Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації
Saved in:
| Published in: | Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28255 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації / Л. Малес // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 100-107. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28255 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Малес, Л. 2011-11-04T21:45:10Z 2011-11-04T21:45:10Z 2008 Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації / Л. Малес // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 100-107. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0082 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28255 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник Fuimus Troes, fuit Ilium Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації |
| spellingShingle |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації Малес, Л. Fuimus Troes, fuit Ilium |
| title_short |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації |
| title_full |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації |
| title_fullStr |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації |
| title_full_unstemmed |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації |
| title_sort |
національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації |
| author |
Малес, Л. |
| author_facet |
Малес, Л. |
| topic |
Fuimus Troes, fuit Ilium |
| topic_facet |
Fuimus Troes, fuit Ilium |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0082 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28255 |
| citation_txt |
Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей: конкуренції та домінації / Л. Малес // Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. — 2008. — Вип. 9-10. — С. 100-107. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT malesl nacíonalʹnítagenderníkonstruktivsistemíregíonalʹnihídentičnosteikonkurencíítadomínacíí |
| first_indexed |
2025-11-24T16:57:21Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:57:21Z |
| _version_ |
1850489914517356544 |
| fulltext |
Людмила Малес (Київ)
НАЦІОНАЛЬНІ ТА ҐЕНДЕРНІ КОНСТРУКТИ
В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ:
КОНКУРЕНЦІЇ ТА ДОМІНАЦІЇ
Актуальність пропонованої до розгляду статті полягає у поєднанні національної
та ґендерної проблематики. Перетин ґендерної та національної проблематики дає
можливість порушити низку важливих питань: як для кожної із відповідних дис-
циплін середнього рівня, так і для власне теорії соціокультурного аналізу. Це до-
зволяє, у свою чергу, поглибити розуміння перетину ґендерних та національних
структурацій, зокрема: чи рівноцінні національні та ґендерні образи; чи національ-
ні та ґендерні уявлення функціонують окремо і лише після «провокації» перетина-
ються, накладаються і дрібняться вже за двома основами, породжуючи націоґендер-
ні уявлення; про роль архаїчного і модерного в національному та ґендерному; про
співвідношення елементів структури націоґендерних образів; про усталеність на-
ціональних і ґендерних ідентичностей тощо.
Ґендерний та національний аналіз долає ще один методологічний прорахунок:
складність вивчення власне цих процесів часто підміняється розподілом соціальних
показників за статтю чи національністю. У результаті часто отримуємо грубо скон-
струйований артефакт, що піддається довільним ідеологічним інтерпретаціям.
Тож у цитованому далі дослідженні (виконане в рамках проекту «Етноґендерна
ситуація в Україні в контексті євроінтеграційного вибору», керівником якого є автор)
принциповим було припущення про визначальну роль національної ідентичності
при характеристиці та виділенні національних груп і презентація ґендерних уявлень,
а не «говоріння від імені статі».
З одного боку, статистичні та соціологічні дані засвідчують зменшення ролі тра-
диційних ознак ідентифікації національного. Так, за даними останнього перепису при
виразній національній ідентичності визнання рідною мовою мови своєї національ-
ності коливається від 3 % у євреїв до 96 % в угорців. Релігійна належність греків чи
німців, та й, зрештою, підірвана радянським часом традиція помісних церков, сьогод-
ні відроджується далеко не завжди у звичних національних рамках, а мусить конку-
рувати із екзотичною привабливістю східних релігій, активнішим наверненням но-
вітніх церков і сект. Щодо походження, то показовим є приклад заповнення анкет
поляками, де зустрічаємо такі етнічні самоназви, як «українка (полька)», «українка
(польське походження)», «українка (бабуся полька)» (можна порівняти із ідентифіка-
цією «американець італійського (іранського чи ірландського) походження»). «На
сьогодні зустріти «чистого» поляка в Україні надзвичайно важко» 1.
101
З іншого боку, недавні зміни паспортних даних і суттєве зменшення вимог
фіксації національності спричинили активну дискусію у суспільстві: опоненти таких
новацій заявляли, що це довершить радянську політику денаціоналізації, зникне
чітка задокументована опора національної ідентичності. Ці опозиції навряд чи за-
губляться, адже, за концепціями постструктуралізму, у практиках соціокультурного
аналізу центром стає «дискурс національного»; але особливу увагу слід звертати на
його взаємоопертя на ґендерний дискурс, де можуть критися причини тривкості чи
мінливості національних ідентичностей.
Під час дослідження було виявлено, з одного боку, невиразність та фрагментар-
ність національного і ґендерного при спробі його обговорення, а з іншого — часту
вживаність цих ознак як символічних атрибутів інших соціальних статусів і само-
стверджень.
Питання національної ідентичності у контексті формування через співставлен-
ня та протиставлення «Ми — Вони»-груп насамперед виявляється як риси впізна-
вання та помічання, які і маркують відповідну групову належність.
Справді, учасники фокус-групи з Ужгорода охоче називали «помітні» національ-
ності та ознаки їх виділення.
— Я не можу виділити в Закарпатті людину за національною приналежністю,
оскільки в нас настільки змішалися національності, що їх вже неможливо
відділити одну від іншої. А українок можна виділити легко, оскільки вони
мають природну красу.
— З усіх національностей я можу виділити в натовпі євреїв. У них особливий
вигляд і характер. Українці чимось схожі на італійців, вони також імпульсив-
ні люди. Можна виділити словаків і угорців, вони є дуже жадібними.
— А я з національностей можу впізнати поляків. Крім цього, я у натовпі можу
зразу виділити справжню українку. У неї є природна краса.
— Я не можу відрізнити українців від росіян, скажу лише, що українці чомусь
завжди ходять нахмурені. Я часто маю справу з угорцями і вважаю, що вони
більш привітні і дружелюбні 2.
Та відсутність одностайності у відповідях чи навіть приписування протилежних
рис доводить скоріше зворотне — за умов загальновизнаної неатрибутивності для
більшості випадків національної приналежності в українському суспільстві ці ви-
значення більш ніж довільні. Тож в умовах міста та без значної концентрації жителів
зі спільним етнічним походженням зовнішній контроль чи примус у процесі націо-
нальної ідентифікації та підтвердження її дотриманням традицій мінімізований
і обмежується хіба що родиною. Лише досить виразні антропоморфні відмінності
представників різних національних груп впадають в око: «євреїв завжди виділяли за
зовнішністю» 3, «черный волос, смуглая кожа, большие глаза» 4.
Але враження однорідності не означає повного прийняття чи ігнорування на-
ціонального. Сучасна українська ситуація скоріше визначається як полікультур-
на — тобто акцент змістився із рівності на різність (такий собі «плагіат» із ідеоло-
гій ґендеру).
Людмила Малес. Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей…
102 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
З одного боку, суспільно схвалюване і певним чином навіть клішоване сприйняття
міжнаціональних стосунків на засадах інтернаціоналізму та «дружби народів», активно
пропагованих у радянські часи. «Луганськ — це казан багатьох національностей, ми не
акцентуємо, хто є хто, всі дружимо, поважаємо різні традиції, змішані шлюби, всі при-
їжджі у першому-третьому поколінні». З іншого боку, повсякденний досвід свідчить про
більш диференційоване ставлення до цієї полікультурної ситуації. Коли більшість жи-
телів є приїжджими, мало знають одне одного, то й атомарність подібних спільнот може
навіть посилюватися порівняно зі звичайним урбанізованим середовищем.
Привертає увагу відмінність у характері сприйняття міжнаціональної ситуації
у суспільстві представниками численних і нечисленних національностей. Для на-
ціональностей, що чисельно переважають, — українців та росіян — характерніше
відсилання до національного статусу: ідентифікація за громадянською належністю,
вболівання за загальнодержавне становище мови і мовлення (ЗМІ, освіта, культура,
державне управління), тоді як для національних меншин (євреїв, угорців, вірмен,
німців) характерний більший акцент на міжособистісному етнопсихологічному
сприйнятті (повага, приниження, нерозуміння), увага до збереження культурних
традицій в умовах діаспори, громади чи осібного проживання. «Я хочу сказать, что
когда я приехала в Луганск, я долго не могла прижиться. Я думала, что никогда не
полюблю этот город — все-таки я уже 18 лет здесь живу. Я думала, никогда к этому
всему не привыкну. Потому как у нас более доброжелательный народ. Люди
доброжелательные, люди идут навстречу. Вот та же говорят Западная… они там
бандеровцы, они там жестокие — да нет. […] Мне уже 40, то есть 25 лет, как я уехала
из деревни — меня уже половина там не знает. Но у нас… «Добрый день», «добрый
день» — все здороваются, что-то спросишь — обязательно ответят. А здесь — я не
могу это видеть. Может быть, потому что в Донбасс со всех регионов собрался народ
и нет у него такого единого какого-то… И народ как-то «каждый сам по себе»» 5.
Наскільки б закоріненими (типовіше для західних та південних регіонів України)
чи асимільованими (у східних та північних регіонах) не були національні меншини,
а чутливість до зачіпання національного у них залишається загостреною. На питан-
ня: «Як Вас сприймають як представника певної національності?», — німкені най-
перше сказали «фашизм» 6. Тож, попри побутування ще з часів СРСР концепту
«дружби народів» та ідеї тісного взаємопроникнення різних національних груп, має
місце активна стереотипізація: від ідеалізації, зазвичай власної національності (як
ми це побачили у наведеному вище фрагменті обговорення українок з Ужгорода),
до повного несприйняття чи ворожості.
Із такою вибірковою або ж цензурованою толерантністю стикаємося у багатьох
ситуаціях — це явище позначає політкоректність у співвідношенні нормативного
образу і особистих симпатій-антипатій чи досвіду. «Я общался с неграми одно время.
[…] Нормальные ребята. Только что черненькие» 7. Так на індивідуальному рівні
відбувається те, що, можливо, переживали цілі країни в результаті географічних
відкриттів чи у ході глобалізації: зіставлений з оригіналом міфологізований образ
втрачає свою химерність.
103
Але означені процеси, хоча і можуть похитнути стереотипізовані — часто мон-
струозні — ксенофобські уявлення, замінити їх новою строкатістю картини народів
світу, все-таки не творять загальнолюдської (ойкуменічної) цілісності. Для цього
потрібен той-таки Інший. Цим Іншим у кристалізації ідентичностей може бути стать,
елімінація якої нині є досить ефемерною, а то й утопічною. У межах регіону, пред-
ставленого у соціально-історичній, культурній, економічній специфіці умов життя
спільноти, ідентичність конституюється різними ґендерними наборами. Саме вони
і фігурують у подальших загальнодержавних протиставленнях Заходу — Сходу,
Центру — Периферії як колона шахтарів у поході до київських чиновників чи ви-
борювання звання першої красуні представницями різних регіонів.
І якщо національна складова регіональної ідентичності заявляє про себе завжди
«голосно», перебираючи на себе майже всю увагу (як це сталося із «кримськістю»,
зведеною до «російськості» перед «загрозою» татар), то ґендерна, фігуруючи майже
повсюдно, рідко стає предметом осмислення, хоча й проговорюється прямо, через
граматичний рід.
Власна національна, ґендерна чи інша невидима, бо «глибоко соціалізована»,
належність дається взнаки й стає предметом нашої рефлексії, коли ми полишаємо
межі спільного соціокультурного простору, вступаючи у комунікацію із досить да-
лекими культурними групами. Як правило, це стосується виїзду за кордон: євреї,
поляки чи українці з України відразу впізнають себе і колишніх співгромадян по
Радянському Союзу. Це проявляється навіть у самопочутті найбільш «євроінтегро-
ваних» жителів західних прикордонних областей. «Наших не впізнати неможливо —
невихованість»; «Коли я був у Словаччині, ми йшли собі нормально, нас всі вважа-
ли місцевими, але ми себе відчували дискомфортно» 8.
Ось так ми «орієнтуємо на Захід» шкалу співставлення: Луганськ у фокус-групах
і інтерв’ю апелює до Західної України як до Іншого (як в позитивному, переважно
у вихідців звідти, так і у негативному смислах). Закарпаття апелює скоріше до за-
кордону, що теж географічно знаходиться західніше.
Власне регіональна специфіка, як продемонструвало дослідження, виявлена над-
звичайно слабко і у більшості випадків зумовлюється швидше дібраними для досліджен-
ня національними групами та ступенем урбанізованості території. Серед усіх питань,
пов’язаних із національними відносинами, помітна відмінність лише за ознакою сту-
пеня дотримання національних традицій міста, яка вибудовується у порядку зменшен-
ня: Ужгород, Херсон, Вінниця, Луганськ — це пояснюється переважанням у Вінниці та
Луганську двох детрадиціоналізованих груп (а такими, згідно з розподілом за національ-
ністю, є українці, росіяни, євреї), в той час як перші два міста мали по одній групі.
Представники різних регіонів України, національностей, статей та вікових груп
демонструють великий спектр ґендерних уявлень і стратегій. За цим різноманіттям
криються певні ґендерні образи, які, на відміну від статі, не зводяться до дихотомії
«жіноче — чоловіче», а накладаються на породжений ними континуум.
Провівши факторний аналіз відповідей респондентів щодо наявності та ступеня
вираженості трьох десятків рис (врода, охайність, колективізм тощо) у жінок та
Людмила Малес. Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей…
104 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
чоловіків, можемо виокремити цілісні образи, що містять сталі комбінації таких
рис-характеристик.
Насамперед слід сказати, що респонденти оцінюють наявність одних і тих самих
рис у чоловіків і жінок, виходячи з різних підстав. Про це свідчить чітка відокрем-
леність одних і тих самих за складом списків характеристик, пропонованих для
оцінки їх наявності у чоловіка та жінки, при спільному факторному аналізі.
В оцінці кожної зі статей фігурують відсилання до цілісних образів, які функціо-
нують у сучасному культурному середовищі. В оцінці Жінок фігурує ціла низка
образів: «Добропорядна жінка», «Кохана», «Бізнес-леді», «Лідер» (Емансипе), «До-
могосподиня», «Відповідальна за виживання сім’ї», «Воїн» (Амазонка), «Подруга»
(Розрада) — вони розташовані у порядку зменшення їх значущості.
Здебільшого жінок сприймають через образ «Добропорядної жінки» (30 %), також
досить поширеним є образ «Коханої» (10 %), решта іпостасей з’являються в пооди-
ноких випадках і лише доповнюють картину новими штрихами, але не становлять
її сюжету. Для респондентів обох статей ці образи звучать дуже схоже.
Подібна ситуація й у протилежної статі. Чоловіків оцінюють за допомогою най-
різноманітніших образів: «Ліричний герой» (ніжний та люб’язний, який має фе-
мінні риси); «Міщанин» (добрий господар, ґазда); «Лідер»; «Бізнесмен» (Господар,
Менеджер); «Джентльмен»; «Товариш»; «Воїн»; «Герой-коханець» (Ловелас, Дон
Жуан). Але переважаючими є образи «Ліричного героя» (30 %) та «Лідера» (10 %),
решта — скоріше комбінації цих двох типів, тож їх можна розглядати як особливі
випадки.
Таким чином, уже із першої найзагальнішої типізації рис, за якими ми оцінює-
мо представників різних статей, можна зробити важливий висновок: ми прагнемо
бачити одне в одному (і поруч із собою) передусім Хорошу Людину (добру, чуйну,
порядну). Цей висновок ґрунтується ще й на тому, що для оцінки типового пред-
ставника певної статі здійснюється не експертна характеристика — оскільки у зви-
чайної людини відсутній достатній для цього досвід та інформація, — а певне уза-
гальнення рис власного оточення, поправлене на ідеал, сформований у тому ж таки
оточенні.
Тож нав’язувана «неспівмірність» протилежностей статей через перенесення
східного концепту «інь-янь», їхня «різнопланетність» (яку пропонує бестселер
Дж. Грея «Чоловіки з Марса, жінки з Венери») залишається ідеологічною схемою
деяких гуманітарних наук, перш за все психології, та ЗМІ.
Деякі з образів можуть з’являтися як серед типових чоловічих образів, так і жіно-
чих. Це, наприклад «Лідер»; «Ліричний герой» чи «Кохана» (в обох визначальними є
чутливість, підкреслення традиційно фемінних рис); «Воїн». Та попри схожість типів,
їхнє наповнення ґендерно марковане, що співвідноситься із соціологічними понят-
тями позиції та ролей: одній і тій самій позиції (наприклад «керівник», «один з батьків»,
«коханий/на») відповідають ґендерно зумовлені рольові набори вимог та очікувань.
Бачимо, як відразу змінюються акценти із «Домогосподині» на «Ґазду», бо
наповненість рисами у них різна. «Бізнесмен» для чоловіків не існує в єдиній формі,
105
а розпадається на кілька образів-підтипів, залежно від домінування організатор-
ського, керівного чи інноваторського самостверджуючого елемента. Цей факт
можна розглядати як індикатор кращого опанування ділової сфери чоловіками
(звідки й більша диференційованість їхніх іпостасей).
Цікаво, що у «Коханої», окрім ніжності, чутливості, чуйності, краси та доброти,
важливими є гостинність та хазяйновитість, чого ми не спостерігаємо в образі
«Ліричного героя». Те саме і «Воїн» — сильний, безстрашний і далеко не естет — за-
лежно від статі перетворюється на відповідальну за виживання сім’ї Амазонку (про
це свідчить велика вага риси «хазяйновитість» поряд із значущістю хоробрості та
сили) чи «Самотнього Вовка». В усному обговоренні жінки саме з такими конотація-
ми акцентували свою відповідальність за сім’ю, її добробут. У складних сучасних
умовах це означає, особливо для українок та росіянок з Луганська чи Херсона, «усе
нести на своїх плечах», «боротися за виживання» тощо.
Ця самостійність через фактичну самотність у розв’язанні щоденних сімейних
проблем з’являється у відповідь на проговорюваний ними образ неспроможного їх
вирішити чоловіка — чи то п’янички, чи то просто безвідповідального (добре, якщо
хоч матеріально допомагає). «Багато з них пиячать; займає зручну позицію — «Я за-
робляю гроші, і мене не цікавить, як вирішуються проблеми в сім’ї»»; «Зарабатыва-
тель денег»; «Чоловік сьогодні — це не пристосований до сьогоднішнього дня» 9. Для
учасниць із західних регіонів ситуація відсутності у сім’ї чоловіка спричинена скоріше
заробітчанством, про що опосередковано свідчить активніше тут обговорення за-
кордонного досвіду, а тому розведення дефініцій «глава сім’ї» — «берегиня дому»
зберігає свою силу попри очевидну суперечливість повсякдення.
Таким чином, у схожі типи, які реалізують подібні функції, включаються риси-
доважки залежно від статі носія, що й формує в результаті ґендерне забарвлення
соціальних ролей. Більше того, при позірній подібності (за назвою) того чи іншого
жіночого чи чоловічого образу-типу, спостерігається різна їх наповненість рисами-
характеристиками не лише залежно від носія, а й від того, хто оцінює.
Бачення власної статі відрізняється від уявлення про протилежну через
несиметричність міжстатевих стосунків та рольових ніш, закріплених національ ною
культурою. Саме через це чоловіки акцентують образ жінки як закоханої, готової
всім жертвувати заради кохання, усе пробачати. Жінки, оцінюючи себе, більше
нюансують ролі дружини, берегині, господині і т. д. Щодо поцінування чоловіків,
то жінки, окрім власне ідеального Коханого («Ліричний герой»), оперують образом
«Героя-коханця» із рисами Ловеласа; окремим образом є «Колега» (у образі Товари-
ша), що постає як тип чоловіка, з яким можна просто поговорити, на допомогу
якого можна завжди сподіватися і не переплітатися при цьому долями чи тілами.
Для чоловіків же ця іпостась чоловіка іманентна, тож може бути в кожному із вка-
заних образів. Озвученням цих розбіжностей в образотворенні може бути обгово-
рення можливостей дружніх стосунків між статями. «Я думаю, що між чоловіком
і жінкою є дружні відносини. Я розрізняю кохання і дружні відносини»; «А я вважаю,
що нема дружби між чоловіком і жінкою, є або секс-відносини, або ділові стосунки,
Людмила Малес. Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей…
106 Схід / Захід. Випуск 9–10. Спеціальне видання
або вони є просто знайомими» 10; «Як на мене, це можна і сумніву не піддавати.
Чоловіча дружба — що може бути міцніше» 11. Чоловіки включають риси і коханця,
і товариша-колеги у власний образ «Ліричного героя» — він насамперед товариський,
добрий і ніжний.
Таким чином, для жінок чоловік постає передусім як «Ловелас», «Воїн», «Това-
риш» і «Лідер», а самооцінка чоловіків акцентує риси «Ліричного героя»,
«Бізнесмена», «Джентльмена» і «Ґазди». Самооцінка жінок — це героїня нашого
перехідного часу: доброчесна, бережлива і сильна людина. А з точки зору чоловіків
вона насамперед — домогосподарка, розрада, кохана, а також незалежна і ділова.
Даються взнаки ґендерний розподіл ролей у сім’ї та очікування взаємодоповнення
статей у міжособистісному спілкуванні.
Далі ми побачимо, як ці погляди поділяються різними національними групами,
адже у даному випадку, як і загалом по країні, переважила кількість українців і,
відповідно, їхня думка. Для кожної з національних груп домінуючими виявилися
свої образи, усні свідчення підкріплюють узагальнювальні оцінки, отримані як
статистично значущі відмінності між групами у їх відповідях на питання стосовно
характеристик чоловіків та жінок власної національності.
Українці описують чоловіків у різних категоріях: «Воїн», «Товариш», «Ловелас»,
менше «Ліричний герой». Водночас, на їхню думку, чоловікам не властива
хазяйновитість і гостинність. А от євреї не вбачають у чоловіках войовничості,
лідерства чи донжуанства, найсильніше вони підкреслюють ліричні риси чоловіка,
вони ж виділяють його товариськість, а також ділову вдачу (загалом в оцінках
чоловіків досить скромну) та хазяйновитість, хоча остання і не така помітна, як
у наступної групи. Бо саме для поляків чоловіки — це «Ґазди» і «Джентльмени»,
можливо, саме так вони уявляють справжнього пана, малозначущими при цьому для
них виявилися образи «Ліричного героя» і «Товариша».
Щодо оцінки жінок, також найсильніше розійшлися думки українців і поляків.
Для перших жінка — це «Розрада», «Берегиня», «Кохана», що не виключає і певної
сили та відваги, а її незалежність оцінюється більш ніж скромно. Поляки ж найвище
серед усіх національних груп оцінили незалежність і водночас хазяйновитість жінки.
Євреї найвище оцінили ділові якості жінок та їхню незалежність (хоча і не урівень
з поляками), решта ж жіночих чеснот були оцінені досить слабко; на відміну від
представників інших національностей, євреї не сприймають жінку як домогосподиню
чи скромну жертовну дружину. Як засвідчило обговорення у групах, і чоловіки, і жінки
впевнено говорили про мудрість, хитрість та розум як відмінну рису єврейок.
Загалом думки представників різних національностей про жінок найсильніше
розходяться у визнанні їхньої незалежності і досить подібні при оцінці їхніх силових
якостей.
Думки різних національностей найбільше розділилися щодо характеристики
чоловічого образу «Ліричного героя» та «Ґазди», а от у публічній (зокрема,
економічній) сфері успіх чоловіків, на думку всіх національних груп, досить скром-
ний, що, певно, пояснюється — як об’єктивно, так і суб’єктивно — загальною
107
ситуацією в державі. Найзначнішими виявилися відмінності у сприйнятті особли-
востей міжособистісних стосунків, щодо талантів думки поміркованіші й частіше
збігаються.
Підсумовуючи, слід зауважити, що ґендерні дослідження демонструють сильну
вкоріненість та взаємозв’зок національних і ґендерних стереотипів у традиціях на-
шого суспільства, що виводить нас на загальнішу проблематику культурного життя
спільноти. Сьогодні національні традиції функціонують переважно на рівні міжосо-
бистісних стосунків у площині організації, відтворення та контролю приватної
сфери, визначаючи в цих рамках і «свою» інтерналізовану систему уявлень про стать-
ґендер.
Більше того, багатонаціональна структура сучасного суспільства дає слабку надію
на збереження власної культури в умовах цивілізаційних та глобалізаційних викли-
ків постмодерності, тож національно-культурне життя громад майже повністю ви-
тіснене з публічної сфери і тим сильніше намагається конституювати власну іден-
тичність саме через опору на збереження традицій у сфері повсякденності.
Ґендерні відносини менш відмінні у міжрегіональному зіставленні, більш від-
мінні у зівставленні національних груп (вплив традицій і ментальних схем), а най-
значніші відмінності виявляються у груп з різним способом життя (поселенські,
майнові, освітні та професійні структурації). Тож ґендерна ідентичність наповнює
регіональні культури змістовно, а не стає критерієм їх розмежування в рамках су-
спільства.
Ґендерні та національні установки є взаємопов’язаними, а отже, вимагають
ретельної наукової уваги. І тому не досить вказати на існування та «номенклатуру»
ґендерних стереотипів у суспільстві — вкрай необхідно простежити їх обґрунтуван-
ня в рамках національних традицій, виявивши приховані механізми їх генералізації
та функціонування.
1 Стенограма фокус-групи, жінки, польки, м. Вінниця.
2 Стенограма фокус-групи, жінки, українки та росіянки, м. Ужгород.
3 Стенограма фокус-групи, жінки, єврейки, м. Ужгород.
4 Стенограма фокус-групи, вірмени, м. Луганськ.
5 Стенограма глибинного інтерв’ю, українка, м. Луганськ.
6 Стенограма фокус-групи, жінки, німкені, м. Херсон.
7 Стенограма фокус-групи, чоловіки, росіяни, м. Луганськ.
8 Стенограма фокус-групи, жінки, українки та росіянки, м. Ужгород.
9 Стенограма фокус-групи, жінки, українки та росіянки, м. Херсон.
10 Стенограма фокус-групи, угорці, м. Ужгород.
11 Стенограма фокус-групи, чоловіки, українці-росіяни, м. Вінниця.
Людмила Малес. Національні та ґендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей…
|