Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Право України |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28721 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому // Право України. — 2009. — № 11. — С. 6-11. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859488224194330624 |
|---|---|
| citation_txt | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому // Право України. — 2009. — № 11. — С. 6-11. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Право України |
| first_indexed | 2025-11-24T16:12:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
6 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
© В. Тацій, О. Святоцький, 2009
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ:
ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Інтерв’ю академіка В. Тація —
головному редакторові журналу «Право України»,
професору О. Святоцькому
Вступне слово головного редактора
1996 рік, поза сумнівом, посяде помітне місце в новітній історії молодої
Української держави. Адже саме цього року 28 червня була прийнята Консти'
туція України, яка проголосила і гарантувала якісно новий статус особи,
суспільства і держави, втіливши в Основному Законі національну ідею
українського державотворення, визначила пріоритетні форми безпосередньої
демократії, передбачила принципово нову систему державної влади і місцевого
самоврядування, підбила підсумок у розвитку українського суспільства і дер'
жави та стала програмою їх подальшого оновлення.
Однак на цьому конституційний процес в Україні не зупинився і вже у
грудні 2004 p., намагаючись вдосконалити чинну Конституцію, український
парламент абсолютною більшістю голосів («за» — 402 з 426 зареєстрованих на'
родних депутатів) вносить до неї зміни, а згодом виявляється, що зазначені
зміни були незакінченими та непослідовними.
Нарешті, 2 вересня 2009 р. опублікований для всенародного обговорення но'
вий законопроект «Про внесення змін до Конституції України», ініційований
В. ТАЦІЙ
доктор юридичних наук,
професор,
академік НАН України,
президент АПрН України,
ректор
(Національна юридична
академія України
імені Ярослава Мудрого)
О. СВЯТОЦЬКИЙ
головний редактор журналу
«Право України»,
доктор юридичних наук, професор,
член$кореспондент АПрН України
7• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
1. Запитання Олександра Святоцького
Василю Тацію:
Шановний Василю Яковичу! При�
йняття Конституції в будь�якій країні
вважається значним досягненням на�
ції у її політичному самовизначенні та
розвитку. В цьому відношенні прий�
няття 28 червня 1996 р. Конституції
України стало однією з найважливі�
ших подій у новітній історії нашої
держави. Як приймалась Консти�
туція України, яким є її значення для
сучасних державотворчих та право�
творчих процесів в Україні, вплив
Конституції на соціально�економічне
життя українського суспільства?
Відповідь Василя Тація:
Дійсно, довелося пройти непростий
шлях у п’ять років, наповнений драма'
тичними подіями та копіткою працею,
перш ніж вдалося здійснити правове
закріплення та оформлення засад
української державності через прий'
няття 28 червня 1996 р. першої Кон'
ституції незалежної України. Адже
кожна держава повинна мати свою
конституцію як основний закон орга'
нізації та функціонування держави та
суспільства, нехай і «неписану»,
наприклад, як у Великій Британії.
До питання розроблення Основного
Закону керівництво держави підходи'
ло досить професійно та відповідально.
Достатньо пригадати, що на одному з
остаточних етапів конституційного
процесу головним його суб’єктом вис'
тупила Конституційна комісія, співго'
ловами якої стали Президент України
та Голова Верховної Ради. По 15 осіб до
складу цієї комісії делегував Президент
та парламент, один представник вису'
вався Верховною Радою АР Крим, сім
осіб були залучені за пропозиціями ви'
щих судових установ та Генеральної
прокуратури. Загальний склад комісії
становив 40 осіб. Щодо фахової скла'
дової у персональному складі, то члена'
ми комісії стали такі визнані вчені'пра'
вознавці, як Ф. Бурчак, В. Буткевич,
І. Бутко, М. Костицький, І. Тимченко та
Л. Юзьков. Я мав честь працювати над
актом, який визначив конституційний
лад України.
Багато продуктивних ідей, які вис'
ловлювались членами комісії під час
роботи над проектом, лягли в основу
чинного Основного Закону. Ще
більше новацій, з урахуванням різних
чинників, насамперед політичного
змісту (адже не слід забувати, що на
останніх етапах діяльності парла'
ментської Тимчасової спеціальної
комісії по опрацюванню проекту Кон'
ституції України та його розгляду в
сесійній залі багато із конституційних
положень ставали результатом ком'
промісів між різними політичним
силами, представленими на той
момент у Верховній Раді), так і зали'
шились лише пропозиціями.
2. Запитання Олександра Святоцького
Василю Тацію:
Водночас реалізація Конституції
України пов’язана нині з великою
кількістю проблем. Чому існує гостра
проблема у дотриманні й виконанні
положень, принципів і норм Консти�
туції майже усіма органами державної
влади і місцевого самоврядування, їх
посадовими особами та громадянами?
Президентом. Безумовно, ця подія спонукала як політичну, так і наукову
громадськість до його широкого обговорення.
З огляду на зазначене, юридичний журнал «Право України» звернувся з
відповідними запитаннями щодо конституційного процесу в Україні, при цьому
розставивши акценти як на його здобутках, так і перспективах, до знаного в
нашій державі вченого'правознавця, академіка В. Тація.
8 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України»…
Відповідь Василя Тація:
Слід підкреслити, що ухвалена
28 червня 1996 р. Конституція України
була визнана міжнародними експерта'
ми в галузі публічного права як один із
найдосконаліших документів демокра'
тичного урядування, який існував на
європейському континенті на той час.
Інша річ, що вітчизняні політики не
змогли повною мірою скористатись її
позитивним потенціалом. Спокуса ви'
писати правила «під себе» завжди
існує у будь'якому політикумі. Ска'
жімо, у демократичній країні їй на
заваді стоять міцні механізми захисту
конституційного ладу, зокрема: жорст'
ка процедура внесення змін до Основ'
ного Закону, ефективне функціону'
вання спеціалізованої інституції —
Конституційного Суду та інші засоби
правової охорони Конституції.
Тому на етапі розроблення чинної
Конституції мною неодноразово про'
понувалось включити до конституцій'
ного тексту окремий розділ з назвою
«Охорона Конституції», в якому б
поряд із загальними приписами щодо
посиленого захисту від поспішних та
необґрунтованих змін Основного
Закону висвітлювались питання пра'
вового статусу Конституційного Суду,
Прокуратури, Рахункової палати,
Уповноваженого Верховної Ради Ук'
раїни з прав людини та інших органів
спеціальної компетенції, функціо'
нальним завданням яких є захист кон'
ституційного ладу в найрізноманітні'
ших його проявах.
3. Запитання Олександра Святоцького
Василю Тацію:
Нині часто вказують на недоліки
конституційної реформи 2004 р.,
оцінюючи її з різних боків. У чому, на
Вашу думку, полягають головні при�
чини не зовсім вдалого конституцій�
ного реформування 2004 р.?
Відповідь Василя Тація:
На жаль, непродуманість та по'
спішність у реформуванні Основного
Закону у 2004 р. призвели до негатив'
них наслідків як у реалізації консти'
туційних приписів, так і в функціону'
ванні усього механізму публічної
влади. Серед інших вагомих чинників
невдалого реформування слід вказати
на надмірну заполітизованість консти'
туційного процесу в нашій країні,
зумовлене цим нехтування думкою
вчених'правознавців, практично їх не'
залучення до процесу розроблення
проекту Закону про внесення змін до
Конституції України.
Хотілося б на сторінках Вашого ав'
торитетного видання вкотре поруши'
ти вкрай наболілу проблему. В нашій
державі існують потужні наукові
школи та центри правничого напряму,
координатором яких є Академія
правових наук України. За період їх
існування було проведено десятки
конференцій та «круглих столів»,
опубліковано багато монографій та
наукових статей, надано безліч кон'
сультативних експертних висновків.
Проте й донині такий цінний науко'
вий продукт залишається майже непо'
міченим вищими владними інститу'
ціями, які майже не враховують думку
вчених під час розроблення законо'
проектів чи інших документів з важ'
ливих питань державного та суспіль'
ного життя. Тому, і я хочу на цьому на'
голосити, без налагодження тісного
зв’язку між правовою наукою та
владою вийти з цього глухого «кон'
ституційного» кута буде вкрай склад'
но, майже неможливо.
Запровадження на реалізацію кон'
ституційної реформи з 2006 р. пропор'
ційної виборчої системи на виборах на'
родних депутатів України, особливо на
виборах депутатів місцевих рад, при'
звело до майже повної ліквідації мож'
9• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ливостей громад, віддалених від сто'
лиці, домогтися ухвалення рішень, які
б враховували їх інтереси. Зокрема, в
Луганській облраді на сьогодні немає
жодного представника територіальних
громад 6'ти із 18 районів, а тери'
торіальні громади 4'х міст та 8'ми
районів представлені лише одним де'
путатом. Із числа обраних депутатів
троє не мають взагалі жодного стосун'
ку до територіальних громад Луганщи'
ни, оскільки є членами територіальної
громади м. Києва. Ще більш «драма'
тичною» є ситуація в Харківській об'
ласній раді: в ній не представлені 17 з
27 районів області. Така ситуація є
вкрай неприпустимою з огляду на
імперативний припис ч. 4 ст. 140 Кон'
ституції України, відповідно до якого
обласні та районні ради повинні бути
представниками спільних інтересів те'
риторіальних громад сіл, селищ та міст.
4. Запитання Олександра Святоцького
Василю Тацію:
Нині у суспільстві активно обгово�
рюється питання щодо особливостей
сучасного етапу конституційного
процесу. Нашому читачеві — пере�
січному громадянину — легко заплу�
татись у строкатому переліку пропо�
зицій та коментарів з цього приводу.
Якою є Ваша думка з цього питання?
Відповідь Василя Тація:
Так, наслідки конституційної рефор'
ми зразка 2004 р. викликали до життя
багато законодавчих пропозицій щодо
зміни конституційного ладу України,
для яких спільним є прагнення посили'
ти відповідальність влади на вищому
рівні та завершити процес децентра'
лізації влади шляхом посилення орга'
нізаційної й фінансової самостійності
місцевого самоврядування.
На сьогодні маємо два проекти, які
вже пройшли експертизу у Консти'
туційному Суді України. Йдеться про
надзвичайно важливий законопроект
№ 3207'1, який був передбачений За'
коном України «Про внесення змін до
Конституції України» від 8 грудня
2004 р. № 2222'IV, як другий етап кон'
ституційної реформи, пов’язаний із
перебудовою на принципово нових
засадах системи місцевого самовряду'
вання. Проте він так і не був ухвале'
ний парламентом. Іншим документом,
який заслуговує на пильну увагу на'
укової громадськості, є законопроект
від 18 січня 2008 р. № 1375, що
стосується ліквідації інституту депу'
татської недоторканності, який також
отримав позитивний висновок Кон'
ституційного Суду України.
Крім того, в апараті парламенту за'
реєстровано законопроект № 2722 від
8 липня 2008 р. (автори — В. Янукович
та О. Лавринович), яким передба'
чається внесення змін до розділів, що
стосуються прав і свобод людини,
організації діяльності органів законо'
давчої та виконавчої влади, реформи
судоустрою.
Проектом, який висвітлює по'ново'
му усі інститути конституційного ла'
ду, пропонує, власне, нову редакцію
Конституції, є документ, підготовле'
ний Президентом України, внесений
на розгляд парламенту 31 березня
2009 р. (реєстраційний № 4290). Глава
держави запропонував власне бачення
шляхів реформування державного
механізму, зокрема втілення в життя
надзвичайно плідної ідеї щодо запро'
вадження в практику вітчизняного
парламентаризму двопалатного парла'
менту. Започаткований главою держа'
ви процес всенародного обговорення
цього проекту дає широкі можливості
провести фахові публічні дискусії та
звернути увагу політиків й гро'
мадськості на існуючі конституційні
проблеми та шляхи їх вирішення.
10 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України»…
Втім, конституційне реформування
не повинно жодним чином впливати
на відношення до Конституції, як до
основоположного закону держави та
суспільства, повагу до нього, як з боку
високих посадовців та професійних
політиків, так і пересічних громадян.
Адже без жорсткого дотримання норм
чинної Конституції законність та пра'
вопорядок у будь'якій країні стають
неможливими, і особливо в тих, які
прагнуть до стандартів правової демо'
кратичної державності.
5. Запитання Олександра Святоцького
Василю Тацію:
У чому, на Ваше переконання,
полягають вузлові, ключові пробле�
ми, які покликані бути предметом
широких дискусій та мають бути
розв’язані під час конституційного
реформування?
Відповідь Василя Тація:
Нині, коли ми почали активно об'
говорювати питання подальшого кон'
ституційного реформування, вкрай
важливим є не лише аналіз та запози'
чення позитивного досвіду державо'
творення зарубіжних країн, а й
насамперед звернення уваги до тих на'
працювань вітчизняної конституцій'
но'правової теорії та практики, які
вже маємо за часи формування вітчиз'
няної правової системи.
Сталося так, що ідеї, які висловлю'
вались під час роботи Конституційної
комісії, не тільки не втратили своєї
актуальності, а й отримали нині «нове
звучання». Зокрема, йдеться про запо'
чаткування в Україні бікамералізму.
Адже ідея двопалатного парламенту
була покладена в основу проекту Кон'
ституції, розробленого Конститу'
ційною комісією і винесеного на роз'
гляд Верховної Ради ще 11 березня
1996 р. Передбачалось, що до складу
верхньої палати будуть входити
80 осіб, які представлятимуть регіони
в такій пропорції — по три особи від
областей, АР Крим і м. Києва та два
представники від м. Севастополя. До її
компетенції, за проектом, мали нале'
жати питання призначення за подан'
ням Президента суддів Верховного
Суду, членів ЦВК, Генерального про'
курора, питання адміністративно'те'
риторіального устрою, а також схва'
лення законів, прийнятих нижньою
палатою.
Хочу наголосити, що саме досвід
реалізації конституційних положень
свідчить про нагальну потребу в забез'
печенні регіонального представництва
на вищому владному рівні. Запрова'
дження верхньої палати, заснованої на
засадах регіонального представ'
ництва, дасть змогу значною мірою
мінімізувати політизацію законодав'
чого процесу, здійснити певний фахо'
вий контроль за якістю законів.
Як відомо, запитання «чи підтри'
муєте Ви необхідність формування
двопалатного парламенту в Україні,
одна з палат якого представляла б
інтереси регіонів України і сприяла б
їх реалізації, та внесення відповідних
змін до Конституції України і вибор'
чого законодавства?» було винесено
на референдум 16 квітня 2000 р.
Схвальну відповідь на нього дали по'
над 24 млн громадян, що становило
81,68 % тих, хто брав участь у голосу'
ванні. На жаль, це рішення Україн'
ського народу, як й інші три, що були
прийняті на згаданому плебісциті, не
були імплементовані у чинну Кон'
ституцію. Отже, немає нічого дивного
у тому, що через дев’ять років, після
не зовсім вдалих спроб реформувати
державний механізм, ми знову поча'
ли активно обговорювати ідею ство'
рення парламенту у складі двох
палат.
11• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
На особливу увагу заслуговує про'
блема гарантування реалізації форм
безпосередньої демократії. Вона набу'
ла особливої актуальності з огляду на
необхідність застосування референ'
дарного способу оновлення консти'
туційного ладу (Рішення Консти'
туційного Суду України від 16 квітня
2008 р. № 6'рп/2008). Однак до цього
часу відсутній закон, який би з ураху'
ванням приписів Основного Закону
регламентував застосування цієї
форми безпосередньої демократії.
Нагадаємо, що ми змушені користува'
тись Законом України «Про всеук'
раїнський та місцеві референдуми» від
3 липня 1991 р., який і морально, і суто
формально вже давно не вписується в
існуючу модель конституційного ладу.
Достатньо лише згадати, що в цьому
акті відсутня навіть згадка про інсти'
тут Президента, який був заснований
після ухвалення цього Закону —
5 липня 1991 р.
Зважаючи на принципову важли'
вість для демократичного устрою дер'
жави конституційного принципу поді'
лу влади, слід наголосити, що поділ
влади не лише не виключає, а й навпа'
ки, передбачає задля ефективної
діяльності державного механізму як
розуміння єдності державної влади,
що походить від народу, так і зумовле'
ну цим спільну відповідальність ви'
щих органів влади за стан справ у
країні. Тому настав час закріпити це
важливе положення на рівні засад
конституційного ладу в процесі
реформування Основного Закону.
Подальша розбудова державності в
Україні в нинішніх умовах є майже не'
можливою без зміни підходів до фор'
мування представницьких органів
влади. Якщо змінити тип виборчої
системи при виборів до Верховної
Ради за нинішніх політичних умов
буде вкрай складно, то докорінно
реформувати виборче законодавство
при обранні депутатів місцевих рад —
цілком можливо. Найбільш прийнят'
ною моделлю, яка дасть змогу заміни'
ти пропорційну виборчу систему із
закритими списками на вибори з
мажоритарною системою, може стати
така, за якої при збереженні права на
висування місцевими осередками
політичних партій виборці зможуть
голосувати за конкретні персоналії.
Вдячний Вам за згоду на інтерв’ю,
цікаве спілкування та вичерпні,
фахові відповіді.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28721 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0132-1331 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T16:12:56Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2011-11-18T12:23:01Z 2011-11-18T12:23:01Z 2009 Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому // Право України. — 2009. — № 11. — С. 6-11. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28721 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому Article published earlier |
| spellingShingle | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» |
| title | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому |
| title_full | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому |
| title_fullStr | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому |
| title_full_unstemmed | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому |
| title_short | Інтерв’ю академіка В. Тація — головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому |
| title_sort | інтерв’ю академіка в. тація — головному редакторові журналу «право україни», професору о. святоцькому |
| topic | Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» |
| topic_facet | Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28721 |