Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань

Проаналізовано чинне законодавство і практика надання державних гарантій у зовнішньоекономічних відносинах. Розглянуто історичний аспект, сфера та умови застосування цього засобу забезпечення виконання зобов’язань. Особливу увагу приділено узгодженню інститутів правової системи України з міжнародним...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Дата:	2010
Автори:	Загнітко, О.П., Волинець, О.К., Островська, К.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Теми:	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28489
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань / О.П. Загнітко, О.К. Волинець, К.В. Островська // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 58-64. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28489
record_format	dspace
spelling	Загнітко, О.П. Волинець, О.К. Островська, К.В. 2011-11-12T23:10:59Z 2011-11-12T23:10:59Z 2010 Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань / О.П. Загнітко, О.К. Волинець, К.В. Островська // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 58-64. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2223-6651 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28489 347.4/5 Проаналізовано чинне законодавство і практика надання державних гарантій у зовнішньоекономічних відносинах. Розглянуто історичний аспект, сфера та умови застосування цього засобу забезпечення виконання зобов’язань. Особливу увагу приділено узгодженню інститутів правової системи України з міжнародним економічним контекстом застосування державних гарантій і визначенню шляхів подолання існуючих проблем у сфері правовідносин, що розглядаються. Дан анализ действующего законодательства и практика предоставления государственных гарантий во внешнеэкономических отношениях. Рассмотрены исторический аспект, сфера и условия применения этого способа обеспечения исполнения обязательств. Особенное внимание уделено согласованию институтов правовой системы Украины с международным экономическим контекстом применения государственных гарантий и определению путей преодоления существующих проблем в сфере правоотношений, которые рассматриваются. The paper analyzes the current legislation and practice in giving state guarantees in the foreign economic relations. A historical aspect, sphere and conditions for applying this means of providing fulfillment of obligations are considered. A special attention is paid to conformity of Ukraine’s legal system institutes to the international economic context of applying the state guarantees, the ways of solution of problems existent in the sphere of legal relations under consideration are shown. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань Государственная гарантия обеспечения исполнения обязательств State guarantee for providing fulfillment of obligations Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань
spellingShingle	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань Загнітко, О.П. Волинець, О.К. Островська, К.В. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
title_short	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань
title_full	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань
title_fullStr	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань
title_full_unstemmed	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань
title_sort	державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань
author	Загнітко, О.П. Волинець, О.К. Островська, К.В.
author_facet	Загнітко, О.П. Волинець, О.К. Островська, К.В.
topic	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
topic_facet	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
format	Article
title_alt	Государственная гарантия обеспечения исполнения обязательств State guarantee for providing fulfillment of obligations
description	Проаналізовано чинне законодавство і практика надання державних гарантій у зовнішньоекономічних відносинах. Розглянуто історичний аспект, сфера та умови застосування цього засобу забезпечення виконання зобов’язань. Особливу увагу приділено узгодженню інститутів правової системи України з міжнародним економічним контекстом застосування державних гарантій і визначенню шляхів подолання існуючих проблем у сфері правовідносин, що розглядаються. Дан анализ действующего законодательства и практика предоставления государственных гарантий во внешнеэкономических отношениях. Рассмотрены исторический аспект, сфера и условия применения этого способа обеспечения исполнения обязательств. Особенное внимание уделено согласованию институтов правовой системы Украины с международным экономическим контекстом применения государственных гарантий и определению путей преодоления существующих проблем в сфере правоотношений, которые рассматриваются. The paper analyzes the current legislation and practice in giving state guarantees in the foreign economic relations. A historical aspect, sphere and conditions for applying this means of providing fulfillment of obligations are considered. A special attention is paid to conformity of Ukraine’s legal system institutes to the international economic context of applying the state guarantees, the ways of solution of problems existent in the sphere of legal relations under consideration are shown.
issn	2223-6651
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28489
citation_txt	Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань / О.П. Загнітко, О.К. Волинець, К.В. Островська // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 58-64. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT zagnítkoop deržavnagarantíâzabezpečennâvikonannâzobovâzanʹ AT volinecʹok deržavnagarantíâzabezpečennâvikonannâzobovâzanʹ AT ostrovsʹkakv deržavnagarantíâzabezpečennâvikonannâzobovâzanʹ AT zagnítkoop gosudarstvennaâgarantiâobespečeniâispolneniâobâzatelʹstv AT volinecʹok gosudarstvennaâgarantiâobespečeniâispolneniâobâzatelʹstv AT ostrovsʹkakv gosudarstvennaâgarantiâobespečeniâispolneniâobâzatelʹstv AT zagnítkoop stateguaranteeforprovidingfulfillmentofobligations AT volinecʹok stateguaranteeforprovidingfulfillmentofobligations AT ostrovsʹkakv stateguaranteeforprovidingfulfillmentofobligations
first_indexed	2025-11-25T16:57:27Z
last_indexed	2025-11-25T16:57:27Z
_version_	1850520444455616512
fulltext	58 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности © О. П. Загнітко, О. К. Волинець, К. В. Островська, 2010 УДК 347.4/5 О. П. Загнітко, канд. юрид. наук, LL. M (США), партнер, О. К. Волинець, LL. M (США), юрист К. В. Островська, юрист, Міжнародна юридична фірма БАЙТЕН БУРКХА РДТ, Київ, Україна ДЕРЖАВНА ГАРАНТІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИ КОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ Досвід використання державних гарантій у світі доводить, що цей механізм забезпечення може бути ефективним засобом залучення не- обхідних інвестиційних ресурсів за умови вива- женої політики в їх наданні, особливо, коли іс- нує криза довіри не лише до окремих позичаль- ників, але й до інст итутів правової системи. Державна гарантія є одним із засобів держав- ного регулювання господарської діяльності, зо- крема в зовнішньоекономічній царині, і серед ін- ших засобів, передбачених ст. 12 Господарського кодексу України (далі – ГК) [1] може розгляда- тись як різновид субсидії в найзагальнішому ро- зумінні (наприклад, як це визначають угоди Уругвайського раунду СОТ і прийняті відповід- но до них закони України про захист національ- ного товаровиробника) [2]. Проте умови, обся- ги, сфери та порядок застосування державної га- рантії лише в загальних рисах визначені ГК та ін- шими законодавчими актами. Програми еконо- мічного і соціального розвитку не заторкають використання державних гарантій для підтрим- ки експорту України або реалізації, наприклад, інфраструктурних проектів розвитку в Україні. Правова природа державних гарантій та вико- нання зобов’язань за ними за українським зако- нодавством не є самостійно дослідженою темою ані в національному, ані в міжнародному контек- сті. Дослідники зазначають, що успішне отри- мання кредитів під державні гарантії «значною мірою залежить від оптимального механізму на- дання гарантій… існує багато проблем із питань кредитування проектів під державні гарантії: не- досконала державна політика щодо гарантуван- ня позик міжнародних кредитних організацій, відсутній відповідний контроль за наданням по- зик, нераціональний механізм повернення бор- гів у державний бюджет, відсутність чіткої інфор- мації щодо зовнішнього боргу України в засобах масової інформації» [3]. Питання природи, істотних умов та належ- ного оформлення державної гарантії в україн- ській науці постає переважно у зв’язку з фінансо- вими послугами, наприклад, у C. М. Андросова, який визначає державну гарантію як характер- ний господарсько-правовий засіб забезпечення належного виконання господарського кредитно- банківського зобов’язання [4]. С. М. Андросов у своєму дослідженні, поруч з такими специфіч- ними рисами державної гарантії, як бюджетне покриття та особливе коло суб’єктів відносин, виділяє також «вертикальний характер відно- син державного гарантування» [4]. Н. А. Зайцева дослідила державні гарантії серед інструмен- тів залучення державою (територіальною гро- мадою) коштів у бюджетних відносинах, розгля- нула співвідношення кредитних і боргових пу- блічних зобов’язань тощо [5]. У суміжній нау- ковій дисципліні «фінанси, грошовий обіг і кре- дит» О. А. Пересада здійснила дослідження еко- номічних проблем операцій із кредитування під державні гарантії й виділила та вирішила в межах своєї теми низку проблем, пов’язаних із креди- туванням під державні гарантії. Також підкрес- лений зв’язок окремих економічних проблем із правовим режимом унормування та застосуван- ня права [3]. Так, С. М. Адросов пропонує роз- ширення кола суб’єктів, котрим може бути на- дана державна гарантія. Н. А. Зайцева акцен- тує увагу на публічному характері та взаємодії 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 59 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності владних органів під час забезпечення держав- ного кредиту, де держава виступає позичаль- ником. Крім того, слід відокремити статус дер- жави у відносинах з надання державної гарантії від статусу держави як регулятора (у тому чис- лі – у площині фінансових і бюджетних відно- син), а законодавчі вимоги до форми та істот- них умов державної гарантії як господарського зобов’язання повинні бути відокремлені від ви- мог до гарантій згідно із законодавством про фі- нансові послуги. На наш погляд, оскільки дер- жава може виступати також кредитодавцем або гарантом, запропонований Н. А Зайцевою тер- мін «державний кредит» є невдалою заміною терміну «державний борг» з семантичної точки зору; можливо, пара тер мінів «кредит державі» та «кредит держави» були б більш слушними. Забезпечення належного регулювання гос- подарських кредитно-банківських відносин, осо- бливо в зовнішньоекономічній діяльності, вима- гає вдосконалення чинного господарського за- конодавства, зокрема положень щодо розділен- ня регуляторної (господарсько-організаційної) та господарсько-виробничої компетенції дер- жавних органів, порядку отр имання державної гарантії, статусу осіб, які діють від імені держави. Правозастосовча практика вимагає удоскона- лення процесуальних норм щодо розгляду спорів за участю органів, які виступають від імені дер- жави в гарантійних відносинах. Висновки щодо правової природи зобов’язань, які випливають із державної гарантії, зумовлюють також висно- вки щодо покращення правил із підсудності спо- рів, які виникають у зв’язку з укладенням та ви- конанням державою своїх обов’язків за гарантій- ною угодою. Крім того, необхідно розробити ре- комендації щодо використання державних га- рантій серед інструментів управління пропозиці- єю на ринку фінансових послуг. Мета статті – проаналізувати стан законо- давчого врегулювання і практики надання дер- жавних гарантій в частині сфери та умов їх засто- сування, правової характеристики елементів га- рантій як зобов’язання, узгодження інститутів правової системи України із міжнародним еко- номічним контекстом застосування цього засо- бу забезпечення виконання зобов’язань, у тому числі зовнішньоекономічних, з подальшим ви- значенням шля хів под олання існуючих проблем у сфері правовідносин, що розглядаються. Надання гарантій У р ядом України та орга- нами місцевого самоврядування в першій по- ловині 90-х років було наслідком радше їх «по- пулярності», ніж зваженою політикою. Як ре- зультат, звернення до Держави Україна кредито- рів після кризи 1998 р., наступної реструктури- зації боргів за суверенними гарантіями, у тому числі з Паризьким клубом, на 30 червня 2001 р. боргове навантаження держави за виданим и гарант іями складало 1,96 млрд доларів США. Подальше надання гарантій було істотно обме- жене Концепцією державної боргової політики на 2001–2004 рр. та дозволялося лише за пільго- вими позиками від міжнародних фінансових ор- ганізацій. Практика надання державних гаран- тій була обмеженою і надалі, хоча вже у 2004 р. гарантії видавалися за фінансуванням програми «Морський старт» та будівництва мостового пе- реходу через річку Дніпро в місті Києві. З 2008 р. закони про Державний бюджет забороняють на- дання гарантій Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та органам місцевого само- врядування, окрім як за кредитами від міжна- родних фінансових організацій; щодо держав- них гарантій поліпшується визначення покритих зобов’язань. Проте у 2 009 р. Кабінет Міністрів України (далі – КМ України) отримав фактично бланкові повноваження щодо гарантій та ухва- лив рішення про видачу 23 державних гарантій, перевищивши у 3 рази (чи майже на 90 млрд грн) обсяг гарантій, безпосередньо передбачений за- коном. Слід зазначити, що закон надавав КМ України право перевищувати обсяг державних гарантій із поданням відповідних законопроек- тів щодо змін до Державного бюджету України на 2009 рік. Проте обґрунтування такого пере- вищення не наводилося й закон жодного разу не був відкоригований. Нарешті, 10.03.2010 р. КМ України скасував 19 своїх постанов 2009 р. про видачу більшості державних гарантій [6]. Поступовий, передбачуваний розвиток ін- ституту державної гарантії, передусім у зовніш- ньоекономічними сфері, утруднений відсутніс- тю в позитивному праві понять і концепцій, які є стандартними для матеріальних і процесуаль- них аспектів укладання й виконання відповід- н их кредитних угод і широко використовуються законодавством західних юрисдикцій, у першу чергу англійським правом. Зо крема, отриман- ня коштів у довірче управління на користь кре- диторів, зазвичай передбачене гарантійною уго- дою та угодою про відшкодування збитків, ніяк не співвідносяться з положеннями українсько- го законодавства, особливо із законодавством про валютне регулювання; отже виконання та- ких договірних положень є уск ладненим або не- 60 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности можливим. Але загальнішою проблемою є пра- вовий статус державних гарантій та, відпові дно, застосування норм українського законодавства про нього – самостійно, або в поєднанні з іно- земним правом, яке сторони обрали з гарантій- ною угодою. Порядок надання державн их гарантій ре- гламентує Бюджетний кодекс України [7], Закон України «Про державний внутрішній борг» [8], закони про Державний бюджет на від- повідний рік тощо – себто акти, які відносять до бюджетного права (побіжне регулювання Господарським кодексом розглянемо нижче). Водночас іноземні кредитори (бенефіціари), у тому числі банки та інші фінансові інституції, яким видані гарантії, не є учасниками бюджет- них відносин, хіба що на етапі звернення вимог до суверена як гаранта. Держава Україна, у свою чергу, не є суб’єктом господарювання (ст. 8 ГК), але є учасником цивільних (ст. 2 Цивільного ко- дексу України (далі – ЦК) [9] та господарських (ст. 2 ГК) відносин, в яких бере участь через свої органи (ст. 2 ГК, ст. 170 ЦК). За Бюджетним кодексом державну гарантію видають для за- безпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктами відносин, вона має субсидіарний характер щодо основного зобов’язання. Отже, відносини, які виникають між кредитором і су- вереном як гарантом, за змістом подібні до від- носин фінансової гарантії, врегульованої ЦК і ГК, але не є виключно бюджетними відно- синами (що «виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, розгляду звітів про їх виконання та контролю за їх виконанням» (ст. 1 Бю джетного кодексу). Звичайно, держава є особливим суб’єктом пра- ва за природою, проте ЦК не робить для неї осо- бливих винятків, так само як не передбачає для неї особливих пільг ГК – радше більшу відпові- дальність. І в цьому сенсі слід заперечити «вер- тикальний» (за С. М. Андросовим) характер від- носин за гарантією: виконання гарантії мусить відбуватися на тих самих засадах, що й виконан- ня інших зобов’язань, без огляду на форму влас- ності чи організаційну форм у. Для порівняння, виконання договорів, укладених постачальни- ками товарів (робіт, послуг) із розпорядниками бюджетних коштів за результатами тендерних процедур також не можуть бути схарактеризова- ними як вертикальні. У зв’язку з використанням бюджетних коштів задля виконання держав- ної гарантії можуть встановлюватися обмежен- ня з компетенції та змісту відповідної угоди про державну гарантію, переважно з метою цільово- го використання коштів. Тому державна гаран- тія може бути менш гнучкою, а через те прогно- зованішою для кредиторів. З огляду на це, де- легування Урядові широких повноважень ви- значати умови окремих гарантій можуть шкоди- ти не так Державному бюджету, як довірі до ін- ституту державних гарантій. Спеціальний приз за само-компрометацію у 2009 р. належить від- дати постанові Уряду від 22.06.2009 р. № 644 [10] про нада ння державних гарантій за кредитами на оплату природного газу, де імпорт і закачу- вання газу до підземних сховищ іменують інвес- тиційним проектом; цей приз постанова № 644 виборола у змаганні з постановами № 1144 [11] і № 1145 [12] (обидві – від 29.10.2009 р.). У нормах стосовно компетенції держав- них відомств із надання державних гарантій та- кож є суперечності, зокрема між Законом «Про державний внутрішній борг» та Бюджетним ко- дексом: перший включає до складу боргу запо- зичення безпосередньо Уряду України, а також запозичення, здійснені під безумовну гарантію Уряду для забезпечення фінансування загаль- нодержавних програм (на відміну від «внутріш- ніх запозичень», визначених Бюджетним кодек- сом). Закон «Про державний внутрішній борг» також не містить посилання на обмеження щодо гарантій від імені Уряду України, які вста- новлені законом про Державний бюджет (як ви- магає ст. 16 Бюджетного кодексу). Закон «Про державний внутрішній борг» уповноважує Міністерство фінансів України надавати гарантії від імені Уряду України (на відміну від Бюджетного кодексу, який уповно- важує Міністра фінансів), тому його положен- ня можна використати для виправдання підпи- сання, як це має місце на практиці, гарантій- них угод заступником Міністра фінансів, і лише тих угод, які відносяться до складу внутрішньо- го боргу. Що ж до практики надання гарантій Урядом України в особі виконуючого обов’язки Міністра фінансів України, тут існує прогалина. З формально-правової точки зору це не є при- пустимим: адже державні органи повин ні ді- яти виключно в межах, визначених законом. Практика застосування аналогії трудового пра- ва до конституційних відносин є хибною та по- тенційно небезпечною з юридичн ої й політич- н ої точок зору, особливо в договорах гаранті ї, підпорядкованих іноземному праву. За відсут- н ості Міністра фінансів видання гарантій від імені держави неможливе. 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 61 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Окрім суто догматичн ої проблеми, постає також проблема організаційна, управлінська. На наш погляд, недоцільно надавати повнова- ження з надання державних гарантій безпосе- р едньо КМ Укра їни, який має безліч рег улятор- ни х функцій. Замість змушувати Уряд вест и ко- мерційні переговори з кредиторами господарю- ючих суб’єктів, слід залишити за ним наглядо- ві функції, а контрольні – за Міністер ством фі- нансів України. Натомість, можливо запрова- дити програми державних гарантій і делегува- ти розпорядчі функції з їх видання фінансовим установам, які мають досвід і спеціальну під- готовку (зок рема, Укрексімбанк чи Ощадбанк) або створити окрему фінансову установу для надання державних гарантій. Як приклад мож- на навести CoF ace (Франція), EGAP (Чеська Республіка), EulerHermes (Німеччина), OPIC та Export-Im port Bank (США), SACE (Італія) тощо. Розвиваючи питання інструмента- рію державної підтримки підприємців і ана- логій із зазначеними іноземними агенціями, Україні також варто скористатися досвідом на- дання гарантії у вигляді «страхового» відшко- дування, програм кредитної підтримки, пере- говорної підтримки під час реструктуризації тощо. Крім того, господарсько-правовий ста- тус держави (яка не є суб’єктом господарюван- ня – за ГК) та, меншою мірою, КМ України (за- конодавство визначає його повноваження зде- більшого у конституційно-правовій царині), є нез’ясованим теоретично й практично; по- вноваження виступати в «горизонтальних» від- носинах витікає переважно з аналогій закону і права. Делегування повноважень спеціалізо ва- ній агенції, що має звичну для учасників гос- подарських відносин організаційно-правову форму, зніме також наявну суперечність щодо правосуб’єктності держави як гаранта за ци- вільним чи господарським правом: адже рим- ське право визнавало державу юридичною осо- бою (як сукупність індивідів), а позитивне зако- нодавство України цю тему оминає. Зміст гарантії у приватноправових («горизон- тальних») відносинах врегульований Цивільним кодексом. Для цілей цієї статті ми залишили поза увагою конституційно-правові поняття «законо- давчі гарантії» чи «гарант державного сувереніте- ту, додержання Конституції» тощо – ці аналітич- ні обмеження носять суто лінгвістичний харак- тер і можуть бути усунуті подальшим розвитком української правничої термінології. Стаття 560 ЦК встановлює, що гарантія виконання цивіль- них і господарських зобов’язань надається ви- ключно банком, іншою фінансовою установою, страховою організацією. Це положення є імпе- ративним, і зазначений перелік дієздатних га- рантів тлумачать як вичерпний. Отже, держав- на гарантія, не зважаючи на назву, не є гаранті- єю, передбаченою ЦК, адже фінансовими уста- новами не є ані КМ України, ані інші суб’єкти, уповноважені законом надавати гарантії від іме- ні держави. Оскільки законом можуть бути пе- редбачені інші в иди забезпечення виконання зобов’язань (ч. 2 ст. 546 ЦК), систематичне пра- возастосування вимагає визнати державну га- рантію саме іншим видом забезпечення, а не ви- дом цивільно-правової гарантії. Якщо ж загальні правила ЦК України щодо гарантій не поширюються на державну гаран- тію, чи є остання незалежною від основного зобов’язання (як цивільно-правові гарантії), чи державна гарантія має акцесорну природу? Як би не було врегульовано в договорі, відповідь судів може бути протилежною. Не можна й ціл- ком виключити імовірність визнання удавани- ми правочинів за окремими договорами гаран- тій, уже підписаних Урядом, внаслідок чого імо- вірно суди застосовуватимуть до договорів дер- жавних гарантій положення про поруку чи про інші види забезпечення, прямо передбачені ЦК. Проте, на наш погляд, законодавча неви- значеність природи державної гарантії не до- дає, а позбавляє вартості цей інструмент в очах кредиторів. Маючи справу з інститутом держа- ви, кредитори усвідомлюють її унікальні мож- ливості змінити законодавство, впливати на думку суддів і створювати перешкоди для при- мусового виконання гарантії. З огляду на це та баг ату іноземну практику, ми вважаємо за до- цільне прирівняти державну гарантію до фінан- сової як вона визначена Цивільним кодексом України, зберігаючи, проте, особливості вико- нання гарантійних зобов’язань за бюд жетним законодавством, для чого внести зміни до зако- нів України – у першу чергу до Господарського кодексу України, а також до закону про регулю- вання ринків фінансових послуг в Україні. За Бюджетним кодексом державні гарантії надаються лише на умовах платності, строковос- ті, майнового забезпечення та зустрічних гаран- тій, отриманих від інших суб’єктів. Інколи закон про Державний бюджет деталізує вимогу щодо майнового забезпечення: так, у 2009 р. Уряд при- ймає зустрічні, безвідзивні та безумовні гарантії тільки таких банків, які протягом 2007–2009 рр. 62 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности додержуються встановлени х Національним бан- ком України обов’язкових економічних норма- тивів. Решту питань майнового забезпечення і прийняття зустрічних гарантій КМ України, оче- видно, вирішує на власний розсуд за поданням Міністра фінансів України, особи, яка відповідає за левову частку роботи з визначення комерцій- них умов державної гарантії. Розмір плати за отримання державної гаран- тії, разом із розміром та видом необхідного за- безпечення, визначається чомусь КМ України, хоча Національний банк України компетентні- ший в утворенні цін на фінансові послуги. Але в частині загальних засад законодавець є непо- слідовним: у 2009 р. від плати за гарантії звіль- нений Укравтодор. ГК дозволяє забезпечува- ти державною гарантією лише зобов’язання суб’єктів господарювання державного секто- ра економіки (на практиці ж це не завжди так), а Бюджетний кодекс до того ж дозволяє КМ України самостійно визначати умови догово- рів гарантії, себто Уряд має можливість вста- новлювати дискримінаційні умови для боржни- ків. У цьому аспекті, під час встановлення від- носин гарантії, можна погодитись із тверджен- ням С. М. Андросова щодо «вертикального», а радше «одностороннього» характеру державно- го гарантування, відсутності контр-гарантій чи інших механізмів унеможливлення відмови від гарантії з боку держави; із правилами їх надан- ня можна погодитись або не погодитись в ці- лому. Власне, вертикальність у відносинах між державою (гарантом) і боржником зберігається весь час (заборгованість за платежами за гаран- тією прирівнюються до податкової заборгова- ності). Кредитори ж не повинні відчувати поді- бних «процесуальних незручностей» – як пере- говори, так і виконання гарантії повинні ґрун- туватися на комерційних засадах, якомога уни- каючи конституційних чи то «політичних» ас- пектів. Це, звичайно, не виключає надання за- коном Державі прав на відмову від гарантії за спрощеною процедурою в разі несумлінних дій інших сторін (боржника чи кредитора) до чи після її надання. На підставі вимог законодавця про плат- ність державних гарантій вже зараз може йтися про додатковий інструмент регулювання ринку фінансових послуг: держава має найвищий сту- пінь надійності у виконанні зобов’язань. Отже, плата за державні гарантії (звичайно, для обме- женого кола суб’єктів господарювання) в ідеа- лі могла би бути граничною платою за банків- ські гарантії для тих самих суб’єктів. Таким чи- ном, можна замислитись про зниження чи під- вищення плати за державну гарантію як побіч- ний регулятор попиту і пропозиції на грошово- му ринку. З огляду на це, плата за гарантії мо- гла би встановлюватися Національним бан- ком України водночас зі зміною інших базових ставок (наприклад, ломбардної – з урахуван- ням вимоги Бюджетного кодексу про надання контр-гарантій боржником). Якщо ж політично доцільним є залишити ці функції, наприклад, за Урядом (чи профільним Міністерством фі- нансів), то плату слід встановлювати через над- бавки (знижки) від таких базових ставок з ура- хуванням ступ. Чинне законодавство не дозво- ляє телеологічно тлумачити норму про плат- ність державної гарантії, зокрема, її співвідно- шення з вартістю недержавної (банківської) га- рантії. Нормативні положення не містять вимоги про норму прибутку чи можливу збитковість для держави від виконання власної гарантії. У 2009 р. Кабінет Міністрів України надавав державні га- рантії за проектами, чия рентабельність є сум- нівною, чи оплату за якими заплановано здій- снити з Державного бюджету України. Зважаючи на те, що часові межі чинності закону про бю- джет України вичерпуються, як правило, 12-ма календарними місяцями, законодавцю варто було б закріпити в Бюджетному кодексі деталь- ніші положення про спрямованість гарантова- них державою проектів, а в Господарському ко- дексі України – норми про коло суб’єктів, чиї зобов’язання можуть бути забезпечені, і про рі- вень платні за державні гарантії. Щодо строковості, то виходячи з теорії господарсько-виробничих зобов’язань, на від- носини між державою як кредитором і борж- ником мусять поширюватись позовна дав- ність, як і до відносин за господарськими зобов’язаннями і звичайний режим примусо- вого виконання зобов’язань (в господарському процесі). Проте Бюджетним кодексом приму- сове виконання передбачено в порядку, перед- баченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, вклю- чаючи погашення такої заборгованості за раху- нок майна боржників (ст. 17). Також закон про бюджет із року в рік передбачає розстрочення та реструктуризацію заборгованості перед держа- вою за державними гарантіями. Відповідно, по- вернення боргів державі боржник здійснює до Державного казначейства, проте органи подат- кової служби здійснюють примусове стягнення 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 63 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності та виступають кредитором у справах про бан- крутство боржників, зобов’язання яких гаран- товані державою. Через розділення представни- цтва Держави Україна в таких справах трапля- ються непорозуміння між органами казначей- ства та податкової служби [13]. При цьому по- зови до боржників розглядають як господарські суди (щодо вимог, заявлених у процесі банкрут- ства) [14], так і адміністративні (щодо стягнен- ня заборгованості перед бюджетом) [15], що та- кож не сприяє ефективності захисту державних інтересів. Таким чином, держава є привілейова- ним кредитором за державними гарантіями, зо- крема, у випадку примусової ліквідації боржни- ка, а також через особливості застосування по- зовної давності й особливих санкцій за невико- нання зобов’язань перед бюджетом. Як і у фінансови х гарантіях, відповідальність держави за наданими гарантіями є обмеженою, насамперед, граничною сумою державного бор- гу, в межах яких видається гарантія. Наприклад, Державний бюджет на 2009 р. обмежує гаран- тії щодо зобов’язань Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» за зовнішніми за- позиченнями лише «в обсязі цих запозичень» станом на 1 січня 2009 р., при цьому сума гаран- тії не може бути вищою від 2 005 70 0 000 дола- рів США. Вислів «в обсязі цих запозичень» не переконує кредиторів, що вони зможуть отри- мати проценти, комісійні та пов’язані із запози- ченнями в итрати, навіть якщо проценти з осно- вним боргом не перевищуватимуть граничну суму гарантії. Можна бути впевненим, що га- рантованою є сума основного боргу, покриття ж гарантією інших сум можливо заперечувати. Задля уникнення означеної проблеми законо- давець повинен чітко встановити співвідношен- ня понять: бюджетно-правового «запозичення» із цивілістичними «платежі за зобов’язаннями», «позика» та її «повернення». Участь держави у «приватних» зобов’я зан- нях може зумовити позов до такого гаранта чи примусове виконання гарантії шляхом звер- нення стягнення на майно. Отже, «суверен- ний імунітет» уряду як гаранта за платіжним зобов’язанням і дійсність договірної відмови від нього в будь-який момент можуть перейти у практичну площину. Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» [16] регулює поняття судового імунітету стосовно іноземної держави на території України, проте навряд чи суди засто сують аналогію цієї норми до Держави (Уряду) України. Закон про Державний бюджет на відповідний рік може надати право Міністру фінансів України відмовлятися від суверенного імунітету у зв’язку із зобов’язаннями від імені України за державними гарантіями. Але через відсутність визначення «суверенного імунітету» та процедури відмови від неї важко визначити межі компетенції, отже, дійсність кожної відмо- ви може бути піддано сумніву. Конституційний суд України в рішенні від 12.12.2001 р. №17- рп/2001 [17] визнав, що «держава діє не тіль- ки в порядку здійснення суверенної влади, а та- кож як суб’єкт цивільно-правових відносин», а для таких випадків відповідає Конституції України «можливість відмови держави від іму- нітету у відносинах цивільно-правового харак- теру , у тому числі зовнішньоекономічних і гос- подарських, в яких держава виступає стороною як суб’єкт цивільно-правових відносин», ґрун- туючись, зокрема, на «конституційній засаді рівності усіх суб’єктів права власності перед за- коном». Обмежений зміст позитивного законо- давства, однак, підносит ь роль доктрини імуні- тету в потенційних судових змаганнях. Отже, можна дійти висновку, що дот епер накопичений чималий досвід використання га- рантій Держави Україна, проте рівень правово- го регулювання їх надання не є відповідни м кра- щ им іноземним зразкам чи навіть інституційно- му досвідові Уряду. Норми Господарського кодек- су мають визначати та деталізувати істотні умови державних гарантій, які надаються на виконання зобов’язань суб’єктами господарювання, а саме: платність, зворотність, терміновість. Слід також відмежувати державні гарантії за зобов’язаннями від законодавчих і банківських (фінансових) га- рантій – термінологічно і змістовно; закріпи- ти в Бюджетному кодексі завдання, на виконан- ня яких видають державні гарантії, а також мак- симально обмежити їх використання у відноси- нах, не пов’язаних із зовнішньо економічними зобов’язаннями. Водночас слід зазначити фі- нансову природу державних гарантій за госпо- дарськими зобов’язаннями й виключити специ- фічне виконання чи солідарну від повідальність держави за зобов’язаннями боржника. Задля уникнення непорозумінь також слід доповнити Бюджетний кодекс нормами-дефініціями щодо способу гарантування зобов’язань державою (за- вжди в межах суми, визначеної відповідним ак- том про бюджет), а саме: в обсязі основної суми позики (кредиту) або в обсязі усіх зобов’язань за угодою про позику (кредит), зокрема штра- фами та пенями. Конституційне право повинне 64 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности визначити на рівні закону статус спеціалізова- ної установи з видання державних гарантій, за якою Кабінет Міністрів України наглядатиме та якій надаватиме фонди для виконання грошових зобов’язань. Окремим питанням є досліджен- ня про суверенний імунітет, норми якого пови- нні бути узгоджені між конституційним законо- давством про повноваження державних органів і господарським процесуальним правом (зокрема, колізійними нормами) щодо підсудності справ, пов’язаних із заявами суверенного імунітету – як щодо зобов’язань уряду України, так і щодо зобов’язань іноземних держав (урядів) перед суб’єктами господарювання в Україні. Усунення розглянутих вище проблем, які є ключовими під час надання державних гарантій у фінансуванні суб’єктів господарювання на зовнішньому і вну- трішньому ринках капіталу, сприятиме належно- му застосуванню такого потужного засобу дер- жавного рег улювання господарської діяльності, насамперед – зовнішньоекономічної. Література 1. Господарський кодекс України вiд 16 січ- ня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144. 2. Закон України «Про захист національно- го товаровиробника» від 22 грудня 1998 р. № 330- XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9. – Ст. 65. 3. Пересада О. А. Кредитування міжнарод- ними фінансово-кредитними організаціями ук- раїн ських підприємств : ав тореф. дис. на здо- буття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.04.01 / О. А. Пересада. – К., 2003. – 18 с. 4. Андросов С. М. Забезпечення виконання господарських зобов’язань у с фері ба нківського кредитування : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук : 12.00.04 / С. М. Андросов. – 2008. – 164 с. 5. Зайцева Н. А. Правове регулювання дер- жавного кредиту в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук : 12.00.07 / Н. А. Зайцева. – 2009. – 172 с. 6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 10 берез- ня 2010 р. № 257 // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 50. 7. Бюджетний кодекс України від 21 черв- ня 2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37. – Ст. 189. 8. Закон України «Про державний внутрішній борг» вiд 16 вересня 1992 р. № 2604-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 41. – Ст. 598. 9. Цивільний кодекс України від 16 січ- ня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356. 10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про надання у 2009 році державних гарантій за зобов’язаннями суб’єктів господарювання, що виробляють теплову енергію для споживання на- селенням, бюджетними установами та організа- ціями» від 22 червня 2009 р. № 644 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 117. 11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про залучення державним українським об’єд- нанням «Політехмед» у 2009 році іноземного кре- диту під державну гарантію для реалізації інвес- тиційного проекту щодо закупівлі автомобілів швидкої медичної допомоги з метою посилен- ня соціальної захищеності громадян України» від 29 жовтня 2009 р. № 1144 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 204. 12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про залучення у 2009 році під державну гарантію іноземного кредиту для реалізації інвестиційного проекту щодо закупівлі засобів реабілітації (авто- мобілів) для забезпечення інвалідів з метою поси- лення соціальної захищеності громадян України» від 29 жовтня 2009 р. № 1145 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 205. 13. Ухвала Господарського суду Луганської області у справі № 22/92б від 13 липня 2007 р. – Режим доступу : http: //www.reyestr.court.gov.ua/ Review/4801919. 14. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 2/246-Б від 17 лютого 2009 р. – Режим доступу : http: //www.reyestr.court.gov.ua/ Review/3277779. 15. Постанова Житомирського окружного ад- міністративного суду у справі № 2-а-28143/08 від 20 лютого 2009 р. – Режим доступу : http: //www. reyestr.court.gov.ua/Review/5931462. 16. Закон України «Про міжнародне при- ватне право» вiд 23 червня 2005 р. № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422. 17. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних де- путатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 5, частини третьої статті 6, статті 32 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (справа про угоди про розподіл продукції) від 6 грудня 2001 р № 17-рп/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 50. – Ст. 2239. Надійшла до редакції 17.03.2010 р.

Державна гарантія забезпечення виконання зобов’язань

Репозитарії

Схожі ресурси