Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні
Визначено правову сутність міжнародного факторингу, можливості його застосування в українських реаліях, надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цього інституту в Україні. Определена правовая сущность международного факторинга, возможности его применения в украинских реалиях, даны...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіко-правових досліджень НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28496 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні / А.В. Токунова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 110-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859949308735913984 |
|---|---|
| author | Токунова, А.В. |
| author_facet | Токунова, А.В. |
| citation_txt | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні / А.В. Токунова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 110-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України |
| description | Визначено правову сутність міжнародного факторингу, можливості його застосування в українських реаліях, надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цього інституту в Україні.
Определена правовая сущность международного факторинга, возможности его применения в украинских реалиях, даны предложения по усовершенствованию правового регулирования этого института в Украине.
Legal nature of the international factoring is defined as well as the possibilities for its using in the Ukrainian realities. The proposals are given to improve the legal regulation of this institute.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:16:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
110 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
© А. В. Токунова, 2010
УДК 346.14 А. В. Токунова,
аспірант,
Інститут економіко-правових
досліджень НАН України, м. Донецьк
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ФАКТОРИНГУ В УКРАЇНІ
Для успішного розвитку бізнесу важливою
умовою є наявність обігового капіталу. Джерела
його надходження можуть бути різноманітни-
ми. Це і кредитні кошти, і відсотки за депозита-
ми, прибуток від цінних паперів тощо. Останнім
часом у зв’язку з фінансовою кризою кількість
цих джерел та обсяги коштів, що з них надхо-
дять, значно зменшилися. Це стало причиною
пошуку нових способів залучення ресурсів, се-
ред яких провідне місце посів такий фінансовий
інструмент, як факторинг.
Його високу ефективність доводить остан-
ня світова статистика. На прес-конференції в
Єревані заступник директора-розпорядника
Міжнародного валютного фонду Муріло
Португал підкреслив, що пік кризи прийшов-
ся на жовтень 2008 р. [1]. Згідно з доповіддю
Fitch Ratings, «фінансова криза скоротить тем-
пи зростання обсягів кредитування більш ніж у
два рази» [2]. Але згідно до останніх відомостей
Factors Chain International, у 2008 р. обсяг фак-
торингових операцій виріс на 2 % (порівняно
з 15 % за 2007 р.) і склав 1,325 трильйони євро
[3]. Тобто свого піку криза досягла у 2008 р., що
призвело, зокрема, до згортання обсягів кре-
дитування. Одночасно з цим відбувся процес
зростання обсягів фінансування за допомогою
факторингу.
Також слід зазначити, що обсяг опера-
цій із внутрішнього факторингу у 2007 р. скла-
дав 1,153 трильйони євро, у 2008 – 1,149 триль-
йони євро. Щодо обсягу міжнародного факто-
рингу, ці цифри складають відповідно 0,147 та
0,176 трильйони євро [4]. Таким чином, бачи-
мо зниження обсягів операцій із внутрішньо-
го факторингу на 0,36 %, що можна пояснити
впливом світової фінансової кризи. Проте на-
віть у цих умовах слід відмітити стрімкий зріст
обсягів міжнародного факторингу на 20,67 %.
Тому можна зробити висновок, що факторинг
є досить прогресивним інструментом. Більше
того, зріст використання міжнародного факто-
рингу в період кризи є аргументом на користь
визнання ефективності саме цього інструмен-
ту у «складний» час, який зараз переживає еко-
номіка. Тому вбачається актуальним запозичен-
ня позитивних рис цього джерела фінансування
і для України. Це добре вплине як на подоланні
наслідків світової фінансової кризи, так і на за-
гальному зростанні та оздоровленні економіки.
Метою статті є визначення правової сут-
ності міжнародного факторингу, можливостей
його застосування в українських реаліях, пошук
напрямів вдосконалення правового регулюван-
ня цього інституту.
Слід зазначити, що тема міжнародного фак-
торингу в Україні є науково не розробленою.
Головним чином результати науково-дослідної
роботи представлені у вигляді тез доповідей на
конференціях, набагато рідше – статей. Серед
вітчизняних науковців це питання досліджува-
ли Я. Чапічадзе, Н. Тараба, О. Шмельова-Мата,
Р. Малимоненко, Є. Склеповий, А. Солтан,
О. Савран, Ю. Попов тощо.
Ґрунтовно правове регулювання факто-
рингу в Україні розглядає лише Я. Чапічадзе у
своїй дисертаційній роботі на здобуття ступе-
ня кандидата юридичних наук. Однак безпосе-
редньо міжнародному факторингу в роботі при-
свячено мало уваги. Так, дослідник наголошує
лише, що залежно від правового режиму учас-
ників, факторингові операції поділяють на вну-
трішні та міжнародні. Факторингова операція
відноситься до внутрішніх, якщо всі її учасники
знаходяться в одній країні. Якщо один з учас-
ників правовідносин знаходиться за кордоном,
вона буде міжнародною. Між тим, автор відзна-
чає великі перспективи для розвитку цього ін-
ституту: що надалі «міжнародний факторинг
має бути детально розглянутий у зв’язку з необ-
хідністю розвитку такого різновиду факторингу,
в першу чергу для експортерів, які ще не мають
досвіду та можливості провести своєчасну та де-
тальну оцінку клієнтів, проте мають проблеми з
готівкою» [5, с. 103]. Крім того, захист цієї ро-
боти відбувся у 2000 р., тобто відповідні відно-
сини встигли значно модифікуватися і потребу-
ють подальшого дослідження.
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 111
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Слід зазначити важливість результатів до-
слідження українського науковця Н. Тараби, яка
в дисертаційній роботі «Зовнішньоекономічні
угоди з комерційним фінансуванням» поряд із
іншими операціями ЗЕД розкриває і деякі ас-
пекти договору міжнародного факторингу. Так,
вона визначає його як договір, за яким одна сто-
рона (фактор) зобов’язується здійснювати фі-
нансування та супутнє обслуговування іншої
сторони (клієнта) під відступлення прав грошо-
вої вимоги, що випливають з договору купівлі-
продажу, сторони якого мають місце постійно-
го здійснення підприємницької діяльності в різ-
них державах, або місце постійного здійснен-
ня підприємницької діяльності фактора знахо-
диться в іншій по відношенню до сторін догово-
ру купівлі-продажу державі.
Цим автором досліджуються різні форми і
способи реалізації договору міжнародного фак-
торингу і здійснюється аналіз правових крите-
ріїв класифікації договорів міжнародного фак-
торингу. Так, їх пропонується поділяти на вну-
трішній і міжнародний за критерієм наявнос-
ті іноземного елементу у відносинах сторін; у
свою чергу, договори міжнародного факторингу
за критерієм знаходження на території України
місця постійного здійснення підприємницької
діяльності однієї зі сторін (відповідно, фактора,
клієнта або боржника) поділяються на експорт-
ний, імпортний і транзитний.
За критеріями, які характеризують право-
ву природу договору міжнародного факторингу,
Н. Тарабою обґрунтовується утворення склад-
ної, багатоступінчастої класифікації: 1) за пред-
метом договору – договір повного та неповного
факторингу; 2) у свою чергу, договори повного
факторингу на підставі механізму фінансування
поділено на прямий та непрямий факторинг, до
якого віднесено роздільний факторинг і факто-
ринг на користь третьої особи; 3) нарешті, дого-
вори неповного факторингу за критерієм комп-
лексу послуг, які надає фактор, класифіковано
як договори гарантованого факторингу (фінан-
сові й облікові) і негарантованого факторингу
(фінансово-облікові) [6, с. 8]. Незважаючи на
докладне розкриття деяких аспектів міжнарод-
ного факторингу і значний науковий внесок у
розробку теми, пані Н. Тараба розглядає міжна-
родний факторинг стисло та обмежено, лише як
один із видів зовнішньоекономічних угод із ко-
мерційним фінансуванням.
Слід окреслити стан розробки питання в
дослідницькій думці зарубіжжя. Білоруськими
ученими здійснено значну роботу в напряму
розвитку інституту факторингу. Слід зазначи-
ти, що в цій країні розробка теми факторингу,
у тому числі міжнародного, розпочалася значно
раніше ніж у нас. Так, ґрунтовні дослідження
цього напряму розпочинаються з середини 90-х
років минулого століття. Незважаючи на те, що
розробка цієї теми здійснюється багатьма уче-
ними, окремо необхідно виділити важливість і
цінність результатів дослідження білоруського
науковця С. Овсейка. Ним у численних публі-
каціях розроблено як теоретичні аспекти між-
народного факторингу, так і прикладні моменти
цього правового явища. Так, серед інших праць
ним здійснено юридичний аналіз Конвенції
УНІДРУА про міжнародний факторинг [7].
Такими, що варті уваги, є надбання наукової
думки Росії. Найґрунтовнішим серед наявних є
дослідження Г. Приходько, в якому розглядають-
ся поняття, зміст договорів міжнародного фак-
торингу, вирізняються їх види. Особливу увагу
приділено питанням уніфікуючих договорів у ре-
гулюванні цього питання, а також – неправово-
му регулюванню [8]. Ця робота є найбільш фун-
даментальною серед наявних. Вона розробляє
основні положення щодо договору міжнародно-
му факторингу в міжнародному приватному пра-
ві. Деякі теоретичні, методологічні положення
цієї роботи буде корисно взяти до уваги під час
здійснення дослідницької роботи щодо подаль-
шого розкриття сутності інституту міжнародно-
го факторингу, використання його в українських
реаліях. Аналізуючи розробленість теми в Росії,
слід зазначити повноту та гармонійність науко-
вих надбань порівняно з українською науковою
думкою в цьому напрямі.
Отже, як у зарубіжних країнах, так і в Україні
спостерігається розвиток доктринальних основ
функціонування міжнародного факторингу.
Про те слід наголосити на недостатній розро-
бленості цієї теми в нашій країні. Незважаючи
на пожвавлення дослідницького процесу в цьо-
му напрямі, немає жодної наукової роботи, яка
б всебічно аналізувала цей інститут.
Правовою базою регулювання факторин-
гових послуг в Україні є Господарський кодекс
України, Цивільний кодекс України, Закон
України «Про фінансові послуги і державне ре-
гулювання ринків фінансових послуг», Закон
України «Про банки і банківську діяльність»,
Закон України «Про податок на додану вар-
тість», Конвенція УНІДРУА «Про міжнародний
факторинг», Декрет Кабінету Міністрів України
112 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
«Про систему валютного регулювання і валют-
ного контролю» тощо.
Регулювання безпосередньо міжнародного
факторингу здійснюється Конвенцією УНІДРУА
про міжнародний факторинг, укладеною 28 трав-
ня 1988 р. в м. Оттаві. Поява цього докумен-
ту була зумовлена необхідністю уніфікації пра-
вовідносин цього виду. Конвенцію підписа-
ли 14 держав. Вона набула чинності у 1995 р.,
коли Італія, Нігерія і Франція ратифікували її
[9, с. 407]. 11 січня 2006 р. до цієї Конвенції при-
єдналася і наша країна. Таке приєднання зроби-
ло цю Конвенцію частиною національного зако-
нодавства України і мало стати важливим кроком
уперед у питанні розвитку факторингу в Україні.
Проте в реалізації можливостей, які надаються
Конвенцією, існує проблема. Безумовно, вона є
добре розробленим актом, що встановлює стра-
тегію розвитку та деякі принципові положення
щодо здійснення факторингу. У той же час вона
не визначає багатьох процедурних питань на-
дання факторингових послуг. Таку властивість
Конвенції можна розглядати і як перевагу: ви-
значаючи суть, каркас правового явища, вона
дозволяє розвиватися цьому інституту з ураху-
ванням національних особливостей різних пра-
вових систем. Тож розкриття, подальший розви-
ток основоположних принципів має відбуватися
в українському законодавстві.
Зважаючи на вищевикладене, було б логіч-
ним після самого приєднання порівняти право-
ве регулювання інституту міжнародного факто-
рингу у ній та інших нормативно-правових ак-
тах України, за необхідності – здійснити робо-
ту зі зміни та доповнення останніх. Проте си-
туація зараз складається наступним чином. На
офіційному сайті Верховної Ради України се-
ред документів, пов’язаних з вищезгаданою
Конвенцією, наявні три документи:
1) Міжнародний документ Організації Об’єд-
наних Націй (далі ООН), що визначає статус
Конвенції УНІДРУА про міжнародний факто-
ринг від 7 лютого 2001 р.;
2) Конвенція ООН про поступку дебітор-
ської заборгованості в міжнародній торгівлі від
12 грудня 2001 р.;
3) Закон України «Про приєднання України
до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фак-
торинг» від 11 січня 2006 р. № 3302-IV.
Як бачимо, приєднання до Конвенції не
викликало зміни, відміни, доповнення, при-
йняття жодного нормативно-правового акту,
що стосується положень, які в ній закріпле-
ні, не враховуючи самого Закону про приєд-
нання. До того ж це здійснюється в той час,
коли факторинг в Україні знаходиться на
низькому рівні, незважаючи на задекларовані
прагнення до уніфікації, гармонізації україн-
ського права з міжнародними нормативно-
правовими актами. Більше того, на вказані
цілі неодноразово виділялися кошти. Згідно з
Розділом Х Загальнодержавної програми адап-
тації законодавства України до законодавства
Європейського союзу, затвердженої Законом
України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV фі-
нансування заходів, спрямованих на виконан-
ня Програми, на кожному етапі здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету України,
коштів міжнародної технічної допомоги та ін-
ших джерел, не заборонених законодавством
України [10]. З цих же фінансових джерел і для
здійснення цієї ж роботи у 2004 р. було ство-
рено Державний департамент з питань адапта-
ції законодавства. У бюджетах наступних років
було закладено кошти на таку адаптацію.
Проте робота, принаймні в напряму розви-
тку нормативного регулювання міжнародного
факторингу, так і не здійснювалася. Тому мож-
ливості, перспективи, що повинні були відкри-
тися перед Україною, на сьогодні не використо-
вуються. Досі не усунено навіть істотні недолі-
ки і прямі колізії національного законодавства з
Конвенцією. Більше того, ці протиріччя торка-
ються не лише дрібних особливостей або проце-
дурних питань, а основ регулювання факторин-
гу як такого.
Крім того, навіть поверхневий аналіз
Конвенції виявляє розбіжності її положень з
чинним законодавством України. Так, напри-
клад, в Україні загальні питання факторингу
регулюються Цивільним кодексом. Конвенція
ж в якості сфери здійснення операцій з між-
народного факторингу називає суто господар-
ські відносини: частина перша її другої стат-
ті визначає, що Конвенція застосовується що-
разу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з
договором факторингу, випливають з договору
купівлі-продажу товарів між постачальником і
боржником, які здійснюють господарську діяль-
ність на території різних держав і: такі держави і
держава, де фактор здійснює господарську діяль-
ність, є Договірними державами; або як договір
купівлі-продажу товарів, так і договір факто-
рингу регулюються законодавством Договірної
держави [11]. Тобто Конвенція містить чітке ви-
значення господарської природи факторингу.
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 113
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Конвенція у частині 2 ст. 4 визначає, що
проблеми, які стосуються питань, що регулю-
ються цією Конвенцією, і які недостатньо чіт-
ко вирішені в ній, повинні вирішуватися від-
повідно до загальних принципів, на яких ба-
зується Конвенція, або, в разі відсутності та-
ких, відповідно до закону, що застосовується
згідно дії норм міжнародного приватного пра-
ва. Тобто, зважаючи на господарсько-правову
природу цього інституту, при виникненні не-
врегульованих питань у нормативній базі слід
використовувати акти господарського законо-
давства для заповнення прогалин. Тому необ-
хідно першочергово модернізувати спеціалізо-
ваний нормативний акт: Господарський кодекс
України, максимально врегулювавши інститут
факторингу саме в ньому.
Треба визначити, що в науковій літературі
висуваються й інші думки щодо шляхів удоско-
налення правового регулювання міжнародного
факторингу.
Так, Н. Тараба зазначає, що «з метою врегу-
лювання прогалин у національному законодав-
стві та Конвенції щодо проблемних питань відсту-
плення прав, як елементу договору міжнародно-
го факторингу, вбачається доцільним приєднан-
ня України до Конвенції Організації Об’єднаних
Націй про уступку дебіторської заборгованості в
міжнародній торгівлі 2001 року» [6, с. 10].
Слід зазначити дискусійний характер цієї
тези. По-перше, наша країна вже приєдналася
до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фак-
торинг, і зараз треба максимально використа-
ти її можливості: осмислити суть, розвинути з
урахуванням принципів національного зако-
нотворення основні положення, подолати ко-
лізії в законодавстві. Приєднання до ще одно-
го міжнародного документу призведе до ще біль-
шої кількості протиріч, моментів, які необхід-
но буде узгоджувати між собою. Виникнуть си-
туації, вирішити які буде надзвичайно складно.
Так, наприклад, Конвенція про міжнародний
факторинг містить імперативну норму про не-
обхідність обов’язкового повідомлення боржни-
ка про здійснення уступки вимоги, а Конвенція
про уступку дебіторської заборгованості в міжна-
родній торгівлі, навпаки, дозволяє здійснювати
відступлення прав без повідомлення боржника
про таку уступку. Тож у разі приєднання до дру-
гої Конвенції виникне питання щодо юридичної
сили імперативних приписів цих міжнародних
документів, вирішення якого буде значно затя-
гувати процес удосконалення українського зако-
нодавства. Тобто на сьогодні приєднання, запро-
поноване пані Тарабою, видається недоцільним.
Корисним у впровадженні факторингу
буде звернення до практики його застосування.
Треба підкреслити, що, розкриваючи цю тему,
фахівці приділяють мало уваги визначенню по-
нять і сутності міжнародного факторингу, а зу-
пиняються на процедурі, конкретних пробле-
мах, недоліках або ж розглядають його у порів-
нянні з іншими правовими інструментами. Так,
В. Жуковська, перший заступник голови прав-
ління Укрсоцбанку, наголошує, що «міжнарод-
ний факторинг – абсолютно нова технологія.
Із внутрішнім факторингом його ріднить лише
загальна схема: український експортер відван-
тажує товар з відстрочкою платежу і водночас
отримує від банку одразу 70–90 % потрібної
суми в обмін на переуступку права вимоги гро-
шей. Як і в разі внутрішнього факторингу, ви-
года полягає в тому, що гроші приходять про-
давцеві вмить, а не через місяць-два, і їх одразу
можна задіяти у виробництві. Але на відміну від
внутрішнього факторингу міжнародний перед-
бачає фінансування торгових відносин, які ще
не склалися, тобто з високим ризиком неспла-
ти», а також визначає, що «правила міжнарод-
ного факторингу в Україні неможливо створи-
ти шляхом простої модернізації послуг, що на-
даються на внутрішньому ринку. Міжнародний
факторинг дуже простий у використанні, але
надзвичайно складний щодо розроблення» [12].
Отже, практиками наголошується на перспек-
тивності міжнародного факторингу, і одночас-
но – необхідності особливого підходу до виро-
блення порядку його застосування.
В Україні практична розробка процедури
міжнародного факторингу на сьогодні здійсню-
ється окремими учасниками факторингових
правовідносин, і результати є закритою інфор-
мацією. Звичайно, окремі елементи цього про-
цесу закріплюються в законодавстві. Так, дея-
кі кроки здійснення міжнародного факторин-
гу можна виділити з Конвенції, інші положен-
ня – дослідивши окремі норми Господарського,
Цивільного кодексів, проте повна картина не
окреслюється в жодному із джерел. Тобто для
зайняття цією діяльністю кожен суб’єкт має або
виробити нову схему роботи, або, найпростіше,
прийняти рішення зачекати доки не буде окрес-
лено загальнодоступної моделі. Зрозуміло, що
така ситуація значно гальмує процес розвитку
міжнародного факторингу в державі. Тому роз-
роблення положень щодо здійснення діяльнос-
114 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
ті з міжнародного факторингу має здійснювати-
ся організовано та помірковано.
Одним із шляхів досягнення цього має бути
зміна ставлення до питання, що досліджуєть-
ся, з боку держави. Міжнародний факторинг –
ефективний інструмент, взаємовигідний для
сторін, та який через надання додаткових обі-
гових коштів суб’єктам господарювання веде до
збільшення прибутків, що має своїм наслідком
покращення фінансового стану суб’єктів госпо-
дарювання. Треба пам’ятати, що бюджет держа-
ви формується за рахунок податків, обсяг яких
прямо залежить від наповненості особисто-
го бюджету кожного платника. Тому країні ви-
гідний сталий розвиток факторингу, для чого
вона має його підтримувати. Ця думка вже ви-
словлювалася в літературі. Так, Г. Валюшко під-
креслює, що «застосовувати факторинг, у тому
числі міжнародний, вітчизняні підприємці бу-
дуть лише тоді, коли займатися цим їм буде ви-
гідніше ніж торгівлею у розстрочку або ж кре-
дитуванням… Спеціальне законодавство, без-
перечно, сприяє цьому, однак домінуючим фак-
тором є економічні умови країни, а також дер-
жавна підтримка … факторингового ринку»
[13]. Для досягнення цього, наприклад, доціль-
ним було б визначити факторинг як один із прі-
оритетних напрямів розвитку, зокрема, в робо-
ті Державного департаменту з питань адаптації
законодавства. Вважається за необхідне також
зазначити важливість використання законодав-
цем у нормотворчому процесі щодо факторингу
наукових надбань, що зараз здійснюється обме-
жено. Так, 12 червня 2008 р. до Верховної Ради
був поданий законопроект № 2638 про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо
факторингу. Нажаль, серед позитивних момен-
тів він містив ряд протиріч як із нормативно-
правовими актами України, так і між власними
пропозиціями. З метою усунення цих недолі-
ків Інститутом економіко-правових досліджень
НАН України було розроблено альтернативний
законопроект із супровідними документами: з
урахуванням міжнародних нормативів, до яких
приєдналася Україна, практики втілення фак-
торингових відносин, аналізу нормативної бази
та наукових надбань з цього питання. Однак у
червні 2009 р. у першому читанні був прийнятий
проект Закону України № 2638 без жодних змін.
Така ситуація шкодить, гальмує процес розви-
тку факторингу, ресурси, у тому числі інтелекту-
альні, використовуються нераціонально, біль-
ше того, надалі це може призвести до проблем у
практичній реалізації норм права. Наука, прак-
тика та законодавець мають працювати гармо-
нійно, і лише в такому разі можна розраховува-
ти на рух країни уперед.
Отже, можна зробити ряд висновків. Так, фак-
торинг є одним із провідних способів отриман-
ня обігових коштів, який залишається достатньо
ефективним навіть під час фінансової кризи, що
підтверджується статистичними даними та до-
датково підкреслюється спеціалістами у цій сфе-
рі. Особливо перспективним та таким, що швидко
розвивається, є міжнародний факторинг.
Результати науково-дослідної роботи україн-
ських учених у цій галузі є фрагментарними.
Єдине ґрунтовне дослідження щодо факторин-
гу (дисертаційна робота Я. Чапічадзе) хоч і здій-
снило свого часу значний внесок у науку, проте
недостатньо відповідає сучасним вимогам: ро-
боту було захищено у 2000 р. і на сьогодні вели-
ка частина положень, які тоді виносилися на за-
хист, є загальновідомими або застарілими.
Проблемами, які гальмують розвиток між-
народного факторингу в Україні, є недоскона-
лість законодавчої бази; відсутність закріплен-
ня в законодавстві чіткої та прозорої процедури
здійснення міжнародного факторингу; недостат-
ність роботи із приведення українського законо-
давства у відповідність до міжнародних докумен-
тів, до яких приєдналася країна, що призводить
до колізій у національному законодавстві; відрив
нормотворчої діяльності від наукової думки, що
ще більше поглиблює існуючі негаразди.
Для подолання проблем в області міжна-
родного факторингу в Україні пропонується:
об’єднати діяльність законодавця із над-
баннями практиків і науковців з метою підви-
щення ефективності роботи в усіх напрямах;
визначити факторинг як один із пріоритетних
напрямів розвитку, зокрема, в роботі Державного
департаменту з питань адаптації законодавства –
для підвищення організованості роботи і збіль-
шення ролі держави в цьому процесі;
привести законодавство України у відпо-
відність до Конвенції УНІДРУА про міжнарод-
ний факторинг від 11 січня 2006 р. № 3302-IV.
На основі висунутої та доведеної у статті тези
щодо господарсько-правової природи інститу-
ту факторингу пропонується першочергово мо-
дернізувати спеціалізований нормативний акт:
Господарський кодекс України, максимально
врегулювавши інститут факторингу саме в ньому.
Надалі результати цього дослідження мо-
жуть бути використані для нормотворчої робо-
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 115
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
ти, створення доктринальних основ функціону-
вання міжнародного факторингу, подальшої на-
укової роботи в цьому напрямі.
Література
1. Пик мирового финансового кризиса уже
прошел: МВФ. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http: //regnum.ru/news/1087890.html.
2. Кризис наполовину сократит темпы роста
объемов кредитования в 2008 году. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http: //pro-consulting.
com.ua/conferense/bank_news/2008/10/23/krizis_
napolovinu_so_21942.html.
3. Статистика мирового рынка факторинга за
2008 год. – [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http: //www.factoring.ru/company/news/index.
php?id= 1646&phrase_id=13144.
4. Accumulative Turnover Figures for
All FCI Members Compared to Worldwide
Factoring Turnover. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http: //www.factors-chain.
com/?p=ich&uli=AMGATE_7101–2_1_TICH_
L293022931.
5. Чапічадзе Я. О. Договір факторингу : дис.
на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук /
Я. О. Чапічадзе. – Х., 2000. – 191с.
6. Тараба Н. Зовнішньоекономічні угоди з ко-
мерційним фінансуванням : автореф. дис. на здо-
буття наук. ступеня канд. юрид. наук. / Н. Тараба. –
К., 2007. – 14 с.
7. Овсейко С. В. Международные банковские
операции : конспект лекций для студентов магистра-
туры / С. В. Овсейко. – Минск : БГУ, 2001. – 307 с.
8. Приходько А. Договор международного
факторинга в международном частном праве : ав-
тореф. дис. на соискание научной степени канд.
юрид. наук / А. Приходько. – М., 2005. – 234 с.
9. Тынель А. Курс международного торгового
права / А. Тынель, Я Функ, В. Хвалій. – Минск :
Амалфея, 1999. – 704 с.
10. Закон України «Про Загальнодержавну
програму адаптації законодавства України до за-
конодавства Європейського союзу» від 18 берез-
ня 2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради
України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
11. Конвенція УНІДРУА про міжнарод-
ний факторинг від 28 травня 1988 р. // Урядовий
кур’єр. – 2006. – № 49.
12. Поцупити факторинг // Контракти. –
2005. – № 13 [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу : http: //www.kontrakty.com.ua/show/ukr/
article/33/1320055132.html.
13. Валюшко А. Альтернативное финанси-
рование. Относительно применения междуна-
родного финансового лизинга и международ-
ного факторинга отечественными предприяти-
ями // Юридична практика. – 2006. – № 426 (8)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //
www.yurpractika.com/article.php?id=10005707.
Надійшла до редакції 24.03.2010 р.
© О. А. Бабак, 2010
УДК 346.58:339.564 О. А. Ганич,
аспірант,
Інститут економіко-правових
досліджень НАН України, м. Донецьк
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Прогалини і протиріччя законодавства,
що регулює зовнішньоекономічну діяльність
(далі – ЗЕД), створюють несприятливі умови
для здійснення господарюючими суб’єктами
своєї діяльності належним чином і дозволяють
уникати відповідальності. Відсутність єдиного
правового регулювання робить експортні опе-
рації в зовнішньоекономічній діяльності ризи-
кованими, законодавчо незахищеними, у дея-
ких випадках неприбутковими і невигідними,
оскільки вітчизняний суб’єкт господарюван-
ня за чинним законодавством несе відповідаль-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28496 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-6651 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:16:00Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут економіко-правових досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Токунова, А.В. 2011-11-12T23:32:50Z 2011-11-12T23:32:50Z 2010 Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні / А.В. Токунова // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 110-115. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2223-6651 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28496 346.14 Визначено правову сутність міжнародного факторингу, можливості його застосування в українських реаліях, надано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання цього інституту в Україні. Определена правовая сущность международного факторинга, возможности его применения в украинских реалиях, даны предложения по усовершенствованию правового регулирования этого института в Украине. Legal nature of the international factoring is defined as well as the possibilities for its using in the Ukrainian realities. The proposals are given to improve the legal regulation of this institute. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні Правовое регулирование международного факторинга в Украине Legal regulation of the international factoring in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні Токунова, А.В. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності |
| title | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні |
| title_alt | Правовое регулирование международного факторинга в Украине Legal regulation of the international factoring in Ukraine |
| title_full | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні |
| title_fullStr | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні |
| title_full_unstemmed | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні |
| title_short | Правове регулювання міжнародного факторингу в Україні |
| title_sort | правове регулювання міжнародного факторингу в україні |
| topic | Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності |
| topic_facet | Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28496 |
| work_keys_str_mv | AT tokunovaav pravoveregulûvannâmížnarodnogofaktoringuvukraíní AT tokunovaav pravovoeregulirovaniemeždunarodnogofaktoringavukraine AT tokunovaav legalregulationoftheinternationalfactoringinukraine |