Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Стаття присвячена аналізу міжнародних норм електронної комерції стосовно укладання контрактів зовнішньоекономічної діяльності в електронній формі й розробці пропозицій щодо удосконалення національного законодавства про електрону форму договорів, що на практиці сприятиме використанню таких контрактів...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Date:	2010
Main Author:	Дутов, М.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Subjects:	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28491
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності / М.М. Дутов // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 69-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859616358807896064
author	Дутов, М.М.
author_facet	Дутов, М.М.
citation_txt	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності / М.М. Дутов // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 69-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	Стаття присвячена аналізу міжнародних норм електронної комерції стосовно укладання контрактів зовнішньоекономічної діяльності в електронній формі й розробці пропозицій щодо удосконалення національного законодавства про електрону форму договорів, що на практиці сприятиме використанню таких контрактів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Статья посвящена анализу международных норм электронной коммерции относительно заключения контрактов внешнеэкономической деятельности в электронной форме и разработке предложений по совершенствованию национального законодательства об электронной форме договоров, что на практике будет содействовать использованию таких контрактов субъектами внешнеэкономической деятельности. The paper analyzes the international standards as for concluding contracts in the foreign economic activity in electronic form. It is also focused on elaboration of proposals on improvement of the national legislation on e-contracts. It will promote a practical application of given contracts by the subjects of foreign economic activity.
first_indexed	2025-11-28T21:00:37Z
format	Article
fulltext	2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 69 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності © М. М. Дутов, 2010 УДК 339.5:621.38 М. М. Дутов, канд. юрид. наук, заступник завідуючого відділом, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк РОЗВИТОК ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Важливою складовою зростання товаро- обігу у сфері ЗЕД у самий найближчий час ста- не загальносвітова тенденція розвитку елек- трон ної комерції під якою розуміється будь-яка трансакція, вчинена через мережу Інтернет, що приводить до повної або часткової передачі прав власності на товар або послугу. Розширення кола країн-учасниць СОТ і при- йняття в рамках цієї організації Угоди про осно- вні засоби зв’язку створюють реальні можливос- ті для організації глобального ринку електронної комерції. Її необхідно розглядати в контексті за- гального світового процесу «електронізації» всьо- го суспільного, політичного та економічного жит- тя. Розвиток електронної комерції не є самоціл- лю, це необхідно для вирішення проблеми відпо- відності інформаційної інфраструктури підтрим- ки ринку в Україні сучасним вимогам, що обумов- лює актуальність дослідження правової регламен- тації інформаційного розвитку як головного чин- ника існування електронної комерції. Переваги електронної комерції полягають в тому, що вона дозволяє знизити витрати обі- гу на 20–30 %, а в окремих випадках – на по- рядок. Загальна вартість угод електронної ко- мерції в масштабах всієї планети в цей час ко- ливається від 1,4 до 3,9 млрд доларів США у рік [1, с. 17]. Причому 95 % обсягів угод дово- диться на частку операцій між господарюючи- ми суб’єктами (підприємство-підприємство). У цьому ж напряму діють такі фактори, як роз- робка погодженого міжнародного законодав- ства та жорсткість заходів контролю за дотри- манням прав інтелектуальної власності. Правові питання регулювання електронної комерції в загальному виді досліджувалися до- сить широким колом зарубіжних і вітчизняних вчених, таких як А. Шамраєв [2], О. Зажигалкін [3], А. В. Чучковська [4], але проблеми викорис- тання засобів електронної комерції при здій- сненні зовнішньоекономічної діяльності поки що не знайшли достатнього розвитку в науко- вої літературі внаслідок новизни досліджуваних відносин. Враховуючи вказане, мета цієї статті полягає у визначенні напрямів подальшого розви- тку правового регулювання електронної комерції. В Україні вже прийняті Закони «Про елек- тронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис». Однак для досягнення цілей міжнародної інтеграції цьо- го недостатньо. Електронна комерція на сучас- ному етапі вимагає особливої правової стратегії, яка б сприяла розвитку глобального та відкрито- го ринку. Така стратегія, по-перше, повинна спи- ратися насамперед на грамотне використання традиційних, базових юридичних норм і правил, а по-друге, передбачати створення нових, спеці- алізованих правових інститутів і процедур. Крім цього, необхідна уніфікація законодавства і спро- щення правил і процедур, які застосовуються в різних країнах, що вимагає співробітництва бізне- су та державної влади не тільки в межах однієї дер- жави, але й на міжнародному рівні. Основний наголос при створенні національ- них норм, що регулюють використання зовніш- ньоекономічних контрактів в електронній формі, варто зробити на уніфікацію національного зако- нодавства з нормами міжнародних нормативно- правових актів, задля чого існують об’єктивні під- стави. Дана стаття присвячена аналізу міжнарод- них норм електронної комерції стосовно укладан- ня контрактів ЗЕД в електронній формі та розроб- ці пропозицій щодо удосконалення національно- го законодавства про електронну форму догово- рів, що на практиці сприятиме використанню та- ких контрактів суб’єктами ЗЕД. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зов- нішньоекономічну діяльність» [5] (далі – ЗУ «Про ЗЕД») зовнішньоекономічний договір укладається суб’єктом ЗЕД у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом. Аналогічну норму містить ч. 3 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» [6], де вказуєть- 70 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности ся, що зовнішньоекономічний договір, в якому хоча б однією зі сторін є громадянин або юри- дична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця, в якому відбуваєть- ся укладання, якщо інше не встановлено зако- ном або міжнародним договором України. Із за- значених норм випливає, що в міжнародних ко- мерційних справах може застосовуватися тільки письмова форма договору. Таке положення вступає в деяке протиріч- чя з нормами ЦК й ГК України. Так, можливість використання електронного документа нада- ється п. 3 ст. 207 ЦК України, де зазначено, що сторони можуть використовувати при укладан- ні угод електронно-цифровий підпис або інші аналоги власноручного підпису у випадках, пе- редбачених законом або договором сторін. ГК України також припускає використан- ня електронної форми договорів. У п. 7 ст. 179 ГК України закріплено, що «господарські дого- вори укладаються відповідно до правил, вста- новлених ЦК України з урахуванням особли- востей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів». Особливості зовнішньоеконо- мічних договорів суб’єктів господарювання за- значені в ч. 2 ст. 382 ГК України, де вказується, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або діючим міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого нада- но Верховною Радою України. Таким чином, склалася ситуація, коли те- оретично відповідно до положень ГК і ЦК України можна використовувати електронну форму зовнішньоекономічних контрактів, од- нак на практиці це вкрай важко внаслідок твер- дої вимоги письмової форми контрактів, що міститься в нормах ЗУ «Про ЗЕД» і ЗУ «Про міжнародне приватне право». Однак для суб’єктів ЗЕД існує більш теоре- тична, ніж практична можливість укладання зо- внішньоекономічних контрактів в електронній формі, що випливає із застереження, яке знахо- диться в розглянутих статтях ЗУ «Про ЗЕД» і ЗУ «Про міжнародне приватне право». Відповідно до даного застереження норми спеціального за- конодавства або міжнародного договору в пи- таннях визначення форми контрактів ЗЕД ма- ють більш високий пріоритет в національному законодавстві (дане положення також закріпле- не в ч. 2 ст. 382 ГК України). Однак відміннос- ті у сфері застосування та відсутність критеріїв оцінки юридичної чинності електронної фор- ми договорів у різних країнах спричиняє безліч проблем правозастосовчого характеру. У зв’язку з цим виникає питання, як можна визнати юридичну чинність за контрактами ЗЕД, що укладаються в електронній формі? У літературі існує думка, що розвиток вітчизняної нормативно- правової бази у сфері регулювання використання електронної форми договору в ЗЕД може йти як шляхом розвитку спеціального законодавства, так і шляхом інкорпорування в національне законо- давство багатосторонніх і двосторонніх публічних міжнародних договорів [7, с. 17]. Крім цього, сто- рони ЗЕД можуть використовувати електронні до- кументи на підставі договірного походу. Варто детальніше розглянути кожний із за- значених підходів визнання юридичної чиннос- ті зовнішньоекономічних контрактів, що укла- даються в електронній формі. У випадку договірного підходу сторони ма- ють певну правову автономію при укладанні до- говору в електронній формі. Перед виконан- ням електронних контрактів ЗЕД сторони по- винні укласти звичайну письмову угоду, в якій зобов’язуються згодом визнавати дану форму, а також прописати критерії дійсності укладених між ними електронних договорів. У випадку ви- никнення спорів суд розглядає справу по суті, спираючись на правила, що містяться в угоді між сторонами. Договірний режим визнається зако- нодавством більшості розвинених держав. Крім цього, існують розробки міжнародних організа- цій, покликаних створити єдині правила вико- ристання зовнішньоекономічних контрактів в електронній формі. Так, Міжнародна торговель- на палата (МТП) розробила «eTerms 2004», або «Електронні умови Міжнародної торговельної палати 2004 року» [8]. Даний документ є анало- гом правил Інкотермс і являє собою набір стан- дартних положень, які МТП рекомендує вико- ристовувати сторонам, які наміряються уклада- ти договори в електронній формі. Недолік договірного підходу полягає в тому, що можливість укладання контракту в елект- рон ній формі признається, однак питання за- стосування електронного документу, його пе- редачі, зберігання, державної реєстрації, вико- ристання як доказу або залишаються за межами правового поля, або мають істотні розходжен- ня законодавчого регулювання в різних країнах. Тому на практиці договірний підхід придання юридичної чинності електронним контрактам ЗЕД не одержав достатнього розповсюдження. 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 71 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Підхід створення спеціального законодавства є протилежним попередньому і обмежує волю сторін імперативними положеннями. В Україні діють вже згадувані закони «Про електронні до- кументи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис», а також ряд підзаконних нормативно-правових актів, при- йнятих на виконання законів. Нормативний режим не вимагає укладання попередньої зго- ди сторін, оскільки держава законодавчо визнає рівну юридичну силу традиційних документів і документів в електронній формі, а також гаран- тує їх визнання державними органами. Але варто вказати на технологічну вузь- кість вітчизняного законодавства про електрон- ні документи (можливість використання тільки електронно-цифрового підпису замість більш ши- рокого поняття електронний підпис), а також від- сутність прямої норми у спеціальному законодав- стві, що зрівнює юридичну чинність електронно- го й паперового документа. Звідси випливає, що використання суб’єктами ЗЕД вітчизняного зако- нодавства для побудови систем електронного до- кументообігу не надає сторонам яких-небудь пе- реваг у порівнянні з договірним режимом. Відповідно до підходу використання міжна- родних публічних договорів законодавство різних країн доповнюється однаковими нормами про визнання юридичної чинності електрон них до- кументів, правилами їх створення та викорис- тання. Джерелом таких норм виступають поло- ження багатосторонніх та/або двосторонньо- го публічного міжнародного договору, що в тео- рії гарантує одноманітність національних норм електронного документообігу у країнах, що приєдналися до даного договору. Однак тут виникає проблема, пов’язана з індивідуальністю розвитку системи права кож- ної держави та різноманітністю нормативно- го регулювання, що випливає звідси. Зокрема, національне законодавство про особливості за- стосування електронної форми договорів у біль- шості країн створювалося на підставі модельних законів ЮНСИТРАЛ, однак досягти однако- вості в цих питаннях не вдалося, оскільки нор- мативні акти різних країн мають серйозні роз- ходження, що стосуються сфери застосування електронної форми договорів і критеріїв оцінки дійсності подібної форми. У зв’язку із цим у міжнародних організаці- ях, у першу чергу в ООН, не припиняється ро- бота зі створення єдиних норм електронної ко- мерції в міжнародному обороті. Першим міжнародним документом, що сто- сується саме питань використання зовнішньо- економічних договорів в електронній формі, можна вважати Конвенцію ООН про викорис- тання електронних повідомлень у міжнародних договорах [9], прийняту 23 листопада 2005 р. Приєднання України до даної Конвенції дозво- лить зробити перші кроки зі створення законо- давства про електронну комерцію. Основна ціль даного документа – створен- ня однакових правил, спрямованих на усунення бар’єрів при використанні електронних повідо- млень у міжнародних договорах з метою надати відносинам, які складаються в даній сфері, пра- вову визначеність і допомогти державам одер- жати доступ до сучасних каналів торгівлі. Стаття 1 поширює дію Конвенції на «дого- вори між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах». Слово «різні» не дає прямої відповіді на питання, чи застосовується Конвенція до підприємств, що перебувають в державах, які не підписали Конвенцію. У пояснювальній записці вказуєть- ся, що за аналогією з Нью-йоркською конвенці- єю про визнання і приведення у виконання іно- земних арбітражних рішень 1958 р. Конвенція про використання електронних повідомлень у міжнародних комерційних договорах встанов- лює режим, відповідно до якого її положення застосовуються й відносно сторін, що перебува- ють у державах, які не є учасниками Конвенції. Сфера застосування Конвенції не є всеохо- плюючою, із предмета правового регулювання документа виключаються: а) договори, укладені в особистих, сімейних або домашніх цілях; б) угоди на регульованому фондовому ринку, угоди з іно- земною валютою, цінними паперами, а також ряд інших угод, що потрапляють у сферу регулювання валютного й банківського законодавства; в) будь- які оборотні документи, що дають пред’явнику право вимагати поставки товарів або платежу гро- шової суми, зокрема: векселя, транспортні на- кладні, коносаменти й складські розписки. Одна з основних проблем при укладанні зовнішньоекономічних угод з використанням електронних засобів полягає у визначенні міс- ця знаходження комерційного підприємства. У цьому зв’язку найважливішим положенням Конвенції є те, що при її застосуванні не при- ймається до уваги знаходження комерційних підприємств сторін у різних державах (за окре- мими виключеннями). Ні державна приналеж- ність сторін, ні їх цивільний або торговельний 72 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности статус, ні цивільний або торговельний характер договору не враховуються при визначенні за- стосовності Конвенції (ст. 1). Інша проблема пов’язана з тим, що найчас- тіше уникнути підсудності дозволяє реєстрація відповідного доменного ім’я на якому-небудь віддаленому континенті й виведення хостингу в недосяжний для правоохоронних органів ре- гіон. Тому Конвенція (п. 5 ст. 6) містить поло- ження, відповідно до якого факт використан- ня якою-небудь стороною доменного ім’я або адреси електронної пошти, пов’язаних з якою- небудь конкретною країною, не створює саме по собі презумпції, що її комерційне підприєм- ство знаходиться в цій країні. Це означає, що при відповіді на питання, чи перебувають сто- рони договору дійсно в різних державах, необ- хідно виходити з фактичного місця знаходжен- ня комерційних підприємств сторін (у випадку, якщо сторони мають кілька комерційних під- приємств, застосовується принцип найбільш тісного зв’язку з угодою). Значення даної Конвенції полягає в тому, що вона є першим актом конвенційної уніфіка- ції, спрямованої на усунення бар’єрів викорис- тання електронних повідомлень при укладан- ні й (або) виконанні зовнішньоекономічних контрактів. Конвенція являє собою приклад універсальної уніфікації, що створює умови для залучення в торговельний оборот більшого числа держав, а не тільки учасників регіональ- них об’єднань. Вона не вносить нововведень у систему регулювання зовнішньо економічних відносин і лише закріплює принципи, необхід- ні для адекватного використання електронних повідомлень як способу укладання міжнарод- них комерційних договорів. Конвенція відкри- та для підписання державами з 16 січня 2006 р. по 16 січня 2008 р. У випадку приєднання України до розгля- нутої Конвенції неминуче виникне необхідність зміни вітчизняного законодавства. Насамперед, ст. 207 ЦК України повинна бути доповнена наступним положенням: якщо за законом потрібна письмова форма, то ця ви- мога вважається виконаною, якщо документ укладений із використанням електронних засо- бів. Аналогічним положенням повинна бути до- повнена ч. 2 ст. 382 ГК України щодо зовніш- ньоекономічних договорів (контрактів). Також до зазначеної статті ГК України слід додати на- ступну умову: зовнішньоекономічна угода не може бути визнана недійсною лише на тій під- ставі, що вона зроблена, змінена або виконана з використанням електронних засобів. З огляду на формальний підхід українсько- го законодавця до поняття «документ», поняття «повідомлення даних» та «електронне повідо- млення», що містяться в Конвенції ООН, не по- годжуються з національними нормами про до- кумент і електронний документ. Імплементація норм Конвенції в тому вигляді, як вони сфор- мульовані первісно, потребує зміни підходу до понять «документ» і «електронний документ» і внесення змін у кодекси й інші закони, що міс- тять дані поняття. На відміну від українського законодавства Конвенція не оперує термінами «документ» і «електронний документ». У Конвенції викорис- товується такий термін, як Data message – «по- відомлення даних». Даний підхід заснований на положеннях Типового закону ЮНСИТРАЛ «Про електронну торгівлю» і не обмежуєть- ся будь-якими засобами створення, переда- чі, зберігання інформації («за допомогою елек- тронних, оптичних або аналогічних засобів»). В основі технологічної нейтральності міжнарод- них документів лежить припущення про те, що різні засоби фіксації інформації можуть сполу- чатися або змінюватися в ланцюжку електрон- них повідомлень (інформація може бути зафік- сована на одному носії, потім перетворена в іншу форму, і при цьому суть її не змінюється). На даний момент в українському законо- давстві є визначення документа, яке наведене в Законі України «Про інформацію» [10] (ч. 1 ст. 27): «документ – це передбачена законом ма- теріальна форма одержання, збереження, вико- ристання й поширення інформації шляхом фік- сації її на папері, магнітної, кіно-, відео-, фото- плівці або на іншому носії». Практично анало- гічні визначення знаходяться в Законах: «Про бібліотеки й бібліотечну справу» [11, ст. 1] і «Про обов’язковий екземпляр документів» [12, ст. 1]. Електронний документ відповідно до ЗУ «Про електронні документи та електронний до- кументообіг» – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, вклю- чаючи обов’язкові реквізити документа (ст. 5 Закону). Тобто документ може створюватися тільки за допомогою електронних засобів. Отже, електронний документ за українським Законом є більш вузьким поняттям, ніж поняття «повідо- млення даних», що міститься в Конвенції. Конвенція ООН поряд із поняттям «по- відомлення даних» використовує більш вузь- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 73 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності ку категорію «електронне повідомлення» – будь-яке повідомлення (тобто інформація), яке сторони передають за допомогою пові- домлень даних при укладанні або виконанні договору. Особливістю електронного повідо- млення є те, що інформація у процесі переда- чі перебуває в динамічному стані. У зв’язку із цим Конвенція встановлює, що вимога пись- мової форми вважається виконаною шляхом подання електронного повідомлення, якщо інформація, що міститься в ньому, є доступ- ною для її наступного використання. Також варто вказати на відсутність в україн- ському законодавстві поняття «електронне повідомлення», що ставить національних суб’єктів зовнішньоекономічних відносин у невигідне становище в порівнянні з іноземни- ми суб’єктами, позбавляючи їх можливості ви- користовувати різні засоби створення, пере- дачі, зберігання договорів в електронній фор- мі («за допомогою електронних, оптичних або аналогічних засобів»). Таким чином, поняття «повідомлення да- них» і «документ», «електронне повідомлення» і «електронний документ» в українському зако- нодавстві та Конвенції ООН не збігаються, що вимагає відповідного вдосконалювання україн- ського законодавства. Конвенція припускає використання будь- якого способу ідентифікації сторони та зазна- чення її наміру відносно інформації, що міс- титься в електронному повідомленні, не обу- мовлюючи при цьому додаткових умов. В Україні законодавчо регламентовано викорис- тання тільки електронного цифрового підпи- су, причому для відкритих інформаційних сис- тем є додаткові вимоги. Одне з них – це вста- новлення обмежень для іноземних сертифіка- тів ключів підпису: вони визнаються на терито- рії України у випадку виконання процедури ле- галізації (ст. 17 Закону «Про електронний циф- ровий підпис»), що в підсумку зводить нанівець всі переваги електронного обміну даними. Окремою проблемою є практична реаліза- ція положення ч. 4 ст. 9 Конвенції, що стосуєть- ся дійсності електронного договору, у випадках, коли норми матеріального права вимагають, щоб повідомлення або договір були представле- ні або зберігалися в їх справжній формі. Даними критеріями, відповідно до Конвенції, є: а) ціліс- ність інформації, що міститься в повідомленні; б) можливість демонстрації даної інформації у випадку виникнення необхідності. Реалізація даного положення має величез- не значення при необхідності надання оригіна- лів контрактів при митному оформленні ряду імпортних або експортних вантажів. Угоди, по- ставка товарів яка здійснюється електронними каналами (наприклад, закупівля програмного за- безпечення для підприємства з наступним одер- жанням дистрибутивів через Інтернет), не вима- гають виконання даної норми. Однак для угод із фізичними товарами ч. 4 ст. 9 Конвенції є осно- вною. Проблема надання справжньої форми електронного договору має два шляхи рішення: 1) створення спеціальних експертних установ на базі регіональних підрозділів Державної митної служби; 2) наділення центрів сертифікації, ство- рених відповідно до Закону України «Про елек- тронний цифровий підпис», повноваженнями по засвідченню фізичних копій договорів, укла- дених в електронній формі. Схожі проблеми, пов’язані з необхідніс- тю надавати комерційний договір на матеріаль- ному носії, можуть виникнути при здійснен- ні податкових перевірок, здійсненні контро- лю за оплатою по ЗЕД, а також в інших випад- ках, коли законодавство потребує надання ори- гіналів документів у письмовій формі. Для вирі- шення зазначених проблем необхідно погодити норми галузевого законодавства і внести зміни в нормативно-правові акти, що регулюють сис- тему електронного документообігу. Література 1. E-Commerce and Development Report 2003, UNCTAD/SIDTE/ECB/2003/1. – Geneva : United Nations’ Press Room. – 2003. – 204 p. 2. Шамраев А. В. Правовое регулирование информационных технологий: Анализ проблем и основные док.: Версия 1.0 / А. В. Шамрав. – М. : Статут, 2003. – 1001 с. 3. Зажигалкин А. В. Международно-правовое регулирование электронной коммерции : авто- реф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право, Европейское право», 12.00.03 «Гражданское пра- во» / А. В. Зажигалкин. – СПб., 2005. – 28 с. 4. Чучковська А. В. Правове регулювання го- сподарських договорів, що вчиняються через мережі електрозв’язку : автореф. дис. на здобут- тя наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / А. В. Чучковська. – К., 2004. – 20 с. 5. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377. 74 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности 6. Закон України «Про міжнародне приват- не право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422. 7. Корнев Г. Жаркая осень для электронной торговли / Г. Корнев, А. Филатов // Юридическая практика. – 2005. – № 44. – 1 ноября. 8. International Chamber of Commerce «eTerms 2004». – Режим доступа : http: //daccessdds.un.org/ doc/UNDOC/LTD/V04/568/75/PDF/V0456875.рdf (последнее посещение 12.12.2008 г.). 9. Конвенция Организации Объединенных Наций об использовании электронных сооб- щений в международных договорах : Принята резолюцией 60/21 Генеральной Ассамблеи от 23.11.2005 г. – Режим доступа : http: //www.un. org/russian/documen/convents/elect_com.html (пос леднее посещение 12.12.2008 г.). 10. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650. 11. Закон України «Про бібліотеки і біблі- отечну справу» від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст. 45. 12. Закон України «Про обов’язковий при- мірник документів» від 09.04.1999 р. № 595-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 199. Надійшла до редакції 29.03.2010 р. © Т. О. Бутенко, Д. В. Журавльова, 2010 УДК 339.727.22(477) Т. О. Бутенко, канд. екон. наук, старший науковий співробітник, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк, Д. В. Журавльова, Донецький національний технічний університет ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ На сучасному етапі ринкових перетворень ключовими стратегічними завданнями України є завершення структурної перебудови, забезпе- чення інноваційного зростання вітчизняної еко- номіки, а також трансформація соціальної інф- раструктури. Проте на сьогодні наша країна не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів ні для оновлення основних засобів і технологій ви- робництва на промислових підприємствах, ані для вирішення інших економічних і соціальних проблем. У таких умовах прямі іноземні інвести- ції (ПІІ) можуть відігравати важливу роль у під- вищенні конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оновленні основних засобів і спри- яти встановленню стійких темпів зростання. У той же час, як свідчить практика іноземного ін- вестування, наявні в економіці країни ПІІ слаб- ко сприяють її інноваційній реструктуризації. У зв’язку з цим особливої уваги набуває питання підвищення ефективності заходів щодо залучен- ня в Україну прямих іноземних інвестицій. Слід відзначити, що ПІІ є об’єктом науко- вих досліджень багатьох учених-економістів. Так, І. Драбік [1] досліджує роль іноземних ін- вестицій в інтенсифікації розвитку вітчиз- няного виробництва. О. Балануца [2] прово- дить аналіз інвестиційного клімату України і політики держави щодо іноземного інвесту- вання. Перспективи залучення іноземних ін- вестицій в контексті європейської інтеграції та світової глобалізації вивчали В. Марцин та А. Даниленко [3; 4]. Питання ролі ТНК у проце- сах прямого іноземного інвестування досліджу- ють О. Михайлівська, Я. Шабліна [5; 6]. Аналіз
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28491
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2223-6651
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T21:00:37Z
publishDate	2010
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Дутов, М.М. 2011-11-12T23:16:36Z 2011-11-12T23:16:36Z 2010 Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності / М.М. Дутов // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 69-74. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2223-6651 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28491 339.5:621.38 Стаття присвячена аналізу міжнародних норм електронної комерції стосовно укладання контрактів зовнішньоекономічної діяльності в електронній формі й розробці пропозицій щодо удосконалення національного законодавства про електрону форму договорів, що на практиці сприятиме використанню таких контрактів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Статья посвящена анализу международных норм электронной коммерции относительно заключения контрактов внешнеэкономической деятельности в электронной форме и разработке предложений по совершенствованию национального законодательства об электронной форме договоров, что на практике будет содействовать использованию таких контрактов субъектами внешнеэкономической деятельности. The paper analyzes the international standards as for concluding contracts in the foreign economic activity in electronic form. It is also focused on elaboration of proposals on improvement of the national legislation on e-contracts. It will promote a practical application of given contracts by the subjects of foreign economic activity. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Развитие правового регулирования электронной коммерции при осуществлении внешнеэкономической деятельности The development of legal regulation of e-commerce when realizing foreign economic activity Article published earlier
spellingShingle	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Дутов, М.М. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
title	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
title_alt	Развитие правового регулирования электронной коммерции при осуществлении внешнеэкономической деятельности The development of legal regulation of e-commerce when realizing foreign economic activity
title_full	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
title_fullStr	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
title_full_unstemmed	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
title_short	Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
title_sort	розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
topic	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
topic_facet	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28491
work_keys_str_mv	AT dutovmm rozvitokpravovogoregulûvannâelektronnoíkomercííprizdíisnennízovníšnʹoekonomíčnoídíâlʹností AT dutovmm razvitiepravovogoregulirovaniâélektronnoikommerciipriosuŝestvleniivnešneékonomičeskoideâtelʹnosti AT dutovmm thedevelopmentoflegalregulationofecommercewhenrealizingforeigneconomicactivity

Розвиток правового регулювання електронної комерції при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Institution

Similar Items