Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі
Saved in:
| Published in: | Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28250 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі / Т. Таїрова // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 63-67. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860159188306493440 |
|---|---|
| author | Таїрова, Т. |
| author_facet | Таїрова, Т. |
| citation_txt | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі / Т. Таїрова // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 63-67. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| first_indexed | 2025-12-07T17:53:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Тетяна Таїрова (Яковлева) (Санкт-Петербург)
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА
У СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ НАВЧАЛЬНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Після розпаду Радянського Союзу у Росії виникла потреба створення нової
концепції вітчизняної історії, а також історії сусідніх країн і, зокрема, України.
У зв’язку з цим з’явилося багато ускладнень. Передусім постало питання про місце
історії України. У рамках якого курсу його слід викладати: історії Росії, історії
слов’ян (у Росії традиційно читають лише курс історії південних і західних слов’ян)
чи якомусь іншому? Нині лише в Санкт-Петербурзькому університеті є кафедра
історії слов’янських і балканських країн, яка, відповідно, вивчає також і східних
слов’ян, з Україною включно. Непевність у методологічному підході до цього
питання ускладнює формування нової концепції щодо основних проблем історії
України, зокрема — взаємин України з Росією починаючи з Переяславської
ради.
У Росії й досі бракує нових підручників з історії України (їх не укладали з часів
«Истории УССР»), а в навчальній літературі з історії Росії українські сюжети або
взагалі відсутні, або обмежені коротким оглядом подій 1654 р. Існує плутанина щодо
використання термінології, оцінок і тлумачень. Зазвичай автори навчальних видань
спираються на колишню, «радянську», відверто застарілу термінологію. Проте
окремі роботи мають тенденцію до її перегляду і містять спроби знайти нові підходи
до оцінювання складних подій доби Переяславської ради.
Зі шкільних підручників нині використовуються головно два: перший за редак-
цією А. А. Данилова й Л. Г. Косуліної, а другий — А. А. Преображенського й Б. А. Ри-
бакова 1. В обох підручниках розділи, присвячені історії України XVII ст., мають
назву «возз’єднання України з Росією». Використано застарілу хронологію визволь-
ної війни українського народу (надалі — ВВУН) 1648–1654 рр., а також такі кліше,
як «братні народи» тощо. При цьому — жодного слова про Гетьманщину та її устрій
за Б. Хмельницького.
На жаль, не менш тенденційними є видання й для вищої школи, наприклад, курс
історії Росії, укладений професорами Казанського університету (І. П. Єрмолаєв,
Г. Н. Вульфсон та ін.) 2. Знову використано датування ВВУН 1648–1654 рр. Серед
іншого зазначається, що «…Переяславська рада прийняла історичне рішення про
возз’єднання України з Росією» 3. До того ж міститься хибне твердження про те, що
«наступні статті між Росією та Україною, які узаконювалися російським урядом під
час обирання гетьманів… головно підтверджували пункти «Березневих статей»» —
і нібито так було аж до 20-х рр. XVIII ст. 4
64 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
Другий курс лекцій було видано в Москві 2000 р. за редакцією Є. Ю. Спіцина
й М. А. Чайкіна 5. Ця праця містить доволі детальний розділ під назвою «Національ-
но-визвольна війна українського народу проти Польщі (1648–1653) й возз’єднання
України з Росією (1654)» 6. У праці знову цілком відсутні згадки про Гетьманщину та
її устрій, ідеться про «історичне рішення про возз’єднання України з Росією», а геть-
манів після Б. Хмельницького схарактеризовано лише тавром «зрадники».
Андрусівське замирення однозначно поціновано як «найбільший зовнішньо-
політичний успіх російської дипломатії» 7.
Ті самі терміни і штампи є і в «Історії Росії» за редакцією Н. І. Павленка, виданій
2000 р. в Москві для студентів зі спеціальності «історія» 8. Події доби Хмельнич-
чини названо «визвольною війною» (без хронологічних меж); хоча рішення
Переяслав ської ради схарактеризовано як «входження України до складу Росії»,
але там само зазначено: «Урочисто було проголошено возз’єднання двох братніх
народів» 9. Усі події після смерті Б. Хмельницького втиснено у два маленьких па-
раграфи із таким коментарем: «…гетьманська булава опинилася в руках тих
представників старшини, котрі дотримувалися польської орієнтації. Усупереч волі
українських селян і міщан, вони намагалися розірвати узи возз’єднання з Росією
та повернути Україну до підпорядкування Речі Посполитій…» 10 У праці бракує
згадки про Гетьманщину як таку.
Не тішить око також і картина, що її малює «Історія Росії», яку підготував
історичний факультет МДУ (неодноразово перевидана) 11. Загалом, цей підручник
слабкий і з точки зору концепції історії Росії. В ньому водночас говориться, що
«Україну було прийнято до складу Російської держави» 12 і «Возз’єднання України
з Росією мало величезне історичне значення…», зокрема «…привело до тимчасо-
вого послаблення кріпосницьких відносин на Лівобережжі…» Це твердження,
безперечно, є зовсім безпідставним, передусім з огляду на реформи Катерини II.
Російсько-українські відносини й питання незалежності Гетьманщини теж не
відображені у праці. «Зрадники-гетьмани» (практично без перерахування імен)
увібгані в один маленький параграф.
Цікаво, що в «Історії Росії», написаній колективом професорів Алтайського
державного університету 13, розділ з історії України чи російсько-українських
відносин узагалі відсутній.
У декількох працях зроблено спроби відійти від колишніх штампів і застарілої
термінології чи хоча б відзначити наявність спірних питань у розгляді історії цього
періоду. В «Історії Росії» за редакцією М. Н. Зуєва й А. А. Чернобаєва 14 повстання
Хмельницького схарактеризовано як таке, що мало «риси справжньої селянської
війни» 15. Термін ВВУН не вжито, а «возз’єднання» вжито лише один раз, та й то
обережно: Земський собор вирішив, що «…Військо Запорозьке віднині буде під
державою московського царя, тобто було дано згоду на возз’єднання України
з Росією». Інших згадок про «Військо Запорізьке», тобто Гетьманщину, як і пояснен-
ня значення цього терміна, немає. І. Виговського схарактеризовано як «зрадника»,
інших імен гетьманів не наведено. Але є і такий коментар: «Нерідко в літературі
65
поставало питання про причини того факту, що возз’єднання стосувалося тоді лише
однієї частини України, Правобережжя лишилося в межах Речі Посполитої. Тобто,
монархи-сусіди, поділивши Україну, прирекли її на тяжку долю. Однак у тих умовах
це був оптимальний розв’язок проблеми» 16.
Ще обережніші терміни та виклад подій містяться в «Історії Росії», написаній
А. П. Юргановим і Л. А. Кацва 17. Увесь розділ має назву: «Відносини України
з Росією» (що, на думку авторів, є найбільш правильним підходом), а замість
традиційної ВВУН ідеться про «виступ козаків під керівництвом Богдана Хмель-
ницького» 18. Щоправда, оцінка Хмельниччини однозначна: козаки «…по всій
Україні чинили криваві розправи з поляками та жидами». Термін «возз’єднання»
вже не використано — замість нього йдеться про «узяття України «під високу руку»
російського царя…» 19. Хоча про структуру Гетьманщини немає жодного слова, але
вказано, що «підкорившись царській владі, Україна багато в чому лишилася
самостійною…» Немає і поширених штампів про гетьманів-зрадників, лише доволі
дипломатична заява: «…частина козацької старшини на чолі з гетьманом І. Виговсь-
ким виступила за повернення під владу Речі Посполитої…» 20
Про спробу Б. Хмельницького, «який підняв прапор визвольної боротьби проти
Речі Посполитої», «відновити державність» ідеться в «Історії Росії» за редакцією
В. В. Каргалова 21. Термін «возз’єднання» вжито в ній у лапках, а замість «зради»
йдеться про «зміну переорієнтації» потужних пропольських і протурецьких угрупо-
вань старшини 22.
Суттєві зміни в термінології та концепції помітні на прикладі двох «Історій»,
написаних за редакцією члена-кореспондента РАН А. Н. Сахарова. Першу,
в співавторстві з А. П. Новосельцевим, було видано 1998 р. для студентів зі
спеціальності «історія», а другу — 2001 р., у співавторстві з В. І. Булгаковим (ви-
давництво «Просвещение», рекомендовано Міністерством освіти РФ), для учнів
10-х класів 23. У першій праці (зрозуміло — повнішій і детальнішій) ужито старі
терміни: «возз’єднання України з Росією», «зрадницький курс» гетьманів,
«об’єднання двох братніх народів». У пізнішій праці термінологію істотно змінено:
«перехід України під владу російського царя», «готовність прийняти Малоросію
в російське підданство» 24. Тут ідеться і про Гетьманщину (за Б. Хмельницького):
«На звільнених землях… створювалась своя, на козачий штиб, влада на чолі з об-
раним гетьманом, полковниками й таке інше…»
Колективна праця історичного факультету Санкт-Петербурзького університету25
помітно вирізняється серед інших щодо викладу подій в Україні. Правда, здебільшого
застаріла термінологія лишилася: ВВУН (1648–1654), «возз’єднання України
з Росією» (і там само — «входження України до складу Росії») 26, та й оцінювання
Переяславської ради традиційне: «…відбувся історичний акт возз’єднання двох
братніх народів» 27. Проте зазначено, що «…ці події неодноразово були об’єктом
різноманітних спекуляцій, невиваженого оспівування чи, навпаки, суцільного па-
плюження». Уперше ми натрапляємо на таку констатацію: «У процесі визвольної
війни на теренах Лівобережної України (а Правобережної?! — Т. Я.) виникла для
Тетяна Таїрова (Яковлева). Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі
66 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
того часу своєрідна держава — Гетьманство, увібравши кращі традиції козацької
демократії, що має витоки ще з доби Давньої Русі» та на визнання труднощів
російсько-українських взаємин: «Після входження до складу Росії, де центра-
лізаторські, монархічні тенденції ще більше посилювалися, Гетьманство опинилось
у доволі скрутному становищі. Відносини з Росією оформлювались у вигляді так
званих «статей»… і з кожним новим договором політичні права Гетьманства обме-
жувалися, самоврядування в Україні звужувалося». Як висновок: «Без урахування
всіх цих моментів важко було б усвідомити так звану «Руїну» — діяльність гетьман-
ської верхівки після смерті 1657 р. Б. Хмельницького». Усі ці міркування й форму-
лювання повторено й у новішому виданні істфаку СПбДУ 28.
Підсумовуючи, слід згадати ще «Історію Вітчизни» (стосовно дореволюційного
періоду цей термін більш вдалий, ніж «Історія Росії»), укладену колективом Росій-
ського університету дружби народів 29. Події в Україні розглянуто в ній доволі стис-
ло, лише в розділі про зовнішню політику Росії. У праці вжито термін «повстання
Хмельницького» (колишні — ВВУН, «возз’єднання» — відсутні), зовсім не згадано
про Гетьманщину, хоча щодо оцінки Переяславської ради сказано: «…для України
збереження незалежності виявилося нереальним і довелося вибирати «менше зло»,
тобто приєднатися… до близької культури й віри Росії…» 30 (тож автори цієї історії
повертаються до оцінки Переяславської угоди М. Петровського). У книзі події 1654 р.
розглянуто як «приєднання України до Росії» й сказано, що «…невдовзі почалося
поступове обмеження автономних прав України й уніфікація органів управління
з метою повної інтеграції з Росією, що тривали до кінця XVIII ст.».
Таким чином, можна зробити висновок про відсутність у російській історіогра-
фії єдиної спільної концепції історії України й російсько-українських відносин се-
редини XVII ст., а отже — і єдиної термінології.
1 Данилов А. А., Косулина Л. Г. История России. — М., 2001; Преображенский А.А.,
Рыбаков Б.А., История Отечества. — М., 2001.
2 История России: С древнейших времен до конца XVIII века. — Казань, 1994.
3 Там само. — С. 187.
4 Там само.
5 Спицин Е. Ю., Чайка М. А. История государства Российского с IX до конца
XX века. — М., 2000.
6 Там само. — С. 202–209.
7 Там само. — С. 209.
8 История России с древнейших времен до 1861 года. — М., 2000.
9 Там само. — С. 226.
10 Там само. — С. 228.
11 История России. — М., 1997.
12 Там само. — С. 121.
13 История России с древнейших времен до конца XIX века. — Барнаул, 1999.
14 История России. — М., 2001.
67
15 Там само. — С. 124.
16 Там само. — С. 125.
17 Юрганов А. П., Кацва Л. А. История России XVI—XVIII в. — М., 1998.
18 Там само. — С. 187.
19 Там само. — С. 188.
20 Там само. — С. 189.
21 История России с древнейших времен до 1917 года. — М., 1997.
22 Там само. — С. 129–130.
23 История России. С древнейших времен до конца XVII века. — М., 1998; Сахаров
А. Н., Булгаков В. И. История России с древних времен до конца XVII века. — М.,
2001.
24 Сахаров А. Н., Булгаков В. И. Та ж праця. — С. 248.
25 История России с древнейших времен до начала ХХ века. — СПб, 1998.
26 Там само. — С. 102, 105.
27 Там само. — С. 106.
28 Дворниченко А. Ю., Ильин Е. В., Кривошеев Ю. В., Тот Ю. В. Русская история
с древнейших времен до наших дней. — СПб, 2002. — С. 133–136.
29 История Отечества с древнейших времен до к. ХХ века. — Ч. 1. — М., 2000.
30 Там само. — С. 141.
Тетяна Таїрова (Яковлева). Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28250 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0082 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:53:47Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Таїрова, Т. 2011-11-04T21:28:56Z 2011-11-04T21:28:56Z 2008 Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі / Т. Таїрова // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 63-67. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0082 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28250 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник Quot homines tot sententiae Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі Article published earlier |
| spellingShingle | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі Таїрова, Т. Quot homines tot sententiae |
| title | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі |
| title_full | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі |
| title_fullStr | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі |
| title_full_unstemmed | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі |
| title_short | Переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі |
| title_sort | переяславська рада у сучасній російській навчальній літературі |
| topic | Quot homines tot sententiae |
| topic_facet | Quot homines tot sententiae |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28250 |
| work_keys_str_mv | AT taírovat pereâslavsʹkaradausučasníirosíisʹkíinavčalʹníilíteraturí |