Президентська республіка — різновид республіканської форми правління

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Орзіх, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schriftenreihe:	Право України
Schlagworte:	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28680
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління / М. Орзіх // Право України. — 2009. — № 10. — С. 72-77. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28680
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-286802025-02-09T21:49:31Z Президентська республіка — різновид республіканської форми правління Орзіх, М. Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» 2009 Article Президентська республіка — різновид республіканської форми правління / М. Орзіх // Право України. — 2009. — № 10. — С. 72-77. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28680 uk Право України application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
spellingShingle	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» Орзіх, М. Президентська республіка — різновид республіканської форми правління Право України
format	Article
author	Орзіх, М.
author_facet	Орзіх, М.
author_sort	Орзіх, М.
title	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління
title_short	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління
title_full	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління
title_fullStr	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління
title_full_unstemmed	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління
title_sort	президентська республіка — різновид республіканської форми правління
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні»
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28680
citation_txt	Президентська республіка — різновид республіканської форми правління / М. Орзіх // Право України. — 2009. — № 10. — С. 72-77. — укр.
series	Право України
work_keys_str_mv	AT orzíhm prezidentsʹkarespublíkaríznovidrespublíkansʹkoíformipravlínnâ
first_indexed	2025-12-01T04:22:01Z
last_indexed	2025-12-01T04:22:01Z
_version_	1850278332107587584
fulltext	72 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © М. Орзіх, 2009 ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА — РІЗНОВИД РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ М. ОРЗІХ доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри конституційного права, заслужений діяч науки і техніки України (Одеська національна юридична академія) Головні ознаки президентської республіки При визначенні форм правління за% звичай надається особливе значення порядку заміщення поста глави держави — виборність та її різновиди, зокрема прямі вибори населенням, народом чи парламентом, або спад% ковість. У дійсності головним крите% рієм щодо виокремлення взагалі су% часних форм правління та різновидів республіканської форми правління є взаємовідносини парламенту, глави держави та уряду. Такий підхід об% ґрунтований не лише теоретико%істо% ричними доводами, а й практично% політичними (інструментальними), що дає змогу визначитися щодо ефек% тивності державного керівництва, діє% вості державного механізму, опти% мального співвідношення держави з громадянським суспільством, люди% ною, що особливо важливо в умовах визнання людини найвищою соціаль% ною цінністю, та оцінки діяльності держави саме під таким кутом зору. При цьому підході основними рисами, ознаками президентської рес% публіки є насамперед самостійність кожної гілки (галузі) влади — законо% давчої, виконавчої, судової. Тут жорст% ко діє принцип поділу влади, відомий конституційній теорії ще з доктрини Ш. Монтеск’є (середина ХVІІІ ст.). Його головна ідея — повна рівновага, незалежність і навіть відокремленість влад, що не означало їх безмежність (щодо функцій, повноважень, компе% тенції, говорячи сучасною мовою). Навпаки, за Ш. Монтеск’є, жодна вла% да не може утручатися в компетенцію іншої, але ж кожна з них, захищаючи себе від можливого втручання, має контролювати та стримувати іншу владу, запобігаючи перевищенню повноважень, зловживанню владою. Напрацьована французьким юристом теорія взаємного зрівноваження «по% ділених гілок влади», стримувань і противаг гілок влади знайшла своє нормативне закріплення у багатьох сучасних конституціях, до речі, й у парламентських, змішаних (прези% дентсько%парламентських та парла% ментсько%президентських). Прикла% дом може бути Конституція України, де у ст. 6 проголошено, що «державна влада в Україні здійснюється на заса% дах ії поділу на законодавчу, виконав% чу та судову». Однією з цих «засад» є принцип стримування та противаг у компетенційних зв’язках державних органів різних гілок влади. З урахуванням цього, прийнято відокремлювати «жорстку» систему поділу влади, що притаманна прези% дентській республіці. Тут кожна гілка влади має вирішальну для її дієвості самостійність не тільки щодо власної 73• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА — РІЗНОВИД РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ компетенції, а й щодо легітимації, одержання влади. Зокрема, глава держави — прези% дент — обирається безпосередньо на% селенням, має великий обсяг повнова% жень практично у всіх сферах життя держави і суспільства — закріплені в конституції та законах і так звані «приховані», «припущені», що зв’яза% ні з виконанням його конституційних повноважень. Президент — глава дер% жави, глава виконавчої влади, голов% нокомандувач збройними силами дер% жави. При цьому уряд формується у позапарламентському порядку, його очолює президент. Міністри є фактич% но помічниками президента по вико% нанню його функцій, вони не підзвітні парламенту, який не може їх звільняти від посади або призначити на посаду. Одночасно парламент є єдиним орга% ном законодавчої діяльності. Ніхто, навіть президент із його великим об% сягом повноважень, не має права, за винятком права відкладального вето щодо законів, втручатися в діяльність законодавчого органу, хоча на прак% тиці він користується можливостями такого втручання через щорічні по% слання, лобістські можливості, зокре% ма через своїх однопартійців. Прези% дент не може розпустити парламент, а парламент може притягнути до кон% ституційної відповідальності прези% дента або його міністрів тільки через спеціальну достатньо складну про% цедуру імпічменту. Але з огляду на самостійність гілок влади система стримувань і противаг вимушує кож% ну галузь влади «оглядатися» на іншу галузь. Наочним прикладом є судова влада, що єдина здійснює правосуддя, але ж у формуванні судового корпусу беруть участь президент та парламент, а суд, здійснюючи правосуддя, вирі% шує, за думкою відомого американсь% кого юриста П. Фронда, питання «кон% ституційного порядку, поділу держав% ної влади та її обмеження». Все це, власне кажучи, класичні ознаки президентської республіки, що можуть по%різному виявлятися у су% часних державах. Щодо співвідношення позитивних і негативних рис цієї форми державно% го правління, то це звичайною мірою визначається історичними традиціями та сучасними умовами життя суспіль% ства і держави, сприйняттям визначе% них особливостей президентської рес% публіки не лише населенням, а й політичними елітами. Тут є ще одне застереження: не сприймати догма% тично досвід США. Я достатньо знаю державне життя та правову систему США, працював та був керівником декількох українсько%американських програм, але ж було б помилкою вва% жати мене прибічником взагалі амери% канського образу державного і су% спільного життя. При цьому, заради справедливості, треба визнати доско% налість президентської форми прав% ління у США з не менш досконалою системою стримувань і противаг, що вдалось, використовуючи класичні європейські конституційні доктрини, сконструювати належні страхові ме% ханізми щодо неможливості переро% дження президентства в авторитаризм або тоталітаризм, виключення можли% вості замаху на культ Права та Кон% ституції, за якою та конституційними традиціями жорстко організовано дер% жавний механізм. Саме одному із за% сновників американської Конституції Т. Джефферсону належить застере% ження: «Не просіть Бога про те, що може дати Конституція». Якщо ж абстрагуватися від амери% канського досвіду, то доведеться пого% дитися з висновками багатьох юристів і політологів про неефективність президентської форми правління. Із 74 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • М. Орзіх 168 держав, що були предметом дослі% дження, рівень життєвості парламент% ських демократій у три рази переви% щує президентські. Подібна тенденція підтверджується й у 93 державах світу, що отримали незалежність у період 1945–1979 рр. 52 держави, вибравши свого часу президентську форму влади, не дійшли до стадії стійкої демократії. Якщо не враховувати постсоціалістич% ний світ, то президентські системи частіше обирають латиноамериканські та африканські держави з важким ван% тажем соціально%політичних коло% ніальних проблем, колишні британські колонії та островні міні%держави. Наведені висновки не можна абсо% лютизувати, не враховуючи конкретну історичну ситуацію, особливості полі% тичного життя. Так, практично не вик% ликає заперечень твердження про те, що президентська форма правління більш динамічна, прийняття рішень, особливо в умовах будь%яких суспіль% них викликів, криз, зовнішньополі% тичних обставин екстраординарного порядку, наприклад, необхідності використання антитерористичних засобів та ін., більш оперативне, ціле% спрямоване. Перевага цієї форми правління виявляється у суспільствах із недостатнім ступенем суспільної взаємодовіри, нестабільних ідеологіч% но, зі слабкою партійно%політичною системою, а також за необхідністю проведення масштабних реформ з по% доланням відкритого або прихованого супротиву новим формам економічно% го або політичного життя. Різновиди президентської республіки Сучасне конституційне право зару% біжних країн розрізняє такі різновиди президентської республіки: прези% дентсько%монократичну, президент% сько%партократичну та президент% сько%мілітарну. У чому їх особливості та відмінності? Дійсно, можливо й така класифіка% ція президентської форми правління, але ж її вади у відсутності єдиного критерію, підстави запропонованої класифікації. Тут є елемент, що орієн% тований на роль політичних партій або засіб утворення форми правління, насамперед державного режиму. У літературі всі ці форми об’єднують% ся у суперпрезидентську республіку. За наведеними чинниками ви% окремлюються президентсько%моно% кратична республіка — форма прези% дентського абсолютизму, за якою пре% зидент очолює єдину легальну партію, є головним ідеологом країни та твор% цем офіційно проголошеної обов’язко% вої ідеології (Гана при Кваме Нкруме, Гвінея при Секу Туре, Заїр при Мобу% ту та ін.), у деяких країнах проголошу% ються президентами навічно (Заїр, Туніс, Уганда, Екваторіальна Гвінея та ін.); президентсько%мілітарна рес% публіка, яка виникає у результаті військових переворотів та становить військове правління; президентсько% партократична республіка, в якій пре% зидент обирається вищим органом єдиної у країні владної партії (Ангола, Бенін, Конго, Мозамбік). Навряд чи для сучасної України ці державні режими суперпрезидент% ської республіки мають практично% прикладне значення. Маю надію, що й надалі про ці режими будемо розмов% ляти за суто теоретичною зацікав% леністю. Сучасні країни з президентською формою державного правління та їх особливості Як вже зазначалося, у новій історії державотворення класичним прикла% дом першої президентської респуб% ліки є США. Досвід США був спри% йнятий країнами Латинської Амери% 75• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА — РІЗНОВИД РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ки, хоча у Болівії, Бразилії, Венесуелі, Коста%Риці, Панамі, Сальвадорі, Уруг% ваї, на відміну від американської сис% теми виконавчої влади, конституційно визначаються міністри як носії вико% навчої влади, в Еквадорі, Колумбії, Нікарагуа президент визначається як глава уряду, в сучасній Кореї, Таджи% кистані, Туркменистані, Узбекистані президент — керівник колегіального органу у складі міністрів, в Азербайд% жані, Кореї, Узбекистані запровадже% но посаду прем’єр%міністра, в Арген% тині — глави уряду. Крім цих особливостей, що стосу% ються в основному внутрішньої струк% тури виконавчої влади та деяких кон% ституційно оформлених приписів, є більш суттєві відмінності. Так, у всіх президентських республіках Латин% ської Америки передбачається право законодавчої ініціативи президента, в Туркменистані, Узбекистані, Уругваї президент має право за певних умов достроково припинити повноваження парламенту. Президентська форма правління й Україна За юридичними ознаками, про що вже йшла мова, Україна ніколи не бу% ла президентської республікою, хоча в Концепції нової Конституції України, що була схвалена Верховною Радою УРСР 19 червня 1991 р., визначалось, що формою організації державної вла% ди в України має бути президентська республіка Але в чинних законах України цей припис не знайшов відоб% раження. Інститут президента був започатко% ваний Законом УРСР «Про заснуван% ня поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Кон% ституції (Основного Закону) Україн% ської РСР» від 5 липня 1991 р., Зако% ном «Про Президента Української РСР», де Президент визначається як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Згідно з Законом України «Про вне% сення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» від 14 лютого 1992 р. Президент був визнаний Главою держави і главою ви% конавчої влади, згідно із Конституцій% ним Договором 1995 р. — Главою дер% жави і главою державної виконавчої влади. За чинною Конституцією України 1996 р. (зі змінами, внесени% ми згідно із Законом України від 8 грудня 2004 р.) Президент є «главою держави і виступає від її імені». Він не очолює державну виконавчу владу. Вищим виконавчим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, що формується при вирішальній ролі парламенту. По% вноваження свої Кабінет Міністрів України складає перед новообраною Верховною Радою. Тобто на сьогодні Україна аж ніяк не може визнаватися президентською республікою. Щодо періоду до вступу в дію чин% ної Конституції, дійсно, є підстави для дискусії за цим предметом. Але ж, як вже зазначалося про ознаки прези% дентської республіки, і навіть якщо довести, посилаючись на дійсно вели% кий обсяг повноважень Президента, що роль Президента України до 1996 р. відповідала критеріям прези% дентської республіки при допущенні вітчизняної своєрідності, то й тоді вельми складно стверджувати про президентську республіку Україну. Насамперед тому, що «жорсткий» принцип поділу державної влади, що є визначальною ознакою президент% ської республіки, ніколи не був запро% ваджений у державне життя в Україні, хоча у деякі часи у публіцистиці луна% ли визначення України навіть «прези% дентською монархією» з «диктатурою президента». 76 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • М. Орзіх До речі, вищі посадові особи держа% ви в різні періоди визначали нашу дер% жаву президентсько%парламентською або парламентсько%президентською і ніколи — президентською. Мабуть, лише у 1999 р. пролунало бажання Президента: «Хочу зосередити владу в руках Президента». Одночасно висо% копосадовці та політики неодноразово стверджували про «нежиттєвість» об% раної Україною форми державного правління. Щодо ефективності з точки зору організації публічної влади, форми правління, що завдяки наполегливим діям Президентів України наближа% лись до президентської республіки, так це було і є дискусійним, особливо щодо взаємовідносин президента з парламентом, урядом, судовою гілкою влади, місцевим самоврядуванням. Тут простежуються тенденції: зайвої централізації і, навіть, елементи авто% ритаризму; бюрократизації не тільки державного апарату, що за складом втричі перевищував радянський дер% жавний апарат, але й інших сфер суспільного життя, що аж ніяк не сумісно із прагненням формування громадянського суспільства; посилен% ня зв’язку влади з великим бізнесом, олігархічним капіталом; зловживання зверненнями до Конституційного Су% ду України, що у березні цього року призвело навіть до спроби змін у стат% тях 44–45 Закону про Суд, правом вето, що, за підрахунками О. Лаврино% вича, започатковує третю сотню та є рекордом, що «ніколи не буде поби% то»; гіпертрофією апарату Президен% та, що має бути за Конституцією та законом сугубо патронатним органом поза будь%яких власно%розпорядчих повноважень; втілення так званого «президентського права», «указного права» Президента; зрештою, форму% вання невідомого у світі симбіозу пар% ламентсько%президентської республі% ки у центрі держави та президентсько% парламентської — на місцях, у регіо% нах. Наслідки встановлення в Україні президентської форми правління дійс% но мають реальні загрози. Щодо історії, традицій, менталітету українців, думаю, що це аргументи не на користь президентської республіки. Про це свідчить давня та нова історія України, процеси, що ми спостерігали за останні роки. Цікавий матеріал що% до цих років міститься у збірнику публікацій журналістів газети Верхов% ної Ради України «Голос України» — «Еволюція влади». Хоча матеріал є су% то публіцистичним, його доцільно ви% користовувати й у прикладній праці юристів, політологів, соціологів, у науково%дослідній роботі. Примітно, що за хронікою подій, що наводять автори видання, голо% вним стрижнем для діяльності всіх Президентів України була боротьба за повноваження, незважаючи на те, що інколи ці повноваження перевищува% ли конституційну компетенцію прези% дента у класичній президентський ре% спубліці США та напівпрезидентській Франції, на модель якої неодноразово посилалися політики та науковці при вирішенні питань державотворення в сучасній Україні. До речі, ще на зорі становлення незалежної Української держави западні експерти звертали увагу на «величезний обсяг влади в руках Президента» України (В. Тарно% польский, Канада, 1992 р.), а Комісія Ради Європи «За демократію через право» (Венеціанська комісія), до думки якої в Україні ставляться з повагою, відмічала ще у 2003 р., що Україна просувається «до більш пар% ламентської системи». У висновках щодо проекту Конституції України, запропонованою Президентом Украї% 77• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА — РІЗНОВИД РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ни, всередині червня цього року знову ж венеціанці надали критичну оцінку запропонованій конституційній моде% лі розподілу повноважень між Парла% ментом, Президентом та Урядом. Про% ект «у дійсності не вирішує питання дуалізму виконавчої влади, який є од% ним із головних факторів політичної нестабільності, — читаємо у п. 66 Вис% новків комісії. — Президентські повноваження залишаються переваж% но такими ж, що й тепер, і проект не вносить будь%яких змін у сучасну си% туацію з паралельними урядовими та президентськими механізмами» та ін. Щодо мене, то я переконаний, що змішані форми державного правління з їх схильністю до дуалізму у системі влади, до взаємовтручання влад, та дублювання повноважень, «абстрагу% ючись від особистостей», як говорить В. Литвин, не підходять для України. Це підтверджено нашим, нехай неве% ликим, досвідом державотворення, що у нас, крім того, відзначалося «недого% вороздатністю» суб’єктів владних повноважень, несправністю «джентль% менських угод» незалежно від рівня їх офіційності, неповагою до різноманіт% тя думок щодо устрою держави, ради% калізмом дій, вельми вільним ставлен% ням до Права і Конституції України, що особливо небезпечно за відсут% ністю сталих конституційних тради% цій, конституціоналізації державного і суспільного життя. «Правильними», як писали Арісто% тель та Дж. Локк, «способами» дер% жавного правління, може бути для України, на мою думку, класичні парламентська або президентська рес% публіка.

Президентська республіка — різновид республіканської форми правління

Institution

Ähnliche Einträge