Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Право України
Date:	2009
Main Author:	Тищенко, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Дискусії та обговорення
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28697
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції / О. Тищенко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 199-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860254229578383360
author	Тищенко, О.
author_facet	Тищенко, О.
citation_txt	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції / О. Тищенко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 199-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Право України
first_indexed	2025-12-07T18:46:53Z
format	Article
fulltext	199• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © О. Тищенко, 2009 Проблеми застосування запобіж% ного заходу у вигляді взяття під варту були предметом чис% ленних наукових досліджень, а в ос% танні роки привертають все більше уваги. Вони досліджувалися у працях таких українських та російських учених, як: В. Бринцев, Ю. Грошевой, Л. Давиденко, В. Зеленецький, П. Кар% кач, В. Клочков, О. Кондратьєв, В. Маляренко, В. Маринів, В. Ми% хайлов, І. Петрухін, П. Пилипчук, М. Погорецький, Ю. Стецовський, І. Трунов, Л. Трунова, А. Туманянц, О. Шило та ін. Незважаючи на значну кількість таких досліджень, ряд питань, пов’яза% них з обранням такого запобіжного за% ходу, як взяття під варту, залишився поза увагою науковців і практичних працівників, інші не одержали в теорії й на практиці однозначного вирішен% ня і мають дискусійний характер. Враховуючи, що постанова Плену% му Верховного Суду України «Про практику застосування судами запо% біжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків три% мання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 р. № 4 регламентує застосування цього запобіжного заходу винятково на досудовому провадженні по кримі% нальній справі, на практиці виникає чимало питань щодо особливостей його застосування в судових стадіях кримінального процесу [1]. Беручи до уваги, що застосування цього запо% біжного заходу суттєво обмежує кон% ституційне право особи на свободу й особисту недоторканність, процесу% альний механізм його обрання як на досудовому провадженні, так і в судо% вих стадіях процесу повинен виклю% чати можливість різноманітного тлу% мачення відповідних норм КПК у правозастосовній практиці. Тому до таких, що потребують з’ясування, на% лежать питання визначення меж су% дової дискреції під час застосування норм глави 13 КПК України стосовно обрання, зміни або скасування за% побіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції, зокрема права суду за власною ініціативою обирати або змінювати підсудному СПІРНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ О. ТИЩЕНКО кандидат юридичних наук, кафедра кримінального процесу (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) 200 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Тищенко більш м’який запобіжний захід на взяття під варту й необхідності забез% печення при цьому його особистої присутності, а також можливості оскарження такого рішення в апеля% ційному порядку. Детального регулювання процесу% ального порядку обрання, скасування або зміни цього запобіжного заходу в стадії попереднього розгляду справи суддею чи її судового розгляду законо% давець не передбачає. Так, на стадії попереднього розгляду справи суддя, перевіряючи справу з точки зору наяв% ності достатніх підстав для призначен% ня її до розгляду в судовому засіданні, відпо-відно до п. 4 ч. 1 ст. 237 КПК Ук% раїни повинен визначити, чи немає підстав для зміни, скасування або об% рання запобіжного заходу. Це ж питан% ня він з’ясовує при прийнятті рішення про призначення справи до судового розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 253 КПК Украї% ни), під час якого суд, за наявності до того підстав може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запо% біжний захід щодо підсудного. При об% ранні такого запобіжного заходу, як взяття під варту, суд повинен керува% тися відповідними статтями глави 13 КПК (ст. 274 КПК України). Тому за% кономірним є питання про межі засто% сування норм глави 13 КПК, зокрема щодо необхідності забезпечення обо% в’язкової присутності обвинуваченого, підсудного при вирішенні судом пи% тання про обрання або зміну йому за% побіжного заходу на взяття під варту. У цьому випадку чинне законодавство не вимагає особистої присутності підсудного, на відміну від порядку за% стосування цього ж запобіжного захо% ду стосовно підозрюваного, обвинува% ченого, допит суддею яких на вимогу ст. 1652 КПК є обов’язковим. Разом із тим Пленум Верховного Cуду України в постанові «Про практику застосу% вання кримінально%процесуального законодавства при попередньому роз% гляді кримінальних справ у судах пер% шої інстанції» від 30 травня 2008 р. № 6 визнав правильною практику тих судів, які в разі надходження обґрун% тованих клопотань про обрання обви% нуваченому запобіжного заходу у ви% гляді взяття під варту, про заміну менш суворого запобіжного заходу на останній чи зміну запобіжного захо% ду — взяття під варту — на інший, менш суворий запобіжний захід, виз% нають обов’язковою явку в засідання з попереднього розгляду справи обви% нуваченого та його захисника, допу% щеного до участі у справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КПК, а також забез% печують доставку в засідання з попе% реднього розгляду справи обвинуваче% ного, який тримається під вартою (п. 3) [2]. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що провадження щодо тримання особи під вартою має бути змагальним і завжди забезпечувати рівність сторін. Оскіль% ки у цьому випадку йдеться про обме% ження конституційного права особи на свободу й особисту недоторканність, присутність обвинуваченого, підсудно% го при вирішенні зазначеного питання забезпечила б можливість отримання суддею його пояснень і здійснення в та% кий спосіб свого захисту. Зважаючи на те, що рішення судді, прийняті при призначенні справи до судового роз% гляду, не підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку, забезпечення участі підсудного в зазна% чених випадках набуває особливого значення [3, 173]. Ось чому, на нашу думку, присутність особи, щодо якої розглядається це питання, має бути обов’язковою. Якщо ж необхідно вирі% шити питання стосовно обрання цього запобіжного заходу, суддя повинен 201• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • СПІРНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ В СУДІ… своєю постановою дати дозвіл на за% тримання підсудного й доставку його до суду під вартою в порядку ст. 1652 КПК України. Вважаємо, що рішення суду за результатами розгляду в судо% вих стадіях процесу питання про об% рання, зміну або скасування за% побіжного заходу має бути оформлено окремим процесуальним докумен% том — постановою про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу. Це рішення суду повинно підлягати оскар% женню, оскільки йдеться про суттєве обмеження прав людини. Окремої уваги заслуговує питання про участь захисника при обранні або зміні запобіжного заходу на взяття під варту в судових стадіях процесу. На стадії досудового розслідування кри% мінальної справи при розгляді подан% ня про застосування до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, участь за% хисника в судовому засіданні не є обов’язковою (ч. 5 ст. 1652 КПК). Така позиція законодавця викликала об% ґрунтовану критику з боку правників. Не вдаючись до подробиць цієї дис% кусії, зазначимо, що більшість проце% суалістів одностайні в поглядах на цю проблему: з метою забезпечення дії принципу змагальності, враховуючи, що в цьому судовому засіданні бере участь прокурор, у ньому в обов’язко% вому порядку має брати участь і захис% ник [4]. До речі, Концепція реформу% вання кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента від 8 квітня 2008 р. № 311/ 2008, передба% чає: «Питання застосування заходів процесуального примусу має вирішу% ватися на судовому засіданні з дотри% манням принципів рівності та зма% гальності за обов’язкової участі сторін обвинувачення і захисту» (п. 2) [5]. Вважаємо, що формування практи% ки обов’язкової участі захисника під час розгляду в суді першої інстанції можливості застосування взяття під варту як запобіжного заходу, безумов% но, сприяло б забезпеченню права кожного на свободу й особисту недо% торканність. Важливим у контексті розглядуваної проблеми є питання, пов’язане з реалізацією права суду під час судового провадження з власної ініціативи за наявності підстав обира% ти щодо підсудного запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Спробуємо проаналізувати його з точки зору чин% ного кримінально%процесуального за% конодавства України. Частина 1 ст. 274 КПК України на% дає суду право під час розгляду спра% ви, за наявністю до того підстав, змінити, скасувати або обрати запо% біжний захід щодо підсудного. Части% на 2 ст. 274 КПК України є відсилоч% ною нормою, яка передбачає, що при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд повинен керува% тися відповідними статтями глави 13 КПК України, що регулюють порядок застосування цього запобіжного захо% ду винятково на досудовому провад% женні по кримінальній справі (стат% ті 1652, 1653). Так, за ч. 2 ст. 1652 КПК України обрання такого запобіжного заходу, як взяття під варту, на стадії досудового розслідування ініціює по% годжене з прокурором подання органу дізнання, слідчого або прокурора. У зв’язку із цим виникає запитання: чи потрібно подання прокурора при обранні цього запобіжного заходу у судових стадіях процесу? Як показав аналіз судової практики, одні судді вважають можливим вирішити це пи% тання винятково за поданням проку% рора, інші приймають рішення з влас% ної ініціативи. Неоднаковий підхід до вирішення цієї проблеми просте% жується й серед правників: одні вчені допускають можливість суду за влас% 202 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Тищенко ною ініціативою вирішувати в судових стадіях процесу питання про застосу% вання цього запобіжного заходу, інші її категорично заперечують. Щодо цього переконливою, на на% шу думку, є позиція І. Михайловської, яка стверджує, що прийняття судом рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з власної ініціативи допустимо й не суперечить принципу змагальності, коли воно усуває перешкоди для про% вадження правосуддя (наприклад, ко% ли підсудний, який знадиться на волі, без поважних причин не з’являється до суду, у судовому засіданні публічно погрожує учасникам процесу тощо). У таких випадках суд, заповнюючи бездіяльність сторони обвинувачення, забезпечує умови для вирішення спра% ви. У всіх інших ситуаціях згідно зі змагальною побудовою процесу суд не повинен брати на себе тягар доказу% вання обставин, що зумовлюють необ% хідність тримання підсудного під вар% тою [6, 52]. Прихильники іншої точки зору вва% жають, що покладення на суд обов’яз% ку вирішувати питання про обрання запобіжного заходу за власною іні% ціативою порушує принцип змагаль% ності сторін у кримінальному судо% чинстві. Відстоюючи цю точку зору, І. Дикарьов зазначив, що суд, обираю% чи з власної ініціативи такий за% побіжний захід, як взяття під варту, зв’язує себе позицією, яка може стати перешкодою для винесення справед% ливого судового рішення [7, 86]. А. Павлишин та А. Солдатенко висло% вили думку, що обрання за власною ініціативою судом запобіж-ного захо% ду не може розцінюватися лише як створення необхідних умов для вико% нання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав (ч. 6 ст. 161 КПК), якщо тільки суд не вирішує це питання за подан% ням сторони обвинувачення. Інакше, з їх погляду, не можна вважати, що суд, обираючи з власної ініціативи взяття під варту як запобіжний захід, зберіг об’єк-тивність й неупередженість [8, 63]. І. Петрухін також вважає, що об% рання цього запобіжного заходу до підсудного допускається за клопотан% ням сторони обвинувачення [9, 269]. О. Смирнов та К. Калиновський ука% зують, що з урахуванням принципу змагальності ініціатива суду при об% ранні, зміні чи скасуванні запобіжного заходу має бути обмежена вимогою сторони обвинувачення [10]. Зазначимо, що в цьому аспекті од% нозначною є позиція Конституційного Суду Російської Федерації, який у по% станові від 22 березня 2005 р. встано% вив, що ставлячи й вирішуючи питан% ня за власною ініціативою про обран% ня взяття під варту запобіжним захо% дом або подовження строку тримання під вартою, суд у порядку ст. 108 КПК РФ не звільняється від обов’язку вис% лухати думки сторін, а останні не можуть бути позбавлені можливості навести свої доводи. Це не означає, що суд бере на себе функції сторони обви% нувачення, оскільки правові й фак% тичні підстави для обрання запобіж% ного заходу пов’язані не з підтримкою, а тим більше визнанням обґрунтова% ним висунутого щодо особи обвинува% чення у вчиненні злочину, а з необхід% ністю забезпечення умов подальшого провадження в кримінальній справі [11]. Стосовно цього Пленум Верховно% го Суду України в постанові «Про практику застосування кримінально% процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» від 30 травня 2008 р. № 6 роз’яснив, що суддя має право під час попереднього 203• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • СПІРНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ В СУДІ… розгляду справи за клопотанням сторін за наявності підстав, передбаче% них законом, вирішити питання про зміну, скасування чи обрання щодо підсудного запобіжного заходу. У ви% падку обрання підсудному взяття під варту, як запобіжного заходу, в поста% нові про призначення справи до судо% вого розгляду суддя повинен мотиву% вати таке рішення, а її копію надіслати до відповідних установ, яким нале% жить цю постанову виконати, й уста% нов, де буде триматися підсудний. Ці установи мають бути зазначені в постанові, винесеній за результатами попереднього розгляду (п. 16) [2]. Разом із тим у чинному КПК України прямо не передбачено, що в судових стадіях процесу суддя має право вирішити питання про зміну, скасування чи обрання щодо підсуд% ного запобіжного заходу лише за кло% потанням сторін. Неоднозначно воно вирішується й розробниками проектів КПК України. Так, проект КПК Украї% ни, розроблений Національною комі% сією із зміцнення демократії та утвер% дження верховенства права від 11 ве% ресня 2008 р., передбачає, що під час підготовчого судового засідання суддя має право розглянути клопотання сторін щодо обрання, продовження або зміни заходів забезпечення кримі% нального провадження (ч. 4 ст. 309). Під час судового розгляду суд за кло% потанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запо% біжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 326) [12]. А проект КПК України від 13 грудня 2007 р. № 1233 вказує, що під час розгляду справи суд за наявності до того підстав може змінити, скасувати або обрати запо% біжний захід щодо підсудного. На по% станову (ухвалу) суду про зміну, скасування чи обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути подана апеляція учасниками су% дового розгляду (ст. 355) [13]. Досліджуючи зазначене питання, зауважимо, що запобіжні заходи за% стосовуються до підозрюваного, обви% нуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти їх спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, пере% шкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для за% безпечення виконання процесуальних рішень (ч. 1 ст. 148 КПК України). У багатьох випадках такі заходи здатні попередити чи подолати наявну або можливу протидію цих осіб нормаль% ному провадженню по справі, обґрун% тованому і справедливому застосуван% ню закону. Будучи ефективним засо% бом регулювання правовідносин, запобіжні заходи забезпечують вико% нання завдань кримінального судо% чинства (ст. 2 КПК України), першим з яких чинний КПК України називає охорону прав та законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. Дійсно, найбільш актуальною для сучасної юридичної науки та правоза% стосовної практики є проблема захис% ту прав і законних інтересів не лише обвинувачених, а й потерпілих. У зв’язку з цим вважаємо, що рішення суду про обрання або зміну підсудно% му запобіжного заходу на взяття під варту є превентивно%забезпечуваль% ним заходом, спрямованим на ство% рення належних умов для відправлен% ня правосуддя й реалізації права на су% довий захист. Як вбачається, суд, за відсутності клопотання сторін, пови% нен мати право з власної ініціативи обрати, змінити або скасувати запо% біжний захід. При цьому застосувати взяття під варту як запобіжний захід суддя має право тільки за наявності відповідних і достатніх підстав. Як за% 204 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • О. Тищенко значив Європейський суд з прав людини в рішенні «Ткачов проти Ук% раїни» від 13 грудня 2007 р., повторю% вання формальних підстав для взяття під варту, зазначених у ст. 148 КПК України, без будь%якої спроби проде% монструвати, як же вони застосову% ються стосовно справи заявника, не може бути розцінено як «відповідні» та «достатні» підстави застосування запобіжного заходу [14]. У рішенні «Макаров проти Росії» від 12 березня 2009 р. Європейський суд також вирішив, що не можуть вважатися «достатніми» ті підстави, якими пояс% нюється тримання заявника під вар% тою. Суд визнав, що національні орга% ни були зобов’язані проаналізувати особисту ситуацію останнього більш детально й указати на особливі причи% ни тримання заявника під вартою, підтверджені наглядними доказами [15]. Отже, рішення про обрання тако% го запобіжного заходу судом із власної ініціативи буде лише тоді право% мірним, коли міститиме сукупність доказів, які підтверджують ризик на% стання обставин, зазначених у ч. 2 ст. 148 КПК України. Слід зазначити, що чинним вітчиз% няним законодавством не встановлено строків тримання під вартою підсуд% ного, тому цей запобіжний захід може діяти протягом судового розгляду кримінальної справи. У науці кримі% нального процесу щодо проблеми не% визначеності таких строків висловлені різні точки зору науковців і практич% них працівників. Ми дотримуємось позиції, що передбачений ч. 2 ст. 156 КПК України 18%місячний строк три% мання під вартою на стадії досудового слідства має бути єдиним, граничним і поширюватися й на стадію судового розгляду включно. У підсумку також наголосимо на тому, що не слід забувати, що відпо% відно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних сво% бод особа має право на звільнення до початку судового розгляду, яке може бути зумовлено гарантіями явки в су% дове засідання [16]. Забезпечення ре% алізації цього права обвинуваченого слід визнати вкрай бажаним нині для України. Проте, як свідчить судова практика сьогодення, зміна чи скасу% вання такого запобіжного заходу, як взяття під варту, під час попереднього розгляду справи суддею трапляється вкрай рідко. Вважаємо, що на цій стадії процесу за наявності до того відповідних підстав ефективною і цілком обґрунтованою була б зміна взяття під варту на заставу або інші більш м’які запобіжні заходи, існуюча система яких, на наше переконання, має бути розширена. ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ 1. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовжен$ ня строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 3 (37). 2. Про практику застосування кримінально$процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 6 // http://zakon1.rada.gov.ua 3. Досудове розслідування кримінальних справ : навч.$метод. посіб. / за заг. ред. Ю. М. Грошево$ го. — Х., 2009. — С. 173. 4. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката$захисника у кримінальному процесі : навч. посіб. — К., 2003. — С. 154; Маркуш М. А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України : мо$ ногр. — Х., 2007. — С. 89; Трунов И. Л., Трунова Л. К. Меры пресечения в уголовном процессе. — СПб., 2003. — С. 142. 5. Концепція реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента від 8 квітня 2008 р. № 311/2008) / http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi$bin/law/main 205• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • СПІРНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ В СУДІ… 6. Михайловская И. Б. Настольная книга судьи по доказыванию в уголовном процессе. — М., 2006. — С. 52. 7. Дикарев И. Избрание меры пресечения по инициативе суда // Уголовное право. — 2008. — № 4. — С. 86. 8. Павлишин А. А., Солдатенко А. В. Проблеми оскарження рішення суду (судді) про взяття під ва$ ту, прийнятого на судових стадіях // Життя і право. — 2004. — № 1. — С. 63. 9. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации : учеб. — 2$е изд., перераб. и доп. / Л. Н. Башкатов [и др.] ; отв. ред. И. Л. Петрухин. — М., 2009. — 672 с. 10. Смирнов А. В., Калиновский К. Б. Комментарий к Уголовно$процессуальному кодексу Россий$ ской Федерации / под ред. А. В. Смирнова. — СПб., 2003 // http://kalinovsky$ k.narod.ru/p/komm$108.htm 11. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации по делу о проверке конститу$ ционности ряда положений Уголовно$процессуального кодекса Российской Федерации, регла$ ментирующих порядок и сроки применения в качестве меры пресечения заключения под стра$ жу на стадиях уголовного судопроизводства, следующих за окончанием предварительного расследования и направлением уголовного дела в суд, в связи с жалобами ряда граждан от 22 марта 2005 г. // Дайджест. — 2005. — № 7. — С. 87–88. 12. Проект Кримінально$процесуального кодексу України від 11 вересня 2008 р., розроблений робочою групою Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права // http://zakon.rada.gov.ua 13. Проект Кримінально$процесуального кодексу України (реєстраційний № 1233) від 13 грудня 2007 р. / Автори: народні депутати України Мойсик В. Р., Вернидубов І. В., Ківалов С. В., Кар$ мазін Ю. А. // http://zakon.rada.gov.ua 14. Рішення Європейського суду з прав людини «Ткачов проти України» від 13 грудня 2007 р. // Офіційний вісник України. — 2008. — № 31. — Ст. 1031. 15. Решение Европейского суда по правам человека «Макаров против России» от 12 марта 2009 г. // http://www. echr. coe. int 16. Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // http: // zakon.rada.gov.ua Вийшов друком збірник: Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах : офіц. вид. / Верхов. Суд України ; відп. ред. П. П. Пилипчук. — К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2008. — 608 с. До збірника включено витяги із судових рішень з питань кримінального права та процесу, які були розглянуті Верховним Судом України в 2007 р. у ка$ саційному порядку та в порядку виключного провадження. Видання містить також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, узагальнення судової практики, статистичні коментарі, тематичні довідкові матеріали, рішення Європейського суду з прав людини у справах проти Ук$ раїни. Наводиться також систематичний покажчик опублікованих раніше матеріалів в інших офіційних виданнях Верховного Суду України. Замовляйте видання за телефонами: (44) 537�51�20, 537�51�21 або електронною поштою sales@inyure.kiev.ua http://shop.inyure.kiev.ua
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28697
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0132-1331
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:46:53Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Тищенко, О. 2011-11-17T09:06:23Z 2011-11-17T09:06:23Z 2009 Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції / О. Тищенко // Право України. — 2009. — № 10. — С. 199-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28697 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Дискусії та обговорення Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції Article published earlier
spellingShingle	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції Тищенко, О. Дискусії та обговорення
title	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції
title_full	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції
title_fullStr	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції
title_full_unstemmed	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції
title_short	Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції
title_sort	спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції
topic	Дискусії та обговорення
topic_facet	Дискусії та обговорення
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28697
work_keys_str_mv	AT tiŝenkoo spírnípitannâzastosuvannâzapobížnogozahoduuviglâdívzâttâpídvartuvsudíperšoíínstancíí

Спірні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в суді першої інстанції

Institution

Similar Items