Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Право України
Date:	2009
Main Author:	Жорнокуй, Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Дискусії та обговорення
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28696
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах / Ю. Жорнокуй // Право України. — 2009. — № 10. — С. 190-198. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859681042049269760
author	Жорнокуй, Ю.
author_facet	Жорнокуй, Ю.
citation_txt	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах / Ю. Жорнокуй // Право України. — 2009. — № 10. — С. 190-198. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Право України
first_indexed	2025-11-30T18:13:28Z
format	Article
fulltext	190 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © Ю. Жорнокуй, 2009 Досить важливим аспектом будь% якого конфлікту є шляхи і способи його упередження, припинення і вирішення. Якщо брати це до уваги, то майже кожен із них можна назвати юридичним, оскільки не буває, напевно, такого випадку, ко% ли не було б можливим за допомогою юридичних норм та інститутів втрути% тися в розвиток тих чи інших подій. Не кожен конфлікт є юридичним, але майже кожен може завершуватись тією чи іншою юридичною процеду% рою. Юридичні можливості упере% дження, вирішення або припинення конфлікту в принципі є ширшими, ніж правова природа конфлікту. Однак у більшості випадків для юридичного втручання в конфлікт із самого почат% ку існують правові підстави. У діяльності акціонерних това% риств повинен бути поставлений ак% цент на важливість управління конф% ліктами та їх вирішення. У зв’язку з чим в юридичній літературі [2, 448] окреслена проблема неправомірності постановки завдання саме усунення конфліктів. Управління юридичним конфліктом повинне мати вираз у здійсненні прямих або непрямих пра% вових та інших форм впливу на поведінку сторін, які знаходяться у протистоянні, з метою примушення їх до необхідного ступеня контролю над конфліктом і звернення до юридичних способів його вирішення. Вирішення конфлікту — це та або інша позитивна дія (рішення) самих суб’єктів конфлікту або третьої сторо% ни, що припиняє протистояння мир% ними засобами або шляхом вирішення суперечностей, що перебувають в ос% нові конфлікту, або шляхом узгоджен% ня інтересів протиборчих сторін, або шляхом імперативного припису відпо% відного органу. Головна риса юридичного вирішен% ня конфліктів полягає у його регла% ментації правовими нормами. Конф% лікт легше вирішити, коли є відомими правила взаємодії сторін і можливі наслідки розгляду проблеми. У стані ж невизначеності це зробити склад% ніше. Проте відзначимо, що іноді знач% на формалізація дій і відносин конф% ліктуючих сторін, що є характерною для юридичних процедур, стає пере% шкодою у досягненні домовленостей. В юридичній літературі неодноразо% во були зроблені спроби окреслення шляхів виходу з корпоративних конф% ліктів у корпоративних відносинах. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ (КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ) В АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВАХ Ю. ЖОРНОКУЙ кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри правових основ підприємницької діяльності навчально�наукового інституту права, економіки та соціології (Харківський національний університет внутрішніх справ) 191• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ (КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ) В АКЦІОНЕРНИХ… Варто відзначити, що у працях таких вчених, як О. Вінник [3, 4], О. Макаро% вої [6], Д. Дєдова [7], В. Кравчука [8] проведено аналіз та надано значні про% позиції щодо вирішення конфліктних ситуацій у діяльності суб’єктів корпо% ративних відносин. Однак відповідні праці не мають системного характеру та не містять пропозицій з удоскона% лення чинного законодавства, яке ста% ном на сьогодні потребує радикальних реформ. Вдосконалення правового ре% гулювання стосується, насамперед, рівня закону (включаючи ГК України і ЦК України), що має забезпечити запровадження нових правових меха% нізмів, спрямованих на попередження, розв’язання корпоративних конфліктів будь%яких видів та управління ними. Слід виокремити такі напрями вирішення корпоративних конфліктів (зокрема конфліктів інтересів) — публічно%правовий та приватноправо% вий. Особливістю першого напряму є вирішення конфліктів одностороннім владним волевиявленням органів дер% жавної публічної влади (наприклад, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або Антимонополь% ного комітету України). Водночас для другого характерною є наявність мож% ливості досягнення компромісу між учасниками конфліктної ситуації (до% мовленості сторін). Підхід до вирішення проблем за% побігання корпоративним конфліктам їх розв’язання, управління ними має бути системним, з урахуванням ком% плексу чинників — економічних, правових, культурних та ін. Правові механізми при цьому відіграють особ% ливу роль, забезпечуючи цивілізоване вирішення зазначених питань навіть за відсутності інших чинників [5, 74]. На нашу думку, для приватноправово% го напряму вирішення корпоративних конфліктів найбільш поширеними є такі способи — викуп контролюючим акціонером акцій на вимогу мінори% тарних акціонерів; обмін акцій міно% ритарних акціонерів на акції холдин% гової компанії; виділення частини активів дочірнього товариства у влас% ність (розпорядження) міноритарних акціонерів; передача акцій контролю% ючого акціонера у розпорядження акціонерного товариства. Викуп контролюючим акціонером акцій на вимогу міноритарних акціонерів Вказаний спосіб відомий і отримав закріплення у праві Європейського Союзу, практично в багатьох демокра% тичних країнах з економікою, що роз% вивається (наприклад, ст. 80 Закону РФ «Про акціонерні товариства» [9]). На жаль, законодавча база України щодо діяльності акціонерних това% риств не містить такого положення. У країнах Європейського Союзу обов’язок викупу акцій покладений на акціонера, який отримав контроль в компанії без вказівки процентів у ста% тутному капіталі, в той час в Німеч% чині і Росії таке відсоткове співвідно% шення встановлено на рівні 30 % голо% суючих акцій, а в США, Великій Бри% танії та Австралії на рівні 20 % і більше [7, 125]. Незважаючи на те, що чинне законодавство України не містить від% повідних положень, поступові спроби щодо врегулювання цього питання вже зроблені. Так, у ст. 63 проекту За% кону України «Про акціонерні товари% ства» [10] зазначено, що особа (особи, які діють спільно), яка придбала знач% ний пакет акцій товариства протягом 20 днів з моменту придбання значного пакета акцій зобов’язана запропонува% ти всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання значного пакета акцій у процесі приватизації. Однак такий обов’язок існує лише у відкритих акціонерних товариствах, 192 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • Ю. Жорнокуй акції яких допущені до торгів на фондо% вих біржах. На нашу думку, доцільно було б ввести таке правило у законодав% чу базу України, закріпивши норму, за якою акціонер, незалежно від виду акціонерного товариства, який володіє 30 % і більше голосуючих акцій зо% бов’язаний запропонувати викуп акцій іншим акціонерам. За умови володіння контролюючим акціонером 75 % + 1 акція, що мають право голосу, і наяв% ності конфлікту інтересів, обумовлено% го існування протиставлених інтересів між ним та іншими акціонерами, він в обов’язковому порядку повинен вику% пити решту акцій, емітованих відпо% відним акціонерним товариством. При цьому для конфлікту інтересів не є важ% ливим відкритим чи закритим є акціо% нерне товариство, навіть незважаючи на переважне право купівлі, яке можуть використати міноритарні акціонери. Відмова від використання права пере% важної купівлі не суперечить інтересам інвесторів, що пов’язано з подальшим продажем акцій контролюючому акціо% неру. Законодавство багатьох країн пе% редбачає норми, пов’язані з правом кон% тролюючого акціонера, який володіє 90 % і більше голосуючих акцій, вику% пати акції, що залишилися у міноритар% них акціонерів [7, 131]. На підставі зазначеної проблемати% ки в юридичній літературі висловлено думку, що використання такого варіанту не може повністю задоволь% нити інтереси міноритарних акціоне% рів і, як наслідок, не відповідає публіч% ним інтересам, оскільки міноритарії взагалі залишаються без розміщеного капіталу і натомість отримують готів% кові кошти, що не є капіталом [7, 126]. На нашу думку, примусовий викуп акцій може бути використаний лише як крайній захід для усунення конф% лікту інтересів і недопущення корпо% ративного конфлікту. Позбавлення фізичної особи влас% ності, навіть якщо це здійснюється на підставі закону, зачіпає основні права і свободи людини та громадянина і тому спонукає нас до встановлення обставин, за умови яких це може бути здійснено. У зв’язку з цим постала проблема аналізу положень ст. 41 Кон% ституції України [1], за якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. На% далі зазначена норма закріплює, що право приватної власності набуваєть% ся в порядку, визначеному законом (ч. 2) і ніхто не може бути протиправ% но позбавлений права власності, оскільки воно є непорушним (ч. 4). Стосовно останнього аспекту, ч. 5 ст. 41 Конституції України містить положення про те, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необ% хідності, на підставі й у порядку, вста% новлених законом, та за умови попе% реднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження та% ких об’єктів із наступним повним від% шкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичай% ного стану. Виникає запитання: чи можна роз% глядати примусовий викуп акцій кон% тролюючим акціонером «як виняток з мотивів суспільної необхідності» і що означає здійснення таких дій «на підставі і в порядку, встановлених зако% ном»? Ми добре розуміємо, що засто% сування компенсаційних заходів («за умови попереднього і повного відшко% дування їх вартості») дещо згладжує конфлікт, який може виникнути в про% цесі діяльності корпоративного утво% рення. Проте у цьому разі слід окресли% ти коло деяких особливих обставин: 1) чи має право законодавець, на рівні законів, закріпити норми про 193• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ (КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ) В АКЦІОНЕРНИХ… примусовий викуп акцій міноритар% них акціонерів, якщо Конституцією України охороняється право приват% ної власності та не здійснено жодних протиправних дій власником акцій відповідного акціонерного товариства; 2) з урахуванням першої обставини Конституційному Суду України необ% хідно здійснити тлумачення категорії «мотиви суспільної необхідності» й окреслити їх коло (у цьому разі до уваги не береться воєнний чи надзви% чайний стан); 3) певну специфіку має категорія «попереднє і повне відшкодування їх вартості», що зумовлюється особ% ливістю суб’єктного складу, який буде визначати вартість однієї акції, що підлягає примусовому викупу. Заува% жимо, що стосовно деяких категорій суб’єктів (наприклад, корпоративний інвестиційний фонд) такі правила встановлені у спеціальному законо% давстві (за нашим прикладом, Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [11]). Однак на% ведений приклад має спеціальний ха% рактер і стосується вузького (спеціа% лізованого) кола осіб, а у нас наразі постає проблема закріплення загаль% ної норми, яка б поширювалась на всі корпоративні юридичні особи. Крім того, за ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист усіх прав суб’єктів права власності й господарювання, соціальну спрямо% ваність економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Також у ст. 21 Конституції України міститься норма, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Міжнародні нормативно%правові акти містять також норми, за якими встановлюється повне і беззаперечне визнання права приватної власності та її захист від неправомірних посягань. Так, у ст. 1 «Захист власності» Прото% колу № 1 від 20 березня 1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопа% да, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У зв’язку із зазначеним головний пріоритет та повага у сфері корпора% тивних відносин спрямований до за% хисту саме до приватної власності. Вільний викуп акцій у фізичних осіб у примусовому порядку значно обме% жує їх свободу здійснення еконо% мічної діяльності та свободу вибору способів і форм здійснення інвес% тицій. Публічне значення інтересів інвесторів не залежить від розміру їх внеску до капіталу товариства і їх можливості впливати на прийняття управлінських рішень, оскільки інте% рес акціонера вже ґрунтується на здійснених інвестиціях у капітал. Участь в управлінні товариством, як наслідок, є правом, а не обов’язком акціонера. Проте в контексті відповід% ного викупу акцій товариства мова йде про обов’язок здійснити пропо% зицію щодо такого викупу, а ніяк не про обов’язок продавати (чи в інший спосіб відчужувати) цінні папери, що підтверджують право на участь в уп% равлінні акціонерного товариства. Позбавлення прав власності на акції без волевиявлення міноритарних акціонерів навіть за умови справедли% вої компенсації, повинно, таким чином, бути крайнім заходом, коли вичерпані інші засоби для збереження інвестицій. Обмін акцій міноритарних акціонерів на акції холдингової компанії В юридичній літературі звертається увага, що одним зі способів урегулю% 194 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • Ю. Жорнокуй вання конфлікту інтересів у цьому ви% падку є придбання кожним із мінори% тарних акціонерів дочірньої компанії акцій холдингової компанії [7, 126], тобто міноритарний акціонер дочір% ньої компанії стає міноритарним акціонером холдингової компанії. Водночас холдингова компанія стає власником 100 % акцій дочірнього то% вариства. У цьому випадку конфлікт інтересів нівелюється, оскільки і ма% жоритарний, і міноритарні акціонери розмістили капітал у спільній діяль% ності, що закріплюється за цілою гру% пою компаній. Проте баланс інтересів за таких об% ставин досягається за умови, що в хол% динговій компанії відсутній контро% люючий акціонер, спроможний впли% вати на всі рішення, які приймаються органами управління акціонерного то% вариства, оскільки такий контроль за прийняттям рішень можна визнавати вирішальним, що безперечно рано чи пізно призведе до виникнення корпо% ративного конфлікту. Структура холдингу, за якої всі акції дочірніх товариств (прямо чи опосе% редковано) належать контролюючому товариству, а воно, відповідно, має у своєму складі міноритарних акціо% нерів, характерна для будь%якого хол% дингу при ринковій економіці незалеж% но від національної приналежності. Виділення частини активів дочірнього товариства у власність (розпорядження) міноритарних акціонерів Цей спосіб урегулювання конфлік% ту інтересів між контролюючим (мажоритарним) акціонером і мінори% тарними акціонерами має дещо специ% фічний характер і може бути застосо% ваний за умови наявності певних обставин. В юридичній літературі на% ведено приклад застосування зазначе% ного способу рішенням Верховного Суду Австрії [7, 127]. Він полягає у виділенні частини активів дочірнього товариства в нову компанію, акціоне% рами якої стають міноритарні акціоне% ри старої компанії. Проте зауважимо, що такий варіант усунення конфлікту інтересів є можливим за умови, якщо активи, що виділяються і активи, які залишаються в розпорядженні контро% люючого акціонера, можуть функ% ціонувати як відокремлені майнові комплекси з метою здійснення під% приємницької діяльності. По%перше, констатуємо той факт, що українське законодавство не надає можливості су% дам вище наведених повноважень. По% друге, до якого часу ми зможемо про% водити відповідний поділ, оскільки з часом (шляхом набуття прав на частки (акції) інших акціонерів) і в структурі товариства міноритарних акціонерів з’являться власники крупних пакетів? Як наслідок, дотримуючись такого способу, стосовно них знову необхідно проводити поділ, що не призведе до ос% таточного вирішення ситуації. Передача акцій контролюючого акціонера у розпорядження акціонерного товариства У випадку якщо контролюючий акціонер переслідує власні інтереси у збиток загальним інтересам товариства через конфлікт інтересів, що виник у нього, є такий захід відповідальності, як виключення такого акціонера з товари% ства і передача акцій контролюючого акціонера в розпорядження акціонерно% го товариства, якщо за це проголосувала проста більшість міноритарних акціо% нерів. Д. Дєдов називає такий факт «своєрідним імпічментом» [7, 127]. Зазначений захід повинен ініціюва% тися міноритарними акціонерами, які володіють у сукупності певною кіль% кістю голосів (наприклад, не менше 10 %), і може бути оскаржений у судо% вих інстанціях. Однак необхідно зазна% 195• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ (КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ) В АКЦІОНЕРНИХ… чити, що такі переваги не дають змоги адекватно оцінити підприємницьку діяльність товариства і не виключають втрати, які б товариство могло омину% ти, якщо б існувало незалежно від хол% дингу. Такого роду спори мають високу категорію складності, тому судам не% обхідно якомога детальніше і по% вноцінно вивчати обставини для вине% сення правильного рішення. Саме по собі бажання контролюю% чого акціонера позбавитись від мінори% тарних акціонерів не може бути визна% не інтересом, що підлягає захисту. Для цього повинні існувати певні умови. Такою умовою є наявність конфлікту інтересів між контролюючим і мінори% тарними акціонерами, що має не випад% ковий, проте об’єктивний характер через концентрацію капіталу й обумов% лену ним противагу економічних інтересів цих груп акціонерів. Така си% туація виникла в ряді товариств, які проводили консолідацію акцій, що при% звело до корпоративного конфлікту. Для усунення цього конфлікту інте% ресів і одночасно збереження інве% стицій міноритарних акціонерів засто% совується обмін акцій міноритарних акціонерів у дочірньому товаристві на акції контролюючого акціонерного то% вариства, яке зазвичай має публічний характер і вже має у своєму складі міноритарних акціонерів. Формально процедура обміну полягає у придбанні міноритарними акціонерами акцій контролюючого товариства з оплатою акціями дочірнього товариства. Це, власне, спосіб 2, зазначений вище. Однак необхідно одночасно брати до уваги і варіант 3 (виділення частини активів дочірнього товариства у влас% ність (розпорядження) міноритарних акціонерів), котрий більше враховує інтереси міноритаріїв, оскільки дозво% ляє їх зберегти незалежність хоча б для частини підприємницької діяльності, в якій вони розміщували свої капітали. Стосовно міноритарних акціонерів, які відмовились від запропонованого їм обміну акцій, можливим є викуп акцій на вимогу контролюючого акціонера як необхідний і вимушений захід з усунення конфлікту інтересів. Зваживши на зазначені способи вирішення корпоративних конфліктів в акціонерному товаристві між мажо% ритарним і міноритарними акціонера% ми зауважимо, що у разі неможливості застосування будь%якого зі способів, з різних причин, кожна із конфліктую% чих сторін має право будь%якими не забороненими законом засобами захи% щати свої права і свободи від пору% шень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). За способом вирішення корпора% тивного конфлікту він, безумовно, на% лежить до правових конфліктів. Від% несення корпоративних конфліктів до правових зумовлено тим, що у випад% ку, якщо учасники конфлікту не досяг% ли компромісу (консенсусу) і не зафіксували своє волевиявлення у рішенні зборів або шляхом укладання угоди, то вирішення конфлікту здійс% нюється шляхом розгляду судом ци% вільних або господарських спорів. Крім традиційних правових механізмів (зокрема щодо чіткого роз% межування компетенції між органами товариства та встановлення порядку прийняття ними рішень, визначення повноважень та обов’язків посадових осіб органів товариства), одним із дієвих механізмів попередження та розв’язання корпоративних конфлік% тів є запровадження обов’язкового внутрішньокорпоративного механізму вирішення конфліктних ситуацій (у разі їх виникнення між безпосе% редніми учасниками корпоративних відносин), без застосування якого спір не може розглядатися в адміністра% тивних або судових органах. При цьо% 196 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • Ю. Жорнокуй му на рівні закону мають передбачати% ся: обов’язкове включення в установ% чий документ товариства положень щодо порядку розгляду конфліктів у товаристві (посадовими особами чи спеціально створеним органом), обов’язковість створення для розгля% ду корпоративних конфліктів спе% ціального органу — арбітражної комі% сії в товариствах із кількістю учас% ників понад 1 000 осіб, можливість залучення за згодою сторін конфлікту незалежного посередника, макси% мальні строки розгляду конфлікту (10 днів, а в складних випадках, що по% требують спеціальних перевірок, — 30 днів), персональна відповідальність посадових осіб, що порушують цей по% рядок, у формі відшкодування заявни% кові заподіяних йому з вини таких осіб збитків (судові та інші, пов’язані з конфліктом, витрати) [5, 74]. Специфічні особливості має і судо% вий захист прав акціонерів. У багатьох випадках при порушенні прав акціоне% ра, наприклад, права на інформацію про проведення загальних зборів, пра% ва голосувати на загальних зборах і т. д., акціонер уповноважений вимага% ти в судовому порядку не поновлення його порушених прав, а оскарження рішень загальних зборів [12, 83]. Так, якщо шляхом переговорів та посередництва між сторонами у про% тистоянні за спірним питанням домо% вленості не досягнуто і конфлікт не вирішений, то у цьому випадку можна звернутися до арбітра або третейсько% го судді [2, 450]. У випадку неефектив% ності застосування досудового вирі% шення корпоративного конфлікту сторонам у протистоянні або третій стороні необхідно звернутися до судо% вого провадження — найбільш поши% реного способу вирішення корпора% тивних конфліктів. Судовий порядок розгляду корпоративних конфліктів, що застосовується на розсуд його учасників, потребує вдосконалення з огляду на збільшення можливостей щодо захисту їх інтересів. Порядок розгляду економічних конфліктів господарським судом не є єдиним можливим: сторони мають право провести між собою прямі пере% говори, укласти компромісну угоду, звернутися до консультантів, посеред% ників, третейських суддів і т. д. Учас% ники акціонерних відносин мають право, таким чином, обрати між дер% жавним і недержавним порядком вирішення конфлікту. Однак з ураху% ванням усіх можливих вигод недер% жавної форми вирішення економічно% го конфлікту (простота, нефор% мальність, швидкість та анонімність) лише господарський процес був і за% лишається найбільш надійним спосо% бом законного закінчення спору. Лише він гарантує державну підтримку і за% безпечення прийнятого судом рішен% ня. Без нього складно, якщо не немож% ливо, вирішити справу, пов’язану з недосконалістю законодавства, незро% зумілістю юридичного тлумачення або його суперечливістю. Господарсь% кий суд також має змогу допомогти перебороти конфліктну ситуацію юридично непідготовленим особам. Найефективнішим засобом вирі% шення корпоративних конфліктів залишається судова процедура їх роз% гляду. Напрацьована значна за обся% гом судова практика, що дає змогу визначити концептуальні підходи су% дових органів до багатьох складних питань захисту прав і законних інте% ресів учасників корпоративних конф% ліктів [13, 4]. Судовому захисту корпоративних прав характерна ще одна риса — суд може залишити без захисту порушене право. Це можливо за умови, коли по% рушення, допущені під час загальних 197• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ (КОРПОРАТИВНИХ КОНФЛІКТІВ) В АКЦІОНЕРНИХ… зборів, не є істотними, прийнятими рішеннями не завдані збитки акціоне% ру і голосування акціонера, чиї права були порушені, не могло вплинути на результати такого голосування. Акціонер має право оскаржити в суд будь%яке рішення загальних зборів акціонерів товариства, що було прий% няте з порушенням вимог закону, інших правових актів, статуту товари% ства, за умови, що він не брав участі в загальних зборах акціонерів або голо% сував проти такого рішення і цим рішенням порушені його права та за% конні інтереси. Кожен акціонер має право оскар% жити рішення будь%якого органу управління акціонерного товариства, тому доцільним уявляється виокрем% лення таких видів позовів: позови про визнання недійсними рішень загаль% них зборів акціонерів товариства; по% зови про визнання недійсними рішень ради директорів (наглядової ради) товариства; позови про визнання недійсними рішень виконавчих орга% нів товариства [14, 378]. Під час вирішення корпоративних спорів суди враховують також сутність порушення. У судовій практиці сфор% мувалося правило, за яким не можуть бути визнані недійсними корпоративні акти, якщо допущені порушення істот% но не вплинули на результат [8, 482]. Одним із відомих законодавству Франції, США і ряду інших країн спо% собів узгодження інтересів є правочи% ни, що укладаються між крупними і дрібними акціонерами. Такі угоди пе% редбачають певні гарантії для мен% шості, наприклад прийняття рішень за окремими питаннями лише одного% лосно, також право вимагати викуп акцій за певних обставин: недостатній прибуток, зміна структури акціонер% ного капіталу не в інтересах мінори% тарних акціонерів та ін. [15, 125]. Наведені вище аргументи дають змогу погодитись з О. Вінник, на думку якої припинення корпоративного конфлікту може відбутися у результаті: відновлення порушеного права чи законного інтересу однієї зі сторін конфлікту шляхом: а) відмови іншого суб’єкта конфлікту від своїх домагань; б) втручання чи використання третьої особи, що виконує роль арбітра; в) до% сягнення компромісу між суб’єктами конфлікту; відкладення розв’язання конфлікту на певний термін або до настання пев% них подій (наприклад, до винесення загальними зборами товариства рі% шення щодо питання, від якого тією чи іншою мірою залежить перебіг конфліктної ситуації, включаючи її розв’язання); припинення конфлікту через усу% нення його причини (що може мати місце, наприклад, у разі прийняття локального документа про порядок розгляду заяв учасників товариства, якщо спір виник через відсутність та% кого документа, в тому числі недотри% мання, на думку одного з суб’єктів конфлікту, строків розгляду заяв у то% варистві) [5, 71]. Можливість врегулювання корпо% ративного конфлікту різними правови% ми способами не гарантує відсутності негативних наслідків таких конфліктів. Тому необхідно максимально вжити за% ходів щодо їх попередження. Отже, загалом можна констатувати, що існує два основні блоки вирішення «корпоративних конфліктів» в акціо% нерних правовідносинах — приватно% правовий та публічно%правовий. Пер% ший передбачає врегулювання конф% ліктних ситуацій самими учасниками відповідних правовідносин за допомо% гою існуючих правових методів та процедур. Натомість другий — пред% ставлений судовим порядком розгля% 198 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • Ю. Жорнокуй ду відповідних конфліктних ситуацій та можливістю їх вирішення компе% тентними органами державної влади. Чи дає вирішення юридичного конфлікту гарантію, що всі конфліктні взаємовідносини в певній сфері бу% дуть припинені? На жаль, ні. Досвід показує, що юридична оболонка може приховувати в собі чисельні зародки різних розбіжностей поглядів, супе% речностей та інших конфліктних ситу% ацій. Тому і маємо таке явище, як відновлення або продовження юри% дичних конфліктів в тій чи іншій формі. Достатньо послатися на багато% разовий розгляд цивільних та госпо% дарських спорів у судових інстан% ціях — паперову тяганину й адмі% ністративні кляузи. Вирішення конфліктів юридичним шляхом має, загалом, чотири загальні ознаки: 1) конфлікт розглядається і вирішується уповноваженим на це державою органом або уповноваже% ним органом акціонерного товариства; 2) орган, який вирішує конфлікт, діє на підставі і для виконання норм пра% ва; 3) сторони конфлікту наділяються в період розгляду спору певними, пе% редбаченими законодавством правами та обов’язками; 4) рішення, що прий% няте за конфліктом, є обов’язковим для сторін і, як правило, для інших фізичних і юридичних осіб, проте мо% же бути оскаржене в судових інстан% ціях вищих рівнів. Із усіх способів подолання проти% стояння сторін домовленість між ними є найбільш ефективними. Для так названого переговорного типу взаємодії характерним є те, що сторо% ни намагаються досягти хоча б части% ни бажаного, піти на певні ком% проміси. Процес переговорів може бу% ти розпочатий за таких умов: 1) сторо% ни крім протилежних інтересів мають і значні загальні інтереси; 2) сторони вважають за можливе досягнення пев% ного розуміння або домовленості, яка для них є більш вигідною, ніж інші альтернативи; 3) вони вступають у дискусію в пошуках рішення, що їх взаємно задовольняє. ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141. 2. Общая теория государства и права : Акад. курс : в 3 т. — 2$е изд., перераб. и доп. ; отв. ред. проф. М. Н. Марченко. — М., 2002. — Т. 3. — 528 с. 3. Вінник О. М. Корпоративна конфліктологія як новий напрямок науки господарського права // Вісник Вищого арбітражного суду України. — 2000. — № 4. – С. 110–115. 4. Вінник О. М. Ключові поняття корпоративної конфліктології // Предпринимательство, хозяй$ ство и право. — 2000. — № 12. — С. 3–6. 5. Вінник О. Корпоративні конфлікти : поняття, види, правові механізми попередження і розв’язання // Українське комерційне право. — № 7. — 2006. — С. 60–77. 6. Корпоративное право : учеб. / О. А. Макарова. — М., 2005. — 432 с. 7. Конфликт интересов / Д. И. Дедов. — М., 2004. — 288 с. 8. Кравчук В. М. Корпоративне право : наук.$практ. комент. законодавства та судової практики. — К., 2005. — 720 с. 9. Закон Российской Федерации «Об акционерных обществах» // Собрание законодательства Российской Федерации. — 1995. — № 1. — Ст. 1. 10. Проект Закону України «Про акціонерні товариства» прийнятий за основу Верховною Радою України 15 травня 2007 р. 11. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 21. — Ст. 103. 12. Сердюк Е. Б. Акционерные общества и акционеры : корпоративные и обязательственные пра$ воотношения / Е. Б. Сердюк. — М., 2005. — 192 с. 13. Теньков С. О. Коментар судової практики вирішення корпоративних конфліктів. — К., 2005. — 368 с. 14. Ионцев М. Г. Акционерные общества : Правовые основы. Имущественные отношения. Управ$ ление и контроль. Защита прав акционеров. — 3$е изд., перераб. и доп. — М., 2005. — 416 с. 15. Романова Ю. В. Защита прав миноритарных акционеров в российском и зарубежном граждан$ ском праве // Журнал российского права. — 2004. — № 10.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28696
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0132-1331
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T18:13:28Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Жорнокуй, Ю. 2011-11-17T09:03:55Z 2011-11-17T09:03:55Z 2009 Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах / Ю. Жорнокуй // Право України. — 2009. — № 10. — С. 190-198. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28696 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Дискусії та обговорення Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах Article published earlier
spellingShingle	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах Жорнокуй, Ю. Дискусії та обговорення
title	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах
title_full	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах
title_fullStr	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах
title_full_unstemmed	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах
title_short	Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах
title_sort	шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах
topic	Дискусії та обговорення
topic_facet	Дискусії та обговорення
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28696
work_keys_str_mv	AT žornokuiû šlâhiviríšennâkonflíktnihsituacíikorporativnihkonflíktívvakcíonernihtovaristvah

Шляхи вирішення конфліктних ситуацій (корпоративних конфліктів) в акціонерних товариствах

Institution

Similar Items