Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.)
Saved in:
| Published in: | Право України |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28693 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) / В. Костюк // Право України. — 2009. — № 10. — С. 157-161. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859809193027960832 |
|---|---|
| author | Костюк, В. |
| author_facet | Костюк, В. |
| citation_txt | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) / В. Костюк // Право України. — 2009. — № 10. — С. 157-161. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Право України |
| first_indexed | 2025-12-07T15:18:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
157• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
© В. Костюк, 2009
Об’єктивні передумови до фор%
мування нового етапу в розвит%
ку правового регулювання тру%
дової правосуб’єктності зумовлені
проголошенням незалежності Україн%
ської держави та переходом до ринко%
вої економіки, на підставі прийнятої
Верховною Радою 16 липня 1990 р.
Декларації про державний суверенітет
України [1, 429] та Акта проголошен%
ня незалежності України від 24 серпня
1991 р. [2, 502].
У розвиток соціально%економічних
та правових реформ, які були намічені
після проголошення Декларації про
державний суверенітет України, в
Україні було розпочато формування
якісно нової моделі правового регулю%
вання суспільно%трудових відносин, у
тому числі з питань трудової право%
суб’єктності шляхом ухвалення змін і
доповнень до КЗпП УРСР, які б забез%
печували його відповідність реально%
му стану суспільно%трудових відно%
син, а також прийняття окремих актів
національного трудового законодавст%
ва, що покликані формувати цілісну
правову модель трудової право%
суб’єктності. У цей період закладають%
ся системні зміни у правовому стано%
вищі окремих суб’єктів трудового
права [3, 9–12; 4, 12–14].
Метою цієї наукової статті є науко%
во%теоретичне дослідження проблем
становлення національної моделі
трудової правосуб’єктності в умовах
незалежності Української держави.
У юридичній літературі окремі ас%
пекти порушеної проблеми розгляда%
лися у працях таких учених, як: В. Ве%
недиктов, І. Зуб, М. Іншин, О. Середа,
П. Пилипенко, В. Прокопенко, Н. Ху%
торян, О. Ярошенко та інші. Визнаючи
вагомий внесок цих та інших дослід%
ників у розв’язання порушеної
проблеми, буде справедливим вказати
на те, що цілісно та системно ці питан%
ня не розглядалися.
Одним із ключових аспектів право%
вого регулювання трудової право%
Питання трудового права
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ТРУДОВОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ
У ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1991–1996 рр.)
В. КОСТЮК
кандидат юридичних наук, доцент,
головний науковий консультант
Апарату Верховної Ради України
(Національний університет
«Києво�Могилянська академія»)
158 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
В. Костюк
суб’єктності стало удосконалення
КЗпП УРСР та закріпленої у ньому
моделі трудової правосуб’єктності.
На підставі Закону Української
РСР «Про внесення змін і доповнень
до Кодексу законів про працю Україн%
ської РСР при переході республіки до
ринкової економіки» від 20 березня
1991 р. [5, 267] було внесено корективи
у зміст трудової правосуб’єктності
працівника, роботодавця, професійної
спілки та трудового колективу. За
змінами, передбаченими у цьому За%
коні, у КЗпП УРСР терміни «адмі%
ністрація» та «адміністрація підприєм%
ства, організації», «адміністрація
підприємства, установи, організації»
замінено терміном «власник або упов%
новажений ним орган», терміни «ро%
бітники і службовці» — «працівники».
Уніфікація правової термінології та
приведення її до реальних умов транс%
формації економічної моделі розвитку
від радянської до ринкової у цілому
була позитивною. Проте конструкція
«власник або уповноважений ним
орган» була невдалою, оскільки не
відображала сутності та правового ста%
новища роботодавця [6, 100–105].
Очевидно, що такі зміни не могли
не позначитись на правовому стано%
вищі працівників та їх трудовій право%
суб’єктності. По%перше, у новій ре%
дакції ст. 2 було визначено, що право
громадян Української РСР на пра%
цю, — тобто на отримання роботи з
оплатою праці не нижче встановлено%
го державою мінімального розміру,
включаючи право на вільний вибір
професії, роду занять і роботи, — за%
безпечується державою.
По%друге, у контексті цих змін у
ст. 2 уточнено, що працівники реалізу%
ють право на працю шляхом укладен%
ня трудового договору на підприєм%
стві, в установі, організації. З огляду
на це за новою редакцією ст. 21 «тру%
довий договір є угода між працівни%
ком і власником підприємства, устано%
ви, організації або уповноваженим
ним органом, за якою працівник
зобов’язується виконувати роботу,
визначену цією угодою, з підляганням
внутрішньому трудовому розпоряд%
кові, а власник підприємства, устано%
ви, організації або уповноважений
ним орган зобов’язується виплачувати
працівникові заробітну плату і забез%
печувати умови праці, необхідні для
виконання роботи, передбачені зако%
нодавством про працю, колективним
договором і угодою сторін». Такий за%
конодавчий підхід до розуміння тру%
дового договору як основної форми
реалізації трудової правосуб’єктності
працівника та роботодавця є нечітким
та поверховим, оскільки не відображає
основних (істотних) умов, які мають
наповнювати зміст трудового догово%
ру. По%третє, відбувається посилення
соціально%трудових гарантій праців%
ників у сфері робочого часу, оплати
праці, відпочинку, особливо у частині
надання відпусток жінкам та іншим
особам, які виховують дітей, молоді, у
частині встановлення броні та про%
фесійного навчання на виробництві.
Нормами Закону України «Про
внесення змін і доповнень, що стосу%
ються розгляду індивідуальних трудо%
вих спорів, до Кодексу законів про
працю Української РСР та визнання
такими, що втратили чинність, деяких
законодавчих актів» від 18 лютого
1992 р. [7, 302] більш чітко окреслено
питання трудової правосуб’єктності
юрисдикційних органів, які покликані
розглядати індивідуальні трудові
спори. Важливо підкреслити, що зако%
нодавець чітко визначає умови та
порядок набуття трудової право%
суб’єктності КТС як органу, що фор%
мується трудовим колективом
(ст. 223), умови та порядок розгляду
159• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ У ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ…
нею трудових спорів (ст. 224), а також
компетенцію суду, обсяг його трудової
правосуб’єктності (статті 231–239).
Проте одним із ключових недоліків
цих норм є обмеження доступу праців%
ників до суду як найбільш універсаль%
ного юрисдикційного органу, у зв’язку
з обов’язковим зверненням до КТС, а
також обмежені строки звернення до
КТС та суду.
Необхідно зазначити, що на підста%
ві Закону України «Про внесення змін
до Кодексу законів про працю України
у зв’язку з встановленням 40%годинно%
го робочого тижня» від 17 листопада
1993 р. [8, 435] було запроваджено на
території України 40 годинний робо%
чий тиждень, що сприяло посиленню
соціально%трудових гарантій праців%
ника у сфері робочого часу та забезпе%
чено процес відповідності положень
Кодексу міжнародно%правовим актам
МОП.
Процесу удосконалення трудової
правосуб’єктності покликані норми
Закону України «Про внесення змін і
доповнень до Кодексу законів про
працю України» від 5 липня 1995 р. [9,
204]. Змістовний аналіз цього Закону
дає змогу констатувати, що він покли%
каний значно конкретизувати систему
трудових прав та соціально%трудових
гарантій, трудових обов’язків праців%
ника, понесення ним матеріальної від%
повідальності, а також систему обо%
в’язків роботодавця.
Не менш важливою є роль у право%
вому регулюванні трудової право%
суб’єктності деяких актів трудового
законодавства. Вже протягом 1991 р.
Верховною Радою Української РСР
було ухвалено ряд законодавчих актів,
які були спрямовані не лише на право%
ве регулювання суспільно%трудових
відносин у ринкових умовах, а й на
якісні зміни у трудовій правосуб’єкт%
ності.
Суттєві зміни у правовому стано%
вищі роботодавця зумовлені прийнят%
тям Верховною Радою Української
РСР законів України «Про власність»
[10, 249] та «Про підприємництво» від
7 лютого 1991 р. [11, 168]. На підставі
цих актів визначено засади роботодав%
чої правосуб’єктності власника та
підприємця. Зважаючи на це, нормами
цих Законів передбачено, що: 1) кожен
громадянин в Україні має право во%
лодіти, користуватися і розпоряджа%
тися майном особисто або спільно з
іншими; 2) власник має право на
договірній основі використовувати
працю громадян; 3) власник зобов’яза%
ний забезпечити громадянину, праця
якого використовується, соціальні,
економічні гарантії та права, передба%
чені законом; 4) для здійснення
підприємницької діяльності підприє%
мець має право укладати з громадяна%
ми договори про використання їх
праці; 5) при укладанні трудового
договору (в тому числі у випадках, пе%
редбачених законами України) — кон%
тракту підприємець зобов’язаний за%
безпечити умови та охорону праці, її
оплату не нижче встановленого в рес%
публіці мінімального рівня, а також
інші соціальні гарантії, включаючи
соціальне й медичне страхування та
соціальне забезпечення відповідно до
чинного законодавства.
З таких положень випливає, що
підприємець (фізична чи юридична
особа) отримує право укладати трудо%
ві договори із громадянами про вико%
ристання їх праці. Одним із ключових
проблемних аспектів цих законів є те,
що вони не регламентують умови, за
яких власник (підприємець) може ви%
ступати як роботодавець.
У прийнятому Верховною Радою
Законі Української РСР «Про під%
приємства в Україні» від 27 березня
1991 р. [12, 144] визначено основні за%
160 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
В. Костюк
сади трудової правосуб’єктності під%
приємств та трудового колективу в
умовах трансформації суспільства та
держави від адміністративно%планової
до ринкової моделі розвитку. З точки
зору трудової правосуб’єктності тру%
дового колективу, варто зазначити
таке. Відповідно до цього Закону: тру%
довий колектив підприємства — це всі
громадяни, які своєю працею беруть
участь у його діяльності на основі тру%
дового договору (контракту, угоди), а
також інших форм, що регулюють тру%
дові відносини працівника з підприєм%
ством; трудовий колектив підприєм%
ства з правом найняття робочої сили:
розглядає і затверджує проект колек%
тивного договору; розглядає і вирішує
згідно з статутом підприємства питан%
ня самоврядування трудового колек%
тиву; визначає і затверджує перелік і
порядок надання працівникам під%
приємства соціальних пільг тощо.
На удосконалення трудової право%
суб’єктності працівника та роботодав%
ця спрямовані норми Закону України
«Про охорону праці» від 14 жовтня
1992 р. [13, 668]. За своєю суттю цей
законодавчий акт покликаний розви%
вати та конкретизувати право праців%
ника на охорону праці.
Значною мірою процесу удоскона%
лення існуючої моделі трудової право%
суб’єктності працівника та роботодав%
ця сприяли норми Декрету Кабінету
Міністрів України «Про оплату праці»
від 31 грудня 1992 р. [14, 93]. Однак
цей акт лише у певній мірі зміг визна%
чити правові положення у сфері опла%
ти праці. Тому на його основі Верхов%
ною Радою України було ухвалено
Закон України «Про оплату праці» від
24 березня 1995 р. [15, 121].
У цей період певних корективів
зазнає трудова правосуб’єктність тру%
дового колективу та професійної
спілки. Це пов’язано із прийняттям
Верховною Радою України Закону
України «Про колективні договори,
угоди» від 1 липня 1993 р. [16, 361].
Правова значущість цього акта про%
являється у тому, що він законодавчо
закріпив трудові права та обов’язки
трудового колективу або уповноваже%
них ним органів, у тому числі профе%
сійної спілки з питань ведення колек%
тивних переговорів, вироблення
змісту колективного договору, його за%
твердження та виконання. Відповідні
права та обов’язки Закон закріпив за
роботодавцем як стороною колектив%
ного договору. Визначені Законом
трудові права та обов’язки сприяли
розширенню змісту трудової право%
суб’єктності трудового колективу та
роботодавця. Важливою новелою цьо%
го акта також стало законодавче за%
кріплення трудової правосуб’єктності
об’єднань роботодавців та об’єднань
трудящих на регіональному, галузево%
му та національному рівнях. Зрештою,
ще одним важливим позитивним ас%
пектом цього Закону є те, що він
закріпив колективний договір та ко%
лективну угоду як самостійні форми
реалізації трудової правосуб’єктності
трудового колективу та роботодавця, а
також їх об’єднань. Проте ключовою
проблемою у формуванні конструк%
тивної моделі трудової правосуб’єкт%
ності об’єднань працівників та робото%
давців стала відсутність законодавчо
визначених умов та порядку їх ство%
рення, набуття трудової правосуб’єкт%
ності.
Таким чином, формування правово%
го регулювання трудової правосуб’єкт%
ності в умовах незалежності Україн%
ської держави (розпочинається зі
здобуттям незалежності Українською
державою — 1991 р. і завершується
1996 р.) характеризується: 1) визна%
ченням основ трансформації радян%
ської моделі трудової правосуб’єкт%
161• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 •
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ У ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ…
ності до демократичної, ринкової мо%
делі та з огляду на це — удосконален%
ням правового регулювання конструк%
тивних елементів трудової право%
суб’єктності основних учасників тру%
дових відносин; 2) посиленням ролі
трудових прав та соціально%трудових
гарантій, удосконаленням підвищеної
матеріальної відповідальності у конст%
рукції трудової правосуб’єктності
працівника; 3) розширенням трудових
прав, обов’язків роботодавця, а також
удосконаленням понесення ним ма%
теріальної відповідальності; 4) поси%
ленням трудових повноважень трудо%
вого колективу та професійної спілки
у взаємовідносинах із роботодавцем, а
також іншими суб’єктами соціального
партнерства; 5) чітким закріпленням
правосуб’єктності органів, які здійс%
нюють нагляд та контроль у сфері
праці, а також покликані вирішувати
трудові спори; 6) посиленням ролі тру%
дового договору (контракту), а також
колективних договорів (угод) у право%
вому регулюванні трудової право%
суб’єктності.
Сформована протягом цього періо%
ду національна модель трудової пра%
восуб’єктності ґрунтувалась на таких
засадах: домінування політико%ідео%
логічних чинників над правовими та
соціально%економічними у визначенні
сутності та змісту трудової право%
суб’єктності; поступове розширення
договірного регулювання трудової
правосуб’єктності; поступове розши%
рення трудових прав та розширення
трудових повноважень у конструкції
трудової правосуб’єктності.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України 16 липня
1990 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 31. — Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради
України. — 1991. — № 38. — Ст. 502.
3. Геращенко Л. П. Правове регулювання відпусток за законодавством України : автореф. дис. ...
канд. юрид. наук ; Київ. нац. ун$т ім. Т. Шевченка. — К., 2002. — 21 с.
4. Циганчук Н. А. Професійні спілки як суб’єкти трудового права : автореф. дис. ... канд. юрид.
наук : 12.00.05 ; Нац. ун$т внутр. справ. — Х., 2004. — 20 с.
5. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході
республіки до ринкової економіки : Закон Української РСР від 20 березня 1991 р. № 871$XII //
Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 23. — Ст. 267.
6. Прокопенко В. І. Трудове право України : підруч. — 2$ге вид., стер. — Х., 2000. — 480 с.
7. Про внесення змін і доповнень, що стосуються розгляду індивідуальних трудових спорів, до Ко$
дексу законів про працю Української РСР та визнання такими, що втратили чинність, деяких
законодавчих актів : Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2134$XII // Відомості Верховної
Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 302.
8. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України у зв’язку з встановленням 40$годин$
ного робочого тижня : Закон України від 17 листопада 1993 р. № 2610$XII // Відомості Верхов$
ної Ради України. — 1993. — № 47. — Ст. 435.
9. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України : Закон України від 5 лип$
ня 1995 р. № 263/95$ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 28. — Ст. 204.
10. Про власність : Закон Української РСР від 7 лютого 1991 р. № 697$XII // Відомості Верховної
Ради. — 1991. — № 20. — Ст. 249.
11. Про підприємництво : Закон Української РСР від 7 лютого 1991 р. № 698$XII // Відомості Вер$
ховної Ради. — 1991. — № 14. — Ст. 168.
12. Про підприємства в Україні : Закон Української РСР від 27 березня 1991 р. № 887$XII // Відо$
мості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — Ст. 272.
13. Про охорону праці : Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694$XII // Відомості Верховної
Ради. — 1992. — № 49. — Ст. 668.
14. Про оплату праці : Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. № 23$92 // Відомості
Верховної Ради України. — 1993. — № 11. — Ст. 93.
15. Про оплату праці : Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95$ВР // Відомості Верховної
Ради України. — 1995. — № 17. — Ст. 121.
16. Про колективні договори і угоди : Закон України від 1 липня 1993 р. №3356$XII // Відомості Вер$
ховної Ради України. — 1993. — № 36. — Ст. 361.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28693 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0132-1331 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:18:29Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костюк, В. 2011-11-17T08:53:57Z 2011-11-17T08:53:57Z 2009 Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) / В. Костюк // Право України. — 2009. — № 10. — С. 157-161. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28693 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Питання трудового права Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) Костюк, В. Питання трудового права |
| title | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) |
| title_full | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) |
| title_fullStr | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) |
| title_full_unstemmed | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) |
| title_short | Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991–1996 рр.) |
| title_sort | особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності української держави (1991–1996 рр.) |
| topic | Питання трудового права |
| topic_facet | Питання трудового права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28693 |
| work_keys_str_mv | AT kostûkv osoblivostípravovogoregulûvannâtrudovoípravosubêktnostíuperíodnezaležnostíukraínsʹkoíderžavi19911996rr |