Виступ учасника засідання
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28761 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Виступ учасника засідання / В.М. Шестопалов // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 7-11. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859579978325164032 |
|---|---|
| author | Шестопалов, В.М. |
| author_facet | Шестопалов, В.М. |
| citation_txt | Виступ учасника засідання / В.М. Шестопалов // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 7-11. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| first_indexed | 2025-11-27T05:17:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 7
В.М. ШЕСТОПАЛОВ,
академік НАН України,
академік-секретар Відділення наук про Землю,
заступник директора Інституту геологічних наук
Академік АН СРСР Юхим Борисович
Харитон писав: «Сознавая свою при-
частность к замечательным научным, ин-
женер ным свершениям, практически не ис-
черпае мым источникам энергии, сегодня,
в более чем зрелом возрасте, я уже не уве-
рен, что человечество дозрело до владения
этой энергией. Я сознаю нашу причаст-
ность к ужасной гибели людей, к чудовищ-
ным повреждениям, наносимым природе
нашего дома — Земли. Слова покаяния ни-
чего не изменят. Дай бог, чтобы те, кто
идут после нас, нашли пути, нашли в себе
твердость духа и решимость, стремясь к
лучшему, не натворить худшего». Ми до-
бре знаємо, що під час гострої фази аварії
на ЧАЕС і пізніше зроблено дуже багато
для її приборкання, подолання прямих і
опосередкованих її наслідків. Але зважаю-
чи на те, що попереду ще довгий шлях пе-
реборювання безпосередніх і віддалених
наслідків катастрофи, а також у зв’язку з
потребою більшої підготовленості до май-
бутніх випробувань і надзвичайних ситуа-
цій, варто не тільки зрозуміти важливі
уроки Чорнобиля, але й конче засвоїти їх,
щоб не повторити в майбутньому, не нако-
їти страшних бід, про які так переконливо
писав академік Харитон.
Ця проблема настільки серйозна, що
тільки постійні зусилля зрушать ситуацію
на краще. Передовсім поміркуймо: Чорно-
бильська аварія — це випадковість чи зако-
номірність? Подивіться, будь ласка, на цей
неповний список аварій, які трапились за
53 роки.
• 29 вересня 1957 — Киштимська аварія на
виробничому об’єднанні (ВО) «Маяк» у
Челябінській області;
• жовтень 1957 — аварія на АЕС у Вінд-
скейлі (Велика Британія);
• осінь 1967 — аварія на озері Карачай (ВО
«Маяк»);
• 1975 — аварія на Ленінградській АЕС;
• 31 грудня 1978 — згорів другий блок Бі-
лоярської АЕС;
• 28 березня 1979 — аварія на АЕС Три-
Майл-Айленд (Пенсільванія, США);
• вересень 1982 — аварія на ЧАЕС;
• жовтень 1982 — аварія на Армянській
АЕС;
• червень 1985 — аварія на Балаківській
АЕС;
• серпень 1985 — важка ядерна аварія на
атомному підводному човні в бухті Чаж-
ма (Тихоокеанський флот СРСР);
• 26 квітня 1986 — Чорнобильська ката-
строфа;
• 22 вересня 2009 — аварія на Рівненській
АЕС;
• березень 2011 — аварія на АЕС Фу ку-
сіма-І.
Що далі?
Цей список аварій і катастроф, безпосе-
редні причини яких нерідко повторюва-
лись, свідчить, що незважаючи на всі захо-
ди, технологічна дисципліна, системність
і всесторонність аналізу безпеки, її куль-
тура в атомній енергетиці недостатні. По-
трібні потужніші комплексні зусилля, щоб
не діяла ця сувора закономірність. Адже
після Фукусіми вірогідність великої аварії
на АЕС збільшилася.
Головним чином, це проблема наших ко-
лег — фахівців з ядерної енергетики. Ми ж
підкреслимо одну, але дуже важливу річ.
Чорнобильська аварія переконливо пока-
зала велику небезпеку відгородження ядер-
8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
ної енергетики від контролю громадськості
(особливо науково-інженерної).
На жаль, прерогатива комплексної (вну-
трішньої та зовнішньої) безпеки АЕС не
стала законом не тільки для керівництва
АЕС, але й для регулятивного органу —
Агентства з ядерної безпеки. Наведемо
приклади.
Відомо, що починаючи з 1982 р. на Рів-
ненській АЕС, побудованій на карстовому
масиві крейдяних порід, почалися пробле-
ми, пов’язані з впливом карстових порож-
нин на сталість окремих споруд. У 1989 р.
виконано комплекс геофізичних досліджень,
буріння свердловин, закачування цемент-
них матеріалів у карстові порожнини.
У 2002 р. Мінпаливенерго створило ко-
місію з фахівців, яка ретельно проаналізу-
вала ситуацію, надала відповідні рекомен-
дації. Зокрема на основі даних системи мо-
ніторингу ми створили постійну гідрогео-
логічну модель, з допомогою якої доведено
досить високі витоки води з комунікацій
станції. Зроблено висновок, що вони неми-
нуче прискорять розвиток карсту. І в таких
ось умовах, без кваліфікованої експертизи і
спеціальних робіт ухвалюють видати ліцен-
зію на продовження експлуатації АЕС.
І нший приклад ігнорування небезпек,
пов’язаних із зовнішніми факторами, —
це стан сейсмічної безпеки Запорізької
АЕС. Її реакторні блоки побудовано з роз-
рахунку сейсмічної небезпеки 7 балів МРЗ,
а допоміжні споруди, які забезпечують
електро- і водопостачання, зведено без за-
значеної стійкості.
Слід також мати на увазі, що за новими
оцінками російських сейсмологів ЗАЕС
розташована на кордоні 7- і 8-бальних зон.
Крім того, через брак спостережних сей-
смічних станцій біля підприємства немож-
ливо виявити й оцінити рівень небезпеки
від місцевих землетрусів.
Сейсмічний фактор має значення і для
Чорнобильської АЕС. За даними фахівців
Інституту фізики Землі і фактичними спо-
стереженнями двох білоруських сейсміч-
них станцій 25–26 квітня 1986 р. відбува-
лись сейсмічні поштовхи від місцевого осе-
редку землетрусів.
Ураховуючи, що ЧАЕС розташована на
перетині тектонічних порушень різних на-
прямів, сталість нового об’єкта «Укриття»
може опинитись під загрозою в разі сей-
смічної активізації в умовах розломно-
блокової структури геологічної основи
об’єкта.
Це питання ми ставили перед групою
управління проектом і Європейським бан-
ком реконструкції і розвитку, але реакції не
було.
Зовнішні небезпеки, що їх людина іг-
норує (людський фактор), можуть ката-
строфічно реалізовуватись, як переконли-
во свідчить досвід Фукусіми. Розрахунки
японських спеціалістів у проектуванні і бу-
дівництві станції виявилися вкрай непро-
фесійними.
Відомо, що АЕС розташована поблизу зі-
ткнення декількох тектонічних плит: Тихо-
океанської, Філіппінської, Амурської (час-
тини великої Євразійської). У зоні субдук-
ції Амурська плита наповзає на Тихооке-
анську, час від часу створюючи величезні
напруги.
Поблизу берега маємо зону історично ві-
домих потужних землетрусів, які система-
тично трапляються через 20–30 років. У
зв’язку з цим занизити рівень сейсмічної
небезпеки до 6 балів украй легковажно. Ще
легковажніше — спорудити станцію на оке-
анському березі.
Потужність цунамі (6 м) розрахова-
но без достатнього історичного аналі-
зу і врахування закономірностей форму-
вання цунамі в конкретних умовах. У ре-
зультаті припустились 7–10-кратної по-
милки.
Орієнтацію (як і розташування) АЕС за-
дано лише з економічних, а не безпекових
міркувань. Землетруси створюють напру-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 9
ження, які розряджаються тріщинами, роз-
ривами, що простягаються в основному в
напрямку епіцентру землетрусу.
Отже, розташування станції перпендику-
лярно такому напрямкові збільшує ризик її
розриву і пошкодження.
Як бачимо, незасвоєний урок Чорноби-
ля перетворюється на ще переконливіший
урок Фукусіми.
Т епер декілька слів про готовність до
аварій на АЕС. Зрозуміло, що необхід-
но робити все можливе і неможливе, щоб
аварій не було зовсім. Але в той же час тре-
ба бути готовим до будь-якого лиха. Адже
аварію від катастрофи відділяє настільки
коротка дистанція, що її можна не вловити,
не зрозуміти.
Якщо аварія з виходом радіації за межі
станції все ж таки відбулась, то для при-
йняття адекватних контрзаходів потрібна
надійна інформація. Отримання інформа-
ції забезпечує система моніторингу. Чорно-
бильська аварія показала, що незважаючи
на готовність до ядерної війни, СРСР не
мав гідної системи радіоекологічного моні-
торингу. Таку систему спішно, з помилками
і дублюванням створювали силами Держ-
комгідромету, геологічної служби, НАН
України, хімічних військ тощо.
Поступово в різних середовищах отрима-
ли задовільні результати з Сs137, Sr90, транс-
уранових радіонуклідів. Але починаючи з
кін. 90-х рр. цю систему в різних відом-
ствах скорочують.
Зараз в Україні недостатньо засобів і ре-
сурсів для оперативного моніторингу. А на-
уковий моніторинг, украй необхідний для
виявлення прямої та опосередкованої не-
безпеки для людини і біоти, у діяльності
Міністерства з надзвичайних ситуацій май-
же повністю ліквідовано. Усе це відбувало-
ся в умовах зростання економіки і фінансо-
вих можливостей.
Як бачимо, цей важливий урок Чорноби-
ля не засвоєно на державному рівні.
П ро «йодний урок». Провалений під час
Чорнобильської аварії захист населення
від йодної атаки вже призвів до більше ніж
6000 операцій у зв’язку з раком щитовидної
залози. Але і зараз, через 25 років не розробле-
но методик термінової йодної профілактики
населення в разі аварії, не створено запасів
препаратів йодистого калію. У місцевих і дер-
жавному бюджетах немає статей на їх при-
дбання. Йодний урок залишився незасвоєним.
В Україні діяльність АЕС не ліцензують
за якістю й адекватністю систем аварійного
реагування на радіаційне забруднення до-
вкілля. В Україні не створено Рекоменда-
цій щодо дій у аварійних ситуаціях для різ-
них служб (на відміну від Росії).
Як і до Чорнобиля, недооцінюють небезпе-
ку запроектних аварій. У вимогах до «Оцін-
ки впливу на навколишнє середовище» під
час проектування АЕС наслідки запроектної
аварії оцінюють усього в 60–2500 кі!
Усі держави, які працюють під егідою
МАГАТЕ, хоча б частково врахували досвід
Чорнобиля: йодну профілактику в них ма-
ють проводити в радіусі до 120 км від ава-
рійної станції, а сільськогосподарські контр-
заходи — до 300 км. В Україні залишаєть-
ся дочорнобильський норматив — 30 км!
В иходячи з досвіду Чорнобиля, навколо
кожної станції в радіусі хоча б 300 км
необхідно створювати системи оцінення те-
риторії у плані:
• ландшафтно-геохімічних, гідрологічних,
гідрогеологічних умов вразливості і мі-
грації радіонуклідів;
• закономірностей формування атмосфер-
них потоків, рівнів аварій, зон радіацій-
ного впливу відносно всіх наших і най-
ближчих до нас закордонних АЕС;
• захисних сільськогосподарських заходів,
підготувати які належить завчасно;
• стану, шляхів, ресурсів щодо покращен-
ня готовності медичної галузі до аварії;
• шляхів і засобів евакуації, а також місць
розташування населення;
10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
• наявності і формування резервів щодо їх
забезпечення тощо.
Усього цього досі не зроблено.
Державі, яка має чотири задіяних АЕС,
збирається будувати нові блоки і станції,
переживає наслідки найбільшої у світі
атомної катастрофи, неприпустимо до сих
пір бути без державного науково-ви роб-
ничого центру прогнозування надзвичай-
них ситуацій у атомній енергетиці й інших
небезпечних об’єктах із залученням сучас-
них методів і систем моделювання.
Відповідно до програми розвитку енерге-
тики в Україні проектні інститути почали
шукати місця для будівництва нових АЕС.
Усе це відбувається без серйозного аналізу
грубих помилок і недоліків у такій роботі
за часів СРСР.
Адже з п’ятьох побудованих АЕС, одної
в процесі будівництва (Кримська АЕС) й
одної запроектованої (Одеська АТЕЦ)
три були розташовані в неприйнятних
геологічних умовах (Кримська, Одесь-
ка, Рівненська), а одна (Чорнобильська)
в умовах крайньої ґрунтово-геохімічної
вразливості і теж несприятливої геолого-
сейс мічної обстановки (про що йшлося
ра ніше).
Свого часу ми підтвердили, що зона від-
чуження — це не тільки епіцентр радіацій-
ної небезпеки для суміжних територій, але
і потужний бар’єр для радіації.
Показано, що основну загороджуваль-
ну функцію виконують геологічне середо-
вище, яке поглинає в 4–20 разів більше
радіонуклідів, ніж виносить за межі зони
р. При п’ять, а також ліси (50–100% вино-
су з річки).
Зараз багато говорять про виключення
із зони частини відносно чистої території.
Але, незважаючи на деяке розуміння по-
треб глибшого вивчення бар’єрної функції
окремих складників природно-техногенної
системи зони, практично нічого для цього
не роблять. Без такого вивчення урізання
зони неприпустиме.
У результаті Чорнобильської аварії Укра-
їна вийшла на третє місце у світі з наявнос-
ті довгоіснуючих радіоактивних відходів,
включаючи високоактивні. Разом із захід-
ними партнерами ми розробили стратегію
поводження з цими відходами в Україні.
У зв’язку з особливою небезпекою ви-
сокоактивних відходів ми запропонували
їх розділення і першочергове захоронення
найбільш небезпечних у свердловинах гли-
биною до 4 км, а решти — у шахті. Оскіль-
ки геологорозвідувальні роботи потребу-
ють багато часу, треба якнайшвидше їх
розпочати. Незважаючи на те, що вже два
роки існує фонд поводження з РАВ, на дер-
жавному рівні ці роботи так і не розпоча-
то. Безумовно, така затримка кінець кінцем
негативно відгукнеться на функціонуванні
ядерної енергетики в цілому.
Д екілька слів про велику небезпеку ма-
лих доз за хронічного опромінення.
Багатьма дослідженнями, про які, гадаю,
говоритиме шановний Д.М. Гродзинський,
доведено, що такі дози опромінення дуже
впливають на збільшення соматичних за-
хворювань у населення постраждалих ра-
йонів і ліквідаторів. Дослідження впливу
малих доз у нас на державному рівні не фі-
нансують. Хоча в країнах, які мають атом-
ну енергетику, їх підтримують спеціальні
програми.
Однак за допомогою західних грантів
ми виконали епідеміологічну студію стану
захворювань шлунково-кишкового трак-
ту в більш ніж 70 тис. дітей з Житомир-
щини упродовж 22 років. При цьому, вра-
ховуючи рівні забруднення й активність
міграції радіонуклідів у системі «ґрунт–
рослинність–продукти харчування», ана-
ліз виконували окремо для двох регіо-
нів області — Північного, більш радіацій-
но небезпечного, і Південного, з м’якшою
радіаційно-ландшафтною обстановкою.
Результати дослідження свідчать, що
захворюваність дітей на півночі суттєво
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 11
збільшується до 2002 р., а потім повільно
зменшується у зв’язку з виключенням час-
тини дітей з реєстру за віком. На півдні та-
кої тенденції немає — захворюваність зали-
шається низькою.
Отже, у сільських дітей захворюваність
не залежить від радіофобії та інших стре-
сів. Вона пов’язана лише з радіаційно-
ландшафтними умовами. Отримані резуль-
тати також закликають чіткіше врахувати
радіаційно-ландшафтний вплив на насе-
лення задля ефективнішої адресної допо-
моги особам, які найбільше потерпають від
радіаційного отруєння.
Наявність 50–150 (за різними даними)
сіл, де вже 25 років діти кожен день п’ють
радіоактивне молоко, свідчить про байду-
жість держави до долі своїх громадян.
Адже для виправлення ситуації потрібні
10–15 млн грн, а загальні щорічні витрати
на Чорнобильську програму перевищують,
до слова, 3 млрд.
О сновних успіхів у мінімізації наслідків
Чорнобильської аварії досягнуто за-
вдяки науковому супроводу робіт. Але по-
чинаючи з 1992–2000 рр. його фінансуван-
ня скоротилося більш ніж у 10 разів і фак-
тично майже призупинилось.
У висновках міжнародної конференції
«Двадцять років Чорнобильської ката-
строфи. Погляд у майбутнє» наголошено,
що «практика необґрунтованого згортання
нау кових і моніторингових робіт повинна
бути переборена. Роль науки залишається
важливою на сучасному і більш пізніх ета-
пах реабілітації території і забезпечення за-
хисту населення від радіації».
Тотальне викорінення наукового супро-
воду відбувалось, незважаючи на рішен-
ня міжнародних конференцій у 1996, 2001,
2005, 2006 рр., парламентських слухань у
2004 р. тощо. Отже, ми маємо ще один не-
засвоєний чорнобильський урок, ігнору-
вання якого може привести до дуже нега-
тивних наслідків. Зрозуміло, що в цій до-
повіді ми змогли показати лише частину
незасвоєних уроків.
Висновки:
1. Нехтування системним, науково об-
ґрунтованим аналізом уроків Чорнобиля, як
і самими уроками, наближає нас до нових
катаклізмів. Часу на виправлення ситуації
залишається все менше. Людські професіо-
нальні і наукові ресурси зменшуються. По-
трібні рішучі заходи, щоб змінити хід подій.
2. Для істотного укріплення безпеки
атомної енергетики необхідно суттєво по-
кращити справи, як мінімум, у таких кри-
тичних напрямах:
• надійності конструкцій реакторів,
• здатності майданчиків АЕС забезпечити
багаторівневий їх захист від природних і
техногенних зовнішніх загроз,
• професіоналізмі і розумінні першочерго-
вості культури безпеки фахівців і органі-
зацій з експлуатації та регулювання,
• постійній здатності до аварійної готовності.
3. Ми повинні розуміти, що у всіх ава-
ріях, які відбулись у атомній енергети-
ці, кінець кінцем винен «людський фак-
тор». І лише потужний розвиток науки
з системним мисленням, дисциплінова-
ність, професіоналізм можуть протисто-
яти йому.
4. Фукусіма й інші приклади показують,
що без розуміння виключної важливості
оптимального вибору місця розташуван-
ня АЕС, його максимального захисту ми не
уникнемо нових катаклізмів.
5. З огляду на події в Японії необхід-
ні жорсткіші міжнародні рекомендації та
контроль, а також розроблення вимог до
держав і компаній стосовно АЕС. Доцільно
сформувати систему положень, які забез-
печать підвищення ефективності МАГАТЕ
і відповідальності ООН за радіаційну без-
пеку у світі.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28761 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T05:17:41Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шестопалов, В.М. 2011-11-22T21:26:39Z 2011-11-22T21:26:39Z 2011 Виступ учасника засідання / В.М. Шестопалов // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 7-11. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28761 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Актуально Виступ учасника засідання Article published earlier |
| spellingShingle | Виступ учасника засідання Шестопалов, В.М. Актуально |
| title | Виступ учасника засідання |
| title_full | Виступ учасника засідання |
| title_fullStr | Виступ учасника засідання |
| title_full_unstemmed | Виступ учасника засідання |
| title_short | Виступ учасника засідання |
| title_sort | виступ учасника засідання |
| topic | Актуально |
| topic_facet | Актуально |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28761 |
| work_keys_str_mv | AT šestopalovvm vistupučasnikazasídannâ |