Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства

У статті розглянуто питання внутрішніх і зовнішніх функціональних зв’язків законодавства про зовнішньоекономічну діяльність з метою підвищення рівня його ефективності та узгодженості внутрішньої структури. В статье рассмотрены вопросы внутренних и внешних функциональных связей законодательства о вне...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Date:	2010
Main Authors:	Ашурков, О.О., Овчаренко, Р.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Subjects:	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28487
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства / О.О. Ашурков, Р.В. Овчаренко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 44-53. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859609747936772096
author	Ашурков, О.О. Овчаренко, Р.В.
author_facet	Ашурков, О.О. Овчаренко, Р.В.
citation_txt	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства / О.О. Ашурков, Р.В. Овчаренко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 44-53. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	У статті розглянуто питання внутрішніх і зовнішніх функціональних зв’язків законодавства про зовнішньоекономічну діяльність з метою підвищення рівня його ефективності та узгодженості внутрішньої структури. В статье рассмотрены вопросы внутренних и внешних функциональных связей законодательства о внешнеэкономической деятельности с целью повышения уровня его эффективности и согласованности внутренней структуры. The paper considers issues of internal and external functional relations within the legislation on foreign economic activity in order to raise its efficiency and reconciliation of its internal structure.
first_indexed	2025-11-28T10:12:01Z
format	Article
fulltext	44 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ © О. О. Ашурков, Р. В. Овчаренко, 2010 УДК 346.58 О. О. Ашурков, канд. юрид. наук, завідуючий відділом, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк, Р. В. Овчаренко, юрист юридичного департаменту, АБ «УкрБізнесБанк» МЕТА І СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є досить особливим розділом госпо- дарського законодавства України, який з часів здобуття незалежності пройшов специфічний шлях свого розвитку. Формування його осно- вного масиву в умовах відсутності системоут- ворюючого акта господарського законодавства та визнання зовнішньоекономічної діяльнос- ті як особливого виду господарської діяльнос- ті призвело до впровадження достатньої кіль- кісні правових дефініцій, засобів і режимів, які мали інший зміст, ніж той, що встановлював- ся у внутрішньому господарсько-правовому ре- гулюванні. Безумовно, в законодавстві, яке по- винно опосередковувати зв’язок національної і світової економіки, можуть існувати особли- вості правового регулювання, але вони не ма- ють призводити до викривлення узгоджено- го правового регулювання господарської діяль- ності в цілому. Таким чином, у продовж певно- го періоду часу був порушений функціональний зв’язок між правовими нормами, які регламен- тують господарську діяльність на внутрішньо- му та на зовнішньому ринках. Серед основних чинників такого явища слід зазначити пануван- ня на початку 90-х років концепції невтручан- ня держави в економіку, що активно підтриму- валось представниками цивільного права. Глибока рецесія національної економіки останнього часу достатньо швидко продемон- струвала помилковість і неприйнятність ци- вілістичного підходу до правового регулюван- ня господарської діяльності. Зі зміною розу- міння ринкової економіки, як економіки де державне регулювання є невід’ємною складо- вою її стійкого функціонування та розвитку, була затребувана та набула свого широкого ви- знання господарсько-правова концепція пра- вового регулювання господарської діяльності. Одним із основних її положень є організаційно- майновий зміст господарських відносин, що обумовлює комплексній підхід до правового ре- гулювання відносин як із організації господар- ської діяльності, так і її здійснення. Серед зовнішніх чинників, під впливом яких проходило становлення національного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяль ності, слід відзначити перш за все створен- ня в 1992 р. Європейського союзу (далі – ЄС) та у 1994 р. – Світової організації торгівлі (далі – СОТ) і підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 94). Курс держави на вступ до вказаних наддержавних інституцій поставив за мету необхідність проведення гармонізації на- ціонального законодавства до положень угод, які визначають умови членства в них. Оскільки майбутнє членство України в ЄС поставлено в залежність від її вступу до СОТ, саме гармоніза- ція національного законодавства до юридичних документів СОТ набула в Україні спочатку най- більшої актуалізації. У той же час на порозі дво- річчя членства у СОТ постає актуальним якісно нове питання – питання підвищення ефектив- ності законодавства про зовнішньоекономічну діяльність і вдосконалення його структури. В економічній та юридичній літературі існує багато досліджень із проблематики умов вступу України до СОТ і гармонізації національного за- конодавства. Дане дослідження не ставить за мету провести оцінку економічних переваг чи недолі- ків від членства у СОТ, як і не є головною метою пропонування внесення окремих змін до законо- давства про зовнішньоекономічну діяльність, що спрямовані на підвищення його відповідності єв- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 45 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності ропейським чи міжнародним стандартам. Дане дослідження є спробою здійснити системний аналіз внутрішніх і зовнішніх функціональних зв’язків зако- нодавства про зовнішньоекономічну діяльність з ме- тою підвищення рівня його ефективності та узго- дженості внутрішньої структури. Методологічну основу дослідження скла- дає програмно-цільовий (програмно-функціо- нальний) підхід, який знайшов широкий роз- виток в науці господарського права. Одними із перших, хто запропонували доцільність вико- ристання програмно-цільового підходу у пра- вових дослідженнях, розкрили його зміст, ста- ли відомі представники господарсько-правової науки В. К. Мамутов і Г. Л. Знаменський. В основі програмно-цільовий підходу лежить ха- рактеристика системи господарського законо- давства як системи функціонально-цільової. Головним в оцінці її ефективності є катего- рія мети, засобом досягнення якої стає функ- ція, що виступає підметою на більш нижчому рівні. Наповнюючи наведене положення пра- вовим змістом, слід зазначити, що мета право- вого регулювання досягається внаслідок функ- ціонування узгоджених правових норм, а сту- пень досягнення мети є характеристикою його ефективності. Формування ефективної сис- теми господарського законодавства повинно розвиватися у напряму створення так званої сеті «вузлів» (визначеної сукупності норм), за допомогою яких ув’язуються воєдино розрізне- ні господарські зв’язки [1, с. 213–214]. Тільки у такий спосіб стає можливим врахувати при правовому регулюванні існуючий нерозрив- ний зв’язок між організаційними та майнови- ми елементами господарсько-правових відно- син [2, с. 147]. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, як ніякий інший сегмент господар- ського законодавства, зазнав і продовжує зазна- вати наслідки недостатнього застосування мож- ливостей програмно-цільового підходу до його формування. Основним напрямом розвитку за- конодавства про зовнішньоекономічну діяль- ність в останні десять років, без всякого сумні- ву, була його гармонізація відповідно до право- вих актів ЄС і СОТ. Реалізація цієї мети обумо- вила прийняття більш ніж сімдесятьох законів і значну кількість інших нормативно-правових актів, які докорінно змінили структуру законо- давства про зовнішньоекономічну діяльність. Однак слід зазначити, що, на наш погляд, така мета є хибною, остільки підміняє дійсні цілі засобами, а замість стратегії розвитку – пропо- нується тактика короткострокових дій. Якщо в інших країнах інтеграційні процеси сприйма- ються як додаткові можливості досягти бажаних для них результатів, то лише в Україні інтеграція була проголошена самоціллю. На теперішній час серед першочергових по- стає завдання дослідження та розробки заходів щодо підвищення ступеня відповідності існую- чої структури законодавства про зовнішньоеко- номічну діяльність поставленим перед ним ці- лям, за допомогою яких можуть бути реалізо- вана загальна мета господарського законодав- ства. Для програмно-цільового підходу питання мети є ключовим. У зв’язку з цим слід приділити окрему увагу визначенню загальних цілей госпо- дарського законодавства та його окремого роз- ділу – зовнішньоекономічного законодавства. Дослідження теоретичних аспектів мети госпо- дарського законодавства набуло свого розвитку в наукових працях Г. Л. Знаменського, який зазна- чає, що мета цієї галузі має не тільки правовий, але й економічний зміст. Причому правові цілі виступають засобами реалізації економічних, які у свою чергу є визначальними по відношенню до перших [2, с. 50–52]. В сучасних умовах, врахо- вуючи результати попередніх досліджень, загаль- ну мету господарського законодавства можна ви- значити як забезпечення ефективності суспільного виробництва, його соціальної спрямованості шля- хом оптимального сполучення ринкового саморегу- лювання економічних відносин та державного регу- лювання макроекономічних процесів. Поряд із загальною метою господарське за- конодавство має локальні правові та економічні цілі, які встановлюються для окремих підгалузей та інститутів цієї галузі. Мета законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, що має пред- метом свого правового регулювання особливий вид господарських відносин, виконує не тільки це важливе завдання, але й разом із тим також одночасно є засобом досягнення загальної мети господарського законодавства. Визначення мети законодавства про зовнішньоекономічну діяль- ність потребує розкриття її правового та еконо- мічного змісту. Щодо правового аспекту мети, то він є єдиним для всієї правової матерії і полягає в забезпеченні відповідності поведінки суб’єктів правовідносин ідеальній моделі, що встановлю- ється шляхом застосування форм впливу права (заборон, дозволів і приписів). Обґрунтування та визначення змісту еконо- мічної мети законодавства про зовнішньоеконо- 46 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности мічну діяльність раніше не було предметом спеці- альних юридичних досліджень. Наука господар- ського права лише наближається до повного ви- користання можливостей програмно-цільового підходу в окремих напрямах економіко-правових досліджень. Саме визначення цілей окремих ін- ститутів господарського законодавства ста- вить як першочергове завдання сьогодення «Концепція модернізації господарського законо- давства на базі Господарського кодексу України». Автори наведеної концепції цілком справедливо зазначають, що неозорий масив господарсько- правових актів, конгломератний і неузгоджений за своїм характером, не можливо трансформува- ти в систему господарського законодавства без правильного визначення та погодження між со- бою правових і економічних цілей [3]. Визначення економічної мети зовнішньо- економічного законодавства дозволить забез- печити стійкість внутрішньої структури, обумо- вити його ефективність і встановити найменш узгоджені групи правових норм. Така мета не створюється законодавцем виходячи із власно- го розсуду. Навпаки, вона формується виходя- чи із основного завд ання зовнішньоекономіч- ної стратегії держави. Одне з найбільш влучних і змістовних визначень національної зовніш- ньоекономічної стратегії міститься в Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розви- тку України на 2002–2011 роки» [4]. Відповідно до вказаного документа «ключове завдання зов нішньоекономічної стратегії – забезпечен- ня відповідно до світових стандартів і крите ріїв оптимальних параметрів відкритості україн- ської економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої економічної політики». Внутрішня організація складної системи зовнішньоекономічного законодавства повин- на забезпечити її стійкість від впливу проти- річ, які є невід’ємною ознакою зовнішньоеко- номічних відносин. Перш за все це протиріч- чя, які виникають: між вітчизняними підпри- ємствами та іноземними конкурентами на зо- внішньому ринку; між вітчизняними підпри- ємствами та іноземними конкурентами на вну- трішньому ринку; між вітчизняними підпри- ємствами на світових ринках; між державою та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльнос- ті. Відповідно до програмно-цільового підхо- ду узгодження зазначених вище протиріч мож- на розглядати як наступні основні підцілі або засоби досягнення загальної мети зовнішньо- економічного законодавства. Подолання протиріч між різними елемента- ми системи зовнішньоекономічних відносин по- требує застосування особливого методу право- вого регулювання, який дозволив би забезпечи- ти не тільки їх охорону і стабілізацію, але й роз- виток у необхідному напряму. З цього приво- ду Г. Л. Знаменський справедливо зазначає, що досягнення мети господарського законодавства та його окремих інститутів не можливо досяг- ти шляхом механічного поєднання традиційних правових методів: узгодження, підпорядкування і власних приписів. Ефективна реалізація функ- ції господарського законодавства – охорона, ста- білізація і спрямування розвитку відносин – по- требує впровадження єдиного метода правового регулювання, який інтегрує наведені вище тра- диційні методи. У методі правового регулюван- ня перехід від звичайного поєднання або віддан- ня переваги одному із засобів правового впливу до системної організації досягається шляхом їх підпорядкуванню ключовому принципу – прин- ципу рівного підпорядкування усіх суб’єктів гос- подарювання єдиному господарському поряд- ку [2, с. 70–71; 5, с. 70–71]. Саме завдяки вклю- ченню до єдиного методу правового регулюван- ня принципу господарювання компенсується відсутність тих ознак, які характеризують пра- вовий метод (засобів впливу на суспільні відно- сини), утворюється можливість для його загаль- ної характеристики. Принцип рівного підпоряд- кування усіх суб’єктів господарювання єдиному господарському порядку дозволяє організовува- ти господарські зв’язки між суб’єктами зовніш- ньоекономічних відносин таким чином, щоб вони, незалежно від конфлікту економічних ін- тересів, розвивали свої відносини переважно на засадах співробітництва. Саме на таких засадах у господарському праві утворюється система ме- тодів правового регулювання, яка включає єди- ний метод і автономні методи, сполучення яких не є випадковим або довільним. Мета зовнішньоекономічного законодав- ства обумовлюється не лише внутрішньодер- жавною стратегією економічного розвитку, але і впливом зовнішніх чинників, основним серед яких є режим міжнародних торговельних відно- син, встановлений у правових документах СОТ. В умовах відкритості світового торгівельного середовища мета національного законодавства 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 47 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності про зовнішньоекономічну діяльність не може суперечити меті правового регулювання міжна- родних економічних відносин. Однак, виходячи із внутрішньодержавних інтересів і рівня еконо- мічного розвитку, у кожній державі встановлю- ються своє специфічне співвідношення між за- собами досягнення зазначеної відповідності. Правові документи СОТ спрямовані на єдину мету, але в рамках такої єдності розрізня- ються два аспекти: економічний і юридичний. Визначальною, як і на національному рівні, є економічна складова. В умовах високого рівня лібералізації міжнародних економічних відно- син економічна мета правових документів СОТ може бути визначена за двома напрямами. По- перше, це створення та розвиток торговельної системи, яка встановлювала б рівні умови учас- ті в неї незалежно від стану економічного роз- витку держав. По-друге – унеможливлення від- критих економічних суперечок між окремими державами або економічними союзами. Враховуючи наведене вище, мету зовнішньо- економічного законодавства можна визначити як забезпечення сталого економічного розвитку еко- номіки держави в умовах рівноваги інте ресів дер- жави, національних та іноземних суб’єктів госпо- дарювання. Визначення мети законодавства про зо- внішньоекономічну діяльність дозволяє пере- йти до характеристики його внутрішньої струк- тури. Поняття структури системи було створе- но в історії науки з метою розробки універсаль- ної мови опису всього різноманіття різнорідних систем. У рамках системного підходу під струк- турою системи розуміється «вид композиції або вид впорядкованості елементів, який є стійким (інваріантним) щодо певних змін, перетворень» [6, с. 21]. Наведена дефініція структури системи має всі підстави для використання в рамках сис- темного підходу у правових дослідженнях. Структуру любої галузі чи інституту за- конодавства можна визначити як впорядко- ване розташування відповідних нормативно- правових актів. Щодо структури господарсько- го законодавства, то вона повинна відобра- жати всі підстави, умови, форми і прояви гос- подарської діяльності [7, с. 56]. Відповідно до програмно-цільового підходу визначальним критерієм для організації внутрішньої струк- тури системи господарського законодавства та його окремих інститутів є його мета. Зазначена позиція є не єдиною. На відміну від представ- ників господарсько-правової концепції, пред- ставники інших концепцій правового регулю- вання господарської діяльності в якості визна- чального критерію організації структури зако- нодавства розглядають предмет правового ре- гулювання. Вплив різних підходів на форму- вання структури інститутів господарського за- конодавства до тепер строює суттєві перешкоди його систематизації і призводить до зменшення ефективності його функціонування. Розглядаючи питання структури зовніш- ньоекономічного законодавства, необхідно визначитися і з тим, що ми розуміємо під тер- міном «законодавство» в даному випадку. Це поняття достатньо широко використовуєть- ся в нормативно-правових актах, науковця- ми, в юридичній практиці. Але як це не пара- доксально, до теперішнього часу воно не зна- йшло свого нормативного закріпленого визна- чення і вживається, а іноді і ототожнюється з актами законодавства, нормативно-правовими актами, законами та ін. Не прояснює ситуацію і Конституція України, в якій цей термін ви- користовується в різних значеннях (у ст. 9, 19, 118, п. 12 розд. XV Конститу ції України, де й зустрічається термін «законодавство», він ви- користовується як у вузькому, так і в широ- кому значеннях; у п. 12 розд. XV Основного Закону він вжитий у вузькому значенні, а у ст. 19 і ст. 118 – у широкому) [8]. Не ліпшим є положення в науковому середовищі, де немає єдності відносно питання обсягу нормативно- правових актів, які охоплюються поняттям «за- конодавство». Залежно від такого обсягу, за на- явності немалої кількості позицій щодо дано- го питання, прийнято розуміти термін «зако- нодавство» у широкому та вузькому значеннях. Прихильники широкого підходу вважають, що поняттям «законодавство» охоп люється су- купність усіх нормативно-правових актів у дер- жаві [9, с. 96], які прийняті відповідно до своїх повнова жень державними органами та органа- ми місцевого самоврядування, а також їх повно- важними посадовими особами, і навіть відомчі інструкції [10, с. 12]. У даному випадку можна говорити про ототожнення поняття «законодав- ство» з усім ма сивом норм права у формі припи- сів, санкціонованих державою [11, с. 14]. Протилежної позиції дотримуються при- бічники концепції вузького розуміння термі- на «законодавство» і пропонують його розуміти як сукупність нормативно-правових актів най- вищої юридичної сили, тобто закони, що при- ймаються найвищим представницьким органом 48 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности або референдумом [12, с. 173]. Ця думка базу- ється на тому, що оскільки в чинній Конституції України був закріплений принцип роз поділу вла- ди, то законодавство варто розуміти виключно як результат діяльності законодавчої гілки вла- ди [13, с. 69]. Крім того, до поняття «законодав- ство» також слід включати відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнарод ні до- говори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Представники да- ного підходу вба чають небезпеку в застосуван- ні широкого трактування поняття терміну «за- конодавство», яка пов’язана з тим, що таке ро- зуміння даного терміну знижує значущість зако- ну, спонукає до «обростання» його підзаконними актами, особливо відомчими нормативними ак- тами, і може використовуватися як легальний за- сіб применшування значення закону як основи законності та правопорядку в державі [14, с. 408]. Існує і так званий універсальний або помір- кований підхід до даної проблеми. Його при- хильники визнають необхідність переходу від широкого розуміння терміна «законодавство», який використовувався у правовій традиції, що діс талася у спадок, коли домінувало уявлення про органічну взаємодію законів і актів, які їх конкретизують та розвивають, до вузького і в ці- лому підтримують концепцію розуміння законо- давства виключно як сукупності законів. Вони вважають, що з метою за безпечення в суспільстві верховенства законів у майбутньому раціональ- ніше до тримуватися саме такого трактування за- конодавства. Сьо годні, на думку представників даного напряму, під терміном «законодавство» доцільніше розуміти як закони, так і засновані на них підзаконні нормативно-пра вові акти [11, с. 15]. Але відмовитися від такого широкого тлу- мачення терміну «законодавство» і перейти до більш вузького його трактування відразу, як вва- жають деякі дослідники, – неможливо [15, с. 6]. Центральне місце на тепер серед усіх тлу- мачень терміну «законодавства» займає рішен- ня Консти туційного Суду України від 9 лип- ня 1998 р. № 12-рп/98. Конституційний Суд України, аналізуючи зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіцій- ного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України, дій- шов висновку, що термін «законодавство», який використовується в даному контексті, необхід- но розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких нада на Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, де- крети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень і відповід- но до Конституції України й законів України [16]. Можна вести мову про те, що тлумачення Конституційного Суду України стосуєть ся ви- ключно розуміння поняття «законодавство» в контексті ч. 3 ст. 21 КЗпП України. Проте слід вважати, що це рішення має значення не тільки для законодавства про працю, але й для інших га- лузей законодавства. Між тим, Конституційний Суд України фактично визнав компромісне тлумачення поняття «законодавство», до яко- го не входять нормативно-правові акти, роз- ташовані нижче в ієрархії, ніж акти Кабінету Міні стрів України [11, с. 15].Тепер звернемося до Господарського кодексу України (далі – ГК України) [17]. Стаття сьома ГК України не опе- рує поняттям «законодавство», але зазначає, що відносини в сфері господарювання регулюють- ся Конституцією України, цим Кодексом, за- конами України, нормативно-правовими ак- тами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого са- моврядування, а також іншими нормативними актами. Виходячи з того, що зовнішньоеконо- мічна діяльність є частиною господарської діяль- ності, а також маючи на увазі те, що до системи господарського законодавства входять і акти, які містять норми двох або декількох галузей зако- нодавства в частині що торкається господарсько- правового регулювання [18, с. 57–58], можна стверджувати що до системи зовнішньоеконо- мічного законодавства входять також і акти, які містять норми двох або декількох галузей зако- нодавства в частині що торкається регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При розгляді даного питання не можна не звернути увагу на те, як окреслює об’єм зовніш- ньоекономічного законодавства Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон «Про ЗЕД») [19]. Згідно з абз. першим частини п’ятою ст. 2 зазначеного Закону зовніш- ньоекономічна діяльність регулюється тільки законами України. Але абз. другий тієї ж части- ни даної статті та частина третя ст. 5 не заборо- няють застосування підзаконних актів держав- них органів і актів управління місцевих органів, якщо вони не створюють для суб’єктів ЗЕД умо- ви менш сприятливі, ніж ті, які встановлені за- конами України. Крім того, ст. 6 Закону «Про ЗЕД» зобов’язує суб’єктів ЗЕД складати зовніш- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 49 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності ньоекономічні договори (контракти) відповід- но до цього та інших законів України з ураху- ванням міжнародних договорів України, а та- кож дає право використовувати відомі міжна- родні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України. Таким чином, кількість джерел нормативно- правового регулювання господарської, у тому числі зовнішньоекономічної, діяльності більш ніж велика та остаточно не визначена, що ство- рює тільки додаткові труднощі у визначенні об’єму і структури зовнішньоекономічного за- конодавства України. Узагальнюючи вищенаведене та враховую- чи Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р., до обсягу законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності пропонується включати такі нормативно-правові акти, як: за- кони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конститу ції і зако- нів України, які містять норми, що торкаються ре- гулювання зовнішньоекономічної діяльності. Система любої галузі, підгалузі чи інсти- туту законодавства формується за звичай на- вколо основоположного юридичного акту. Для зовнішньоекономічного законодавства та- ким нормативно-правовим актом, який визна- чив загальні засади правового регулювання зо- внішньоекономічної діяльності свого часу, був Закон «Про ЗЕД». Виходячи з історичних передумов фор- мування вітчизняного зовнішньоекономічно- го законодавства, метою в цілому прогресив- ного на час прийняття Закону «Про ЗЕД» було закріплення дозвільної системи правового ре- гулювання зовнішньоекономічної діяльності. Іншими словами, Закон консолідував у своє- му вмісті усі види діяльності за участю інозем- ного елементу, будь-то торгові, фінансові, стра- хові, кредитні та інші операції. Традиційно зо- внішньоекономічна діяльність перед усім ро- зумілася як зовнішньоторговельна в контексті експортно-імпортних операцій. Однак викла- дення у ст. 4 Закону «Про ЗЕД» видів цієї діяль- ності через спробу казуїстичного переліку різ- номанітних за своєю правовою та економічною природою господарських операцій є, на слушну думку деяких дослідників, іншою крайністю [20, с. 84]. Дійсно, диференціація зовнішньоеконо- мічної діяльності на окремі види важлива в кон- тексті застосування «типових схем» державного регулювання, а не для підміни Господарського або Цивільного кодексу в частині переліку ви- дів договірних зобов’язань. Крім того, таке до- кладне закріплення досить широкого спектра видів діяльності мало своєю метою не тільки і не стільки розв’язання складних правових ко- лізій, скільки установлення жорсткого держав- ного контролю над цією сферою господарюван- ня. Таким чином, можна говорити про втілення у перший редакції Закону «Про ЗЕД» принципу «дозволено все, що передбачено законом». Між тим Закон «Про ЗЕД» досить детально і усестороннє урегулював напрями цієї діяльності. Так, цим Законом визначені поняття зовнішньо- економічної діяльності, експорту, імпорту, това- ру тощо (ст. 1), а також принципи (ст. 2), суб’єкти (ст. 3), види зовнішньоекономічної діяльності (ст. 4). Відповідно до ст. 5 цього Закону врегульо- вано право на здійснення ЗЕД. Всі суб’єкти зо- внішньоекономічної діяльності мають рівне пра- во здійснювати будь-які її види, прямо не забо- ронені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Цією ж статтею заборо- няється втручання державних органів у зовніш- ньоекономічну діяльність її суб’єктів у випад ках, не передбачених цим Законом. Закон дає поняття зовнішньоекономічно го договору (контракту), врегульовує правила його укладання (ст. 6), визначає основи (ст. 7) та напря- ми державного регулювання зовнішньоекономіч- ної діяльності, визначає органи, які здійснюють це регулювання та їх компетенцію (ст. 9–10), ре- гулює порядок страхуван ня (ст. 15), ліцензуван- ня і квотування зовнішньоеко номіч ної діяльнос- ті (ст. 16), заборону окремих видів експорту та імпорту (ст. 17), порядок встановлення і засто- сування технічних, фармакологічних, санітар- них, фітосанітарних, ветеринарних і екологічних стандартів і вимог (ст. 18), спеціаль них імпорт- них процедур (ст. 19), заходів щодо захисту еко- номічної конкуренції (ст. 20), регулювання дер- жавного замовлення (ст. 21), обліку зовнішньо- економічних операцій (ст. 22), створення та функ- ціонування спеціальних правових режимів зо- внішньоекономічної діяльності (розділ ІІІ), за- хисту прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів (розділ ІV), низку інших питань. Декілька років після свого прийняття Закон «Про ЗЕД» був мало не єдиним законодавчим актом такого рівня, який регулював зовнішньо- 50 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности економічну діяльність. Накопичені за цей час проблеми та винайдені окремі практичні мож- ливості їх розв’язання придали поштовху проце- су законотворення в цієї сфері. Майже першим в цьому ряді, не враховуючи Декретів Кабінету Міністрів України, став Закон України «Про по- рядок здійснення розрахунків в іноземній ва- люті» [21]. Він встановив граничний 180-ден- ний строк розрахунків за експортний товар із часу його митного оформлення, або за імпорт- ними операціями, коли відстрочка поставки то- вару перевищує 180 календарних днів із момен- ту передоплати або виставлення векселю на ко- ристь постачальника імпортного товару (робіт, послуг). За перевищення названого строку за- коном передбачені штрафні санкції. 15 вересня 1995 р. був прийнятий Закон України «Про операції з давальницькою сирови- ною у зовнішньоекономічних відносинах» [22]. Однією з головних новел цього Закону став пункт 14 ст. 2, який передбачив те, що готова продукція, яка вироблена з давальницької сировини, ввезе- ної іноземним замовникам на митну територію України, і вивозиться з митної території України, не обкладається вивізним (експортним) митом та іншими податками і зборами (крім митних зборів), що справляються в разі екс порту това- рів, і не підпадає під режим ліцензу вання і квоту- вання. На готову продукцію, що вироблена з ви- користанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію України іноземним замов- ником, і належить йому, не поширюється спеці- альний режим експорту то варів, за винятком то- варів спеціального призначення, перелік яких встановлюється Кабі нетом Міністрів України. До системи зовнішньоекономічного зако- нодавства в подальшому додалося ще декіль- ка за конів, які регулюють окремі напрями зо- внішньоекономічної діяльності, наприклад, закони: «Про державне регулювання імпор- ту сільськогосподарської продук ції» [23], «Про застосування спеціаль них заходів щодо імпор- ту в Україні» [24], «Про захист національно го товаровиробника від демпінгового імпорту» [25], «Про регулювання товарообмін них (бар- терних) операцій у галузі зовнішньоекономіч- ної діяльності» [26] та ряд інших. Не вдаючись до аналізу цих Законів, що не є метою даної статті, тим не менш зазначи- мо, що вони лише певною мірою доповнюють Закон України «Про ЗЕД», деталізуючи окремі напрями правового регулювання зовнішньо- економічної діяльності. Як було зазначено раніше, до поняття «за- конодавство» також слід включати відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнарод ні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У контексті питан- ня, що розглядається, не вдаючись до ретельно- го аналізу змісту та механізму дії цих докумен- тів, зазначимо, що в Україні найбільшого поши- рення набули так звані інтегральні конвенції, в яких уніфіковані норми входять до тексту самої конвенції, до її «тіла», але не зведені до одно- манітного закону, який зазвичай складає дода- ток до конвенції. Така форма уніфікації засто- совується тепер у багатьох сферах міжнародно- го співробітництва через те,що уніфіковані нор- ми, які включені до них, завжди є такими, що самоздійснені та розраховані на пряме застосу- вання. Це дозволяє державам-учасникам інте- гральної конвенції за для приведення уніфіко- ваних норм в дію в системі свого права обме- житись їх санкціонуванням [27, с. 52]. Частіше за все подібні конвенції не торкаються внутріш- ньодержавних відносин, а стосуються лише від- носин міжнародного характеру. У підсумку при- єднання України до таких документів, відповід- них до якихось відносин, в державі діє два по- рядки регулювання: один – для відносин вну- трішніх, другий – для міжнародних. Здавалося б, що при цьому відпадає питан- ня про необхідність трансформації національ- ного законодавства, але насправді такий резуль- тат не у всіх випадках можливий. Крім того, рів- нобіжне існування двох варіантів регламента- ції тільки ускладнює систему правового регулю- вання в цілому, що слід мати на увазі у процесі удосконалення системи зовнішньоекономічно- го законодавства. Останніми роками у зв’язку із підготовкою і вступом України до СОТ було розпочато про- цес гармонізації зовнішньоекономічного зако- нодавства до документів цієї організації. Основу такої гармонізації складала необхідність термі- нологічної узгодженості, а також включення або виключення статей зі змістом, відповідним до вимог ГАТТ/СОТ, а також виникаюча вна- слідок цього необхідність текстуальної узгодже- ності вітчизняних нормативних актів між со- бою. Таким чином, йдеться про так звану вну- трішню та зовнішню гармонізацію, системоут- ворюючим чинником якої за сутністю виступи- ли вимоги ГАТТ/СОТ. Подібне явище навряд чи можна визнати концептуальним підходом до питань гармонізації, остільки в даному контек- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 51 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності сті не береться до уваги економічна обґрунтова- ність побудови взаємовідносин із самою органі- зацією (СОТ), практична доцільність існування або модифікації окремих вітчизняних інститу- тів (ліцензування, квотування та ін.), що тягне за собою зміну вітчизняного законодавства без урахування мети і предмета правового регулю- вання. Саме звідси випливають проблеми тер- мінологічних неузгодженостей, виникнення численності нормативного матеріалу. На даний час зовнішньоекономічну діяль- ність, тим чи іншим чином, регулює біля 300 нормативно-правових актів різного рівня, у тому числі, як мінімум, до 70 законів України, май- же 40 указів Президента України та 60 постанов Кабінету Міністрів України. Така кількість, різ- номанітність та деякою мірою неузгодженість нормативно-правових актів засвідчує недоскона- лість структури системи зовнішньоекономічного законодавства, додатковим свідоцтвом чому є ха- рактер зауважень, які містить Звіт Робочої групи з питань вступу України до Світової Організації Торгівлі. Серед основних із них до зовнішньо- економічного законодавства найбільш типови- ми називаються – суперечливість нормативно- правових актів, їх неузгодженість, а іноді й від- сутність спеціальних законів [28]. Незважаючи на введення в дію з 1 січня 2004 р. Господарського кодексу України, впро- довж наступних років законодавство про зо- внішньоекономічну діяльність не зазнало його системоутворюючого впливу, залишаючись надмірно об’ємним і неузгодженим. Проблему також підсилює той фактор, що зазначене за- конодавство виступає як спеціальне у право- вому регулюванні зовнішньоекономічних від- носин по відношенню до відповідних поло- жень загального характеру Господарського ко- дексу України. Це, в свою чергу, обумовило не розв’язання самої проблеми, а просту конста- тацію наявності норм права в кодексі та інших актах, що регулюють зовнішньоекономічні від- носини. Останнє у вітчизняній науковій літера- турі знайшло своє відображення у виданні під- ручників та учбових посібників із правового ре- гулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому в окремих випадках лише підкрес- люється, що відповідно до Господарського ко- дексу України зовнішньоекономічна діяльність виступає різновидом господарської діяльності. Таким чином, створена під впливом вище перелічених чинників система зовнішньоеко- номічного законодавства на даний час сфор- мована з декілька викривленою метою, із прак- тичним ігноруванням факту набуття чинності Господарським кодексом України та мети госпо- дарського законодавства, не в змозі адекватно та ефективно регулювати відносини у даній сфері. Одним із основних заходів із підвищення ефективності структури законодавства про зо- внішньоекономічну діяльність є його модерні- зація на базі Господарського кодексу України. Основу процесу модернізації цього законодав- ства повинно складати подальше налагодження гармонійних зв’язків між нормами ГК України та нормами правових актів у самому зовніш- ньоекономічному законодавстві, зв’язків ін- ститутів цього законодавства із суміжними ін- ститутами господарського законодавства, а та- кож зв’язків із відповідним міжнародним зако- нодавством. Більш компактний вид структурі зовнішньоекономічного законодавства може бути наданий за рахунок її наближення до від- повідної структури правових документів СОТ, але за змістом воно має відповідати загальним цілям господарського законодавства. Узагальнюючи вищенаведене, модернізовану структуру зовнішньоекономічного законодавства можна уявити собі таким чином. Системоутворюючим, стрижневим у струк- турі зовнішньоекономічного законодавства має бути ГК України в якому сконцентрова- ні загальні господарсько-правові норми, котрі формулюють основні засади господарської ді- яльності, господарсько-правові засоби її дер- жавного регулювання, напрями економічної політики і т. п., які мусять слугувати головним підґрунтям особливостей правового регулю- вання будь-якої окремої галузі господарюван- ня. Загальні норми правового регулювання ЗЕД належить сконцентрувати в його главі 37, умовно окресливши її вміст як «Загальні засади зовнішньоекономічної діяльності». Виходячи з того, що в кожної окремої галу- зі господарювання можуть виникати відносини із присутністю іноземного елементу, то усяка з них має свою складову частину зовнішньоеко- номічної діяльності, у правовому регулюванні якої існують деякі особливості. Тобто на даному рівні регулювання ЗЕД містяться спеціальні за- кони, які присвячені регулюванню діяльності в окремих галузях господарювання, ті їх розділи, які передбачають особливості зовнішньоеконо- мічної діяльності в цих галузях. Між тим, базо- вою на цьому рівні регулювання стає глава 37 ГК України, в якій зосереджуються загальні ви- 52 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности моги до правового регулювання ЗЕД. Головним серед цих законів має стати закон про зовніш- ню торгівлю. Закон «Про ЗЕД» має бути скасо- ваним, остільки загальні норми відносно регу- лювання ЗЕД відходять до глави 37 ГК України. У даному контексті цікавим виявляється той факт, що іноземна традиція правового ре- гулювання зовнішньоекономічної діяльнос- ті припускає регулювання різних її видів спеці- альними законами. У більшості випадків закон про зовнішньоекономічну діяльність як систе- моутворюючий нормативний акт у даній сфері в іноземних державах відсутній. Основи ж цієї ді- яльності постають у вигляді зовнішньої торгівлі, про що свідчить сама назва Світової Організації Торгівлі та відповідних генеральних угод про торгівлю, загальний об’єм світового товарообі- гу, вміст національних і міжнародних правових документів, регулюючих цю сферу діяльності. Як було зазначено вище, до системи гос- подарського законодавства входять також і акти, які містять норми двох або декількох га- лузей законодавства в частині, що торкається господарсько-правового регулювання, а до сис- теми зовнішньоекономічного законодавства та- кож входять акти, які містять норми двох або декількох галузей законодавства в частині, що торкається регулювання зовнішньоекономіч- ної діяльності. Таким чином, на даному рівні регулювання мають розташуватися спеціальні функціональні закони, вимоги деяких норм ко- трих розповсюджуються на всі види ЗЕД (вимо- ги до ліцензування, страхування, розрахунків в іноземній валюті тощо). У правовій системі всі норми, інститути та галузі однаково важливі (їх не слід розділяти на основні та неосновні, другорядні), остільки у вза- ємодії вони і створюють цілісну єдність, систе- му [7, с. 57]. При всьому можливому різноманіт- ті внутрішньої будови зовнішньоекономічного за- конодавства увесь цей масив повинен бути скрі- плений єдиною метою та базовою термінологією. Уявляється, що запропонована структура зовнішньоекономічного законодавства надасть можливість знайти баланс між гнучкістю та ви- значеністю регулювання без шкоди його адек- ватності, сприятиме модернізації зокрема зо- внішньоекономічного та господарського зако- нодавства в цілому. Література 1. Мамутов В. К. Совершенствование право- вого регулирования хозяйственной деятельности (методология, направления) / В. К. Мамутов. – К. : Наукова Думка, 1982. – 236 с. 2. Знаменский Г. Л. Совершенствование хо- зяйственного законодательства: цель и сред- ства / Г. Л. Знаменский. – К. : Наукова думка, 1980. – 186 с. 3. Концепция модернизации хозяйственного законодательства на базе Хозяйственного кодекса Украины (проект) // Економіка та право. – 2006. – № 2. – С. 5–16. 4. Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір Концептуальні засади стратегії економічного та соціального роз- витку України на 2002–2011 роки» // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 100. – С. 2–6. 5. Знаменский Г. Л. Хозяйственный механизм и право / Г. Л. Знаменский ; АН УССР. Ин-т эко- номики промышленности ; отв. ред. В. К. Маму- тов. – К. : Наукова думка, 1988. – 160 с. 6. Тюхтин В. С. Отражение, системы, кибер- нетика / В. С. Тюхтин. – М. : Изд-во «Наука», 1972. – 255 с. 7. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законода- тельство Украины: формирование и перспективы развития / Г. Л. Знаменский. – К. : Наукова дум- ка, 1996. – 64 с. 8. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 9. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П. М. Рабінович. – К., 1994. – 211 с. 10. Головатий С. Нова Конституція України та подальший кодифікаційний процес / С. Голова- тий // Українське право. – 1997. – С. 12–17. 11. Петришин О. Законодавство України у сфері державної безпеки: загальнотеоретичні під- ходи до визначення / О. Петришин, Д. Лук’янов // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 2 (57). – С. 13–24. 12. Колодій А. М. Загальна теорія дер- жави і права : навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков. – К., 1997. – 357 с. 13. Лившиц Р. З. Теория права : учебник / Р. З. Лившиц. – М., 1994. – 259 с. 14. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / О. Ф. Скакун. – Xарьков : Эспада, 2005. – 840 с. 15. Шаповал В. М. Вер ховенство закону як принцип Конституції України / В. М. Шаповал // Право України. – 1999. – № 1. – С. 5–7. 16. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційно- го тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 53 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності законів про працю України (справа про тлумачен- ня терміна «законодавство») // Офіційний вісник України. – 1998. – № 32. – С. 59. 17. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144. 18. Хозяйственное право : учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, В. В. Хахулин и др. ; под ред. Мамутова В. К. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с. 19. Про зовнішньоекономічну діяльність : За кон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 3. – Ст. 78. 20. Юсупов В. Визначеність зовнішньо- економічної політики держави – основний чин- ник її законодавчого забезпечення / В. Юсупов // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 82–85. 21. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закон України від 23 вересня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364. 22. Про операції з давальницькою сиро- виною у зовнішньоекономічних відносинах : Закон України від 15 вересня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 32. – Ст. 255. 23. Про державне регулювання імпорту сіль- ськогосподарської продук ції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 44. – Ст. 281. 24. Про застосування спеціаль них заходів щодо імпорту в Україні : Закон України від 22 груд- ня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 4. – Ст. 55. 25. Про захист національно го товаровироб- ника від демпінгового імпорту : Закон України від 22 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9. – Ст. 65. 26. Про регулювання товарообмін них (бар- терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності : Закон України від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5–6. – Ст. 44. 27. Иванов Г. Г. Международное частное мор- ское право / Г. Г. Иванов, А. Л. Маковский. – Ленинград, 1984. – 197 с. 28. Звіт Робочої групи з питань вступу України до Світової організації торгівлі. – Режим доступу : http: //zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=981_c62. Надійшла до редакції 16.04.2010 р. © Б. В. Деревянко, 2010 УДК 339.5:346.3 Б. В. Деревянко, канд. юрид. наук, завідувач кафедри, Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Є. О. Дідоренка ВІДМЕЖУВАННЯ ДОГОВОРУ МІЖНАРОДНОЇ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ВІД ІНШИХ ДОГОВОРІВ Необхідність відмежування договору між- народної купівлі-продажу продукції виклика- на тим, що при розгляді спорів міжнародни- ми судами в залежності від виду договору від- повідальність сторін може різнитися (при цьо- му за різними договорами відповідати будуть суб’єкти, що є різними сторонами договорів). Питання договірного права активно до- сліджувалися вітчизняними і російськими вченими В. К. Мамутовим, В. В. Лаптєвим, М. І. Бра гінським, В. В. Вітрянським, О. М. Бе ляневич, Н. О. Саніахметовою, О. М. Вінник, М. Г. Розенбергом та іншими, однак значна кількість проблем у договірно- му праві залишається, а дослідження співвід- ношення різних зовнішньоекономічних дого- ворів завжди є актуальним. Метою даної статті є визначення крите- ріїв відмежування договору міжнародної купівлі- продажу від інших близьких договорів.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28487
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2223-6651
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T10:12:01Z
publishDate	2010
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Ашурков, О.О. Овчаренко, Р.В. 2011-11-12T23:04:32Z 2011-11-12T23:04:32Z 2010 Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства / О.О. Ашурков, Р.В. Овчаренко // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 44-53. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2223-6651 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28487 346.58 У статті розглянуто питання внутрішніх і зовнішніх функціональних зв’язків законодавства про зовнішньоекономічну діяльність з метою підвищення рівня його ефективності та узгодженості внутрішньої структури. В статье рассмотрены вопросы внутренних и внешних функциональных связей законодательства о внешнеэкономической деятельности с целью повышения уровня его эффективности и согласованности внутренней структуры. The paper considers issues of internal and external functional relations within the legislation on foreign economic activity in order to raise its efficiency and reconciliation of its internal structure. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства Цель и структура внешнеэкономического законодательства Objective and structure of foreign economic legislation Article published earlier
spellingShingle	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства Ашурков, О.О. Овчаренко, Р.В. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
title	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства
title_alt	Цель и структура внешнеэкономического законодательства Objective and structure of foreign economic legislation
title_full	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства
title_fullStr	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства
title_full_unstemmed	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства
title_short	Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства
title_sort	мета і структура зовнішньоекономічного законодавства
topic	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
topic_facet	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28487
work_keys_str_mv	AT ašurkovoo metaístrukturazovníšnʹoekonomíčnogozakonodavstva AT ovčarenkorv metaístrukturazovníšnʹoekonomíčnogozakonodavstva AT ašurkovoo celʹistrukturavnešneékonomičeskogozakonodatelʹstva AT ovčarenkorv celʹistrukturavnešneékonomičeskogozakonodatelʹstva AT ašurkovoo objectiveandstructureofforeigneconomiclegislation AT ovčarenkorv objectiveandstructureofforeigneconomiclegislation

Мета і структура зовнішньоекономічного законодавства

Institution

Similar Items