Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів
Обґрунтовано необхідність повернення в науковий обіг інституціональної теорії поняття "інституція". Розкрито економічну природу інституцій, логіку їх взаємозв’язку з організаціями й інститутами. Доведено, що інституції є змістовною основою інститутів. Запропоновано уточнені визначення цих...
Saved in:
| Published in: | Економічна теорія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28447 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів / О.В. Іншаков, Д.П. Фролов // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 52-62. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28447 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Іншаков, О.В. Фролов, Д.П. 2011-11-12T14:04:09Z 2011-11-12T14:04:09Z 2011 Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів / О.В. Іншаков, Д.П. Фролов // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 52-62. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 1811-3141 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28447 330.101 Обґрунтовано необхідність повернення в науковий обіг інституціональної теорії поняття "інституція". Розкрито економічну природу інституцій, логіку їх взаємозв’язку з організаціями й інститутами. Доведено, що інституції є змістовною основою інститутів. Запропоновано уточнені визначення цих понять. The necessity to return into the scholarly use of the institutional theory of the term "institution" is advocated in this essay. The economic nature of the institutions and the logic of their relations with organizations and other bodies is revealed. The arguments are produced which prove that the institutions are an essential foundation of the arrangements. More accurate definitions of these notions are offered. uk Інститут економіки та прогнозування НАН України Економічна теорія Інституціональні проблеми економічного розвитку Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів The Institution as a Key to Understanding Economic Arrangements Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів |
| spellingShingle |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів Іншаков, О.В. Фролов, Д.П. Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| title_short |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів |
| title_full |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів |
| title_fullStr |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів |
| title_full_unstemmed |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів |
| title_sort |
інституція – ключ до розуміння економічних інститутів |
| author |
Іншаков, О.В. Фролов, Д.П. |
| author_facet |
Іншаков, О.В. Фролов, Д.П. |
| topic |
Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| topic_facet |
Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економічна теорія |
| publisher |
Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Institution as a Key to Understanding Economic Arrangements |
| description |
Обґрунтовано необхідність повернення в науковий обіг інституціональної теорії поняття "інституція". Розкрито економічну природу інституцій, логіку їх взаємозв’язку з організаціями й інститутами. Доведено, що інституції є змістовною основою інститутів. Запропоновано уточнені визначення цих понять.
The necessity to return into the scholarly use of the institutional theory of the term "institution" is advocated in this essay. The economic nature of the institutions and the logic of their relations with organizations and other bodies is revealed. The arguments are produced which prove that the institutions are an essential foundation of the arrangements. More accurate definitions of these notions are offered.
|
| issn |
1811-3141 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28447 |
| citation_txt |
Інституція – ключ до розуміння економічних інститутів / О.В. Іншаков, Д.П. Фролов // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 52-62. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ínšakovov ínstitucíâklûčdorozumínnâekonomíčnihínstitutív AT frolovdp ínstitucíâklûčdorozumínnâekonomíčnihínstitutív AT ínšakovov theinstitutionasakeytounderstandingeconomicarrangements AT frolovdp theinstitutionasakeytounderstandingeconomicarrangements |
| first_indexed |
2025-11-25T21:31:36Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:31:36Z |
| _version_ |
1850552207305342976 |
| fulltext |
52 © О.Іншаков, Д.Фролов, 2011
УДК 330.101
О.В.Іншаков, д-р екон. наук
Д.П.Фролов, д-р екон. наук
Волгоградський державний університет
ІНСТИТУЦІЯ — КЛЮЧ ДО РОЗУМІННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТИТУТІВ
Обґрунтовано необхідність повернення в науковий обіг інституціональної теорії
поняття "інституція". Розкрито економічну природу інституцій, логіку їх взаємо-
зв’язку з організаціями й інститутами. Доведено, що інституції є змістовною осно-
вою інститутів. Запропоновано уточнені визначення цих понять.
"...у цій науці особливо легко, через
ледь неправильне розуміння
збитися з шляху або спотворити його".
М.Мусасі
Інституціоналізм — провідний напрям сучасної економічної науки,
що швидко розширює свій вплив на пострадянському просторі1. Проте
його евристичний потенціал використовують іще явно недостатньо.
Головною проблемою є відсутність уніфікованої та диференційованої
міжнародної системи категорій, перш за все, дискусійність базових
понять — інституту, інституції й організації. Формування єдиної мови
для спілкування інституціоналістів різних країн і галузей знання на су-
часному етапі, мабуть, є найважливішим завданням цього наукового
напряму. Адже спотворення кроскультурних комунікацій стає дедалі
більш значущим чинником вульгаризації інституційних досліджень.
"Пастка" синонімізації
Сам термін "інституціоналізм", за словами Є.Майбурда, "засно-
ваний на поняттях "інституція" (звичай, заведений порядок) та "інсти-
тут" (порядок, закріплений у формі закону або установи). Втім, часто
"інститутами" називають і те, і те"2. Така неефективна конвенційна рі-
вновага склалася еволюційно під впливом гносеологічного ефекту path
dependence, тобто інерційної залежності категоріальної системи ро-
сійського інституціоналізму від умов і траєкторії його розвитку. В та-
кому розширювальному значенні "цей термін був автоматично запози-
чений (привнесений) в українські джерела як калька русифікованого
1 Див.: Фролов Д. Институциональная эволюция постсоветского институционализма // Во-
просы экономики. — 2008. — № 4.
2 Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. —
М., 1996. — С. 496.
Інституція — ключ до розуміння економічних інститутів
53
вживання"3. Але практика слововживання не може слугувати основою
формування наукової мови, головна вимога до якої — однозначна ви-
значеність. Це повною мірою стосується і мови сучасної інституціона-
льної теорії.
Засадничий для економічного інституціоналізму термін "insti-
tution" в 1970—1980 роках перекладали на російську і як інституція
(В.Афанасьєв)4, і як інститут (С.Сорокіна)5. Але найбільшого поширен-
ня набув саме другий, неточний варіант перекладу, оскільки він вико-
ристаний у першому російськомовному виданні класичної праці
Т.Веблена "Теорія бездіяльного класу" (1984). Як наголошено
в передмові до цієї книги, розділення понять інституції й інституту є
"досить умовним, оскільки в концепціях інституціоналістів вони мають
надзвичайно широкий і розмитий зміст"6. На підставі цього недбалого
висновку інституції в тексті Т.Веблена стали інститутами...
Підхід С.Сорокіної закріпився як традиція і згодом відбився
в перекладах праць Д.Норта, Т.Еггертссона, Дж.Ходжсона та ін.7,
в оригіналі присвячених саме інституціям (institutions), а не інститутам
(institutes). Наукові редактори російського перекладу фундаментальної
праці Е.Фуруботна і Р.Ріхтера, критикуючи поширену неузгодженість
позицій теоретиків інституціоналізму і перекладачів спеціальної літера-
тури, також не встояли під тиском стереотипів і винесли в назву книги
слово "інститути" замість "інституції"8.
Відзначимо, що в зарубіжній інституціональній теорії основною
категорією є саме "інституція", натомість термін "інститут" має обме-
жену сферу застосування і практично не вживається в наукових текс-
тах9. У Росії відтворюється аналогічна ситуація, за тим лише винятком,
що основною категорією є "інститут". Своєю чергою, в Україні термін
"інституція" є значно вживанішим за "інститут"10, проте багато дослід-
ників вважають за необхідне чіткіше розмежовувати ці поняття11.
Спробу змістовного розмежування цих категорій вперше зроблено
3 Гайдай Т.В. Институция как инструмент институционального экономического анализа //
Экономическая теория. — 2006. — № 2. — С. 55.
4 Див.: Экономическая энциклопедия. Политическая экономия: В 4-х т. — Т. 2. Индивидуаль-
ное производство. — М., 1975. — С. 28.
5 Див.: Сорокина С.Г. Торстейн Веблен и его книга "Теория праздного класса" (вступитель-
ная статья) // Веблен Т. Теория праздного класса. — М., 1984.
6 Там же. — С. 6.
7 Див.: Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. —
М., 1997; Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты: Манифест современной институ-
циональной экономической теории. — М., 2003; Эггертссон Т. Экономическое поведение
и институты. — М., 2001.
8 Див.: Фуруботн Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: Достижения новой ин-
ституциональной экономической теории. — СПб, 2005.
9 Див. докладніше: Иншаков О.В., Фролов Д.П. Лингвистика институциональной экономики.
— Волгоград, 2010.
10 Див., напр.: Норт Д. Інституції, інституційна зміна, функціонування економіки. — К., 2000.
11 Див.: Довгань Л.Є., Малик І.П. Корпоративне управління: інституціональні аспекти. — К.,
2006. — С. 128; Гордиенко Л.Ю. Трансформационный менеджмент как теоретическая и ме-
тодологическая база управления институциональными преобразованиями на предприятии //
Научные труды ДонНТУ. Серия экономическая. — Вып. 34-2. — 2008. — С. 152—153.
О.В.Іншаков, Д.П.Фролов
54
нами ще на початку 2000-х років12, проте вона не була сприйнята.
Чи породжує ситуація, що склалася, проблему для теорії?
Так, проблема є, і дуже глибока. Неефективні норми вживання й
укорінення некоректних понять, що історично склалися, під впливом
ефектів координації, навчання, сполучення й інерції13 мають тенденцію
до переростання у гносеологічні інституціональні "пастки"14, породжу-
ючи нові й посилюючи існуючі методологічні суперечності. Такі "паст-
ки" в сучасній економічній теорії пов’язані з інерцією в розмежуванні
та визначенні понять установи, підприємства і фірми; затрат, витрат
і видатків; вартості та цінності; інституту й інституції; продукту і товару;
бренду, товарного знаку і торгової марки тощо. Підкреслимо: у науко-
вій мові не може бути синонімів. У цьому полягає її принципова від-
мінність від побутової, повсякденної мови. В науковій теорії кожному
явищу має відповідати єдине поняття як завершений, визнаний і вко-
рінений результат синтезу його багатьох визначень. Синонімізація —
некоректний шлях розвитку понятійного арсеналу наукового аналізу,
який знижує його ефективність і глибину. Він змушує дослідника пла-
вати по поверхні явищ, не пропускаючи до проникнення в їх сутність.
Природно, "виникає резонне запитання: а що дає існування двох рів-
нозначних термінів для позначення одного значення?"15.
Тому ми наполягаємо на необхідності розмежування інституцій
та інститутів. Цей методологічний "перехід" може вивести інституціо-
нальну економічну теорію на якісно новий рівень розвитку. І для нього
вже склалися всі необхідні та достатні умови. Дедалі частіше натрап-
ляємо на спроби категоріальної специфікації інституцій та інститутів.
Так, В.Зотов, В.Пресняков і В.Розенталь пропонують розуміти під ін-
ституціями "звичаї, традиції, правила і норми соціальної поведінки,
згідно з якими люди діють у різних сферах життя суспільства (у тому
числі в економічній) саме через свою причетність до інститутів"16,
а інститути розглядати як "специфічні функціональні й організаційні
форми колективної діяльності, які є сталими структурними утворення-
ми"17 і забезпечують реалізацію системних функцій економіки. В теорії
інституційних "матриць" С.Кірдіної інституції пов’язано з "формаліза-
цією необхідних правил, що забезпечують виживання і розвиток еко-
номіки... З цієї точки зору інституції можна вважати артефактами, штуч-
но створюваними конструкціями"18, що, на наш погляд, є недостатньо
12 Див.: Иншаков О.В., Фролов Д.П. Институционализм в российской экономической мысли
(IX—XXI вв.): В 2-х т. — Волгоград, 2002; Иншаков О.В. Экономические институты и институции:
к вопросу о типологии и классификации // Социологические исследования. — 2003. — № 9.
13 Див.: Полтерович В.М. Институциональные ловушки и экономические реформы // Эконо-
мика и математические методы. — 1999. — Т. 35. — № 2.
14 Див.: Фролов Д. Методологический институционализм: новый взгляд на эволюцию эконо-
мической науки // Вопросы экономики. — 2008. — № 11.
15 Гайдай Т.В. Институция как инструмент институционального экономического анализа . — С. 57.
16 Зотов В.В., Пресняков В.Ф., Розенталь В.О. Институциональные проблемы реализации систем-
ных функций экономики // Экономическая наука современной России. — 2001. — № 3. — С. 53.
17 Там же.
18 Кирдина С.Г., Малков С.Ю. Моделирование самоорганизации экономики отраслей с по-
вышающимися и понижающимися предельными издержками // Эволюционная теория, тео-
Інституція — ключ до розуміння економічних інститутів
55
обґрунтованим. Своєю чергою, "інститути, які є соціальними структу-
рами, властиві суспільствам і спрямовані на організацію не тільки
економіки, а й усієї соціальної системи"19. Тут справедливо акценто-
вано організаційну, соціально-структурну природу інститутів, на від-
міну від соціально-функціональної сутності інституцій. Але, як спра-
ведливо вважає Т.Гайдай, саме "інституція — це основний об’єкт до-
слідження, центральна категорія й аналітичний інструмент інститу-
ціональної теорії"20.
Економічна природа інституцій
Значний розвиток теорія інституцій отримала у працях представ-
ників волгоградської економічної школи. Проте, хоча опубліковано чи-
сленні статті та книги21, в яких наведено безліч переконливих доводів
на користь відмови від ототожнення інституцій та інститутів, ця позиція
дуже складно проникає у свідомість співтовариства російських еконо-
містів інституціонального профілю.
Відправний пункт формування категоріальної системи інституціо-
нальної економічної теорії — ендогенізація інституції. Але зроблені не-
численні спроби ендогенізувати інституційний чинник (Р.Камерон,
А.Філіпенко та ін.) мали довільний характер і не містили адекватного
логічного і формально-математичного обґрунтування22. Вперше інсти-
туцію булу доказово включено в інваріантний склад елементів метави-
робничої функції в рамках еволюційної теорії економічної генетики23.
Згідно з її базовими постулатами, у створенні будь-якого продукту
людської діяльності (Q) нарівні з предметними, трансформаційними
(Tf) чинниками — людським (A), технічним (T) і матеріальним (M) — бе-
руть участь соціально-польові творчі сили, трансакційні чинники виро-
бництва (Ta), до складу яких інституція (Ins) входить разом з організа-
цією (O) та інформацією (Inf)24:
Q = f (Tf, Ta) = f(A, T, M, Ins, O, Inf).
Уведення інституції до складу ендогенних змінних виробничої
функції дозволило змістовно розвинути соціологічну теорію дії
рия самовоспроизводства и экономическое развитие: Материалы VII Международного сим-
позиума по эволюционной экономике, 14—15 сентября 2007 г., г. Пущино Моск. обл. — М.,
2008. — С. 167—168.
19 Там же. — С. 168.
20 Гайдай Т.В. Институция как инструмент институционального экономического анализа . — С. 54.
21 Див., напр.: Иншаков О.В., Фролов Д.П. Эволюция институционализма в российской эко-
номической мысли (IX—XXI вв.): В 4-х т. — Т. 1. — М., 2007; Иншаков О.В., Белобородько
А.М., Фролов Д.П. Биржа: эволюция экономического института. — Изд-е 2-е. — М., 2008;
Аленичев В.В., Иншаков О.В., Фролов Д.П. Введение в институциональную экономическую
теорию страхования. — М., 2007.
22 Див., напр.: Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших
дней. — М., 2001. — С. 33; Филипенко А.С. Экономическое развитие: цивилизационный под-
ход. — М., 2002. — С. 67.
23 Див.: Иншаков О.В. "Ядро развития" в контексте новой теории факторов производства //
Экономическая наука современной России. — 2003. — № 1.
24 Див.: Иншаков О.В. Экономическая генетика и наноэкономика. — Волгоград, 2007.
О.В.Іншаков, Д.П.Фролов
56
Т.Парсонса25. Серед економістів про доцільність ендогенізації інститу-
ції писали Е.Фуруботн і Р.Ріхтер26, цю тезу актуалізував М.Аоки27 і під-
тримав Г.Клейнер28.
Інституції — це соціальні форми функцій суб’єктів, об’єктів, про-
цесів і результатів економічної діяльності, що забезпечують еволюцію
системи суспільного розподілу праці на підставі статусів, норм, пра-
вил, інструкцій, регламентів, контрактів, стандартів і порядків. Невипад-
ково Дж.Серл розуміє інституції як "статусні функції"29 — соціальне
закріплення функцій означає визнання за їх носіями певних статусів.
За К.Марксом, інституціями є "різні суспільні функції" або "способи
життєдіяльності, що змінюють один одного"30, які затверджують у своїх
агентах, згідно з концепцією Т.Веблена, "поширений образ думки
в тому, що стосується окремих відносин між суспільством і особою
і окремих виконуваних ними функцій"31. Саме функціоналізм слід ви-
знати методологічною основою вивчення економічних інституцій, на-
томість парадигма структуралізму є найбільш релевантною завданням
дослідження інститутів.
Інституція виступає об’єктивно необхідною рушійною силою
будь-якої конкретної діяльності й є базовою категорією інституціона-
льної теорії. Інститути — складніше явище, ніж інституції. Перефразо-
вуючи К.Маркса, сучасні інституціональні економісти розглядають го-
ловну методологічну проблему інституціоналізму у складній формі, не
розв’язавши її в елементарній. Щоб зрозуміти інститути, потрібно
спочатку усвідомити сутність інституцій, які лежать у їх основі.
Сутність інституції — закріплюваний нею образ дії, похідним від
якого є образ мислення її агентів. На це вказує й етимологічне зна-
чення цього слова (від лат. institutio) — устрій, образ дії, настанова,
вчення, вказівка. Тому інституцію слід розуміти онтологічно — як форму
соціалізації функції індивідуального або асоційованого агента, а гносе-
ологічно — як зведення, систему знань із здійснення цієї функції, як її
опис для передання інформації про неї, для навчання і формування
відповідних компетенцій. Наближається до такого розуміння
О.Моськовський, обстоюючи класичне "визначення інституту як "спо-
собу думати і діяти" (Веблен), вбудованого в "колективну, спільну дію"
(Коммонс)32. Але не можна забувати і про те, що в кінцевому підсумку
25 Див.: Inshakov O. The Theory of Human Action and Economic Genetics // The Human Being in
Contemporary Philosophical Conceptions. — Cambridge: Cambridge Scholars Publishing, 2009. —
P. 159—170.
26 Фуруботн Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: Достижения новой институ-
циональной экономической теории. — С. 10.
27 Aoki M. Endogenizing institutions and institutional changes // Journal of Institutional Economics.
— 2007. — Vol. 3. — № 1.
28 Клейнер Г.Б. Новая институциональная экономика: на пути к "сверхновой" // Российский
журнал менеджмента. — 2006. — Т. 4. — № 1. — С. 114, 120.
29 Серл Дж. Что такое институт? // Вопросы экономики. — 2007. — № 8. — С. 17.
30 Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. — Т. I. — Кн. I: Процесс производства
капитала. — М., 1951. — С. 493.
31 Веблен Т. Теория праздного класса. — С. 201.
32 Московский А. Институционализм: теория, основа принятия решений, метод критики //
Вопросы экономики. — 2009. — № 3. — С. 123.
Інституція — ключ до розуміння економічних інститутів
57
всі інституції й інститути виражаються в системі правив і норм, хоча
визнання їхнім змістом інституційних явищ важко вважати методоло-
гічно коректним.
Справжнім змістом інституції є соціально вкорінена типова відо-
соблена дія, здатна до закріплення як постійної відтворної функції ін-
дивідуальних і колективних суб’єктів, що стають представниками (аге-
нтами) даної інституції. В цьому контексті наповнюються новим сен-
сом слова Т.Веблена про те, що "економічна дія має бути предметом
науки, якщо наука хоче посісти місце в низці еволюційних наук"33,
а досягнення соціологів у розвитку теорії дії потребують осмислення
економістами. Розвиток економічного інституціоналізму є перспекти-
вним на основі теорії суспільного розподілу і кооперації праці, "під-
нятої" на якісно новий рівень за рахунок концепцій ендогенності ін-
ституцій, трансакційних витрат, інформаційної асиметрії, обмеженої
раціональності, контрактації тощо. Інституція означає введення у ста-
тус, вона є чинник і процес створення і закріплення статусів
суб’єктів, об’єктів, середовищ, процесів і продуктів економічного
життя суспільства34. Своєю чергою, Конституція є вища форма інсти-
туції, що забезпечує соціальне закріплення загальних функцій і ста-
тусів членів суспільства.
Інституційний чинник — об’єктивно необхідний елемент будь-
якого акту і процесу людської діяльності, особливий вид ендогенних
сил, що продуктивно діють, який забезпечує диференціацію і типізацію
продуктивних функцій агентів в ході суспільного розподілу праці; їх ін-
дивідуальне і групове, процесне і предметне соціальне закріплення
в нормах, правилах, договорах і порядках спільної діяльності; інтегра-
цію і стратифікацію суб’єктів економічних відносин за їх статусом і рол-
лю в системі суспільного відтворення. Не тільки агенти та їх групи, але
і предмети, речі як об’єкти економічних відносин, за словами
К.Маркса, буквально "закликаються" суспільством "до функцій, відпо-
відних їх ідеї та призначенню"35. Будь-які елементи оточуючого нас
предметного світу і, ширше, економічного простору, створеного цілес-
прямованою людською діяльністю, мають соціально визнані функції, які
визначають їх статуси в господарській системі36. Не менш значущою є
роль інституційних процесів, зокрема трансакцій, процедур, ритуалів,
церемоній, обрядів і т. д. Усі вони пов’язані з узгодженим здійсненням
певних інституцій у заданому часовому діапазоні, з фіксацією або під-
твердженням статусів їх агентів, а також відбиттям їх змін. Отже,
33 Веблен Т. Почему экономика не является эволюционной наукой? // Экономический вест-
ник Ростовского государственного университета. — 2006. — Т. 4. — № 2. — С. 106.
34 Див.: Иншаков О.В. Институты и институции в современной экономической теории // Вест-
ник Волгоградского госудапственного университета. — Серия 3. Экономика, экология. —
2007. — № 11.
35 Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. — Т. I. — Кн. I. — С. 190.
36 Див. докладніше: Иншаков О.В., Фролов Д.П. Институциональность пространства в конце-
пции пространственной экономики // Пространственная экономика. — 2007. — № 1; Фролов
Д.П. Институциональный подход в теории и практике региональной экономики // Региональ-
ная экономика: теория и практика. — 2008. — № 25.
О.В.Іншаков, Д.П.Фролов
58
сутність інституцій можна системно осмислити лише в єдності суб’-
єктних, об’єктних (предметних) і процесуальних форм їх прояву.
Інституціональна економічна теорія має вивчати суспільні відно-
сини, пов’язані з соціальним закріпленням індивідуальних, групових,
процесних і предметних функцій у статусах, ролях, нормах, правилах,
угодах, контрактах, порядках та інститутах з метою сталого підвищен-
ня визначеності та мінімізації трансакційних витрат спільної господар-
ської діяльності людей. Як зазначив іще Т.Парсонс, "будь-яка функція,
твердо встановлена економічним розподілом праці (як інституція. —
Авт.), виявляється пов’язаною з інституційно визначеними ролями"37,
заснованими на привласнюваному інституцією статусі. Тому інституці-
ональний підхід передбачає, що ми розглядаємо будь-яке суспільне
явище "як таке, що має визначений статус і з цим статусом — визна-
чену функцію"38. А оскільки все суще у світі має свою функцію, то ін-
ституціоналізм є універсальним, хоча й аспектним підходом до пізнан-
ня соціально-економічної дійсності.
Інституції й інститути:
логіка системного взаємозв’язку
"Розмитість" і неусталеність понять, що описують інституційну
реальність, породжує їх багатозначність і смислову невизначеність.
Наприклад, "поняття "інститут" належить до комплексних, гетероген-
них категорій. За інститути вважають і розподіл праці, і право власнос-
ті, і гроші, і фірму, і державу..."39. В підсумку, справді, "не всім воно
здасться переконливим"40 і достатньо операціональним. Звичайно,
"категорії спочатку можна виокремлювати просто мірою того, як вони
приходять у голову. Проте очевидно, що категорії ці є різного ступеня
спільності, мають різну природу, одні можна виводити з інших і що во-
ни належать до різних рівнів реальності"41.
Парадоксально, але інститут як категорія виводиться не прямо
з інституції, а лише опосередковано — через організацію. На цю уявну
суперечність звертали увагу зарубіжні дослідники, які змушені були
констатувати, що "сучасна інституціональна економічна теорія вивчає
як інститути (в оригіналі — інституції. — Авт.), так і організації, тобто
інститути sine [без] людей і cum [включаючи] людей"42. Нечіткість ка-
тегоріального розмежування інституцій і організацій, що зберігається
дотепер, наочно підтверджує дискусія Р.Познера і Дж.Лінареллі, яка
37 Парсонс Т. О структуре социального действия. — М., 2002. — С. 337.
38 Searle J.R. Social ontology and political power. February 4, 2003 // www.law.berkeley.edu/
cenpro/kadish/searle.pdf.
39 Некипелов А. Становление и функционирование экономических институтов: от робинзонады
до рыночной экономики, основанной на индивидуальном производстве. — М., 2006. — С. 327.
40 Там же.
41 Болдырев И. Онтология ортодоксальной экономической науки: проблемы построения и
интерпретации // Вопросы экономики. — 2008. — № 7. — С. 104.
42 Фуруботн Э.Г., Рихтер Р. Институты и экономическая теория: Достижения новой институ-
циональной экономической теории. — С. 11.
Інституція — ключ до розуміння економічних інститутів
59
розпалилася на початку 2010 року на сторінках авторитетного "Journal
of Institutional Economics"43.
З інституціональної точки зору організації — це функціонуючі
комплекси комплементарних інституцій, здійснюваних їх агентами
в інтегрованій системі правил і норм. Невипадково "часто організації
тлумачать як системи ролей — сталих сукупностей функцій, які повин-
на виконувати людина, що взяла на себе певну роль"44. Завдяки
злиттю соціальних форм функції та структури економічні організації
можна розуміти, за М.Портером, як "комбінації окремих видів діяль-
ності, що виступають як джерело отримання конкурентної перева-
ги"45, тобто як відособлені системи відтворення ефективних і/або
монопольних інституцій.
Саме тому нерідко "ми використовуємо термін "організація", —
пише Р.Ріхтер, — у значенні інституції.., заснованої та керованої пев-
ними акторами для досягнення спільної мети"46. Це справедливо,
оскільки інституція завжди організовується. Р.Метьюз теж відзначає,
що "слово "інституція" іноді використовується в абсолютно іншому се-
нсі, означаючи організацію", але він сам не вживає його в цьому зна-
ченні, "хоча може виникнути обставина для розгляду організації як та-
кої, що складається з набору інституцій"47.
Слід гідно оцінити зусилля Д.Норта, пов’язані з розмежуванням
понять "інституція" (а не "інститут", як у російському перекладі його
книги) й "організація". Важливо, що завдяки авторитету лауреата Но-
белівської премії це практично вдалося зробити в англомовному нау-
ковому обігу, хоча і на шкоду чіткості визначень. Для полегшення про-
никнення своєї концепції в масову свідомість Д.Норт удався до випро-
буваного прийому метафори, внаслідок чого інституції перетворилися
у нього на "правила гри", а організації — на "гравців"48. Звичайно, та-
кий спосіб визначення понять важко визнати суто науковим, і цінність
подібних метафор ще лише належить з’ясувати. Це спрощення швидко
набуло популярності та закріпилося у статусі наукової традиції. Так,
меморандум Нобелівського комітету з приводу присудження премії
в галузі економіки 2009 року інституціоналістам О.Уїльямсону й Е.Ост-
ром починається таким визначенням: "Інституції — це набори пра-
вил, які керують людськими взаємодіями"49. Проте, за зауваженням
43 Див.: Posner R.A. From the new institutional economics to organization economics: with applications
to corporate governance, government agencies, and legal institutions // Journal of Institutional Eco-
nomics. — 2010. — Vol. 6. — № 1; Linarelli J. Organizations matter: they are institutions, after all // Jour-
nal of Institutional Economics. — 2010. — Vol. 6. — № 1.
44 Тамбовцев В.Л. Формальное и неформальное в управлении экономикой. — М., 1990. — С. 7.
45 Портер М. Конкуренция между местами размещения бизнеса: глобальная стратегия как
способ обеспечения конкурентного преимущества // Курс МВА по стратегическому менедж-
менту. — М., 2004. — С. 149.
46 Richter R. On the New Institutionalism of Markets: The Market as an Organization //
www.isnie.org/ISNIE06/Papers06/06.3/richter.pdf.
47 Matthews R.C.O. The Economics of Institutions and The Sources of Growth // The Economic
Journal. — 1986. — Vol. 96. — P. 904.
48 Див.: Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики.
— С. 18—19.
49 http://nobelprize.org/nobel_prizes/economics/laureates/2009/ecoadv09.pdf.
О.В.Іншаков, Д.П.Фролов
60
Ф.Фукуями, "економічна література заплутує питання, застосовуючи
слово institutions = установи — як до офіційних, так і до неофіційних
правил побудови індивідуального вибору"50.
Оскільки "гравці" діють на основі "правил", значить, організа-
ції функціонують на основі інституцій, здійснюваних їх агентами.
В цьому полягає головний теоретичний наслідок із концепції
Д.Норта, а здійснене ним розмежування цих понять, безумовно,
вимагає чіткіших дефініцій. "Гравці" можуть бути подані як індивіду-
альні й асоційовані агенти господарської діяльності, а "правила
гри" — як установлені або такі, що склалися, способи виконання
ними соціально закріплених функцій.
Неможливо погодитися з твердженням, що "чітке загальне ви-
значення інститутів як правил або норм — перший необхідний крок
у побудові категоріального апарату інституціональної теорії"51. Справ-
ді, "визначення це є відверто абстрактним, формальним, абсолютно
зовнішнім щодо економічної реальності"52. Адже якщо вважати інститу-
тами будь-які чинні в економіці та суспільстві норми, то логічним буде
відносити до інститутів норми часу і виробітку, провезення багажу, ви-
сіву насіння й осушення, радіаційної безпеки, прибутку і рентабельно-
сті тощо. Не є переконливою і спроба деяких учених тлумачити інсти-
тути як "правила поведінки, тобто як регулятивні принципи, які припи-
сують або, навпаки, забороняють ті або ті способи дії"53, відносячи до
них при цьому банки, страхові компанії та пенсійні фонди54, так само
як і права власності та вільну ціну, але при цьому намагаючись підкре-
слити "фундаментальність правил та їх відмінність від організаційних
структур"55. Отже, предмет економічного інституціоналізму волюнтари-
стськи то розширюється до масштабів суспільного буття, то звужуєть-
ся до зовнішніх правових форм його прояву...
Етимологічно слово "інститут" (від лат. institutum) означає вста-
новлення, установу й організацію, за допомоги яких інституції реалізу-
ються, тобто здійснюються самі ці специфічні суспільні функції або їх
навчають, передають їх новим агентам. У цьому полягає еволюційна
роль інститутів як "твердих структур" у господарських системах, на
відміну від "м’яких" інституцій, які, лише "затвердівши", передаються
і зберігаються. Поки до інститутів конвенціально припустимо відносити
будь-які сталі форми суспільних відносин, при цьому ігнорується їх
функціональна, структурна і генетична специфіки. Доведення відмін-
ності інститутів та інституцій дозволяє подолати тенденцію штучного
50 Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке. — М., 2006.
— С. 58.
51 Попов Е., Сергеев А. Современный российский институционализм: к продолжению дис-
куссии // Вопросы экономики. — 2010. — № 2. — С. 106.
52 Московский А. Институционализм: теория, основа принятия решений, метод критики. — С. 111.
53 Кузьминов Я.И. Институты: от заимствования к выращиванию. Опыт российских реформ
и возможности культивирования институциональных изменений // Модернизация экономики и
выращивание институтов: В 2-х кн. — Кн. 1. — М., 2005. — С. 10.
54 Див.: Там же. — С. 17.
55 Там же. — С. 10.
Інституція — ключ до розуміння економічних інститутів
61
подвоєння інститутів, коли ними паралельно вважають підприємництво
і підприємство, кредит і банк, страхування і страхове агентство, трей-
динг і біржу, науку й університет, інноваційний бізнес і венчурний
фонд, фермерство і ферму, земство і земський собор, християнство
і церкву тощо.
Інститути важливо розуміти як складні чинники суспільного вироб-
ництва, що є видовими комплексами взаємодії інституцій і організацій,
які закріплюють ефективні інституції в рамках господарської системи.
Інститути — це типові комплекси інституцій, які виступають функціона-
льними генотипами організацій, моделями, що еволюційно склалися,
їх функціональної структури. Кожен інститут має у своєму розпоря-
дженні унікальний склад інституцій, що забезпечує можливість різно-
манітних форм організації людської діяльності. Інститут закріплює ви-
довий статус організацій. Тому до інститутів слід відносити "армію,
але не військову службу загалом, церкву, але не релігію, сім’ю, але не
шлюб, підприємство, але не малий або великий бізнес, податкову
інспекцію, але не систему оподаткування і т. д."56, диференціюючи
соціальні форми функції та структури господарської діяльності, які
в реальності завжди постають як цілісна система.
Інститут — абстрактна функціональна модель конкретних органі-
зацій, що фіксує їх видовий статус і найзагальніші інституційні риси.
Інститут — це, образно кажучи, сума організацій, у якій "розчиняються"
їх конкретні специфічні характеристики, такі як організаційно-правова
форма, юридична адреса, структура або штатна чисельність. Економі-
чний інститут — агрегована аналітична категорія, абстрактно
об’єднуюча всю сукупність організацій, що діють у господарстві краї-
ни, групи країн або світу (залежно від масштабу аналізу) на основі їх
загального видового статусу.
Навряд чи "для найменування інституту можна використовувати
як ключову норму ("інститут банкрутств"), так і ключовий об’єкт ("ін-
ститут сім’ї")"57. Якщо сім’я — це інститут, то банкрутство — інституція.
Назви інститутів, на наш погляд, доцільно однозначно пов’язувати
з видовим статусом відповідних організацій, наприклад, підприємство,
сім’я, церква, партія, парламент, банк, біржа, університет, казначей-
ство, митна служба, страхове товариство, інвестиційний фонд тощо.
Слід було б у наукових текстах використовувати поняття "інститут"
саме для позначення організацій певного функціонального вигляду.
Перекладати його англійською припустимо і як institution (у значенні
а type of established organizations), щоб уникнути нерозуміння з боку
зарубіжних колег. Як відзначають Р.Джессоп і К.Нільсен, "ми заре-
зервували б поняття "інституція" і для позначення надорганізаційних
56 Белоусов В.М. Откуда есть пошёл русский институционализм? // Экономический вестник
Ростовского государственного университета. — 2005. — Т. 3. — № 1. — С. 178.
57 Клейнер Г.Б. Эволюция институциональных систем. — М., 2004. — С. 19.
О.В.Іншаков, Д.П.Фролов
62
[supraorganizational] інституцій"58, тобто для інститутів за запропонова-
ною нами концепцією.
Саме в цьому сенсі у своїй книзі 1988 року використовував по-
няття інституції Ходжсон, розкриваючи його як соціальну організацію,
"яка за допомоги традиції, звичаю або правових обмежень формує
довготривалі рутинізовані схеми поведінки"59. На жаль, згодом учений
відійшов від такого розуміння і в передмові до видання 2003 року
вульгаризував визначення інституцій до "системи соціальних правил",
дійшовши висновку, що "мовні, грошові, правові системи, системи мір
і вагів, правила дорожнього руху і поведінки за столом, а також фірми
(так само, як і решта організацій) — усе це інститути (читай — інститу-
ції. — Авт.)"60. Інститути не можна зводити до норм і правил. Рухаю-
чись від зовнішніх форм прояву до змісту, інститути можна розглядати
як системи соціальних правил і норм взаємодії агентів, об’єднаних
у сталу структуру на основі ефективного розподілу функцій у процесі
спільної діяльності.
Інститути формуються у процесі філогенезу глобальної економіч-
ної системи, закріплюючи результати еволюції видового різноманіття
господарських структур. Якщо організації — це системи колективної
дії, то відповідні їм інститути — особливі форми надколективної
суб’єктності. Отже, вивчення інститутів господарства і суспільства (бі-
ржі, фірми, банку, університету, митниці, сім’ї, школи, партії, лікарні,
церкви, армії, парламенту тощо) припускає абстрагування від очевид-
них фенотипічних відмінностей відповідних їм конкретних організацій.
Пропонований варіант логіки взаємозв’язку базових понять інсти-
туціоналізму вигідно відрізняється від нортовської дихотомії "гравці —
правила гри" і дозволяє підвищити системність аналізу інституційних
явищ і процесів в економіці. Переваги пропонованих теоретичних уто-
чнень полягають, на наш погляд, у такому. Рівень диференціації кате-
горіальної (як і будь-якої іншої) системи є головним критерієм її роз-
витку. Розмежування інституцій та інститутів дає можливість системно
подати єдність форм економічних відносин — функціональних (інститу-
ції), структурних (організації) та генетичних (інститути). Стає можли-
вим подолання тенденцій схоластики і вульгаризації інституціональної
економічної теорії, основою якої є полісемантичність поняття "інсти-
тут" і нечітке категоріальне відбиття інституційної реальності.
58 Jessop R., Nielsen K. Institutions and Rules / Research Papers, Network Institutional Theory. —
2003. — № 11/03 // http://eprints.lancs.ac.uk/197/1/H-2003b_Jessop-Nielson03.pdf.
59 Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты: Манифест современной институцио-
нальной экономической теории. — С. 37.
60 Там же. — С. 11—12.
|