Шляхи розвитку науки в посткризовий період
У статті розкрито особливості наукової діяльності на початку ХХІ ст., проаналізовано вплив глобальної фінансово-економічної кризи на стан науки, розглянуто форми і схеми співробітництва між науковими інституціями і окремими вченими. На основі узагальнення світового досвіду запропоновано низку напрям...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28323 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шляхи розвитку науки в посткризовий період / Л. Федулова // Вісн. НАН України. — 2011. — № 3. — С. 3-13. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859941219309715456 |
|---|---|
| author | Федулова, Л. |
| author_facet | Федулова, Л. |
| citation_txt | Шляхи розвитку науки в посткризовий період / Л. Федулова // Вісн. НАН України. — 2011. — № 3. — С. 3-13. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У статті розкрито особливості наукової діяльності на початку ХХІ ст., проаналізовано вплив глобальної фінансово-економічної кризи на стан науки, розглянуто форми і схеми співробітництва між науковими інституціями і окремими вченими. На основі узагальнення світового досвіду запропоновано низку напрямів упровадження організаційно-інституційних механізмів з метою активізації наукової діяльності в Україні, обґрунтовано їхню роль у посиленні впливу науки на проведення технологічної модернізації національної економіки.
The article shows the features of scientific work at the beginning of 21st century, analyzes the global financial and economy crisis impact on science status, views schemes and forms of cooperation between scientific institutions and scholars. On the ground of world experience generalizing, the file of ways how to establish organization and institution mechanisms in order to activize scientific work in Ukraine is proposed. Their role in powering of scientific influence on technology modernization of national economy is proved.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:11:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3 3
Актуально
Л. Федулова
ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАУКИ В ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
© ФЕДУЛОВА Любов Іванівна. Доктор економічних наук. Завідувач відділу технологічного прогнозування
та інноваційної політики ДУ «Інститут економіки і прогнозування НАН України» (Київ). 2011.
Наука в перше десятиріччя ХХІ ст., як і завжди, позиціонувала себе як
важливий компонент інноваційної діяльності. Проте в останні роки особ-
ли во помітною стає тенденція накопичення наукових знань з одночасною кон-
центрацією в межах регіональних інтеграційних об’єднань, участю в масш-
табних експериментальних проектах, наприклад CERN і ITER. Цей процес
супроводжує поява нових дисциплін і напрямів, що в свою чергу призводить
до формування новітньої конфігурації структури наукової роботи.
С ьогодні вже можна говорити про фор-
мування світової науки в різних іпос-
тасях: сукупності знання, зразках комуні-
кації, взаємодії професіоналів. Cаме в нау-
ці розроблено й задіяно схеми глобального
співробітництва на всіх рівнях: між урядо-
вими органами, між інститутами й асоціа-
ціями, між окремими вченими. Ці форми
взаємодії значною мірою автономні, й у ба-
гатьох випадках розвиненість одних може
дещо компенсувати недоліки інших [1].
Цікаво, що кризові явища не просто
вплинули на стан науки, а прискорили її
поступ, наочно доводячи теорії Й. Шумпе-
тера і Г. Менша [2, 3] щодо впливу базових
науково-технічних інновацій на тривалу
економічну динаміку.
Уже тепер можна узагальнити характер
впливу глобальної фінансово-економічної
кризи 2008–2009 рр. на розвиток науки й
особливості наукової політики низки уря-
дів. Так, США, завдяки відомому планові
Полсона, зробили акцент на інноваціях, на
створенні нової національної платформи
конкурентоспроможності, стимулюванні рин-
кового по питу на інноваційну, наукомістку
продукцію. Зокрема, Конгрес передбачив у
2009 р. на такі цілі $6,9 млрд, а в 2016 р. —
$12,3 млрд. Б. Обама порушив питання про
введення в бюджет постійної статті для фі-
нансування податкового кредиту для про-
мислових інноваційних фірм, які збільшу-
ють видатки на НДДКР. До речі, такі заходи
було об’єднано з низкою соціально-еко но-
міч них антикризових кроків [4].
Загалом, пакет антикризових дій у галу-
зі науки, технологій, інновацій у розвинених
країнах відповідно до аналізу Організації
економічного співробітництва й розвитку
(OECD) [5–7] мав такі напрями: створення
дослідницьких лабораторій, інститутів, шкіл,
університетів; розвиток інфраструктури ІКТ;
НДДКР, освіта, «зелені» технології (широке
застосування біопалива, електромобілів, но-
4 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3
вих енерго- й екологічно ефективних техно-
логій, у тому числі гібридних).
На жаль, в Україні антикризові заходи в
науково-технологічній, інноваційній сфері
вважають вторинними, а ті, що торкаються
соціально-економічного й банківського сек-
торів, будівництва доріг, — першочерговими.
Цілком закономірно, що глобальна фінан-
сово-економічна криза прискорила розви-
ток науки в ключових напрямах, які вже по-
чали формувати новітній технологічний ба-
зис со ціально-економічного розвитку світо-
вої економіки. За більшістю прогнозів, такі
процеси триватимуть до 2020 р. поряд зі
структурними змінами провідних компаній
та управлінських практик — відтак розпоч-
неться нова довга хвиля економічного росту.
На початку тисячоліття відомий американ-
ський аналітичний центр Rand Corp., що го-
тує аналітичні доповіді для адміністрації Пре-
зидента США, Національний науковий фонд
(NSF), експертні центри ЄС провели дослі-
дження в галузі синергії нано-, біо-, інформа-
ційних і когнітивних наук і технологій, тобто
NBIC-технологій, які в XXI cт. визначають
успіх інноваційної діяльності [8–10].
Реалізація цих прогнозів безпосеред-
ньо залежить від чіткої державної пози-
ції. На зламі технологічних укладів за
умов перезавантаження фінансової мо-
делі світу важливу роль відведено фун-
даментальним дослідженням. Як твер-
дять статистичні дані, у провідних кра-
їнах переважає частка академічних ви-
датків на дослідження і розробки (R&D)
природничих та інженерних (технічних)
наук (рис. 1).
На жаль, в Україні ще у 2005 р. почала
скорочуватись кількість наукових органі-
зацій (рис. 2). У 2009 р. вона досягла рів-
ня сумного 1991 р. Чисельність науковців
також має стабільно негативний тренд.
Водночас у кризових 2008–2009 рр. пито-
ма вага наукових і науково-технічних робіт
у ВВП не зазнала суттєвих змін (рис. 3), а у
фактичних цінах — зросла.
Серед наукових і науково-технічних робіт
майже половину (48,7%) становили розроб-
ки (рис. 4), що вказує на дотримання вітчиз-
няною наукою загальносвітового шляху ін-
теграції фундаментальних досліджень із про-
мисловими НДДКР.
Рис. 1. Частка академічних видатків на R&D у галузі природничих наук (http://
www.oecdilibrary.org/oecd/sites/sti_scoreboard-2009)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3 5
Про причини окреслених тенденцій та
вповільнення розвитку вітчизняної науки
доволі часто пишуть не лише наукові, але
й загальнонаціональні ЗМІ. Проте в них
рідко можна знайти відповідь на запитан-
ня про перспективи активізації наукової ді-
яльності в Україні.
Відносно невеликий обсяг державного
фінансування досліджень, розподілених на
конкурсній основі, спровокував інертність
у державних НДІ й університетів, бо вони
опинились у вельми комфортній ситуації —
поза ринковою конкуренцією. Заохочуючи
розвиток тендерів і конкурсів під час виді-
лення грошей на дослідження, украй необ-
хідно підвищити їхні інноваційність і якість.
Актуальним буде фінансування не інститу-
тів, а програм, не витрат, а результатів.
Незважаючи на існування досить гармо-
нізованого, на рівні міжнародних стандартів
законодавства в галузі інтелектуальної влас-
ності (ІВ), експерти визнають: в Україні ці
права не реалізують сповна, що підриває
їхню ефективність. Це, своєю чергою, ско-
рочує інвестування національними й іно-
земними компаніями наукових досліджень і
розробок, унеможливлює спільне викорис-
тання технологій.
З огляду на досвід розвинених країн,
найдоцільніше передавати права власнос-
ті на ІВ у формі результатів цивільних до-
сліджень державним НДІ й університетам,
адже в них вистачає компетентності ви-
значати, які результати патентоспромож-
ні. Надаючи державним НДІ й універси-
тетам права власності на потенційні дохо-
ди від продажу цих прав, уряд одночасно
стимулюватиме реєстрацію ними прав на
ІВ задля комерціалізації результатів дослі-
джень. Це буде суттєвим внеском у розви-
ток економіки, а також збільшить податко-
ві надходження до держбюджету.
Уряд бере курс на формування програми
інвестиційно-інноваційного розвитку шля-
хом реалізації національних інвестпроек-
тів, тож у найближчі 5–10 років стратегіч-
ною стане орієнтація наукових організацій
на потреби реальної економіки, зокрема,
Рис. 2. Динаміка кількості наукових кадрів і організацій в Україні, за даними Держкомстату України
6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3
об’єднання зусиль уряду і НАН України
для модернізації виробництва. Це змусить
науку активізувати зусилля для органі-
заційної перебудови. Нижче наведено її
складники.
1. Проведення інституціональних змін для
допомоги економіці у здійсненні інновацій.
Зокрема, передбачено структурні зміни
для комерціалізації плодів інтелектуальної
діяльності, масштабного використання нау-
кових досягнень. Вони будуть орієнтовані
не лише на розширення фундаментальних
досліджень, створення середовища, що ге-
нерує знання і технології, а й на стимулю-
вання підприємницької активності науко-
вих установ.
«Найвужчим місцем» у розбудові інно-
ваційної економіки України залишається
трансфер знань і технологій, розроблених
державними науково-дослідними організа-
ціями й університетами, у промисловість.
Тут варто згадати такі фактори, як неспри-
ятливе інноваційне законодавство, брак
стимулів, слабка координація між урядом
і бізнесом. Варто уточнити зобов’язання і
відповідальність науково-дослідних інсти-
тутів, їхню роль в інноваційній системі.
Для реалізації основних заходів дер-
жавної інноваційної політики, формуван-
ня плану дій щодо заохочення до комерці-
алізації технологій буде корисним досвід
таких проектів, як офіс трансферу техно-
логій Товариства Макса Планка, програ-
ма інноваційної компетентності для малих
і середніх підприємств, стимулювання ін-
новаційної діяльності в університетах —
EXIST (Німеччина); інноваційно орієнто-
вані науково-дослідницькі програми (Ні-
дерланди), система зниження податків на
НДДКР (Велика Британія).
2. НАН України вважає одним з пріори-
тетів комерціалізацію діяльності, докла-
дає чимало зусиль для систематичного і
професійного комерційного використан-
ня знань, якими володіють колективи до-
слідницьких інститутів [11]. Для посилен-
ня цього процесу необхідно організувати і
законодавчо закріпити в системі Академії
інноваційну діяльність, щоб вона приноси-
Рис. 3. Динаміка обсягу наукових і науково-технічних робіт в Україні, за даними
Держкомстату України
Рис. 4. Частка наукових і науково-технічних робіт за
напрямами в 2009 р., згідно з інформацією Держком-
стату України
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3 7
ла додатковий дохід, сприяла господарчій
конкурентоспроможності. Ключовим еле-
ментом організаційних нововведень має
стати формування відповідної культури
всередині адмінструктур, серед науковців,
створення мотивів для інноваційної діяль-
ності в академічних інститутах. Як при-
клад можна навести багато проектів з ко-
мерціалізації, проведених Російською ака-
демією наук (РАН), а також створення її
інституціями в 2004–2006 рр. понад 100
старт-ап компаній.
Уведення в господарський обіг результа-
тів науково-технічної діяльності й об’єк тів
інтелектуальної власності, створених за дер-
жавні кошти, базується на: закріпленні прав
на інтелектуальну власність за ор га ні за ція-
ми-розроблювачами; стимулюванні пе редачі
прав на інтелектуальну власність, створену
за бюджетний рахунок, від наукових органі-
зацій та університетів у промисловість. Та-
кож доцільно передбачити в українському
законодавстві норми, що називають комер-
ціалізацію одним з основних профілів діяль-
ності наукових організацій.
Європейський досвід свідчить, що до-
слідницькі установи, їхні спеціалізова-
ні відділи можуть бути інкубаторами ін-
новаційних підприємств. Крім того, вони,
як і окремі дослідники, мають право брати
участь у капіталі старт-апів, ставати акціо-
нерами (ця норма діє в Ірландії, Німеччи-
ні, Нідерландах). Часто, але не завжди, це
поєднується з граничним рівнем чи інши-
ми обмеженнями, встановленими законо-
давством (наприклад, у Франції дослідник-
держслужбовець може володіти лише 15%
акцій статутного капіталу підприємства, у
Німеччині наукові інститути мають пра-
во на 25% акцій протягом восьми років), і
правилами, що не допускають упередже-
ності в переговорах між науковою уста-
новою і підприємством. У більшості кра-
їн OECD діють схеми зниження податків
на НДДКР для компаній, що інвестують
у НДДКР. Проте в політичних і академіч-
них колах триває суперечка щодо ефектив-
ності таких механізмів. Основний аргумент
опонентів полягає в дорожнечі такого типу
заходів порівняно з сумами податків і ви-
трат на проведення операцій, а також з об-
сягом інвестицій бізнес-сектору в НДДКР.
Здебільшого такі податкові заходи субси-
дують дослідницьку діяльність компанії, а
не тільки НДДКР. Податкове стимулюван-
ня в багатьох країнах працює лише за наяв-
ності оподаткованого прибутку. Якщо його
немає, пільг не надають. Альтернативу цьо-
му інструментові являють податкові креди-
ти, виплачені готівкою. Відтак компанії без
оподатковуваного прибутку дістають виго-
ду. Проте найважливіше, що податкове кре-
дитування усуває ненадійність, яка ніве-
лює податкові стимули НДДКР [12].
Важливий аспект комерціалізації діяль-
ності наукових установ України — фінансо-
ве забезпечення. Узагальнений досвід роз-
винених країн дозволяє визначити апробо-
вані напрями державної політики:
• вдосконалювання механізму державної
фінансової підтримки НДДКР — державне
кредитування і гранти; держгарантії для
одержання банківських кредитів; держза-
мовлення на НДДКР стратегічно важливої
продукції; участь на паях (до 50%) у науко-
вих дослідженнях; податкові пільги; при-
скорена амортизація; експортно-імпортні
квоти для зміцнення національного науко-
місткого продукту; пролонгація сплати по-
датків у разі інвестування у власні НДДКР;
фінансування державою затрат на підтрим-
ку патентів і забезпечення їхнього захисту
за бюджетного фінансування результатів
(близько 10% вартості НДДКР — захист
патентів); право зараховувати до собівар-
тості продукції всі видатки на НДДКР;
• стимулювання приватних інвестицій —
створення патентних і венчурних компаній,
що будуть філіями холдингових компаній;
відсутність подвійного оподаткування;
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3
• поліпшення процедур оподаткування
наукових досліджень — надання державою
практичної допомоги і консультацій у скла-
данні звітів про структуру інтелектуальної
власності (ІВ) для пошуку інвесторів; вне-
сення змін у міжнародні стандарти обліку;
• підтримка національних виробників ін но-
вацій — впровадження сучасних механізмів
зниження матеріальних витрат на НДДКР
(визначення замовника на етапі наукового
пошуку, захист майбутнього ринку, залучен-
ня іноземних науковців — носіїв знань про
створений інтелектуальний продукт, ранній
захист торговельних марок); розвиток наці-
ональних брендів; підтримка малого і серед-
нього інноваційного бізнесу за допомогою
обмеження впливу великих компаній —
власників ІВ шляхом жорстких антимоно-
польних законів; грошове забезпечення іні-
ціатив організацій через систему ліцензу-
вання чи створення спін-офф компаній;
• посилення результативності трансфе-
ру технологій, включаючи перехід від НДІ до
промисловості — раннє фінансування інно-
ваційних проектів (безперервне виділення
коштів, консультування, генерування угод
прискорить взаємодії з національними і
між народними інвесторами); співфінансу-
вання починань тих фірм, котрі полегшу-
ють процес патентування і комерціалізації
через систему ліцензування; вищі техноло-
гічні установи набувають статусу «вірту-
альних» наукових інститутів компаній і
державних дослідницьких організацій; офі-
ційна підтримка обміну персоналом; уря-
дові програми кластерних студій.
В Україні для забезпечення результатив-
ності трансферу технологій від державних
НДІ й університетів необхідно залучити біз-
нес-сектор до ідентифікації й установлення
пріоритетів досліджень, профінансованих із
держбюджету; співфінансування такої діяль-
ності. Орієнтація досліджень на потреби біз-
несу вимагає участі компаній-споживачів
технологій не тільки на завершальних стаді-
ях розроблення продукту, але й у період ви-
значення пріоритетів проекту. Чинна систе-
ма розподілу бюджетних ресурсів, спрямова-
них на дослідження і розробки, слабко спри-
яє співробітництву наукового сектору й
індустрії, не стимулює відбору й удоскона-
лення нових високотехнологічних галузей.
Відтак НАН України повинна розробити
план стратегії маркетингу, спрямованого на
просування відібраних науково-технічних
розробок на національному і міжнародному
рівнях; підготувати план дій щодо комерціа-
лізації результатів науково-дослідної діяль-
ності; забезпечити зв’язки з потенційними
клієнтами всередині й за межами краї ни; ін-
тегруватися в європейські мережі транс феру
технологій, у міжнародні нау ко во-дослідні
консорціуми.
Конче потрібна система навчання персо-
налу академічних установ через спеціально
підготовлену на основі аналізу ринкових
потреб програму тренінгів, майстер-класів
(наприклад, використання ІВ на міжнарод-
них ринках, стратегічний маркетинг, націо-
нальний та міжнародний розвиток бізнесу,
зокрема фінансування проектів, системи і
мережі комерціалізації технологій).
3. Дієвим механізмом у зазначеному на-
прямі стане впровадження державно-при-
ватного партнерства (ДПП) через визначен-
ня чітких правил і процедур, особливо сто-
совно законодавства у сфері інтелектуальної
власності. Державно-приватне парт нерство
справедливо вважають спроможним об’єд-
нати можливості держави і приватного сек-
тору в розв’язанні цілої низки завдань із ко-
мерціалізації технологій, включаючи фінан-
сування старт-ап компаній; адаптацію дер-
жавних досліджень до потреб індустрії;
створення державно-при ватних мережних
організацій, кластерів.
У багатьох європейських країнах спосте-
рігаємо тенденцію до зміцнення ролі ДПП
у сфері комерціалізації технологій, що пе-
редбачено в держбюджеті, у законодавчих
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3 9
ініціативах, у виробленні програм. Напри-
клад, у Нідерландах існують чотири основ-
ні програми ДПП, бюджет яких становить
близько 11% усього бюджету з науки і тех-
нологій. Ісландська дослідницька рада та-
кож здійснює чотири програми партнер-
ства, частка яких становить приблизно 18%
фінансування досліджень і розробок.
На Заході ДПП сприяє зниженню бю-
джетного дефіциту на всіх рівнях держ-
управління, підвищенню якості публіч-
них послуг, оскільки залучає оперативних
приватних інвесторів. Це партнерство там
розглядають як інститут узгодження ці-
лей суспільства і приватних інвесторів.
Низка держав визначила розвиток парт-
нерства і співробітництва між державним
і приватним секторами пріоритетним за-
вданням уряду й усунула багато перешкод
на цьому шляху: створено стимули для вче-
них у плані організації старт-апів, полегше-
но їхню участь у діяльності цих фірм; акти-
візовано залучення коштів для досліджень
на ранній стадії; сформовано умови для
венчурного фінансування. Дуже важли-
ва роль ДПП як механізму інтенсифікації
досліджень у високотехнологічній сфері.
Мають успіх такі партнерські починання,
як «Програма кооперативних дослідниць-
ких центрів» в Австралії; програми центрів
компетенції в Австрії; «Національні центри
технологічних досліджень та інновацій» у
Франції; програма «Провідні технологічні
інститути» у Нідерландах; «Програма тех-
нологічних центрів підтримки» в Іспанії
тощо. У Росії ДПП використовують на-
самперед як важіль залучення приватних
інвестицій у ризиковані й довгоокупні
сектори економіки і вважають за досить
ефективний механізм роздержавлення
федеральної та муніципальної власності
під час реалізації соціальних інвестицій-
них проектів. Тобто ДПП зазвичай засто-
совують заради пожвавлення ринків, де не-
державна ініціатива близька до нуля. При
цьому приватний сектор не стільки поста-
чає фінансові ресурси, скільки забезпечує
ефективне управління [13].
Слід зазначити, що пошуки форм та ін-
струментів державно-приватного партнер-
ства неминуче наштовхуються на аналіз
національної інноваційної системи, еконо-
мічного механізму її функціонування, де
неабияку вагу має взаємодія влади і бізне-
су. Тут перетинається дія ринкових стиму-
лів і адмінрегулювання, тобто це епіцентр
рушійних сил інноваційного й економічно-
го розвитку, де формується й еволюціонує
господарський механізм у цілому. В Украї-
ні ДПП може ще й відіграти помітну роль у
фінансуванні проектів за умов обмежених
бюджетних ресурсів, що допоможе встано-
вити стійкі зв’язки між наукою і ринком,
забезпечити успішну комерціалізацію ре-
зультатів досліджень і розробок.
За визначенням Комітету з науково-тех-
нологічної політики ОЕСР, «державно-при-
ватне партнерство в науково-техно ло гічній
та інноваційній сферах — це юридич но
оформлені рівноправні договірні відносини
на фіксований чи невизначений період часу
між юридичними особами державного і
приватного сектору» [14]. Заслуговує на
увагу і така дефініція: «державно-приватне
партнерство в інноваційній сфері — це ін-
ституціональний і організаційний альянс
між державою й бізнесом для реалізації сус-
пільно значимих проектів і програм у ши-
рокому спектрі галузей промисловості й га-
лузей наукових досліджень» [15]. Відтак
основні ознаки ДПП — 1) сторони партнер-
ства, що мають представляти як державний,
так і приватний сектор; 2) юридично оформ-
лені відносини між ними; 3) партнерські
стосунки учасників; 4) узгоджені цілі, у
яких чітко конкретизовано державні інтер-
еси; 5) поєднання ресурсів сторін (фінанси,
персонал, обладнання, інформація) для до-
сягнення таких цілей; 6) участь партнерів у
прийнятті рішень; 7) розподіл між сторона-
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3
ми витрат і ризиків, рівноправне викорис-
тання результатів.
Проте існують обмеження в розвитку
ДПП. Так, вимоги щодо збереження конку-
рентного середовища покладено в основу
найбільш просунутих програм у ОЕСР. Де-
які з цих вимог: 1) у спільному проекті, що
проходить конкурсний відбір, мають брати
участь декілька фірм; 2) механізми партнер-
ства сфокусовано на розвитку ранніх стадій
технологій (проект скерований переважно
на прикладні чи так звані передконкурентні
дослідження). Досвід показує, що в США,
ЄС, Японії, Кореї частка державної під-
тримки у фінансуванні фундаментальних
досліджень не перевищує 75%; прикладних
досліджень — 50%; НДДКР, реалізованих у
інтересах малих підприємств, — 25%; дослі-
джень і розробок, що їх виконують великі
компанії, — 10%.
4. Залучення і заохочення молоді до
розвитку науки. Протягом останніх деся-
ти років українські дослідницькі організа-
ції стали свідками швидкого старіння ка-
дрів і слабкого притоку молодих фахівців.
Одним з наслідків такої ситуації стала не-
укомплектованість нових напрямів дослі-
джень. Щоб зламати цю негативну тенден-
цію, необхідна система заходів і стимулів,
яка доведе привабливість кар’єри вченого.
Оскільки це питання стратегічно важли-
ве не лише для наукової сфери, але й для
країни в цілому, потрібно ініціювати роз-
роблення і реалізацію держпрограми збе-
реження наукових кадрів України. Серед її
першочергових завдань варто вказати ре-
формування кадрової політики в дослід-
ницькому секторі.
5. НАН України має результативніше по-
пуляризувати значення інновацій. Треба
розпочати системну кампанію, спрямовану
на підвищення суспільного розуміння ваги
інновацій. Досвід співпраці з органами вла-
ди унаочнює низький рівень компетентнос-
ті їхніх спеціалістів, що проявляється в під-
готовці слабких, методологічно необґрунто-
ваних нормативно-законодавчих і методич-
них документів, що врешті-решт гальмує
чи навіть призупиняє технологічний роз-
виток економіки України. Об’єктивну не-
затребуваність інноваційного менеджмен-
ту пояснює засилля традиційних форм ді-
яльності, пов’язане з непрозорістю ринку,
відсутністю стимулів для орієнтації інвес-
тицій у власне інноваційні проекти. Нато-
мість висока культура і професіоналізм в
управлінні модернізаційними проектами
дозволять заощадити ресурси і час. У по-
ширенні названих цінностей допоможуть
принципи академічності і методичної прак-
тичності, які зреалізує кооперація вчених
і освітян, спроможних сформувати сучасні
знання і навички. Тут буде корисною новіт-
ня технологія освіти — інтеграція потенці-
алу академічної науки і вищої школи. Від-
так необхідно пропонувати малому і серед-
ньому бізнесові спеціалізовану допомогу
з питань інноваційної діяльності, а також
консультаційну підтримку стосовно впро-
вадження ключових проектів.
6. Практична реалізація ініціативи Єв-
ропейської комісії зі створення техноло-
гічних платформ (ТП). Відповідна прак-
тика існує близько 10 років. Перша євро-
пейська ТП (Advisory Council for Aeronau-
tics Research in Europe) була створена в
2001 р. Станом на жовтень 2009 р. в ЄС
дія ло 36 платформ. Слід зазначити, що єв-
ропейські ТП — це партнерства за участю
університетів і державних дослідницьких
інститутів, орієнтовані на поліпшення вза-
ємодії науки і промисловості. Їхнє призна-
чення, по-перше, створити комунікацій-
ний майданчик для взаємодії учасників
певного сектору економіки з метою визна-
чення головних напрямів досліджень і
розробок, плану дій у тих стратегічно важ-
ливих галузях, де зростання, конкуренто-
спроможність, стійкий розвиток залежать
від науково-технологічних досягнень у се-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3 11
Рис. 5. Концептуальна модель формування і реалізації технологічної платформи
редньо- і довгостроковому періоді. По-
друге, сконцентрувати фінансування до-
сліджень і розробок у пріоритетних секто-
рах економіки; при цьому ТП повинні «по-
кривати» весь виробничий ланцюжок і
втягувати у здійснення своїх завдань орга-
12 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3
рі науково-технологічного і промислового
розвитку технологічної платформи.
Таким чином, організаційно-інституційні
механізми підтримки наукової діяльності
потрібно використовувати як стратегічні
підходи для зміцнення науково-тех но ло-
гічної переваги НАН України в умовах поси-
лення загальносвітової тенденції взаємопро-
никнення фундаментальної та прикладної
науки. У менеджменті сучасних інновацій-
них процесів зросла роль нових функцій, се-
ред них: управління системними зв’яз ками;
проектування (демонтаж) і організація інно-
ваційних систем; створення платформ для
накопичення знань, навчання й експеримен-
тування; формування інфра струк тури для
стратегічного аналізу; окреслення потреб,
стратегічне перспективне бачення розвитку
[16]. У цьому контексті потребує обґрунту-
вання інституціональна структура науково-
технологічного й інноваційного по тенціалу
економічного зростання, що поєднує: сильні
економічні й державні ме ханізми стимулю-
вання інноваційної ді яльності, ефективне ін-
новаційне законо давство і нормативно-пра-
во ве регулювання в цій сфері, захист прав
інтелектуальної власності і дієві форми реа-
лізації наукового потенціалу.
1. Мирский Э.М., Барботько Л.М., Борисов В.В. На-
учная политика ХХI века: тенденции, ориентиры
и механизмы // Науковедение. — 2003. — № 1.
2. Шумпетер И. Теория экономического развития. —
М.: Прогресс, 1982.
3. Mensch G. Stalemate in technology: Innovations
overcome the depression. — Cambridge (Massachu-
setts), 1979.
4. Speeches by the President Barack Obama // Weekly
Address. — 2009. — January 3; Remarks of the Presi-
dent — Elect Barack Obama, as prepared for Deli very
American Recovery and Reinvestment Plan // 2009. —
January 8; Remarks of the President Barack Obama
Promoting the Recovery Plan with Secretary CHU,
Department of Energy // 2009. — February 5; Presi-
dent Obama Discusses his Goals for the Department
of Energy // 2009. — February 6; Press Conference
by the President Barack Obama // 2009. — February
9; Obama Announces Economic Advisory Board, The
White House // 2009. — February 6.
ни влади. По-третє, формувати відповіді
на стратегічні технологічні виклики.
Технологічні платформи мають стати
одним з ефективних механізмів взаємодії
й кооперації організацій і підприємств
України і країн СНД *, особливо в кон-
тексті розроблення і реалізації проектів з
технологічною домінантою. Формування
технологічної платформи здійснюють на
основі методології Форсайта, опрацьовую-
чи дорожню карту модернізації й науково-
технологічного розвитку і програму дослі-
джень для її реалізації (рис. 5).
Серед основних функцій ТП — органі-
зація співробітництва бізнесу, науки, спо-
живацької громади і держави у виборі прі-
оритетів, визначенні стратегічних цілей,
формуванні дорожньої карти модернізації
та науково-технологічного розвитку, здій-
сненні відповідних НДДКР, розробленні та
реалізації інноваційних проектів з комерці-
алізації; спільне опрацювання бізнесовця-
ми, вченими, споживачами рекомендацій
адміністративним органам окремих дер-
жав і СНД у цілому щодо політики у сфері
функціонування конкретної технологічної
платформи (особливо щодо наукових до-
сліджень і комерціалізації результатів но-
вітньої технологічної роботи).
Одним з важливих напрямів діяльності
ТП України й інших країн-партнерів ста-
не вироблення на регулярній основі реко-
мендацій адміністративним органам щодо
вдосконалювання державної політики і
реалізації адресних заходів та інструмен-
тів, спрямованих на підтримку і стимулю-
вання кооперації наукових організацій, ви-
робничих підприємств і споживачів у сфе-
* У 2010 р. активізувалась інноваційно-технологічна
інтеграція, спрямована на пошук відповідних ор га-
нізаційно-економічних та інституційних механізмів
через розроблення Проекту Міждержавної програ-
ми інноваційного співробітництва держав-учасниць
СНД на період до 2020 р., ініційованої Рішенням
Економічної ради СНД від 20 червня 2008 р.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 3 13
5. Policy Responses to the Economic Crisis to Restore
Long-term Growth: Results of the OECD Ques-
tionnaire / Directorate for Science, Technology
and Industry, Committee of Industry, Innovation
and Entrepreneurship, Committee for Scientific and
Tech nological Policy, Committee for Information,
Computer and Communication Policy. OECD /
DSTI/IND/STP/ICCP(2009)1/ADD/23–24
March 2009.
6. Randall S. James, Tadashi Yokoyama. Upgrading
Japan’s Innovation System to Sustain Economic
Growth: Economic Department OECD, Work-
ing Paper № 527 / ECO/WKP(2006)55/29-
Nov-2006.
7. STI Outlook 2008 — Global Dynamics in Science,
Technology and Innovations / Directorate for Sci-
ence, Technology and Industry: OECD, DSTI/STP
(2008) 7/CHAP 1/11. March 2008.
8. Anton Ph.S., Silberglit R., Schneider J. The Global Techno-
logy Revolution. Bio/Nano/Materials Trends and The ir
Synergies with Information Technology by 2015 /
Rand Corp. National Defense Research Institute. Pre-
pared for the National Intelligence Council, 2001.
9. Nano-Bio-Info-Cogno-Socio-Anthro-Philo .
Foresigh ting the New Technology Wave. Converging
Technologies — Shaping the Future of European So-
cieties / Alfred Nordman. Report European Commis-
sion Research, 2004.
10. Converging Technologies for a Diverse Europe /
European Commission. Directorate-General for Re-
search; Directorate Knowledge-based Economy and
Society (Directorate K): Conference Report / Tho-
mas Bernold. Brussels, September 14–15, 2004.
11. Нормативні акти з питань охорони інтелектуаль-
ної власності та трансферу технологій / Ю.М. Ка-
піца, І.І. Хоменко (упорядкування). — К.: Центр
інтелектуальної власності та передачі технологій
НАН України, 2007. — 84 с.
12. M. Henrekson, N. Rosenberg. Incentives for Acade-
mic Entrepreneurship and Economic Performance:
Sweden and the United States, 2000 // http://tech-
nopark.al.ru/business/entrepr/sweden_us.html.
13. Гордеев А., Киселёв К. Механизм государственно-
частного партнёрства в сфере науки: в чьей воле
его запустить? // http://www.strf.ru/organization.
aspx?CatalogId=221&d_no=14562.
14. Public/private partnerships for innovation: policy
rationale, trends and issues / OECD, 10–12 Decem-
ber 2002, Headquarters, Paris.
15. Государственно-частные партнерства в иннова-
ционной сфере // http://orange.strf.ru/client/
invest.aspx?ob_no=1567&print=1.
16. Boekholt P. et al. An International Review of Meth-
ods to Measure Relative Effectiveness of Technol-
ogy Policy Instruments // Technopolis Ltd. Final
Report. — 2001. — July.
Л. Федулова
ШЛЯХИ РОЗВИТКУ НАУКИ
В ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД
Р е з ю м е
У статті розкрито особливості наукової діяльності
на початку ХХІ ст., проаналізовано вплив глобальної
фінансово-економічної кризи на стан науки, розгля-
нуто форми і схеми співробітництва між науковими
інституціями і окремими вченими. На основі уза-
гальнення світового досвіду запропоновано низку на-
прямів упровадження організаційно-інституційних
механізмів з метою активізації наукової діяльності в
Україні, обґрунтовано їхню роль у посиленні впливу
науки на проведення технологічної модернізації на-
ціональної економіки.
Ключові слова: інновації, трансфер технологій, схе-
ми глобального співробітництва, державно-при ват-
не парт нерство, старт-ап компанія, технологічна
платформа.
L. Fedulova
WAYS OF SCIENCE DEVELOPMENT
IN POST-CRISIS PERIOD
A b s t r a c t
The article shows the features of scientific work at the be-
ginning of 21st century, analyzes the global financial and
economy crisis impact on science status, views schemes
and forms of cooperation between scientific institutions
and scholars. On the ground of world experience gene-
ralizing, the file of ways how to establish organization
and institution mechanisms in order to activize scientific
work in Ukraine is proposed. Their role in powering of
scientific influence on technology modernization of na-
tional economy is proved.
Keywords: innovations, technology transfer, global coope-
ration schemes, state-and-private partnership, start-up
company, technology platform.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28323 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:11:27Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федулова, Л. 2011-11-09T17:12:55Z 2011-11-09T17:12:55Z 2011 Шляхи розвитку науки в посткризовий період / Л. Федулова // Вісн. НАН України. — 2011. — № 3. — С. 3-13. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28323 У статті розкрито особливості наукової діяльності на початку ХХІ ст., проаналізовано вплив глобальної фінансово-економічної кризи на стан науки, розглянуто форми і схеми співробітництва між науковими інституціями і окремими вченими. На основі узагальнення світового досвіду запропоновано низку напрямів упровадження організаційно-інституційних механізмів з метою активізації наукової діяльності в Україні, обґрунтовано їхню роль у посиленні впливу науки на проведення технологічної модернізації національної економіки. The article shows the features of scientific work at the beginning of 21st century, analyzes the global financial and economy crisis impact on science status, views schemes and forms of cooperation between scientific institutions and scholars. On the ground of world experience generalizing, the file of ways how to establish organization and institution mechanisms in order to activize scientific work in Ukraine is proposed. Their role in powering of scientific influence on technology modernization of national economy is proved. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Актуально Шляхи розвитку науки в посткризовий період Ways of science development in post-crisis period Article published earlier |
| spellingShingle | Шляхи розвитку науки в посткризовий період Федулова, Л. Актуально |
| title | Шляхи розвитку науки в посткризовий період |
| title_alt | Ways of science development in post-crisis period |
| title_full | Шляхи розвитку науки в посткризовий період |
| title_fullStr | Шляхи розвитку науки в посткризовий період |
| title_full_unstemmed | Шляхи розвитку науки в посткризовий період |
| title_short | Шляхи розвитку науки в посткризовий період |
| title_sort | шляхи розвитку науки в посткризовий період |
| topic | Актуально |
| topic_facet | Актуально |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28323 |
| work_keys_str_mv | AT feduloval šlâhirozvitkunaukivpostkrizoviiperíod AT feduloval waysofsciencedevelopmentinpostcrisisperiod |