержаний під час автолізу свинячих
шлунків. Наслідки роботи свідчили, що
одержаний пластеїн є продуктом синтетич�
ної дії папаїну, а пероксид водню і кисень
пригнічують як гідролітичну, так і синте�
тичну дію папаїну. Таким чином він уперше
Сторінки історії
97
О. С. Циперович запропонував схему де�
натураційного процесу білків. Йому нале�
жить відкриття явища «денатураційної
стабілізації» білків, тобто підвищення стабі�
лізації під впливом денатуруючих факторів,
але не в надто високих концентраціях. Знач�
ний інтерес становлять його дослідження
механізму стабілізуючої дії на протеїнази
продуктів розпаду білків, навіть до окремих
амінокислот. Показано, що стабільність
усієї макроструктури ферментного білка за�
лежить від стану його активного центру —
якщо останній специфічно блокований
(зв’язаний із субстратом), то вона значно
підвищується.
Запобігання денатурації та стабілізація
білків у процесі виробництва є одним з ос�
новних принципів технології білкових речо�
вин. Вивчення і оцінка їх з погляду техно�
логічних схем та їхніх окремих етапів
відкриває широкі можливості для значного
поліпшення та раціоналізації відповідних
промислових виробництв. О. С. Циперович
обрав виробництво глобулярного білка пеп�
сину. Спочатку було підібрано метод визна�
чення активності пепсину, заснований на
розщепленні ферментом кристалічного
едестину, який запропоновано також і для
використання у виробничих умовах.
Робота проводилась у двох напрямах: бу�
ло поетапно проаналізовано основні техно�
логічні схеми виробництва пепсину і вияв�
лено саме ті етапи, на яких фермент
денатурує найбільшою мірою (оброблення
ефіром, вакуум�випаровування, нейтралі�
зація тощо). З другого боку, вивчали мож�
ливість стабілізації пепсину на різних ета�
пах технологічного процесу.
Виявлено, що фермент у концентрова�
них автолізатах слизової оболонки шлунка
свині (основна сировина) виключно стабіль�
ний. Як з’ясувалося, ця стійкість зумовлена
сильною стабілізувальною дією продуктів
пептичного розщеплення білків самої слизо�
вої оболонки, а також продуктів перетрав�
лення яєчного білка або едестину. Стабілі�
зуючий ефект значно підвищується зі
збільшенням концентрації продуктів роз�
щеплення у розчині. Тому з метою якнай�
повнішого збереження активного пепсину
впродовж усіх виробничих операцій запро�
поновано найбільш ефективний автоліз сли�
зової оболонки, що відбувається в умовах
мінімальної кількості води. Дослідження
показали, що в цих умовах пепсин най�
стабільніший, не інактивується з додаван�
ням значної кількості кислоти до тканини
під час зберігання й оброблення ферментних
фізико�хімічного стану. Ця проблема також
має зв’язок із загальнобіологічними питан�
нями, зокрема такими, як реакція живої ре�
човини на руйнування клітин і подразнення.
Дослідження денатурації білків є важли�
вим і з практичного погляду, оскільки це
явище поширене у багатьох важливих галу�
зях промисловості, зокрема у:
1. Виробництві білкового штучного во�
локна, білкових пластичних мас, різних
типів клеїв; у шкіряній, хутровій, текстиль�
ній промисловості, де необхідно отримати
максимальний денатуруючий ефект і збе�
регти його.
2. Виробництві харчових продуктів та їх
кулінарній обробці. Такі денатуруючі дії, як
нагрівання, сушіння, заморожування, со�
ління тощо істотно впливають на засвоєння,
ступінь повноцінності, збереження харчо�
вих і кормових продуктів.
3. Виробництві білкових медичних пре�
паратів — сироваток, вакцин, білків крові,
сухої плазми, токсинів, гормонів, ферментів
тощо. Більшість активних білків чутливі до
денатурації, тому збереження їх у нативно�
му стані у виробничому процесі є дуже важ�
ливим і, водночас, складним завданням.
При цьому денатурація може відігравати
й позитивну роль, даючи можливість отри�
мати бажані зміни властивостей білків, зок�
рема імунохімічних, а також позбавитись
баластних білків.
4. Виробництві технічних препаратів фер�
ментів, наприклад пепсину і сичужного фер�
менту для виготовлення сирів, казеїну;
технічного панкреатину для пом’якшення та
знешерстювання шкіри; пепсину і трипсину
для виробництва бактеріологічних середо�
вищ; технічних препаратів амілази, катала�
зи, ліпази та інших ферментів, які використо�
вують у різних галузях індустрії. При цьому
необхідно зберегти ферменти від денатурації.
5. Виробництві та зберіганні харчових
концентратів (сухого молока, яєчного по�
рошку) тощо.
Проблема стабілізації білків не менш,
а може і більш важлива, ніж денатурація.
Усі ці питання у 50�ті роки ХХ ст. були дале�
кими від вирішення, і саме вони зацікавили
Олександра Соломоновича.
Так, він виявив передденатураційні
зміни у білках; стрибкоподібний характер
змін білкової молекули під час теплової де�
натурації; постденатураційні зміни білків;
дослідив вплив іонів солей та сечовини на
процес денатурації білків; вплив жирних
кислот та ефіру на стійкість глобулярних
білків до денатурації.
БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №4, 2008
98
белков», яку він захистив 10 грудня 1954 р.
на спеціалізованій раді Харківського дер�
жавного університету ім. О. М. Горького (за�
раз Харківський національний університет
ім. В. Н. Каразіна). У тому ж році Олександ�
ра Соломоновича було нагороджено орденом
«Знак Почета» за вислугу років і бездоганну
роботу в системі Академії наук УРСР.
Разом з К. М. Веремєєнко О. С. Циперо�
вич одержав (1961 р.) препарат крис�
талічного трипсину для парентерального
введення. У дослідах на тваринах (щурах)
показано, що він малотоксичний, має про�
тинабрякову дію, сприяє збільшенню судин�
ної проникності, прискорюючи переміщення
мединалу у мозок. Цей препарат пройшов
перевірки у різних клініках м. Києва. На ос�
нові різнобічних клінічних спостережень
було розроблено інструкцію для викорис�
тання кристалічного трипсину, затвердже�
ну Фармакологічним комітетом МОЗ СРСР,
а також запропоновано технологічні умови
для виробництва лікарського препарату
«кристалічний трипсин», теж затверджені
фармкомітетом.
Лабораторію ферментів у 1962 р. було пе�
рейменовано на лабораторію білків крові
Інституту біохімії, де продовжував працю�
вати О. С. Циперович. Відповідно до поста�
нови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від
3 січня 1963 р. «О мерах по дальнейшему
развитию биологической науки и укрепле�
нию ее связи с практикой» було здійснено
реорганізацію структури Інституту з метою
розвитку нових наукових напрямів. В Інсти�
туті створено п’ять нових лабораторій, одна
з яких — хімії та біохімії ферментів. Завіду�
вачем саме цієї лабораторії і було призначено
Олександра Соломоновича. Академік В. О. Бє�
ліцер відзначив, що іншої кандидатури на
цю посаду в Інституті немає і запропонувати
завідування цією лабораторією можна тіль�
ки д.б.н. О. С. Циперовичу. У 1966 р. лабо�
раторії Інституту було реорганізовано
у відповідні відділи.
Таким чином, з 1963 р. О. С. Циперович
був незмінним завідувачем спочатку лабора�
торії, а згодом (з 1966 р.) відділу хімії та
біохімії ферментів до останніх днів життя.
У 1969 р. Олександру Соломоновичу
присвоєно вчене звання «професор» зі спе�
ціальності «Біологічна хімія».
Основний напрям досліджень відділу
хімії та біохімії ферментів під керівництвом
О. С. Циперовича — вивчення властивостей
гідролітичних ферментів з метою викорис�
тання цих ферментів у різних галузях на�
родного господарства. Вибір цього наукового
розчинів (автолізатів). Водночас у концент�
рованих розчинах амінокислот — гліцину
та тирозину — стабілізація пепсину не
відбувається.
З урахуванням даних про денатурацію
і стабілізацію пепсину в лабораторних умо�
вах було розроблено новий метод автолізу
ферментвмісної тканини (слизової оболонки
шлунка свині) — «безводний автоліз», який
відбувається практично без додавання води
до тканини. Цей метод дав можливість ви�
лучити з виробництва більшість денатурую�
чих операцій, стабілізувати пепсин на всіх
етапах технологічного процесу, значно під�
вищити вихід ферменту, виключити більш
складне обладнання, тобто значно поліпши�
ти і спростити виробництво біопрепаратів,
які містять пепсин.
На основі запропонованого методу ав�
толізу розроблено нові технологічні схеми
виробництва: а) препарату «Медичний пеп�
син» (авторське свідоцтво №88356 з Дер�
жавного реєстру винаходів); б) препарату
«Штучний шлунковий сік» (авторське
свідоцтво №89570); в) препарату пепсину
підвищеної активності, який використову�
вали для одержання антитоксичних сирова�
ток. Зазначені методи становлять єдиний
комплекс виробничих процесів, техно�
логічно пов’язаних між собою. Практика
показала, що вони достатньо прості, при�
датні для широкого використання, навіть
для виробників з найпростішим оснащен�
ням, оскільки найскладніші технологічні
процеси з виробництва вилучено.
Новий метод одержання пепсину протя�
гом 1950–1951 рр. було впроваджено на
різних вітчизняних виробництвах. Першим
упровадив цей метод у виробництво пепсину
Московський м’ясокомбінат ім. А. І. Мікоя�
на. Розробки О. С. Циперовича дозволили
отримати препарати кращої якості, а також
істотно заощаджувати основний матеріал та
низку допоміжних, що дало загалом знач�
ний економічний ефект. Принцип «безвод�
ного автолізу» було використано також для
розроблення нових методів виробництва
інших протеолітичних ферментів, наприк�
лад трипсину. Ця робота слугує ілюстрацією
великого практичного значення досліджень
денатурації та стабілізації білків. «Мало
знати, треба й використовувати», — це
принцип роботи Олександра Соломоновича.
Накопичений експериментальний ма�
теріал О. С. Циперович виклав у дисертації
на здобуття вченого ступеня доктора
біологічних наук на тему «Исследование де�
натурации и стабилизации глобулярных
Сторінки історії
99
Asp. flavus (Н. В. Лисенков, 1967 р.), Asp.
оryzae (М. В. Колодзейська, 1969 р.), Str.
griseus (А. Л. Лосєва, 1970 р.). Окрім суто
наукового інтересу до нових ферментів, вив�
чення їхньої взаємодії і властивостей, такі
роботи є вкрай важливими для спрямованої
селекції мікроорганізмів і правильної
оцінки її результатів.
Особливо цікавим виявився препарат
протеїнази із Streptomyces griseus, який от�
римав назву «проназа». Протеїназа, що про�
дукується цим актиноміцетом, має надзви�
чайно широку специфічність і розщеплює
майже всі типи пептидних зв’язків у білках
(80–90%), специфічних до трипсину, хімо�
трипсину, папаїну, катепсину та ряду інших
протеолітичних ферментів. О. С. Циперович
і співробітники (1966 р.) запропонували ду�
же зручний і ефективний метод одержання
протеїнази Str. griseus з культуральної ріди�
ни у процесі глибинного вирощування гри�
ба. Метод одержання пронази ґрунтується
на осадженні її з культуральної рідини
спиртом — ізопропанолом. Одержана прона�
за — порошок сірого кольору, повністю роз�
чинна у воді, відносно стійка до нагрівання,
має високу питому активність.
Подальші дослідження показали, що
протеолітичні системи з широкою субстрат�
ною специфічністю, подібні до пронази, мо�
же синтезувати не тільки Str. griseus, але
й деякі інші мікроорганізми, наприклад
Asp. оryzae і Asp flavus. До їхнього складу
входять протеїнази трипсинового і хімо�
трипсинового типів, амінопептидази, зокре�
ма лейцинамінопептидаза, амінотрипепти�
дази, карбоксипептидази та деякі інші
дипептидази (М. В. Колодзейська, А. Л. Ло�
сєва, Н. В. Лисенков, В. Г. Авдєєв,
1967–1970 рр.).
На завершальних етапах протеолізу бе�
руть участь дипептидази. На той час в СРСР
дипептидази не досліджували в жодній ла�
бораторії, в інших країнах їх досліджували
мало. У світовій науковій літературі не було
жодного огляду з дипептидаз. Коли під
керівництвом О. С. Циперовича у відділі
розпочали дослідження дипептидаз мікро�
організмів, то відразу було виявлено, що ве�
лика кількість цих ферментів міститься
в екзоклітинних протеолітичних комплек�
сах, які продукуються аспергілами і деяки�
ми актиноміцетами. Разом зі співробітника�
ми Інституту мікробіології і вірусології
ім. Д. К. Заболотного АН УРСР виявлено
дипептидази (й інші пептидази) у комплек�
сах протеїназ, які синтезуються бактеріями,
у тому числі й тими, що їх селекціонували
напряму був зумовлений не лише не�
обхідністю фундаментального теоретичного
дослідження ферментів класу гідролаз
і пов’язаних з ними явищ ферментативного
гідролізу, але й тим, що саме ферменти цьо�
го класу широко використовуються у про�
мисловості, сільському господарстві та
медицині. Відділ став першим спеціалізова�
ним науковим підрозділом в Україні, зав�
данням якого було дослідження виключно
ферментів і ферментативних процесів.
У зв’язку із цим слід наголосити, що проб�
лема ферментів і нині є одним з найголовні�
ших стратегічних завдань науки і техніки
з великим майбутнім.
Із класу гідролаз у відділі досліджували
в основному пептидгідролази і глікозидази,
які є найбільш поширеними і важливими;
основні об’єкти — протеїнази, пептидази,
амілази і целюлази мікроорганізмів. Влас�
тивості мікроорганізмів, їхня пластичність,
швидкий темп усіх життєвих процесів доз�
воляють припустити виявлення в них не
тільки нових ферментів, але й нових прин�
ципів і механізмів ферментативної дії. Відо�
мо, що мікроорганізми у процесі життє�
діяльності продукують різні комплекси
ферментів — внутрішньо� або зовнішньо�
клітинні. У відділі виділяли і досліджували
властивості комплексів загалом, що було ду�
же важливим з огляду на величезне прак�
тичне значення їх, а також виділяли й очи�
щували індивідуальні гідролази, вивчали
їхні фізико�хімічні, хімічні, біологічні та
ферментативні властивості.
Теоретичні дослідження відділу спочат�
ку було спрямовано на вирішення завдань
препаративної ензимології, на розроблення
методів одержання високоочищених препа�
ратів тваринних і мікробних гідролаз та їх
комплексів, на вивчення їхньої гетероген�
ності. Подібні роботи, окрім безумовного те�
оретичного значення, створюють запас
знань, які необхідні для виробництва й зас�
тосування ферментів.
Було розроблено й удосконалено методи
кристалізації пепсину, трипсину, хімотрип�
сину (М. В. Колодзейська, 1966 р.), про�
теїнази Streptomyces griseus (А. Л. Лосєва,
1966 р.), α�амілази Aspergillus oryzae (І. П. Га�
лич, 1967 р.). Класичну схему кристалізації
панкреатичних протеїназ за Нортропом бу�
ло вдосконалено у 12 операціях. Розроблено
методи одержання, очищування мікробних
протеолітичних комплексів з метою виді�
лення їх найпростішими прийомами. Так,
згодом було виділено, очищено і досліджено
протеолітичні (екзоклітинні) комплекси
БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №4, 2008
100
протеїназ Str. griseus. Виявилось, що ос�
танній здатен інтенсивно розщеплювати на�
тивний колаген, розриваючи у 4–5 разів
більше пептидних зв’язків, ніж трипсин
і хімотрипсин, а денатурація білка різко
прискорювала цей процес. Протеолітичні
комплекси мікроорганізмів інтенсивніше
розщеплюють желатин, зокрема 30–31%
пептидних зв’язків, тимчасом як трипсин
і хімотрипсин — усього 5–7%.
З моменту організації відділу, а також
у попередній період зусилля співробітників
були спрямовані на розв’язання не тільки
теоретичних питань, але й завдань практич�
ного плану, а саме народногосподарського
використання ферментів, виробництва і зас�
тосування їх. Існував органічний зв’язок
між фундаментальними дослідженнями
гідролаз, вивченням їхніх властивостей та
розробленням наукових основ їх застосуван�
ня з безпосереднім створенням нових ферме�
нтних препаратів або нових технологічних
процесів. Вирішуючи практичні завдання,
співробітники відділу під керівництвом
Олександра Соломоновича прагнули віднай�
ти такі ферменти, які були необхідні для на�
родного господарства. Роботи ці проводили
на основі творчих контактів (у тому числі
договорів про співпрацю) з іншими науково�
дослідними інститутами, а також промисло�
вими підприємствами. Вони завершились
низкою винаходів, розробленням і впровад�
женням практичних пропозицій у медици�
ну, хімічну і легку промисловість, сільське
господарство.
Так, у результаті досліджень в галузі
препаративної ензимології, а також стабілі�
зації і денатурації ферментних білків у від�
ділі спеціально для застосування у медицині
створено або розроблено нові способи вироб�
ництва таких ферментних препаратів:
1) пепсин медичний; 2) пепсин високоактив�
ний для очищення (виробництва) лікуваль�
них антитоксичних сироваток; 3) препарат
«шлунковий сік»; 4) спосіб виробництва
кристалічного трипсину; 5) препарат «хімо�
трипсин високоочищений»; 6) препарат
«трипсин високоочищений»; 7) амілаза ме�
дична високоочищена із Asp. oryzae. Перші
три препарати було впроваджено у промис�
ловість, що дало значний економічний
ефект. Спосіб виробництва кристалічного
трипсину запропоновано для виробництва
на заводі біохімічних препаратів в Олайні
(Рига, Латвія). Останні три (5, 6, 7) препа�
рати отримали дозвіл Фармакологічного
комітету МОЗ СРСР на клінічні випробуван�
ня, які успішно пройшли в різних медичних
у відділі промислових мікроорганізмів цьо�
го інституту (спільна робота В. Г. Авдєєва,
І. Д. Колчинської, Є. І. Кваснікова, Н. В. Ли�
сенкова, 1974 р.).
Під час дослідження властивостей мік�
робних α�амілаз встановлено гетерогенність
тричі перекристалізованої α�амілази Asp.
oryzae; виділено і досліджено препарат α�
амілази Asp. awamory, очищеної від глюко�
амілази; уперше виділено α�амілазу Asp.
flavus, яку до того часу не було досліджено.
Проведено детальне порівняльне вивчення
амілаз різних штамів трьох вищезазначе�
них аспергілів і виявлено в них відмінності
у структурі та властивостях (І. П. Галич,
Т. Ф. Кастрикіна, І. І. Перевозченко, 1969 —
1972 рр.).
Також досліджували С1� і С2�целюлази,
СХ�екзо�, СХ �ендоглюканази і β�глюкозида�
зу комплексу целюлаз Asp. awamory. Для
кожного із цих ферментів визначено рН�оп�
тимуми, які виявилися розташованими
в різних ділянках кислої зони. Зміна рН від
8 до 9 істотно гальмувала активність усіх
п’яти ферментів. Застосування специфічних
інгібіторів дало можливість встановити, що
жоден із п’яти ферментів не належить до се�
ринових, тіолових чи металоферментів. Де�
тально вивчено стабільність та умови стабі�
лізації ферментів комплексу целюлаз.
У 70�х роках минулого століття великий
інтерес виник до іммобілізованих фермен�
тів, які часто називали ферментами «друго�
го покоління» (після розчинних) і справед�
ливо вважали, що дослідження ферментів
в іммобілізованому стані уможливлює з’я�
сування їхніх властивостей та взаємодії
у внутрішньоклітинному середовищі. Ок�
рім того, саме іммобілізовані ферменти ма�
ють велику перспективу для використання
їх у виробництві. У 1973 р. під керівницт�
вом Олександра Соломоновича розпочалися
дослідження властивостей (зокрема стабіль�
ності) іммобілізованого індивідуального
ферменту — кристалічної мікробної α�амі�
лази та ферментативного комплексу про�
теїназ Str. griseus. Іммобілізована амілаза
мала високу активність, що пов’язано та�
кож з наявністю в ній атомів кальцію.
У фіксованому протеолітичному комплексі
виявлено групу пептидгідролаз з високою
ферментативною активністю.
У відділі вивчали процеси гідролізу, що
каталізуються пептидгідролазами та їх
комплексами, у дослідах на колагені й же�
латині (колаген кісток і шкіри, різні жела�
тини), а саме вплив на них трипсину, хімо�
трипсину та кристалічного комплексу
Сторінки історії
101
і «основа» (наприклад, тріацетатцелюлозна
плівка) вивільнюються.
Із цією метою у відділі було розроблено
новий ферментний препарат — «протеназа�1»,
який містив комплекс пептидгідролаз. Цей
препарат розщеплює желатино�білкову
суміш на плівках і вивільнює солі срібла.
Він діє набагато ефективніше хімічних ре�
човин, використовуваних для очищення
плівок. Застосування «протенази�1» умож�
ливило кардинально нову технологію реге�
нерації срібла кінофотоплівок і дозволило:
а) об’єднати процеси змиву фотоемульсії,
змиву «прошарку» і осадження срібла в од�
ному реакторі; б) організувати замкнений
цикл процесу регенерації таким чином, що
розчин ферменту, зберігаючи активність
значний проміжок часу, повертався для пов�
торного використання, унаслідок чого були
відсутні стічні води; в) автоматизувати всі
основні етапи регенерації та контроль за ни�
ми; г) усунути потребу у кислотостійкому
обладнанні, різних хімікатах, нейтралізації
і очищенні стічних вод, знизити витрати па�
ру і води. Украй важливим є той факт, що
ферментна регенерація дозволяє виключити
спалювання плівок і фотопаперу, що вже са�
мо по собі дає великий економічний ефект.
У нашій країні були й дотепер існують
десятки тисяч установ, в яких має місце
втрата срібла, а також плівок і фотопаперу.
О. С. Циперович, А. І. Златопольський та
І. Ф. Мішунін у 1969 р. отримали авторське
свідоцтво СРСР з Державного реєстру вина�
ходів за «Способ регенерации серебра из фо�
топленок и фотобумаги».
Проведені у відділі під керівництвом і за
безпосередньою участю О. С. Циперовича
дослідження властивостей мікробних комп�
лексів пептидгідролаз набули практичного
застосування в сільському господарстві,
зокрема у тваринництві. Основні наслідки
цих досліджень детально викладено у роботі
О. С. Циперовича «Протеолитические
ферменты в животноводстве», яку опубліко�
вано в журналі «Вісник АН УРСР», № 4,
1972 р. Було запропоновано використовува�
ти препарати, які містять мікробні комп�
лекси протеолітичних ферментів та най�
інтенсивніше розщеплюють білки, для
вирішення деяких основних завдань проб�
леми білка у тваринництві, зокрема для
підвищення коефіцієнта використання
білків під час вирощування передусім мо�
лодняку (свиней, курей), а також для відго�
дівлі дорослих тварин з метою продукуван�
ня ними такої білкової продукції, як
молоко, вовна тощо.
установах Москви, Києва та інших міст.
Слід зазначити, що, на відміну від Японії та
інших розвинених країн, у СРСР на той час
зовсім не було ферментних препаратів для
потреб медицини, а інші ферменти випуска�
ли в недостатній кількості. А тим часом фер�
ментні препарати є високоефективними
лікарськими засобами. Так, кристалічний
і високоочищений трипсин загоює рани,
застосовується для лікування плевритів, за�
палення легень, у стоматології та урології,
а медична амілаза лікує гастрити, холецис�
тити, поліпшує травлення.
Найкращою сировиною для добування
ферментів виявились мікроорганізми.
Мікробні клітини виробляють надзвичайно
широкий їх асортимент. Мікроби живлять�
ся різноманітними речовинами, пристосову�
ються до будь�яких умов існування і дуже
інтенсивно розмножуються. В умовах
промислового виробництва деякі з них мо�
жуть давати до 1000 «урожаїв» на рік.
Швидке розмноження мікроорганізмів,
крихітні розміри і чутливість до різно�
манітних впливів створюють чудові умови
для керування процесом вирощування їх
в умовах виробництва. Окрім того, фер�
ментні технологічні процеси можна прово�
дити без складної та дорогої апаратури. То�
му О. С. Циперович використав саме
мікроорганізми з метою одержання ферме�
нтних препаратів для промисловості та
сільського господарства.
Так, дослідження процесів гідролізу же�
латину протеїназою Str. griseus, зокрема
глибини його гідролізу, дозволили розроби�
ти нову технологію регенерації срібла і «ос�
нови» зі світлочутливих матеріалів. Вона
базується на тому, що за допомогою желати�
ну солі срібла, чутливі до світла, приклею�
ються до основи кіноплівки та фотопаперу.
Ця проблема є вкрай важливою. Срібло, зав�
дяки його унікальним фізичним властивос�
тям, широко застосовують у найбільш перс�
пективних галузях техніки — електроніці,
в обладнанні обчислювальних машин, пре�
цизійних станків, у різних реле, в автома�
тиці, авіації тощо. Підраховано, що за тепе�
рішніх темпів видобутку срібла його запасів
на планеті Земля залишилось на 8–10 років,
а замінити його іншими елементами поки
що неможливо. У зв’язку з цим особливої
ваги набула необхідність регенерації срібла
для зниження його безповоротних втрат.
Найефективнішим способом регенерації
срібла із кінофотоплівок, фотоплівок і фото�
паперу є ферментативний, при цьому
гідролізується желатиновий шар, а метал
БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №4, 2008
102
препаратів для сільського господарства,
харчової, хімічної та легкої промисловості.
Разом із групою дослідників О. С. Ципе�
рович запропонував застосовувати мікробні
протеїнази у процесі холодного електрокоп�
чення та пряного засолювання риби. Вико�
ристання ферментного препарату дозволило
скоротити цикл холодного копчення із
40–48 год до 1,5–2 год, а час пряного засо�
лювання — у 3–5 разів зі значним поліп�
шенням якості продуктів (1968 р.).
Олександр Соломонович опублікував 187
наукових робіт; він є автором 10 винаходів.
Ним було запропоновано дві прості кон�
струкції автоматичного колектора фракцій
для колонкової хроматографії, а також си�
фонодозатори до них — прилади карусель�
ного типу (1963 р.).
Широко відомі його монографії: «Фер�
менты в промышленности» (1962 р.), «Фер�
менты в народном хозяйстве» (1965 р.),
«Ферменты. Основы химии и технологии»
(1971 р.). Останню перекладено польською
мовою і видано у Польщі (1974 р.). Цікавою
є його оглядова стаття «Исследования в об�
ласти гидролитических ферментов» («Укр.
біохім. журн.», 1975 р.).
Олександр Соломонович був таланови�
тим популяризатором як своїх наукових до�
сягнень, так і науки загалом. Він виступав
перед різними категоріями слухачів у ба�
гатьох куточках колишнього Радянського
Союзу з лекціями про ферменти, про роль
біологічних каталізаторів у розвитку тех�
нічного прогресу тощо. Його роботи «При�
родные катализаторы» (1960 р.), «Сучасне
і майбутнє ферментів» (1962 р.), «Фермен�
ты и завтрашний день» (1963 р.) та інші
опубліковано у престижному науково�попу�
лярному виданні «Наука и жизнь», а статтю
«Индустрия ферментов» — у газеті «Правда
Украины» (1961 р.). Монографія «Биология
и технический прогресс. Настоящее и буду�
щее» (1972 р.) у співавторстві з І. П. Галич
отримала диплом на Всесоюзному конкурсі
науково�популярної літератури у 1973 р.
Олександр Соломонович дуже вміло
поєднував роботу талановитого науковця�
експериментатора, організатора, популяри�
затора науки та педагога. Упродовж багатьох
років він читав підготовлений ним спецкурс
із ферментів на кафедрі біохімії біологічно�
го факультету Київського державного (зараз
національний) університету імені Тараса
Шевченка.
О. С. Циперович багато виступав з до�
повідями на біохімічних з’їздах, всесоюз�
них і республіканських наукових конфе�
Першим із розроблених у відділі подіб�
них препаратів був «протезим», який містив
потужну протеолітичну систему Str. griseus,
а також певну кількість стрептоміцину
і міцелію актиноміцету, тобто фактично був
ферментно�антибіотичним препаратом.
О. С. Циперович і Л. Г. Кондратьєва отрима�
ли авторське свідоцтво СРСР з Державного
реєстру винаходів за «Способ получения
препарата для виращивания и откорма мо�
лодняка животных» (1971 р.). Застосування
цього препарату у Полтавському науково�
дослідному інституті свинарства під час ви�
рощування поросят�сисунців забезпечило
значний приріст маси (12–19%), зниження
шлунково�кишкових розладів і падежу тва�
рин. Потенційний економічний ефект цієї
роботи мав становити понад 50 млн. крб. на
рік тільки по Україні. Препарат було вико�
ристано також і в птахівництві та у вирощу�
ванні молодняку великої рогатої худоби.
Отже, дослідження під керівництвом О. С. Ци�
перовича мікробних протеолітичних комп�
лексів для гідролізу білків, у тому числі
й кормових, дозволило підвищити процент
використання кормових білків під час виро�
щування передусім молодняку (свиней, ку�
рей), а також відгодівлі дорослих тварин.
Ефективним у цьому сенсі виявився фер�
ментно�антибіотичний препарат «проте�
зим», який дав позитивні результати
у відгодівлі не тільки поросят�сисунців, але
й бройлерів.
Для тваринництва запропоновано ще
один препарат — «протеназа�1», дослідже�
ний у співпраці з Інститутом ботаніки
ім. І. Д. Холодного АН УРСР. Цей препарат
з комплексом пептидгідролаз виявляв ефек�
тивність щодо гідролізу клітин хлорели,
внаслідок чого з них вивільнювались цінні
внутрішньоклітинні компоненти, викорис�
товувані як корм для тварин. За розроблен�
ня способу ферментного гідролізу біомаси
зелених водоростей О. С. Циперович, А. Ф.
Бернштейн, Н. В. Костлан, Е. С. Несторова
у 1972 р. отримали авторське свідоцтво
СРСР на винахід.
Більшість винаходів і способів виробни�
цтва ферментних препаратів О. С. Циперо�
вича було широко впроваджено в народне
господарство й дало економічний ефект,
який обчислювався мільйонами карбо�
ванців. Можна з упевненістю стверджувати,
що всі наукові розробки Олександра Соло�
моновича й дотепер мають величезні потен�
ційні можливості для створення промисло�
вості ферментів (ензимоіндустрії) в Україні,
а саме: виробництва медичних препаратів,
Сторінки історії
103
З пропозицією створити спеціальний
інститут, роботу якого було б спрямовано на
вивчення властивостей ферментів і розроб�
лення технологічних процесів їх викорис�
тання, Олександр Соломонович звернувся
до президента Академії наук Української
РСР академіка Б. Є. Патона у грудні 1970 р.
Він запропонував декілька назв інституту:
«Інститут хімії та технології ферментів»,
«Інститут біохімії та технології ферментів»,
«Інститут теоретичної та прикладної ензи�
мології» або просто «Інститут ферментів».
Організація інституту необхідна, за аргу�
ментами О. С. Циперовича, з таких причин:
1. Проблема ферментів виросла в одне
з найбільших стратегічних завдань науки
і техніки такого масштабу, як, наприклад,
проблема атомної енергії. Ферментні препа�
рати використовуються в найважливіших
галузях людської діяльності — у харчовій,
легкій, хімічній промисловості, сільському
господарстві, медицині й навіть у комуналь�
ному господарстві. Майбутнє ферментів
значно більше за їхнє сучасне.
2. У Радянському Союзі немає жодного
інституту, який би займався вивченням
тільки ферментів. Роботи ведуться у бага�
тьох організаціях, різних за профілем
і спрямуванням наукових досліджень.
3. Впровадження завершених робіт із
ферментів часто дає значний економічний
ефект. Використання таких робіт може не
тільки забезпечити коштами новий інститут,
але й принесе державі значний прибуток.
4. СРСР істотно відстає від ряду за�
рубіжних країн у галузі вивчення та вико�
ристання ферментативного каталізу.
5. Необхідно значно розширити підго�
товку кадрів у даній галузі, передусім уче�
них (теоретиків і технологів).
6. Україна має великі можливості викорис�
тання ферментів і велику потребу в них, ос�
кільки є країною з розвиненою промисловістю
і багатогалузевим сільським господарством.
7. Інститут ферментів у системі Академії
наук УРСР міг би координувати всі роботи з
вивчення та використання ферментів в Ук�
раїні, готувати необхідні матеріали для
керівних організацій та уряду.
О. С. Циперович вважав, що інститут має
бути «однопроблемним», тобто мати єдину
мету, один основний напрям; дуже важли�
во, щоб була єдність теоретичних і практич�
них завдань, їх органічний зв’язок. Він
запропонував структуру інституту, яка вклю�
чала б такі основні відділи: 1) препаративної
хімії; 2) хімічної структури ферментів;
3) денатурації та стабілізації ферментних
ренціях, сесіях біологічного відділення
Академії наук УРСР, конференціях Інститу�
ту біохімії АН УРСР. Він був членом декіль�
кох наукових рад, у тому числі наукової ра�
ди з проблеми ферментів при Держкомітеті
Ради Міністрів СРСР з науки і техніки, Ради
головного управління мікробіологічної про�
мисловості Ради Міністрів СРСР, членом
ученої ради Інституту біохімії та редак�
ційної колегії «Українського біохімічного
журналу».
Олександр Соломонович був прекрасним,
турботливим науковим керівником, який міг
не тільки поставити перед співробітником
перспективне завдання, але й допомагав вико�
навцям повірити у свої сили та у його
вирішення. Вийшовши зі школи академіка
В. О. Бєліцера, він створив дружній творчий
колектив, який став школою українських
ензимологів. Усі співробітники, які прийш�
ли до нього у відділ після закінчення вузу,
відбулись як справжні науковці й у подаль�
шому працювали та продовжують працюва�
ти в галузі ензимології у різних наукових,
навчальних або інших установах України.
Атмосфера для наукового зростання у від�
ділі була найсприятливішою, його девіз —
«ні дня без експерименту». Олександр Соло�
монович сам був дуже організованою, пунк�
туальною людиною і вимагав від співро�
бітників не лише дотримуватись розпорядку
робочого дня, але й звітувати кожних два
тижні за проведену наукову роботу. Він го�
тував однодумців, які б могли продовжити
розпочату ним справу, любив і цінував своїх
співробітників та студентів.
За науковою тематикою відділу під
керівництвом О. С. Циперовича підготовле�
но 13 кандидатів наук: А. Л. Лосєва,
Т. А. Галкіна, М. В. Колодзейська, І. П. Га�
лич, М. В. Лисенков, І. І. Перевозченко,
Л. О. Коноплич, І. Ф. Мішунін, Т. М. Сурго�
ва, Г. Ф. Карпенко, Г. С. Пилявська,
Л. О. Колесник, С. В. Вербиленко. Троє ос�
танніх захищали кандидатські дисертації
вже після раптової смерті О. С. Циперовича.
Як продовження його думок та ідей вийшли
у світ також монографії його учнів: М. В. Ко�
лодзейської, Г. С. Пилявської «Пептидазы»
(1982 р.); І. П. Галич «Амилазы микроорга�
низмов» (1987 р.); І. Ф. Мішуніна, М. І. Шев�
ченко «Этюды биотехнологии» (1989 р.).
Мрією О. С. Циперовича було створення са�
мостійного інституту з вивчення ферментів
та експериментального підприємства з ви�
робництва ферментних препаратів в Україні.
Він підготував проект такого виробництва.
БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №4, 2008
104
Видатний авіаконструктор О. К. Анто�
нов сказав: «Есть на свете три прекрасные
сестры: вера в свои силы, надежда на победу
и любовь к жизни. . . С ними я не хотел бы
расстаться до того дня, когда перестанет су�
ществовать мое собственное «я». Такою лю�
диною був і Олександр Соломонович.
Пішов із життя О. С. Циперович раптово
20 грудня 1976 р. у розквіті сил, наукових
планів і задумів. Поховано його на Байково�
му цвинтарі м. Києва.
Олександр Соломонович назавжди зали�
шиться в серцях його колег і вдячних учнів
як відомий вчений�ензимолог, безмежно
відданий науці, великий ентузіаст, чиї нау�
кові праці є найвагомішим внеском у розви�
ток теоретичної ензимології та створення
індустрії ферментів в Україні.
О. С. Циперович був людиною сильного
розуму, широкої ерудиції, надзвичайного та�
ланту, абсолютної чесності й доброти. Віддаю�
чи себе цілком науці, він був справжнім про�
фесіоналом і високо цінував професіоналізм
інших. Працювати з Олександром Соломоно�
вичем було великим щастям. Він любив кла�
сичну музику, літературу, регулярно відвіду�
вав оперний театр та концерти у Київській
філармонії і водночас, як кожен одесит, дуже
любив Леоніда Утьосова та Клавдію Шуль�
женко. У нього було велике почуття гумору,
він постійно цитував І. Ільфа та Є. Петрова,
любив пожартувати та посміятися.
Олександр Соломонович був аристокра�
том духу, справжнім інтелігентом у найви�
щому розумінні цього слова і таким зали�
шиться назавжди у пам’яті людей, яким
пощастило з ним спілкуватись.
Кожна творча людина залишає учням у
спадок свій талант, знання, ідеї, добро. Со�
мерсет Моем сказав: «Красота жизни заклю�
чается всего�навсего в том, чтобы каждый
поступал соответственно со своей природой
и со своим делом», що й підтвердив своїм
життям О. С. Циперович.
У статті використано матеріали,
опубліковані в Укр. біохім. журн.,
2007, т. 79, №5.
білків; 4) протеолітичних ферментів; 5) глю�
козилаз (може включати декілька лабора�
торій або груп); 6) механізмів ферментатив�
ного гідролізу; 7) ферментативного гідролізу
білків і пептидів; 8) ферментативного гід�
ролізу полісахаридів; 9) технологій вироб�
ництва ферментних препаратів; 10) основ
використання ферментів (з групою еконо�
мічних досліджень); 11) сільськогоспо�
дарської ензимології; 12) промислової ензи�
мології. Окрім основних відділів він вважав
за необхідне мати допоміжний мікробіо�
логічний відділ та експериментальне вироб�
ництво (пілотний завод) ферментних препа�
ратів.
Запропонована Олександром Соломоно�
вичем структура інституту така, що він
у змозі довести будь�яку з робіт до повного
біотехнологічного завершення — від почат�
ку теоретичних досліджень до створення
спочатку лабораторного, а потім і техно�
логічного регламенту, проведення напівви�
робничих робіт і, врешті�решт, упроваджен�
ня, тобто передання підготовленої технології
виробництву для одержання цільового про�
дукту. При цьому полегшується можливість
комплексного (колективного) вирішення
завдань силами різних відділів інституту,
можливість їхньої узгодженої роботи.
О. С. Циперович запропонував наукові та
практичні напрями кожного відділу, вихо�
дячи із загальних завдань інституту, приб�
лизно на 7–8 років. Окрім того він визначив
розміри інституту, вартість і строки зведен�
ня будівлі. Найкращим варіантом є створен�
ня спочатку сучасної експериментальної ба�
зи інституту і спеціального приміщення для
нього у Феофанії поряд з Інститутом
мікробіології і вірусології та Інститутом мо�
лекулярної біології та генетики АН УРСР.
У листі до президента Академії наук УРСР
акад. Б. Є. Патона О. С. Циперович особливо
наголосив, «что важнейшим организацион�
ным моментом является наиболее быстрое
создание экспериментального производства
ферментов (теперь пилотного завода). Именно
оно позволит в кратчайший срок расширить и
выполнить работы, имеющие народнохозяй�
ственное значение, которые смогут дать, в
частности, значительный экономический эф�
фект». А такі технологічні розробки у нього
на той час були у значній кількості.
Плани і пропозиції О. С. Циперовича не
було втілено у життя, а його фізичні сили
було вичерпано постійною боротьбою за
впровадження і практичне використання
вкрай важливих наукових розробок.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28158 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1995-5537 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:32:12Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Виноградова, Р.П. Колодзейська, М.В. 2011-10-29T22:30:05Z 2011-10-29T22:30:05Z 2008 Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні / Р.П. Виноградова, М.В. Колодзейська // Біотехнологія. — 2008. — Т. 1, № 4. — С. 95-104. — укр. 1995-5537 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28158 У статті використано матеріали, опубліковані в Укр. біохім. журн., 2007, т. 79, №5. uk Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України Біотехнологія Сторінки історії Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні Александр Соломонович Циперович — один из основателей биоиндустрии ферментов в Украине Alexander Solomonovitch Tseperovitch is one of initiator of enzyme bioindustry in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні Виноградова, Р.П. Колодзейська, М.В. Сторінки історії |
| title | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні |
| title_alt | Александр Соломонович Циперович — один из основателей биоиндустрии ферментов в Украине Alexander Solomonovitch Tseperovitch is one of initiator of enzyme bioindustry in Ukraine |
| title_full | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні |
| title_fullStr | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні |
| title_full_unstemmed | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні |
| title_short | Олександр Соломонович Циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в Україні |
| title_sort | олександр соломонович циперович — один із фундаторів біоіндустрії ферментів в україні |
| topic | Сторінки історії |
| topic_facet | Сторінки історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28158 |
| work_keys_str_mv | AT vinogradovarp oleksandrsolomonovičciperovičodinízfundatorívbíoíndustríífermentívvukraíní AT kolodzeisʹkamv oleksandrsolomonovičciperovičodinízfundatorívbíoíndustríífermentívvukraíní AT vinogradovarp aleksandrsolomonovičciperovičodinizosnovateleibioindustriifermentovvukraine AT kolodzeisʹkamv aleksandrsolomonovičciperovičodinizosnovateleibioindustriifermentovvukraine AT vinogradovarp alexandersolomonovitchtseperovitchisoneofinitiatorofenzymebioindustryinukraine AT kolodzeisʹkamv alexandersolomonovitchtseperovitchisoneofinitiatorofenzymebioindustryinukraine |