Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору
Аналізується парадигма короткострокових економічних ефектів, що переважає в передкризовий період, характеризується іпотечна криза, що стала каталізатором світової фінансової кризи. Обґрунтовано завдання посткризового відновлення в контексті соціоінстітуційного реформування, спрямованого на створення...
Saved in:
| Published in: | Економічна теорія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28467 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору / В.О. Корнівська // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 36-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860150428928311296 |
|---|---|
| author | Корнівська, В.О. |
| author_facet | Корнівська, В.О. |
| citation_txt | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору / В.О. Корнівська // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 36-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічна теорія |
| description | Аналізується парадигма короткострокових економічних ефектів, що переважає в передкризовий період, характеризується іпотечна криза, що стала каталізатором світової фінансової кризи. Обґрунтовано завдання посткризового відновлення в контексті соціоінстітуційного реформування, спрямованого на створення умов для переважання довгострокової часової парадигми в глобальному соціоекономічному просторі.
A paradigm of short-term economic effects that prevails in the pre-crisis period is analyzed. The mortgage crisis that catalyzed global financial crisis is characterized. The goals of post-crisis recovery are stipulated in the context of socio-institutional reforms aimed at creating conditions for making a long-term temporal paradigm prevalent in global socio-economic environment.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:51:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
36 © В.Корнівська, 2011
УДК 330.34.01
В.О.Корнівська, канд. екон. наук
Інститут економіки та прогнозування НАН України
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОГО
ЕКОНОМІКО-ІНСТИТУЦІЙНОГО ПРОСТОРУ1
Аналізується парадигма короткострокових економічних ефектів, що переважає в
передкризовий період, характеризується іпотечна криза, що стала каталізатором
світової фінансової кризи. Обґрунтовано завдання посткризового відновлення в
контексті соціоінстітуційного реформування, спрямованого на створення умов для
переважання довгострокової часової парадигми в глобальному соціоекономічному
просторі.
Сучасне світове наукове співтовариство зайняте проблемами фор-
мування парадигми посткризового розвитку, однак у першу чергу сьогодні
ми повинні відповісти на запитання, а чи про посткризовий розвиток ми
говоримо, і чи вийде світ на нову траєкторію, яка дозволить досягти ди-
намічної рівноваги, чи на нас чекає низка геополітичних, економічних, со-
ціальних, демографічних і кліматичних дисбалансів, які у граничних випад-
ках призводять до конфліктів і розколів.
Тому завдання цієї статті — сфокусувати увагу на тих трансформаціях,
які очікують світовий соціально-економічний простір у найближчому май-
бутньому і обґрунтувати ті перспективи, до яких вони можуть привести.
Практично одностайну думку представників західної бізнес-еліти
і наукового співтовариства виражає теза про те, що капіталізм був і зали-
шається двигуном процвітання, але він потребує системних реформ, змі-
ни бізнес-підходів. Фундаментальні питання державного управління,
управління власністю, суспільного договору потребують ретельного пере-
гляду та модернізації з метою вирішення проблем, що загострилися під
час кризи: безробіття, нерівності, бюджетних дефіцитів і фінансової не-
стабільності.
У цьому контексті висловлюються думки про те, що багато в чому
кризові тенденції були обумовлені переважанням в економічній активності
парадигми короткострокових ефектів, яка завела світову економіку в глу-
хий кут безсистемності і біфуркації, подолання яких вимагає трансформа-
ції економічного сприйняття часу. Це означає переорієнтацію соціоінсти-
туційної традиції західної моделі бізнес-поведінки з короткостроковою на
довгострокову, орієнтовану на стратегічну перспективу — "Capitalism for
1 Публікація за фінансової підтримки НАН України проекту "Перспективи і ризики
економічної динаміки і взаємодії Росії й України в кризовий і посткризовий період"
№ 06-06-10-У; 10-06-90407 (Р) у рамках спільного конкурсу НАН України — РФФІ.
Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору
37
the long term"2. Для обґрунтування цієї тези наводиться аналіз соціоінсти-
туційних підстав економічного устрою азійських держав, орієнтованих на
цілепокладання й стратегічне планування на терміни від 60 років, що є
істотною цивілізаційною перевагою3, прямо впливає на економічні та соці-
альні ефекти. Ця проблематика досліджується в роботах академіка
Ю.Пахомова в контексті можливих соціоінституційних змін українського
суспільства4.
Ю. Морозов у своїй книзі "Шляхи Росії" зазначив, що для європей-
ської традиції епохи пост-Ренесансу переважаючою стала ідея лінійного
часу на "нескінченній часовій прямій, яка може бути розділена на дрібні
сумірні відрізки" — парадигма монохронії. Таке сприйняття часу пов’язане
з розвитком понять пунктуальність, хронометраж, застосуванням кален-
дарного планування та граничних (планових) термінів. На відміну від тра-
диції, що сформувалася в Європі, на Далекому Сході (Китай, Японія) роз-
вивалася і закріпилася ідея поліхроніїії, при якій "не існує абсолютного
часу — воно заміщається простою низкою часових асоціацій з конкретни-
ми подіями"5. Європейська традиція пов’язує всі події "в єдиний часовий
ряд, вона ніби ранжує їх за ступенем важливості, первинність (і, навпаки,
другорядності, підпорядкованості)". Подія обов’язково пов’язується з пев-
ним часом, вона фіксується у часі. "При поліхронії різні події постають як
однаково важливі, рядоположні ..."6.
Традиція азіатської поліхронії на відміну від європейської монохронії
призводить до того, що осмислюється, цілепокладається і досягається,
переживається і має значення сама подія, без розчленування її на часові
етапи, тому в умовах зазначених соціокультурних підстав в економічному
плануванні виділяється в першу чергу головна мета без проміжних.
У цьому разі необхідним є жорсткий контроль над результатами діяльності
виконавця, чому неабиякою мірою сприяє малий розмір азіатських фірм.
Прагнення бути в курсі всіх деталей і подій, що відбуваються у фірмі, зу-
мовлює неможливість створення великих фірм. "У Європі монохронія про-
явилася в прагненні керівників хронометрувати трудові та управлінські
операції, на основі виявлення того, коли зроблена певна операція, з’явив-
ся оперативний облік, посилилися поділ праці та стандартизація: час ніби
сам по собі став визначати поведінку людини, регулюючи навіть біоритми
(сон, їжу)"7.
Надмірне захоплення часовими характеристиками діяльності приве-
ли до того, що на перше місце поставили часовий фактор, більшість еко-
номічних показників пов’язані саме з фактором часу, для фінансового
аналізу основним підходом є часова вартість грошей. Час стали долати,
в одиницю часу почали "втискати" зростаючу кількість операцій, досяг-
2 Dominic Barton. Capitalism for the long term // Harvard Business Review. —
www.hbr.org/2011/03/capitalism-for-the-long-term/ar/1#.
3 Там же.
4 Пахомов Ю.Н. Украина и Россия между Западом и Востоком. // Науковий жур-
нал "Економічний часопис — ХХІ. — 2010. — № 5—6. — C. 3—8.
5 Морозов Ю.А. Пути России (модернизация неевропейских культур). — Выпуск 1.
— www.sociodinamika.com/puti_rossii/00ind.html.
6 Пахомов Ю.Н. Украина и Россия между Западом и Востоком.
7 Там же.
В.О.Корнівська
38
нення максимального результату стало мати значення тільки за гранично
короткі терміни, девіз "час — гроші" став вичерпно описувати західну па-
радигму економічного розвитку, довгострокові ефекти практично переста-
ли відігравати роль у процесі здійснення операційної активності всіма
суб’єктами системи, глобальні проблеми загострилися.
Наріжним підходом досліджень у контексті часової парадигми є не-
обхідність подолання "короткозорості" інститутів, яка проявляється на по-
верхні економічних явищ як квартальне бізнес-планування8; "... примітив-
на культура часу (час від урожаю до врожаю, від бюджету до бюджету)
властива малорозвиненим народам, позбавленим перспективи ..." (в кон-
тексті української економіки. — Прим. авт.)9; формування основ грошово-
кредитної політики строком на рік; політичні рішення, що залежать від
електоральних циклів — від виборів до виборів; володіння акціями компаній
протягом терміну, меншого за рік. У цьому контексті цікаві дослідження
Енрю Холдена (Банк Англії), які показують, що якщо в 1970-х роках у се-
редньому акція перебувала в руках у постійного власника 7 років, то в су-
часних умовах — 7 місяців. 70% американських акцій були у трейдерів, які
володіли ними протягом кількох секунд торгової сесії, що означало пере-
важну загальноринкову незацікавленість у довгострокових перспективах.
Тому миттєвість, недовговічність, короткостроковість стали основ-
ною тенденцією розвитку як західного, так і постсоціалістичного суспіль-
ства, який спробував прийняти західну парадигму. Для планового соціа-
лістичного суспільства, яке шляхом виконання п’ятирічних завдань посту-
пово, стратегічно виважено рухається до комуністичного ідеалу, постпере-
будовна безсистемність і миттєва невизначеність стала соціоінституцій-
ною катастрофою, подолати наслідки якої ми досі не в силах. Хоча,
цілком можливо, що саме ця "часова невизначеність" радянського підхо-
ду, орієнтованого на довгострокові цілі, але який реалізує рух шляхом п’я-
тирічок, стала деяким каталізатором нестійкості цієї системи.
Очевидно, що в геополітичному та фінансово-економічному контекс-
ті наслідком укорінення західної короткострокової часової парадигми ста-
ла всепоглинаюча ідея глобалізації як подолання, поглинання простору,
забезпечення максимально короткочасного, мобільного, миттєвого пере-
міщення інформації та ліквідності. Через численну, динамічно зростаючу
кількість суб’єктів глобального простору, який також постійно збільшував
діаметр і глибину свого проникнення в систему національних держав, за-
безпечення довгострокового прогнозування та управління неможливе
в умовах постійної абсолютної довільності структури глобальної системи.
Геоінстітуційна ідея глобалізації як розширювального, неконстантного, ін-
варіантного простору несумісна з довгостроковою часовою парадигмою,
а короткостроковість є її основою сутнісною характеристикою, яка розпо-
всюджується на всі відносини та інститути. Сучасні процеси глобалізації
найбільш яскраво проявилися саме у фінансовій сфері, де мобільність лік-
відності, реалізована в системі високотехнологічних ринків, досягла абсо-
лютного максимуму. В умовах переважної реалізації глобалізації фінансо-
8 Dominic Barton. Capitalism for the long term.
9 Морозов Ю.А. Пути России (модернизация неевропейских культур). — С. 4.
Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору
39
вих ринків необхідні були й інструменти, що відповідають глобалізаційній
часовій парадигмі — короткострокові інструменти.
Тому іпотечну криза, що стала каталізатором світової фінансової
кризи, ми трактуємо як конфлікт у системі економічного часу, що виявив-
ся у невідповідності довгострокового характеру іпотеки тим інструментам,
за допомогою яких іпотека була представлена на фінансовому ринку.
Заглиблюючись в економічну сутність іпотеки, ми бачимо, що це
глибока система відносин, що має тривалий історичний період свого роз-
витку з часів Солона і дійшла до наших днів як невід’ємна частина еконо-
міко-фінансових відносин в розвинутих системах, характерних стабільним
становищем середнього класу, який прагне до підвищення свого рівня
добробуту.
Звертаючись до передкризових механізмів здійснення іпотеки в
США, неважко помітити інфляцію самої сутності цього поняття. Купівля
будинку з допомогою позикових коштів стала невід’ємною частиною жит-
тя будь-якого американця. Іпотека була доступна і суб’єктам з невисоким
кредитним рейтингом, і навіть тим особам, які були не в змозі підтверди-
ти свій дохід. Існували державні програми, спрямовані на допомогу
в придбанні неліквідного житла в непривабливих районах. За рахунок до-
даткових гарантій кредитним установам з боку держави купіля такого жит-
ла не є проблемою. Невід’ємною частиною американської іпотеки стала
FNMA (Federal National Mortgage Association, або "Fannie Mae"). Компанія
мала доступ до гарантованої кредитної лінії Казначейства США у розмірі
2,25 млрд дол10. Налагоджена схема рефінансування заставних і залу-
чення грошей пенсійних фондів у США означала, що FNMA володіла прак-
тично необмеженим обсягом ресурсів, що дозволяло йому викуповувати
необмежену кількість заставних у банків і диктувати умови кредитування
для всього ринку. Подальший рух отриманих фінансових активів було
обумовлено завданням їх максимально мобільного перетворення в ліквід-
ний інструмент, для чого заставні об’єднувалися в пули, які були забезпе-
ченням за емітованими FNMA вторинними цінними паперами — MBS
(Mortgage-Backed Securities). Ці папери являли собою ліквідний фінансо-
вий інструмент, який був предметом активного ринку на Уолл-стрит.
Граничні ланки ланцюга руху представлених фінансових відносин —
іпотека й ліквідний фінансовий інструмент — це економічний оксюморон,
"біла чорнота" фінансових відносин, оскільки довгостроковий інструмент,
по суті, не може мати високий ступінь ліквідності. Якщо оцінити зазначені
відносини з позиції часової парадигми, то вбачається подвійна невідпові-
дність: по-перше, невідповідність між об’єктивною глобальною коротко-
строковістю і довгостроковими механізмами іпотеки, по-друге, невідпо-
відність між довгостроковим характером іпотеки і короткостроковими ін-
струментами, в рамках яких відбувався її рух на фінансових ринках.
У цьому полягала глибинна суперечність: якісна розбіжність сучасних тен-
денцій і глибинного інституту, що пройшов тривалий шлях розвитку, вко-
10 Paul A. Cleveland. Freddie Mac: A Mercantilist Enterprise. Ludvig von Mises Institute.
— www.mises.org/default.aspx/
В.О.Корнівська
40
ріненого в системі відносин — суперечність глобалізації та іпотеки, супереч-
ність довгострокового і короткострокового в соціоінституційному просторі.
Іпотечна криза показала неспроможність інституційних засад гло-
бальної системи, у тому числі і в контексті ставлення до часу, а також
необхідність усвідомлення його не-миттєвості, не-сюхвилинності. Тому
в сучасних умовах найважливішим завданням є соціоінституційне рефор-
мування в контексті довгострокової часової парадигми, яка повинна від-
битися на всіх складових глобального соціоекономічного простору.
Однак тут ми стикаємося з досить складним завданням, що являє
собою необхідність упорядкування тих тенденцій, які вже стихійно присут-
ні в глобальному соціоінституційному, економічному та фінансовому прос-
торі: суб’єкти глобальної системи інтуїтивно почали усвідомлювати згуб-
ність парадигми, орієнтованої на короткострокові ефекти в глобальній
економіці, тому необхідні процеси реформування почали відбуватися сти-
хійно, як спроби "згортання" простору операційної активності та мініміза-
ції екзогенних факторів впливу на економічні системи. Короткочасна,
практично миттєва трансмісія шоків у глобальній економіці змусила дер-
жави, що розвиваються, "закривати" свої системи від негативного впливу
спекулятивного капіталу і спрямувати зусилля на розвиток реального сектора
економіки. Однак ці процеси мають далеко неоднозначний характер, тому
сьогодні загострилися геополітичні конфлікти і сепаратизм, в економічному
просторі розвивається негативний протекціонізм, а у фінансовому полі вини-
кають валютні війни. Усі суб’єкти сьогодні намагаються максимально захис-
тити себе від впливу зовнішнього середовища і побудувати довгострокову
стратегію, орієнтовану на адаптацію до глобальних викликів.
Що ж очікує світове співтовариство, в якому поряд із закликами до
дедалі глибшого і більш системного співробітництва розвиваються прямо
протилежні процеси, які формують тенденції та закономірності, головною
з яких у сучасних умовах стає переважний вплив ендогенних критеріїв на
умови операційної активності в глобальному просторі.
Якщо оцінювати сучасні геополітичні, геоекономічні та геосоціальні
тенденції, то стає практично очевидним, що заклики до вироблення коле-
ктивних економіко-інституційних підходів мають швидше якість інерції.
Об’єктивне сприйняття надмірної відкритості як фактора ризику сьогодні
переважає, і у світовому просторі розвивається парадигма переваги націо-
нальних і регіональних інтересів, а прийняття рішень переміщується
з глобального на національний рівень, на якому все частіше встановлю-
ються бар’єри для впливу екзогенних факторів впливу.
Явище "розсіченої планети" стає чільним фактором, який визнача-
тиме складність, багатовимірність і суперечливість процесів у світовому
суспільному просторі, систематизувати які будуть не в силах ні інститути
національного рівня, ні їхні наднаціональні аналоги.
Існування та ефективність світових наднаціональних інститутів дедалі
частіше і гостріше викликатиме сумнів у зв’язку з тим, що вже зараз ін-
ститути міжнародного рівня стають заручниками національних пріоритетів,
винесених на глобальний рівень. Глобальні інститути лихоманить від не-
скінченного потоку національних інтересів, що вступають у конфлікт у гло-
Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору
41
бальному просторі. Вирішуючи проблеми національного рівня, глобальні
інститути піддають себе глибокій деструктивній трансформації, що зво-
дить до мінімуму стратегічну ефективність подальшого існування цих
інститутів.
Ці процеси геополітичної та геоекономічної невизначеності відбува-
тимуться в умовах вибудовування довгострокової часової парадигми
в контексті зростання довгострокового інвестиційного попиту. Однак ін-
ституційна неготовність прийняти нову часову традицію призведе до пробле-
ми дефіциту ліквідності у світовому економічному просторі. В останньому
дослідженні, поданому аналітиками компанії МакКінзі, у зв’язку з обґрун-
туванням майбутніх тенденцій світового фінансового ринку висловлюють-
ся такі міркування11. Тенденції руху заощаджень та інвестицій такі, що
найближчим часом почнеться формування висхідного інвестиційного тре-
нда. Ці процеси будуть обумовлені зростаючим попитом на інвестиційні
ресурси з боку економік, що розвиваються, Азії та Латинської Америки.
З іншого боку, реалізація в Китаї політики стимулювання внутрішнього
споживання призведе до того, що Китай скоротить пропозицію ліквідності
на світовому ринку. Тому світ входить в епоху, коли схильність до інвесту-
вання перевищуватиме схильність до заощадження. Більш висока вартість
капіталу призведе до того, що суб’єкти, схильні зберігати, будуть в істотному
виграші, а суб’єкти, схильні до виходу на кредитний ринок, будуть більш
обережними та обачними при здійсненні позик. Результати дослідження ін-
вестування у світовій економіці за останні 30 років показують, що:
— частка інвестицій у ВВП знижувалася, починаючи з 1970-х років,
незважаючи на абсолютне збільшення; суттєве зменшення попиту на ін-
вестиції призвело до падіння відсоткових ставок і кредитного буму;
— сьогодні світ перебуває на порозі колосальних змін, пов’язаних із
підвищенням попиту на інвестиції, який перевищить попит на інвестиції
часів повоєнного відновлення Європи і Японії;
— зростаючий попит на інвестиції надасть істотний тиск на відсоткові
ставки, незалежно від темпів зростання заощаджень; це відбудеться про-
тягом наступних п’яти років, коли половина всіх світових заощаджень ви-
явиться на ринках Латинської Америки та Азії12.
Про справедливість цих висновків свідчить статистика. Як показують
дані Економічної комісії ООН по Латинській Америці і Карибському регіону
(ECLAC — economic commission for Latin America and the Caribbien), прямі
іноземні інвестиції в економіку одинадцяти країн регіону збільшилися на
16,4% у першій половині 2010 року порівняно з аналогічним періодом ми-
нулого року. Завдяки зростанню більш ніж на 7 млрд дол. у першому пів-
річчі, іноземні інвестиції в цьому році досягнуть позначки 50,345 млрд
дол. США. Збільшення обсягу іноземних інвестицій пояснюється в першу
чергу стабільністю і економічним зростанням, які показують більшість кра-
їн Латинської Америки і Карибського регіону. У прикладі з Південною
Америкою, високі ціни на сировину продовжують заохочувати прямі іно-
11 Farewell to cheap capital? // McKinsey Global Institute. — December 2010. — www.
mackinsey.com.
12 Ibid.
В.О.Корнівська
42
земні інвестиції в розвідку і видобуток вуглеводнів. До цього додаються
відновлення світової торгівлі і стійкі перспективи на міжнародних фінансо-
вих ринках. У 2010 році Мексика, як Чилі й Перу, відновила свої позиції
одержувача прямих іноземних інвестицій. У Центральній Америці, в Коста-
Ріці і Панамі, також спостерігається зростання у порівнянні з 2009 роком.
У першій половині цього року Бразилія продовжує залишатися найпри-
вабливішим у регіоні ринком для інвестицій, їхній обсяг у першому півріччі
становив 17,13 млрд дол. США13.
Це означає, що найближчим часом світ відчує крайню нестабільність
у зв’язку з тим, що система глобальних донорів і реципієнтів змінюватиме
склад своїх учасників, а гонитва за інвестиційними ресурсами, необхідни-
ми для посткризового відновлення, вкрай загострить систему світових
відносин. Тенденції взаємозв’язку і взаємозалежності, об’єктивно сфор-
мовані процесами глобалізації, стикатимуться з новими явищами геополі-
тики і геоекономіки. Глобальність та конвергенція, що призводили до
зменшення відсоткових ставок, долатимуться, на їхнє місце приходити-
муть національні та регіональні ендогенні пріоритети, що разом із зрос-
танням світового інвестиційного попиту стане об’єктивною підставою для
зростання відсоткових ставок у довгостроковій перспективі.
Пом’якшити ситуацію могло б ефективне реформування світового
фінансового ринку, спрямоване на створення основ переважання інвесту-
вання в реальний сектор. Однак і тут сьогодні розвиваються процеси, які
значно посилять світову нестабільність, оскільки простір фінансового рин-
ку також вступить у боротьбу за обмежені ресурси, маючи при цьому зна-
чні переваги, що виникли у зв’язку з підвищенням інтегрованості світових
фінансів, зокрема, в системі об’єднаних фондових бірж.
Тому сьогодні з певною часткою впевненості ми можемо стверджу-
вати, що світ вступає в епоху найглибших трансформацій глобального,
регіонального, національного рівнів, які відбуватимуться одночасно, фор-
муючи складну систему взаємопов’язаних процесів і явищ, що мінімально
піддаються управлінню.
З іншого боку, в цьому складному, багатовекторному русі вже зараз
можна побачити паростки можливого посткризового відновлення, пов’я-
заного з формуванням довгострокової часової парадигми.
Якщо звернутися до показників країн Латинської Америки, які цілком
можуть стати каталізатором "інвестиційних бумів", то тут вбачається гли-
бока стратегічна тенденція до посилення довгострокових пріоритетів роз-
витку. Головним трендом розвитку Латинської Америки і країн Карибсько-
го басейну є забезпечення стійкого зростання в довгостроковій перспек-
тиві за рахунок реалізації програм адаптації до кліматичних змін та
розвитку еко-виробництва. У країнах регіону приймаються Національні
стратегії і реалізуються конкретні кроки в структурній, фінансовій, інвес-
тиційній і соціальній політиці, спрямованій на створення умов стійкого
зростання у зв’язку з глибокими, докорінними змінами у промисловості та
сільському господарстві. У Бразилії зростає виробництво палива з біома-
13 Официальный сайт: Economic commission for Latin America and the Caribbien. —
www.eclac.cl.
Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору
43
си, збільшуються обсяги будівництва соціального житла з сонячними па-
нелями. У ряді інших країн спостерігаються тенденції до сталого розвитку
екотуризму, екологічного сільського господарства, розвиток інфраструк-
тури для адаптації до змін клімату, розвиток галузі переробітку побутових
відходів. Стійкий тренд на розвиток еко-виробництва призводить до зміни
в структурі зайнятості на користь так званих "зелених робочих місць"
(таблиця).
Таблиця
Кількість "зелених робочих місць" за видами діяльності
2008 року в Бразилії
Вид діяльності Кількість робочих місць
Лісове господарство 139768
Виробництво відновлювальної енергії 547569
Утилізація відходів і керування екологічними ризиками 303210
Ремонт і технічне обслуговування 435737
Суспільний транспорт і альтернативні шляхи транспорту-
вання землею і повітрям 797249
Телекомунікації і послуги телефонного зв’язку 429526
Джерело: Economic commission for Latin America and the Caribbien. — www.eclac.cl.
Про суттєві економічні зрушення в регіоні свідчать дані спільної до-
повіді ECLAC та Міжнародної організації праці, в якому констатовано зни-
ження рівня безробіття в регіоні в 2010 році на 0,6% у зв’язку з економіч-
ним зростанням, що становив 6%. У 2011 році прогнозується подальше
зниження безробіття на 0,2—0,4% і збільшення внутрішнього попиту14.
У цьому контексті важлива також прихильність до довгострокового
створення вартості, пов’язаного здебільшого з тими громадськими ефек-
тами, які обумовлює операційна активність. Вже сьогодні багато пред-
ставників бізнес-простору говорять про необхідність реалізації соціально
відповідальних ініціатив, 75% респондентів, які брали участь у нещодав-
ньому соціологічним опитуванні, готові здійснювати екологічні, соціальні,
управлінські нововведення для створення вартості в довгостроковій перс-
пективі15. А в країнах все тієї ж Латинської Америки цей тренд активно
реалізується. Багато урядів виконують масштабні гуманітарні програми:
у 2010 році Болівія, Еквадор і Венесуела приєдналися до Куби в списку
країн, які, за даними ЮНЕСКО, повністю ліквідували неграмотність серед
населення. У регіоні активно створюються медичні освітні установи за ку-
бинською моделлю, яка на сьогоднішній день вважається однією з кращих
у світі, оскільки є соціально орієнтованою. Була проведена грандіозна
програма "Диво", яка дозволила відновити зір більш ніж 2 мільйонам лю-
дей по всій Латинській Америці.
Наведені дані свідчать про те, що посткризове відновлення, яке для
країн Європи та Північної Америки є поки що невизначеною перспекти-
вою, для Латинської Америки є стратегічним, реально здійсненним за-
вданням, оскільки процеси, що відбуваються в цьому регіоні, свідчать про
формування стратегічного, поки що нестабільного і ризикового, але циві-
14 Там же.
15 Dominic Barton. Capitalism for the long term.
В.О.Корнівська
44
лізаційно та інституційно обумовленого соціального клімату, необхідного
для реалізації довгострокових стратегій. Довгострокові перспективи вима-
гають високого рівня довіри, яке, судячи зі зростання прямих іноземних
інвестицій і соціоінституційного клімату, успішно розвивається в цьому
регіоні. Як справедливо зазначають дослідники, країнам Латинської Аме-
рики вдалося успішно подолати смугу найжорстокіших криз 1990-х — по-
чатку 2000-х років (у Мексиці — в 1994, в Бразилії — в 1999, в Аргентині —
в 2001—2002), при цьому не тільки зберігши мир у регіоні, а й продемонс-
трувавши здатність до стійкого економічного зростання; військові дикта-
тури, кабальні договори з МВФ, безпрецедентний зовнішній тиск з боку
США і найрадикальніші неоліберальні уряди. Останнім часом латиноаме-
риканці почали демонструвати завидну незалежність у політиці і відстою-
вати свої власні інтереси на міжнародній арені. Новообрані уряди в бага-
тьох державах (уряд Лула да Сілва, Уго Чавеса, Ево Моралеса, Рафаеля
Корреа) свого часу повністю відмовилися від неолібералізму. Це супрово-
джується регіональними інтеграційними процесами, за яких заохочуються
інноваційні способи інтеграції, що часто йдуть урозріз з комерційною ви-
годою. Латинська Америка поступово перетворюється на могутній блок із
власними інтересами і програмою.
Тому, очевидно, що на світову економіку чекає відновлення, але
вкрай нерівномірне і досить хворобливе, оскільки зміна полюсів впливу
і вибудовування нових векторів відносин будуть пов’язані з глибокими ін-
ституційними деформаціями, які потребуватимуть нового стратегічного
сприйняття світової економіки і міжнародних економічних відносин. І в цій
системі нових взаємозв’язків, заснованих на переважної реалізації націо-
нальних пріоритетів, абсолютно необхідним є розвиток нової стратегії
економічного мислення, що спирається на пріоритети довгострокового
економіко-інституційного розвитку. Вибудовування стратегії довгостро-
кових економічних ефектів вимагатиме відповідних соціоінституційних,
економічних, політичних і фінансових трансформацій, що в першу чергу
обумовлюватимуть формування простору довіри та цивілізаційної дина-
мічної стабільності, які зміцнять підґрунтя для появи необхідних соціаль-
них феноменів.
Про вирішальне значення соціального фактора для економічного
прориву писав Пітер Друкер у своїй роботі "За фасадом інформаційної
революції", де він вказав, що, незважаючи на наріжне значення появи па-
рової машини і залізниці для інноваційного розвитку промислового ХІХ
століття, саме соціальний клімат, який став духовним породженням індус-
тріальної революції, став запорукою довгострокового економічного успіху:
"Нові галузі, що виникли після появи залізниці, в технологічному плані ма-
ло чим були зобов’язані паровій машині або індустріальній революції в ці-
лому. Вони аж ніяк не були її породженням "плоть від плоті" — вони були
її "духовним породженням". Вони стали можливими тільки завдяки ство-
реному промисловою революцією настрою умів і розвиненим нею вмін-
ням. Це був умонастрій, який приймав — і більш того, із завзяттям вітав —
винахід і новацію. Це був умонастрій, який приймав — і з завзяттям вітав —
Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору
45
нові продукти і нові послуги"16. Цілком очевидно, що вибудовування дов-
гострокової стратегії економічного розвитку та можливого економічного
прориву неможливе без особливого соціального клімату "інноваційного
вітання", клімату ефективного втілення, розповсюдження та поглинання
інновацій, того клімату, який сьогодні активно розвивається в Азії, євро-
пейських країнах, де державна інноваційна політика спрямована перш за
все на створення спонукальних причин до використання інноваційних тех-
нологій і на стимулювання населення до використання альтернативної
енергетики та екологічно чистої продукції, і в Латинській Америці, де роб-
ляться перші кроки щодо структурної перебудови і створення "зелених
робочих місць".
Новий соціальний клімат сформує інститути і цінності, які уможлив-
лять появу нових галузей, і створять новий соціальний пласт професіона-
лів високої якості та соціального призначення, що відповідають за укорі-
нення досягнень інноваційного прогресу в економічному житті. І саме со-
ціальний клімат з усіх умов довгострокового економічного зростання є
найбільш важливим фактором, оскільки саме "соціальне" найбільш довго-
строкове. Невипадково Пітер Друкер написав: "У сучасних умовах розвит-
ку інформаційної економіки "ключем" до утримання лідерства в економіці
і технології, які ось-ось виникнуть, схоже, будуть соціальне становище
професіоналів знання і соціальне прийняття їхніх цінностей"17.
16 Друкер П.Ф. За фасадом информационной революции // Русский архипелаг. —
www.archipelag.ru.
17 Там же.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28467 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1811-3141 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:51:41Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Корнівська, В.О. 2011-11-12T17:07:08Z 2011-11-12T17:07:08Z 2011 Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору / В.О. Корнівська // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 36-45. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1811-3141 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28467 330.34.01 Аналізується парадигма короткострокових економічних ефектів, що переважає в передкризовий період, характеризується іпотечна криза, що стала каталізатором світової фінансової кризи. Обґрунтовано завдання посткризового відновлення в контексті соціоінстітуційного реформування, спрямованого на створення умов для переважання довгострокової часової парадигми в глобальному соціоекономічному просторі. A paradigm of short-term economic effects that prevails in the pre-crisis period is analyzed. The mortgage crisis that catalyzed global financial crisis is characterized. The goals of post-crisis recovery are stipulated in the context of socio-institutional reforms aimed at creating conditions for making a long-term temporal paradigm prevalent in global socio-economic environment. uk Інститут економіки та прогнозування НАН України Економічна теорія Інституціональні проблеми економічного розвитку Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору Modern Trends in the Development of Global Economic and Institutional Space Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору Корнівська, В.О. Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| title | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору |
| title_alt | Modern Trends in the Development of Global Economic and Institutional Space |
| title_full | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору |
| title_fullStr | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору |
| title_full_unstemmed | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору |
| title_short | Сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору |
| title_sort | сучасні тенденції розвитку глобального економіко-інституційного простору |
| topic | Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| topic_facet | Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28467 |
| work_keys_str_mv | AT kornívsʹkavo sučasnítendencíírozvitkuglobalʹnogoekonomíkoínstitucíinogoprostoru AT kornívsʹkavo moderntrendsinthedevelopmentofglobaleconomicandinstitutionalspace |