Деякі зауваження до питання про природу влади
Saved in:
| Published in: | Право України |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28725 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Деякі зауваження до питання про природу влади / В. Сіренко // Право України. — 2009. — № 11. — С. 46-51. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860086497886076928 |
|---|---|
| author | Сіренко, В. |
| author_facet | Сіренко, В. |
| citation_txt | Деякі зауваження до питання про природу влади / В. Сіренко // Право України. — 2009. — № 11. — С. 46-51. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Право України |
| first_indexed | 2025-12-07T17:20:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
46 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
© В. Сіренко, 2009
Категорія «влада» є такою, що
найчастіше цікавить дослід'
ників і практиків, проте ця об'
ставина не зробила її більш зрозумі'
лою і розкритою. Насамперед дослід'
ники зазначають, що поняття влади
застосовується лише до відносин між
людьми.
Це відображено у соціологічній
літературі, де найбільш поширеним є
підхід, згідно з яким влада розгля'
дається як суспільні або вольові відно'
сини між людьми, що має ряд спе'
цифічних якостей. Такий підхід у
цілому є дуже правильним, але на'
стільки абстрактним, що мало пояс'
нює природу влади. Він зосереджує
увагу швидше на чітко видимому мо'
менті, що влада — завжди відносини,
зв’язок. З цим важко не погодитися,
адже влада схожа на любов або нена'
висть і передбачає для свого виявлен'
ня щонайменше двох суб’єктів. Однак
залишається невирішеним питання
про природу влади, що виявляється в
суті конкретних відносин.
Водночас причина прояву влади і її
початкова сутність як перехід від
невлади до влади залишається невідо'
мою. Мабуть, не до кінця прояснює це
питання і розгляд влади як засобу
функціонування будь'якої соціальної
спільноти, що полягає у підпорядку'
ванні волі окремих осіб та їх об’єднань
керівній у цьому співтоваристві волі
[1]. У цьому підході, безперечно, також
полягає позитивне знання: влада вико'
ристовується як засіб функціонування
соціальної спільноти, але все ж зали'
шається відкритим запитання: що таке
влада? Тут слід звернути увагу також
на абстрактність визначення, адже за'
соби функціонування соціальної
спільноти не вичерпуються владою.
Власність, організація, право, мораль
тощо — також засоби функціонування
соціальної спільноти. Думаю, не рятує
також вказівка на керівну в суспільстві
волю, позаяк прояв керівної волі має
бути пояснено. Але співвідношення
волі і влади — особливе питання, що
потребує окремого розгляду.
Серед визначень поняття «влада»
привертає увагу розгляд влади як
здатності підпорядковувати поведінку
і діяльність людей волі всього суспіль'
ства або окремого класу. Тут влада роз'
глядається, власне, як властивість або
стан, що дає можливість окремій волі
підпорядковувати поведінку інших
людей. Корисність цього підходу по'
лягає в тому, що влада як категорія
індивідуалізується серед інших соціо'
логічних категорій.
ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПИТАННЯ
ПРО ПРИРОДУ ВЛАДИ
В. СІРЕНКО
доктор юридичних наук, професор,
член$кореспондент НАН України,
академік АПрН України
47• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ ВЛАДИ
Розгляд влади як здатності здійс'
нювати волю підводить нас до не'
обхідності досліджувати її структуру
та джерела. Здатність і нездатність
виявляються за певних станів суспіль'
ства і його суб’єктів. А це — вже більш
глибокий підхід порівняно з розумін'
ням влади як відносини. Але це явище,
що розглядається як вольове, не
пов’язане з матеріальними процесами.
Це, на мою думку, найважливіший
недолік усіх понятійних підходів, що
розглядають волю як визначальний
наповнювач суті влади. Адже якщо
суть влади зводиться до волі, то пану'
вати завжди буде той, у кого ця
здатність більш розвинена. Але су'
спільна практика в історичному зрізі
не підтверджує такого висновку. Воло'
дарюють, дійсно, вольові та сильні, але
тільки в тому разі, допоки їм вдається
тримати в залежності підвладних.
Якій залежності — це не головне. Голо'
вне в тому, що вольовий зовнішній
прояв влади є можливим лише тоді,
коли сформувалася залежність одного
суб’єкта від іншого.
Якою ж є причина прояву залеж'
ності у суспільному житті? Вона є і
простою, і складною, і очевидною, і
глибоко прихованою за зовнішніми
проявами. Найперша причина полягає
в простому і буденному: факті не'
обхідності задоволення потреб людей.
Життєдіяльність окремої людини, ко'
лективних утворень або суспільства в
цілому можлива лише при безперерв'
ному задоволенні різноманітних по'
треб. Проте можливості задоволення
цих потреб у різних соціальних груп і
навіть окремих осіб є неоднаковими.
Способи та засоби задоволення по'
треб, що перебувають за межами мож'
ливості прямого вжитку суб’єктом ма'
теріальних і духовних благ, формують
постійний стан залежності одних
учасників суспільних відносин від
інших, починаючи з окремої людини,
сім’ї і піднімаючись до класового, між'
національного та іншого панування.
«Здатність здійснювати волю», «мож'
ливість підкоряти своїй волі», «засіб
функціонування соціальної спільно'
ти», «суспільні відносини» — всі ці
визначення влади є правильними,
оскільки влада дійсно проявляється
через них. Однак сутнісне ядро влади,
що робить можливими форми її про'
яву і матеріалізує ці форми, міститься,
на нашу думку, в іманентно, органічно
властивій життєдіяльності людей за'
гального зв’язку у формі постійно
відновлюваної залежності між людь'
ми, яка визначається способом вироб'
ництва матеріальних і духовних благ.
Такий підхід до сутнісного розу'
міння влади як залежність, що визна'
чається необхідністю постійного задо'
волення потреб людини, через
конкретні способи і засоби такого
задоволення неминуче підводить нас
до з’ясування співвідношення влади
та інтересу. Так, якщо інтерес є залеж'
ністю між необхідністю задоволення
потреб суб’єкта та можливістю їх задо'
волення через цілеспрямовану діяль'
ність суб’єкта, то чим саме інтерес
відрізняється від влади, зміст якої та'
кож наповнюється залежністю, що
визначається необхідністю задоволен'
ня потреб? Річ у тім, що залежність,
яка становить зміст інтересу, «пра'
цює» на рівні необхідності задоволен'
ня потреб і можливостей конкретного
суб’єкта (особистість, група, клас), а
залежність, яка становить зміст влади,
«працює» на рівні: інтереси цього
суб’єкта — можливості їх реалізації,
що лежать у межах доцільної діяль'
ності іншого суб’єкта. Чи зможу я за'
довольнити власні потреби, в яких
формах і якими способами й засоба'
ми — це залежить переважно від мене,
від моїх особистих якостей. Але чи ре'
48 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
В. Сіренко
алізуються ті з моїх інтересів, засоби і
способи задоволення яких лежать у
межах доцільної діяльності іншого
суб’єкта, — від мене мало залежить, і я
змушений підкоритися його вимогам,
його умовам, щоб задовольнити власні
потреби. Ця залежність і називається
владою. Головна її змістова суть поля'
гає в тому, що конкретний суб’єкт, в
силу природних якостей (влада в
сім’ї) або соціального становища
(власність, доступ до знарядь насиль'
ства і примусу), має можливість нада'
ти або не надавати в моє розпоряджен'
ня кошти чи інші засоби для задово'
лення моїх потреб.
Ця можливість не є безликою. Вона
завжди пов’язана з матеріальним про'
цесом: і капіталіст, що встановлює
буржуазні порядки в суспільстві через
приватну власність, і диктатор Піно'
чет, який відбирає за допомогою армії
законну владу в чилійського народу, і
диктатор Б. Єльцин, який дав розпо'
рядження розстрілювати законно об'
раний парламент, і викрадач літака,
який фізичним насильством змушує
екіпаж летіти в потрібному лише для
нього напрямку, і батько, який приму'
шує дитину до слухняності, реально
роблять це тільки тому, які володіють
матеріальними засобами, що звужу'
ють або розширюють можливості
реалізації конкретних інтересів.
Але чому ж конкретні суб’єкти, гру'
пи, класи стають власниками засобів,
які ставлять у залежність інші суб’єкти,
групи, класи? Чому саме одні — воло'
дарі, а інші — підвладні? В кожний
історичний момент це визначається
рівнем розвитку продуктивних сил і
виробничих відносин, а безпосеред'
ньо — реальним результатом боротьби,
суперечностей, зіткнень конкретних
інтересів. Влада є способом фіксації
стану врівноваженості конкретних
соціальних сил, що перебувають у
постійній боротьбі. Чому в постійній
боротьбі? Тільки з тієї причини, що
способи і засоби задоволення потреб,
тобто можливості їх задоволення, не є
постійними. Вони змінюються як через
матеріальний розвиток суспільства, так
і через співвідношення сил у класовій,
груповій, національній, расовій та
інших видах соціальної боротьби.
Зрештою, влада — це сила, що поро'
джена в горнилі зіткнення різних інте'
ресів. Спосіб і форма співіснування
інтересів, форма вираження інтересу,
що переміг, стан влади, який визна'
чається через категорії «сильна» і
«слабка», «стала» і «тимчасова»,
«демократична» і «деспотична» тощо
цілком залежать від інтересу, що пе'
реміг. Але при цьому слід врахувати,
що якість влади, її особливості багато
в чому можуть залежати від історич'
них традицій, звичаїв, звичок конкрет'
ної соціальної спільноти. Отже, якщо
інтерес характеризує стан залежності
між необхідністю задоволення потреб
суб’єкта та способами і засобами задо'
волення цих потреб, які суб’єкт орга'
нізовує через власну діяльність, то
влада є залежністю між необхідністю
реалізації інтересів конкретного
суб’єкта суспільних відносин і спосо'
бами й засобами цієї реалізації, які
перебувають у межах повноважень
спеціальних органів або певних осіб,
що виражають співвідношення бо'
ротьби соціальних сил і зміст інтересу,
що переміг.
Така інтерпретація змісту влади в
цілому, на мою думку, не суперечить
тим підходам, згідно з якими сутність і
зміст влади виводяться зі змісту влас'
ності через політику, політичний кла'
совий інтерес. Практично ці підходи
також вказують на залежність між
власністю та інтересом, політикою,
класовими суперечностями, державою
і, нарешті, владою. Слід погодитися з
49• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ ВЛАДИ
тим, що в історії розвитку суспільства
такі суспільні явища, як приватна
власність, клас, класовий інтерес, дер'
жава, політична влада, формуються
водночас і є логічною, а не тимчасовою
схемою розвитку, яка показує перехід
одного явища до іншого, що в люд'
ському суспільстві, наче у киплячому
котлі, безперервно формуються і
реалізуються соціальні інтереси [1].
Водночас цей перехід є виражен'
ням тієї суспільної залежності, яка
існує між найпростішою необхідністю
задоволення потреб людей і найсклад'
нішими, витонченими формами полі'
тичного панування. Істотним у з’ясу'
ванні змісту влади є питання про її во'
льовий характер [2]. Будь'яка влада,
зазначає М. Кейзеров, «в принципі
ґрунтується на реальній спроможності
проведення своєї волі, але аж ніяк не
всяка реальна здатність здійснювати
свою волю може розглядатися як
влада. Суть справи — в конкретному
механізмі формування і реалізації
волі, у структурі відносин влади, в
інституційному і правовому статусі
влади» [3].
Більшість дослідників проблем
влади вважає одним із основних її вла'
стивостей волю суб’єкта, який волода'
рює. Деякі автори зміст поняття влади
зводять до волі, вважаючи, що «вла'
дою в найвужчому, точному і основно'
му значенні цього слова є... лише
відносини між владною і підвладними
волями, нав’язування владної волі
підвладним волям» [4].
Влада, поза сумнівів, є вольовими
суспільними відносинами. «Тільки
при такому розумінні влади можлива
постановка питання про соціальну
відповідальність її сторін і повне роз'
криття її соціальної суті» [5]. Однак
важко погодитися з такою інтерпре'
тацією волі в понятті влади, якщо вра'
хувати, що воля суб’єкта майже
завжди обумовлена його інтересами.
Так, К. Маркс неодноразово і перекон'
ливо зазначав, що пануюча воля
повністю залежить від матеріального
життя людей, способу виробництва та
форми спілкування і є, власне, вира'
женням панівних загальних інтересів
класу, що переміг. «Ті ж самі духовиди,
які в праві і в законі вбачають пану'
вання якоїсь самодостатньої загальної
волі, можуть побачити в злочині про'
сте порушення права і закону. На'
справді ж не держава існує завдяки
панівній волі, а навпаки, держава, що
виникає з матеріального способу жит'
тя індивідів, має також форму
панівної волі. Якщо остання втрачає
своє панування, то це означає, що
змінилася не лише воля, а й матеріаль'
не буття і життя індивідів, і лише тому
змінюється і їхня воля» [6, 322–323].
Отже, матеріальні умови життя
формують інтереси людей, що виража'
ються в сукупній панівній волі, яка у
вигляді держави, права, політичних
організацій утворює феномен політич'
ної влади. Панівний інтерес потребує
цих інститутів для того, щоб постати
як інтерес усього суспільства. Со'
ціально панівний клас (панівний
насамперед в економіці) здатний
реалізувати свої інтереси лише за до'
помогою політичної влади, подаючи їх
як загальні. «Кожний клас, що прагне
до панування,.. повинен насамперед
завоювати собі політичну владу, для
того щоб цей клас, у свою чергу, міг
представити свій інтерес як загаль'
ний» [6, 32].
Необхідно звернути увагу на те, що
формування державної волі та дер'
жавно значущих інтересів збігаються.
Вони збігаються вже тому, що панівна
воля є формою та засобом вираження
певних інтересів. Необхідно врахову'
вати й те, що воля як здатність до ви'
бору мети діяльності притаманна,
50 • ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
В. Сіренко
власне, всім соціальним суб’єктам.
Однак панівною вона стає тоді, коли
висловлює панівний інтерес.
Таким чином, цілком припустимо,
що вольове вираження інтересів і є фе'
номеном влади. Суб’єкт влади — це
завжди носій панівного інтересу і
панівної волі. Лише в такому поєд'
нанні виникає можливість прояву
примусу, насильства з боку носія
влади. Без волі інтерес не має засобів
примусу, а без інтересу воля не має си'
ли примусу, вона не здатна сама ство'
рити залежність між необхідністю за'
доволення потреб і засобами їх задово'
лення. Саме завдяки тому, що інтерес,
який переміг, через вольове виражен'
ня здатний взяти під свій контроль за'
соби задоволення потреб інших
суб’єктів, він стає власником такого
соціального стану, як влада.
Отже, влада є поєднанням інтересу
і волі, в якому воля постає засобом ви'
раження інтересів. Ні воля, ні інтерес
самостійно ще не можуть сформувати
стан влади, однак, об’єднавшись і
спрямувавши всі сили на встановлен'
ня контролю за формуванням і
реалізацією інших інтересів, вони
формують владу. Виходячи з цих
міркувань, можна визначити зміст
політичної влади. Вона буде вольовим
вираженням інтересів панівного класу
або більшості народу в діяльності дер'
жавних, громадських органів, органі'
зацій, посадових осіб і громадян. Дер'
жавна влада від політичної відріз'
няється не сутністю, а змістом та обся'
гом, напрямом діяльності.
Сутність влади є єдиною, вона ви'
ражається як залежність між необхід'
ністю реалізації інтересів суб’єктів і
можливістю їх реалізації, що контро'
люється носіями панівних інтересів і
виражає їх панівну волю. Структурно
влада містить три найважливіших
елементи: панівний інтерес, панівна
воля, яка його виражає, і засоби забез'
печення цього панування. Останнє
найбільше притаманне будь'якій
владі.
Примус як засіб забезпечення
панівного інтересу і панівної волі, яка
його виражає, — обов’язкова ознака
будь'якої влади; в іншому разі, з одно'
го боку, влада як панування інтересів і
волі не зможе реалізуватися, а з друго'
го — будь'яка влада як обов’язковий
атрибут свого існування натрапляє на
протидію, прагнення підвладних або
вийти з'під контролю, або вкласти в
свою поведінку власне розуміння
реалізації влади. Ці передумови —
необхідність реалізації панування
інтересів і волі, а також протидія під'
владних — і зумовлюють такий сут'
тєвий елемент влади, як примус.
Рівень примусу може бути різним: від
прямого насильства і придушення до
лише простої наявності засобів при'
мусу, потенційної загрози його засто'
сування. Але це не зачіпає загального
підходу до розгляду засобів забезпе'
чення панування інтересів і волі як
сутнісного елемента влади.
Отже, міркування щодо сутності
влади та її взаємозв’язку з інтересами
передбачають аналіз й інших підходів,
коли влада розглядається як вольове
вираження інтересів.
Характеризуючи властивості вла'
ди, необхідно не випускати з поля зо'
ру, крім сутнісної, її змістовну основу.
Будь'яка влада є не лише примусовою
силою, а й творчою, що прагне відтво'
рити ту систему суспільних відносин,
які «підживлюють» її панування. Па'
нівний інтерес і його авторитарне ви'
раження через панівну волю потребує
належної організації виробництва і
тих суспільних відносин, що з нього
випливають. Отже, влада прояв'
ляється не лише в насильстві, а й в
організації спільних справ, у соціаль'
51• ПРАВО УКРАЇНИ • 2009 • № 11 • ISSN 0132�1331 •
ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ ВЛАДИ
ному управлінні. Однак це вже інша
тема — про способи і форми прояву
влади. Ми ж можемо констатувати, що
розгляд влади як залежності між
суб’єктами з питань формування та
реалізації інтересів дає можливість
розглядати владу не лише як абстракт'
ний феномен, а й як конкретне
соціальне явище. А це означає, що,
знаючи сутнісний прояв влади, можна
побудувати чітку модель того, чиї
інтереси і потреби вона виражає, кому
служить, ким використовується, кого
захищає, а кого пригнічує. У цьому
сенсі це дослідження категорії «влада»
залишається одним із найактуальні'
ших і затребуваних у суспільній науці
та практиці.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1. Байтин М. И. Государство и политическая власть. — Саратов, 1972. — С. 132.
2. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. : в 50 т. — М., 1955–1981. — Т. 18. — С. 302.
3. Кейзеров Н. М. Власть и авторитет. — М., 1973. — С. 16.
4. Семенова М. Н. Государство и государственная власть в классово/антагонистическом обще/
стве // Философские науки. — 1978. — № 6. — С. 15.
5. Кейзеров Н. М. Власть как объект социологического исследования // Научный коммунизм. —
1974. — № 3. — С. 105.
6. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. : в 50 т. — 2/е изд. — М., 1955–1981. — Т. 3.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28725 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0132-1331 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:20:11Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сіренко, В. 2011-11-18T12:32:55Z 2011-11-18T12:32:55Z 2009 Деякі зауваження до питання про природу влади / В. Сіренко // Право України. — 2009. — № 11. — С. 46-51. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0132-1331 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28725 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Право України Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» Деякі зауваження до питання про природу влади Article published earlier |
| spellingShingle | Деякі зауваження до питання про природу влади Сіренко, В. Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» |
| title | Деякі зауваження до питання про природу влади |
| title_full | Деякі зауваження до питання про природу влади |
| title_fullStr | Деякі зауваження до питання про природу влади |
| title_full_unstemmed | Деякі зауваження до питання про природу влади |
| title_short | Деякі зауваження до питання про природу влади |
| title_sort | деякі зауваження до питання про природу влади |
| topic | Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» |
| topic_facet | Всеукраїнський форум учених, правознавців «Як ефективніше облаштувати владу в Україні» |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28725 |
| work_keys_str_mv | AT sírenkov deâkízauvažennâdopitannâpropriroduvladi |