Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Право України
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Петришин, О., Серьогіна, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28677
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики / О. Петришин, С. Серьогіна // Право України. — 2009. — № 10. — С. 57-60. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28677
record_format	dspace
spelling	Петришин, О. Серьогіна, С. 2011-11-17T08:04:50Z 2011-11-17T08:04:50Z 2009 Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики / О. Петришин, С. Серьогіна // Право України. — 2009. — № 10. — С. 57-60. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28677 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики
spellingShingle	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики Петришин, О. Серьогіна, С. Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
title_short	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики
title_full	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики
title_fullStr	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики
title_full_unstemmed	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики
title_sort	змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики
author	Петришин, О. Серьогіна, С.
author_facet	Петришин, О. Серьогіна, С.
topic	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
topic_facet	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	Право України
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format	Article
issn	0132-1331
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28677
citation_txt	Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики / О. Петришин, С. Серьогіна // Право України. — 2009. — № 10. — С. 57-60. — укр.
work_keys_str_mv	AT petrišino zmíšanarespublíkansʹkaformaderžavnogopravlínnâpitannâteoríítapraktiki AT serʹogínas zmíšanarespublíkansʹkaformaderžavnogopravlínnâpitannâteoríítapraktiki
first_indexed	2025-11-26T00:58:49Z
last_indexed	2025-11-26T00:58:49Z
_version_	1850601079269490688
fulltext	57• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © О. Петришин, С. Серьогіна, 2009 О. ПЕТРИШИН доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, завідувач кафедри теорії держави і права, віце�президент АПрН України (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) ЗМІШАНА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ С. СЕРЬОГІНА кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри державного будівництва (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) Форма правління чи спосіб орга% нізації верховної влади в дер% жаві, співвідношення вищих органів державної влади між собою, особливості їх формування є провід% ним елементом форми держави. Вона відображає конфігурацію вищих ор% ганів державної влади, відповідає на запитання про те, як загальні функції держави щодо управління суспільни% ми справами розподіляються між ними, яким чином формуються вищі органи державної влади і через які інститути суверенна воля народу вті% люється в життя. Власне, кожна дер% жава є у цьому аспекті унікальною. Проте, враховуючи найбільш типові моделі інституційно%функціональної організації вищих органів державної влади, традиційно виокремлюють дві основні форми правління: монархічну і республіканську. Головним є те, що у першому випадку носієм верховної влади в країні є монарх, а населення країни — його підданими, у другому — джерелом влади визнається народ як співтовариство рівноправних грома% дян. Україна всі роки свого існування була і є нині республікою. Республі% канізм настільки глибоко «вкорінив% ся» в нашій суспільній свідомості, що про іншу форму правління взагалі не йдеться. Всі дискусії точаться виключно навколо того, яка модель республіканської форми правління є найкращою для України. Головним для визначення тієї чи іншої форми правління як президентської, парла% ментської чи напівпрезидентської республіки є особливості відносин у системі «президент — парламент — уряд», насамперед — хто (президент чи парламент) формує уряд і перед яким із зазначених органів він відпо% відає. Ідеальної моделі немає і бути не може, у кожної з форм правління є свої переваги і недоліки. Тому при ви% борі найбільш придатної моделі слід враховувати широке коло критеріїв, 58 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Петришин, С. Серьогіна що характеризують суспільство на кожному конкретному етапі його роз% витку. Родоначальником та класичною моделлю президентської форми прав% ління є США. Вона передбачає наяв% ність лідера, котрий обирається всена% родно і, спираючись на підтримку ви% борців, формує і здійснює державну політику під свою відповідальність. Президент уособлює всю виконавчу владу, всі інші виконавчі органи роз% глядаються не більше як агенти глави держави, яким доручено здійснювати управління в певній сфері суспільного життя. Посада прем’єр%міністра або взагалі відсутня (як у США) або зве% дена до рівня «адміністративного» прем’єра (як у Бразилії чи Аргентині). Проте США — не велика федеративна країна зі значним обсягом суверенних повноважень суб’єктів федерації, яка потребує внаслідок персоналізації влади. Як противага сильній владі у США ефективно функціонує сильне громадянське суспільство — близько 70 % громадян є членами тієї чи іншої корпорації. Гарантією від узурпації влади в президентській республіці слугують й політичні традиції, насам% перед — стабільна партійна система. За Конституцією США кожна влада за такої моделі правління нібито існує окремо. Внаслідок цього президент% ська система, спираючись на «жорст% кий» поділ влади, здатна породжувати небезпеку «однакової легітимності» президента та парламенту: попри всю потужність своїх повноважень, прези% дент США може потрапити у складну ситуацію без підтримки більшості представників власної партії в кон% гресі при прийнятті законів та інших важливих рішень. Це призводить до «маятникової» зміни в державному механізмі домінування глави держави домінуванням парламенту. Проте не% доліки цієї конституційної моделі правління в США нівелюються розви% неною судовою практикою і прагма% тичним раціоналізмом політиків. Парламентська республіка — не надбання європейського конституціо% налізму. Тому вона може існувати ли% ше за наявності тривалого досвіду функціонування представницьких установ, усталеної багатопартійності, розмежування «реальних» і «номі% нальних» повноважень вищих органів держави та посадових осіб тощо. Така модель передбачає високий рівень політичної та правової свідомості, міцну «політичну пам’ять» суспіль% ства, що унеможливлює відверте мані% пулювання суспільною думкою з боку лідерів політичних партій. Вона пе% редбачає роль глави держави не як керманича, а насамперед як символа єдності нації, авторитетного гаранта неухильного дотримання усіма полі% тичними гравцями вимог конституції. Нарешті, парламентарна республіка спирається на найголовніше — полі% тично структурований представниць% кий орган діє в умовах повної прозо% рості за чіткими, формалізованими юридичними процедурами. За інших умов парламентська республіка може бути вкрай нестабільною. Відомо, що після закінчення Другої світової війни в Італії змінилось близько 60 урядів. Порівняння наведених характеристик зі станом речей і можливостями під% тримання політичної стабільності в Україні дає підстави для сумного висновку — до парламентарної рес% публіки ми поки що не готові. Для України найбільш прийнятною формою правління залишається напів% президентська республіка. Це, дійсно, відносно нова форма правління. І го% ловним чинником виникнення зміша% ного республіканського правління була хронічна політична нестабіль% 59• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ЗМІШАНА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ність четвертої Французької респуб% ліки, адже лише за 14 останніх років пе% ред конституційною реформою зміни% лось 20 урядів. Спочатку вона оцінюва% лась фахівцями як «неправильна», але таких форм правління ставало дедалі більше — Фінляндія, Португалія, Польща, Румунія, Росія, Білорусь, Вірменія, Казахстан та інші країни. Звичайно, змішана республіка — це певний відступ від класичного парла% ментаризму, але вона є більш гнучкою, ніж попередні, оскільки об’єднує елементи президентської та парла% ментської форми правління. Як зазна% чав відомий французький консти% туціоналіст М. Дюверже, змішана рес% публіка є: синтезом кількох форм правління, узагальнює історичний досвід французького бонапартизму, американського президенціалізму й британської концепції сильного прем’єр%міністра. Більшого відступу від традицій парламентаризму євро% пейські країни собі не дозволяють, то% му на європейському континенті нині взагалі немає «чистих» президент% ських режимів. Президентська влада при змішаній формі правління може бути сильною, навіть сильнішою, ніж у президент% ській республіці, адже у змішаній формі президент є ще й гарантом кон% ституції, суверенітету, територіальної цілісності та правонаступництва дер% жави, він наділяється арбітражними повноваженнями щодо забезпечення узгодженості діяльності окремих гілок державної влади. Але для цього прези% дентській партії треба вигравати двоє виборів підряд — президентські та парламентські. До речі, змішана фор% ма правління не випадково отримала поширення у транзитних країнах «мо% лодої демократії», які тільки вийшли з тенет авторитаризму та розвиваються в напрямі цінностей європейського конституціоналізму. Зумовлена вона й власним досві% дом функціонування української дер% жави, якщо враховувати різні моделі правління, які пропонувались у кон% ституційних проектах, «боротьбу за повноваження» між різними гілками влади, яка завершилась досягненням певного компромісу у вигляді саме змішаної форми правління. Інша річ, що змішана форма правління, відобра% жена у нинішньому тексті Консти% туції, підлягає удосконаленню, але навряд чи Україні сьогодні потрібні радикальні зміни у цьому питанні, які можуть спричинити додаткові пробле% ми для держави та суспільства, зумов% лені перелаштуванням функціонуван% ня усього державного механізму. Як відомо, за Конституцією 1996 р. Україна отримала «сильний» парла% мент і «сильного» президента, що забезпечувалось за допомогою «слаб% кого» уряду, який, залишаючись під% звітним і відповідальним перед обома політичними гравцями, відправлявся у відставку щоразу, коли протистоян% ня між ними досягало апогею. Однак така ситуація не могла тривати довго: конституційна реформа 2004 р. була спрямована на зміцнення позицій пар% ламенту та уряду. Після оновлення персонального складу органів вико% навчої влади, що відбулося протягом 2004 р., глава держави зіткнувся з тим, що його компетенція не дає змоги са% мостійно втілювати в життя власну програму дій. Пост прем’єр%міністра за повної конфігурації державного ме% ханізму та наявності більшості у пар% ламенті став відігравати не менше зна% чення, ніж президент, а в економічній сфері навіть переважати його. З друго% го боку, прем’єр%міністр виявився поз% бавленим підтримки з боку голів міс% цевих державних адміністрацій, адже право щодо їх призначення було збережено за президентом. Тому коли 60 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Петришин, С. Серьогіна нині йде мова про дисбаланс в орга% нізації державної влади, то мається на увазі саме недостатньо продумані ре% зультати проведеної конституційної реформи. Адже змішана форма прав% ління аж ніяк не передбачає багатока% нальність формування уряду, який за своєю природою має бути цілісним та згуртованим. Отже, майбутнє консти% туційного реформування лежить у площині подальшого удосконалення існуючої напівпрезидентської форми правління в напрямі до загальновиз% наних, усталених в Європі, насампе% ред П’ятою республікою у Франції, стандартів функціонування державно% го механізму в сучасній демокра% тичній правовій державі. Так, однією з особливостей зміша% ної республіки є біцефальний харак% тер виконавчої влади — існування двох керівних центрів виконавчої вла% ди — президента і глави уряду, яка здійснюється урядом за одночасної наявності певних виконавчих за своєю юридичною природою повноважень у президента. Конституції таких рес% публік містять визначення уряду як суб’єкта виконавчої влади, а щодо пре% зидента — таке положення не прямо передбачено. Юридична природа ви% конавчих повноважень президента (поряд із представницькими, арбіт% ражними тощо) випливає з системно% го аналізу конституційних положень і може бути різною. Значення уряду зумовлюється його становищем як са% модостатнього колегіального органу виконавчої влади. Відповідно й доволі вагомим є становище прем’єр%міністра, який виступає главою уряду й має значний обсяг владних повноважень. Проте «дуалізм» виконавчої влади в змішаній формі не означає, що різні сегменти виконавчої влади підпоряд% ковуються різним центрам — прези% денту або уряду, а насамперед свідчить про можливість зміни внаслідок політичного чинника певних циклів функціонування державного механіз% му — президентського або парла% ментського («співіснування гілок влади»). У разі перемоги на парла% ментських виборах політичної партії, яка підтримує президента, уряд фак% тично формується президентом, коли на парламентських виборах перемагає опозиційна президенту політична партія — парламентом. Варто нагада% ти, що «співіснування гілок влади» — це не лише теоретична конструкція. Таке співвідношення політичних сил підтверджується і французьким досві% дом (1986–1988, 1993–1995, 1997–2002 рр.). Нині Франція функ% ціонує за іншим «партійно%прези% дентським» циклом, однією з причин чого стали конституційні зміни 2000 р., на підставі яких строк повно% важень президента скорочено з семи до п’яти років. За чинним законодав% ством цієї держави президент і депута% ти нижньої палати французького пар% ламенту обираються на однаковий строк, а їх вибори проходять майже водночас. Така зміна спричинила зміцнення позицій президента і зроби% ла ймовірнішим установлення прези% дентського циклу організації держав% ної влади. Отже, на нашу думку, піддавати існуючу в Україні форму правління радикальній ревізії не варто. Є нагаль% на потреба у заміні окремих ланок цієї конструкції, які заважають нормаль% ному функціонуванню всього ме% ханізму.

Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики

Institution

Ähnliche Einträge