Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
Зроблено спробу комплексного аналізу концептуальних засад конкурентної культури. Визначено основні причини формування конкурентної культури на сучасному етапі. Розглянуто проблеми формування конкурентної культури в Україні та окреслено шляхи їх подолання. A contribution is made into a complex analys...
Saved in:
| Published in: | Економічна теорія |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки та прогнозування НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28468 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики / Г.М. Филюк // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 46-58. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859776251168817152 |
|---|---|
| author | Филюк, Г.М. |
| author_facet | Филюк, Г.М. |
| citation_txt | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики / Г.М. Филюк // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 46-58. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічна теорія |
| description | Зроблено спробу комплексного аналізу концептуальних засад конкурентної культури. Визначено основні причини формування конкурентної культури на сучасному етапі. Розглянуто проблеми формування конкурентної культури в Україні та окреслено шляхи їх подолання.
A contribution is made into a complex analysis of conceptual foundations of the culture of competition. The main causes of the formation of the culture of competition in modern conditions are defined. The problems of formation of competition culture in Ukraine are reviewed and the ways of resolving them are outlined.
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:53:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
46 © Г.Филюк, 2011
УДК 304.4
Г.М.Филюк, д-р екон. наук,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
КОНКУРЕНТНА КУЛЬТУРА В СИСТЕМІ ЗАХОДІВ
КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ
Зроблено спробу комплексного аналізу концептуальних засад конкурентної куль-
тури. Визначено основні причини формування конкурентної культури на сучасному
етапі. Розглянуто проблеми формування конкурентної культури в Україні та окрес-
лено шляхи їх подолання.
Актуальність наукової розробки проблеми формування конкурентної
культури на сучасному етапі визначається дією таких взаємопов’язаних
між собою факторів.
По-перше, дослідники проблем розвитку конкуренції відзначають ни-
зький рівень конкурентної культури у країнах з транзитивною економікою.
Це зумовлено традиціями економічного розвитку, коли учасники ринку
пов’язували і пов’язують переваги у конкурентній боротьбі не з ефективні-
шим використанням обмежених ресурсів, а з перерозподільною діяльністю
держави. Саме у транзитивних економіках антимонопольні органи повинні
акцентувати увагу на розвитку уявлень про переваги конкуренції для самих
підприємств, споживачів, суспільства в цілому. З огляду на це потрібні нові
підходи у професійній підготовці менеджерів, економістів, юристів, а також
існує нагальна потреба подолати існуючі стереотипи мислення.
По-друге, на сучасному етапі дослідження питань конкурентної куль-
тури в Україні не тільки не входить у число пріоритетних, але навіть не роз-
починається. Очевидно, не в останню чергу це зумовлено тим, що дотепер
у нашій країні поняття "конкурентна культура" поряд з іншими однопоряд-
ковими поняттями — "економічна культура", "інтелектуальна культура",
"корпоративна культура" тощо — залишаються малодослідженими. Більше
того, слід погодитися, що "культура взагалі навіть не розглядається (не ка-
жучи про використання) як чинник розбудови суспільства та кожної його
підсистеми — економіки, політики, права, охорони здоров’я тощо"1.
По-третє, світовий досвід свідчить, що у тих країнах, де держава
приділяє постійну увагу регулюванню конкуренції, формує у широких
верств підприємців та управлінців так звану "культуру конкуренції", сус-
пільне виробництво розвивається найефективніше, в інтересах усього на-
роду, а не окремих його представників — олігархів. А там, де цим питан-
1 Кондрашова-Діденко В.І., Діденко Л.В. Культура виробництва: сутність, типи вико-
ристання // Теоретичні та прикладні питання економіки. — 2007. — № 13. — С. 60.
Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
47
ням не приділяють належної уваги, конкуренція набирає нецивілізованих
жорстоких рис, наслідком чого є банкрутство великої кількості підприєм-
ців, антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним станови-
щем, зростання цін та інші явища, що вкрай негативно впливають на рі-
вень життя населення.
Необхідність ґрунтовного дослідження проблеми формування конку-
рентної культури актуалізується в умовах глобалізації економіки. Ще більш
гостро це питання постало в період масштабної економічної кризи, яка
у 2008—2009 роках охопила не тільки економічну, а й соціальну та політич-
ну сфери більшості країн світу. В умовах значного спаду виробництва
флуктуаційні процеси в усіх сферах суспільного буття радикальним чином
змінюють культурні цінності, а значить, і мотивацію поведінки. Загострен-
ня конкурентної боротьби на тлі загального спаду виробництва стимулює
суб’єктів підприємницької діяльності не тільки до підвищення власної
ефективності на основі використання передових техніки і технологій, мо-
дернізації виробництва, підвищення якості та розширення асортименту
продукції, зниження собівартості та цін на власну продукцію. Дедалі час-
тіше застосовуються "правила гри", які суперечать чесним звичаям у під-
приємницькій діяльності, недобросовісні методи конкуренції, які в кінце-
вому підсумку завдають істотної шкоди суспільству. Це дає науковцям
підстави для висновку, з яким важко не погодитися: саме конкуренція,
якій ми приділяємо багато уваги (у тому числі і насамперед в економіці),
може призвести до суперечливих викликів, абсолютно не зрозумілих за
своїми наслідками для людства і з загрозою для свободи вибору2.
Крім того, глобальний масштаб кризи, на нашу думку, значною мі-
рою був зумовлений нездатністю окремих держав сприяти ефективній ор-
ганізації суспільства, забезпечити національну безпеку та втримати ба-
ланс між економічно ефективним і соціально справедливим розвитком.
Державне регулювання відтворювальних процесів зазнало істотних змін
внаслідок обмеження впливу національних урядів на розробку правил
і норм суспільного життя, а також на реалізацію незалежної внутрішньої та
зовнішньої політики. У міру зниження питомої ваги національних держав
у забезпеченні конкурентного порядку на своїх територіях зменшилася
дієвість багатьох напрацьованих механізмів контролю за діяльністю гло-
бальних компаній, тоді як система наднаціональних конкурентних органів
ще не сформувалася. За таких умов лише високий рівень конкурентної
культури може бути певним мотивом для розумного самообмеження
у конкурентній боротьбі.
У соціально-психологічному аспекті питання економічної культури
особистості розглядали вже на початку ХХ ст., що було пов’язано зі зрос-
танням психологічного фактора в економічній діяльності людини. У зару-
біжній науці такі дослідження здійснюються переважно в межах економіч-
ної психології (А.Маршалл, Г.Мюнстенберг, Г.Тард, Г.Ріккерт, М.Вебер,
2 Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвит-
ку : монографія. — К., 2009. — С. 9.
Г.М.Филюк
48
Е.Дюркгейм, В.Зомбард, Р.Рюттенгер, Р.Пайс, П.Монсон, М.Кастельс) та
соціології (Т.Парсонс, П.Сорокін, Ф.Тейлор, Е.Мейо).
Сутність та проблеми формування економічної культури досліджува-
лися такими зарубіжними та вітчизняними економістами-теоретиками як
В.Геєць, Я.Кузьмінов, В.Кондрашова-Діденко, А.Сур’як, В.Тарасевич та ін.
На жаль, сьогодні відсутні фундаментальні праці українських науковців,
у яких досліджувалися б проблеми становлення конкурентної культури у
вітчизняній економіці, її вплив на формування конкурентоспроможності
господарюючих суб’єктів, їх етичну поведінку на ринку та підвищення
добробуту нації.
Зважаючи на це, метою запропонованої статті є спроба комплексно-
го осмислення теоретико-методологічних засад конкурентної культури,
особливостей її становлення в умовах національної ментальності в період
динамічних глобальних змін.
Дослідження основних аспектів розвитку конкурентної культури
в Україні необхідно розпочати із виявлення сутності цього феномену,
його співвідношення з іншими однопорядковими поняттями і категорія-
ми, характеристики сучасного її стану в нашій державі, а також через
розуміння сутнісних можливостей конкурентної культури виявити її вплив
на формування ефективного конкурентного середовища в національній
економіці.
Теоретичні засади конкурентної культури
Аналізуючи конкурентну культуру, необхідно виходити з таких кон-
цептуальних передумов.
По-перше, концепт "конкурентна культура" у дослідженні викорис-
товується як елемент конкурентної політики держави. Під останньою ми
розуміємо сукупність заходів, методів та інструментів держави, спрямова-
них на створення та захист конкурентного середовища на ринку, на попе-
редження і безпосереднє припинення проявів монополізму, на сприяння
розвиткові конкурентних відносин і добросовісної конкуренції між суб’єк-
тами господарювання, на підвищення конкурентної культури суспільства.
На відміну від антимонопольної політики, яка є пасивною (за винятком
контролю за економічною концентрацією), формування культури конкурен-
ції є елементом активної конкурентної політики.
По-друге, важливим термінологічним аспектом, який слід висвітлити
на початку розгляду запропонованої проблеми, є синонімічний характер
досліджуваних понять. У нашому дослідженні будемо розуміти як синоніми
такі поняття, як "конкурентна культура" і "культура конкуренції".
По-третє, термін "конкурентна культура" ще не набув широкого ви-
користання у категоріальному апараті економічних, юридичних і навіть со-
ціальних наук. Тому ця стаття, не претендуючи на скрупульозність масш-
табного дослідження, є спробою загального визначення сутності, основ-
них засад конкурентної культури, проблем і перспектив її формування
в Україні. Вона має дискусійний характер, а її автор готовий до конструк-
тивної критики.
Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
49
Відзначимо, що вперше питання про культурний вимір економічного
життя поставив основоположник класичної політекономії А.Сміт, який за-
значав, що економічне життя глибоко вкорінене в соціальному, і його не-
можливо зрозуміти окремо від звичаїв, уподобань і підвалин конкретного
досліджуваного суспільства — одним словом, окремо від його культури3.
Фундаментальний вплив системи моральних цінностей на спосіб господа-
рювання підкреслював також інший англійський економіст Дж.Мілль4.
С.Булгаков у "Філософії господарства", розглядаючи релігійно-філософ-
ські основи господарства, відзначав, що "господарство є явищем духов-
ного життя" такою ж мірою, якою є всі інші сторони людської діяльності
і праці. Всяка господарська епоха, на думку вченого, має свій дух і у свою
чергу є породженням цього духу, а кожна економічна епоха має свій осо-
бливий тип "економічної людини", яка породжується духом господарства5.
До подібного висновку приходить видатний американський соціолог
Ф.Фукуяма на основі дослідження різних епох соціально-економічного
розвитку і сучасного становища різних країн. Дослідник також вважає, що
найважливішим фактором формування економічної політики є культура,
підкреслюючи, що вона є "успадкованою етичною навичкою чи звичкою".
Але, на його думку, культура "змінюється дуже повільно — значно повіль-
ніше, ніж ідеологія"6.
При дослідженні впливу культури на економічне життя суспільства
ключовою проблемою виступає визначення самого поняття культури, яке
є надзвичайно широким, оскільки в ньому відображається складне, бага-
тогранне явище людської історії. Не випадково дослідники, фахівці — фі-
лософи, культурологи, економісти, історики — давно намагаються витлу-
мачити його зміст, але й донині не можуть сформулювати таке визначен-
ня культури, яке б задовольнило якщо не всіх, то хоча б більшість учених.
За Г.Гегелем, культура — це система формотворень людини, тобто куль-
тура — це те, що пов’язується зі специфічно "людським", соціальним,
з сутністю людини7. У цьому розумінні культура "пронизує" все суспільст-
во, всі його структурні одиниці: матеріальне, духовне, соціальне та інте-
лектуальне відтворення і системи, що їх забезпечують.
Економічна культура — це система економічних цінностей суспільст-
ва, в якій закарбовано нормативний канон "людини економічної", що ви-
значає особливості економічної соціалізації8. Сучасні російські науковці
трактують поняття "економічна культура" як капітал особливого роду,
який, по-перше, вбирає крок за кроком реальні економічні відносини,
3 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов ; пер. с англ. —
М., 2007.
4 Милль Дж. Основы политической экономии : в 3 т. — М., 1980. — Т. 3.
5 Булгаков С.Н. Философия хозяйства. — М., 1990. — С. 143.
6 Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию ; пер. с
англ. — М., 2004. — С. 66, 67.
7 Гегель Г. Феноменология духа : соч. в 14 т. — Т. 4. — М., 1977. — С. 134.
8 Москаленко В. Соціально-психологічні засади економічної культури особистості
// Український центр політичного менеджменту. — http://www.politik.org.ua/vid/
magcontent.php3?m=6&n=72&c=1681
Г.М.Филюк
50
пронизує й вибудовує їх у продуктивно діючу систему, що реалізує вимо-
ги критеріїв соціально-економічного та науково-технічного прогресу і, по-
друге, забезпечує нагромадження цінностей культури й приріст продукти-
вного і людського капіталу, які відкривають нові можливості економічного
зростання та соціального прогресу9. Західні дослідники поняття "культу-
ра" в економічній науці трактують у широкому та вузькому розумінні.
У широкому розумінні під культурою розуміють зміст, цінності, норми та
експресивні символи, які поділяються людьми10. У вузькому значенні під
культурою можна розуміти суспільні норми та індивідуальні переконання,
які дозволяють досягати певної рівноваги у взаємодіях між людьми — рів-
новаги Неша11.
Специфічною формою економічної культури є конкурентна культу-
ра. За аналогією загального визначення культури та економічної культу-
ри, відомі російські дослідники А.Шастітко і С.Авдашева трактують кон-
курентну культуру як створення різними групами у суспільстві переваг і
вигід, пов’язаних із захистом і розвитком конкуренції та втілених у сис-
темі цінностей, у неформальних правилах12. У цілому погоджуючись з
таким трактуванням цього терміна, зробимо деякі уточнення. На нашу
думку, "конкурентна культура" — це поняття, у якому відображено, з од-
ного боку, рівень розвитку конкурентних відносин у суспільстві, а з іншо-
го — ступінь поінформованості його членів про вигоди конкуренції для
окремого ринку і для економіки в цілому, про необхідність і позитивні
результати застосування антимонопольного законодавства, про доціль-
ність утримання від антиконкурентних узгоджених дій тощо. Інакше кажу-
чи, завдання конкурентної культури полягають у підвищенні знань еко-
номічних агентів, державних органів управління, органів судової влади
і суспільства в цілому про переваги розвитку конкуренції, про ту роль,
яку конкурентна політика може відіграти для розвитку й підтримання
конкуренції в умовах глобалізації, а також у переконанні економічних
агентів дотримуватися морально-етичних норм і цінностей у процесі ве-
дення конкурентної боротьби.
На нашу думку, конкурентна культура — це елемент конкурентної по-
літики держави, яка відображає рівень обізнаності всіх членів суспільства
щодо ролі конкуренції у підвищенні добробуту суспільства та проявляєть-
ся у ступені дотримання всіма суб’єктами господарювання законодавчих
і морально-етичних норм, чесних звичаїв щодо своїх контрагентів, держа-
ви, суспільства в цілому. Таким чином, конкурентна культура пов’язана
з економічною культурою, а через неї — з загальною культурою, з розвит-
ком людини в цілому і багато в чому визначається ними.
9 Нор А.В. Экономическая культура общества: проблемы теории и методологии. —
http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/152743.html.
10 Димаджио П. Культура и хозяйство // Экономическая социология (электронный
журнал). — 2004. — Т. 5. — № 3. — C. 45.
11 Lazear E. Culture and language // Journal of Political Economy. — 1999. — № 107(6).
— P. 95—126.
12 Шаститко А., Авдашева С. Адвокатирование конкуренции как часть конкурент-
ной политики // Вопросы экономики. — 2005. — № 12. — С. 116.
Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
51
Формування конкурентної культури у суспільстві необхідне ще й то-
му, що характерною особливістю економічного суб’єкта є моральна кате-
горія "економічний егоїзм", під яким розуміють такі ціннісні орієнтації еко-
номічного суб’єкта, які призводять до переважання в його економічній по-
ведінці корисних власних інтересів, які суперечать інтересам і потребам
інших економічних суб’єктів13.
Очевидно, економічний егоїзм має як позитивні, так і негативні на-
слідки. Позитивну роль егоїзму відзначав французький філософ-
матеріаліст К.Гельвецій, на думку якого, егоїзм іманентно властивий лю-
дині, є її природною властивістю і головним фактором суспільного роз-
витку14. На позитивну роль економічного егоїзму вказував також А.Сміт,
сформулювавши принцип "невидимої руки". Трактуючи ринковий меха-
нізм як "очевидну і просту систему звичайної свободи", вчений ствер-
джував, що ринкова економіка влаштована таким чином, що економічна
людина (індивід), який "має на увазі лише власний інтерес… переслідує
лише власну вигоду… невидимою рукою спрямовується до мети, яка зо-
всім не входила до її намірів… Переслідуючи власні інтереси, людина
часто реальніше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо
прагне це зробити"15. Негативна роль егоїзму проявляється в ненависті
економічних суб’єктів один до одного, яку вони переносять у середови-
ще функціонування свого бізнесу.
Конкуренція виникає між суб’єктами господарювання для задово-
лення особистих, колективних, групових, але егоїстичних за своєю суттю
потреб. Вона неминуча вже тому, що будь-який соціум завжди функціонує
в умовах обмеженості ресурсів. Тому економічний егоїзм є характерною
ознакою ринку, тож у реальному житті ігнорувати його повністю не можна.
У цьому зв’язку фахівці роблять висновок, з яким важко не погодитися, —
про необхідність формування раціонального економічного егоїзму, який
ґрунтувався б на принципах взаєморозуміння, довіри між економічними
суб’єктами, які задля досягнення власних цілей не ігнорують правами та
законними інтересами інших суб’єктів, у тому числі й конкурентів16.
На нашу думку, саме конкурентна культура спрямована на формування
розумного (раціонального) економічного егоїзму. Вона допомагає сфор-
мувати особливі управлінські установки економічних суб’єктів, що стиму-
люють їх дотримуватися етичних норм і чесних звичаїв у процесі ведення
конкурентної боротьби.
Підкреслимо: про високий рівень конкурентної культури можна го-
ворити тоді, коли учасники конкурентних відносин в умовах обмеженості
(рідкісності) ресурсів здатні усвідомлювати також об’єктивне право конку-
13 Петросян Д., Фаткина Н. Экономический эгоизм и гуманизация экономики //
Вопросы экономики. — 2010. — № 8. — С. 124.
14 Гельвеций К.А. О человеке, его умственных способностях и его воспитании. —
М., 1938.
15 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов ; пер. с англ. —
М, 2007. — С. 277.
16 Петросян Д., Фаткина Н. Экономический эгоизм и гуманизация экономики //
Вопросы экономики. — 2010. — № 8. — С. 125—126.
Г.М.Филюк
52
рента на задоволення своїх потреб та інтересів. Економічний суб’єкт,
якому властивий раціональний економічний егоїзм, може прагнути до до-
сягнення та дотримання конкурентних переваг допустимими способами
(методами добросовісної, сумлінної конкуренції), не порушуючи при цьо-
му інтересів інших учасників релевантного ринку. Без сумніву, що коли
один учасник ринку забезпечує собі конкурентні переваги, то інші учасни-
ки втрачають частину свого доходу, але масштаби втрат будуть "розум-
ними" (допустимими) і у певному сенсі оправданими.
Формування конкурентної культури в Україні
На думку окремих фахівців, в Україні вже сформовано конкурентне
середовище, а тому завдання державних органів полягає у захисті конку-
ренції17. Ми цю точку зору підтримуємо лише частково. Цьому є декілька
пояснень. По-перше, рівень монополізації вітчизняної економіки все ще
залишається досить високим. За різними оцінками, він сягає 44—78%
(в розвинутій ринковій економіці 10—12%). По-друге, за роки незалежності
в Україні, як і в інших пострадянських республіках, набрали сили тенденції
до створення монополістичного та інтервенціоністського ринкового госпо-
дарства з яскраво вираженими корпоративістськими рисами, відвертою
орієнтацією поведінки суб’єктів господарювання на одержання ренти та
паразитично-експлуататорською спрямованістю всього суспільства сто-
совно використання ресурсів країни. По-третє, недосконалість інституту
конкуренції в Україні за роки незалежності сприяла тому, що сьогодні мо-
нополізм набуває нових форм і масштабів, які суперечать інтересам досяг-
нення високої кінцевої ефективності. Нові монопольні утворення, що
з’явились у трансформаційний період, мають неринковий характер, бо
сформувалися не в ході економічної еволюції, а в результаті зміни влас-
ників на вітчизняних підприємствах або за рахунок незаконних методів
укрупнення ряду компаній. Особливість вітчизняної монополізації економі-
ки полягає у примусових поглинаннях, підкупі арбітражних управляючих,
використанні недосконалості законодавства тощо18.
На підставі цього приходимо до висновку, що тенденції сучасного
українського соціально-демократичного розвитку диктують необхідність
спрямовувати зусилля не тільки на підтримку конкуренції на ринку, але й у
багатьох випадках — на формування конкурентного середовища. І в першо-
му, і в другому випадках ключову роль може зіграти дотримання економіч-
ними суб’єктами принципів конкурентної культури — гуманності, справедли-
вості, чесності, раціональності, керованості, легітимності тощо19.
Необхідність формування культури конкуренції в Україні на сучасно-
му етапі, на наш погляд, зумовлена також рядом причин.
17 Костусев А. Конкурентная политика в Украине : монография. — К., 2004.
18 Филюк Г.М. Конкуренція і монополія в епоху глобалізації : монографія. — Жито-
мир, 2009.
19 Александрова О. С., Зубчик О. А. Конкуренція: благо чи зло: Специфіка та
тенденції розвитку. // Центр досліджень проблем конкуренції. — К., 2006.
Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
53
1. Поняття "конкуренція" ввійшло в категоріальний апарат вітчизня-
ної економічної науки лише близько двох десятиліть тому. Натомість
в економічній науці радянської доби конкуренція як явище поставала
у винятково негативному аспекті. У конкуренції проглядалися гостро-
конфліктні тенденції в економіці, які призводять до економічного та со-
ціального протистояння у суспільстві, до боротьби "всіх проти всіх". Саме
наївні уявлення про сучасну конкуренцію породжували такі дивні аналогії
з зовнішнім світом, за яких виходило, що в ринковій економіці економічні
відносини будуються за принципом "людина людині вовк". Конкуренти
оголошувалися смертельними ворогами, а в самому суперництві між то-
варовиробниками відмовлялися бачити стимули до розвитку економіки20.
Тож, сформувавшись як особистість в умовах адміністративно-командної
економіки, у якій були відсутні конкурентні відносини і переважав дух
співробітництва, більшість українців ще й досі сприймають конкуренцію
з тривогою та вороже.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські науковці в період
адміністративно-командної економіки були мало освічені про переваги
ринкової конкуренції, про управління конкурентною поведінкою компаній.
Наукові публікації про прогресивний досвід ринкового реформування за-
галом та позитивний вплив конкуренції на розвиток економіки зокрема
були недоступними як для науковців, так і для практиків. Відсутність ґрун-
товної науково-методологічної бази проведення економічних реформ ста-
ла причиною того, що інституційні перетворення у сфері становлення кон-
куренції на внутрішньому ринку здійснювалися стихійно і усвідомлювалися
населенням, підприємницьким середовищем, державою і навіть деякими
науковцями досить поверхово, опосередковано. Регулятивна роль держав-
них інститутів нерідко проявлялася також стихійно, без належної взаємодії
конкурентного відомства з різними гілками державної влади, міжнародними
організаціями, громадськістю тощо, а тому не забезпечила формування
ефективних конкурентних відносин в економіці. Як правило, більшість
державних регулюючих органів (крім АМКУ) досі скептично ставляться
до необхідності захисту конкуренції як дійового аспекту регулювання еко-
номіки. Є підстави стверджувати, що недооцінка ролі антимонопольної
політики та її недостатньо висока ефективність стали наслідком низького
рівня конкурентної культури на початкових етапах реформування націо-
нальної економіки (а точніше — її відсутності). Це спричинило поглиблення
проблеми монополізму на всіх рівнях економічної системи, незахи-
щеність прав на результати інтелектуальної діяльності, збереження не-
рівних умов конкуренції, низьку результативність застосування конку-
рентного законодавства.
2. З часу національної незалежності в Україні сформувалося знева-
жливе ставлення до законів з боку господарюючих суб’єктів, що також є
наслідком низького рівня економічної культури загалом та конкурентної
20 Рубин Ю.Б. Конкуренция: упорядоченное взаимодействие в профессиональном
бизнесе. — 2—е изд. — М., 2006. — С. 26.
Г.М.Филюк
54
зокрема. Як відомо, у багатьох розвинутих країнах століттями виховувала-
ся повага до "букви закону" і склалося шанобливе ставлення до них. На-
приклад, для англійців закон є "щось невблаганне", а тому "повага до
нього всмоктується з молоком матері". В Україні масові випадки пору-
шення норм конкурентного законодавства створюють значні перешкоди
для розвитку конкуренції на товарних ринках. Наслідком стає зниження
рівня конкуренції на товарних ринках. Володіючи інформацією про ситуа-
цію в Україні та про "переваги" українських підприємств, зарубіжні компа-
нії нерідко відмовляються від своєї ідеї виходу на український ринок, від-
даючи перевагу іншим державам, оскільки це знижує для них господар-
ські ризики.
3. У зв’язку з незавершеністю економічних перетворень в Україні,
а відтак і з економічною кризою, уряду дуже часто доводилося вирішувати
економічні проблеми, у тому числі проблеми економічної концентрації,
попередження недобросовісної конкуренції, уникнення антиконкурентних
узгоджених дій суб’єктів господарювання тощо. Інколи таке регулювання
призводило лише до поглиблення проблем та порушення конкурентного
законодавства органами влади та управління, що погіршувало і без того
низький рівень конкурентної культури у вітчизняній економіці.
4. Українська антимонопольна політика формувалася на основі "го-
тових рецептів", які пропонували західні радники — економісти, фінанси-
сти, керівники бізнесу, політики. З одного боку, це дозволило у відносно
короткий історичний термін створити інституційні передумови для фор-
мування й розвитку конкурентного середовища в українській економіці,
але, з іншого боку, очікуваних результатів досягнуто не було. Адже
у країнах з розвинутою економікою формування конкурентного середо-
вища відбувалося зовсім в інших історичних, економічних, етнічних, мен-
тальних умовах, що, без сумніву, здійснювало вагомий вплив на дотри-
мання суб’єктами господарювання правил і норм ділової етики. В Украї-
ні, як і в інших постсоціалістичних державах, конкурентну політику
почали запроваджувати за відсутності конкурентного середовища,
за умови тотально-одержавленої економіки, яка мала свою специфіку.
Тим часом за своєю природою конкурентна політика розрахована на
ринковий характер відносин в економіці та не передбачає інструмента-
рію, придатного для їх створення.
5. Економічна культура та її складові (у тому числі і культура конку-
ренції) в Україні як похідна культури взагалі ще й досі залишає на собі
відбиток минулого — тоталітарної системи господарювання. Західна
культура носила в собі просоціальну гуманістичну орієнтацію. Радянська
культура всією міццю тоталітарної системи формувала інший тип особи-
стості, ніж західна. Це був групоцентристський тип, головним для якого
були клас, партія, комуністичне суспільство, а все, що навколо — вороги,
проти яких припустимі будь-які засоби боротьби. Радянська епоха сфор-
мувала не тільки групоцентристську орієнтацію суспільства і особистості,
а й, відповідно, групоцентристські внутрішні, часто неусвідомлені наста-
Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
55
новлення. У сучасних умовах багато предметів і символів, пов’язаних
з цими настановами, виявилися дискредитованими і втратили колишню
привабливість. Предмети зникають, а настанови залишаються, бо вони
мають більшу інерцію і не змінюються раптово через зовнішні причини.
І дійсно, зараз ми спостерігаємо, здавалося б, різку, кардинальну зміну
символів і захоплень, однак за своєю внутрішньою суттю, за смислом
особистісних настанов, які їх породили, вони залишаються колишніми.
Наприклад, групоцентризм нині не тільки не подоланий, а й навпаки —
розквітнув, отримав нові форми і втілення: сепаратизм, націоналізм, різ-
ні форми групування, кучкування і протистояння21. У сфері господарської
діяльності групоцентризм, на нашу думку, проявляється у формі проти-
стояння великих бізнес-груп, які характеризуються прихильністю до різ-
них політичних сил, що нерідко реалізується у рейдерських атаках, сило-
вому захопленні власності і влади; у формі корпоративно-олігархічної
моделі господарювання тощо.
6. Тенденції сучасного соціально-демократичного вітчизняного роз-
витку формують два типи поведінки особистості — поступливий і агресив-
ний. Поступливий тип поведінки притаманний особистості, яка не намага-
ється уникати конкурентних відносин, побоюючись опинитися в програші.
Агресивний тип характерний для індивідів, які керуючись принципом "ме-
та виправдовує засоби", нерідко ведуть боротьбу за власне існування
у соціальному світі, а не суперництво за розподіл певних благ та ресурсів.
Система цінностей такого індивіда ґрунтується на повному відкиданні гу-
манності, добра, жалості, взаєморозуміння. Навпаки, він відчуває світ як
поле битви, де відповідно до дарвінівського вчення виживають найбільш
пристосовані, і вони знищують слабших. Зазвичай людські заздрість і рев-
нощі, агресивність та інші деструктивні прояви людської культури є озна-
кою так званої неокультуреної конкуренції22.
Але слід мати на увазі, що свідомість індивіда не залишається де-
якою статичною незмінною, вона має певні закони розвитку й саморозви-
тку власних структур (феномен ментального). На сучасному етапі мен-
тальність українців формують такі риси як релігійність, працелюбність,
поміркованість і миролюбність, потяг до освіти і знань, здоровий опти-
мізм, універсальність тощо. Наприклад, сучасний українець, як і представ-
ник Заходу, високо поціновує досягнення науки та техніки, але водночас
для нього важливо, щоб вони використовувалися задля гуманістичних ці-
лей. Всі ці риси дозволяють розвивати конкурентну культуру в Україні.
Тим часом побудова нового для нашої країни ринкового соціально-
економічного середовища, яке розвивається на засадах добросовісної
конкуренції, вимагає формування нової людини ринкового типу, якій
21 Москаленко В. Соціально-психологічні засади економічної культури особистості
// Український центр політичного менеджменту. — http://www.politik.org.ua/vid/
magcontent.php3?m=6&n=72&c=1681
22 Александрова О.С., Зубчик О.А. Конкуренція: благо чи зло: Специфіка та
тенденції розвитку // Центр досліджень проблем конкуренції. — К., 2006. — С. 107,
108.
Г.М.Филюк
56
притаманні такі загальновизнані риси ментальності, як готовність інтен-
сивно та високопродуктивно працювати, здатність до адаптації, іннова-
цій, перенавчання, високий рівень самодисципліни, прагнення підвищу-
вати власну конкурентоспроможність, формувати раціональне економіч-
не мислення, повага до права власності та орієнтація на зростання
власного капіталу, зацікавленість в успішній та прибутковій діяльності
компанії та інше.
Очевидно, що конкурентна культура як специфічна форма економіч-
ної культури має постійно розвиватися задля сприяння соціальному про-
цвітанню людини, нації, суспільства. У протилежному випадку конкуренція
не зможе ефективно виконувати свої функції.
Перспективи підвищення конкурентної культури
у вітчизняній економіці
В епоху глобалізації основним завданням конкурентної політики
нашої держави має стати прагнення до досягнення різних видів еконо-
мічної ефективності: алокативної (ефективності розподілу ресурсів між
альтернативними варіантами їхнього використання), виробничої (оптимі-
зації розміру компанії) та динамічної (ефективності галузі як структури,
що розвивається; впровадження інновацій, що мінімізують затрати; роз-
витку стимулів до інвестування). Відповідно мета конкурентної політики
держави має вбачатися не в досягненні абсолютно конкурентного ре-
зультату для певної галузі або ринку, а в коригуванні поведінки фірм-
монополістів у бік ефективності, досягнення прийнятного та адекватного
рівня конкуренції, тобто "ефективної" конкуренції. Інакше кажучи, для
оцінки ступеня законності діяльності компанії доцільно використовувати
не критерій її відповідності формальним конкурентним ознакам, а крите-
рій ефективності — створення умов для розвитку науково-технологічного
потенціалу української економіки, його максимального спрямування на
розробку, освоєння та широке використання принципово нових машин
і технологій тих науково-дослідних і проектно-конструкторських органі-
зацій, діяльність яких спрямовано на розробку нових і вдосконалення
існуючих виробництв наукомісткої та конкурентоспроможної на світовому
ринку продукції.
Рівень конкурентної культури значною мірою формують держава в
особі компетентних органів державної влади, громадські організації та й
самі суб’єкти господарювання. Прийняті в суспільстві культурні норми
і традиції держава закріплює законодавчо. Однак слід усвідомити і той
факт, що елементи культури (у тому числі й конкурентної) неможливо
ввести, лише використовуючи закони, декрети, накази.
Дієвим інструментом у формуванні конкурентної культури, на нашу
думку, є науково-прикладні дослідження, університетська освіта і вихо-
вання. Від ефективності цих соціальних інституцій залежить конкурентний
розвиток українського суспільства, бо саме вони спроможні подолати
Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики
57
стереотипи суспільної свідомості та створити сприятливу соціально-
психологічну атмосферу в конкурентному середовищі.
З огляду на це, формування конкурентної культури ставить на по-
рядок денний завдання знайти такі форми подачі інформації, такі форми
міжсуб’єктної взаємодії, які можуть "зачепити", втягнути громадськість
і підприємницьке співтовариство у процес її пізнання. Метою конку-
рентної культури є формування нетерпимості до антиконкурентної пове-
дінки та активна участь у виробленні найефективніших механізмів регу-
лювання ринку23.
Тема конкуренції в економіці має стати актуальною для широкої
суспільної дискусії на різних рівнях — адже саме завдяки конкуренції
споживачі отримують прямі вигоди. Конкуренція є основою модернізації
економіки, що в свою чергу підвищує її конкурентоспроможність та
сприяє зростанню добробуту нації. В.Геєць авторитетно стверджує:
"Справжній ринок починається тоді, коли суспільство, побудоване на
громадянських засадах (курсив мій. — Г.Ф.), відкриває простір для твор-
чої активності та професійного зростання людей, а держава, здійснюючи
ефективне, прозоре та гнучке регулювання економіки, підтримує умови
конкурентного середовища, яке виступає двигуном економічного про-
гресу й веде до скорочення розриву в розвитку між окремими країна-
ми"24. Громадянськість — це духовно-моральна цінність, світоглядна
і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов’язок і
відповідальність перед іншими суб’єктами, які співіснують з нею в певній
системі. Конкуренція ж забезпечує ефективність ринкової системи гос-
подарювання, гарантує особисті права і свободи людини, а тому являє
собою один з найбільших винаходів людства. Але конкуренція як свобо-
да вибору для господарюючих суб’єктів реалізується повною мірою і за-
безпечує вигоди всім лише в умовах громадянського суспільства.
Вважаємо за доцільне ввести хоча б до циклу дисциплін за вибо-
ром студента навчальну дисципліну "Конкуренція та конкурентна політи-
ка", яка б сприяла формуванню у випускників комплексу спеціальних
знань і вмінь з дотримання норм конкурентного законодавства, принци-
пів добропорядності та справедливості при виконанні своєї професійної
діяльності. Між тим, неодмінною умовою розвитку конкурентної культури
в Україні є виховання громадян, формування толерантної громадської
думки щодо підприємців. Як зазначають дослідники, немає конкуренції
без демократії, але нема і демократії без конкуренції. Специфіка діяль-
ності суб’єктів конкуренції в ринкових умовах детермінується саме куль-
турно-психологічними чинниками, які забезпечують стабільність ринко-
вих відносин.
23 Лихачев А.Е. Тезисы выступления заместителя Министра экономического раз-
вития Российской Федерации "О состоянии конкуренции в Российской Федера-
ции" на заседании Правительства Российской Федерации, г. Москва, 2 сентября
2010 г. // http://www.economy.gov.ru/minec/press/news/doc20100902_10.
24 Геец В. Трансформационные преобразования в Украине // Общество и эконо-
мика. — 2006. — № 3. — С. 25.
Г.М.Филюк
58
Крім того, на наступному етапі реалізації програми розвитку конку-
ренції в Україні необхідно реалізувати декілька основних завдань:
– створення "конкурентної карти" України — карти стану конкурент-
ного клімату на території всієї країни, у кожному регіоні;
– розроблення й реалізація галузевими міністерствами галузевих
програм розвитку конкуренції; усунення перешкод для ведення бізнесу на
регіональному рівні;
– внесення змін і доповнень до чинного законодавства про конку-
ренцію із залученням до його розроблення бізнес-товариства тощо.
Насамкінець, підкреслимо, без виховання в українських громадян
культури ведення конкурентної боротьби, тобто конкурентної культури,
ніякі, навіть, найбільш ефективні методи примусу і контролю не забезпе-
чать очікуваних (бажаних) результатів з формування в Україні дієвого кон-
курентного середовища на внутрішньому ринку.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28468 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1811-3141 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:53:00Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут економіки та прогнозування НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Филюк, Г.М. 2011-11-12T17:09:33Z 2011-11-12T17:09:33Z 2011 Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики / Г.М. Филюк // Економічна теорія. — 2011. — № 3. — С. 46-58. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1811-3141 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28468 304.4 Зроблено спробу комплексного аналізу концептуальних засад конкурентної культури. Визначено основні причини формування конкурентної культури на сучасному етапі. Розглянуто проблеми формування конкурентної культури в Україні та окреслено шляхи їх подолання. A contribution is made into a complex analysis of conceptual foundations of the culture of competition. The main causes of the formation of the culture of competition in modern conditions are defined. The problems of formation of competition culture in Ukraine are reviewed and the ways of resolving them are outlined. uk Інститут економіки та прогнозування НАН України Економічна теорія Інституціональні проблеми економічного розвитку Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики Culture of Competition in the System of Competition Policy Measures Article published earlier |
| spellingShingle | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики Филюк, Г.М. Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| title | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики |
| title_alt | Culture of Competition in the System of Competition Policy Measures |
| title_full | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики |
| title_fullStr | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики |
| title_full_unstemmed | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики |
| title_short | Конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики |
| title_sort | конкурентна культура в системі заходів конкурентної політики |
| topic | Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| topic_facet | Інституціональні проблеми економічного розвитку |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28468 |
| work_keys_str_mv | AT filûkgm konkurentnakulʹturavsistemízahodívkonkurentnoípolítiki AT filûkgm cultureofcompetitioninthesystemofcompetitionpolicymeasures |