Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Право України
Date:	2009
Main Author:	Хряпінський, П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Пропозиції до законодавства
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28717
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства / П. Хряпінський // Право України. — 2009. — № 10. — С. 170-174. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28717
record_format	dspace
spelling	Хряпінський, П. 2011-11-17T10:14:37Z 2011-11-17T10:14:37Z 2009 Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства / П. Хряпінський // Право України. — 2009. — № 10. — С. 170-174. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28717 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Пропозиції до законодавства Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства
spellingShingle	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства Хряпінський, П. Пропозиції до законодавства
title_short	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства
title_full	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства
title_fullStr	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства
title_full_unstemmed	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства
title_sort	ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства
author	Хряпінський, П.
author_facet	Хряпінський, П.
topic	Пропозиції до законодавства
topic_facet	Пропозиції до законодавства
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	Право України
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format	Article
issn	0132-1331
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28717
citation_txt	Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства / П. Хряпінський // Право України. — 2009. — № 10. — С. 170-174. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT hrâpínsʹkiip efektivnístʹzaohočuvalʹnihkrimínalʹnopravovihnormdeâkípropozicííŝodovdoskonalennâzakonodavstva
first_indexed	2025-11-26T05:39:19Z
last_indexed	2025-11-26T05:39:19Z
_version_	1850611104393199616
fulltext	170 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • © П. Хряпінський, 2009 Під ефективністю кримінально% правових норм зазвичай ро% зуміють співвідношення між фактичним результатом дії норми пра% ва і тими соціальними цілями, для до% сягнення яких ці норми приймались [1, 37–38; 2, 76–77]. Ефективність дії норм кримінального законодавства є основним виміром, який відображає існуючий баланс між кримінально% правовим регулюванням та свободою особистості на загальносоціальному та індивідуальному рівнях. Вона дає змо% гу безпосередньо визначити, в якій мірі правомірна, законослухняна по% ведінка стає елементом ціннісних на% станов та орієнтацій. Встановлення критеріїв ефективності кримінально% правових норм є найважливішою передумовою вдосконалення законо% творення і правозастосування, збага% чує загальну характеристику кримі% нально%правових норм аналізом соціального, правового, психологічно% го, виховного та інших аспектів впли% ву на особистість, сприяє розробці ґрунтовних та виважених пропозицій щодо найближчого впровадження та прогнозування перспектив і напрямів розвитку кримінального законодавства. Основним соціальним призначен% ням, цілями впровадження заохочу% вальних норм у кримінальне законо% давство більшість дослідників визна% ють: а) стимулювання до правомірної, соціально%корисної поведінки в сфері кримінально%правового регулювання (стимулююча, мотиваційна функція); б) відновлення порушених, вчиненням злочину або суспільно%небезпечним діянням, суспільних відносин, що є об’єктом кримінально%правової охоро% ни (відновлювальна, компенсаційна функція); в) виключення, унеможлив% лення вчинення нових умисних та нео% бережних злочинів (попереджувальна, профілактична функція); г) вплив на індивідуальну і групову правосві% домість, що формує в суспільстві тезу про кримінальне законодавство, яке не лише карає винних у вчиненні злочинів осіб, а й заохочує протидію Пропозиції до законодавства ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ КРИМІНАЛЬНО�ПРАВОВИХ НОРМ: ДЕЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА П. ХРЯПІНСЬКИЙ професор кафедри кримінального права (Запорізький національний університет) 171• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ КРИМІНАЛЬНО�ПРАВОВИХ НОРМ: ДЕЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ… злочинним проявам, спонукає винних у вчиненні злочинів спокутувати свою провину, а засуджених — до усвідомле% ного, самостійного «самовиправлен% ня» (виховна функція) [3, 72; 4, 36]. Фактичним результатом застосу% вання заохочувальних норм кримі% нального законодавства виступають судові рішення (постанови, ухвали, вироки) щодо визнання дій особи пра% вомірними при необхідній обороні (ст. 36 КК), затриманні особи, яка вчи% нила злочин (ст. 38 КК), виконанні спеціального завдання з попереджен% ня чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК) та інших обста% вин, що виключають злочинність діян% ня (судова статистика не наводиться), звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), у зв’язку передачею особи на поруки (ст. 47 КК) та інші загальні та спе% ціальні види звільнення від кримі% нальної відповідальності. Так, у 2002 р. звільнено у зв’язку: із дійовим каяттям — 1 462 осіб; примиренням винного з потерпілим — 1 239 осіб; пе% редачею на поруки — 1 232 особи; у 2003 р. — з дійовим каяттям — 1,8 тис. (+23,8 %); з примиренням винного з потерпілим — 3,7 тис. (+25,4 %), із пе% редачею на поруки — 1,7 тис. (+35,3 %). В 2004 р. загалом звільнено від кримінальної відповідальності 10,4 тис. осіб, у 2005 р. — 11,9 тис. осіб (+14,1 %), в 2006 р. — 8,5 тис. осіб (%28,4 %), у 2007 р. — 10,9 тис. осіб (+27,6 %) [5]. З набуттям чинності Закону Украї% ни «Про внесення змін до Криміналь% ного та Кримінально%процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15 квітня 2008 р. № 270%VI [6] дія звільнення у зв’язку з дійовим каят% тям, примиренням винного з потер% пілим та звільнення від відповідаль% ності неповнолітнього поширена та% кож на вчинені необережні злочини середньої тяжкості, тому в 2008 р. спостерігалось значне збільшення постанов (ухвал) про закриття кримі% нальних справ та звільнення осіб від кримінальної відповідальності. Втім застосування статей 45, 46, 47, 48 КК на практиці виявило суттєву ва% ду цих і інших загальних та спеціаль% них видів звільнення, які як передумо% ва звільнення передбачають вчинення того чи іншого злочину «вперше», та фактично допускає звільнення від кримінальної відповідальності однієї й тієї самої особи необмежену кількість разів. Це стало можливим у зв’язку з тим, що на законних підставах особою, яка вчинила злочин вперше, вва% жається така: 1) яка раніше взагалі не вчиняла будь%яких злочинів; 2) яка раніше вчинила злочин, судимість за який було знято або погашено в уста% новленому законом порядку; 3) яка вчинила новий злочин, після звільнен% ня її від кримінальної відповідальності, в порядку, передбаченому статтями 45, 46, 47, 48, 49, 86, 87, ч. 1 ст. 97, 106 КК [7, 128]. Неодноразове звільнення осо% би від кримінальної відповідальності не сприяє втіленню профілактичної й виховної функції зазначених заохочу% вальних норм, адже особа демонструє стійку схильність до повторного вчи% нення злочинів. Дивною постає мож% ливість особи фактично необмежену кількість разів бути прощеною держа% вою у вчиненні тотожних або різно% рідних злочинів. Крім потурання за% гальновизнаних принципів криміналь% ного права законності, особистої та невідворотної відповідальності, це по% ложення негативно впливає на «імідж» інституту звільнення від кримінальної відповідальності на фаховому і побуто% 172 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • П. Хряпінський вому рівнях. Тільки негативно сприй% меться потерпілими та іншими грома% дянами постанова (ухвала) суду, якою особа, що неодноразово незаконно за% володівала транспортними засобами, на підставах ч. 4 ст. 289 КК, також неод% норазово звільнялась від кримінальної відповідальності. Шляхів виходу із цієї ситуації про% понується декілька. Найефективні% шим вважаємо позицію В. Дуюнова і О. Дудорова, які пропонують обмежи% ти термін повторного звільнення від кримінальної відповідальності стро% ком давності притягнення до кримі% нальної відповідальності за раніше вчинений злочин, після набрання за% конної сили постанови (ухвали) суду про звільнення особи від криміналь% ної відповідальності за злочин відпо% відної тяжкості (підпункти 1–5 ч. 1 ст. 49 КК) [8, 343; 9, 499]. Строк дав% ності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин, до закінчення перебігу якого той, хто вчинив відповідний злочин, не вправі претендувати на повторне поліпшення свого становища в поряд% ку кримінально%правового заохочен% ня, з одного боку, дійсно є досить тривалим і достатнім, щоб упевнитися у позитивних змінах особи звільнено% го, а з другого, — виваженим і ґрунтов% ним, щоб не застосовувати повторного заохочення до осіб, які не виправдали довіри держави і знову вчинили зло% чин. Загальноправовою підставою за% стосування інституту давності в кри% мінальному праві вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок того, що сплив значний проміжок часу, а також втрата (повністю або значною мірою) суспільної небезпечності особи, яка тривалою законослухняною поведін% кою після вчинення злочину демонст% рує своє виправлення [10, 43–44]. Крім того, якщо керуватися цими по% ложеннями, то встановлення строку, протягом якого особа не може звільня% тися від кримінальної відповідаль% ності, фактично прирівнює за своїм правовим становищем винного до того, хто раніше взагалі не вчиняв ніякого злочину. Природнім виглядає диференційований підхід щодо стро% ків обмеження звільнення від кримі% нальної відповідальності, тривалість якого зумовлюється ступенем тяж% кості вчиненого злочину. Це положен% ня варто було б врахувати у ст. 44 Загальної частині КК, до якої ввести нову частину третю такої редакції: «Положення частини першої цієї стат% ті не поширюються на особу, яка після звільнення від кримінальної відпові% дальності протягом строків давності, встановлених у ч. 1 ст. 49 цього Кодек% су, вчинила новий злочин». Виокремлення у кримінальному за% коні спеціальної норми про звільнен% ня неповнолітніх від кримінальної відповідальності зумовлене особливо% стями фізіологічного, біологічного і психологічного розвитку неповноліт% нього, а також реалізацією принципів справедливості, гуманізму, економії заходів кримінальної репресії щодо неповнолітніх (ч. 1 ст. 97 КК). Аксіо% матичним є положення, що людина повинна досягти певного психофізич% ного та соціального розвитку, який на% дасть їй можливість усвідомлювати свою поведінку та керувати нею, а отже, відповідати за неї. Натомість декларативність і непослідовність віт% чизняного законодавця у підходах до звільнення неповнолітніх від кримі% нальної відповідальності щонайменше проявляється у такому: а) передумови звільнення неповнолітніх є ідентич% ними з передумовами звільнення сто% совно повнолітніх, що не свідчать про привілейоване чи хоча б поблажливе ставлення до неповнолітніх осіб; б) підстави звільнення від криміналь% 173• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ КРИМІНАЛЬНО�ПРАВОВИХ НОРМ: ДЕЯКІ ПРОПОЗИЦІЇ… ної відповідальності неповнолітніх не містять визначеної позитивної пост% кримінальної поведінки, «розмиті та неконкретизовані», і в такому вигляді повністю є дискреційними; в) звільне% ний неповнолітній перебуває у гіршо% му правовому становищі, ніж непов% нолітній, звільнений від покарання за такий самий злочин; г) примусові за% ходи виховного характеру, що застосо% вують до звільнених від кримінальної відповідальності неповнолітніх, ма% ють відрізнятися від таких самих заходів при звільненні від покарання (ст. 105 КК); ґ) у разі ухилення непов% нолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових за% ходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 97 КК) та ін. Більше того, обов’яз% кове застосування примусових заходів виховного характеру визнається особ% ливою формою кримінально%правово% го примусу, оскільки у разі звільнення неповнолітніх від кримінальної відпо% відальності та застосування примусо% вих заходів виховного характеру, поєднується із різними обмеженнями, що спричиняють особам певних поз% бавлень, метою яких є виправлення неповнолітніх осіб [11, 97–98]. З позицій підвищення ефектив% ності заохочувальних норм кримі% нального законодавства зосередимося на двох перших позиціях. Потребують переосмислення і відповідно поши% рення передумови звільнення від кримінальної відповідальності непов% нолітніх. Не закликаючи до ідеалів людяності, примату прав дітей і не вживаючи метафор, зазначимо, що існують певні злочини, які за об’єк% тивними і суб’єктивними ознаками не можуть вчинятися або майже не вчи% няютися неповнолітніми. Це — злочи% ни проти основ національної безпеки України (статті 109–114 КК), злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і гро% мадянина (статті 157–184 КК), злочи% ни у сфері господарської діяльності (статті 199–235 КК), злочини у сфері службової діяльності (статті 364–370 КК), військові злочини (статті 401–435 КК) та деякі інші. Проте найпоши% ренішими серед осіб у віці до 18 років є злочини проти власності, життя, здо% ров’я, статевої свободи та статевої не% доторканості особи, а також у сферах громадського порядку, моральності, обігу наркотичних засобів та психо% тропних речовин. Якщо ж проаналізу% вати санкції статей злочинів проти власності, які стало займають більше 35 % у структурі неповнолітньої злочинності, то серед 17 видів цих зло% чинів (45 різновидів кваліфікованих і особливо кваліфікованих складів) тільки 6 можна розглядати як такі, що допускають звільнення від криміналь% ної відповідальності неповнолітніх як злочини невеликої тяжкості чи злочи% ни середньої тяжкості, що можуть вчи% нятися з необережності (ч. 1 ст. 188, ч. 1 ст. 192, статті 193, 195, 197, 1971 КК) [12, 61]. Серед злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які вийшли на другу позицію за поши% реністю серед неповнолітніх (14–18 %), застосування ст. 97 КК можливе тільки за вчинення злочинів невеликої тяж% кості, які становлять 13,8 % від загалу злочинів у сфері обігу наркотичних засобів (ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 319 КК). Серед злочинів у сфері обігу нарко% тичних засобів злочини середньої тяжкості становлять 44,4 %, але вчи% няються вони тільки умисно, та вклю% чають, окрім вказаних вище, такі: ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 312, ч. 1 ст. 314, ч. 1 ст. 315, частини 1, 2 ст. 316, ч. 1 ст. 317, 174 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 10 • ISSN 0132�1331 • П. Хряпінський ч. 2 ст. 318, ч. 2 ст. 319, частини 1, 2 ст. 320 КК [13, 112]. Необережних зло% чинів середньої тяжкості в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів немає зовсім. Згідно з цим слід виклю% чити зі змісту ч. 1 ст. 97 КК посилання на «необережність» як обмежувальну ознаку до злочинів середньої тяжкості та доповнити її зміст «необережними тяжкими злочинами». Другим кроком, який сприятиме підвищенню ефективності звільнення, є чітке визначення змісту позитивної посткримінальної поведінки неповно% літнього як підстави для застосування кримінально%правового заохочення. Правильною є думка В. Бурдіна в то% му, що хоча й логіка речей вимагає, щоб неповнолітні були звільнені від застосування будь%яких кримінально% правових заходів, все ж вони продов% жують залишатися у сфері криміналь% но%правового впливу, тому що їх звільнення є умовним [14, 180]. Вра% ховуючи найпоширеніші соціально% корисні моделі позитивної поведінки неповнолітнього після вчинення зло% чинів, на нашу думку, необхідно вказа% ти сукупнообов’язкові позитивні пост% кримінальні вчинки неповнолітнього: а) добровільне повідомлення про вчи% нений злочин; б) повне визнання своєї вини; в) щиросердне каяття у вчине% ному; в) особисте усунення заподіяної шкоди або відшкодування збитків. Саме цей комплекс позитивної пост% кримінальної поведінки неповноліт% нього свідчитиме про втрату ним суспільної небезпечності й зумовлю% вати імперативне звільнення від кримінальної відповідальності без застосування примусових заходів ви% ховного характеру. З урахуванням викладених вище пропозицій до ч. 1 ст. 97 КК вона може бути викладена у такий спосіб: «Звіль% няються від кримінальної відповідаль% ності неповнолітні, які вперше вчинили злочин невеликої, середньої тяжкості або необережний тяжкий злочин, якщо вони добровільно повідомили про вчи% нений злочин, повністю визнали себе винними, щиро покаялися у вчиненому та особисто усунули заподіяну шкоду або відшкодували завдані збитки». ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ 1. Кузнєцова Н. Ф. Критерии эффективности уголовного закона // Пять лет действия УК РФ : итоги и перспективы. — М., 2003. — С. 36–42. 2. Рарог А. И. Уголовно$правовой запрет и его эффективность в борьбе с современной преступно$ стью // Сб. науч. тр. / под ред. Н. А. Лопашенко. — Саратов, 2008. — С. 76–81. 3. Навроцький В. О. Основи кримінально$правової кваліфікації : навч. посіб. — К., 2006. — 704 с. 4. Фріс П. Л. Кримінально$правова політика Української держави : теоретичні, історичні та правові проблеми. — К., 2005. — 332 с. 5. Стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 та 2007 роках (за даними судової статистики) // Інформаційний сервер Верховного Суду України http://www.scourt.gov.ua/ 6. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально$процесуального кодексів України щодо гу$ манізації кримінальної відповідальності : Закон України від 15 квітня 2008 р. № 270$VI // Відо$ мості Верховної Ради України. — 2008. — № 24. — Ст. 236. 7. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності. — К., 2004. — 296 с. 8. Дуюнов В. К. Механизм уголовно$правового воздействия : теоретические основы и практика реа$ лизации : дис. … д$ра юрид. наук : 12.00.08. — Тольятти, 2001. — 512 с. 9. Дудоров О. О. Ухилення від сплати податків : кримінально$правові аспекти : моногр. — К., 2006. — 648 с. 10. Ковітіді О. Ф. Звільнення від кримінального покарання у зв’язку із закінченням строків дав$ ності // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 2 (54). — 43–47. 11. Ямкова О. О. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх // Актуальні проблеми політики : Зб. наук. пр. — Вип. 15. — Одеса, 2002. — С. 85–92. 12. Денисова Т. А., Філей Ю. В. Кримінально$правові санкції та їх застосування за злочини проти власності : моногр. — К., 2008. — 176 с. 13. Хряпінський П. В. Заохочення як засіб протидії злочинам у сфері обігу наркотичних засобів // На$ уковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Зб. наук. пр. — 2006. — № 2 (31). — С. 106–119. 14. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : моногр. — К., 2004. — 240 с.

Ефективність заохочувальних кримінально-правових норм: деякі пропозиції щодо вдосконалення законодавства

Institution

Similar Items