Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2011
|
| Назва видання: | Економічна теорія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28450 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики / А.А. Гриценко, Т.О. Кричевська // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 90-106. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28450 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-284502025-02-09T14:12:24Z Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики Macroeconomics: Textbook. Topic 13. Theoretical Foundations of Monetary and Credit Policy Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії 2011 Article Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики / А.А. Гриценко, Т.О. Кричевська // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 90-106. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 1811-3141 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28450 uk Економічна теорія application/pdf Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії |
| spellingShingle |
Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики Економічна теорія |
| format |
Article |
| author |
Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. |
| author_facet |
Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. |
| author_sort |
Гриценко, А.А. |
| title |
Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики |
| title_short |
Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики |
| title_full |
Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики |
| title_fullStr |
Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики |
| title_full_unstemmed |
Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики |
| title_sort |
макроекономіка. підручник. тема 13. теоретичні основи грошово-кредитної політики |
| publisher |
Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28450 |
| citation_txt |
Макроекономіка. Підручник. Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики / А.А. Гриценко, Т.О. Кричевська // Економічна теорія. — 2011. — № 1. — С. 90-106. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Економічна теорія |
| work_keys_str_mv |
AT gricenkoaa makroekonomíkapídručniktema13teoretičníosnovigrošovokreditnoípolítiki AT kričevsʹkato makroekonomíkapídručniktema13teoretičníosnovigrošovokreditnoípolítiki AT gricenkoaa macroeconomicstextbooktopic13theoreticalfoundationsofmonetaryandcreditpolicy AT kričevsʹkato macroeconomicstextbooktopic13theoreticalfoundationsofmonetaryandcreditpolicy |
| first_indexed |
2025-11-26T17:16:30Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:16:30Z |
| _version_ |
1849874079028346880 |
| fulltext |
ПРОБЛЕМИ ЗМІСТУ І МЕТОДИКИ
ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
90 © А.Гриценко, Т.Кричевська, 2011
Макроекономіка. Підручник
А.А.Гриценко, чл.-кор. НАН України
Інститут економіки та прогнозування НАН України
Т.О.Кричевська, канд. екон. наук
Інститут економіки та прогнозування НАН України
Тема 13. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
13.1. Нейтральність грошей у класичній економічній традиції.
13.2. Негнучкість цін і зарплат.
13.3. Роль грошей у встановленні макроекономічної рівноваги.
13.4. Канали монетарної трансмісії.
Література
1. Кейнс Дж.-М. Общая теория занятости, процента и денег : [пер с англ.] / под.
ред. А.Г.Милейковского, И.М.Осадчей. — М. : Прогресс, 1978. — 494 с.
2. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К. : Ос-
нови, 1998. — 963 c.
3. Моисеев С. Трансмиссионный механизм денежно-кредитной политики // Фина-
нсы и кредит. — 2002. — № 18. — С. 38—51.
4. Радіонова І., Бурлай Т., Алімпієв Є. Макроекономіка-2 : навч. посіб. — Київ-
Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2010. — 424 с.
5. Харрис Л. Денежная теория. — М. : Прогресс, 1990. — 750 с.
6. Abel, A., Bernanke B., Croushore D. Macroeconomics. — Boston : Addison-Wesley,
Pearson Education. — 6th ed., 2008. — 672 p.
7. Bofinger P. Monetary policy: Goals, Institutions, Strategies, and Instruments. — Ox-
ford: Oxford University Press, 2001. — 454 p.
8. Mishkin F. The Channels of Monetary transmission: lessons for monetary policy //
NBER Working paper. — 1996. — № 5464. — 27 р.
Грошово-кредитна політика — це комплекс заходів держави щодо
регулювання грошового ринку з метою забезпечення економіки гро-
шовою масою і підтримання стабільності грошової одиниці як необхід-
ної передумови досягнення макроекономічних цілей.
Основними методологічними передумовами появи грошово-
кредитної політики як інструменту макроекономічного регулювання
стали:
1) усвідомлення важливості взаємозв’язку між кількістю грошей
та іншими економічними змінними;
2) формування теорій, що пояснюють ці взаємозв’язки;
3) формалізація монетарних теорій, представлення їх у вигляді
певних функціональних залежностей і використання для моделювання
взаємозв’язків між "грошовими" і "реальними" змінними;
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
91
4) розвиток методів емпіричної перевірки цих залежностей
(йдеться про економетричні технології), що дозволяють не лише тес-
тувати теоретичні гіпотези, а й використовувати отримані результати
для побудови структурних моделей і прогнозування.
Все це в сукупності забезпечило науково-аналітичну основу для
прийняття рішень у грошово-кредитній політиці.
Інституційною ж передумовою появи грошово-кредитної політики
стала централізація емісії грошей в єдиній державній інституції — цен-
тральному банку. Вона відбулася як під впливом домінування певних
теоретичних підходів (наприклад, "грошової" над "банківською" шко-
лою в Англії), так і певних подій — воєн, що вимагали державного кон-
тролю над грошовим обігом, чи банківських криз.
Ця тема присвячена розгляду шляху економічної науки до вико-
ристання державного регулювання грошового ринку з метою впливу
на макроекономічні показники та формування основних теоретичних
засад такого регулювання.
13.1. Нейтральність грошей у класичній
економічній традиції
Природу й динаміку впливу кількості грошей на економіку оцінити
вкрай важко, оскільки йдеться про взаємозв’язок "реального" світу
ресурсів і продуктів, з одного боку, та грошей як їх представників
в обігу, з іншого боку, тобто явищ водночас єдиної і відмінної приро-
ди. Окрім методологічних труднощів, виникають і технічні, пов’язані
з потребою в систематичних статистичних даних про макроекономічні
агрегати і методах виокремлення впливу чинника кількості грошей се-
ред значної кількості різноманітних факторів, що впливають на макро-
економічні показники.
Як відомо, найбільш поширеною теорією, яка пояснює зв’язок
між грошима і економікою, є кількісна теорія грошей. Представники
кількісної теорії обстоювали ідею так званої "нейтральності грошей"
у довгостроковому періоді — тобто відсутності впливу змін кількості
грошей на реальні економічні показники. Виходячи з кількісного рів-
няння обміну і за умови екзогенного характеру швидкості обігу гро-
шей, зміна кількості грошей мала призвести тільки до пропорційного
зростання цін. У період становлення кількісної теорії у розпорядженні
вчених був лише описовий метод і розрізнені статистичні дані, напри-
клад, про добування золота та ціни на окремі товари. Для аргументації
вони використовували сутнісні міркування (розкриваючи впливи гро-
шей через їхню сутність як засобу обігу або рахункової одиниці) та яс-
краві логічні аналогії.
Один із засновників кількісної теорії Д.Юм в есе "Про гроші" пи-
сав: "Насправді очевидно, що гроші є нічим іншим, як представниками
праці і товарів, і що вони є лише методом оцінки чи вимірювання
останніх. Якщо монет стало більше, то потрібна більша їхня кількість
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
92
для того, щоб представити таку саму кількість товарів, і це не матиме
жодного ефекту, ні хорошого, ні поганого… не більше, ніж зміна бух-
галтерських книг або системи числення …"1. Доводячи неможли-
вість впливу зміни кількості грошей на реальні економічні величини,
вчений використовував нереалістичні способи збільшення чи змен-
шення суми грошей в країні, наприклад: "якби все золото в Англії
раптом було знищене…" або "припустимо, що якимось дивом до
кишені кожного жителя Великої Британії за одну ніч прослизнуло
5 фунтів стерлінгів…"2.
Проте, відмовляючись від припущення про миттєве і рівномірне
зникнення чи появлення грошей, Д.Юм визнавав вплив грошей на зай-
нятість до того, як зміняться ціни. Ось його опис ситуації збільшення
грошей у країні завдяки зовнішньоторговельній операції. "Коли певна
кількість грошей надходить до держави, вона не розсіюється відразу
по багатьох руках, а спочатку надходить до скринь кількох осіб, які не-
гайно намагаються отримати від цього вигоду. Припустімо, що ряд
промисловців чи купців отримали золото чи срібло за товари, відправ-
лені до Кадісу. Завдяки цьому вони зможуть найняти більше робітни-
ків, ніж раніше, — тих, хто ніколи не подумає вимагати вищої зарплати
і радітиме зайнятості у таких добрих господарів. [Ремісник] … несе
свої гроші на ринок, де отримує всі товари за попередніми цінами,
але приносить додому більше товарів і кращої якості. Фермер і садів-
ник, виявляючи, що всі їхні товари розкуповують, намагаються виро-
щувати більше… Неважко прослідкувати просування грошей через усю
державу і виявити, що перш ніж підвищити ціни на працю, вони збіль-
шують старання кожної окремої особи"3. У Д.Юма можна знайти і мір-
кування щодо реальних ефектів зменшення кількості грошей. "Завжди
існує інтервал часу, поки справи пристосуються до нової ситуації,
і цей інтервал часу є настільки ж руйнівним для промисловості з убу-
ванням золота і срібла, наскільки сприятливим зі зростанням кількості
цих металів. Робітник отримує менше роботи і відповідно платні
від промисловця чи купця, тоді як ціни на ринку залишаються
на попередньому рівні. Фермер не може продати своє зерно і худо-
бу, хоч змушений сплачувати таку ж, як і раніше, ренту своєму
лендлордові. Неважко собі уявити бідність, злидні і лінощі, що ста-
ють наслідком цього"4.
Визнавали вплив зміни кількості грошей на обсяг виробництва
в короткостроковому періоді й інші представники кількісної теорії до-
кейнсіанського періоду. Одні причинність зв’язку вбачали від грошей
1 Hume D. Writings on economics. Eugene Rotwein, ed. — Madison: University of Wisconsin Press,
1970. — P. 28. Цит. за: Lucas R. Monetary neutrality. Prize lecture, December 7, 1995. / Nobel
Lectures in Economic Sciences (1991—1995). — Singapore. — World Scientific Publishing Co. Pte.
Ltd, 1997 — P. 246.
2 Lucas R. Monetary neutrality. Prize lecture, December 7, 1995. / Nobel Lectures in Economic
Sciences (1991—1995). — Singapore. — World Scientific Publishing Co. Pte. Ltd, 1997 — P. 247.
3 Ibid. — P. 247.
4 Ibid.
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
93
до цін, і від цін до обсягу виробництва: більша кількість грошей веде
до вищих цін, а вищі ціни стимулюють бізнес, що веде до збільшення
обсягу виробництва. Інші вважали, що спочатку гроші впливають
на обсяг виробництва, а вже потім — на ціни: зростання кількості
грошей збільшує попит і обсяг виробництва, і з часом це веде
до зростання цін5. Втім, всі вони визнавали цей період і відповідні
зміни несуттєвими.
З наведеної вище аргументації Д.Юма випливає, що у довго-
строковому періоді гроші є нейтральними за означенням, тобто вихо-
дячи з їхньої функції рахункової одиниці в економіці.
Кількісна теорія грошей сформувалася в річищі класичної еконо-
мічної думки і продовжувала розвиватися в складі неокласичної теорії.
В рамках цих теорій ціни практично миттєво реагують на надлишок
попиту чи пропозиції на готову продукцію і фактори виробництва, за-
безпечуючи швидке настання рівноваги на ринках (товарів, праці).
Адам Сміт, як відомо, описував ці механізми як коригування цін під
дією "невидимої руки" конкуренції. У неокласичній моделі загальної
рівноваги, розробленої швейцарським ученим Л.Вальрасом, встанов-
лення рівноваги (рівності між попитом і пропозицією) в економіці роз-
глядається як процес ітеративного наближення до рівноважних цін
і зарплат, коли останні коригуються у відповідь на надлишковий попит
чи пропозицію на відповідних ринках. Модель Вальраса описує мінову
економіку, в якій відсутні виробництво, процеси інвестування, накопи-
чення капіталу і т.п. Економіка в цій моделі представлена набором то-
варних ринків, стан яких описується рівняннями попиту і пропозиції
різноманітних товарів. За ринком наглядає "аукціонник", завданням
якого є оголошення набору відносних цін для n товарів. "Аукціонник"
оголошує набір відносних цін, і учасники ринку у відповідь заявляють,
яку кількість товару вони хотіли б продати чи купити за цими віднос-
ними цінами. Він зводить усю цю інформацію і, у разі виявлення над-
лишкового попиту чи пропозиції певних товарів, оголошує новий набір
цін — нижчих, якщо має місце надлишкова пропозиція товару, і вищих
— у разі надлишкового попиту на нього. Ця процедура зрештою при-
водить до прийняття такого набору відносних цін, за якого для кожно-
го товару сукупний надлишковий попит і пропозиція дорівнюватимуть
нулю. Процес коригування цін у напрямі досягнення рівноваги відбува-
ється ще до укладання контрактів, тобто можна говорити про миттєву
корекцію цін у напрямі рівноважних, або абсолютну їх гнучкість. Зазна-
чимо, що описана модель економіки є бартерною, і в ній встановлю-
ються відносні ціни, тобто співвідношеннями між обмінюваними това-
рами. А як же грошові ціни? Їхня гнучкість базувалася на гнучкості від-
носних цін, оскільки відповідно до традицій класичної і неокласичної
5 Blanchard O. What do we know about macroeconomics that Fisher and Wicksell did not? [Елект-
ронний ресурс] // NBER Working papers. 2000. № 7550. — Доступний з: <www.nber.org/pa-
pers/w7550>.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
94
теорії гроші трактувалися як "вуаль", що огортає "істинно важливі"
процеси у сфері матеріального виробництва і товарного обміну. Такий
жорсткий поділ економічних явищ на реальні і "грошові" отримав
у літературі назву класичної дихотомії6.
Отже, можна сказати, що нейтральність грошей у класичній еко-
номічній традиції базувалася, по-перше, на надзвичайно високій
(а у відповідних моделях — абсолютній) гнучкості відносних цін на то-
вари і ресурси, які досить швидко коригувалися у відповідь
на збільшення пропозиції грошей, і, по-друге, на розгляді у відповід-
них моделях грошей винятково як рахункової одиниці.
13.2. Негнучкість цін і зарплат
Видатний британський економіст Дж.М.Кейнс, маючи можливість
спостерігати, що під час Великої депресії 1929—1933 рр. безробіття не
ліквідовувалося завдяки зниженню реальної заробітної плати, як це
передбачалося класичною теорією, і що ціновий механізм не допома-
гав подолати спад виробництва, звернувся до причин негнучкості но-
мінальних (грошових) заробітних плат і цін, і показав, що внаслідок
цього зміна кількості грошей в економіці може протягом тривалого
часу не поглинатися миттєвою пропорційною зміною витрат виробниц-
тва і цін, а призводити до зміни обсягу виробництва, тобто, якщо ви-
разити це через кількісне рівняння обміну PQMV = , то зміна M при-
зведе до зміни Q .
Дж.Кейнс формулює кількісну теорію грошей у модифікованому
вигляді: "Поки наявна неповна зайнятість факторів виробництва, сту-
пінь їхнього використання буде змінюватися в тій же пропорції, що
й кількість грошей; якщо ж у наявності повна їхня зайнятість, то ціни
будуть змінюватися в тій же пропорції, що й кількість грошей"7. У си-
туації неповної зайнятості виробники можуть нарощувати обсяг виро-
бництва, не збільшуючи витрати виробництва, зокрема заробітну пла-
ту, оскільки в умовах масового безробіття робітники не вимагають
зростання платні.
Звернемося до відповідної аргументації в "Загальній теорії зай-
нятості, відсотка і грошей". "Повсякденний досвід безперечно дово-
дить, що становище, коли працівники домагаються (у відомих межах)
певної грошової, а не реальної заробітної плати, зовсім не абстрактна
можливість, а нормальне явище. Працівники, як правило, опираються
скороченню грошової заробітної плати, але вони не припиняють робо-
ту щоразу, коли піднімаються ціни на товари, які вони купують на за-
робітну плату"8. "Працівники під час депресії ніяк не більш вимогливі,
ніж під час буму, — зовсім навпаки"9. „Падіння реальної заробітної пла-
ти, викликане зростанням цін за незмінної грошової заробітної плати,
6 Харрис Л. Денежная теория: — М. : Прогресс, 1990. — С. 30, 31, 33.
7 Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. — С. 370—371.
8 Там же. — С. 61.
9 Там же. — С. 62.
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
95
не призводить до скорочення розмірів пропозиції праці порівняно
з тією чисельністю фактично зайнятих робітників, яка існувала до під-
вищення цін. В протилежному випадку виявилося б, що всі безробітні,
готові в цей момент працювати за пропоновану їм заробітну плату,
відмовляться від подальших спроб працевлаштуватися через невелике
зростання вартості життя”10. Дж.Кейнс наводить ще один аргумент на
користь негнучкості номінальної (грошової) заробітної плати: "…кожна
особа чи група осіб, котрі погоджуються на скорочення грошової за-
робітної плати порівняно з заробітною платою інших осіб або груп, по-
страждає від відносного скорочення заробітної плати, що є достатнім
виправданням для опору такому скороченню. З іншого боку, практично
неможливо опиратися кожному скороченню реальної заробітної плати,
викликаному зміною купівельної сили грошей, котре зачіпає однаково
усіх робітників. … Сенс угод між певними групами робітників полягає
в захисті їхньої відносної реальної заробітної плати, тоді як її загаль-
ний рівень залежить від впливу інших сил економічної системи"11.
Як негнучкість номінальної заробітної плати зумовлює ненейтраль-
ність грошей? Дж.Кейнс поділяв класичний принцип, згідно з яким
зайнятість (попит фірм на працю) може зрости, лише якщо реальні
зарплати знижуються. Далі він доводив, що номінальні зарплати
менш гнучкі, ніж ціни. У такому разі зростання кількості грошей при-
веде до підвищення цін, зменшення реальних зарплат і зростання
попиту на працю, зайнятості й виробництва.
Таким чином, Дж.Кейнс поклав початок вивченню так званих
жорсткостей в національній економіці — факторів, які перешкоджають
моментальному корегуванню цін і, отже, зумовлюють вплив зміни кіль-
кості грошей на обсяг виробництва і зайнятість (ненейтральність гро-
шей) протягом певного періоду часу. Після Дж.Кейнса ці дослідження
продовжували розвиватися у напрямах пошуку факторів негнучкості
реальних зарплат та обґрунтування негнучкості (жорсткості) цін в умо-
вах недосконалої конкуренції.
Серед теорій негнучкості реальних зарплат — такі, що пояснюють
її правовими й інституційними факторами, зокрема законодавчими
обмеженнями мінімальної заробітної плати та законодавчими або
профспілковими вимогами щодо регулярної індексації заробітних плат
відповідно до інфляції; теорії, що пов’язують негнучкість реальних за-
робітних плат з існуванням витрат роботодавців, пов’язаних із плин-
ністю робочої сили (turnover costs), тобто витрат, пов’язаних із най-
мом і звільненням працівників. Одна з найвідоміших, найкраще теоре-
тично обґрунтованих і емпірично підтверджених теорій жорсткості
реальних зарплат — модель заохочувальної заробітної плати (efficiency
wage model) Згідно з цією моделлю продуктивність праці робітників
залежить від реальної заробітної плати. Як показав, зокрема, лауреат
10 Там же. — С. 65—66.
11 Там же. — С. 67.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
96
Нобелівської премії з економіки 2001 р. Дж.Акерлоф, робітники, які
вірять, що роботодавець сплачує їм заробітну плату, вищу за мінімум
за даний вид роботи, працюватимуть набагато краще. Вчений назвав
це мотивом обміну подарунками (gift exchange motive)12. Окрім мотивів
"пряника", негнучкість зарплати може підтримуватись і мотивом "кну-
та". Цей мотив аналізується, зокрема, у моделі ухиляння від роботи
(shirking model), розробленої К.Шапіро та лауреатом Нобелівської
премії з економіки 2001 р. Дж.Стігліцем13. У цій моделі робітники,
отримуючи заробітну плату, ледве вищу за мінімум, що стимулює їх
проміняти зайнятість на дозвілля, не надто цінуватимуть цю роботу,
частіше порушуватимуть трудову дисципліну і т.п. Тому роботодавці
виплачують робітникам заробітну плату помітно вищу за цей мінімум,
щоб втрати останніх від звільнення були відчутними, і мотивують та-
ким чином до більш продуктивної роботи.
Безпосереднім аргументом на користь ненейтральності грошей є
негнучкість цін. Можна виділити два основних сучасних підходи до по-
яснення негнучкості цін: 1) теорії, що пов’язують жорсткість цін із об-
меженою конкуренцією і, як наслідок, спроможністю фірм самостійно
встановлювати ціни на свою продукцію та не коригувати їх повною мі-
рою у відповідь на зміну попиту і 2) теорії, що розглядають втрати, які
несуть фірми внаслідок зміни цін — так звані витрати меню (menu
costs)14. Якщо "витрати меню" в більшості випадків можуть бути порів-
няно незначними, то обмежена конкуренція на багатьох ринках добре
відповідає сьогоднішній дійсності. Сучасні центральні банки, моделю-
ючи і прогнозуючи наслідки грошово-кредитної політики, описують
у своїх моделях фірми саме як такі, що діють в умовах монополістич-
ної конкуренції. Оскільки в моделі монополістичної конкуренції, як ві-
домо з курсу мікроекономіки, ціна продукції перевищує граничні ви-
трати її виробництва, фірма у відповідь на зростання попиту (спричи-
нене, наприклад, збільшенням кількості грошей) може розширити
пропозицію без підвищення ціни продукції.
13.3. Роль грошей у встановленні
макроекономічної рівноваги
Роль кейнсіанської теорії у вивченні впливу грошей на процеси
в економіці не обмежується обґрунтуванням причин негнучкості зар-
плат і цін. Дж.Кейнс обґрунтував роль грошей у формуванні сукупного
попиту в економіці і вперше розкрив внутрішній механізм такого впли-
ву. Детальному розгляду кейнсіанської моделі загальної рівноваги бу-
де присвячено окрему лекцію. А поки що опишемо роль грошей у цій
моделі в загальних рисах. Макроекономічна рівновага залежить від
12 Akerlof G. Labor Contracts as Partial Gift Exchange // Quarterly Journal of Economics. — 1982.
— November. — P. 543—569.
13 Shapiro C., Stiglitz J. Equilibrium Unemployment as a Worker Discipline Device // American
Economic Review. — 1984. — June. — P. 433—444.
14 Abel, A., Bernanke B., Croushore D. Macroeconomics. — Boston: Addison-Wesley, Pearson
Education. — 6th ed., 2008. — Р. 406—411.
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
97
сукупного попиту. — Рівновага за повної зайнятості не досягається ав-
томатично. — Сукупний попит є функцією споживання і інвестицій. —
Споживання та інвестиції залежать від певних поведінкових або, за
словами Дж.Кейнса, психологічних особливостей суспільства: схиль-
ності до споживання (частки доходу, яке населення витрачає на при-
дбання споживчих товарів); граничної ефективності капіталу15 та функ-
ції переваги ліквідності, що показує, наскільки повинна впасти відсот-
кова ставка для того, щоб додаткова кількість грошей була поглинута
тими, хто хоче зберігати готівку.
Звернімося безпосередньо до "Загальної теорії зайнятості, від-
сотка і грошей" Дж.М.Кейнса. "Коли зайнятість зростає, збільшується
сукупний реальний дохід. Психологія суспільства така, що із зростан-
ням сукупного реального доходу збільшується і сукупне споживання,
однак не тією ж мірою, якою зростає дохід. … Для підтримання будь-
якого певного рівня зайнятості необхідні поточні інвестиції, що погли-
нають перевищення сукупної пропозиції над тим, що суспільство ба-
жає споживати за певного рівня зайнятості. Якщо такі інвестиції не
здійснюватимуться, то виручка підприємців буде нижчою за ту, яка не-
обхідна, щоб викликати у них прагнення до досягнення цього рівня зай-
нятості. Звідси слідує, що за певної величини показника, який ми на-
зиватимемо схильністю суспільства до споживання, рівноважний рі-
вень зайнятості, тобто той рівень, за якого у підприємців у цілому
немає прагнення ні розширювати, ні скорочувати зайнятість, залежа-
тиме від величини поточних інвестицій"16.
Отже, ключового значення у досягненні макроекономічної рівно-
ваги набуває рівень інвестицій. Виникає питання, як же досягається
рівноважний рівень інвестицій. Економісти до Дж.Кейнса визначали
рівноважний рівень інвестицій на основі співвідношення попиту на ін-
вестиції і пропозиції заощаджень (рис. 1).
Дж.Кейнс показав, що основною вадою такого підходу є те, що
і величина інвестицій, і обсяг заощаджень залежать від доходу. Якщо
змінюються інвестиції, то змінюється дохід і в результаті змінюються й
заощадження. Отже, виникає проблема з’ясування рівноважного рівня
інвестицій. Саме тут у Дж.Кейнса у процес встановлення макроеконо-
мічної рівноваги вступає ринок грошей.
Сукупні інвестиції являють собою набір інвестиційних рішень
різних фірм, причому одна фірма може мати кілька інвестиційних
проектів, серед яких вона робить вибір. Який же сукупний обсяг ін-
вестицій буде реалізований в економіці? Що встановлює межу для
цієї величини?
15 Нагадаємо з попередньої лекції, що гранична ефективність капіталу = [(очікуваний дохід
від продажу продукції, виготовленої за допомоги додаткової одиниці капітального активу за
весь життєвий цикл цієї одиниці) — (поточні витрати на виготовлення цієї продукції)] / вар-
тість виробництва (ціна пропозиції) одиниці капітального активу.
16 Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. — С. 80
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
98
Рисунок 1. Встановлення рівноважного обсягу інвестицій
у класичній теорії
Дж.Кейнс дає відповідь таким чином. Із зростанням обсягу інвес-
тицій їхня гранична продуктивність падатиме (як передбачає неокла-
сична теорія). "…Та власна норма відсотка, яка при загальному збіль-
шенні фонду активів знижується повільніше за інші, зрештою підриває
прибутковість виробництва кожного іншого активу…"17. Такою нормою
відсотка, до якої прямують граничні ефективності усіх капітальних ак-
тивів, у теорії Дж. Кейнса є норма відсотка на гроші завдяки двом уні-
кальним властивостям останніх. Перша властивість — це нульова елас-
тичність їх виробництва. "Підприємці не можуть на свій розсуд спря-
мовувати працю на розширення виробництва грошей, коли їхня ціна
зростає …"18. Втім, абсолютно нееластичним є й виробництво "рент-
них факторів", скажімо, землі. Тому потрібна друга умова, щоб відріз-
няти гроші від інших рентних активів. "Друга характерна властивість
грошей полягає в тому, що вони мають еластичність заміни, що дорів-
нює або майже рівна нулю. … Гроші …, коли попит на них збільшуєть-
ся, перетворюються на бездонний колодязь для купівельної сили, тому
що якими б дорогими вони не були, попит не може відступитися від
них — як у випадку рентних факторів — і вилитися в попит на інші ре-
чі"19. Саме найвищий ступінь ліквідності, найбільша премія за ліквід-
ність, як говорив Дж.Кейнс, забезпечує унікальність грошей як активу
і, отже, нульову еластичність їх заміни. Кейнсіанський механізм на-
ближення доходностей різних інвестицій до відсоткової ставки на гро-
шовому ринку можна пояснити так. Інвестиції в певний актив зроста-
ють, якщо його дохідність перевищує дохідності (граничні ефективнос-
ті капітальних благ або їх норми відсотка) інших активів. Зі зростанням
інвестицій в це капітальне благо його гранична продуктивність падає.
Якби не було грошей, писав Дж.Кейнс, то інвестиції в кожне капіталь-
не благо здійснювалися б до досягнення в економці повної зайнятості:
17Там же. — С. 299.
18 Там же. — С. 301.
19 Там же. — С. 302.
r
I,S
I
S
I*
r*
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
99
"… якби інші товари були надані самим собі, то "природні сили", тоб-
то звичайні ринкові сили, знижували б їхню норму відсотка доти, доки
настання повної зайнятості не викликало б нееластичність пропозиції
всіх товарів без винятку…Тож, за відсутності грошей і за відсутності
будь-якого іншого товару з властивостями грошей… норми відсотка
досягали б рівноваги лише за умови повної зайнятості"20.
Але існує один актив, гранична дохідність якого не падає, оскіль-
ки фірми не можуть наростити його виробництво, і потреба в ньому не
може бути задоволена за допомогою іншого активу-замінника. Цей
актив — гроші, а його "дохідність" — це премія за ліквідність. Таким чи-
ном, у грошовій економіці будуть реалізовуватися лише ті інвестиції,
дохідність яких перевищуватиме відсоткову ставку, що визначатиметь-
ся на грошовому ринку. Отже, саме існування грошей в кейнсіанській
теорії створює певну межу інвестування у вигляді відсоткової ставки,
що визначається на ринку грошей.
Норма відсотка на гроші визначається на грошовому ринку,
кейнсіанську модель якого ми розглядали в попередній лекції (див.
тема 12).
І вона, звісно, не є "дохідністю" у прямому розумінні, а є альтер-
нативною вартістю зберігання грошей, адже гроші в кейнсіанській мо-
делі — це готівка або поточні безвідсоткові рахунки в банках, які самі
по собі не приносять доходу. Нагадаємо, грошам у моделі Кейнса на-
дається вартість довгострокових державних облігацій. Рівноважна ж
процентна ставка на грошовому ринку — це "ціна", котра врівноважує
наполегливе бажання утримувати багатство у формі готівкових гро-
шей з кількістю грошей, що є в обігу"21. Саме тут у процес встанов-
лення макроекономічної рівноваги вступає кількість грошей — вели-
чина, яка екзогенно визначається рішенням держави, зокрема, в осо-
бі центрального банку22.
Зміна пропозиції грошей, впливаючи на рівноважну відсоткову
ставку грошового ринку, у свою чергу, впливає на інвестиційні витрати
в економіці, утворюючи граничний поріг для очікуваних доходностей
інвестиційних проектів і, в кінцевому підсумку, впливає на величину
сукупного реального доходу — як безпосередньо, так і через мульти-
плікативний вплив на споживання.
Отже, відійшовши в поясненні процесів функціонування економі-
ки від розгляду грошей тільки в ролі рахункової одиниці і розкривши
унікальні властивості грошей як активу, а також започаткувавши аналіз
негнучкості цін і зарплат, Дж.Кейнс поклав початок вивченню складних
процесів впливу кількості грошей на реальні макроекономічні показни-
ки, що дістали назву монетарної трансмісії.
20 Там же. — С. 306.
21 Там же. — С. 232.
22 Там же. — С. 233.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
100
Рисунок 2. Роль кількості грошей (грошової пропозиції)
у встановленні рівноваги на грошовому ринку
(за кейнсіанською моделлю)
Вплив дій грошово-кредитної політики на макроекономічні показ-
ники позначається терміном, запозиченим з механіки — грошово-
кредитна або монетарна трансмісія. Якщо виходити з трактування по-
няття "трансмісія" у словнику С.Ожегова, то отримуємо: "Трансмісія
(грошово-кредитна) — це сукупність агрегатів і механізмів, що з’єд-
нують двигун (інструменти грошово-кредитної політики) з ведучими
колесами транспортного засобу (реальний сектор економіки). В за-
гальному випадку трансмісія призначена для передачі крутного моменту
(імпульсу) від двигуна (монетарна влада) до коліс (реальний сектор),
зміни тягових зусиль, швидкостей і напрямку руху"23.
13.4. Канали монетарної трансмісії
Як було показано в попередньому підрозділі лекції, перший ме-
ханізм впливу зміни кількості грошей на реальний обсяг виробництва,
який було досліджено і описано (Дж.М.Кейнсом), являв собою вплив
зміни кількості грошей на відсоткову ставку, що у свою чергу впливала
на інвестиції, які змінювали сукупний дохід. Після Дж.Кейнса вчені ви-
явили і емпірично перевірили ще цілий ряд шляхів впливу зміни кіль-
кості грошей на реальний обсяг виробництва. Їх представляють у ви-
гляді ланцюжків макроекономічних змінних, по яких передається ім-
пульс, згенерований зміною кількості грошей, до обсягу виробництва
чи реального доходу. Ці ланцюжки називають каналами монетарної
трансмісії.
23 Цит.: Ожегов С.И. Словарь русского языка : за Иванченко И., Маслов А. Методологичес-
кий эклектизм трансмиссионного механизма денежно-кредитной политики // Вопросы эко-
номики. — 2010. — № 12. — С. 103.
r
MD(Y1)
M
E1 E2
r*2
M*1 M*2 M’
MD(Y2)
r*1
MS
1
MS
2
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
101
Сукупність різноманітних теоретичних поглядів на природу моне-
тарної трансмісії часто поділяють на два підходи: 1) підхід цін фінан-
сового ринку (financial market prices view) або грошовий підхід
(monetary view) і 2) підхід кількісних агрегатів фінансового ринку
(financial market quantities view) або кредитний підхід (lending view) 24.
Перший підхід зосереджує увагу на впливі монетарної політики
на ціни і прибутковість фінансових активів — включаючи відсоткові став-
ки, валютні курси та ціни на облігації.
В рамках даного підходу виділяють такі канали трансмісії:
Відсотковий канал (interest rate channel) монетарної трансмісії,
описаний Дж.Кейнсом:
M ↑⇒ ir↓ ⇒ I↑⇒ Y↑,
де М ↑, що позначає політику розширення грошової пропозиції, ви-
кликає падіння реальних відсоткових ставок (ir↓), яке, своєю чергою,
як було показано в попередньому параграфі, веде до зростання відно-
сної (щодо відсоткової ставки на грошовому ринку) прибутковості ін-
вестиційних проектів, призводячи до зростання інвестиційних витрат
(I↑) і, як наслідок, — до зростання сукупного попиту та обсягу вироб-
ництва (Y↑).
Хоча Дж.Кейнс спочатку розглядав відсотковий канал як такий,
що стосується інвестиційних витрат фірм, подальші дослідження пока-
зали: споживчі рішення щодо придбання житла і товарів тривалого
вжитку також є інвестиційними рішеннями, тому цей канал сьогодні
розглядають і з точки зору впливу на ці види витрат25.
Той факт, що реальні, а не номінальні відсоткові ставки вплива-
ють на інвестиції, допускає можливість монетарного стимулювання
економіки, навіть якщо номінальні відсоткові ставки досягають нульо-
вого рівня протягом дефляції. У цьому разі розширення грошової про-
позиції може призвести до зростання очікуваного рівня цін, знижуючи
реальні відсоткові ставки (згадаємо рівняння Фішера, згідно з яким
реальні ставки дорівнюють різниці між номінальними ставками і очіку-
ваною інфляцією) навіть в умовах, коли номінальна відсоткова ставка
дорівнює нулю, і таким чином стимулювати інвестиційні витрати:
М↑⇒ Р↑⇒π↑⇒ir↓⇒I↑⇒Y↑.
Монетаристи використовували цей канал, доводячи, що помил-
кова політика Федеральної резервної системи США посилила глибину
і тривалість Великої депресії: хоча номінальні відсоткові ставки майже
дорівнювали нулю, процеси дефляції і очікування подальшого падіння
цін зумовлювали високий рівень реальних відсоткових ставок.
24 Taylor J. The Monetary Transmission Mechanism: An Empirical Framework // Journal of eco-
nomic Perspectives. — 1995. — Volume 9. — № 4. — Р. 11—26; Taylor J. Alternative Views of the
Monetary Transmission Mechanism: What Difference Do They Make for Monetary Policy? / Pre-
pared for the Oxford Review of Economic Policy, Stanford University, 2000. — P. 6.
25 Mishkin F. The Channels of Monetary transmission: lessons for monetary policy // NBER
Working paper. — 1996. — № 5464. — Р.2.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
102
Хоча відсотковий канал розглядався Дж.Кейнсом як єдиний ка-
нал впливу зміни кількості грошей на економічну активність, проте він
сам низько оцінював його результативність. Ось як це описано у "За-
гальній теорії зайнятості, відсотка і грошей": "…головне пояснення
кризи слід шукати не в зростанні відсотка, а в раптовому падінні гра-
ничної ефективності капіталу. Для останніх стадій буму характерна оп-
тимістична оцінка майбутньої доходності капітальних товарів … Сама
природа організованих ринків інвестицій, де переважають покупці, які
часто не цікавляться тим, що вони купують, а також спекулянти, біль-
ше зайняті передбаченням найближчої зміни настроїв ринку, ніж об-
ґрунтованою оцінкою майбутньої дохідності капітальних товарів, така,
що, коли на ринку, на якому панує надмірний оптимізм і надмірні за-
купки, починається паніка, вона набуває раптової і навіть катастрофіч-
ної сили. Більше того, страх і невпевненість в майбутньому, котрі су-
проводжують різке падіння граничної ефективності капіталу, породжу-
ють, природно, стрімке зростання переваги ліквідності, а отже,
і зростання норми відсотка. Крах граничної продуктивності капіталу,
що має тенденцію супроводжуватися зростанням норми відсотка, зда-
тний серйозно збільшити падіння обсягу інвестицій. І все ж суть спра-
ви полягає в різкому падінні граничної ефективності капіталу, особли-
во тих його видів, вкладення яких на попередній фазі були найбільш
великими. Перевага ліквідності, виключаючи випадки, пов’язані зі зро-
станням торгівлі і спекуляції, збільшується лише після краху граничної
ефективності капіталу. Саме це ускладнює вихід із кризи. На більш піз-
ній стадії зниження норми відсотка сприятиме пожвавленню госпо-
дарства й, імовірно, стане навіть необхідною його умовою. Але на да-
ний момент різке падіння граничної ефективності капіталу може ви-
явитися настільки повним, що жодне можливе зниження норми
відсотка не буде достатнім. Якби зниження норми відсотка могло саме
по собі бути ефективним заходом, то можна було б досягнути пожвав-
лення протягом досить короткого періоду часу і засобами, що перебу-
вають під більш-менш прямим контролем фінансових органів. Але на-
справді це не так просто: підняти граничну ефективність капіталу, що
залежить від некерованої психології ділового світу, не так легко. Про-
стіше кажучи, йдеться про відновлення довіри, яка так важко піддаєть-
ся контролю в економіці приватного капіталізму. Це і є та сторона
кризи, якій правильно надають значення банкіри і бізнесмени і яку не-
дооцінюють економісти, що покладаються на "чисто грошові" заходи”
(курсив. — Авторів)26.
Втім, коли Велику депресію було подолано, і кризи довіри, хоч
і траплялися, але не були такими тривалими, як у той скрутний час
(значною мірою завдяки активній державній економічній політиці),
в розвинутих економіках саме відсотковий канал монетарної трансмісії
було покладено в основу механізму грошово-кредитної політики.
26 Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. — С. 388.
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
103
Особливо результативним він став завдяки зростанню ролі фінансових
ринків. Більше того, самі центральні банки цілеспрямовано розвивали
цей канал монетарної трансмісії, посилюючи зв’язок між відсотковими
ставками за своїми операціями й іншими відсотковими ставками
в економіці (про це детальніше йтиметься в наступній темі, де розгля-
датимуться цілі і механізми грошово-кредитної політики).
Загалом ефективність каналу відсоткової ставки залежить від
взаємозв’язку між різними відсотковими ставками, особливо тими,
які безпосередньо контролює центральний банк, і тими, які пов’я-
зані з реальними змінними, тобто від рівня розвитку фінансового
ринку, чим і пояснюється слабка дія цього каналу монетарної
трансмісії в багатьох економіках з ринками, що формуються, і, зок-
рема, в Україні. Окрім того, під час сучасної фінансової кризи, як
і передбачав Дж.Кейнс, рівень довіри в економіках настільки знизив-
ся, що навіть безпрецедентне зниження провідними центральними
банками відсоткових ставок за власними інструментами практично
до нуля не мало стимулюючого впливу на інвестиції і обсяг вироб-
ництва в цих країнах.
Одним із елементів критики кейнсіанської моделі грошового рин-
ку було те, що вона розглядає лише одну відсоткову ставку — за дов-
гостроковими державними облігаціями. Вона виступає в ролі альтер-
нативної вартості грошей в кейнсіанській моделі грошового ринку.
Економісти виявили ще ряд каналів впливу зміни кількості грошей на
економічну активність через вплив на ціни інших активів. Двома акти-
вами, окрім облігацій, яким надається найбільша увага у відповідних
дослідженнях, стали акції й іноземна валюта.
Канал впливу зміни пропозиції на інвестиційну діяльність за по-
середництвом впливу на ціну звичайних акцій було описано американ-
ським економістом, лауреатом Нобелівської премії з економіки 1981 ро-
ку Дж.Тобіном. Його теорія про зв’язок між курсами акцій та інвести-
ційними видатками відома як теорія q Тобіна. Відповідний канал
монетарної трансмісії отримав назву каналу q Тобіна.
Дж.Тобін визначає q як ринкову вартість фірм, поділену на відно-
вну вартість капіталу. Якщо q високе, то ринкова ціна фірми є високою
— порівняно із заміщенням витрат на капітал. Компанії можуть випус-
кати акції і продавати їх за вищими цінами — порівняно з витратами на
будівництво, придбання нових технологій тощо. Отже, зростання q
сприятиме збільшенню інвестиційних видатків. Якщо q низьке, фірми
не зацікавлені здійснювати інвестиції у нове виробництво, оскільки
ринкова вартість діючих фірм є низькою порівняно з витратами на но-
ве будівництво. Вигіднішим стане придбання іншої фірми дешевше
і купівля старого капіталу27.
27 Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К. : Основи, 1998.
— С. 756.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
104
Монетаристи пояснюють вплив монетарної політики на вартість
акцій таким чином: коли пропозиція грошей зростає, суспільство, на-
магаючись позбавитися зайвих грошей, збільшує попит на акції, що
призводить до зростання їх цін Pe↑. Пояснення дії цього механізму
представниками кейнсіанської школи виглядає так: зниження відсот-
кових ставок у результаті зростання грошової пропозиції призводить
до зменшення привабливості облігацій порівняно з акціями, що під-
штовхує зростання цін на акції і вищезгаданих наслідків.
Схематично дію каналу q Тобіна можна описати таким чином:
M↑⇒Pe↑⇒q↑⇒I↑⇒Y↑.
Наступним каналом грошової трансмісії на основі цін активів є
канал обмінного курсу (exchange rate channel). Він проявляється в
умовах малої відкритої економіки з гнучким валютним курсом. Попри
те, що в довгостроковому періоді обмінний курс визначається фунда-
ментальними факторами (наприклад, паритетом купівельної спромож-
ності), його динаміка в короткостроковому періоді залежить від рівно-
ваги на ринку фінансових активів. За зниження внутрішніх відсоткових
ставок (наприклад, внаслідок розширення грошової пропозиції) попит
на національну валюту з боку нерезидентів падає, що призводить до
зниження обмінного курсу національної валюти (Е), а отже, — до зрос-
тання чистого експорту (NX) і сукупного випуску (Y):
М↑⇒i↓⇒E↓⇒NX↑⇒Y↑.
Ще один канал впливу зміни цін фінансових активів на економіч-
ну активність — так званий канал багатства (wealth channel).
Цей канал досліджував лауреат Нобелівської премії з економіки
1985 року Ф.Модільяні у рамках сформульованої ним гіпотези життє-
вого циклу (life cycle hypothesis). На відміну від кейнсіанської функції
споживання, у якій останнє залежить від поточного доходу, гіпотеза
життєвого циклу розглядає споживання як частку теперішньої вартості
усіх життєвих ресурсів індивіда: людського капіталу, реального капіта-
лу та фінансового багатства. Головним компонентом фінансового ба-
гатства є звичайні акції. Коли ціни на акції зростають, вартість фінан-
сового багатства також зростає, що збільшує життєві ресурси спожи-
вачів і викликає зростання поточного споживання. Отже, ми маємо
такий механізм монетарної трансмісії:
M ↑⇒Pe↑⇒добробут↑⇒споживання↑⇒Y↑.
Другий підхід до аналізу монетарної трансмісії — це підхід кількі-
сних агрегатів фінансового ринку або кредитний підхід. Його поява
пов’язана з виявленням неефективності передачі монетарних імпульсів
через ціни на фінансові активи. Спектр відсоткових ставок в економіці
може не змінюватися злагоджено у відповідь на зміну кількості грошей
через існування певних вад фінансових ринків, які перешкоджають ві-
льному руху фінансових ресурсів. Ці вади ринку зумовлюють існування
премії за зовнішнє (боргове) фінансування і ускладнюють доступ ряду
фірм і індивідів до фінансових ресурсів. На противагу цінам фінансо-
Тема 13. Теоретичні основи грошово-кредитної політики
105
вих активів цей підхід розглядає вплив зміни грошової пропозиції на
кількісні фінансові показники — величину депозитів, кредитів, а також
рівень премії за ризик (перевищення над безризиковою ставкою) за
різними фінансовими активами. Серед найбільш відомих дослідників
кредитного підходу до монетарної трансмісії — теперішній голова Фе-
деральної резервної системи США Б.Бернанке, а також М.Гертлер
і С.Гілкріст28.
У рамках кредитного підходу виділяють такі канали монетарної
трансмісії.
Канал банківського кредитування (banking lending channel) роз-
глядає вплив грошово-кредитної політики на економічну активність
шляхом зміни пропозиції банківських кредитів. Серед економічних
суб’єктів, згідно з цим підходом, є певний клас, який має обмежені
можливості для залучення фінансових ресурсів на фінансовому ринку.
Це малі і середні фірми, які не можуть випускати акції і облігації, а та-
кож населення. У забезпеченні своїх фінансових потреб вони залежать
від банківської системи. Банки ж нерідко відмовляють їм у наданні
кредитів з огляду на недостатню плато- і кредитоспроможність. Зрос-
тання ж грошової пропозиції збільшує кредитні ресурси банківської
системи і розширює доступ до них для суб’єктів ринку.
Схема функціонування каналу банківського кредитування вигля-
дає так:
М↑⇒Банківські депозити↑⇒кредити↑⇒I, С↑⇒Y↑.
Балансовий канал (balance sheet channel) ще називають креди-
тним каналом у широкому розумінні. Його дія базується на тому, що
премія за зовнішнє (боргове) фінансування для кожного окремого
позичальника залежить від його чистої вартості. Із зростанням гро-
шової пропозиції відбувається інфляція цін фінансових активів, зок-
рема, — зростання вартості акцій компаній. Вища чиста вартість фір-
ми означає, що банки отримають більше забезпечення за кредитами,
це підвищує кредитоспроможність позичальника й імовірність надан-
ня кредиту.
Схема роботи балансового каналу монетарної трансмісії вигля-
дає так:
M↑⇒ціни активів↑⇒чиста вартість фірми↑⇒премія за зовнішнє
(боргове) фінансування ↓⇒ боргове фінансування фірм↑⇒I↑⇒Y↑.
Канал грошових потоків (cash flow channel) зниження премії за
боргове фінансування пов’язує зі зростанням грошових потоків під-
приємств (фірм), тобто підвищенням їхньої ліквідності. Розширення
грошової пропозиції, знижуючи номінальні відсоткові ставки, сприяє
зростанню грошових потоків (адже у розпорядженні фірм залишається
більша сума виручки внаслідок зменшення відсоткових виплат за вже
отриманими кредитами). Особливістю цього каналу монетарної
28 Див., наприклад : Bernanke B., Gertler M., Gilchrist S. The Financial Accelerator and the Flight
to Quality // Review of Economics and Statistics. — 1996. — Vol. 78. — № 1. — Р. 3.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
106
трансмісії, яка відрізняє його від каналу відсоткової ставки, є те, що
тут мають значення не реальні, а саме номінальні відсоткові ставки,
адже на грошові потоки фірм впливають номінальні суми відсоткових
платежів за кредитами. Банки розглядають зростання ліквідності фірм
як позитивний чинник у прийнятті рішення про кредитування. Схема-
тично цей канал можна описати так:
M↑⇒in⇒↓грошові потоки↑⇒ліквідність фірм↑⇒ премія за зовніш-
нє (боргове) фінансування ↓⇒кредити↑⇒I↑⇒Y↑.
Зазначимо, що механізм монетарної трансмісії в різних еконо-
міках залежатиме від їхньої інституційної структури. Ми описали деякі
з її каналів в найзагальнішому вигляді. Для кожної ж економіки мож-
на виявити як специфіку розглянутих вище каналів, так і знайти нові.
Втім, знання економістів про процеси монетарної трансмісії залиша-
ються обмеженими, оскільки спираються на суб’єктивний вибір мо-
делі економіки і технологій економетричних оцінок параметрів цієї
моделі.
Для виявлення зв’язку між грошима і реальними макроекономі-
чними показниками, як і взагалі для вимірювання взаємозв’язку між
змінними в різних науках, існує два найзагальніших типи емпіричних
доказів. Доказ із використанням структурної моделі дозволяє переві-
рити, чи впливає одна змінна на іншу, шляхом побудови на основі
емпіричних даних моделі, що пояснює механізми їхньої взаємодії.
Спрощений або скорочений спосіб доказу не ставить за мету пока-
зати, яким чином одна змінна впливає на іншу, замість цього вико-
ристовується статистична перевірка щільності їхнього зв’язку. Відо-
мий сучасний фахівець у царині монетарної економіки Ф.Мішкін по-
яснює різницю між цими двома підходами на такому прикладі.
"Припустимо, вам цікаво знати, чи призводить вживання кави до се-
рцевих захворювань. Розгорнутий аналіз з використанням структур-
ної моделі вимагає вивчити емпіричні дані про те, як кава поширю-
ється в людському організмі, як вона впливає на серцеву діяльність
і чому її вплив на серце призводить до інфаркту. Короткий же аналіз
відразу передбачає отримання емпіричних даних про те, чи дійсно
у любителів кави інфаркти трапляються частіше, ніж у людей, котрі
взагалі не п’ють кави"29.
Центральні банки під час проведення грошово-кредитної політи-
ки використовують і структурні моделі, і економетричні оцінки щільно-
сті зв’язку між окремими змінними, а також експертні судження, що
базуються на розумінні експертами процесів в економіці, які важко
піддаються формалізації.
У наступній темі буде розглянуто систему цілей та інструменти
грошово-кредитної політики, а також її особливості в Україні.
29 Мишкин Ф. Экономическая теория денег, банковского дела и финансовых рынков : [учеб.
для вузов] / пер. с англ. Д.В.Виноградова ; под ред. М.Е.Дорошенко. — М. : Аспект Пресс,
1999. — С. 659.
|