Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
Saved in:
| Published in: | Економічна теорія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28462 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики / А.А. Гриценко, Т.О. Кричевська // Економічна теорія. — 2011. — № 2. — С. 88-112. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859634667153522688 |
|---|---|
| author | Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. |
| author_facet | Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. |
| citation_txt | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики / А.А. Гриценко, Т.О. Кричевська // Економічна теорія. — 2011. — № 2. — С. 88-112. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічна теорія |
| first_indexed | 2025-12-07T13:15:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПРОБЛЕМИ ЗМІСТУ І МЕТОДИКИ
ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
88 © А.Гриценко, Т.Кричевська, 2011
Макроекономіка. Підручник
А.А.Гриценко, чл.-кор. НАН України
Інститут економіки та прогнозування НАН України
Т.О.Кричевська, канд. екон. наук
Інститут економіки та прогнозування НАН України
Тема 14. ЦІЛІ ТА СТРАТЕГІЯ
ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
14.1. Система цілеутворення та стратегія грошово-кредитної політики.
14.2 Особливості цільового спрямування грошово-кредитної політики в
Україні.
Література
1. Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики
України до і під час фінансової кризи // Економіка України. — 2009. — № 2. — С. 5—23.
2. Геєць В.М. Формування і розвиток фінансової кризи 2008—2009 років в Україні //
Економіка України. — 2010. — № 4. — С. 5—15.
3. Гриценко А.А. Развитие форм обмена, стоимости и денег. — К. : Основа, 2005. — 192 с.
4. Гриценко А.А., Кричевська Т.О., Петрик О.І. Інститут таргетування інфляції: зарубіж-
ний досвід і перспективи запровадження в Україні : наукова доповідь / Ін-т екон. та
прогнозув. — К., 2008. — 272 с.
5. Гриценко А.А., Кричевська Т.О. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-
кредитної політики. Стаття перша. Необхідність і передумови формування монетарної
стратегії як форми комунікації центральних банків // Вісник Національного банку Украї-
ни. — 2005. — № 11. — С. 8—18.
6. Гриценко А.А., Кричевська Т.О. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-
кредитної політики. Стаття друга. Архітектоніка монетарних стратегій і зарубіжний до-
свід їх формування та застосування // Вісник Національного банку України. — 2006. —
№ 2. — С. 8—19.
7. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К. : Основи,
1998. — 963 c.
8. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи
змін ; за ред. В.С. Стельмаха. — К. : Центр наукових досліджень Національного банку
України, УБС НБУ, 2009. — 404 с.
9. Радіонова І., Бурлай Т., Алімпієв Є. Макроекономіка-2 : навч. посіб. — Київ-Кам’я-
нець-Подільський : Аксіома, 2010. — 424 с.
10. Abel, A., Bernanke B., Croushore D. Macroeconomics. — Boston : Addison-Wesley,
Pearson Education. — 6th ed., 2008. — 672 p.
11. Bofinger P. Monetary policy: Goals, Institutions, Strategies, and Instruments. — Oxford :
Oxford University Press, 2001. — 454 p.
14.1. Система цілей та стратегія грошово-кредитної політики
В темі 13 було показано, що на сучасному етапі визнається існуван-
ня тісного зв’язку між кількістю грошей і рівнем цін, а також зв’язку між
кількістю грошей та реальними економічними змінними в короткостроко-
вому періоді. Із цього випливає можливість і доцільність проведення дер-
жавної політики, що має на меті досягнення певних макроекономічних ці-
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
89
лей шляхом впливу на параметри грошового ринку. Розглядаючи пропо-
зицію грошей в темі 11, ми побачили, що її суб’єктами є центральний
банк, наділений монополією на емісію готівки і функцією кредитора
останньої надії, та система комерційних банків, здатна змінювати пропо-
зицію грошей в процесі мультиплікації депозитів. Із цього випливає, що
проведення такої політики ускладнюється: окрім розроблення механізмів
впливу змін кількості грошей на економічні змінні, потрібно розробляти
ще й механізми впливу на кількість грошей.
З огляду на це грошово-кредитна політика має досить складну сис-
тему цілей, що включає операційні цілі (або орієнтири), проміжні цілі (або
орієнтири) та кінцеві або стратегічні цілі.
Відповідно в устрої або системі грошово-кредитної політики можна
виділити стратегічний і тактичний рівні. Стратегічний рівень охоплює рі-
шення з приводу вибору стратегічних цілей (як відомо з попередніх лек-
цій, це завдання непросте, оскільки одночасне досягнення ряду цілей не-
можливе, доводиться робити вибір — формально чи неявно мінімізовувати
певну макроекономічну функцію втрат або максимізувати певну функцію
корисності) та вибір проміжних цілей. У темі 13, схематично зображуючи
канали монетарної трансмісії, ми використовували лише одну змінну як
проміжний орієнтир — грошову масу. Але на практиці постає не лише
проблема вибору серед різних грошових агрегатів, але й вибору між кіль-
кісними і якісними (ціновими) параметрами грошового ринку та загалом
вибору тих фінансових змінних, які за наявних структурних та інституцій-
них особливостей економіки найбільш тісно пов’язані з кінцевими цілями.
Тактичний рівень (операційний механізм) грошово-кредитної політи-
ки охоплює прийняття рішень щодо операційних цілей, які матиме
центральний банк, та інструментів, за допомогою яких центральний банк
досягатиме бажаних рівнів чи динаміки операційних цілей.
На рис. 1. схематично представлено систему грошово-кредитної
політики. Як бачимо, існує низка можливих кінцевих цілей, широкий
спектр проміжних, при цьому одна й та сама змінна в різних системах
може виступати у ролі як операційної, так і проміжної цілі. Наприклад, об-
мінний курс може бути операційною ціллю центрального банку, якщо той
регулює його безпосередньо за допомогою інтервенцій (операцій купівлі-
продажу) на валютному ринку, а може бути проміжною ціллю, якщо він
змінюється під дією операцій центрального банку (наприклад, підвищення
відсоткових ставок, що спричиняє приплив іноземного капіталу).
Кінцеві цілі грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика, як і будь-який інший інструмент держа-
вного регулювання економіки, в кінцевому підсумку має сприяти досяг-
ненню стійких темпів економічного зростання, зростанню добробуту сус-
пільства та оптимізації рівня зайнятості (в частині подолання циклічного
безробіття). Втім, внутрішня природа цього інструменту, те, що вона по-
в’язана з управлінням грошима, обумовлює існування специфічної цілі гро-
шово-кредитної політики — ефективного виконання грошима ролі пред-
ставника вартості в обміні. Тому серед кінцевих цілей грошово-кредитної
політики особливе місце посідає забезпечення стабільності грошової оди-
ниці. Важливо визначитися з самим змістом поняття "стабільність грошової
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
90
Рисунок 1. Система (устрій) грошово-кредитної політики
Джерело: побудовано з використанням Comparing monetary policy operating procedures
across the United States, Japan and the euro area // BIS Papers. — 2001. — № 9. — С. 2.
одиниці". Безумовно, стабільність є відносною (динамічною) величиною.
Абсолютної стабільності не існує. Йтися може лише про певні параметри
змін, які визначають межі стабільності однієї економічної величини залеж-
но від інших економічних змінних. З урахуванням цих обставин можна да-
ти таке визначення стабільності грошової одиниці.
Стабільність грошової одиниці — це відносна незмінність вартості,
яку представляє грошова одиниця в обігу і яка виражається у купівельній
спроможності грошей. Оскільки на гроші можна купити товари, послуги та
іноземну валюту, то у стабільності грошової одиниці можна розрізняти
внутрішню і зовнішню складові. Інфляція характеризує внутрішню, а об-
мінний курс валюти — зовнішню складові стабільності (нестабільності).
Ця відмінність відіграє дуже істотну роль у країнах з відкритою економікою
і високим рівнем присутності іноземної валюти (доларизації).
Доцільно відрізняти і загальну нестабільність грошової одиниці від
окремих її складових. Показник загальної нестабільності виражає узагальне-
ний результат динаміки окремих її складових. Його можна розрахувати як
середньозважену (за обсягами ВВП і торгівлі валютою на безготівковому ва-
лютному ринку) величину зміни дефлятора ВВП і офіційного обмінного курсу.
Можна також вимірювати нестабільність грошової одиниці для фізич-
них осіб. Вона може бути виражена як середньозважена (за роздрібним
товарооборотом і обсягом торгівлі валютою на готівковому валютному рин-
ку) величина зміни індексу споживчих цін і готівкового обмінного курсу.
У загальному вигляді формулу нестабільності грошової одиниці
можна подати так:
,
CW
CeWi
N
+
⋅+⋅
=
де N — нестабільність грошової одиниці; i — показник зміни цін на товари
і послуги; е — показник зміни обмінного курсу; W — загальна вартість то-
варів і послуг; С — обсяг продажу валюти.
Операційний
механізм / тактика Стратегія
Інструменти Операційні
цілі
Проміжні
цілі
Кінцеві цілі
- офіційні від-
соткові ставки
- обов’язкове
резервування
- ринкові опе-
рації цент-
рального
банку
- прямий конт-
роль
- грошова база
- грошова маса
- внутрішній кредит
- міжнародні резе-
рви
- відсоткові ставки
- інфляційні очіку-
вання
- прогноз інфляції
- валютний курс
- короткострокові
ставки грошо-
вого ринку (від
ставки за кре-
дитами овер-
найт до ставки
за кредитами
строком до
3 місяців)
- банківські
резерви
- обмінний курс
- стабільність
грошової
одиниці
- рівень інфля-
ції
- валютний
курс
- економічне
зростання
- добробут
- зайнятість
- фінансова
стабільність
- недопущення
кризи
Внутрішні
(монетарні)
Зовнішні
(макроеко-
номічні)
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
91
Формула нестабільності має загальний характер і може бути ускла-
днена, конкретизована за допомогою введення нових складових, а може
бути і спрощена шляхом абстрагування від певних процесів.
У табл. 1 наведено законодавчі формулювання основної цілі центра-
льного банку у ряді країн. Переважно стабільність грошової одиниці роз-
глядається як пріоритетна ціль, причому саме внутрішня її складова — ці-
нова стабільність. Проте є й відмінні формулювання — у законодавстві
США, Канади, Японії, Китаю, Росії, Білорусі.
Таблиця 1
Законодавче формулювання основної цілі центральних банків
Основна ціль центрального банку
Країна
Правовий акт Формулювання
США Закон "Про Федеральну
резервну систему", роз-
діл 2А — "Цілі монетарної
політики", з доповнен-
нями від 16 листопада
1977 р. та змінами 27
жовтня 1978 р., 23 серпня
1988 р. і 27 грудня 2000 р.
"Рада Керуючих Федеральної резервної
системи і Федеральний комітет відкритого
ринку повинні підтримувати довгострокове
зростання монетарних і кредитних агрега-
тів, що відповідають довгостроковому по-
тенціалу зростання виробництва з метою
ефективного сприяння цілям максимальної
зайнятості, стабільних цін і помірних дов-
гострокових відсоткових ставок"
Канада Закон "Про Банк
Канади",
1985 р. зі змінами
Преамбула. "Центральний банк Канади
створюється з метою грошового та креди-
тного регулювання в інтересах економічно-
го життя народу, контролю і захисту зовні-
шньої вартості національної грошової оди-
ниці і пом’якшення впливу її коливань на
загальний рівень виробництва, торгівлі, цін
і зайнятості наскільки це можливо, виходя-
чи з характеру монетарних дій, та в цілому
сприяти економічному і фінансовому доб-
робуту Канади"
Єврозона Угода про Європейський
Союз
Стаття 105 (1) "Первинною ціллю ЄСЦБ є
підтримка цінової стабільності". "Без нане-
сення шкоди цілі ціновій стабільності ЄСЦБ
підтримуватиме загальну економічну полі-
тику Співтовариства з метою досягнення
цілей Співтовариства, визначених у статті 2".
Стаття 2 визначає такі цілі Співтовариства:
"Високий рівень зайнятості (…), стійке і
неінфляційне зростання, високий рівень
конкурентоспроможності і конвергенції
економічного функціонування"
Велика
Британія
Закон "Про Банк Англії",
1998 р.
Частина 1, стаття 2А
"Ціллю Банку є сприяння захисту і посилен-
ню стабільності фінансових систем Великої
Британії ("ціль фінансової стабільності")
У досягненні цілі фінансової стабільності
Банк співпрацює з іншими відповідальними
органами (включаючи Казначейство і Уста-
нову регулювання фінансових послуг)".
Частина 2, стаття 11
"У сфері монетарної політики цілями Банку
Англії є:
1) підтримка цінової стабільності;
2) відповідно до першої цілі підтримка
економічної політики Уряду, включаючи
його цілі щодо зростання і зайнятості"
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
92
Основна ціль центрального банку
Країна
Правовий акт Формулювання
Швейцарія Федеральний Закон про
Швейцарський національ-
ний банк, 3 жовтня
2003 р.
Стаття 5. "Завдання" "Національний банк
має забезпечувати цінову стабільність.
Цим він робить свій внесок у розвиток
економіки"
Австралія Закон "Про Резервний
банк Австралії",
1959 р.
Розділ 10. "Функції Ради Резервного
банку".
"Обов’язком Ради Резервного банку в ме-
жах її повноважень є забезпечення спря-
мування монетарної і банківської політики
Банку на максимізацію інтересів народу
Австралії, а також забезпечення викорис-
тання повноважень Банку, наданих цим та
іншими законами, таким чином, що на дум-
ку Ради Банку найбільше сприяють:
1) стабільності валюти Австралії;
2) підтримці повної зайнятості в Австралії;
3) економічному процвітанню і добробуту
народу Австралії"
Японія Закон "Про Банк Японії" ,
11 червня 1997 р.
Стаття 1. "Цілі". "Ціллю Банку Японії як
центрального банку Японії є випуск банкнот і
здійснення валютного та монетарного конт-
ролю. Ціллю банку є забезпечувати безпере-
бійні грошові розрахунки між банками і інши-
ми фінансовими інституціями, сприяючи та-
ким чином стабільності фінансової системи".
Стаття 2. "Принцип валютного і моне-
тарного контролю".
"Валютний і монетарний контроль спрямо-
вується через забезпечення цінової стабі-
льності на сприяння стійкому розвитку на-
ціональної економіки"
Польща Закон "Про Національний
банк Польщі",
29 серпня 1997 р.
Стаття 3. "Основною ціллю НБП є підтри-
мка цінової стабільності; він підтримує еко-
номічну політику Уряду тією мірою, якою це
не обмежує досягнення основної цілі"
Чеська
Республіка
Закон "Про Чеський наці-
ональний банк",
17 грудня 1992 р. зі змі-
нами
Стаття 2. "Первинною ціллю Чеського на-
ціонального банку є підтримка цінової ста-
більності. Не перешкоджаючи первинній
цілі, Чеський національний банк підтримує
загальну економічну політику уряду щодо
стійкого економічного зростання"
Угорщина Закон "Про Національний
банк Угорщини",
2001 р.
Стаття 3. "Первинною ціллю Національно-
го банку Угорщини є досягнення і підтрим-
ка цінової стабільності. Не перешкоджаючи
первинній цілі, Національний банк Угорщи-
ни підтримує економічну політику Уряду,
використовуючи інструменти грошово-
кредитної політики, що перебувають у його
розпорядженні"
Китай Закон "Про народний
банк Китаю",
27 грудня 2003 р.
Стаття 3. "Ціллю грошово-кредитної полі-
тики є підтримка стабільності вартості ва-
люти і таким чином сприяння економічному
зростанню"
Російська
Федерація
Федеральний Закон "Про
Центральний банк Росій-
ської Федерації (Банк
Росії)",
27 червня 2002 р.
Стаття 3.
"Цілями діяльності Центрального банку Росії
є:
• захист і забезпечення стійкості рубля;
• розвиток і зміцнення банківської системи
Російської Федерації;
• забезпечення ефективного і безперебій-
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
93
Основна ціль центрального банку
Країна
Правовий акт Формулювання
ного функціонування платіжної системи"
Білорусь Банківський Кодекс Рес-
публіки Білорусь,
25 жовтня 2000 р.
Стаття 25. Основні цілі діяльності Наці-
онального банку.
"Основними цілями діяльності Національ-
ного банку є:
• захист і забезпечення стійкості білорусь-
кого рубля, в тому числі його купівельної
спроможності і курсу по відношенню до
іноземних валют;
• розвиток і зміцнення банківської системи
Республіки Білорусь;
• забезпечення ефективного, надійного і без-
печного функціонування платіжної системи"
Казахстан Закон "Про Національний
банк Республіки Казах-
стан" від 30 березня
1995 р. зі змінами
Стаття. 7. "Основною ціллю Національного
банку Казахстану є забезпечення стабіль-
ності цін в Республіці Казахстан"
Україна 1. Відповідно до Конституції України осно-
вною функцією Національного банку є за-
безпечення стабільності грошової оди-
ниці України.
2. При виконанні своєї основної функції
Національний банк має виходити із пріо-
ритетності досягнення та підтримки ці-
нової стабільності в державі.
3. Національний банк у межах своїх повно-
важень сприяє стабільності банківської
системи за умови, що це не перешко-
джає досягненню цілі, визначеної у частині
другій цієї статті.
4. Національний банк також сприяє додер-
жанню стійких темпів економічного зрос-
тання та підтримує економічну політику
Кабінету Міністрів України за умови, що це
не перешкоджає досягненню цілей, визна-
чених у частинах другій та третій цієї статті
Джерело: складено за даними офіційних веб-сайтів центральних банків.
Вибір оптимального для певної економіки рівня стабільності грошової
одиниці не є простим завданням. Вибір постає, по-перше, щодо складових
цієї стабільності — однієї головної чи кількох, між якими за одних умов су-
перечність може виникати, а за інших — ні. Наприклад, підтримка стабільно-
го обмінного курсу за допомогою інтервенцій на валютному ринку змінює
пропозицію грошей і дестабілізує рівень цін. Проте в Україні протягом
2001—2006 років підтримка стабільності обмінного курсу шляхом викупу
іноземної валюти на валютному ринку сприяла відновленню довіри до гро-
шей і зростанню попиту на гроші, тобто ремонетизації економіки, що дало
змогу зберегти відносно низькі рівні інфляції за значних темпів приросту
грошової пропозиції. Так, в 2001 році величина грошового агрегату М3
зросла на 41,9%, тоді як інфляція становила 6,1%, в 2002 році за зростання
М3 на 41,8% мала місце дефляція -0,6%, в 2003 році зростання М3 на
46,5% супроводжувалося інфляцією споживчих цін на рівні 8,2%, в 2004
році відповідні показники становили 32,4 і 12,3%, в 2005 — 54,3 і 10,3%,
в 2006 — 34,5 і 11,6%. Уникнути суперечності між стабільністю обмінного
курсу і внутрішнім рівнем цін можна також шляхом здійснення так званої
стерилізації інтервенцій на валютному ринку — компенсації змін грошової
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
94
пропозиції внаслідок операцій купівлі чи продажу центральним банком іно-
земної валюти на валютному ринку за допомогою інших інструментів гро-
шово-кредитної політики. По-друге, оскільки стабільність грошової одиниці
є величиною динамічною, в кожний період часу доводиться обирати певну
її міру, і цей вибір пов’язаний із проблемою впливу змін кількості грошей та
цінових параметрів грошового ринку на реальні економічні величини в ко-
ротко- і середньостроковому періодах, про що йшлося в темі 13. Ця про-
блема почала активно вивчатися економічною наукою і розв’язуватися
в економічній політиці після Великої депресії і виходу у світ "Загальної теорії
зайнятості, відсотка і грошей" Дж.М. Кейнса. Останній зазначав, що кількіс-
на теорія грошей має бути дещо модифікована, що вплив зміни кількості
грошей на інфляцію і обсяг виробництва залежить від фази економічного
циклу, від ступеня завантаженості економічних потужностей.
В кінці 1950-х років були опубліковані емпіричні дослідження ново-
зеландського вченого А.Філіпса, що заклали фундамент для формалізації
і розв’язання завдання оптимальної величини стабільності (нестабільності)
грошової одиниці у взаємозв’язку між інфляцією і безробіттям. А.Філіпс
дослідив динаміку показників безробіття і номінальної заробітної плати
у Великій Британії протягом 1861—1957 років і виявив обернену залеж-
ність між цими показниками1. Подібні взаємозалежності було виявлено
для інших країн, а в 1960 році П.Самуельсон (лауреат Нобелівської премії
з економіки 1970 р.) і Р.Солоу (лауреат Нобелівської премії з економіки
1987 р.) розвинули результати, отримані Філіпсом, виявивши обернений
зв’язок між інфляцією та безробіттям. Емпіричний обернений взаємо-
зв’язок між безробіттям і інфляцією дістав назву кривої Філіпса. Існування
такої залежності давало для політики, у тому числі грошово-кредитної,
цілий набір альтернативних комбінацій для двох кінцевих цілей — зайнятості
(або економічного зростання) і інфляції. Допускаючи вищий рівень інфляції,
згідно з цим підходом, можна було досягти нижчого рівня безробіття.
Проте, вже починаючи з 1970 років, зв’язку між інфляцією і безро-
біттям не спостерігалося. На зміну емпіричній "традиційній" кривій Філіпса
засновник економічної школи монетаризму, лауреат Нобелівської премії
з економіки 1976 року М.Фрідман і лауреат Нобелівської премії з економі-
ки 2006 року Е.Фелпс висунули теоретичну концепцію, що дістала назву
скоригованої на очікування кривої Філіпса2. Використовуючи теоретичний
інструментарій, вчені доводили, що існує стабільний обернений взаємозв’я-
зок не між інфляцією і безробіттям, а між неочікуваною інфляцією (різницею
між фактичною і очікуваною інфляцією) і циклічним безробіттям (різницею
між фактичним і природним рівнями безробіття). Оскільки ця закономір-
ність сьогодні є невід’ємною складовою теоретичного забезпечення грошо-
во-кредитної політики, зупинимось на її теоретичному обґрунтуванні.
Нехай економіка перебуває в рівновазі за повної зайнятості, причо-
му пропозиція грошей протягом багатьох років щороку зростає на 10%,
1 Phillips A. The Relation between Unemployment and the Rate of Change of Money
Wage Rates in the United Kingdom 1861—1957 // Economica. — 1958. — Vol. 25,
№ 100. — Р. 283—299.
2 Friedman M. The Role of Monetary Policy / American Economic Review. — 1968. —
Vol. 58. — № 1. Р. 1—17; Phelps E. Phillips Curves, Expectations of Inflation and Opti-
mal Unemployment over Time // Economica. — 1967. — Vol. 34, № 135. — Р. 254—281.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
95
тому економічні агенти очікують, що так відбуватиметься і надалі. Якщо
пропозиція грошей зростає на 10% на рік, це означає, що сукупний попит
також зростає на 10% (на рис. 2 сукупний попит в році 1 позначено кри-
вою 1AD , а сукупний попит у році 2 — кривою 2AD ). Оскільки виробникам
продукції і послуг відомо про щорічне зростання грошової пропозиції на
10%, вони враховують це у підвищенні цін на 10%. Крива короткостроко-
вої сукупної пропозиції зміщується з положення 1SRAS у положення
2SRAS таким чином, що рівноважний обсяг виробництва не змінюється,
залишаючись на рівні повної зайнятості Y . Зростає лише рівень цін (зі
100 до 110). Макроекономічна рівновага в році 2 досягається в точці F .
Рисунок 2. Поведінка економіки за стабільного зростання
грошової пропозиції
Джерело: Abel, A., Bernanke B., Croushore D. Macroeconomics. — Boston : Addison-Wesley,
Pearson Education. — 6th ed., 2008. — Р. 448.
У цій економіці інфляцію повною мірою передбачають економічні
агенти, тому неочікувана інфляція дорівнює нулю. Обсяг виробництва пе-
ребуває на рівні, що відповідає повній зайнятості, тобто має місце приро-
дний рівень безробіття і циклічне безробіття дорівнює нулю.
Тепер припустимо, що грошова пропозиція в році 2 зростає на 15%,
тоді як економічні агенти, як і раніше, очікують її 10-відсоткового зростан-
ня. Сукупний попит зросте не на 10, а на 15%, крива сукупного попиту
переміститься в положення ′
2AD (рис. 3). Оскільки економічні агенти очі-
кують 10-відсоткового зростання грошової пропозиції, то крива коротко-
строкової сукупної пропозиції, як і в попередньому прикладі, перемістить-
ся в положення 2SRAS . Короткострокова рівновага в році 2 встановиться
Y
Обсяг виробництва
за повної зайнятості
Y
Обсяг виробництва
Р
ів
е
н
ь
ц
ін
,
Р
LRAS
2ADE
1SRAS
2SRAS
F
1AD
110
100
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
96
в точці G , де перетинаються криві ′
2AD і 2SRAS . В точці G рівень цін
буде між 110 і 115, скажімо, становитиме 113, а рівноважний обсяг виро-
бництва перевищуватиме Y . Це відбувається тому, що виробники, не очі-
куючи більшого, ніж звичайно, зростання сукупного попиту, помилково
приймають його за зростання попиту на власну продукцію і намагаються
наростити кількісний обсяг продажів. З часом вони виявляють, що попит і
ціни зросли не лише на їхню продукцію, а взагалі в економіці, скорочують
обсяг виробництва — і економіка повертається до стану повної зайнятості.
Але до цього ми маємо додатній рівень неочікуваної інфляції в розмірі
113-110=3% і від’ємний рівень циклічного безробіття, оскільки в точці G
рівень безробіття є нижчим від природного.
Рисунок 3. Поведінка економіки за неочікуваного зростання
грошової пропозиції
Джерело: Abel, A., Bernanke B., Croushore D. Macroeconomics. — Boston : Addison-Wesley,
Pearson Education. — 6th ed., 2008. — Р. 449.
Отже, скоригована на очікування крива Філіпса набуває такого вигляду:
)( en aUU π−π−=− , де 0>a .
Значення нового формулювання Е.Фелпсом та М.Фрідманом кривої
Філіпса для грошово-кредитної політики полягало в тому, що з урахуван-
ням виявленої закономірності її завданням припиняє бути розв’язання
статичної оптимізаційної проблеми досягнення найкращої комбінації ін-
фляції і безробіття в цей момент часу. Врахування ролі очікувань вимагає
від грошово-кредитної політики міжчасової і динамічної оптимізації, коли
рішення, прийняті сьогодні, впливають на результати наступних періодів3.
3 Edmund Phelps’s Contributions to Macroeconomics [Електронний ресурс] / The
official web site of the Nobel Foundation. Prize in Economics. Advanced information on
the Bank of Sweden Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel. — Доступ-
ний з: <www.nobel.se/economics/>.
Y
Обсяг виробництва
за повної зайнятості
Y
Обсяг виробництва
Р
ів
е
н
ь
ц
ін
,
Р
LRAS
2ADE
1SRAS
2SRAS
F
1AD
′
2AD
110
100
G113
2Y
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
97
Скоригована на очікування крива Філіпса є невід’ємним елементом еко-
номіко-математичних моделей, якими послуговуються центральні банки.
Втім, незважаючи на свою важливу роль, скоригована на очікування крива
Філіпса не стала основним принципом вибору кінцевих цілей грошово-
кредитної політики. В моделях центральних банків вона використовується
переважно як одне з обмежень для цільової функції грошово-кредитної
політики, як рівняння сукупної пропозиції. Причину можна виявити навіть
на інтуїтивному рівні. Згідно із закономірністю, яку вона описує, централь-
ний банк може досягти тимчасового зростання обсягу виробництва, зге-
нерувавши неочікуване зростання грошової пропозиції й інфляції. Але ви-
никає природне запитання, чи може він це робити систематично? Чи не
вплине це на характер очікувань і поведінки економічних агентів? У 1970—
80-х роках у рамках розвитку гіпотези раціональних очікувань з’явився
цілий ряд досліджень, які обґрунтовували, що економічні агенти добре
розуміють логіку прийняття рішень органами влади, в тому числі центра-
льними банками, тому досягти неочікуваної інфляції і відповідно зростання
обсягу виробництва за допомогою грошово-кредитних інструментів немо-
жливо. Серед найвпливовіших із таких досліджень — "критика Лукаса" (на
честь лауреата Нобелівської премії з економіки 1995 року Р.Лукаса) —
твердження про наївність спроб передбачити наслідки змін економічної
політики лише на основі взаємозв’язків між показниками, що виявляються
на основі історичних даних, особливо високоагрегованих історичних да-
них, без урахування змін поведінки економічних агентів у відповідь на змі-
ну політики4; гіпотеза часової непослідовності, сформульована лауреата-
ми Нобелівської премії з економіки 2004 року Ф.Кюдландом і Е.Прес-
котом5 та розвинута у моделях Р.Барро, Д.Гордона; правило Гударта6.
Часова непослідовність виникає, коли стратегія, оголошена в момент часу
0t , не є оптимальною в момент часу 1t . Наприклад, центральний банк
оголошує, що грошово-кредитна політика буде спрямована на досягнення
нульової інфляції. Потім він, щоб досягти стимулюючого ефекту для виро-
бництва, проводить більш стимулюючу політику, генерує неочікувану ін-
фляцію і сподівається досягти зростання виробництва і зайнятості. Але
економічні агенти добре розуміються на політиці і очікують вже не нульо-
вої, а вищої інфляції. В результаті ми отримуємо вищу інфляцію, що
в майбутньому матиме ряд негативних ефектів для економіки, і відсутність
реального стимулюючого ефекту. Способом оптимізації грошово-
кредитної політики стає забезпечення жорстких зобов’язань центрального
банку щодо дотримання оголошених цілей, тобто забезпечення довіри до
4 Lucas R. Econometric Policy Evaluation: A Critique / in Brunner K.; Meltzer, A. The
Phillips Curve and Labor Markets. — New York: Carnegie-Rochester Conference Series
on Public Policy, 1976. — P. 19—46.
5 Finn Kydland and Edward Prescott’s Contribution to Dynamic Macroeconomics: The
Time Consistency of Economic Policy and the Driving Forces Behind Business Cycles
[Електронний ресурс] / The official web site of the Nobel Foundation. Prize in Eco-
nomics. Advanced information on the Bank of Sweden Prize in Economic Sciences in
Memory of Alfred Nobel. — Доступний з: <www.nobel.se/economics/>.
6 Crystal K.A., Mizen P.D. Goodhart’s Law: Its Origins, Meaning and Implications for
Monetary Policy / Prepared for Festschrift in honor of Charles Goodhart to be held on
15-16 November 2001 at the Bank of England — 26 p.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
98
грошово-кредитної політики. Іншими словами, виникає потреба у розроб-
ці певних публічних правил для проведення грошово-кредитної політики
і відповідно обмеження її свободи — дискреції.
Проміжні цілі грошово-кредитної політики
Проміжні цілі — це змінні, що займають проміжне положення між
операційними цілями, які можуть безпосередньо контролюватися центра-
льним банком, і кінцевими макроекономічними цілями. Їхнє існування
пов’язано, по-перше, з тривалими часовими лагами грошово-кредитної
політики. Часовий лаг (від англ. lag — відставання, затримка, запізнення) —
це розрив у часі між двома чи кількома подіями, що перебувають у при-
чинно-наслідковому зв’язку7. Відповідно лаг грошово-кредитної політики —
це проміжок часу, що проходить від застосування її інструменту до досяг-
нення повного впливу на кінцеві цілі. Одне з найбільш масштабних дослі-
джень лагів грошово-кредитної політики було здійснене в контексті дослі-
дження монетарної історії США на проміжку від 1867 до 1960 року
М.Фрідманом і А.Шварц у 1963 році. Було виявлено, що лаг стримуваль-
ної грошово-кредитної політики становить у середньому 12 місяців, коли-
ваючись у межах від 6 до 29 місяців, а лаг стимулювальної політики ста-
новить в середньому 18 місяців, коливаючись у межах від 4 до 22 місяців.
На сучасному етапі лаг впливу на розрив ВВП для розвинутих економік
становить у середньому один рік, а на інфляцію — два роки. З огляду на
таку значну тривалість лагів впливу на кінцеві цілі, інструменти грошово-
кредитної політики для досягнення вчасного і потрібного ефекту мають
застосовуватися заздалегідь, у відповідь на певні випереджальні сигнали
— індикатори раннього сповіщення. Проміжна ціль є таким індикатором,
оскільки вона реєструє зміни до того, як вони відбудуться в кінцевій цілі.
Проміжна ціль слугує свого роду компасом, за яким центральний банк
може звірятися в будь-який час, щоб визначити точно, на якому рівні
встановлювати операційну ціль8.
По-друге, використання проміжних цілей можна розуміти як спробу
впорядкувати і спростити процес прийняття рішень у грошово-кредитній по-
літиці, як перехід від розгляду динаміки цілої множини змінних, що характе-
ризують стан економіки, до вибору одного чи кількох "сигналів", що подає
економіка. Проміжна ціль має обов’язково відповідати таким двом критеріям:
1) вона має бути сприйнятливою для контролю за допомогою опе-
раційної цілі, тобто має існувати стабільний взаємозв’язок між змінами
операційних цілей і змінною, що використовується як проміжна ціль;
2) має бути тісний взаємозв’язок між проміжною ціллю і кінцевою
ціллю, іншими словами, проміжна ціль має забезпечувати доволі надійний
прогноз для кінцевої цілі.
По-третє, вибір проміжної цілі є важливою складовою стратегії грошо-
во-кредитної політики, вибором механізму монетарної трансмісії, яким кори-
стуватиметься центральний банк. Це вибір, що робиться, з одного боку,
з урахуванням структурних і інституційних особливостей даної економіки, а з
іншого — дає можливість центральному банку у співпраці з іншими органами
7 http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%B3.
8 Bofinger P. Monetary policy: Goals, Institutions, Strategies, and Instruments. — Ox-
ford: Oxford University Press, 2001. — Р. 246—247.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
99
влади розбудовувати той чи інший канал монетарної трансмісії — наприклад,
розвивати фінансові ринки, які посилюють дію відсоткового каналу.
Підпорядкування всіх дій досягненню певної цілі грошово-кредитної
політики називають таргетуванням (від англ. targeting) відповідної змінної.
Стабільність грошової одиниці є основною внутрішньою ціллю грошово-
кредитної політики. Тому вибір проміжної цілі, таргетування певної змінної —
це зведення стабільності грошової одиниці до однієї з її складових.
Фактично завжди і в усіх країнах реально таргетується стабільність
грошової одиниці. Але — за умови існування збалансованої економіки,
стабільних співвідношень між основними грошово-кредитними показника-
ми — таргетування стабільності грошової одиниці залежно від конкретної
ситуації може бути зведене до таргетування одного показника (інфляції,
обмінного курсу, грошового агрегату та ін.). Тобто за своєю сутністю ціль
стабільності грошової одиниці є сумісно-розділеною. При цьому кожна з її
складових виступає відносно самостійною, відособленою і одночасно за-
лежною від іншої. Їх взаємозв’язок виражається у процесі суміщення роз-
ділених цілей в одну — у стабільність грошової одиниці. Досягнення такої
мети можна назвати "сумісно-розділеним (розгорнутим) таргетуванням
стабільності грошової одиниці" (рис. 4).
Сумісно-
розділене
таргетування
стабільності
грошової
одиниці
Згорнуте
таргетування
Розгорнуте
таргетування
Таргетування
інфляції
Таргетування
обмінного курсу
Монетарне
таргетування
………………....
Інфляція
Обмінний курс
……………..…..
Стабільність
грошової
одиниці
Рисунок 4. Концепція сумісно-розділеного таргетування стабільності
грошової одиниці
Джерело: Гриценко А.А. Развитие форм обмена, стоимости и денег. — К., 2005. — С. 178.
Особливого значення концепція розгорнутого таргетування набуває
у відкритій економіці, в умовах нестабільності, коли постає завдання від-
стежувати зміни ситуації і залежно від обставин переносити акценти із
зовнішньої нестабільності на внутрішню, і навпаки.
Розглянемо тепер особливості трьох варіантів згорнутого таргету-
вання стабільності грошової одиниці — таргетування обмінного курсу, мо-
нетарного таргетування і таргетування інфляції.
Таргетування обмінного курсу передбачає підтримання стабільності
обмінного курсу щодо певної резервної валюти або кошика валют. Суспіль-
ство оцінюватиме це як благо, якщо відповідна іноземна валюта широко
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
100
використовується як рахункова одиниця для багатьох операцій та виконує
функцію засобу заощадження. Стабільність обмінного курсу матиме так
званий сигнальний ефект і асоціюватиметься із стабільними внутрішніми
цінами. З іншого боку, у монетарної влади також з’являється можливість
побудувати довіру до себе на основі доступності оперативної інформації
про виконання нею своїх зобов’язань. Валютний курс, по суті, є найбільш
очевидним і легко контрольованим з боку громадськості зобов’язанням
монетарної влади. Щоправда, можна поставити під сумнів безпосередній
зв’язок стабільності обмінного курсу і стабільності внутрішніх цін, адже мо-
жлива ситуація, коли валютні інтервенції чи інші засоби регулювання валют-
ного ринку є інфляційними. Проте в довгостроковому вимірі такий зв’язок
існує. Це виявляється у дисциплінарному ефекті фіксації обмінного курсу.
Якщо в певній країні спостерігається вищий рівень інфляції, ніж у країні, до
валюти якої здійснена прив’язка, попит на внутрішні товари зменшується і
зростає попит на імпорт. Це призводить до рецесійних ефектів у цій країні
і зниження рівня цін (чи темпу інфляції). Зрештою, країна буде змушена прий-
няти такий самий темп інфляції, як і в країні, до валюти якої здійснена
прив’язка. Але таку логіку розвитку подій необхідно застосовувати до оцінки
монетарних процесів у перехідних економіках дуже обережно, інакше можна
просто не дожити до того часу, коли рівні інфляції у країнах зрівняються.
Ще однією важливою рисою режиму підтримання стабільного валютно-
го курсу є можливість у раціональних економічних агентів оцінити спромож-
ність монетарної влади дотримуватися відповідних зобов’язань, використо-
вуючи інформацію про наявні валютні резерви центрального банку, динаміку
імпорту й експорту, структуру зовнішнього державного боргу. Здійснюючи
таргетування валютного курсу, держава зобов’язується підтримувати вартість
одного активу, тому суспільству легше повірити в це, ніж у здатність контро-
лювати інфляцію, яка залежить від цін багатьох товарів і послуг.
Звичайно, існує низка факторів, які підривають ефективність таргету-
вання обмінного курсу як монетарного режиму. По-перше, це неможливість
проведення суверенної грошово-кредитної політики, залежність у цьому пла-
ні від іншої країни. Завжди є ризик, що, зіткнувшись із потужним дисципліна-
рним ефектом, держава відмовиться від цільового орієнтиру. По-друге, якщо
країна з огляду на специфіку структури економіки вразлива до зовнішніх шо-
ків, це підриває довіру до всіх цільових орієнтирів, але особливо до зовніш-
ніх. По-третє, стабільний номінальний валютний курс перешкоджає набли-
женню реального валютного курсу до реального ефективного валютного кур-
су. Це призводить до квазіоподаткування і до неефективного розміщення
ресурсів. Окрім цього, виникає неефективність іншого роду — фіксація ціни
іноземної валюти перекладає валютний ризик із приватних агентів на держа-
ву, що також викликає неефективне розміщення ресурсів9.
9 Гриценко А.А., Кричевська Т.О. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошо-
во-кредитної політики. Стаття перша. Необхідність і передумови формування мо-
нетарної стратегії як форми комунікації центральних банків // Вісник Національно-
го банку України. — 2005. — № 11. — С. 8—18.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
101
За даними Міжнародного валютного фонду, у квітні 2008 року лише
40 країн використовували режим вільного плавання обмінного курсу10,
а якщо відняти від них 17 країн-членів зони євро, які об’єдналися у ва-
лютний союз, то залишаться лише 23 країни, що не регулюють зовнішню
стабільність своїх грошових одиниць.
Концепція монетарного таргетування була розроблена представниками
школи монетаризму у 1950-х—1960-х роках М.Фрідманом (лауреатом Нобе-
лівської премії з економіки 1976 р.), К. Бруннером і А.Мелтцером. Згідно
з М.Фрідманом, найкраще, що може зробити грошово-кредитна політика, —
це запобігти перетворенню грошей на джерело економічної нестабільності.
Після Другої світової війни Бреттон-Вудська валютна система за-
безпечувала просте і стабільне правило, яким керувалися центральні бан-
ки у проведенні грошово-кредитної політики: вони підтримували курси
своїх валют до долара США на рівні встановлених Бреттон-вудськими до-
мовленостями паритетів. Після колапсу цієї системи в березні 1973 року
більшість центральних банків змушені були розробити нову стратегію
грошово-кредитної політики майже за одну ніч.
Серед переваг монетарного таргетування над таргетуванням обмінного
курсу виділяють можливість узгодження монетарної політики із розвитком внут-
рішньої макроекономічної ситуації. Це дає змогу вибирати інфляційні орієнти-
ри, відмінні від орієнтирів інших країн — головних торговельних партнерів,
а також мати більшу свободу дій у разі флуктуації економічного зростання.
Сутність монетарного таргетування полягає в тому, що центральний
банк, виходячи з цільового показника інфляції, оцінок потенційного зрос-
тання виробництва і динаміки швидкості обігу грошей у рамках кількісного
рівняння обміну, визначає цільовий темп зростання грошових агрегатів
і оголошує його громадськості.
Відправною точною для отримання річного цільового орієнтиру для
грошової маси є кількісне рівняння обміну:
PYMV = .
Якщо кількісне рівняння трансформувати в темпи приросту і роз-
в’язати для грошової маси, то отримаємо:
VYM
ˆˆˆ
−+π≡ .
Основними перевагами монетарного таргетування є: 1) "суверен-
ність" — центральний банк обирає цільовий показник інфляції, найприйнят-
ніший для певної країни, і має змогу коригувати політику відповідно до внут-
рішніх коливань обсягу виробництва; 2) тісний зв’язок з інструментами мо-
нетарної політики, тобто високий рівень контролю з боку центрального
банку; 3) монетарні агрегати досить швидко вимірюються, відповідно звіти
про виконання монетарних цільових орієнтирів надходять до громадськості
з короткими лагами — порядку кількох тижнів. Все це посилює відповідаль-
ність центрального банку, сприяє суспільному контролю і дає своєчасні си-
гнали щодо можливості дотримання цільових показників інфляції
В індустріальних країнах монетарне таргетування набуло значної по-
пулярності безпосередньо після колапсу Бреттон-Вудської валютної сис-
10 De Facto Classification of Exchange Rate Regimes and Monetary Policy Frameworks
http://www.imf.org/external/np/mfd/er/2008/eng/0408.htm.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
102
теми і на початку 1980 років. У ці періоди понад 40% даної групи країн
практикували оголошення цільових монетарних орієнтирів. У країнах, що
розвиваються, до середини 1980 років монетарне таргетування майже не
використовували, а до середини 1990-х оголошення цільових орієнтирів
грошової маси використовували приблизно в 10% цих країн11.
Перший монетарний цільовий орієнтир було оголошено в Німеччині
5 грудня 1974 року у вигляді заяви Бундесбанку, що "він розглядає зрос-
тання грошей центрального банку на 8% як прийнятне для виконання ці-
лей стабільності". Майже одночасно цілі щодо грошових агрегатів було
оголошено у Швейцарії, а 1975 року — в США і Канаді.
Всі названі переваги таргетування монетарних агрегатів на практиці
реалізуються лише за наявності двох передумов.
Перша з них — стабільність попиту на гроші. Зокрема, в економіці,
що діє в умовах відносно високої та нестабільної інфляції, попит на гроші
і відповідно швидкість обігу грошей також стають нестабільними. Пробле-
ма нестабільності попиту на гроші особливо актуальна для перехідних
економік, зокрема для України. Основними чинниками такої нестабільнос-
ті є стан економіки, який можна охарактеризувати як період ремонетиза-
ції, коли після дуже низьких рівнів монетизації економіка поступово про-
сувається до дедалі вищих. Факторами нестабільності попиту на гроші
можуть виступати часті структурні зміни в економіці та на фінансових рин-
ках, наявність вільних виробничих потужностей і робочої сили, великого
тіньового сектора, значна доларизація, швидкі технологічні й фінансові
інноваціями, раптові зміни рівня інфляції або інфляційних очікувань.
Друга передумова успішного застосування таргетування монетарних
агрегатів полягає в ефективному контролі за зміною грошової маси з боку
центрального банку. Контролювати "вузькі" грошові агрегати центральним
банкам загалом під силу. "Широкі" (М2 і М3) — не завжди. Принаймні по-
вномасштабний контроль за цими агрегатами є проблематичним12.
Незважаючи на всі ці проблеми, двом країнам, що використовували
монетарне таргетування протягом найбільш тривалого часу — Німеччині
(де монетарне таргетування використовувалося понад 20 років) і Швейца-
рії — вдалося досягти гарних результатів. Зокрема, в Німеччині монетарне
таргетування мало яскраво виражений дисциплінарний ефект. Суспільство
не тільки розуміло логіку дій центрального банку, але й усвідомлювало
(цьому сприяли і часті зустрічі представників Бундесбанку з роботодавця-
ми і профспілками), що у формулі визначення цільового темпу приросту
грошової маси немає місця для монетарної підтримки необґрунтованого
зростання цін. Довіра до Бундесбанку ґрунтувалася також на усвідомленні
його спроможності реалізовувати оголошену політику завдяки високому
ступеню незалежності, забезпечену законодавством.
Таргетування інфляції передбачає публічне оголошення планових рі-
внів інфляції, закріплення в законодавчому порядку пріоритетності цих
цільових показників для центрального банку та встановлення відповідаль-
11 Cotarelly C., Giannini C. Credibility Without Rules? Monetary Frameworks in Post-
Bretton Woods Era // IMF Occasional Paper. — 1997. — № 154. — Р. 25.
12 Гриценко А.А., Кричевська Т.О., Петрик О.І. Інститут таргетування інфляції:
зарубіжний досвід і перспективи запровадження в Україні : наук. доп. / Ін-т екон.
та прогнозув. — К., 2008. — С. 17—18.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
103
ності за їх досягнення. Якщо прогноз інфляції на певний період (що від-
повідає лагу впливу інструментів грошово-кредитної політики на рівень
інфляції) відрізняється від цільового показника, центральний банк засто-
совує відповідні інструменти для виправлення ситуації — повернення про-
гнозного показника інфляції до цільового рівня інфляції. Таким чином,
проміжним орієнтиром грошово-кредитної політики стає прогнозний по-
казник інфляції, завдяки чому таргетування інфляції можна вважати випе-
реджальною, далекоглядною (forward-looking) стратегією монетарної полі-
тики. Інструменти грошово-кредитної політики застосовуються не у відпо-
відь на поточний показник інфляції, а на очікувану через 12—18 місяців
інфляцію. Практично це інституціональне закріплення накопичених знань
щодо лагів монетарної політики. У випадках таргетування обмінного курсу
і монетарного таргетування проміжною ціллю виступала змінна, відмінна
від кінцевої цілі. Таргетування ж інфляції не передбачає використання та-
ких проміжних орієнтирів у вигляді третіх змінних (що перебувають поміж
операційними і кінцевими цілями), натомість випереджувальним індикато-
ром стає прогноз самої кінцевої цілі.
Тоді як монетарне таргетування спиралося на ґрунтовну теоретичну
основу і було запроваджене після тривалих теоретичних дискусій, інфля-
ційне таргетування виникло як реакція на певні обставини. В Канаді і Но-
вій Зеландії причиною став незадовільний досвід щодо монетарного тар-
гетування, в країнах Західної Європи — колапс Механізму обмінних курсів
(ERM) під час кризи 1992—1993 років, прагнення забезпечити стабільність
грошової одиниці в умовах плаваючих обмінних курсів і проблематичності
монетарного таргетування в умовах нестабільності попиту на гроші. В еко-
номіках з ринками, що формуються, причиною запровадження інфляційного
таргетування стала втрата ефективності таргетування обмінного курсу після
лібералізації руху капіталу. Значні припливи капіталу з розвинутих економік,
які намагалися скористатися дешевою робочою силою й іншими ресурса-
ми, створювали ревальваційний тиск на обмінний курс, центральні банки
викуповували іноземну валюту на валютному ринку в обмін на емісію націо-
нальної валюти, що створювало інфляційний тиск. Окрім того, підтримка
стабільного обмінного курсу створювала економічні диспропорції, про які
ми говорили, розглядаючи таргетування обмінного курсу.
Теоретична основа для інфляційного таргетування була розроблена
значно пізніше — Л.Лейдерманом, Л.Свенсоном, Б.Бернанке та ін.13.
Таргетування інфляції має такі переваги:
- забезпечення чіткого і зрозумілого орієнтиру для всього суспільст-
ва, який можна легко використовувати при укладанні контрактів усіма
економічними агентами;
- збільшення прозорості грошово-кредитної політики, полегшення
контролю над нею з боку громадськості, що сприяє посиленню відповіда-
льності монетарної влади;
- відкрите врахування ролі часових лагів грошово-кредитної політики
при використанні її інструментів;
13 Див. : Inflation targeting / Leiderman L., Svensson L. (eds.). — London: CEPR, 1995;
Svensson L. Inflation forecasting targeting: implementing and monitoring inflation tar-
gets // European Economic Review. — 1997. — № 41 (6). — Р. 1111—1146.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
104
- збереження в умовах нестабільності функції попиту на гроші ста-
більнішого взаємозв'язку між інфляцією і короткостроковими відсоткови-
ми ставками порівняно із взаємозв'язком між грошовими агрегатами
й короткостроковими відсотковими ставками;
- досягнення більшої довіри до монетарної влади порівняно із стра-
тегією монетарного таргетування, за якого мають місце часті зміни такого
цільового орієнтиру, як грошова маса;
- гнучкість у реагуванні на шоки пропозиції14.
За даними Міжнародного валютного фонду інфляційне таргетування
сьогодні використовують у 44 країнах світу15.
Операційні цілі грошово-кредитної політики
Операційні цілі — це параметри грошового ринку, на які безпосеред-
ньо може впливати центральний банк за допомогою своїх операцій. Се-
ред них — короткострокові ставки грошового ринку, вільні резерви банків-
ської системи, а також — в умовах таргетування обмінного курсу — валют-
ний курс. Операційному механізму грошово-кредитної політики буде
присвячено окреме питання в наступній темі.
14.2. Особливості цільового спрямування
грошово-кредитної політики в Україні
1991—1993 роки. Період дії адміністративних методів управління
грошовою пропозицією в умовах відсутності необхідних ринкових інститутів.
Ціллю такої політики було забезпечення фінансових потреб підприємств на
неконкурентній основі і фінансування дефіциту державного бюджету.
Національний банк України, що є центральним банком держави, бу-
ло засновано в березні 1991 року. Втім, грошово-кредитна політика як
інструмент державного регулювання в ринковій і змішаній економіці не
могла проводитися без розбудови інших ринкових інститутів. З 20 берез-
ня 1991 року порядок здійснення грошової емісії визначався Законом
"Про банки і банківську діяльність", у ст. 8 якого вказувалось, що Націо-
нальний банк є емісійним центром країни; йому належить монопольне
право на випуск грошей в обіг. У ст. 12 цього Закону вказувалося, що На-
ціональному банкові належить право на випуск в обіг і регулювання кіль-
кості грошей, що перебувають в обігу. Водночас згідно з цією ж статтею
Закону "Про банки і банківську діяльність" "Основні напрями грошово-
кредитної політики", де і визначалась сума запланованої емісії, щорічно
затверджувались Верховною Радою України.
До 1993 року рішення про розміри емісії ухвалювались Верховною
Радою дискретно — окремими постановами, якими дозволялось надання
емісійних кредитів Національного банку комерційним банкам на визначені
цілі. З другої половини 1993 року почало практикуватися затвердження
граничних розмірів первинної кредитної емісії Національного банку на пе-
вний період (квартал або місяць). Рішення держави про цільові кредитні
14 Гриценко А.А., Кричевська Т.О. Монетарна стратегія: шлях до ефективної гро-
шово-кредитної політики. — С. 8—18.
15 De Facto Classification of Exchange Rate Regimes and Monetary Policy Frameworks
http://www.imf.org/external/np/mfd/er/2008/eng/0408.htm.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
105
емісії незмінно супроводжувалися обмеженням кредитів, що надаються за
рішенням самих комерційних банків (встановленням кредитних стель).
Протягом 1992—1993 років (до 12.08.1993 р.) в Україні діяла система
плаваючого валютного курсу. На цьому етапі були відсутні інші альтерна-
тиви, адже НБУ не володів у достатньому обсязі валютними резервами.
12 серпня 1993 року НБУ на підставі рішень уряду здійснив фіксацію ва-
лютного курсу тимчасової валюти — українського карбованця відносно до-
лара, марки і рубля. З серпня 1992 до вересня 1994 року діяв режим фік-
сованого обмінного курсу національної грошової одиниці з метою захисту
критичного імпорту від знецінення українського карбованця під дією ін-
фляційних очікувань. Фіксований курс підтримувався шляхом адміністра-
тивного (непрозорого) обмеження попиту на іноземну валюту і адміністра-
тивного збільшення її пропозиції.
Результатом макроекономічної політики в цей період стало розгортан-
ня гіперінфляційних процесів: у 1991 році споживчі ціни зросли у 39 разів,
у 1992 — у 21 раз; у 1993 — у 102,6 разів. Реальний ВВП знижувався зроста-
ючими темпами — на 8,7% у 1991 р., на 9,9% у 1992; на 14,2% у 1993 році.
Період 1994—1996 років став періодом стабілізації грошової одини-
ці шляхом поступової відмови від адміністративних інструментів регулю-
вання грошової пропозиції і обмінного курсу. Зміна спрямованості політики
держави у грошовій сфері відбулася в контексті політики економічних ре-
форм. У другій половині 1994 року була скасована система множинних ва-
лютних курсів, відбувся перехід до конвертованості української валюти за
поточними операціями. В 1995 році Національний банк відмовляється від
практики надання кредитів банкам для суб’єктів господарювання на пільго-
вих умовах, почали впроваджуватися непрямі — ринкові — інструменти гро-
шово-кредитної політики, такі як уніфіковані резервні вимоги, почався пе-
рехід від цільових кредитів до системи кредитних аукціонів. З 1996 року
поступово припиняється практика надання Національним банком прямих
кредитів уряду. В 1996 році стабільність грошової одиниці як основна ціль
Національного банку була вперше закріплена на законодавчому рівні — у ст.
99 Конституції України, ухваленої 28 червня 1996 року. Якщо говорити про
основний проміжний цільовий орієнтир грошово-кредитної політики у цей
період, то можна сказати, що ним була грошова маса, оскільки проводила-
ся політика, націлена на врегулювання процесів грошової пропозиції.
1996 — перша половина 1999 року. Цей період розпочався із про-
ведення грошової реформи і запровадження повноцінної грошової одиниці —
гривні. У березні 1999 року було ухвалено Закон України "Про Національний
банк України", який врегульовував незалежний статус центрального банку
відповідно до світової практики та закріплював стабільність грошової одиниці
як основну ціль Національного банку. У ролі проміжного цільового орієнтира,
який мав гарантувати стабільність грошової одиниці, було обрано обмінний
курс. Відразу після запровадження національної грошової одиниці у вересні
1996 року почала здійснюватися політика валютних коридорів.
З жовтня 1996 до 1997 року курс гривні утримувався в межах кори-
дору за допомогою валютних інтервенцій НБУ (чому сприяло отримання
кредитів від міжнародного валютного фонду), тобто шляхом регулювання
пропозиції валюти.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
106
Поряд із акцентом на зовнішній складовій стабільності грошової одиниці
Національний банк України після запровадження гривні також здійснював кро-
ки щодо посилення керованості грошовим ринком і переходу до класичного
прозорого його функціонування. В арсеналі грошово-кредитної політики з’я-
вилися ломбардне кредитування (прототип кредитів овернайт), операції репо,
а з 1998 року вже не використовувалися непрозорі кредитні аукціони.
Втім, стабілізація грошової одиниці в цей період відбувалася в умо-
вах накопичення бюджетних диспропорцій. Фінансова криза, що охопила
в 1997 році Південно-Східну Азію і поширилася в 1998 році на фінансовий
ринок Росії, спровокувала втечу іноземного капіталу і з України. Це про-
явилося в масовому продажі боргових цінних паперів держави і призвело
до різкої девальвації національної грошової одиниці. Так, за 1998 рік грив-
ня девальвувала стосовно долара США на 80,53% (з 1,9 грн / дол. США
на кінець 1997 року до 3,43 на кінець 1998 р.), а протягом 1999 — на
52,19% (з 3,43 до 5,22 грн / дол. США) (рис. 5). Національний банк нама-
гався контролювати девальвацію шляхом встановлення валютних коридо-
рів. Так, 19 січня 1998 року коридор було встановлено в межах 1,8—
2,25 грн / дол. США, з 5 вересня 1998 — в межах 2,5—3,5 грн / дол. США,
з 9 лютого 1999 — у межах 3,4—4,6 грн / дол. США.
1,9
3,43
7,967,987,7
5,055,055,055,315,335,335,35,435,22
1,89
0
2
4
6
8
10
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
до
л.
/
гр
н
Рисунок 5. Офіційний курс гривні до долара США, на кінець періоду
(грн за 1 дол. США)
Джерело: побудовано за даними Бюлетеня Національного банку України, різні випуски.
Протягом 1998 — квітня 1999 року курс гривні утримувався в межах
валютних коридорів шляхом запровадження адміністративних обмежень
функціонування ринків валют. Для підтримки курсу гривні на цьому етапі
використовувались не інтервенції НБУ (внаслідок фінансової кризи 1997—
1998 років відбулося значне вичерпання валютних резервів Національного
банку), а заходи, які обмежували попит на іноземну валюту через встанов-
лення жорстких вимог щодо її купівлі. Протягом 1999 року підтримка кур-
су гривні в межах валютного коридору здійснювалася в умовах часткової
лібералізації валютного ринку шляхом обмеження пропозиції і штучного
збільшення попиту на національну валюту.
Друга половина 1999—2004 років. Глибока девальвація гривні ра-
зом зі сприятливою зовнішньоекономічною кон’юнктурою на основні това-
ри українського експорту в умовах значних незадіяних внаслідок трансфо-
рмаційного спаду виробничих потужностей стала стимулом для зростання
експорту та імпортозаміщувальних галузей.
Якщо до 1999 року в Україні мав місце дефіцит поточного рахунку
платіжного балансу і доводилося шукати зовнішні джерела його фінансу-
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
107
вання, то з 1999 по 2004 роки додатне сальдо поточного рахунку платіж-
ного балансу вже забезпечувало стійке перевищення пропозиції інозем-
ної валюти над її попитом (рис. 6).
-1,15 -1,19 -1,34 -1,30
1,66 1,48 1,40
3,17 2,89
6,91
2,53
-1,62
-5,27
-12,76
-1,73
-2,88
0,88 0,95
2,12 2,11
-0,16
-0,52 -0,19 -1,05
0,25
-4,33
8,19
4,03
14,69
9,70
-11,99
7,91
-15,00
-10,00
-5,00
0,00
5,00
10,00
15,00
20,00
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
м
лр
д
до
л.
сальдо рахунку поточних операцій
сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій (аналітична форма представлення)
Рисунок 6. Сальдо рахунку поточних операцій та сальдо рахунку
операцій з капіталом і фінансового рахунку платіжного балансу
(аналітична форма представлення), млрд дол.
Джерело: побудовано за даними офіційного видання НБУ "Платіжний баланс України", різні
випуски.
У 1999 році профіцит поточного рахунку платіжного балансу зумовлю-
вався випередженням падіння імпорту (перш за все енергетичного, а також
споживчого в умовах стрімкої девальвації) над падінням експорту (здешев-
лення українського експорту внаслідок девальвації не було компенсоване
зростанням кількісних його обсягів внаслідок застосування країнами анти-
демпінгових заходів). Проте вже в 2000 році світова економіка почала акти-
вно відновлюватися після азійської кризи, що зумовило як зростання попи-
ту на товари українського експорту, так і зростання світових цін на продук-
цію основних експортних галузей України — металургії та хімічної
промисловості. Експорт зріс на 24%, у тому числі експорт неблагородних
металів та виробів з них — на 32% (рис. 7). Додатне сальдо поточного ра-
хунку становило 1,48 млрд дол. Подібні тенденції зберігалися в 2001 році
(додатне сальдо поточного рахунку в розмірі 1,4 млрд дол.). У 2002 році
сальдо поточного рахунку досягло вже 3,2 млрд дол. Такого зростання було
досягнуто за рахунок збільшення експорту продовольчих товарів (зокрема,
експорт зернових зріс удвічі порівняно з 2001 роком завдяки високим вро-
жаям в Україні на тлі несприятливих погодних умов в Європі)16. У 2003 році
додатне сальдо поточного рахунку (2,9 млрд дол.) (див. рис. 6) забезпечу-
валося переважно за рахунок зростання експорту чорних металів в умовах
зростання світових цін на 30—35%17. Експорт неблагородних металів та ви-
16 Платіжний баланс України за 2002 рік. — http://www.bank.gov.ua/Publication/
econom/BALANS/PB_2002.pdf.
17 Платіжний баланс України за 2003 рік. — http://www.bank.gov.ua/Publication/
econom/BALANS/PB_2003.pdf.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
108
робів із них загалом зріс на 19,3% (див. рис. 7). Зрештою, в 2004 році
сформувалися рекордні обсяги додатного сальдо поточного рахунку в роз-
мірі 6,9 млрд дол. в умовах надзвичайно сприятливої кон’юнктури зовнішніх
ринків металургійної та хімічної продукції. Вартісні обсяги експорту небла-
городних металів та виробів з них зросли на 53,5% (див. рис. 7).
26,4
-8,7
32,7
6,0
19,3
53,5
32,7
-53,6
26,6
16,9
7,6
3,9
-9,6
35,2
0
5000
10000
15000
20000
25000
30000
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
мл
н
до
л.
С
Ш
А
-60
-40
-20
0
20
40
60 %
експорт неблагородних металів та виробів з них темпи приросту
Рисунок 7. Динаміка експорту неблагородних металів
та виробів із них
Джерело: розраховано за даними Статистичного щорічника України, різні випуски.
У другій половині 1999—2004 років сформувалася модель проведен-
ня грошово-кредитної політики, що за допомогою інтервенцій на валют-
ному ринку — викупу Національним банком України перевищення пропо-
зиції над попитом на іноземну валюту на валютному ринку — забезпечува-
ла, по-перше, підтримку стабільності обмінного курсу на рівні, що
сформувався після його різкої девальвації під час кризи 1998 року і ство-
рив значні конкурентні переваги для вітчизняних експортерів та імпорто-
заміщувальних виробництв; по-друге, нарощування міжнародних резервів
(рис. 8), і по-третє, забезпечення ремонетизації економіки, відновлення
попиту на гроші, завдяки інтенсивному нарощуванню пропозиції грошей
через викуп Національним банком іноземної валюти і закріпленню довіри
до грошей шляхом підтримки їхньої стабільної зовнішньої вартості — об-
мінного курсу. Як бачимо на рис. 9, процеси ремонетизації економіки
в цей період забезпечили одночасне досягнення цілей стабільності обмін-
ного курсу і помірних темпів інфляції.
1,1 1,1 1,5 3,1 4,4
6,9
9,5
19,4
22,4
32,5 31,5
26,5
34,6
0
5
10
15
20
25
30
35
мл
рд
д
ол
.
1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Рисунок 8. Міжнародні резерви НБУ, млрд дол., на кінець періоду
Джерело: побудовано за даними Бюлетеня Національного банку — "Огляди депозитних кор-
порацій. Офіційні резервні активи", різні випуски.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
109
2005 — вересень 2008 року. В цей період орієнтація грошово-
кредитної політики була загалом аналогічною попередньому періоду, але про-
вали фінансового регулювання, що призвели до активізації зовнішніх запози-
чень короткострокового характеру і надмірної кредитної експансії, та невива-
жена соціальна політика призвели до прискорення інфляційних процесів.
46,1
41,9 41,8
46,5
32,4
54,3
34,5
51,7
29,90
-5,5
22,8
17,5
4,4
15,8
46,0
30,1
33,6
37,4
40,0
53,9
31,5
34,1
9,4
12,3
22,3
16,6
11,6
10,312,3
8,2
-0,6
6,1
25,8
-10
0
10
20
30
40
50
60
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
%
приріст грошової маси приріст монетарної бази
приріст споживчих цін
Рисунок 9. Динаміка грошової маси, монетарної бази та інфляції
в Україні, 2000—2010 роки
Джерело: побудовано за даними офіційного сайту Національного банку України. —
www.bank.gov.ua.
Так, у 2007 році інфляція становила 16,6%, а в 2008 — вже досягла
22,3%. Динаміка пропозиції грошей в економіці з 2005 року, як і впро-
довж 2000—2004 років, на рівні 80–90% визначалася викупом Національ-
ним банком іноземної валюти, але остання вже надходила в країну пере-
важно не в результаті перевищення експорту над імпортом, а завдяки
запозиченням, джерело яких завжди в певний момент вичерпується18.
Так, у 2005 році сальдо поточного рахунку платіжного балансу все ще бу-
ло додатним (2,5 млрд дол.), але зменшилося порівняно з 2004 роком
в умовах посилення конкуренції на світових ринках сталі та металопроду-
кції внаслідок потужної експансії Китаю. Зростання вартісних обсягів екс-
порту чорних металів відбулося лише за рахунок високих світових цін, тоді
як фізичні обсяги зменшилися на 9%. Приплив іноземної валюти в Україну
в цьому році відбувся за рахунок прямих іноземних інвестицій в розмірі
7,5 млрд дол. (перш за все коштів від приватизації металургійного заводу
"Криворіжсталь", компанії Mittal Steel та продажу банку "Аваль" інозем-
ним інвесторам)19. Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових
операцій досягло 8,2 млрд дол. (див. рис. 6). У таких умовах Національ-
ний банк викупив іноземної валюти в міжнародні резерви на суму
18 Про це детально див.: Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та
валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи // Економіка
України. — 2009. — № 2. — С. 5—23; Геєць В.М. Формування і розвиток фінансової
кризи 2008—2009 років в Україні // Економіка України. — 2010. — № 4. — С. 5—15.
19 Платіжний баланс України за 2005 рік. — <http://www.bank.gov.ua/Publication/
econom/BALANS/PB_2005.pdf>.
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
110
9,8 млрд дол. (див. рис. 8). Починаючи з 2006 року, приплив іноземної
валюти в країну забезпечувався лише за рахунок фінансового рахунку,
тоді як сальдо поточного рахунку залишалося від’ємним. Протягом 2006 —
перших трьох кварталів 2008 року експорт зростав досить динамічно, зу-
мовлений "бульбашками" цін на товарних ринках. Проте імпорт зростав
ще інтенсивнішим. Цей період у світовій економіці характеризувався на-
рощуванням фінансових операцій і глобальної ліквідності, що в Україні
проявилося через стрімке зростання прямих іноземних інвестицій, перш
за все до фінансового сектора України, та зовнішніх запозичень (додатне
сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій у 2006 році
становило 4 млрд дол., у 2007 — 14,7 млрд дол., у 2008 — 9,7 млрд дол.)
(див. рис. 6). Це у свою чергу призвело до зростання споживчого креди-
тування та (разом із зростанням реальних доходів населення в умовах
стимулюючої соціальної політики) до нарощування імпорту.
Зростання економіки в цей період на 80–90% визначалося зовніш-
німи запозиченнями, що стимулювали внутрішнє споживання20.
Жовтень 2008 року — теперішній час. Накопичені в попередні ро-
ки диспропорції у вигляді надмірних зовнішніх запозичень, доларизації
кредитів, непомірних соціальних видатків, залежності економічної динамі-
ки від світових цін на кілька ключових сировинних товарів українського
експорту (в першу чергу, цін на метали) повною мірою реалізувалися під
час світової фінансово-економічної кризи.
Обвал світових цін на метали в липні 2008 року і втеча капіталу
з України в кінці 2008 року зумовили різку девальвацію національної ва-
люти (протягом 2008 року гривня девальвувала на 52,5% щодо долара
США — з 5,05 на кінець 2007 до 7,7 на кінець 2008 року, у 2009 році курс
гривні до долара США знизився ще на 3,6%) (див. рис. 5), що в умовах
високого рівня валютної заборгованості підприємств і населення призвели
до економічного спаду й істотного зниження добробуту в країні.
З вересня 2008 року по березень 2010 року, поки не почав відновлю-
ватися світовий попит на метал, валютний канал збільшення грошової про-
позиції (через викуп іноземної валюти Національним банком на валютному
ринку) не працював, оскільки на ринку домінували девальваційні тенденції і
Національний банк продавав валюту зі своїх резервів (див. рис. 8). Емісія
грошей здійснювалася шляхом надання кредитів комерційним банкам. Зна-
чна частина цих кредитів надавалася за спеціально створеними під час
кризи пільговими механізмами, неодноразово пролонговувалася, й так і не
була використана реальним сектором економіки. Для цього періоду також
характерне активне використання фіскальних стимулюючих заходів, які реа-
лізовувалися в грошово-кредитній сфері, зокрема через викуп державних
цінних паперів Національним банком з метою капіталізації банків.
Оскільки у 2008 році інфляція досягла 22,3%, у 2009 році Національ-
ний банк оголосив, що у 2009 році "основне завдання грошово-кредитної
політики полягатиме в зниженні темпів інфляції та створенні фундаменталь-
них засад для її стабілізації в подальшому на низькому рівні". В документі,
20 Див.: Геєць В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової
політики України до і під час фінансової кризи.
Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики
111
що конкретизує спрямованість грошово-кредитної політики Національного
банку України, — Основних засадах грошово-кредитної політики (ОЗГКП) —
на 2010 рік, визначалося, що "…для забезпечення стабільності національної
валюти, зниження темпів інфляції у 2010 році ключове значення матиме
забезпечення стійкості фінансової системи, що розглядатиметься як пріо-
ритет грошово-кредитної політики". Щодо проміжних орієнтирів грошово-
кредитної політики, то ними в цей період стали темпи приросту монетарної
бази і чистих міжнародних резервів, що також визначалося умовами надан-
ня кредиту Міжнародним валютним фондом.
У липні 2010 року було внесено зміни до Закону "Про Національний
банк України" в частині надання пріоритету внутрішній складовій стабіль-
ності грошової одиниці. Зокрема, було визначено, що при виконанні своєї
основної функції (забезпечення стабільності грошової одиниці України)
"Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтри-
мки цінової стабільності в державі"21.
Таким чином, в Україні ми маємо змогу спостерігати концепцію розгор-
нутого таргетування в дії. У відкритій економіці в умовах нестабільності, пов’я-
заної із залежністю від світових цін на сировину, постає завдання відстежувати
зміни ситуації і залежно від обставин переносити акценти із зовнішньої неста-
більності на внутрішню, і навпаки. З одного боку, проголошено поступовий
перехід до таргетування інфляції, й акценти зміщуються у цьому напрямі, а з
іншого — з огляду на високий рівень доларизації економіки і традиційну орієн-
тацію населення на оцінку стабільності грошової одиниці за обмінним курсом,
він залишається важливою ціллю грошово-кредитної політики.
Порівняння показників нестабільності грошової одиниці України за
методикою, викладеною в п. 1, та їх динаміки в 1996—2010 роках наведе-
но в табл. 3 та відображено на рис. 10.
Таблиця 3
Показники нестабільності національної грошової одиниці України, %
Період
Деф-
лятор
ВВП
Інфляція се-
редньорічна
(товари і
послуги)
Девальвація/
ревальвація
офіційного
обмінного
курсу
Девальвація/
ревальвація
готівкового
обмінного
курсу
Загальна
нестабіль-
ність грошо-
вої одиниці
(Н)
Нестабіль-
ність грошо-
вої одиниці
для фізичних
осіб (Нф)
1996 66,15 80,2 24,2 3,71 58,11 43,88
1997 18,07 15,9 1,76 0,62 13,01 7,97
1998 12,01 10,6 31,57 23,17 18,07 17,14
1999 27,4 22,7 68,62 81,75 44,49 37,47
2000 23,12 28,2 31,71 31,66 27,31 28,90
2001 9,95 12 -1,25 -2,01 4,54 9,70
2002 5,12 0,8 -0,85 -1,28 2,29 0,48
2003 8,0 5,2 0,11 0,65 3,96 3,28
2004 15,16 9 -0,25 -1,21 6,75 2,92
2005 24,5 13,5 -3,66 -3,61 10,00 3,43
2006 13,7 9,1 -1,46 -1,48 6,12 2,64
2007 22,7 12,8 0,00 -0,19 11,51 4,56
2008 29,2 25,2 4,30 3,57 16,26 12,50
2009 13,7 15,9 47,92 54,41 32,50 37,27
2010 15,0 9,4 1,85 -1,66 7,90 3,27
21 Закон України "Про Національний банк України". — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
bin/laws/main.cgi?nreg=679-14
А.А.Гриценко, Т.О.Кричевська
112
-10
0
10
20
30
40
50
60
70
80
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
%
Дефлятор ВВП Інфляція середньорічна (товари та послуги)
Девальвація/ревальвація офіційного курсу Девальвація/ревальвація готівкового курсу
Загальна нестабільність грошової одиниці (Н) Нестабільність грошової одиниці для фіз. осіб (Нф)
Рисунок 10. Динаміка показників нестабільності національної
грошової одиниці України, %
Джерело: розраховано за даними: офіційний сайт Держкомстату України —
http://www.ukrstat.gov.ua/; Бюлетень НБУ. — 2011. — №1.
Використання запропонованого підходу дозволяє зробити більш то-
чний, диференційований і адекватний аналіз нестабільності національної
грошової одиниці. Так, у 1999 році середньорічна інфляція становила
22,7%, дефлятор — 27,4%, а девальвація гривні за офіційним обмінним
курсом — 68,6%. Якщо судити про нестабільність грошової одиниці тільки
за інфляцією, то ми отримаємо дуже перекручене уявлення про рівень
стабільності гривні. Більш точним показником щодо цього є загальна не-
стабільність грошової одиниці, яка в 1999 році досягла 44,5%. Така сама
ситуація спостерігалася і в кризовому 2009 році. Середньорічна інфляція
становила 15,9%, дефлятор — 13,7%, а девальвація офіційного обмінного
курсу — 47,9%. У результаті загальна нестабільність була на рівні 32,5%,
тобто приблизно в 2 рази перевищувала рівень інфляції. Оскільки існують
відмінності між дефлятором, динамікою споживчих цін, зміною офіційного
і готівкового обмінних курсів, то існують і відмінності між загальною не-
стабільністю грошової одиниці та нестабільністю грошової одиниці для
фізичних осіб. Так, у 2003 році ці показники були близькими (відповідно
3,96% і 3,28%), а у 2004—2007 роках загальна нестабільність грошової
одиниці перевищувала показник нестабільності грошової одиниці для фі-
зичних осіб приблизно в 1,5—3 рази. У кризовому 2009 році вперше після
2001 року показник нестабільності для фізичних осіб перевищив показник
загальної нестабільності. Це означає, що населення від кризи постражда-
ло більшою мірою, ніж уся економіка.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28462 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1811-3141 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:15:24Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. 2011-11-12T15:58:35Z 2011-11-12T15:58:35Z 2011 Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики / А.А. Гриценко, Т.О. Кричевська // Економічна теорія. — 2011. — № 2. — С. 88-112. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1811-3141 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28462 uk Інститут економіки та прогнозування НАН України Економічна теорія Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики Macroeconomics: Textbook. Topic 14. The Goals and Strategy of Monetary and Credit Policies Article published earlier |
| spellingShingle | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики Гриценко, А.А. Кричевська, Т.О. Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії |
| title | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики |
| title_alt | Macroeconomics: Textbook. Topic 14. The Goals and Strategy of Monetary and Credit Policies |
| title_full | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики |
| title_fullStr | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики |
| title_full_unstemmed | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики |
| title_short | Макроекономіка. Підручник. Тема 14. Цілі та стратегія грошово-кредитної політики |
| title_sort | макроекономіка. підручник. тема 14. цілі та стратегія грошово-кредитної політики |
| topic | Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії |
| topic_facet | Проблеми змісту і методики викладання економічної теорії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28462 |
| work_keys_str_mv | AT gricenkoaa makroekonomíkapídručniktema14cílítastrategíâgrošovokreditnoípolítiki AT kričevsʹkato makroekonomíkapídručniktema14cílítastrategíâgrošovokreditnoípolítiki AT gricenkoaa macroeconomicstextbooktopic14thegoalsandstrategyofmonetaryandcreditpolicies AT kričevsʹkato macroeconomicstextbooktopic14thegoalsandstrategyofmonetaryandcreditpolicies |