Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії

Аналізується стан наукової розробки в історіографії проблеми історії взаємовідносин УНР і ЗУНР. Особлива увага приділяється розгляду сучасних наукових оцінок Акту соборності та його впливу на подальший розвиток боротьби українців за незалежність. Анализируется состояние научной разработки в историог...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років
Дата:	2010
Автор:	Тимченко, Р.
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2010
Теми:	Історіографія та джерелознавство
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28218
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії / Р. Тимченко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 5. — С. 41-60. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860256712536096768
author	Тимченко, Р.
author_facet	Тимченко, Р.
citation_txt	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії / Р. Тимченко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 5. — С. 41-60. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років
description	Аналізується стан наукової розробки в історіографії проблеми історії взаємовідносин УНР і ЗУНР. Особлива увага приділяється розгляду сучасних наукових оцінок Акту соборності та його впливу на подальший розвиток боротьби українців за незалежність. Анализируется состояние научной разработки в историографии проблемы истории взаимоотношений УНР и ЗУНР. Особенное внимание уделено рассмотрению современных научных оценок Акта соборности и его влияния на последующее развитие борьбы украинцев за независимость. The state of developmental historiography of problem of history of mutual relations of Ukrainian People’s Republic and Western Ukrainian People's Republic have been analysed. Description of modern scientific estimations of Act of collegiality and its influence on subsequent development of fight for independence have got the special attention.
first_indexed	2025-12-07T18:49:59Z
fulltext	Роман Тимченко проблема взаємовідносин Унр і зУнр в сУчасній Українській історіоГрафії Аналізується стан науковї розробки в історіографії проблеми історії взаємовідносин УНР і ЗУНР. Особлива увага приділяється розгляду сучасних наукових оцінок Акту соборності та його впливу на подальший розвиток бороть- би українців за незалежність. Анализируется состояние научной разработки в исто- риографии проблемы истории взаимоотношений УНР и ЗУНР. Особенное внимание уделено рассмотрению совре- менных научных оценок Акта соборности и его влияния на последующее развитие борьбы украинцев за независимость. The state of developmentin historiography of problem of history of mutual relations of Ukrainian People’sRepublic and Western Ukrainian People’sRepublic have been analysed. Description of modern scientific estimations of Act of collegiality and its influence on subsequent development of fight forinde- pendence have got the special attention. Революційним подіям 1917–1921 рр. в Україні присвя- чено величезний масив різножанрової історичної літерату- ри. Головна увага в ній приділена національним державним утворенням, їх боротьбі за самостійність. Тривале функці- онування ЗУНР і УНР доби Директорії, спроби й невдачі їх об’єднання складають унікальний історичний досвід, актуальний для модерного українського державотворення. Сучасні українські вчені по-новому підійшли до оцінки значення Акту соборності 22 січня 1919 р., визначили причини й передумови його підписання, проаналізували вплив цієї події на подальший хід Української революції. Дана публікація ставить за мету узагальнити напрацювання вітчизняної історіографії в дослідженні цієї проблеми та визначити основні тенденції її вивчення. Загалом, тематика взаємовідносин УНР і ЗУНР знайшла певне відображення в низці наукових праць, у тому числі й історіографічного характеру. О. Радченко належить одна з перших монографій цього жанру1. Автор приділила недо- статньо уваги висвітленню питання соборності українсь- ких земель, а спадщина істориків української діаспори й частково зарубіжних проаналізовані надто стисло. Через це її дослідження не проливає достатнього світла на історіографічну оцінку Акту злуки та його значення. В. Капелюшний окремо зупинився на оцінці взаємо- відносин УНР і ЗУНР у контексті підписання Акту злуки. Автор резюмує, що подальша розробка проблеми собор- ності в конкретно-історичному й історіографічному просторі залишається актуальною, а її вивчення має вагоме політико-практичне значення2. В. Великочий проаналізував наукову історичну літературу, присвячену суспільно-політичним процесам у Галичині періоду воєнно-революційної доби 1914–1919 рр. На його думку, українське соборництво як феномен національної історіографії потребує подальшої наукової розробки. Учений цілком слушно стверджує, що історики повинні відійти від високопафосного звеличування соборницького руху револю- ційної доби, а оцінювати його, виходячи з тодішніх складних реалій. Тоді й стануть зрозумілими мотиви дій державних очільників, партійних лідерів та ставлення міжнародних чинників, які вирішували долю повоєнної Європи3. Я. Калакура й А. Панчук, досліджуючи праці, присвя- чені Акту злуки, дійшли висновку, що це був історично обумовлений закономірний процес, який розпочав новий етап боротьби — боротьби за Соборну Україну4. М. Стоп- 42 Роман Тимченко чак на основі повоєнної та новітньої української історіо- графії спробував пояснити політичні суперечності між УНР і ЗУНР в 1919 р. Він відмічає, що неузгодженість між українськими урядами у веденні зовнішньої та внутрішньої політики загострили взаємини між їх лідерами5. Д. Вєдєнєєв у статті «Українська історіографія про при- чини та наслідки розриву Акту Злуки (зовнішньополітичний аспект)» стверджує, що розбіжності стосовно міжнародної політики, які досягли апогею навколо відносин УНР з Польщею, стали причиною анулювання Акту соборності в грудні 1919 р.6. Ю. Сливка проаналізував головні напрямки дослідження ЗУНР в українській радянській історіографії. Він прийшов до висновку, що проблема неупередженого вивчення історії галицької держави продовжує залишатися вельми актуальною через неправдиві трактування її й недооцінку значення листопадових подій для подальшого революційно-визвольного руху в Східній Галичині7. П. Сергієнко розкриває сутність поняття соборності, її ідеї на різних етапах історичного розвитку, однак розгляду даного питання в роки Української революції приділено недостатню увагу8. Л. Шкляр визначив, що об’єднанню 1919 р. притаманні націонал-демократична модель собор- ності. Їй властиві ідеї національної свободи й незалеж- ності, духовного відродження українського народу та його державності на своїх землях. Головними чинниками їх реалізації стала національна пам’ять про єдність народу, орієнтація на власні політичні й військові сили9. В. Сергійчук на широкому архівному матеріалі обґрун- товує думку, що український народ, який довгий час був розділений, прагнув до об’єднання. Він високо оцінює Акт соборності й зазначає, що тоді «збулася мрія багатьох поколінь українського народу про відродження незалежної соборної державності»10. 43Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії І. Гошуляк у монографії «Тернистий шлях до соборності (Від ідеї до злуки)», залучивши чимало архівних докумен- тів, розглядає розвиток об’єднавчих ідей від зародження до укладання Акту соборності. Він вважає, що проголо- шенням об’єднання українських республік завершився тривалий етап боротьби за соборність і «розпочато практичну розбудову соборної України», але подальші умови завадили це зробити11. Насамперед, це військові експансії більшовицької Росії, Польщі та білогвардійців. Заслуговує на увагу й праця М. Сеньківа «З історії собор- ності українських земель 1917–1945 рр.», де один розділ присвячений взаєминам УНР і ЗУНР у 1918–1919 рр.12. Однак автор не проводить системного аналізу, а перелічує найбільш відомі події історії Української революції. П. Гай-Нижник у дослідженні «УНР і ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917-1920 рр.)» приділяє основну увагу питанню формування органів дер- жавної влади УНР періоду Директорії та ЗУНР, аналізує законопроекти й постанови обох республік. Окремий роз- діл праці присвячений ідеї соборності в контексті українсь- кого державотворення. Учений зазначив, що об’єднання УНР і ЗУНР було конфедеративним, оскільки обидві частини України залишалися незалежними до об’єднання Установ- чими Зборами. На думку автора, уже на початку листопада 1919 р. Є. Петрушевич відійшов від підтримки собор- ності13. Така оцінка нам видається дискусійною. Перед- умови об’єднання УНР і ЗУНР і короткий екскурс в історію взаємовідносин українських республік в 1919 р. знайшли своє відображення й у статті цього автора «Акт Злуки УНР і ЗУНР: втілення і крах ідеалу соборної України»14. Ідея соборності, що закладена на генетичному рівні, притаманна українському народу, який, хоч і був розділе- ний, прагнув до єдності. Типовий підхід до цього явища 44 Роман Тимченко ми зустрічаємо в двотомній праці «Соборність України». Втілюючи в життя цей науковий задум, автори підкрес- люють, що незважаючи на несприятливі історичні умови, українство завжди прагнуло звільнитися від іноземного гніту та відновити свою національну й етнічну цілісність. Саме подіям Першої Світової війни й визвольним змаган- ням 1917–1920 рр. відводилася вирішальна роль у процесі боротьби за волю й соборність15. Значний внесок в історіографію проблеми Української революції в цілому, а зокрема, й історії взаємовідносин ЗУНР і УНР зробив В. Солдатенко16. У праці «Українська революція: концепція та історіографія» він комплексно проаналізував концепції Української революції й дав власну оцінку тим подіям. У спільному з І. Курасом дослідженні «Соборництво чи регіоналізм в українському державо- творенні» розкрита сутність доцентрових та відцентрових тенденцій, визначена логіка конфлікту між соборністю й регіоналізмом. Аналізуючи Акт 22 січня 1919 р., автори зазначали, що він був більше формальним, оскільки ні історичні умови, ні різниця в самій природі керівників обох українських республік не сприяли тіснішому єднанню двох гілок одного народу17. Вагоме місце в дослідженні відво- диться проблемам, які постали перед молодими українсь- кими республіками в боротьбі за власну незалежність, питанням взаємин між політичними лідерами. Автори беруть до уваги лише політичний і військовий аспекти взаємовідносин між ЗУНР і УНР, у той час питанню еконо- мічної взаємодопомоги приділяється менше уваги. Зовнішньополітичне співробітництво УНР і ЗУНР також займає вагоме місце в дослідженнях українських учених. Зокрема, у публікаціях О. Павлюка розглядаються дипло- матія ЗУНР, умови підписання Акту соборності й всебічно аналізуються міжнародні аспекти, які спричинили до його 45Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії нереалізованісті18. Учений вважає, що злука відповідала прагненням галицького українства, а інші орієнтації уряду ЗУНР зумовлювалися вимушеною реакцією на міжнародну ситуацію. Однак підписання Акту соборності не розв’язало жодного завдання по об’єднанню19. І. Дацків значну увагу приділяє вивченню взаємин УНР і ЗУНР на міжнародній арені й приходить до висновку, що діяльність дипломатів УНР, спрямована на захист інтересів ЗУНР, виявилася безплідною. Головною причиною цього стало вороже став- лення Антанти до позитивного вирішення українського питання20. В. Головченко, охарактеризувавши соборницьку боротьбу українців на міжнародній арені, підкреслює, що об’єднана УНР мала зовнішньо-демонстративний, пропа- гандистський, а не дійсно державний характер21. П. Губа на основі джерелознавчого аналізу періодики 1917–1918 рр., з’ясовуючи поширення й популяризацію ідеї соборності, виокремив два етапи соборницького руху в Наддніпрянщині. Перший (1917 р.) полягав у включенні до української держави всіх етнічних територій, що перебу- вали в складі Росії, а другий (1918 р.) — у приєднанні Східної Галичини22. Частково питання військової взаємодії УНР і ЗУНР у 1919 р., боротьби УГА на теренах Наддніпрянської України дослі- джене Б. Савчуком, О. Левченком, О. Щусь, В. Бережинсь- ким та М. Ковальчуком23. Вони майже одностайні в думці, що взаємна недовіра між керманичами УНР і ЗУНР стала важливою причиною військових поразок об’єднаної укра- їнської армії в 1919 р. О. Павлишин, який вивчає політичне співробітництво УНР і ЗУНР через призму міжособистісних стосунків лідерів обох державних утворень, показав важливу роль окремих політичних діячів, їх особистих орієнтацій у вирішенні міждержавних справ та розвитку міжпартійних стосунків24 [597]. Шляхом порівняння процесів державного 46 Роман Тимченко будівництва обох українських республік дослідник визначив, що закон про громадянство був єдиним консолідуючим актом їх об’єднання25. Є. Хлюпін спробував виокремити етапи уніфікації політичних систем УНР і ЗУНР. Учений відмітив, що становлення державних структур ЗУНР хронологічно випереджало формування політичної системи УНР. На його думку, відсутність єдиного лідера й правління стало пере- шкодою на шляху до державного об’єднання26. Регіональну специфіку, соборницькі прагнення буковин- ців та угорських українців до об’єднання з Великою Укра- їною вивчали О. Добржанський, І. Дробот, В. Яремчук27. Проблемі соборності українських земель у добу гетьманату П. Скоропадського та його політики, спрямованої на приєд- нання етнографічних українських земель, присвячено праці Р. Пирога, Ф. Проданюка та І. Діденка28. Значний внесок у дослідженні діяльності політичних партій, ідей соборності в їхніх програмах зробили Т. Бевз, В. Расевич та І. Райківський29. О. Любовець наголошує, що принцип соборності, хоч і не був домінуючим у програмах політич- них партій дореволюційної доби, проте став засадничим упродовж 1917–1919 рр.30. Варто відмітити й інші праці, присвячені цій темі. Зокре- ма, В. Ткаченко в публікації «Акт Злуки: уроки історії» застерігає сучасних політиків від повторення помилок, допущених керівництвом УНР і ЗУНР у 1918–1919 рр., що привели до завоювання її сусідами31. Питання взаємин українців Галичини й Наддніпрянщини в галузі освіти, науки, преси, книговидання дослідила І. Вівсяна. Вона зазначає, що характер відносин у культурній сфері пов- ністю відрізнявся від політичного32. На окрему увагу заслуговують фундаментальні праці. У другому томі «Політичної історії України ХХ століття» аналізуються події Української революції 1917–1920 рр., 47Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії а відносини УНР і ЗУНР розглядаються в контексті війсь- ково-політичної діяльності Директорії. Автори зазначають, що Трудовий Конгрес, який схвалив усі документи собор- ності, не дав очікуваних результатів, оскільки об’єднання було лише задеклароване. Для досягнення поставлених цілей необхідно поступитися регіональними інтересами над соборницькими33. У іншій праці «Україна: політична історія ХХ — початку ХХІ ст.» у розділі, присвяченому ЗУНР, вміщено відомості про злуку. Основна причина нереалізації соборницького проекту, на думку авторів, полягає в різних ідеологічних та зовнішньополітичних орієнтаціях обох частин України. Політичні лідери, ставши на шлях об’єднання силою обста- вин, були не готові до конструктивного співробітництва. Ще однією перешкодою на шляху до об’єднання стала юридична недосконалість укладених 22 січня 1919 р. доку- ментів, що дало змогу по-різному трактувати Акт злуки. Проблема ж взаємовідносин УНР і ЗУНР розглядається в контексті боротьби України за незалежність і носить уза- гальнюючий характер34. Дослідники історії ЗУНР також значну увагу приділили взаємовідносинам із Наддніпрянською Україною. Насам- перед слід відзначити праці М. Литвина й К. Науменка. Їхня «Історія ЗУНР» є фактично першою спробою комп- лексно показати історію демократичного державотворення українців Галичини. Чимало уваги автори приділили наці- ональній політиці уряду, аналізу ходу Паризької мирної конференції, воєнному й економічному співробітництву УНР і ЗУНР. Науковці визначили, що січнева злука 1919 р. відповідала життєвим інтересам українського суспільства, однак історичні реалії завадили консолідації та об’єднанню нації35. Одними з перших вони намагалися показати обсяг допомоги УНР наданої Галичині. Монографія М. Литвина 48 Роман Тимченко «Українсько-польська війна у 1918–1919 рр.» цінна тим, що автор широко використовує документи іноземних архі- вів, які допомагають глибше розкрити питання війни Укра- їни з Польщею, військового будівництва ЗУНР, організації Галицької армії й діяльності військово-дипломатичних представництв на території Східної Галичини36. Інший дослідник історії ЗУНР С. Макарчук вважає, що, не дивлячись на невтішне завершення соборницької бороть- би, прагнення українського народу до соборності, втілене в Акт злуки, було значною історичною подією того часу й започаткувало новий етап історичного розвитку — боротьби за Соборну Україну37. На основі маловідомих документів уче- ний доводить, що напруженість у відносинах урядів УНР і ЗУНР зумовлена втечею до Галичини опозиційних до С. Пет- люри політиків і військових, яких Державний Секретаріат не поспішав видавати на вимоги наддніпрянської влади38. Б. Тищик аналізує події Листопадової революції, діяль- ність державних органів ЗУНР, передумови та особливості підписання Акту злуки, спільний похід українських військ на Київ у 1919 р. Дослідник визначив, що задеклароване об’єднання не відбулося через низку суб’єктивних і об’єк- тивних причин39. У колективній монографії «Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923: Історія» український національно- об’єднавчий процес розглядається в контексті зовнішньої політики ЗУНР, а проблема соборності з’ясовується через дипломатичну діяльність галицької держави. Зрозуміло, що УНР і ЗУНР були фактично незалежними, але, на нашу думку, не варто розглядати їх взаємовідносини в тій же площині, що й зв’язки з Західними державами40. В. Кондратюк і В. Регульський вважають, що об’єднання українських земель було провідною умовою Листопадової революції в Галичині та національно-державного будів- 49Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії ництва УНР41. Праці інших учених — І. Васюти, М. Кугутя- ка, І. Лісної, З. Городиського та інших, які присвячені різним аспектам історії ЗУНР, містять також важливі відомості, які дозволяють повніше з’ясувати взаємини між УНР і ЗУНР у 1918–1920 рр.42. Значний внесок у дослідженні історії Української рево- люції зробили О. Рубльов й О. Реєнт. Учені дійшли висновку, що 22 січня 1919 р. не було проголошено нової держави, а лише намітили шляхи до її створення. Дослідники відзна- чають, що коли б національна державність зміцнювалася, то зменшувалася б і кількість непорозумінь між урядами УНР і ЗУНР. Втрата території, цілковитий хаос тільки збільшували протистояння, що привело до цілковитого розриву43. На основі численних джерел у своїй окремій праці О. Рубльов деталізує розгляд «масових контактів» східних і західних українців і доводить, що весь народ плекав надію на соборну Україну44. О. Реєнт визначив ступінь легітимності ЗУНР, проголошеної в Галичині. Він конста- тує, що швидке встановлення там української адміністрації свідчило, що вона була результатом суспільного розвитку. Процес легітимізації державотворення в Західній Україні мав усі формальні й неформальні атрибути. Політики використали всі наявні можливості парламентаризму поки існувала владна вертикаль Австро-Угорської імперії. Лише відсутність допомоги з боку держав Антанти змусила галичан об’єднатися з Наддніпрянською Україною. Однак і цей союз мав конфедеративний характер45. В. Верстюк вважає, що існування державності в Східній Україні та створення ЗУНР створили передумови немину- чого об’єднання українців, яке закономірно увінчалося підписанням Акту злуки46. Окрема праця історика при- свячена постаті С. Петлюри. Він стверджує, що в 1919 р. Головний Отаман став об’єднуючим символом української 50 Роман Тимченко нації. Протистояння ж С. Петлюри і Є. Петрушевича було обумовлене різними політичними переконаннями. Причи- ни поразки визвольного руху 1918–1920 рр. учений вбачає не в особистому характері Головного Отамана, а у внут- рішньо- і зовнішньополітичних обставинах47. О. і М. Копиленки в праці «Держава і право України. 1917–1920» акцентують увагу на організації державної й міс- цевої влади доби Директорії УНР, виборі стратегічних орієн- тирів державотворення. Автори доводять, що в 1917–1920 рр. Україна існувала як унітарна держава, яка весь час (за винят- ком гетьманства) тяжіла до федерації. ЗОУНР вони порів- нюють з сучасним становищем АР Крим48. Хоч, на наш погляд, ця історична аналогія не має достатньої повноти. В. Яблонський, досліджуючи історію доби Директорії, не приділяє належної уваги взаєминам українських республік, хоч і згадує про підписання Акту соборності, спільний похід Дієвої й Галицької армії на Київ, а також події осені 1919 р.49. Останнім часом значно збільшилася кількість праць, присвячених розвитку консолідаційних процесів у кон- тексті зовнішньополітичної діяльності України. І. Дацків, П. Притуляк, досліджуючи історію Брестського мирного договору, розглядають його як вияв перших соборницьких прагнень у роки Української революції, оскільки представ- ники УНР домагалися самовизначення Галичини й Буко- вини50. Відносини між Галичиною й Наддніпрянщиною 1919–1920 рр. у контексті зовнішньої політики висвітлено в монографіях В. Соловйової, М. Держалюка, В. Матвієнка, О. Красівського, а також наукових статтях Я. Йосипишиної, Т. Єременко, Т. Галицької-Дідух, В. Бондарчука й Л. Чорнія, Б. Гончара й Н. Городні51. Ці дослідження дають змогу проаналізувати ставлення Антанти до УНР, діяльність української делегації на Мирній конференції в Парижі, характер взаємин з Польщею й Росією. Історики вважають 51Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії хибною орієнтацію на Антанту, яка не бажала відновлення єдиної України й посилювала розкол між УНР та ЗУНР. С. Литвин, В. Сергійчук та Б. Дорошенко-Товмацький, аналізуючи деякі питання проблеми взаємин між УНР і ЗУНР через вивчення життя й державної діяльності С. Пет- люри, визначили його ставлення до галицьких політиків. Вони відстоюють тезу, що Головний Отаман підтримував ідею об’єднання УНР і ЗУНР та сприяв її всебічній реалі- зації. Спільною рисою даних праць є наголос на провідній ролі С. Петлюри в боротьбі за українську державність при недооцінці зусиль галицьких діячів52. Зокрема, С. Литвин укладений Головним Отаманом Варшавський договір квалі- фікує як початок шляху євроінтеграції України53. Окремі аспекти історії взаємовідносин ЗУНР і УНР містять й інші дослідження з історії Української революції О. Бойко, Ю. Павленка та Ю. Храмова, Т. Тороповської, В. Сідака, Т. Осташко та Т. Вронської, В. Кременя, Д. Табачника та В. Ткаченко й інших учених54. Слід відзначити, що не всі українські вчені позитивно оцінюють Акт злуки 22 січня 1919 р. Зокрема, Д. Яневсь- кий стверджує, що Акт злуки було укладено та проголо- шено групою з п’яти приватних осіб від імені неіснуючої Української Народної Республіки та уповноваженими представниками легітимної Західно-Української Народної Республіки55. Негативне ставлення до цього акту висловив і кримський політолог А. Мальгін, кваліфікуючи його як свято «ефемерної єдності української держави»56. Значну історіографічну цінність для вивчення історії соборності українських земель мають дисертаційні праці. Ґрунтовною є робота В. Пилипіва «Джерела з історії взає- мовідносин УНР і ЗУНР», у якій визначені тенденції форму- вання, структура та інформаційні можливості джерельного комплексу з історії відносин УНР і ЗУНР. Він констатує, що 52 Роман Тимченко головним недоліком у розкритті даної проблеми є обмежене використання джерельної бази та оригіналів документів57. Дисертаційне дослідження Л. Скорич присвячене війсь- ковому співробітництву УНР і ЗУНР. На жаль, автор не приділила належної уваги виявленню архівних джерел, а використовувала переважно спогади учасників тих подій та праці українських діаспорних істориків. Деякі сюжети занадто описові, а частина потребує уточнень. Загальним є й висновок про те, що «своїми успіхами та невдачами у визвольних змаганнях 1918–1920 pp. збройні сили УНР і ЗУНР породили невмирущі традиції та стимули боротьби за незалежність і соборність України»58. Окремий розділ дисертації В. Лозового висвітлює відносини УНР і ЗУНР у Кам’янецьку добу. Автор вважає, що на об’єднавчий процес негативно вплинули не тільки зовнішні чинники, а й протиріччя в середині українського табору, які привели до трагічного фіналу соборницьких змагань59. Я. Попенко, В. Шамраєва, І. Дерев’янко, С. Варгатюк, М. Яцюк, досліджуючи окремі аспекти визвольної бороть- би 1918–1920 рр., певну увагу приділяли питанню історії взаємовідносин українських республік60. Отже, в Україні проблема соборності набула особливої політичної і наукової актуальності. Відкриття доступу до архівних документів, спецфондів бібліотек суттєво збага- тило джерельну базу теми, дозволило подолати усталені наукові стереотипи, під іншим кутом зору оцінити перебіг Української революції, зокрема, проблеми проголошення злуки УНР і ЗУНР у січні 1919 р., дати об’єктивну оцінку причин і наслідків цієї непересічної події. Проаналізувавши значний масив праць, присвячених Українській революції 1917–1921 рр., слід відзначити, що незважаючи на наявність великої кількості джерел, мемуар- ної й наукової літератури, історія взаємовідносин ЗУНР і 53Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії УНР залишається недостатньо вивченою. На сучасному етапі більше уваги приділяється дослідженню функціо- нування основних державних утворень. У той час як проблеми міждержавних відносин УНР і ЗУНР, особис- тісних взаємин провідних політичних і військових діячів Галичини й Наддніпрянщини, економічної співпраці, діяль- ності української делегації на Паризькій мирній конферен- ції, причини нереалізованості соборницьких устремлінь обох частин українства не знаходять конкретного висвітлен- ня. Існують лише окремі статті та повідомлення, присвячені відносинам УНР і ЗУНР. А комплексного дослідження об’єднавчого процесу, політичного, військового, економіч- ного співробітництва, причин нереалізованості Акту злуки й досі не проведено. 1 Радченко Л. О. Сучасна історіографія національно-демокра- тичної революції в Україні 1917–1920 років . — X., 1996. — 120 с. 2 Капелюшний В. П. Здобута і втрачена незалежність: історіо- графічний нарис української державності доби національно-виз- вольних змагань (1917–1921 рр.). — К., 2003. — 608 с. 3 Великочий В. С. Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914–1919 рр.: монографія. — Івано-Фран- ківськ, 2009. — С. 436–437. 4 Калакура Я., Панчук А. Новітня історіографія Злуки УНР і ЗУНР // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999. — С. 241. 5 Стопчак М. Політичні суперечності УНР і ЗУНР (ЗОУНР) у повоєнній та новітній українській історіографії // Історичний журнал. — 2008. — № 4. — С. 55–65 6 Вєдєнєєв Д. Українська історіографія про причини та наслідки розриву Акту злуки (зовнішньополітичний аспект) // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999. — С. 244. 54 Роман Тимченко 7 Сливка Ю. Етапи та головні напрями дослідження ЗУНР в українській історіографії // Україна: культурна спадщина, націо- нальна свідомість, державність. — 2000. — Вип. 6:. — С. 8–9 8 Сергієнко П. П. Соборна Україна: Від ідеї до життя. — К., 1993. — 64 с. 9 Шкляр Л. Моделі соборності (історичний досвід і сучасні аспек- ти) // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999. — С. 388–395. 10 Сергійчук В. Українська соборність: Відродження українства в 1917–1920 роках. — К., 1999. — С. 17. 11 Гошуляк І. Тернистий шлях до соборності (від ідеї до Акту Злуки). — К., 2009. — С. 423. 12 Сеньків М. З історії соборності українських земель 1917–1945 рр./ М. Сеньків. — Дрогобич: Відродження, 1999. — 163 с. 13 Гай-Нижник П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917–1920 рр.). — К., 2010. — С. 269–271 14 Його ж. Акт Злуки УНР і ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України // Історичний календар 2010. — Вип. 13. — К., 2009. — С. 17–27. 15 Соборність України: у 2 кн. / І. Л. Гошуляк, І. І. Дробот, В. В. Кривошея, В. Ф. Солдатенко. — К., 2000. — Кн.1. — 148 с.; Там само. — Кн. 2. — 264. 16 Солдатенко В. Ф. Винниченко і Петлюра політичні портрети революційної доби. — К., 2007. — 621 с.; Його ж. Українська револю- ція: концепція та історіографія (1918–1920 рр.) . — К., 1999. — 508 с.; Його ж. Українська революція: Історичний нарис. — К., 1999. — 976 с. 17 Курас І. Ф., Солдатенко В.Ф. Соборництво і регіоналізм в укра- їнському державотворенні (1917–1920 рр.). — К., 2001. — С. 114–115. 18 Павлюк О. Від злуки до розриву (Взаємини урядів УНР і ЗУНР у 1919 році)// Наука і суспільство. — 1994. — № 7–8. — С. 6–10.; Його ж. Дипломатія злуки УНР і ЗУНР // Всесвіт. — 1992. — №. 1–2. — С. 176–178. 19 Його ж. Зовнішня політика ЗУНР у 1918–1919 рр. // Київська старовина. — 1997. — № 3. — С. 122. 55Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії 20 Дацків І. Б. Військово-політична й дипломатична підтримка Директорією УНР визвольних змагань ЗУНР //Соборність як чинник українського державотворення (до 90-річчя Акту злуки): Всеукраїн- ська наукова конференція. Київ, 21 січня 2009 р. — К., 2009. — С. 170. 21 Головченко В. Соборна Україна на міжнародній арені 1919 р.: надії та втрачені шанси // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999. — С. 220. 22 Губа П. І. Відображення в пресі ідеї соборності України (1917–1918 рр.) // Схід і Захід України: проблеми єднання (Наук. записки). –К., 2001. — Вип. 13. — С. 129–136 23 Бережинський В. Г. Червона Українська Галицька Армія. — К., 1997. — 18 с.; Ковальчук М. Невідома війна 1919 року: україно- білогвардійське протистояння: Наукова монографія — К., 2006. — 576 с.; Левченко О. Об’єднані українські армії у 1919 р.: чи можли- вою була перемога // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999 — С. 181–193; Савчук Б. Договір Галицької армії з А. Денікіним (листопад-грудень 1919 р.). — Галичина. — Івано-Франківськ, 2001. — № 5/6. — С. 214–220; Щусь О. Соборність українських зе- мель і питання збройних сил УНР // Українська соборність: ідея, дос- від, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999. — С. 171–181. 24 Павлишин О. Суспільно-політичний портрет українського проводу Галичини й Буковини в революції 1918–1919 років // Україна модерна. — Вип. 4/5. — Львів, 2000. — С. 187–245. 25 Павлишин О. Об’єднання УНР і ЗУНР: політико-правовий аспект (кінець 1918 — перша половина 1919) // Вісник Львівського універси- тету. — Серія історична. — Львів, 2002. — Вип.37, ч. 1. — С. 340–342. 26 Хлюпін Є. Перші контакти урядів ЗУНР і УНР // Україна: культурна спадщина , національна свідомість, державність. — Львів, 2000. — Вип. 6. — С. 237–239. 27 Добржанський О. В. Соборницькі прагнення українців Буко- вини восени 1918 року // Український історичний журнал. — 2009. — № 1. — С. 28–38; Дробот І. Закарпаття: з історії возз’єднання з Великою Україною// Українська соборність: ідея, досвід, проблеми 56 Роман Тимченко (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999. — С. 322–332; Яремчук В. На шляху до націонал-регіональної держав- ності в Західній Україні // Україна в революційних процесах пер- ших десятиліть ХХ ст. — К., 2008. — С. 213–260. 28 Пиріг Р. Я. Політика гетьманської держави щодо інших етно- графічно-українських територій // Проблеми соборності України у ХХ столітті (І. Ф. Курас та ін.). — К., 1994. — С. 83–89; Проданюк Ф. Питання соборності українських земель в добу гетьманату П. Скоро- падського // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80-річ- чя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999 — С. 119–129; Діденко І. Боротьба за приєднання Криму// Соборність як чинник українського державотворення (до 90-річчя Акту злуки). — К., 2009. — С. 183–197. 29 Бевз Т. Ідея соборності в програмних документах українських політичних партій // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми (до 80 річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.): Збірник. — К., 1999 — С. 94–106; Райківський І. Галицька соціал-демократія в Українській Революції 1917–1920 років // Галичина. — Івано-Франківськ, 1998. — № 1/2. — С. 42–56; Расевич В. Засади політичної незалежності України в програмі Української національно-демократичної партії // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, держав- ність. — Вип. 7. — Львів, 2000. — С. 229–242 30 Любовець О. Ідея соборності як програмний принцип політич- них партій// Соборність як чинник українського державотворення (до 90-річчя Акту злуки). — К., 2009. — С. 105–123. 31 Ткаченко В. М. Акт Злуки: уроки історії // Проблеми собор- ності України у ХХ столітті (І.Ф. Курас та ін.). — К., 1994. — С. 97. 32 Вівсяна І. А. Національно-культурна співпраця українців Гали- чини і Наддніпрянщини у 1917–1920 рр.: Автореферат дис. на здоб. наук. ступеня канд. іст. наук. — К., 2003. — 19 с. 33 Політична історія України ХХ ст. : У 6 т. — Т. 2.: Революція в Україні: політико-державні моделі та реалії (1917–1920) / В. Ф. Вер- стюк, В. Ф. Солдатенко. — К., 2003. — С. 319. 34 Україна: політична історія ХХ — початку ХХІ ст. / Редрада В. М. Литвин (голова) та ін.; Ред. кол.: В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголови) та ін. — К., 2007. — 1028 с. 57Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії 35 Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С.141. 36 Литвин М. Р. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. — Львів, 1998. — 488 с. 37 Макарчук С. А. Українська республіка галичан: нариси про ЗУНР. — Львів, 1997. — С.69. 38 Там само. — С. 155–158. 39 Тищик Б. Й. Західно-Українська Народна Республіка (1918–1923 рр.). Історія держави і права. — Львів, 2005. — С. 239. 40 Західно-Українська Народна Республіка.(1918–1923): Історія (Колективна монографія. Керівник авторського колективу й відпові- дальний редактор О. Карпенко) // Карпенко О. З історії Західно- Української Народної Республіки (До 85 річчя з дня народження професора О. Ю. Карпенка) / Заг. ред. М. Кугутяка. — Івано-Фран- ківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2006 — С. 119–490. 41 Кондратюк В. О., Регульський В. Л. ЗУНР: становлення і захист. — Львів, 1998. — С. 65. 42 Васюта І. Політична історія Західної України (1918–1939 рр.). — Львів, 2006. — 336 с.; Городиський З. Українська Національна Рада: Історичний нарис . — К., 1993 — 144 с.; Кугутяк М. Галичина: сто- рінки історії: Нарис суспіл.-політ. руху (XIX ст. — 1939 p.) /. — Івано-Франківськ, 1993. — 200 с.; Лісна І. С. Становлення українсь- кої державності в Галичині (1918–1923 рр.). Монографія. — Тернопіль, 2001. — 92 с.; 43 Рубльов О. С., Реєнт О. П. Українські визвольні змагання, 1917–1921 рр. — К., 1999. — 320 с. 44 Рубльов О. С. Західноукраїнська інтелігенція у загальних наці- ональних і культурних процесах (1914–1939 рр.). — К., 2004. — 648 с. 45 Реєнт О. ЗУНР: проблема легітимації // Український історич- ний журнал. — 2009. — № 1. — С. 4–11 46 Верстюк В. Ф. Соборність — наріжний камінь української національної ідеї // Соборність як чинник українського державо- творення (до 90-річчя Акту злуки). — К., 2009. — С. 17; 58 Роман Тимченко 47 Верстюк В. Симон Петлюра: політичний портрет (до 125-річ- чя з дня народження) // Український історичний журнал. — 2004. — № 3. — С. 112–126. 48 Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України. 1917–1920: Навчальний посібник. — К., 1997. — 208 с. 49 Яблонський В. Від влади п’ятох до дикттури одного. Історико- політичний аналіз Директорії УНР. — К., 2001. — 160 с. 50 Дацків І. Б. Брест 1918: європейський прорив України: Моно- графія. — Тернопіль, 2008. — 254 с.; Притуляк П. П. Україна і Брестський мир: від підписання до виконання (1917–1918 рр.): монографія. — К., 2004. — 217 с. 51 Бондарчук В., Чорній Л. Проблема ЗУНР на Паризькій мирній конференції// Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Львів, 2000. — Вип. 6. — С. 252–255; Галицька- Дідух Т. Зовнішньополітична діяльність урядів УНР і ЗУНР у кон- тексті державно-соборницької ідеї (1919–1920 рр.) // Україна соборна: Збірник наукових статей. — К., 2005. — Вип. 2, ч. 1. — С. 202–217; Гончар Б. М., Городня Н. Д. Відносини між Францією та УНР (грудень 1918–квітень 1919) // Український історичний журнал. — 2000. — № 3. — С. 44–52; Держалюк М. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917–1922 роках. — К., 1998. — 240 с.; Єременко Т. Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський // У 70-річ- чя трагедії 1926–1996. Зб. матеріалів про відзначення 70-річчя заги- белі Симона Петлюри. — К., 1997. — С. 212–218; Йосипишина Я. Симон Петлюра: Польща й Антанта //У 70-річчя трагедії 1926-1996. Зб. матеріалів про відзначення 70-річчя загибелі Симона Петлюри. — К., 1997. — С. 71–82; Красівський О. Я. ЗУНР і Польща: політичне та воєнне протиборство (листопад 1918–листопад 1919 рр.). — Львів, 1999. — 42 с.; Матвієнко В. Українська дипломатія 1917–1921 ро- ків: на теренах постімперської Росії. — К., 2002. — 373 с.; Cолов- йова В. В. Особливості української дипломатії після проголошення злуки УНР і ЗУНР// Наукові праці Кам’янець-Подільського наці- онального університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. — Кам’янець-Подільський, 2009. — Т. 19. — С. 328–339 52 Дорошенко-Товмацький Б. Симон Петлюра: Життя і діяль- ність. — К., 2005. — 608 с.; Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. — К., 2001. — 640 с.; Сергійчук В. Симон Петлюра. — К., 2009. — 568 с. 59Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії 53 Литвин С. Назв. праця. — С. 400, 531. 54 Бойко О. Формування території української незалежної дер- жави в часи Української революції (1917–1921 рр.). — К., 2007. — 62 с.; Кремень В. Г., Табачник Д. В., Ткаченко В. М. Україна: альтер- нативи поступу (критика історичного досвіду). — К., 1996. — 793 с.; Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917–1919 рр.: (Іст.-генет. аналіз). — К., 1995. — 261 с. ; Сідак В.Осташко Т., Вронська Т. Петро Болбочан: трагедія українського державника: Наукове видання. — К., 2009. — 426 с. 55 Яневський Д. 33 історичних факти про Злуку[Електронний ресурс]. — Українська правда. — 2004. — 22 cічня. — Режим доступу :http://www.pravda.com.ua/news/2004/01/22/ 2997622/ 56 Мальгин А. Украина: Соборность и регионализм. — Симфе- рополь: СОНАТ, 2005. — С. 8. 57 Пилипів В. І. Джерела з історії взаємовідносин Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки: Дис... канд. іст. наук: 07.00.06 . — К., 2002. — 198 арк. 58 Скорич Л. В. УНР і ЗУНР: воєнно-політичне співробітництво у 1918–1919 рр.: Дис… канд. іст. наук. — Львів, 2007. — С. 156. 59 Лозовий В. С. Кам’янецька доба Директорії Української Народ- ної Республіки (червень — листопад 1919 року): Дис... канд. іст. наук. — К., 1998. — 188 с. 60 Варгатюк С. Зовнішня політика доби Директорії: Дис… канд. іст. наук. — К., 1996. — 165 с.; Дерев’янко І. Українсько-польскі від- носини 1918–1921 рр.: політичний аспект. Дис… канд.іст. наук. — К., 2004. — 209 с.; Попенко Я. В. Дипломатичні взаємини Українсь- кої Народної Республіки з країнами Антанти за доби Директорії (листопад 1918–1921 рр.): Дис... канд. іст. наук. — К., 2006. — 292 с.; Шамраєва В. М. Міжнародні відносини УНР доби Директорії: Дис... канд. іст. наук. — К., 2003. — 201 с.; Яцюк М. В. Військово- політична діяльність Директорії УНР (1918–1920 рр.): Дис… канд. іст. наук. — Харків, 2000. — 227 с. 60 Роман Тимченко
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28218
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0081
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:49:59Z
publishDate	2010
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Тимченко, Р. 2011-11-04T08:56:10Z 2011-11-04T08:56:10Z 2010 Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії / Р. Тимченко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. — К.: Інститут історії України НАН України, 2010. — Вип. 5. — С. 41-60. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. XXXX-0081 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28218 Аналізується стан наукової розробки в історіографії проблеми історії взаємовідносин УНР і ЗУНР. Особлива увага приділяється розгляду сучасних наукових оцінок Акту соборності та його впливу на подальший розвиток боротьби українців за незалежність. Анализируется состояние научной разработки в историографии проблемы истории взаимоотношений УНР и ЗУНР. Особенное внимание уделено рассмотрению современных научных оценок Акта соборности и его влияния на последующее развитие борьбы украинцев за независимость. The state of developmental historiography of problem of history of mutual relations of Ukrainian People’s Republic and Western Ukrainian People's Republic have been analysed. Description of modern scientific estimations of Act of collegiality and its influence on subsequent development of fight for independence have got the special attention. uk Інститут історії України НАН України Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років Історіографія та джерелознавство Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії published earlier
spellingShingle	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії Тимченко, Р. Історіографія та джерелознавство
title	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії
title_full	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії
title_fullStr	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії
title_full_unstemmed	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії
title_short	Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії
title_sort	проблема взаємовідносин унр і зунр в сучасній українській історіографії
topic	Історіографія та джерелознавство
topic_facet	Історіографія та джерелознавство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28218
work_keys_str_mv	AT timčenkor problemavzaêmovídnosinunrízunrvsučasníiukraínsʹkíiístoríografíí

Проблема взаємовідносин УНР і ЗУНР в сучасній українській історіографії

Репозитарії

Схожі ресурси