Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості
Розглянуто питання, пов'язані з довгостроковим кредитуванням промислових підприємств та їх інвестиційною привабливістю. ---------- Рассматриваются вопросы, связанные с долгосрочным кредитованием промышленных предприятий и их инвестиционной привлекательностью. ---------- The paper deals with i...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2853 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості / О.С. Любунь // Економіка пром-сті. — 2009. — № 1. — С. 197-200. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2853 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Любунь, О.С. 2009-04-27T12:38:31Z 2009-04-27T12:38:31Z 2009 Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості / О.С. Любунь // Економіка пром-сті. — 2009. — № 1. — С. 197-200. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2853 Розглянуто питання, пов'язані з довгостроковим кредитуванням промислових підприємств та їх інвестиційною привабливістю. ---------- Рассматриваются вопросы, связанные с долгосрочным кредитованием промышленных предприятий и их инвестиционной привлекательностью. ---------- The paper deals with issues which concern long-term crediting of industrial enterprises and their investment attractiveness. ---------- uk Інститут економіки промисловості НАН України Фінанси промисловості Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості Стратегия планирования банковскими учреждениями долгосрочного кредитования промышленности Strategy of planning long-term industrial credits by banking institutions Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості |
| spellingShingle |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості Любунь, О.С. Фінанси промисловості |
| title_short |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості |
| title_full |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості |
| title_fullStr |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості |
| title_full_unstemmed |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості |
| title_sort |
стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості |
| author |
Любунь, О.С. |
| author_facet |
Любунь, О.С. |
| topic |
Фінанси промисловості |
| topic_facet |
Фінанси промисловості |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Стратегия планирования банковскими учреждениями долгосрочного кредитования промышленности Strategy of planning long-term industrial credits by banking institutions |
| description |
Розглянуто питання, пов'язані з довгостроковим кредитуванням промислових підприємств та їх інвестиційною привабливістю.
----------
Рассматриваются вопросы, связанные с долгосрочным кредитованием промышленных предприятий и их инвестиционной привлекательностью.
----------
The paper deals with issues which concern long-term crediting of industrial enterprises and their investment attractiveness.
----------
|
| issn |
1562-109Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2853 |
| citation_txt |
Стратегія планування банківськими установами довгострокового кредитування промисловості / О.С. Любунь // Економіка пром-сті. — 2009. — № 1. — С. 197-200. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lûbunʹos strategíâplanuvannâbankívsʹkimiustanovamidovgostrokovogokredituvannâpromislovostí AT lûbunʹos strategiâplanirovaniâbankovskimiučreždeniâmidolgosročnogokreditovaniâpromyšlennosti AT lûbunʹos strategyofplanninglongtermindustrialcreditsbybankinginstitutions |
| first_indexed |
2025-11-26T05:39:09Z |
| last_indexed |
2025-11-26T05:39:09Z |
| _version_ |
1850611100878372864 |
| fulltext |
О.С. Любунь
СТРАТЕГІЯ ПЛАНУВАННЯ БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ
ДОВГОСТРОКОВОГО КРЕДИТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ
Аналізу банківської діяльності та
його впливу на розвиток промисловості в
умовах трансформаційних процесів струк-
турної перебудови економіки країни при-
свячено чимало наукових праць.
Відмінною рисою даного дослідження є
цілеспрямованість, системність аналізу,
стратегія планування банківської
діяльності та вплив кредитування на
розвиток промисловості у сучасних
умовах.
В останніх наукових роботах
проводиться аналіз інвестиційного
потенціалу банківської системи у
промисловому секторі економіки. Однак
аналіз діяльності промислових
підприємств і неповернення боргових
зобов'язань підприємств і як наслідок –
дестабілізації взаємин банків і
промисловості не представлений у
концептуальній програмі економічного
розвитку країни.
Автором у прикладному аспекті
розглядаються взаємини кредиторів і
позичальників в умовах трансформації
економіки країни.
Незважаючи на численні публікації
щодо банківської діяльності із
промисловим сектором, у них на
недостатньому рівні опрацьована
взаємозалежність кредитно-інвестиційної
та депозитно-акумуляційної стратегій та
особливості їх реалізації в умовах
становлення ринкових відносин.
Мета статті – дослідження стратегії
використання методів та інструментів
кредитної діяльності банку із
промисловими підприємствами та
застосування економіко-математичних
методів взаємного узгодження інтересів.
Існують різні точки зору страте-
гічного планування й управління в
умовах кардинально мінливого зовніш-
нього економічного середовища щодо
необхідності й ефективності перехідного
періоду. Останнім часом на сторінках
наукових видань знову розгорнулася
дискусія про доцільність і необхідність
стратегічних розробок при економічній
нестабільності та значній невизначеності.
Багато керівників банків вважають,
що даний вид планування й управління
недоцільний, оскільки часовий горизонт
достовірного прогнозу занадто
обмежений. Ця точка зору не враховує
теоретичних положень розглянутого
питання: адже саме реалізація науково
обґрунтованих комплексних стратегій
дозволить банкам протистояти впливу
будь-яких негативних факторів, що
найчастіше стохастично виникають. В
умовах істотно мінливого зовнішнього
економічного середовища перехідного
періоду незмірно збільшуються можливі
негативні наслідки управлінських
помилок. У сполученні із традиційно
високим ступенем ризику в банківському
бізнесі це визначає особливу роль і
фундаментальне значення стратегічного
планування й управління банківською
фірмою. Прийняття будь-якого
тактичного рішення в банківській
діяльності без опори на систему страте-
гічних установок робить його у практич-
ному відношенні непослідовним, а най-
частіше й необґрунтованим.
Перші ознаки потреби у
стратегічному управлінні відмічені у 50-х
роках. Необхідність вичленовування
стратегічного планування й управління
як окремої сфери управлінської
діяльності була усвідомлена й уперше
___________________________
© Любунь Олександр Степанович – кандидат економічних наук, доцент.
Київський гуманітарний інститут.
ISSN 1562-109X
реалізована на початку 70-х років
керівниками підприємств ряду країн, і
насамперед США. У 1979 р. була вперше
опублікована повна теорія стратегії
розвитку фірми, прийнятна для
практичного застосування. У наступний
період ця сфера діяльності стала
звичайною для американських і
західноєвропейських банків.
У даний час наукові теорії
стратегічного планування й управління
сучасною (корпоративною) фірмою
досить повно висвітлені в зарубіжнній і
вітчизняній літературі. Меншою мірою
розроблені додатки цієї теорії щодо
банківської діяльності. Найбільш повно
питання формування банківських
стратегій розглянуті у класичній роботі
Дж. Синкі-молодшого, де вони
висвітлюються в рамках теорії
банківської фірми. Аналізу проблем
стратегічного планування й управління
банківською діяльністю для сучасних
умов приділяється невиправдано мало
уваги, що й обумовлює актуальність
даного дослідження.
У методичному плані теорія
стратегічного планування базується на
системному аналізі, властивостях
цілеспрямованих систем, що самостійно
розвиваються, і побудові дерева цілей як
інструменту зіставлення й упорядкування
пріоритетів банківського розвитку та їх
взаємного ув'язування.
Під терміном "стратегічне
планування діяльності банку" розуміють
певний вид планової діяльності,
спрямований на формування бажаного
економічного стану конкретного об'єкта
в розглянутій сфері, досяжного в
довгостроковій (але доступній для
огляду) перспективі й допускаючого
істотну (значущу) зміну якісних
характеристик його розвитку, що має
необоротні чи довгострокові наслідки.
Система управління кредитною
установою (банком), в основі якої лежить
стратегічне планування, що містить
діючий механізм узгодження поточних і
стратегічних рішень, який включає (як
невід'ємний елемент) механізм
позитивних і негативних зворотних
зв'язків, що забезпечує контроль за ходом
реалізації цих рішень і можливість їх
своєчасного (тобто не екстремального, не
форс-мажорного) коригування,
називається системою стратегічного
управління банком. Із точки зору
системного підходу вона являє собою
підсистему системи більш високого
порядку, а саме банку, що має у cвоїй
основі набір економічних показників
(входи системи), що характеризує
діяльність банку, у результаті якої
формуються керуючі впливи (виходи
системи), що забезпечують максимальне
наближення до ідеального стану (мети).
Результати стратегічного
управління носять необоротний чи
довгостроковий характер і відіграють
кардинальну роль у розвитку банку.
Однак існує принципова різниця між
стратегічним плануванням і стратегічним
управлінням. Якщо стратегічне
планування – це формування
перспективних планів кредитної
організації, то стратегічне управління –
це досягнення довгострокових
результатів діяльності банку на основі
цих стратегічних планів, контроль за їх
реалізацією, у ході якої здійснюється
процес нормального відтворення і
розвитку банківської фірми. Стратегічне
планування відповідає на питання "що
робити?", тоді як стратегічне управління
– на питання "що, хто і як повинен
робити?". Отже, стратегічне управління –
більш широке та ємне поняття, що
включає стратегічне планування. Між
ними існують ті ж розходження, що і між
плануванням та управлінням узагалі:
вони мають різні цілі;
стратегічне планування є процесом
аналітичним, у той час як стратегічне
управління являє собою симбіоз аналі-
тичного й організаційного процесів;
при стратегічному плануванні
використовується інформація
економічного, як правило, внутрішнього,
рідше зовнішнього характеру. При
стратегічному управлінні, крім того,
обробляється інформація соціально-
політичної спрямованості, ураховуються
збурюючі впливи зовнішнього
економічного середовища;
стратегічне управління включає
економічні механізми (інструменти)
реалізації стратегій.
Тривалість і необоротність
наслідків прийнятих рішень характе-
ризується зміною банківського
потенціалу. Таким чином, одним із
найважливіших результатів стратегічного
планування й управління має стати
збільшення потенціалу кредитної
установи і підвищення ефективності його
використання. Він визначається, з одного
боку, сукупністю коштів, які має
установа (включаючи в першу чергу
власний капітал), а з іншого – тими
матеріальними і нематеріальними
активами, якими воно володіє. До
нематеріальних активів можна віднести:
ім'я банківської фірми, її вплив і зв'язки
(звані зазвичай goodwill) як на
фінансових ринках, так і в регіоні чи
країні в цілому; досвід роботи з активами
і пасивами; оптимальні для даних
економічних умов форми і методи
роботи; передові інформаційні й інші
банківські технології; обсяг знань і
навичок, що відповідає високій
кваліфікації керівників, фахівців,
працівників тощо.
Власний капітал банку – одна з
найбільш важливих складових
потенціалу, оскільки він виконує
функцію показника надійності кредитної
установи і бере участь у "виробничій"
діяльності протягом усього часу його
існування. Таким чином, потенціал банку
– це сукупність стратегічних ресурсів, що
знаходиться в розпорядженні кредитного
інституту і визначає межі фінансових
можливостей при його функціонуванні в
тих чи інших умовах. Змістом
стратегічного планування й управління
будуть ті дії, що спрямовані або
безпосередньо на абсолютне збільшення
(створення, залучення) цих стратегічних
ресурсів, або на розробку й
упровадження нових, більш ефективних
методів їх використання. До таких дій
можна віднести: збільшення валюти
балансу, нарощування власного капіталу
(і статутного капіталу зокрема),
забезпечення раціонального
співвідношення ризиків і дохідності
кредитно-інвестиційних ресурсів й інші
заходи, що підсилюють захисні функції
банку (його "імунітет") від негативних
стохастичних впливів зовнішнього
середовища.
Разом із потенціалом банку важли-
вими поняттями є його кредитно-інвес-
тиційний потенціал (сукупність коштів,
матеріальних і нематеріальних активів,
що безпосередньо впливають на обсяг і
результати кредитно-інвестиційної діяль-
ності) і кредитно-інвестиційний ресурс
(власне обсяг коштів, які банк спрямував
чи планує спрямувати у кредитно-інвес-
тиційні операції). Із визначення
кредитно-інвестиційного ресурсу
випливають поняття кредитного й
інвестиційного ресурсів як обсягів
коштів, що спрямовуються банком на
вказані цілі.
Слід зазначити, що введене
сімейство понять, які характеризують
кредитно-інвестиційну діяльність
банківської фірми, є новим і
альтернативним до наявного в літературі.
Останні, як правило, недостатньо точно і
не повною мірою відбивають реальні
кредитно-інвестиційні процеси, що
відіграють провідну роль у підвищенні
ефективності використання банківського
потенціалу. Йдеться про недоврахування
таких факторів, як нематеріальні активи і
можливості використання резервних
ресурсів; у ряді випадків у банківських
ресурсах не визначається інвестиційна
складова.
Висновки: у реальних економічних
умовах потенціал має властивість
виявляти асиметричну реакцію на
позитивні та негативні управлінські
рішення і впливи зовнішнього
середовища. Асиметричність виявляється
у відносно високому ступені стійкості до
позитивних впливів, що виявляються в
уповільненій і ослабленій реакції на них,
у той час як негативні та руйнівні впливи
можуть давати досить швидкий і
відчутний негативний ефект. Дана
властивість пов'язана з поняттям
"ентропія". Зусилля, спрямовані на
структурування і підтримку ефективної
діяльності системи, завжди більше тих,
котрі спричиняють її руйнування
("ламати – не будувати"), тому завжди
легше завдати шкоди, ніж домогтися
еквівалентного (по модулю) позитивного
ефекту. Природно, що зазначена
властивість потенціалу є ще і функцією
його абсолютної величини: більша
величина забезпечує підвищену стійкість,
правда, потрібні дуже істотні зусилля
банку для кожної одиниці її приросту.
Потенціал меншої величини дозволяє
забезпечити дуже високі темпи
відносного приросту, але в
максимальному ступені піддається
впливам негативних зовнішніх і
внутрішніх факторів.
Література
1. Закон України "Про банки і
банківську діяльність" від 07.12.2000 р.
№ 2121-III // Урядовий кур'єр. – 2001. –
17 січ. – С. 5-13.
2. Закон України "Про господарські
товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХП
// Галицькі контракти. – 1996. – № 42. –
С. 40-50.
3. Закон України "Про оцінку
майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні" від
12.07.2001 р. № 2568-111 // Урядовий
кур'єр. – 2001. – 12 верес. – С. 1-8.
4. Бесараб Є.О. Роль банку у
формуванні інвестиційних ресурсів ФПГ
// Фінанси України. – 2002. – № 1. – С.
116-120.
5. Бровков С., Руденко Л. Проблеми
інтеграції банківського і корпоративного
капіталу в умовах глобалізації економіки
// Банківська справа. – 2005. – № 2. –
С. 33-37.
6. Гальчинський А.С., Геєць В.М.,
Кінах А.К., Семиноженко В.П.
Інноваційна стратегія українських
реформ. – К., 2002. – 336 с.
7. Луців Б.Л. Банківська діяльність
у сфері інвестицій. – Тернопіль: Карт-
Бланш, 2004. – 320 с.
8. Роуз П.С. Банковский
менеджмент: Пер. с англ. – 2-е изд. – М.:
Дело, 1997. – 768 с.
9. Синки Дж.Ф. (мл.) Управление
финансами в коммерческих банках. —
М., 1994. – 820 с.
10. Примостка Л.О. Фінансовий
менеджмент банку: Навч. посіб. – К.:
КНЕУ, 2004. – 280 с.
11. Шевченко Р.І. Банківські
операції: Навч. посіб. для самостійного
вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2005.
– 289 с.
|