Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин

У статті проаналізовано повноваження органів, що складають діючу систему управління зовнішньоекономічної діяльності, проведено порівняльний аналіз кола повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоуправління у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначено правові ознаки делегованих повнов...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
Дата:	2010
Автор:	Ігнатушина, М.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2010
Теми:	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28498
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин / М.І. Ігнатушина // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 124-130. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859729695992446976
author	Ігнатушина, М.І.
author_facet	Ігнатушина, М.І.
citation_txt	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин / М.І. Ігнатушина // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 124-130. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України
description	У статті проаналізовано повноваження органів, що складають діючу систему управління зовнішньоекономічної діяльності, проведено порівняльний аналіз кола повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоуправління у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначено правові ознаки делегованих повноважень, обґрунтовано необхідність застосування договірного делегування. Запропоновано законодавчо закріпити договірне делегування на рівні із делегуванням за законом. В статье проанализированы полномочие органов, которые составляют действующую систему управления внешнеэкономической деятельности, проведен сравнительный анализ круга полномочий органов исполнительной власти и местного самоуправления в сфере внешнеэкономической деятельности, определены правовые признаки делегированных полномочий, обоснована необходимость применения договорного делегирования. Предложено законодательно закрепить договорное делегирование на равные с делегированием по закону. The author analyzes the powers of the bodies which form the present system of managing foreign economic activity. A comparative analysis of powers of the government bodies and local authorities in the sphere of foreign economic activity has been made, the legal attributes of powers delegation have been defined and the necessity of using a contractual delegation is grounded. The proposals are offered to make a contractual delegation legal as it was made with the delegation.
first_indexed	2025-12-01T12:19:50Z
format	Article
fulltext	124 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности практична конференція (Донецьк, 14 листопада 2008 р.). – Донецьк. – С. 154–156. 23. Бабак О. А. Щодо застосування тимчасо- вого зупинення зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сирови- ною / О. А. Бабак // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юриди- ческое образование : матер. междунар. науч.-практ. конф. (Донецк – Святогорск, 16–17 апр. 2009 г.) / МОН Украины, Донецкий национальный універ- ситет ; ред. кол. : А. Г. Бобкова и др. – Донецк : Юго-Восток, 2009. – С. 267–269. Надійшла до редакції 18.03.2010 р. © М. І. Ігнатушина, 2010 УДК 332.132:339.5 М. І. Ігнатушина, аспірант, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк ЩОДО ПИТАННЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН На сучасному етапі розвитку зовнішньо- економічних зв’язків України важливу роль у зміцненні конкурентоспроможності вітчиз- няної економіки, її інноваційному відновлен- ні, утвердженні сприятливого інвестиційного й підприємницького клімату має відігравати по- літика державного регулювання зовнішньоеко- номічної діяльності як на державному, так і на регіональному рівнях, інституційною основою якої виступають система нормативно-правових джерел і сукупність регулюючих органів. Впродовж багатьох десятиліть Україна роз- вивалась у закритій економічній системі, в умо- вах жорсткого планово-централізованого ви- робництва і розподілу. Система, яка формаль- но передбачала повноту влади Рад народних депутатів, насправді не забезпечувала достат- ньою мірою ані розподілу влади, ані децентра- лізації або самоврядування. Спроби відроджен- ня інституту місцевого самоврядування та його включення в політико-правову систему моло- дої незалежної держави розпочалися в Україні лише з початку 90-х років. Починаючи з 1990 р., в Україні створено ор- ганізаційну і правову базу місцевого самовряду- вання, в якій висвітлюються питання зовніш- ньоекономічної діяльності як на державному, так і на місцевому рівнях. Прийняттям Законів «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації» законо- давчий орган держави спробував розмежувати повноваження управлінських і самоврядних ін- ституцій у сфері зовнішньоекономічної діяль- ності. При цьому законодавством було визна- чено як виключні сфери відання місцевих ор- ганів державної влади та самоврядування, так і питання, які належать до конкуруючої (суміж- ної) компетенції, за якої державні адміністрації та муніципальні органи наділяються повнова- женнями в одній галузі суспільного життя. Разом із тим аналіз зовнішньоекономіч- ної діяльності на регіональному рівні за остан- ні роки свідчить про наявність низки проблем при реалізації місцевими адміністраціями влас- них функцій і повноважень, а також делегова- них повноважень щодо зовнішньоекономічної діяльності, які зумовлені станом діючого законо- давства. Неврегульованою залишається пробле- ма розмежування повноважень між центральни- ми органами виконавчої влади та органами міс- цевої влади, між органами місцевого самовря- дування різного територіального рівня щодо зо- внішньоекономічної діяльності, що постійно призводить до виникнення конфліктних ситуа- цій при вирішенні питань місцевого і регіональ- ного розвитку, а також сприяє дублюванню пев- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 125 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності них повноважень між органами різного територі- ального рівня, чи неприділенню відповідної ува- ги певним питанням жодним із державних орга- нів, які регулюють зовнішньоекономічну діяль- ність. Сукупність таких невирішених та неврегу- льованих питань дають змогу констатувати акту- альність та необхідність вивчення обраної теми. Дослідженню питань компетенції ор- ганів влади як на державному так і на регі- ональному рівнях у сфері зовнішньоеконо- мічної діяльності присвячені роботи Н. Бро- винської, О. Бориславської, А. К. Виш някова, М. І. Долішнього, Н. Микули, О. С. Коно- топцева, В. В. Третяка. Однак формування у країні сталої та дієвої системи органів регулювання зовнішньоеконо- мічної діяльності постає як недостатньо дослі- джена в науковому плані проблема. Одним із основних актуальних питань є недостатня роз- робленість теоретико-методологічного аспек- ту з питань розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин. Необхідність теоретико-методологічного осмислення і практичного встановлення чіт- кої ієрархії повноважень органів регулюван- ня зовнішньоекономічною діяльністю дикту- ється необхідністю приведення національної системи органів у відповідність до міжнарод- них вимог і стандартів для подальшої інтегра- ції України до Європейського співтовариства. У сучасних умовах теоретична думка повин- на сформувати основу для розробки стратегії і тактики включення регіонів України в світо- господарську систему. У зв’язку з цим метою даного дослідження є розробка теоретичних положень, наукових і прак- тичних рекомендацій щодо розмежування повно- важень органів державної влади і місцевого само- врядування у сфері зовнішньоекономічних відно- син. Досягнення зазначеної мети зумовило ви- значення та вирішення наступних задач: 1. Оцінити стан нормативно-правової бази діяльності органів державної влади та місцево- го самоврядування у сфері зовнішньоекономіч- ної діяльності. 2. Порівняти коло повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічної діяльності 3. Узагальнити існуючі теоретичні погля- ди щодо застосування принципу субсідіарнос- ті при розмежуванні повноважень між органами різного територіального рівня. 4. Визначити правові ознаки делегування повноважень органами державного управління зовнішньоекономічної діяльності. 5. Обґрунтування необхідності застосуван- ня договірного делегування повноважень орга- нами державного управління зовнішньоеконо- мічної діяльності. У сучасних умовах хід економічної рефор- ми в Україні характеризується тим, що центр тя- жіння переноситься на місця, тобто в регіони. Все більше розширюються права регіонів у ви- рішенні соціально-економічних проблем, вра- ховуючи зовнішню сферу. На регіональному рівні, так як і на державному, відбувається ста- новлення системи управління взагалі і зовніш- ньоекономічної діяльності зокрема. На рівні регіонів України соціально-еко- номічне управління у сфері ЗЕД здійснюють об- ласні державні адміністрації [1]. В Донецькій об- ласті органом, що регулює зовнішньоекономіч- ну діяльність, є управління зовнішніх зносин і єв- ропейської інтеграції Донецької обласної держав- ної адміністрації. В управлінні функціонують два відділи: відділ міжнародного та міжрегіонального співробітництва, а також відділ зовнішньоеконо- мічної діяльності та європейської інтеграції. Сьогодні управління зовнішньоекономіч- них зносин і європейської інтеграції діє на під- ставі Постанови КМ України від 1 серпня 2007 р. № 996 «Про затвердження рекомендаційних пе- реліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій». Наразі вищевказане управління займається лі- цензійною діяльністю (видачею дозвільних до- кументів), розробляють регіональні програми з міжрегіонального і транскордонного співробіт- ництва, займаються статистичним аналізом зо- внішньоекономічної діяльності в регіоні, забез- печує формування статистики зовнішньої тор- гівлі товарами на регіональному рівні на базі митної статистики, яка розробляється органа- ми Держмитслужби України, а також збирання держстатзвітності щодо зовнішньої торгівлі то- варами та послугами (товарами, що не проходять митний контроль), щодо іноземних інвестицій. Стаття 10 Закону України «Про зовнішньо- економічну діяльність» визначає органи місце- вого управління зовнішньоекономічною діяль- ністю, до яких належать місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи орга- нів державного регулювання зовнішньоеконо- мічною діяльністю України [2]. 126 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности Аналіз кола повноважень у сфері зовнішньо- економічної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування викладено нижче (рис. 1). ложення, відповідно до яких органи виконав- чої влади та їхні посадові особи не мають пра- ва втручатись у законну діяльність органів і по- садових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені законодавством до повноважень органів і посадових осіб місце- вого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень. Обмежено і втручання муніципальних органів у діяльність управлінських структур: органи самоврядуван- ня не можуть втручатись у діяльність органів державного управління, за винятком випадків виконання ними делегованих повноважень дер- жавної влади. Але з огляду на те, що коло по- вноважень між вищевказаними органами май- же тотожнє, то руйнується сам принцип само- стійного вирішення питань відповідними орга- нами без зайвого втручання та контролю за ви- конанням переданих (делегованих) повнова- жень, що у свою чергу призводить до виникнен- ня конфліктних ситуацій на місцях. У більшості європейських країн одним із визначальних принципів розподілу повно- важень між органами державного і місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю є принцип субсідіарності, відповідно до якого органи самоврядування та виконавчої влади по- винні виконувати лише ті завдання, які не спро- можні виконати органи нижчого рівня [3]. В Європейському законодавстві принцип субсідіарності закріплено Європейською хар- тією місцевого самоврядування, і він визначає розподіл повноважень різних рівнів публічної влади у державі [5, с. 246–254]. Вітчизняні науковці зазначають, що вико- ристання принципу субсідіарності дозволить ор- ганізаційно вирішити проблему розподілу по- вноважень між різними ланками управління. Згідно з духом принципу субсидіарності, пише Н. Бровинська, «втручання держави припусти- ме лише в тому випадку, коли без її допомоги не- можливо досягти поставлених цілей» [6, с. 212]. Так, О. С. Конотопцев у своїх дослідженнях дає конкретні пропозиції щодо врегулювання даної проблеми з урахуванням принципу субсідіарнос- ті [4]. Однак в Україні такий підхід до розподілу повноважень між муніципальними інституція- ми визнаний не був і не закріплений законодав- чо, натомість, в українському законодавстві досі присутнє дублювання повноважень між органа- ми управління різного територіального рівня. В силу вітчизняних особливостей (урахо- вуючи принцип системи організації діяльнос- Рис. 1. Система повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності державних і місцевих органів влади Із схеми видно, що органи державної вла- ди та органи місцевого самоврядування наділені, наразі, ідентичними повноваженнями. Причому, якщо на державні адміністрації покладено весь перелік повноважень у сфері зовнішньоеконо- мічної діяльності, то місцеві адміністрації вико- нують не тільки власні (самоврядні) повнова- ження, а ще й делеговані повноваження, що пе- редаються їм державними адміністраціями. Отже, порівняльний аналіз кола повнова- жень органів державної влади та органів місце- вого самоврядування з питань зовнішньоеко- номічної діяльності показав відсутність чітко- го розмежування повноважень у сфері ЗЕД об- ласних державних адміністрацій і органів місце- вого самоврядування та можна констатувати їх майже повну тотожність, що звичайно, не є до- речним із урахування відмінностей, які існують між вищевказаними органами. На законодавчому рівні Законами «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про міс- цеві державні адміністрації» передбачені по- 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 127 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності ті державних органів управління зовнішньо- економічною діяльністю «знизу – догори», яка застосовувалась ще в радянські часи і викорис- товується досі) у віданні державних органів за- лишаються «ключові» питання державного ре- гулювання. А повноваження органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічної діяльності представляють собою механізми ре- алізації тих самих «ключових» питань на міс- цях, тобто являють собою впровадження дер- жавної політики в регіонах. У літературі зустрічаються пропозиції щодо врегулювання розподілу повноважень між різ- ними ланками управління, який полягає у ско- роченні переліку функцій сільських, селищних і міських рад до таких меж, в яких відповідні гро- мади будуть здатні надавати муніципальні послу- ги за рахунок власних коштів [3]. При цьому про- понується відповідно розширити обсяг повнова- жень районних і обласних рад. Але такий підхід до вирішення проблем самоврядування містить чимало недоліків. Зокрема, він не може враху- вати нерівномірність економічного розвитку сіл, селищ і міст, чисельність членів відповідних гро- мад та цілу низку інших факторів. Фахівцями в галузі місцевого самовряду- вання запропоновано різні способи розмежу- вання предметів відання муніципальних і дер- жавних органів. Так, висловлюється думка про необхідність уточнення предметів відання міс- цевих державних адміністрацій і органів само- врядування. Водночас опоненти такої ідеї об- ґрунтовано зауважують, що всіх конфліктних ситуацій у відносинах держави та муніципаль- них органів, керуючись лише нормами законо- давства, вирішити не вдасться. На нашу думку, найефективнішим із мож- ливих шляхів розмежування повноважень є укладення договорів між державними адміні- страціями та органами місцевого самоврядуван- ня щодо спільної діяльності у відповідних галу- зях суспільного життя. Адже, чинне законодав- ство дозволяє муніципальним і державним ад- міністраціям укладати угоди, які можуть кон- кретизувати відповідно до закону їхні взаємні права та обов’язки [1, ст. 35]. Не менше проблем у стосунках місцевих державних адміністрацій з органами самовря- дування виникло у зв’язку з поділом повнова- жень виконавчих органів місцевих рад на влас- ні та делеговані. Такий підхід не є типовим для переважної більшості зарубіжних країн, де виконавчі орга- ни влади делегують муніципалітетам свої по- вноваження, як правило, на договірній основі, а не на підставі закону, як в Україні [3]. З одного боку, місцеве самоврядування зобов’язано їх виконувати, адже це передбачене законом. З іншого боку, сама природа цих по- вноважень змушує максимально наблизити їх виконання до об’єкту управління. Адже вони саме тому й делегуються, що органи державної влади неспроможні забезпечити їх належну реа- лізацію через свою віддаленість. Водночас покладення на муніципальні ор- гани тягаря делегованих повноважень не супро- воджувалось виділенням на їхню реалізацію від- повідних бюджетних коштів. Закон України «Про місцеве самоврядуван- ня в України» визначає делеговані повноваження як повноваження органів виконавчої влади, нада- ні органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самовря- дування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням район- них, обласних рад [7, ст. 1]. Проте, на нашу дум- ку, дане визначення не є повним, бо не розкриває змісту і не відображає правової природи такого явища, як делеговані повноваження. Одразу по- стають питання, які саме повноваження можуть передаватись, чи вони передаються на підставі лише Закону, чи передаються делеговані повно- важення безстроково або на визначений термін? Для відповіді на поставлені питання необхід- но дослідити діючу законодавчу базу з питань де- легування повноважень для виокремлення пра- вових ознак у сфері делегування повноважень. Першочерговим моментом у визначені пра- вових ознак делегування повноважень є ви- значення правових підстав такого делегуван- ня. Законодавством визначено, що делегуван- ня повноважень відбувається на підставі зако- ну. У Європейських країнах крім делегування за законом існує і договірне делегування. Сутність договірного делегування полягає в укладені ор- ганами державної влади і місцевого самовря- дування адміністративних договорів, за яки- ми органи державної влади передають орга- нам місцевого самоврядування окремі повно- важення. Українські науковці при застосуван- ні договірного делегування зазначають необ- хідність врахування кількох важливих момен- тів [8]. Передусім треба, по-перше, визначити сторони адміністративного договору; по-друге, встановити законодавчу підставу такого делегу- вання; по-третє, розподілити права й обов’язки 128 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности сторін договору в межах делегованих повнова- жень; по-четверте, передбачити джерело фінан- сування для здійснення делегованих повнова- жень; по-п’яте, визначити форми контролю за виконанням делегованих повноважень і захо- ди впливу за порушення договору; по-шосте, з’ясувати правові форми захисту інтересів сто- рін адміністративного договору. Отже, зважаючи на досвід Європейських країн та беручи до уваги дослідження вітчизня- них науковців, можна зробити висновок про те, що делегування повноважень можливе не тіль- ки за законом, але й за договором, причому, до- говірне делегування є не менш дієвим і ефек- тивним способом делегування повноважень, який дозволяє чітко визначити і розмежувати компетенцію як делегуючих органів, так і тих, кому делегуються повноваження. Другою ознакою делегування повноважень є суб’єктний склад такого делегування. За Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження органів виконавчої влади переда- ються органам місцевого самоврядування, а та- кож повноваження органів місцевого самовря- дування передаються відповідним місцевим дер- жавним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад. Отже, законодавством закріплено, що повноваження делегуються не тільки від ви- щого органу влади нижчому, але й навпаки. Суб’єкт правовідносин у сфері делегування повноважень обов’язково є суб’єктом владних повноважень. Причому делегуватися повнова- ження можуть органом лише в межах його ком- петенції, тобто такий орган не може передати більше повноважень, ніж має сам, і не може пе- редати ті повноваження, яких не має. Орган, що делегує, обов’язково зберігає контроль за здій- сненням делегованих повноважень. Третьою ознакою у сфері делегування по- вноважень є коло тих повноважень, що деле- гуються. Законом України «Про місцеве самовря- дування в Україні» нараховується три види де- легованих повноважень, що передаються орга- нам місцевого самоврядування від державних адміністрацій. Але така конкретика з боку за- конодавця не дає змоги ефективно діяти орга- нам місцевого самоврядування у разі виникнен- ня конкретної ситуації, яка не описана в законі. Законодавство не може раз і назавжди пе- редбачити конкретні види делегованих повно- важень, оскільки розвиток суспільних відносин часто породжує нові ситуації і нове коло пи- тань, на вирішення яких може впливати специ- фіка розвитку регіонів, зовнішньополітична си- туація країни тощо. З іншого боку, а чи потрібно законодавцеві займатися деталізацією окремих делегованих повноважень? Зрештою, це можна зробити завдяки договірному врегулюванню де- легованих повноважень, тобто через укладання адміністративних договорів. Четвертою ознакою у сфері делегування повноважень є строковість переданих повно- важень. Діючим законодавством не визначено, чи передаються делеговані повноваження без- строково або на визначений строк. Практика діяльності органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічної діяльності по- казала, що делегування повноважень відбува- ється як відгук на певну ситуацію, яка виникла раптово чи вже була передбачена. Органи дер- жавного регулювання передають частину своїх повноважень у певній сфері органам місцевого самоврядування для вирішення проблеми, що виникла, адже місцеві органи є більш набли- женні до потреб громади. Тобто делегування владних повноважень може бути одноразове (для вирішення певних завдань по конкретній ситуації), передаватись на певний строк або безстроково. Актуальним залишається питання фінансу- вання делегованих повноважень, що становить п’яту ознаку у сфері делегування повноважень, оскільки згідно зі ст. 67 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегуван- ня має супроводжуватися переданням фінансо- вих, матеріально-технічних та інших ресурсів. Причому також щорічно в Державному бюдже- ті України передбачаються кошти, необхідні для виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм повноважень. Однак на прак- тиці таке виконання делегованих повноважень частіше всього вимагає додаткових коштів. Законодавством передбачено, що рішення органів державної влади про передачу частини своїх повноважень, які призводять до додат- кових витрат органів місцевого самоврядуван- ня, обов’язково мають супроводжуватись пере- данням їм необхідних фінансових ресурсів [7, ст. 67]. Виконання делегованих повноважень при цьому здійснюється тільки в межах переда- них їм фінансових ресурсів. А витрати органів місцевого самоврядування, які виникли в на- слідок рішень органів державної влади і попе- редньо не забезпечені коштами, повинні ком- пенсуватись державою. 2010, № 1 ВІСНИК ІЕПД НАН УКРАЇНИ 129 Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Основною проблемою є те, що юридично за- конодавець закріпив нібито дієві механізми пе- редачі необхідних ресурсів для здійснення де- легованих повноважень, а також їх компенсації в разі, якщо переданих коштів не вистачило на виконання повноваження. Але фактично у про- цесі виконання делегованих повноважень час- тіше за все трапляються непередбачені ситуації, які провокують незаплановані статті видатків. Звичайно, компенсація за такі видатки органам місцевого самоврядування від держави надхо- дить дуже повільно, а іноді й не в повному обсязі. У даному випадку, на нашу думку, необхідно звернути увагу на договірне делегування повно- важень. Тобто, укладаючи адміністративний до- говір і передбачивши в ньому заходи впливу за порушення договору, у тому числі й за не пере- дачу чи передачу не в необхідному об’ємі необ- хідних фінансових ресурсів для здійснення де- легованих повноважень, на недобросовісну сто- рону покладатиметься певна відповідальність, що, звичайно, спонукатиме добросовісне вико- нання зобов’язань. Безумовно, делегування повноважень од- ночасно передбачає здійснення відповідного контролю за їх виконанням, що становить шосту ознаку у сфері делегування повноважень. Згідно з частиною другою ст. 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та по- садовці місцевого самоврядування у здійснен- ні делегованих повноважень є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Але за- кон не визначає інших засобів контролю, окрім звернення до суду. Тому дії місцевих державних адміністрацій мають радше наглядовий характер. Зауважмо, що делегування повноважень, а також контроль за виконанням їх мають відпо- відати правовим вимогам задля недопущення, з одного боку, втручання в законну діяльність ор- ганів місцевого самоврядування щодо виконан- ня ними власних (самоврядних) повноважень, з іншого – зловживання органами місцевого са- моврядування чи їх посадовими особами нада- ними їм повноваженнями. Підсумовуючи вище викладене, можна кон- статувати, що питання зовнішньоекономічної діяльності хоча і є дуже важливими як для роз- витку регіонів, так і для процвітання самої дер- жави, однак і в такій найважливій сфері бачи- мо невпорядкованість норм, що призводить на практиці до виникнення конфліктних ситуацій і неспроможності нормальної діяльності в пев- них сферах суспільного життя. У результаті проведеного дослідження, стан нормативної бази в сфері регулювання зовнішньо економічних відносин можна оціни- ти як недостатньо доопрацьований і відповіда- ючий реаліям сьогодення. У нормативній базі зустрічаються певні прогалини законодавства, іноді – колізійні норми, що, звичайно, є недо- пустимим і навіть шкідливим при вирішені кон- кретних питань. Не всі норми, які закріплені за- конодавчо, застосовуються на практиці, а певні життєві ситуації взагалі залишилися без держав- ного регулювання. Проведене порівняння кола повноважень органів державної влади і місцевого самовряду- вання у сфері зовнішньоекономічних відносин засвідчило відсутність чіткого розмежування між повноваженнями визначених органів і крайню необхідність законодавчого відокремлення ком- петенції кожного із вищевказаних органів. Крім того, багато спірних моментів виникає на практиці у зв’язку із поділом повноважень ви- конавчих органів місцевих рад на власні і деле- говані. Розв’язання даного питання вбачається шляхом впровадження Закону «Про порядок де- легування повноважень органів виконавчої вла- ди та органів місцевого самоврядування», в яко- му б було закріплено порядок договірного де- легування на рівні із делегуванням за законом. Прийняття такого закону сприятиме, зокрема, підвищенню ефективності децентралізація дер- жавної влади шляхом визначення оптимальної процедури делегування повноважень централь- них органів виконавчої влади, які завдяки цьому мають зосередитися на формуванні і реалізації державної політики у відповідних галузях і між- галузевих сферах державного управління. Література 1. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190. 2. Про зовнішньоекономічну діяльність : За кон України від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377. 3. Орієнтири виборця 2002 : довідник / В. Замніус, Д. Ковриженко, Д. Котляр та ін. – К. : Міленіум, 2002. – 308 с. 4. Конотопцев О. С. Проблема розподілу по- вноважень між органами місцевого самоврядуван- ня міст з районним поділом / О. С. Конотопцев // Збірник матеріалів з питань децентралізації дер- жавного управління та розвитку ефективного міс- цевого самоврядування. – Харків, 2006. – 353 с. 130 ВЕСТНИК ИЭПИ НАН УКРАИНЫ 2010, № 1 Проблемы развития внешнеэкономической деятельности 5. Самостійність місцевих влад і розподіл по- вноважень між ними: організація місцевого само- врядування відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування : матеріали між- нар. конф. (м. Київ, 11–12 червня 2002 р.) / упо- ряд. В. Кравченко, М. Пухтинський. – К. : Логос, 2002. – 263 с. 6. Бровинська Н. Демократизація та регіо- нальні аспекти трансформації в Україні / Н. Бровинська // Розвиток демократії в Україні : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 29 вересня – 1 жовтня 2000 р.). – К. : Центр освітніх ініціатив, 2001. – С. 725–756. 7. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 34. – Ст. 170. 8. Бориславська О. Проблеми органів місце- вого самоврядування у виконанні делегованих по- вноважень / О. Бориславська // Інтернет – видан- ня. – Юриспруденція. – «on-line». Надійшла до редакції 22.03.2010 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28498
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2223-6651
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T12:19:50Z
publishDate	2010
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Ігнатушина, М.І. 2011-11-12T23:39:30Z 2011-11-12T23:39:30Z 2010 Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин / М.І. Ігнатушина // Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України. — 2010. — № 1(1). — С. 124-130. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2223-6651 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28498 332.132:339.5 У статті проаналізовано повноваження органів, що складають діючу систему управління зовнішньоекономічної діяльності, проведено порівняльний аналіз кола повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоуправління у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначено правові ознаки делегованих повноважень, обґрунтовано необхідність застосування договірного делегування. Запропоновано законодавчо закріпити договірне делегування на рівні із делегуванням за законом. В статье проанализированы полномочие органов, которые составляют действующую систему управления внешнеэкономической деятельности, проведен сравнительный анализ круга полномочий органов исполнительной власти и местного самоуправления в сфере внешнеэкономической деятельности, определены правовые признаки делегированных полномочий, обоснована необходимость применения договорного делегирования. Предложено законодательно закрепить договорное делегирование на равные с делегированием по закону. The author analyzes the powers of the bodies which form the present system of managing foreign economic activity. A comparative analysis of powers of the government bodies and local authorities in the sphere of foreign economic activity has been made, the legal attributes of powers delegation have been defined and the necessity of using a contractual delegation is grounded. The proposals are offered to make a contractual delegation legal as it was made with the delegation. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Вісник Інституту економіко-правових досліджень НАН України Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин О вопросе разделения полномочий органов государственной власти и местного самоуправления в сфере внешнеэкономических отношений On the issue of division of the powers between the government bodies and local authorities in the sphere of foreign economic activity Article published earlier
spellingShingle	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин Ігнатушина, М.І. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
title	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин
title_alt	О вопросе разделения полномочий органов государственной власти и местного самоуправления в сфере внешнеэкономических отношений On the issue of division of the powers between the government bodies and local authorities in the sphere of foreign economic activity
title_full	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин
title_fullStr	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин
title_full_unstemmed	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин
title_short	Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин
title_sort	щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин
topic	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
topic_facet	Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28498
work_keys_str_mv	AT ígnatušinamí ŝodopitannârozmežuvannâpovnovaženʹorganívderžavnoívladiímíscevogosamovrâduvannâusferízovníšnʹoekonomíčnihvídnosin AT ígnatušinamí ovoproserazdeleniâpolnomočiiorganovgosudarstvennoivlastiimestnogosamoupravleniâvsferevnešneékonomičeskihotnošenii AT ígnatušinamí ontheissueofdivisionofthepowersbetweenthegovernmentbodiesandlocalauthoritiesinthesphereofforeigneconomicactivity

Щодо питання розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері зовнішньоекономічних відносин

Репозитарії

Схожі ресурси