Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій
Стаття присвячена відповідальності суб’єктів господарювання в зовнішньоекономічній діяльності за правопорушення, які здійснюються при вивезенні товарів через митну територію України. У роботі аналізується законодавство, що регулює відповідальність суб’єктів ЗЕД, його недоліки, протиріччя і проблеми...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіко-правових досліджень НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28497 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій / О.А. Ганич // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 115-124. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859913806388396032 |
|---|---|
| author | Ганич, О.А. |
| author_facet | Ганич, О.А. |
| citation_txt | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій / О.А. Ганич // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 115-124. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України |
| description | Стаття присвячена відповідальності суб’єктів господарювання в зовнішньоекономічній діяльності за правопорушення, які здійснюються при вивезенні товарів через митну територію України. У роботі аналізується законодавство, що регулює відповідальність суб’єктів ЗЕД, його недоліки, протиріччя і проблеми застосування. Проаналізовані дії національних суб’єктів господарювання при здійсненні експортних операцій, які за законодавством вважаються правопорушеннями. Розглянуто повноваження державних органів, з ініціативи яких на резидента накладаються спеціальні санкції. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення господарського законодавства відносно відповідальності суб’єктів господарювання в зовнішньоекономічній діяльності при здійсненні експортних операцій.
Статья посвящена ответствености субъектов хозяйствования во внешнеэкономической деятельности за правонарушения, которые совершаются при вывозе товаров через таможенную территорию Украины. Дан анализ законодательства, которое регулирует ответственность субъектов ВЭД, его недостатки, противоречия и проблемы применения. Проанализированы действия национальных субъектов хозяйствования при совершении экспортных операций, которые по законодательству считаются правонарушениями. Рассмотрены полномочия государственных органов, по инициативе которых на резидента накладываются специальные санкции. Разработаны предложения по усовершенствованию хозяйственного законодательства относительно ответственности субъектов хозяйствования во внешнеэкономической деятельности при осуществлении экспортных операций.
The paper deals with responsibility of subjects of foreign economic activity (FEA) for law infringements made during importing commodities through a cus toms territory of Ukraine. The legislation regulating the responsibility of FEA subjects is analyzed, as well as its drawbacks, contradictions and problems concerning its implementation. Those actions of the national managing subjects in export operations are analyzed which are defined by the legislation as law infringements. The powers of state bodies who initiate imposition of special sanctions on a resident are considered. The proposals are offered to improve the legislation on the responsibility of managing subjects engaged in the foreign economic activity.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:03:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 115
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
ти, створення доктринальних основ функціону-
вання міжнародного факторингу, подальшої на-
укової роботи в цьому напрямі.
Література
1. Пик мирового финансового кризиса уже
прошел: МВФ. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http: //regnum.ru/news/1087890.html.
2. Кризис наполовину сократит темпы роста
объемов кредитования в 2008 году. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http: //pro-consulting.
com.ua/conferense/bank_news/2008/10/23/krizis_
napolovinu_so_21942.html.
3. Статистика мирового рынка факторинга за
2008 год. – [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу : http: //www.factoring.ru/company/news/index.
php?id= 1646&phrase_id=13144.
4. Accumulative Turnover Figures for
All FCI Members Compared to Worldwide
Factoring Turnover. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http: //www.factors-chain.
com/?p=ich&uli=AMGATE_7101–2_1_TICH_
L293022931.
5. Чапічадзе Я. О. Договір факторингу : дис.
на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук /
Я. О. Чапічадзе. – Х., 2000. – 191с.
6. Тараба Н. Зовнішньоекономічні угоди з ко-
мерційним фінансуванням : автореф. дис. на здо-
буття наук. ступеня канд. юрид. наук. / Н. Тараба. –
К., 2007. – 14 с.
7. Овсейко С. В. Международные банковские
операции : конспект лекций для студентов магистра-
туры / С. В. Овсейко. – Минск : БГУ, 2001. – 307 с.
8. Приходько А. Договор международного
факторинга в международном частном праве : ав-
тореф. дис. на соискание научной степени канд.
юрид. наук / А. Приходько. – М., 2005. – 234 с.
9. Тынель А. Курс международного торгового
права / А. Тынель, Я Функ, В. Хвалій. – Минск :
Амалфея, 1999. – 704 с.
10. Закон України «Про Загальнодержавну
програму адаптації законодавства України до за-
конодавства Європейського союзу» від 18 берез-
ня 2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради
України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
11. Конвенція УНІДРУА про міжнарод-
ний факторинг від 28 травня 1988 р. // Урядовий
кур’єр. – 2006. – № 49.
12. Поцупити факторинг // Контракти. –
2005. – № 13 [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу : http: //www.kontrakty.com.ua/show/ukr/
article/33/1320055132.html.
13. Валюшко А. Альтернативное финанси-
рование. Относительно применения междуна-
родного финансового лизинга и международ-
ного факторинга отечественными предприяти-
ями // Юридична практика. – 2006. – № 426 (8)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //
www.yurpractika.com/article.php?id=10005707.
Надійшла до редакції 24.03.2010 р.
© О. А. Бабак, 2010
УДК 346.58:339.564 О. А. Ганич,
аспірант,
Інститут економіко-правових
досліджень НАН України, м. Донецьк
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Прогалини і протиріччя законодавства,
що регулює зовнішньоекономічну діяльність
(далі – ЗЕД), створюють несприятливі умови
для здійснення господарюючими суб’єктами
своєї діяльності належним чином і дозволяють
уникати відповідальності. Відсутність єдиного
правового регулювання робить експортні опе-
рації в зовнішньоекономічній діяльності ризи-
кованими, законодавчо незахищеними, у дея-
ких випадках неприбутковими і невигідними,
оскільки вітчизняний суб’єкт господарюван-
ня за чинним законодавством несе відповідаль-
116 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
ність перед державою не тільки за свої дії, а ще
й за правопорушення, які здійснює його іно-
земний контрагент. І, навпаки, іноді наявність
прогалин і недоліків законодавства, що регу-
лює зовнішньоекономічну діяльність, дає змо-
гу суб’єктам ЗЕД – експортерам уникати накла-
дання санкцій при здійсненні правопорушень у
цій сфері. Господарське законодавство, що ре-
гулює ЗЕД, потребує вдосконалення не тільки
заради виявлення правопорушень у цій сфері
та притягнення до відповідальності відповідних
суб’єктів господарювання, але й для попере-
дження таких правопорушень. Вдосконалення
правового забезпечення дослідженої катего-
рії особливо набуло актуальності в умовах сві-
тової фінансово-економічної кризи, першими
наслідками якої стало серйозне скорочення ви-
робництва та перевага імпорту над експортом,
що підтверджує актуальність обраної тематики.
Питання притягнення до відповідальнос-
ті суб’єктів ЗЕД за правопорушення при здій-
сненні експортних операцій недостатньо вивче-
ні, про що свідчить аналіз судової практики, а
також останні дослідження.
Вдосконаленню правової регламентації за-
стосування заходів відповідальності за пору-
шення законодавства, що регулює експорт-
ні операції та зовнішньоекономічну діяльність
взагалі, присвячені роботи багатьох авторів.
Зовнішньоекономічній політиці держави при-
свячені роботи Д. Минюка [1; 8], В. Юсупова
[2]. Зарахування зустрічної однорідної вимо-
ги у сфері ЗЕД, що дозволяє уникати розрахун-
ків за експортним контрактом, а також відпові-
дальності у цій галузі, досліджують Л. Боєнко та
Ю. Кулик [3]. Впливу експорту продукції націо-
нального товаровиробника на міжнародний ри-
нок присвячена робота А. Гальчинського та ін-
ших [4]. В. Назаренко аналізує діяльність між-
народного комерційного арбітражу з розгляду
спорів між суб’єктами ЗЕД внаслідок порушен-
ня умов контракту, серед яких велике місце за-
ймає саме правопорушення при експорті товарів
[5]. А. Євстигнєєв визначає умови уникнення
відповідальності за правопорушення при здій-
сненні експорту [6]. З. Ніньовська надає прак-
тичні поради суб’єктам ЗЕД про те, як уникати
накладання спеціальних санкцій і попереджати
правопорушення взагалі [7]. Застосуванню од-
нієї зі спеціальних санкцій за правопорушен-
ня при здійсненні експорту присвячена стат-
тя Н. Ненюк [9]. Д. Приймаченко дає аналіз
відповідальності при порушенні митних пра-
вил [10]. Значення міжнародного співробітни-
цтва у сфері ЗЕД досліджує І. Катеринчук [11].
Відповідальності за порушення комерційних
контрактів присвячена робота С. Терьохіна [12].
Мета статті – обґрунтувати напрями вдо-
сконалення інституту відповідальності суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні
експортних операцій.
Загальні засади відповідальності в зов-
нішньоекономічній діяльності містить Закон
України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
від 16 квітня 1991 р. (далі – Закон про ЗЕД), згід-
но з яким зовнішньоекономічна діяльність – це
діяльність суб’єктів господарської діяльнос-
ті України та іноземних суб’єктів господарської
діяльності, яка побудована на взаємовідносинах
між ними, що має місце як на території України,
так і за її межами [13].
Слід зазначити, що в діючому законодавстві
мають місце певні протиріччя, бо наведена норма
суперечить Господарському кодексу України, за
яким зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів
господарювання – це господарська діяльність,
яка у процесі її здійснення потребує перетинан-
ня митного кордону України майном та/або ро-
бочою силою [14]. Значна відмінність вищеза-
значених норм полягає у словах «перетинання
митного кордону...». Тобто, якщо суб’єкти ЗЕД
будуть вступати у взаємовідносини без перети-
нання кордону майном (робочою силою), то це
вже не буде зовнішньоекономічною діяльністю, і
за правопорушення заходи щодо відповідальнос-
ті в ЗЕД застосовуватися не будуть.
Заслуговує на увагу поняття, яке надає
Д. Минюк. ЗЕД – це заснована на законах, під-
законних нормативних актах України та міжна-
родних правових документах узгоджена діяль-
ність суб’єктів підприємницької діяльності на
території України або за її межами, яка у про-
цесі її здійснення потребує перетинання това-
рами, капіталами та робочою силою митного
кордону України [1, с. 127]. В. Юсупов визна-
чав, що під зовнішньоекономічною діяльністю
традиційно розуміли зовнішньоторговельну ді-
яльність у контексті експортно-імпортних опе-
рацій із сировиною та готовою продукцією [2,
с. 84]. Отже, якщо зовнішньоекономічна опера-
ція пов’язана з перетинанням майном митного
кордону України, повинно бути здійснено екс-
порт або імпорт товарів, що є найпоширеніши-
ми видами діяльності в ЗЕД.
Стаття 1 Закону про ЗЕД передбачає, що
експорт – це продаж товарів українськими
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 117
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності
іноземним суб’єктам господарської діяльності
з вивезенням або без вивезення цих товарів че-
рез митний кордон України, включаючи реек-
спорт товарів.
Виникає ускладнення тлумачення слів «з ви-
везенням або без вивезення товарів через мит-
ний кордон України». Якщо продукція резидента
після її продажу іноземному суб’єкту господар-
ської діяльності залишиться на території України
і не буде експортована, то це вже не буде зовніш-
ньоекономічною діяльністю і норми, що містять
підстави та порядок притягнення до відповідаль-
ності в цій сфері, застосовуватись не будуть. Такі
випадки трапляються, коли іноземний суб’єкт
господарювання здійснює закупівлю продукції
в українського суб’єкта господарської діяльнос-
ті для свого філіалу чи представництва, що роз-
ташовані на території України, та розрахунки за
таким зобов’язанням відбуваються в межах дер-
жави (тобто грошовий переказ за цю продукцію
здійснюється з рахунку, відкритого у банківській
установі на Україні). З цього слід зробити висно-
вки, що визначення терміну «експорт» не від-
повідає повною мірою діючим нормам і потре-
бує вдосконалення. А правове забезпечення має
важливе значення для здійснення експорту про-
дукції українського підприємства та можливос-
ті попереджати або уникати взагалі відповідаль-
ності в ЗЕД, що сприятиме товарообміну між
суб’єктами цієї діяльності, виходу на світову аре-
ну українського товаровиробника та підйому на-
ціональної економіки.
Численні «дефекти» господарського законо-
давства дозволяють суб’єктам господарювання
скористатися ними, при цьому нерідко вчиню-
ються економічні правопорушення, а іноді і зло-
чини. Непомірні податки, а також намір уникнути
юридичної відповідальності заганяють багатьох
підприємців «у тінь» [15, с. 9]. У багатьох норма-
тивних актах, що регулюють окремі напрями зо-
внішньоекономічної діяльності, мають місце не-
доліки і протиріччя, згідно з якими державними
органами застосовуються примусові засоби без
порушення законодавства з боку резидента.
Серед таких актів слід зазначити Закон
України «Про операції з давальницькою сиро-
виною у зовнішньоекономічних відносинах»
від 15 вересня 1995 р. [16]. Згідно із частиною 13
ст. 5 Кабінет Міністрів України може тимчасово
обмежувати або забороняти вивезення окремих
видів давальницької сировини або ввезення
окремих видів готової продукції, виробленої
з використанням сировини українських за-
мовників, якщо це може завдати шкоди
економіці країни. У ст. 10 цього ж Закону
закріплено, що держава повинна додержуватися
прав і законних інтересів замовників і виконавців
операцій з давальницькою сировиною, у то-
му числі право розпоряджатися на власний
розсуд давальницькою сировиною і готовою
продукцією, виготовленою з її використанням.
Така заборона ввезення готової продукції,
що належить резиденту, вже є недодержанням
державних гарантій [23, с. 267]. Адже, коли
резидент вивозить сировину через митницю
України для подальшої її переробки, ймовірність
завдання шкоди економіці країни можна
передбачити до подальших витрат і перетинання
кордону, бо митні органи повідомляють про
виготовлення «майбутньої» продукції.
Слід визначити також і сприятливі мо-
менти для фінансової підтримки суб’єкта
ЗЕД, який експортує давальницьку сирови-
ну для переробки. У разі втрати давальницької
сировини або готової продукції внаслідок форс-
мажорних обставин вивізне мито, податки і
збори (крім митних зборів) не справляються,
а штрафні санкції не застосовуються. А ст. 1
цього Закону передбачає, що форс-мажорні
обставини – це непередбачені та непереборні
події, що відбуваються незалежно від волі і
бажання замовника або виконавця, серед яких
зазначає заборону експорту (імпорту), валютні
обмеження або інші обмеження прав власності
на сировину чи готову продукцію, у тому числі
на їх переміщення, прийняті державою або
відповідним державним органом, і призводять
до порушення умов укладених контрактів,
цього Закону та інших законодавчих актів.
Тобто суб’єкт не сплачує вивізне мито,
податки і збори, звільняється від штрафних
санкцій через «форс-мажорні» обставини,
які відбулися з ініціативи держави. А от щодо
компенсації втраченого майна через такі дії
держави, відшкодування витрат, пов’язаних
із переміщенням і переробкою сировини,
відшкодування витрат іноземному контрагенту
Законом України «Про операції з давальниць-
кою сировиною у зовнішньоекономічних від-
носинах», не передбачено.
Д. Минюк визначає, що готова продук-
ція, яка вироблена з давальницької сирови-
ни, не обкладається податком при перетинан-
ні митного кордону України. А це призводить
до того, що недобросовісні суб’єкти ЗЕД виво-
118 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
зять готову продукцію як давальницьку сиро-
вину і таким чином уникають відповідальнос-
ті та обкладання вивізним експортним митом
[1, с. 126]. Цей факт свідчить про недоскона-
лість правового забезпечення в цій сфері. Адже
ніякої відповідальності за такі дії не передба-
чено. Ані митні органи, ані податкові не мають
права нагляду за діями суб’єктів ЗЕД згідно з
конт рактом і притягнення до відповідальності
за вищевказані порушення.
Важливе значення при здійсненні експор-
ту (імпорту) відіграє Закон України «Про регу-
лювання товарообмінних (бартерних) операцій
у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від
23.12.1998 р. (далі – Закон про бартер), згідно з
яким порушення суб’єктом зовнішньоекономіч-
ної діяльності України строків ввезення товарів
(виконання робіт, надання послуг), що імпорту-
ються за бартерним договором, тягне за собою
стягнення пені за кожний день прострочення в
розмірі 0,3 відсотка вартості неодержаних това-
рів (робіт, послуг), що імпортуються за бартер-
ним договором [17]. Відповідальність експортера
за порушення умов здійснення бартерного дого-
вору Закон про бартер не містить, зазначає тіль-
ки, що суб’єкти ЗЕД України, які здійснили екс-
порт, зобов’язані протягом п’яти робочих днів із
дня підписання акта, що засвідчує експорт, пові-
домити органи державної митної служби України
або органи державної податкової служби України
про факт здійснення експорту товарів (робіт, по-
слуг). Неподання або несвоєчасне подання та-
кої інформації тягне за собою нарахування пені
в розмірі одного відсотка вартості експортова-
них товарів (робіт, послуг) за кожний день про-
строчення. За зазначеним Законом до відпові-
дальності завжди притягується тільки резидент,
навіть, якщо за контрактом на нього не були по-
кладені зобов’язання вивезення або ввезення то-
вару на митну територію України.
Товарообмінна (бартерна) операція, згідно
з наведеним актом, це один із видів експортно-
імпортних операцій між суб’єктом зовнішньо-
економічної діяльності України та іноземним
суб’єктом господарської діяльності, що перед-
бачає збалансований за вартістю обмін товара-
ми, роботами, послугами в будь-якому поєд-
нанні, не опосередкований рухом коштів у го-
тівковій або безготівковій формі.
Слід зауважити, що не завжди можли-
во обміняти товар, збалансований за вартіс-
тю. Згідно з текстом закону різницю у вартос-
ті товарів, що підлягають обміну, зарахува-
ти неможливо. Тобто не можна зробити обмін,
не опосередкований рухом коштів. А умовою
еквівалентності обміну за бартерним договором
є обмін товарами за цінами, що визначаються
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності
України на договірних засадах з урахуванням
попиту і пропозиції, а також інших факторів.
Важливим є той факт, що Закон про бартер
суперечить ще і нормам, які регулюють розра-
хунки між суб’єктами ЗЕД за експорт (імпорт)
товарів. Здійснення розрахунків в іноземній ва-
люті між суб’єктами зовнішньоекономічної ді-
яльності регулюється Законом України «Про по-
рядок здійснення розрахунків в іноземній валю-
ті» від 23.09.1994 р., згідно з яким виручка рези-
дентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню
на їх валютні рахунки в уповноважених банках у
строки виплати заборгованостей, які зазначені в
контрактах, але за загальним правилом не пізні-
ше 180 календарних днів з дати митного оформ-
лення продукції, що експортується [18].
У частині 1 ст. 7 Декрету «Про систему ва-
лютного регулювання і валютного контролю»
від 19.02.1993 р. встановлено, що в розрахунках
між резидентами і нерезидентами в рамках тор-
говельного обороту використовується як засіб
платежу іноземна валюта [19]. Такі розрахунки
здійснюються тільки через уповноважені банки.
Цим же Декретом встановлено, що здій-
снення розрахунків через уповноважені банки –
це здійснення розрахунків у безготівковій формі
й відступи від встановленого порядку розрахун-
ків визнаються недійсними, є правопорушення-
ми, які тягнуть відповідальність суб’єктів ЗЕД.
Тобто здійснення розрахунків між резидентами
та нерезидентами в межах торговельного оборо-
ту без участі уповноважених банків тягне накла-
дання штрафу. Це свідчить про те, що деякі нор-
ми Закону про бартер являються винятками із за-
гального правила. Бартер виключає участь бан-
ківських установ і рух коштів, бо передбачає «об-
мін товарами, не опосередкований рухом коштів
у готівковій або безготівковій формі».
Бартерні операції не можна просто за бо-
ронити, як того часто вимагають для припи нен-
ня «бартерной вакханалії». Як зазначає В. В. Ха-
хулін, введення високої ставки податку на
здійснення бартерних операцій (наприклад, до
половини вартості товарної маси), разом з інши-
ми економічними ричагами впливу, які на дава-
ли б право вибору товаровиробнику фор ми
реалізації виробленої продукції, суттєво знижує
здійснення криміногенного бартеру [15, с. 10].
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 119
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Запропонована ставка податку завелика, вона
може взагалі припинити укладення бартерних
контрактів. На даний час бартер являється
єдининим видом зовнішньоекономічної діяль-
ності, де вітсутній валютний контроль з
боку держави та існує єдина можливість без
додаткових витрат і перерахування своїх
коштів суб’єктом ЗЕД отримати відповідний
товар. А при нестатку вільної валюти,
особливо в сучасних умовах фінансової кризи,
подібні зовнішньоекономічні операції будуть
виконуватись ще з більшими порушеннями і
спробами уникнення відповідальності.
При здійсненні зовнішньоекономічної ді-
яльності суб’єкти ЗЕД, іноді, замість бартер-
них договорів укладають між собою взаємні
конт ракти з експорту (імпорту) товарів, а після
ввезення/вивезення таких товарів припиняють
зобов’язання згідно зі ст. 202 ГК України. Тобто
відбувається зарахування зустрічних однорід-
них вимог. Але ж у таких випадках ніякого за-
рахування на рахунок резидента не відбуваєть-
ся також, що призводить до застосування спе-
ціальних санкцій у вигляді накладання штрафу.
Навіть судова практика свідчить про недо-
сконалість правового забезпечення щодо здій-
снення зазначених дій, які не можуть бути під-
ставою для звільнення резидента від відповідаль-
ності [3, с. 82]. Аналіз практики Вищого госпо-
дарського суду України свідчить, що кількість
спорів, в яких однією зі сторін є суб’єкт зовніш-
ньоекономічних відносин, становить менше,
ніж один відсоток від загальної кількості справ
[5, с. 113]. Коли порушуються умови контракту,
суб’єкти ЗЕД найчастіше звертаються до міжна-
родного комерційного арбітражу при Торгово-
промисловій палаті. Щоб уникнути відповідаль-
ності за протиправні дії іноземних суб’єктів гос-
подарювання для вітчизняних контрагентів за-
конодавством передбачено певну низку дій.
Якщо іноземні контрагенти порушують
строки оплати, то для резидентів єдиний вихід
уникнути відповідальності – це зупинити від-
повідний термін шляхом подання позовної за-
яви. Такий спосіб вирішення цієї проблеми від-
бувається тільки за умови прийняття судом цієї
заяви, і пеня за час знаходження справи в суді
не сплачується [6, с. 46]. Заслуговує на увагу та-
кож ситуація, коли товар, що експортується, пе-
ретинає митний кордон України, однак вируч-
ка від його реалізації в іноземній валюті не над-
ходить на рахунок експортера через втрату това-
ру перевізником. Вартість товару може бути від-
шкодована страховою компанією, але в націо-
нальній валюті і в межах території України, од-
нак зняти з контролю таку експортну операцію
банк не може через відсутність прямих вказівок
на це в законодавстві [9, с. 59].
Судячи з наведеного, українське законо-
давство для підтримки національного виробни-
ка на міжнародному ринку не відповідає сучас-
ним умовам і потребує ретельного досліджен-
ня і вдосконалення. Перш за все, вдосконален-
ня потребує правове забезпечення здійснен-
ня експорту товарів. Законодавець намагаєть-
ся звільнити резидента від відповідальності та
певних матеріальних витрат, але не позбавляє
від накладання інших санкцій державою та/або
іноземним контрагентом за контрактом. Іноді
українське підприємство має змогу вийти на
міжнародну арену шляхом експортування і про-
дажу своєї продукції за кордоном, але через не-
досконалість правового забезпечення ризик на-
стільки великий, що суб’єкт може взагалі при-
пинити своє існування.
Для України процес входження у світове
господарство супроводжується формуванням
нераціональної структури експорту [4, с. 291],
про що свідчить правозастосування при зовніш-
ньоекономічних відносинах.
Слід додати, що в умовах обмеженості екс-
порт стає гіпертрофованим чинником економіч-
ного зростання, що ненормально з точки зору
як економічної безпеки країни, так і перспектив
розширення впливу країни на господарські про-
цеси у світі [4, с. 290]. А обмеженість експорту та
недосконалість його правового забезпечення по-
лягає у складній і законодавчо невизначеній про-
цедурі застосування санкцій за дії суб’єктів ЗЕД,
які вважаються правопорушеннями.
За порушення Закону про ЗЕД або по-
в’язаних з ним законів України до суб’єктів зо-
внішньоекономічної діяльності або іноземних
суб’єктів господарської діяльності можуть бути
застосовані такі спеціальні санкції: накладення
штрафів; індивідуальний режим ліцензування
та тимчасове зупинення зовнішньоекономічної
діяльності.
Ліцензія, за змістом Закону України «Про лі-
цензування окремих видів господарської діяль-
ності» від 01.06.2000 р., є єдиним документом до-
звільного характеру, який надає право на здій-
снення окремого виду господарської діяльності
[20]. А ось у Законі про ЗЕД індивідуальний ре-
жим ліцензування застосовується як санкція, як
покарання за порушення законодавства тільки в
120 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
зовнішньоекономічній діяльності, на відміну від
інших видів господарської діяльності, де ліцен-
зування є засобом державного регулювання та
підставою використання свого права на реаліза-
цію господарської діяльності.
Кожна експортна операція майже щоразу по-
требує окремої ліцензії. А для підприємства, орієн-
тованого на експорт без збуту продукції в Україні,
режим індивідуального ліцензування може при-
звести до зниження або втрати рентабельності
ЗЕД, бо українська продукція на зовнішніх рин-
ках має невелику конкурентоспроможність [7,
с. 49]. Можна впевнено стверджувати, що завдяки
застосуванню державою цієї санкції збільшується
вартість товарів, що експортуються, бо кожна лі-
цензія на окрему зовнішньо економічну операцію
потребує певних витрат.
Закон про ЗЕД підстави застосування тим-
часового зупинення зовнішньоекономічної ді-
яльності фактично не визначає. Адже правопо-
рушенням у ЗЕД вважається проведення дій,
які можуть зашкодити інтересам національної
економічної безпеки. Закон не передбачає, що
саме є «економічною безпекою» з юридичної
точки зору, та які дії суб’єктів ЗЕД призводять
до негативних наслідків у розвитку національ-
ної економіки.
Такі підстави є не просто юридично неви-
значені, що дуже шкідливе, особливо з огляду
на плани України щодо побудови правової дер-
жави. Застосування такого спеціального заходу
відповідальності практично паралізує підпри-
ємство, особливо, якщо воно орієнтоване на зо-
внішній ринок [7, с. 50]. Тому застосування та-
кої санкції має бути достатньо мотивоване, що
неможливо без всебічної оцінки кожного кон-
кретного випадку правопорушення при перети-
нанні митного кордону України або до того, як
таке перетинання здійснювати. Може статися
так, що резидент здійснив всі дії, передбачені зо-
внішньоекономічним контрактом для експор-
тування товару: здійснив заходи щодо зберіган-
ня товару, навантажив його на транспорт, здій-
снив доставку до митниці на території України,
уклавши посередницькі угоди, угоди с переві-
зниками тощо, – а митні органи відмовляються
здійснити митне оформлення, бо до суб’єкта за-
стосоване тимчасове зупинення його діяльнос-
ті. У такому випадку відбувається простій тран-
спорту та невиконання зобов’язання перед іно-
земним контрагентом у певний строк, що при-
зводить до інших санкцій, передбачених контр-
агентами згідно із основним зовнішньоеконо-
мічним контрактом та іншими договорами, за
допомогою яких можна здійснити зобов’язання
за зазначеним контрактом.
А санкції зовнішньоторговельних контрак-
тів купівлі-продажу спрямовані на те, щоб за-
цікавити партнерів добросовісно виконувати
обов’язки та захистити інтереси однієї зі сторін
у разі порушення будь-якої з умов контракту ін-
шою стороною. Та експортери частіше станов-
ляться платниками так званого конвенційного
штрафу, який є найпоширенішим видом санк-
цій у вигляді штрафу з продавців за прострочен-
ня поставки товару [8, с. 86].
Якщо з боку іноземного суб’єкта господар-
ської діяльності були перераховані кошти до за-
стосування тимчасового зупинення ЗЕД, то для
завершення експортної операції українсько-
му суб’єктові зовнішньоекономічної діяльнос-
ті слід у встановленому порядку отримати разо-
ву (індивідуальну) ліцензію Міністерства еко-
номіки та з питань європейської інтеграції, на
що потрібен додатковий час і кошти. Але іноді
іноземний суб’єкт господарської діяльності –
кон трагент – взагалі відмовляється від товару,
оскільки строки, в які резидент зможе відновити
зовнішньоекономічну діяльність та експортува-
ти товар, не визначені (частіше вивезення това-
ру забороняється і діяльність по експортуванню
не тимчасово зупиняється, а припиняється вза-
галі), або товар був потрібен контрагенту саме
у той строк, який було зазначено в контрак-
ті. Крім того, згідно з нормами Цивільного ко-
дексу України в контракті може також передба-
чатись обов’язок винної сторони відшкодувати
збитки за втрачену вигоду.
Тимчасове зупинення ЗЕД як спеціаль-
на санкція застосовується державними органа-
ми за дії, які не призвели до шкідливих наслід-
ків, а лише «можуть призвести», тобто за ймо-
вірності їх настання. Згідно із зазначеним мож-
на стверджувати, що тимчасове зупинення зо-
внішньоекономічної діяльності в більшості ви-
падків є безпідставним, бо суб’єкт, здійсню-
ючи зобов’язання за контрактом, не знає і на-
віть не може здогадуватися, що здійснює пра-
вопорушення. Та якщо він здійснив свої дії до
кінця, негативні наслідки і шкода від таких дій
може й не настати. Слід зауважити, що такі дії
відбуваються, з одного боку, без наявності на-
слідків такого правопорушення (що повинно
бути ознакою об’єктивної сторони), та без вини
суб’єкта – з іншого (що свідчить про відсутність
суб’єктивної сторони правопорушення).
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 121
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
У даному випадку знаходить відображен-
ня так звана теорія ризику, яка була розробле-
на наприкінці XІX–XX ст. у Німеччині, Італії і
Франції. Її сутність полягає у тому, вина не є не-
обхідним елементом відповідальності. На дум-
ку прихильників цієї теорії, кожний, хто вирі-
шив займатися тією чи іншою діяльністю, пови-
нен нести ризик шкоди, яка може заподіювати-
ся цією діяльністю. Іншими словами, підставою
відповідальності є не вина, а ризик [12, с. 29].
Оскільки експортні операції відбувають-
ся не без участі державних органів України, то
слід детальніше ознайомитися з їх повнова-
женнями щодо попередження і виявлення по-
рушень при здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності та порядку притягнення суб’єктів
ЗЕД до відповідальності.
Застосування спеціальних санкцій ре-
гулює Положення про порядок застосуван-
ня до суб’єктів зовнішньоекономічної діяль-
ності України та іноземних суб’єктів господар-
ської діяльності спеціальних санкцій, перед-
бачених ст. 37 Закону про ЗЕД, яке затвердже-
не наказом Міністерства економіки України
від 17 квітня 2000 р. № 52 [21]. Воно передба-
чає, що застосуванню санкцій до суб’єкта ЗЕД
може передувати офіційне попередження з боку
Міністерства економіки та з питань європей-
ської інтеграції України про можливість засто-
сування до них санкцій. Але згідно з текстом на-
веденого акта таке попередження суб’єкта ЗЕД
(резидента) є не обов’язком, а правом держави.
Зазначене Положення не передбачає послідов-
ність дій і терміну, протягом якого відповідні
органи мають право виконувати свій обов’язок
повідомляти конкретного суб’єкта про накла-
дення санкцій. Та і практика свідчить, що мит-
ниця в будь-якому випадку дізнається про за-
стосовані до експортера санкції раніше за само-
го експортера, який продовжує певні дії та несе
додаткові матеріальні витрати задля здійснення
зобов’язання за контрактом. Зазначена пробле-
ма вже неодноразово була об’єктом досліджен-
ня автора [22, с. 155; 23, с. 268].
З метою попередження суб’єктів зов ніш-
ньоекономічної діяльності інформація щодо
застосування санкцій до українських суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності та іноземних
суб’єктів господарської діяльності надається
Дер жав ному інформаційно-аналітичному цент-
ру моніторингу зовнішніх товарних рин-
ків для розміщення на WEB-сторінці в
комп’ютерній мережі Internet за адресою
WWW.UKRDZI.COM.UA. Функціонування ін-
формаційної бази даних щодо застосування
санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності забезпечує Управління контролю за
зовнішньоекономічною діяльністю.
Держава здійснює регулювання експор-
ту товарів і митний контроль відповідно до
Митного кодексу України, Закону про ЗЕД,
Закону України «Про єдиний митний тариф»,
інших законів України та чинних міжнародних
договорів, згоду на обов’язковість яких надано
Верховною Радою України.
Відмова від митного оформлення через вже
накладені спеціальні санкції на суб’єкта ЗЕД –
не єдина дія митних органів. Правопорушення
відбуваються і при перетинанні митного кор-
дону, коли митні органи повинні їх попереджа-
ти або виявляти. Здійснення митного контролю
передбачає проведення митних процедур, тоб-
то операцій, пов’язаних зі здійсненням митно-
го контролю за переміщенням товарів і тран-
спортних засобів через митний кордон України.
Д. Приймаченко зазначає, що Митний конт-
роль обмежується мінімальним переліком мит-
них процедур [10, с. 4], що зовсім не сприяє ви-
явленню правопорушень при вивезенні продук-
ції українського експортера.
Зниженням ефективності роботи щодо по-
передження, виявлення та боротьби із правопо-
рушеннями при здійсненні експорту, тобто при
перетинанні митного кордону, є:
по-перше, відсутність чіткого співробітни-
цтва контролюючих органів цієї галузі, відсутність
узгоджених дій, та найголовніше, на нашу думку,
правового забезпечення діяльності відповідних
державних органів. Недосконалість національної
регуляторної політики в цій сфері іноді призво-
дить до таких ситуацій, коли процедура попере-
дження правопорушення або порядок притягнен-
ня суб’єктів ЗЕД до відповідальності на законо-
давчому рівні нібито вирішена, а відсутність стро-
ків застосування зводить її нанівець;
по-друге, протиріччя і прогалини в норма-
тивній базі, яка регулює економічні та розрахун-
кові відносини, відсутність державної підтримки
та захисту національного товаровиробника;
по-третє, транснаціональний характер пра-
вопорушень, які здійснюються у сфері ЗЕД, що
завдає особливу складність при застосуванні захо-
дів відповідальності як державою, так і національ-
ним суб’єктом ЗЕД, права якого були порушені.
І. Катеринчук аналізує доволі ефективну
співпрацю державних органів України та іно-
122 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
земних держав у боротьбі зі злочинами у сфері
ЗЕД. Однак гострі проблеми вдосконалення за-
конодавства, організаційної діяльності контро-
люючих органів, створення економічних пере-
думов детінізації економіки України залиша-
ються невирішеними. Лише за наявності комп-
лексного підходу до вирішення зазначених про-
блем може йтися про створення ефективної
системи виявлення та боротьби із правопору-
шеннями при експорті [11, с. 93].
Згідно із Законом України «Про опера-
ції з давальницькою сировиною у зовнішньо-
економічних відносинах» органи державної
митної служби та органи державної податкової
служби України ведуть облік поточних опе-
рацій з давальницькою сировиною в зов-
нішньоекономічних відносинах і щомісяця
подають оперативну інформацію про це міс-
цевим органам державної статистики.
Слід зазначити, що контракти, на підста-
ві яких здійснюються операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відноси-
нах, не підлягають реєстрації в Міністерстві
економіки та з питань європейської інтеграції
України, за винятками, встановленими законо-
давством. У разі реалізації готової продукції, ви-
робленої з давальницької сировини у країні ви-
конавця або в інших країнах без обліку (реєстра-
ції) в Міністерстві економіки та з питань євро-
пейської інтеграції України, до суб’єкта підпри-
ємницької діяльності, що вивіз давальницьку
сировину, органами податкової служби України
застосовується штраф у розмірі 20 відсотків вар-
тості готової продукції.
Оскільки більшість таких контрактів не під-
лягають реєстрації, то за подальшою переробкою
неможливо прослідити. Це надає контрагентам
змогу відступити від переробки давальницької си-
ровини, і контракт фактично має вигляд купівлі-
продажу [23, с. 269], а зовнішньоекономічна опе-
рація виглядає як експорт продукції без встанов-
лених державою обов’язкових витрат на сплату
вивізного мита, про що вже йшлося раніше.
З наведеного аналізу діючого законодавства
та наукових досліджень та можна зробити пев-
ні висновки.
Для вдосконалення правового забезпечен-
ня, його повноти пропонуємо у ст. 1 Закону про
ЗЕД при визначенні терміну «експорт» виклю-
чити слова «або без вивезення...», що буде від-
повідати сучасним умовам регулювання і здій-
снення зовнішньоекономічної діяльності. Це
дозволить уникнення неоднозначного тлума-
чення, і підстави притягнення до відповідаль-
ності за правопорушення в цій сфері будуть до-
статньо обґрунтованими.
Для додержання державою прав і закон-
них інтересів замовників і виконавців опера-
цій з давальницькою сировиною, щоб контр-
агенти не несли додаткові витрати на подаль-
ше здійснення контракту, замість заборони вво-
зу готової продукції (якщо це може завдати шко-
ди економіці країни) треба заборонити експорт
сировини для подальшої її переробки. Тобто зу-
пинити здійснення контракту на початковій
його стадії. Держава повинна швидко й ефек-
тивно надавати допомогу національному екс-
портеру, коли є ймовірність накладання на ньо-
го санкцій. У зв’язку з цим пропонуємо у пунк-
ті 4.7 частини 4 Положення про порядок застосу-
вання до суб’єктів зовнішньоекономічної діяль-
ності України та іноземних суб’єктів господар-
ської діяльності спеціальних санкцій, передбаче-
них ст. 37 Закону про ЗЕД, право попередження
про можливість застосування санкцій замінити
на обов’язок Міністерства економіки України, і
викласти в такій редакції: «Застосуванню санк-
цій до суб’єктів ЗЕД повинно передувати офіцій-
не попередження з боку Міністерства економіки
про можливість застосування до них санкцій».
Останнє має важливе значення для попере-
дження правопорушень суб’єктами ЗЕД при здій-
сненні експортних операцій та зовнішньоеконо-
мічної діяльності взагалі. Виконання такої норми
дасть змогу резидентам виправити ситуацію і при-
пинити протиправні дії за власним бажанням, та-
ким чином уникнувши відповідальності за право-
порушення у сфері ЗЕД законним способом.
Якщо санкції вже застосовані до експорте-
ра, митний орган у будь-якому випадку дізнаєть-
ся про це раніше, бо Наказ Міністерства еконо-
міки та з питань європейської інтеграції України
щодо застосування санкцій у триденний термін
доводиться до Державної митної служби України
та інших державних органів. Положення не пе-
редбачає послідовність дій і терміну, протя-
гом якого відповідні органи повинні викону-
вати свій обов’язок, повідомляти конкретного
суб’єкта ЗЕД про накладення санкцій. Тому було
б доцільним у пункті 4.9 частини 4 Положення
зобов’язати зазначені державні органи доводи-
ти до відома українського суб’єкта зовнішньо-
економічної діяльності інформацію про застосу-
вання відносно останнього санкції у триденний
термін після отримання Наказу Мінистерства
економіки. Тобто від моменту накладення санк-
2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 123
Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
цій на експортера до його повідомлення пройде
максимальний строк у шість днів. Цей термін
можна вважати достатнім для виконання такого
обов’язку та своєчасного попередження невигід-
них матеріальних витрат резидента на здійснен-
ня неприбуткового контракту.
Література
1. Минюк Д. Правове поле зовнішньоеко-
номічної діяльності: реальність, перспективи /
Д. Минюк // Підприємництво, господарство і
право. – 2004. – № 11. – С. 125–127.
2. Юсупов В. Визначеність зовнішньоеко-
номічної політики держави – основний чин-
ник її законодавчого забезпечення / В. Юсупов //
Підприємництво, господарство і право. – 2005. –
№ 5. – С. 82–85.
3. Боєнко Л. Зарахування зустрічної однорід-
ної вимоги у сфері зовнішньоекономічної діяль-
ності / Л. Боєнко, Ю. Кулик // Юридичний жур-
нал. – 2003. – № 6. – С. 79–84.
4. Стратегія економічного і соціального роз-
витку України (2004–2015 роки): шляхом європей-
ської інтеграції / А. С. Гальчинський, В. М. Геєць
та ін. – К., 2004. – 416 с.
5. Назаренко В. Розгляд спорів, які виника-
ють між суб’єктами зовнішньоекономічних від-
носин, міжнародним комерційним арбітражем /
В. Назаренко // Підприємництво, господарство і
право. – 2008. – № 5. – С. 111–116.
6. Євстигнєєв А. Експорт та «правило 90 днів»,
або що вважати моментом прийняття МКАС по-
зовної заяви / А. Євстинеєєв // Юридичний жур-
нал. – 2005. – № 5. – С. 46–47.
7. Ніньовська З. Практичні поради суб’єктам
зовнішньоекономічної діяльності / З. Ніньовська //
Юридичний журнал. – 2004. – № 10. – С. 48–51.
8. Минюк Д. Юридична відповідальність
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Ук-
раїні та порядок її застосування / Д. Минюк //
Підприємництво, господарство і право. – 2007. –
№ 6. – С. 84–87.
9. Ненюк Н. Пеня у сфері зовнішньоеконо-
мічної діяльності: основна характеристика, про-
блеми застосування та шляхи їх вирішення /
Н. Ненюк // Підприємництво, господарство і пра-
во. – 2007. – № 3. – С. 56–59.
10. Приймаченко Д. До питання вдосконален-
ня провадження у справах про порушення мит-
них правил / Д. Приймаченко // Підприємництво,
господарство і право. – 2007. – № 3. – С. 3–6.
11. Катеринчук І. Міжнародне співробітни-
цтво в боротьбі зі злочинами у сфері зовнішньо-
економічної діяльності / І. Катеринчук //
Під приємництво, господарство і право. – 2006. –
№ 12. – С. 91–93.
12. Терьохін С. Відповідальність за пору-
шення комерційних контрактів / С. Терьохін //
Підприємництво, господарство і право. – 2004. –
№ 7. – С. 28–30.
13. Закон України «Про зовнішньоекономіч-
ну діяльність» вiд 16 квітня 1991 р. № 959-XII //
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. –
Ст. 377.
14. Господарський кодекс України від 16 січ-
ня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради
України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.
15. Хахулин В. В. Приоритеты законодатель-
ного обеспечения внешнеэкономических свя-
зей субъектов хозяйствования / В. В. Хахулин //
Экономико-правовые проблемы сотрудниче-
ства предприятий Украины и США : материалы
украинско-американского семинара по вопро-
сам международного сотрудничества. – Донецк,
1997. – С. 8–13.
16. Закон України «Про операції з даваль-
ницькою сировиною в зовнішньоекономічних
відносинах» від 15 вересня 1995 р. № 327/95-ВР //
Відомості Верховної Ради України. – 1995. –
№ 35. – Ст. 255.
17. Закон України «Про регулювання товаро-
обмінних (бартерних) операцій у галузі зовніш-
ньоекономічної діяльності» від 12 грудня 1998 р.
№ 351-XIV // Відомості Верховної Ради України. –
1999. – № 5. – Ст. 44.
18. Закон України «Про порядок здійснен-
ня розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня
1994 р. № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради
України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
19. Декрет Кабінету Міністрів України «Про
систему валютного регулювання і валютно-
го контролю» від 19 лютого 1993 р. // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
20. Закон України «Про ліцензування окре-
мих видів господарської діяльності» від 1 черв-
ня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради
України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
21. Наказ Міністерства економіки України
«Про затвердження Положення про порядок за-
стосування до суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземних суб’єктів госпо-
дарської діяльності спеціальних санкцій, перед-
бачених статтею 37 Закону України «Про зовніш-
ньоекономічну діяльність» «від 17 квітня 2000 р.
№ 52 // Офіційний вісник України. – 2000. –
№ 19. – Ст. 801.
22. Бабак О. А. Попередження правопо-
рушень у зовнішньоекономічній діяльності та
уникнення від відповідальності / О. А. Бабак //
Господарсько-правове, цивільно-правове та фі-
нансово-правове забезпечення розвитку сучас-
ної економіки України: Всеукраїнська науково-
124 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1
Проблемы развития внешнеэкономической деятельности
практична конференція (Донецьк, 14 листопада
2008 р.). – Донецьк. – С. 154–156.
23. Бабак О. А. Щодо застосування тимчасо-
вого зупинення зовнішньоекономічної діяльності
при здійсненні операцій з давальницькою сирови-
ною / О. А. Бабак // Законодательное обеспечение
экономической политики государства и юриди-
ческое образование : матер. междунар. науч.-практ.
конф. (Донецк – Святогорск, 16–17 апр. 2009 г.) /
МОН Украины, Донецкий национальный універ-
ситет ; ред. кол. : А. Г. Бобкова и др. – Донецк :
Юго-Восток, 2009. – С. 267–269.
Надійшла до редакції 18.03.2010 р.
© М. І. Ігнатушина, 2010
УДК 332.132:339.5 М. І. Ігнатушина,
аспірант,
Інститут економіко-правових
досліджень НАН України, м. Донецьк
ЩОДО ПИТАННЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
На сучасному етапі розвитку зовнішньо-
економічних зв’язків України важливу роль у
зміцненні конкурентоспроможності вітчиз-
няної економіки, її інноваційному відновлен-
ні, утвердженні сприятливого інвестиційного й
підприємницького клімату має відігравати по-
літика державного регулювання зовнішньоеко-
номічної діяльності як на державному, так і на
регіональному рівнях, інституційною основою
якої виступають система нормативно-правових
джерел і сукупність регулюючих органів.
Впродовж багатьох десятиліть Україна роз-
вивалась у закритій економічній системі, в умо-
вах жорсткого планово-централізованого ви-
робництва і розподілу. Система, яка формаль-
но передбачала повноту влади Рад народних
депутатів, насправді не забезпечувала достат-
ньою мірою ані розподілу влади, ані децентра-
лізації або самоврядування. Спроби відроджен-
ня інституту місцевого самоврядування та його
включення в політико-правову систему моло-
дої незалежної держави розпочалися в Україні
лише з початку 90-х років.
Починаючи з 1990 р., в Україні створено ор-
ганізаційну і правову базу місцевого самовряду-
вання, в якій висвітлюються питання зовніш-
ньоекономічної діяльності як на державному,
так і на місцевому рівнях. Прийняттям Законів
«Про місцеве самоврядування в Україні» та
«Про місцеві державні адміністрації» законо-
давчий орган держави спробував розмежувати
повноваження управлінських і самоврядних ін-
ституцій у сфері зовнішньоекономічної діяль-
ності. При цьому законодавством було визна-
чено як виключні сфери відання місцевих ор-
ганів державної влади та самоврядування, так і
питання, які належать до конкуруючої (суміж-
ної) компетенції, за якої державні адміністрації
та муніципальні органи наділяються повнова-
женнями в одній галузі суспільного життя.
Разом із тим аналіз зовнішньоекономіч-
ної діяльності на регіональному рівні за остан-
ні роки свідчить про наявність низки проблем
при реалізації місцевими адміністраціями влас-
них функцій і повноважень, а також делегова-
них повноважень щодо зовнішньоекономічної
діяльності, які зумовлені станом діючого законо-
давства. Неврегульованою залишається пробле-
ма розмежування повноважень між центральни-
ми органами виконавчої влади та органами міс-
цевої влади, між органами місцевого самовря-
дування різного територіального рівня щодо зо-
внішньоекономічної діяльності, що постійно
призводить до виникнення конфліктних ситуа-
цій при вирішенні питань місцевого і регіональ-
ного розвитку, а також сприяє дублюванню пев-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28497 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2223-6651 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:03:46Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут економіко-правових досліджень НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ганич, О.А. 2011-11-12T23:35:50Z 2011-11-12T23:35:50Z 2010 Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій / О.А. Ганич // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 115-124. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2223-6651 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28497 346.58:339.564 Стаття присвячена відповідальності суб’єктів господарювання в зовнішньоекономічній діяльності за правопорушення, які здійснюються при вивезенні товарів через митну територію України. У роботі аналізується законодавство, що регулює відповідальність суб’єктів ЗЕД, його недоліки, протиріччя і проблеми застосування. Проаналізовані дії національних суб’єктів господарювання при здійсненні експортних операцій, які за законодавством вважаються правопорушеннями. Розглянуто повноваження державних органів, з ініціативи яких на резидента накладаються спеціальні санкції. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення господарського законодавства відносно відповідальності суб’єктів господарювання в зовнішньоекономічній діяльності при здійсненні експортних операцій. Статья посвящена ответствености субъектов хозяйствования во внешнеэкономической деятельности за правонарушения, которые совершаются при вывозе товаров через таможенную территорию Украины. Дан анализ законодательства, которое регулирует ответственность субъектов ВЭД, его недостатки, противоречия и проблемы применения. Проанализированы действия национальных субъектов хозяйствования при совершении экспортных операций, которые по законодательству считаются правонарушениями. Рассмотрены полномочия государственных органов, по инициативе которых на резидента накладываются специальные санкции. Разработаны предложения по усовершенствованию хозяйственного законодательства относительно ответственности субъектов хозяйствования во внешнеэкономической деятельности при осуществлении экспортных операций. The paper deals with responsibility of subjects of foreign economic activity (FEA) for law infringements made during importing commodities through a cus toms territory of Ukraine. The legislation regulating the responsibility of FEA subjects is analyzed, as well as its drawbacks, contradictions and problems concerning its implementation. Those actions of the national managing subjects in export operations are analyzed which are defined by the legislation as law infringements. The powers of state bodies who initiate imposition of special sanctions on a resident are considered. The proposals are offered to improve the legislation on the responsibility of managing subjects engaged in the foreign economic activity. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій Направления усовершенствования института ответственности субъектов внешнеэкономической деятельности при совершенствовании экспортных операций Directions for improving the institute of responsibility of foreign economic activity subjects under perfection of export operations Article published earlier |
| spellingShingle | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій Ганич, О.А. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності |
| title | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій |
| title_alt | Направления усовершенствования института ответственности субъектов внешнеэкономической деятельности при совершенствовании экспортных операций Directions for improving the institute of responsibility of foreign economic activity subjects under perfection of export operations |
| title_full | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій |
| title_fullStr | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій |
| title_full_unstemmed | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій |
| title_short | Напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій |
| title_sort | напрями вдосконалення інституту відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій |
| topic | Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності |
| topic_facet | Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28497 |
| work_keys_str_mv | AT ganičoa naprâmivdoskonalennâínstitutuvídpovídalʹnostísubêktívzovníšnʹoekonomíčnoídíâlʹnostíprizdíisnenníeksportnihoperacíi AT ganičoa napravleniâusoveršenstvovaniâinstitutaotvetstvennostisubʺektovvnešneékonomičeskoideâtelʹnostiprisoveršenstvovaniiéksportnyhoperacii AT ganičoa directionsforimprovingtheinstituteofresponsibilityofforeigneconomicactivitysubjectsunderperfectionofexportoperations |