Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976)
«Вісник НАН України» продовжує публікувати низку статей про діяльність Київського будинку вчених, його керівництва і гуртків. Попередні нариси були присвячені заснуванню і налагодженню роботи установи в довоєнний період і за нацистської окупації. У черговій історичній розвідці автори висвітлюють осо...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28775 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) / А. Калініна, О. Луговський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 72-80. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859754020300652544 |
|---|---|
| author | Калініна, А. Луговський, О. |
| author_facet | Калініна, А. Луговський, О. |
| citation_txt | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) / А. Калініна, О. Луговський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 72-80. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | «Вісник НАН України» продовжує публікувати низку статей про діяльність Київського будинку вчених, його керівництва і гуртків. Попередні нариси були присвячені заснуванню і налагодженню роботи установи в довоєнний період і за нацистської окупації. У черговій історичній розвідці автори висвітлюють особливості відновлення будівлі і структури будинку, основні напрями його роботи за радянської доби. Закінчення — у наступному номері.
|
| first_indexed | 2025-12-02T00:01:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
Ретроспектива
А. Калініна, О. Луговський
КИЇВСЬКИЙ БУДИНОК УЧЕНИХ:
ВІДРОДЖЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1945–1976)
© КАЛІНІНА Алла Анастасіївна. Директор Київського будинку вчених НАН України.
ЛУГОВСЬКИЙ Олександр Григорович. Кандидат історичних наук. Науковий співробітник Центру до-
сліджень наукового потенціалу історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (Київ). 2011.
«Вісник НАН України» продовжує публікувати низку статей про діяльність
Київського будинку вчених, його керівництва і гуртків. Попередні нариси були
присвячені заснуванню і налагодженню роботи установи в довоєнний період і
за нацистської окупації. У черговій історичній розвідці автори висвітлюють
особливості відновлення будівлі і структури будинку, основні напрями його ро-
боти за радянської доби.
ІІ світова війна завдала великих збитків
Києву. Було зруйновано 940 держав-
них і громадських установ площею понад
1 млн м2, 1742 комунальні будинки жит-
ловою площею понад 1 млн м2, 3,6 тис. при-
ватних помешкань площею до півмільйона м2;
знищено всі мости через Дніпро, виведено
з ладу водогін, каналізацію, транспортне
господарство [1]. Значна частина городян
жила в руїнах і підвалах. У місті багато ро-
ків тривала житлова криза.
Київський будинок учених на вул. Пуш-
кінській, 1 був знищений, його майно, біб-
ліотеку, читальню, водну станцію зруйнува-
ли чи розграбували. Про це свідчать 4 доку-
менти, які збереглися в Державному архіві
м. Києва. Перший з них — «Акт про збитки,
завдані німецько-фашистськими загарбни-
ками і їх спільниками водній станції «Бу-
динку вчених», яка знаходиться в м. Києві
по набережній на перших сходах у гранітної
стіни в жовтні місяці 1943 р.» склали 23 лис-
топада 1943 р. працівники водної станції Ки-
ївського будинку вчених. Він містив невели-
кий текст про суму розграбованого майна,
таблицю «Вартість розграбованого і вивезе-
ного майна в грошовому виразі». За підра-
хунками його авторів, втрати водної станції
від розбою становили близько 87125 крб., а
загальна цифра збитків сягала 174250 крб.
«Акт про збитки, завдані німецько-фа-
шистськими загарбниками і їх спільниками
«Будинку вчених», що знаходиться в м. Києві
по Пушкінській вул. у буд. № 32 (другий по-
верх) в жовтні 1943 р.» також датований 23 лис-
топада 1943 р. Бухгалтер Д.І. Таїров, завгосп
М.М. Мінакова, бібліотекар М.І. Герасимова на-
рахували збитків на суму 58817 крб. [2].
Інші документи: «Акт про збитки заподія-
ні німецько-фашистськими загарбниками і
їх спільниками «Будинку вчених», що зна-
ходиться в м. Києві по Пушкінській вул.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 73
№ 1 в 1941 р.», таблиці «Вартість знищено-
го, зруйнованого, розграбованого і вивезе-
ного майна», «Перелік окремих видів зруй-
нованого, знищеного, розкраденого і пошко-
дженого майна» [2] виразніше розкривали
картину втрат. З урахуванням знищеної
власності (двох кам’яних 2-поверхових бу-
динків з підвалами, меблів, цінних гарніту-
рів, посуду, білизни, більярду, обладнання
різних гуртків, фондів бібліотеки, кришта-
левих люстр, кіноапарата, закордонних роя-
лів, піаніно тощо) Академія наук УРСР за-
знала збитків на суму 5022423 крб.
Усі документи було зареєстровано в кни-
зі актів на збитки виконкому Ленінської
райради м. Києва 5 січня 1944 р. [2].
У березні 1944 p., після повернення до Ки-
єва з евакуації, розпочала роботу АН УРСР.
Наукові працівники одразу включились у
відбудову міста. Того ж року будинку вчених
було надано приміщення на вул. Володи-
мирській, 45, де він займав 19 кімнат пло-
щею 813 м2 і глядацький зал на 150 м2. Крім
нього тут функціонували Хімічне товари-
ство ім. Д. Менделєєва, вечірній університет
марксизму-ленінізму, республіканський ко-
мітет профспілки робітників вищої школи і
наукових установ СРСР, республіканська
рада спортивного товариства «Наука».
Велике значення для установи мала
25-річна діяльність (1945–1971) на посаді
директора Олександри Іларіонівни Молча-
нової, яка фактично заново створила ко-
лектив установи, відшукала активістів,
згуртувала навколо себе соратників і соці-
ально активних учених.
Станом на січень 1948 р. заклад обслуго-
вував 1400 науковців і 250 дітей. Щодня в
ньому проходили масові політичні, науко-
ві, культурно-виховні заходи. Тут працюва-
ло 11 наукових секцій, 28 самодіяльних
гуртків і груп. Проте в 1948 р. через житло-
ву кризу згідно з постановою Ради мініст-
рів УРСР і ЦК КП(б)У № 92 від 15 січня
1948 р. «Про розміщення центральних ор-
ганізацій і науково-дослідних установ у
місті Києві» Київський будинок учених ви-
рішили перевести в особняк на вул. К. Ліб-
кнехта, 17, де також розміщувалось Україн-
ське товариство культурних зв’язків із за-
кордоном [3]. Будинку виділили тут 4 кім-
нати, які, на жаль, не були придатними для
культурно-просвітницької роботи, про що
керівництво закладу повідомило листом
секретаря ЦК КП(б)У М.С. Хрущова і го-
лову Ради міністрів УРСР Д.С. Коротченка.
Справа в тому, що, приймаючи споруду, ад-
міністрація обстежила її на предмет ура-
ження грибками і виявила непридатність
будівлі для масових заходів.
Господарчий відділ Ради міністрів УРСР
24 березня 1948 р. запропонував директоро-
ві Київського будинку вчених О.І. Молча-
новій переїхати в інше приміщенння на тій
самій вулиці. Проте вона не відреагувала на
пропозицію, наголосивши, що культурний
осередок науковців повинен повернутись на
Директор Київського будинку
вчених Олександра Молчанова
74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
вул. Володимирську, 45 [3], і звернулась по
допомогу до профспілки робітників вищої
школи і наукових установ. З ініціативи цьо-
го закладу науковці знову звернулись до
М.С. Хрущова з проханням повернути при-
міщення на вул. Володимирській.
Колектив зміг відстояти будинок на Во-
лодимирській, 45, й адміністрація поверну-
лася в нього. Отримавши наступного року
нові меблі, установа почала діяти.
Київський будинок учених організовував
масово-політичну, науково-громадську, куль -
турно-освітню роботу, відпочинок для науко-
вих працівників та їхніх сімей згідно із за-
твердженим ЦК профспілки робітників осві-
ти, вищої школи і наукових установ поло-
женням про профспілковий клуб.
Основними напрямами науково-дослід-
ної роботи в повоєнний час були: розроб-
лення промислових і фінансових планів
підприємств, якомога ефективніше вико-
ристання обладнання і виробничих площ,
рух за економію та ощадливість, участь на-
уковців у впровадженні результатів їхніх
досліджень у виробництво, допомога ново-
будовам. Велика роль у цьому належала
Київському будинку вчених, де відбува-
лись лекції, доповіді, бесіди, консультації,
збори, наради з обговорення актуальних
питань, зустрічі з новаторами виробництва,
наочно демонстрували досягнення інститу-
тів і вчених, які проявили себе в науково-
дослідній, навчальній сфері, сприянні про-
мисловості і сільському господарству.
Будинок проводив масштабну пропаган-
дистську роботу щодо рішень партійних
з’їздів КПРС і Компартії України, плену-
мів ЦК КПРС і ЦК КПУ, документів і ма-
теріалів сесій Верховних Рад СРСР і Укра-
їни, міжнародних питань, знаменних дат,
боротьби з буржуазним націоналізмом, роз-
вінчанням буржуазної науки і культури,
консерватизму в науці, проти аполітичнос-
ті. Його члени, представники наукових сек-
цій, товариств виступали перед населенням
з лекціями стосовно різних питань науки
(зокрема, біології), техніки, медицини, на
антирелігійні теми.
Активно використовували різноманітні
форми і методи ідеологічної роботи: лекторії,
недільні університети марксизму-ле ні ніз му,
семінари з вивчення історії та теорії ВКП(б),
досягнень СРСР, доповіді, бесіди, тематичні
вечори, вечори питань і відповідей, читання,
усні журнали, конференції, бесіди на су-
спільно-політичні і нау ково-по пу лярні теми,
вечори художньої самодіяльності, вечори-
зустрічі з видатними людьми (головним чи-
ном, ученими), колективний пе регляд кіно,
відвідання театрів, музеїв з обговоренням по-
баченого, спортивні заходи.
Окремо варто згадати про культурно-
освітній відпочинок: концерти, спектаклі
майстрів мистецтв, художньої самодіяль-
ності, вечори відпочинку, зустрічі, літера-
турні, музично-літературні вечори, читаць-
кі конференції, виставки художників-про-
фесіоналів і аматорів, кіновечори. «Вечір
відпочинку ми завжди прагнули оформити
так, щоб він задовольняв запити нашого
відвідувача, але ми виходили також із того,
наскільки дозволяють наші можливості —
наше приміщення і засоби, але прагнули
дати дійсний відпочинок, насичений різно-
манітними розвагами. Однак слід визнати,
вечори відпочинку мають особливий харак-
тер, тут виявляється специфіка відвідува-
чів, все ж ми шукали і знаходили форми за-
доволення запитів учених», — розповідала
на одній з конференцій директор установи
О.І. Молчанова.
Кіновечори мали різноманітну тематику:
про СРСР, про близьке і далеке зарубіжжя.
Демонстрували хронікально-до ку мен таль ні,
науково-технічні фільми, що відображали
успіхи нашої науки, технічний прогрес, від-
бувалися прем’єри художніх стрічок.
Проте найбільшу популярність здобули
тематичні концерти: пісні дореволюційного
періоду, громадянської війни, про мир і
дружбу, улюблені пісні і музика В.І. Леніна,
ліричні пісні, старовинні романси, фортепі-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 75
анна музика. Однією з цікавих форм
культурно-освітньої роботи були літера-
тур но-музичні вечори, у яких брали участь
усі колективи художньої самодіяльності
будинку, наприклад, тематичні вечори
«Чер вона гвоздика», «Іде війна народна»,
«Комсомольці 20-х», «Леся Українка». Тут
також було створено музичний салон «Зо-
лоті голоси», де прослуховували звуко-
записи.
Охоче відвідували глядачі спектаклі
драмстудії, яку по війні очолював народ-
ний артист СРСР Юрій Лавров. Незважа-
ючи на невелику за площею сцену будинку
вчених, тут на належному рівні пройшли
вистави: «Четверо под одной крышей»,
«Свадьба на всю Европу», «Беспокойная
старость».
Газета «Київська правда», вирізка з якої
зберігається в архіві будинку вчених, роз-
повідала: «У залах Київського будинку вче-
них багатолюдно. Тут зібрались на творчу
зустріч композитори, художники, скуль-
птори, наукові робітники. У кімнатах, де
розмістилась виставка, присутні оглянули
нові твори художників. Особливий інтерес
викликають колоритні пейзажі художників
Глущенка, Яблонської, Донцова, жанрові
замальовки Іванова. Учасники зустрічі ді-
лилися творчими планами, кажучи, що такі
зустрічі збагачують художників і наукових
робітників».
У 1956 р. ЦК профспілки робітників ви-
щої школи і наукових установ затвердив
нове положення про будинки вчених, яке
визначало їхні мету і функції. Відтоді за-
клад об’єднував людей науки на основі до-
бровільного членства для:
— надання їм усебічної допомоги в під-
вищенні ідейно-теоретичних знань,
— налагодження науково-громадської ді-
яльності вчених,
— проведення культурно-освітньої ро-
боти,
— організації для вчених і членів їхніх сі-
мей культурного відпочинку.
Згідно з положенням, членами будинку
могли бути наукові працівники вищих на-
вчальних закладів Міністерства вищої
освіти і наукових установ Академії наук, а
також інших відомств, інженерно-тех ніч-
ний персонал промислових підприємств,
новатори, винахідники, раціоналізатори ви-
робництва, які брали активну участь у ро-
боті секцій будинку. Вони мали право пра-
цювати в наукових товариствах, гуртках,
відвідувати освітні, культурні заходи, були
зобов’язані сплачувати членські внески.
Розмір останніх правління встановлювало
диференційно. Наприклад, академіки, чле-
ни-кореспонденти АН УРСР, доктори наук,
професори — 6 крб., кандидати наук — 4,5 крб.,
молодші наукові співробітники, аспіранти
3-го року навчання — 3 крб.
На поч. 60-х рр. ХХ ст. Київський буди-
нок учених об’єднував понад 1500 науковців
і аспірантів різних фахів. Установа обслуго-
вувала колективи інститутів АН УРСР.
Зв’язок з ними підтримували уповноважені,
яких призначали місцевкоми. За заявками
інститутських працівників будинок учених
проводив профільні вечори відпочинку.
Для членів закладу, їхніх родин улашто-
вували кіновечори, концерти (квитки на
них розповсюджували персонально), нада-
вали допомогу в естетичному і музичному
вихованні, у вивченні іноземних мов.
Так, у лютому 1962 р. відбувся конкурс
робіт фотоаматорів — співробітників АН
УРСР, протягом травня демонстрували
першу загальноакадемічну художню ви-
ставку фотолюбителів, яка мала успіх не
лише в колективу Академії, а й широкої
громадськості міста. У листопаді-грудні бу-
динок приймав першу загальноакадемічну
художню виставку співробітників АН
УРСР, на якій було експоновано близько
140 картин, портретів, етюдів [5].
Велику увагу приділяли тематичним кіно-
показам, де пропагували безсмертя ленін-
ських ідей (усього про вождя пролетарської
революції було показано 27 фільмів), здо-
76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
бутки в галузі політики, техніки, науки, мис-
тецтва.
Щомісяця працювали «Кіноклуб цікавих
зустрічей», університет культури, факуль-
тет «Наука і життя», усний журнал «Ново-
сти науки» (у супроводі з діапозитивами)
зі сторінками «Достижения советской нау-
ки в освоении космоса», «Исследования
Луны», «Пульсары» та ін. Мав успіх лекто-
рій з актуальних питань науки і техніки
«Вчені Києва — киянам», де лунали допо-
віді «Проблеми розміщення продуктивних
сил УРСР», «Кібернетика і автоматизація
розумової діяльності», «Проблеми сучасної
генетики», «Досягнення хімічної науки на
Україні за 50 років», «Нові галузі хімічної
промисловості і їх практичне застосуван-
ня». Надбання науки і техніки за 50 років
радянської влади висвітлювала постійна
виставка «Вчені Києва за 50 років». Періо-
дично оформляли виставкові стенди інсти-
тутів АН УРСР.
Регулярно двічі на місяць працював уні-
верситет «Природа». Тут було прочитано
лекції «Расцвет социалистического сельско-
го хозяйства на Украине», «Па м’ят ники при-
роди м. Києва та їх охорона», «Ленінські ідеї
використання природи і охорона її».
Окремо варто згадати про створений
при Київському будинку вчених клуб ту-
ристів [4]. Його правління очолював моло-
дий співробітник Інституту геологічних
наук Б.О. Горлицький. Відвідували це то-
вариство переважно колишні учасники ту-
ристсько-альпіністських секцій Київського
університету і Політехнічного інституту.
Наприкінці 1961 р. кількість активних
гуртківців становила понад 500 осіб. Клуб
мав 12 первинних осередків у системі АН
УРСР. У походах вихідного дня брало
участь близько 2,5 тис. осіб. У самодіяль-
них таборах щорічно відпочивали понад
400 туристів і підводників. До 1963 р. клуб
фактично виконував функції міського ту-
ристського центру. Його діяльність не
обмежувалась походами вихідного дня, ту-
ристськими таборами, пішохідними і крає-
знавчими подорожами. Тут було відродже-
но туристичні мандрівки, науково-спор тив-
ні експедиції, учасники яких виконували
конкретні завдання різних наукових уста-
нов, наприклад, Українського географічно-
го товариства. Гуртківці навіть розробили
методику проведення подорожей, випусти-
ли бібліотечку мандрівника. Клуб готував
туристів найвищої категорії. У 1962 р. зван-
Зовнішній і внутрішній вигляд Київського будинку вчених до ремонту в кін. 70-х рр. ХХ ст.
(фото з архіву М.С. Яковенко)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 77
ня «Майстер туризму СРСР» одержали
Б.О. Горлицький, А.А. Кондрацький, Р.Я. Бер-
ман; 150 членів клубу стали розрядниками
з туризму [4]. Вони щорічно організову-
вали походи найвищої складності в різні
географічні райони — Примор’я, Памір,
Алтай, Тянь-Шань, Туву, Камчатку. За учас-
тю Київського відділення географічного
товарис тва відбулась науково-спортивна
експедиція для пошуку «снігової людини»,
зі спостереження за виверженнями вулка-
нів Кам чатки тощо.
14 серпня 1964 р. було прийнято чергове
рішення про культурний центр науковців
Києва — положення, затверджене постано-
вою Президії ВЦРПС. Там писалося: «Вра-
ховуючи наявність великої кількості вче-
них м. Києва, їх роз’єднаність у численних
установах і близькість інтересів кожної
групи, ми різними формами роботи маємо
об’єднати вчених різних спеціальностей.
Мета наша — посилити ідеологічне вихо-
вання, підвищити участь у науковому жит-
ті нашого міста, пропагувати науково-тех-
нічні знання» [2].
З 4 вересня 1967 р. положення про бу-
динки вчених Академії наук СРСР, затвер-
джене Президією АН СРСР, було дещо змі-
нено: «Основная задача Дома ученых Ака-
демии наук СССР — обеспечить отдых
ученых для повышения их творческой ак-
тивности, организовать взаимную инфор-
мацию в области новейших достижений на-
уки, техники, общественно-политической,
внутренней и международной жизни; попу-
ляризировать достижения науки и техники
среди населения» [9].
З 1967 р. Президія АН УРСР почала фі-
нансувати реконструкцію закладу. За дани-
ми начальника капітального будівництва
АН УРСР В.П. Чаповського, було затвер-
джено проектне завдання, почато підготов-
чі роботи до ремонту. Відтак матеріальна
база будинку поліпшилась. Було придбано
музичні інструменти, костюми для худож-
ньої самодіяльності, засоби наочної агіта-
ції, літературу, спортивні намети, широкий
кіноекран, відремонтовано котельню і клас-
ну кімнату.
Київський будинок учених працював у
двох напрямах: масово-політичний і нау-
ково-громадський. Тут діяли секції інже-
нерної графіки, біологічна, історії авіації і
космонавтики, сільськогосподарська, гео-
логічна. Регулярно проводили засідання,
конференції, симпозіуми інститутів АН
УРСР, інших наукових установ, де висвіт-
лювали й обговорювали новітні досягнен-
ня в різних галузях науки, перспективи їх
практичного застосування.
Дуже широко відзначили науковці 100-річ-
чя з дня народження В.І. Леніна. У будинку
до цієї події було підготовлено літературний
огляд «Новое в литературе о Ленине», тема-
тичний концерт «Мы о Ленине песни поем»,
лекцію «Ленинский план ГОЭЛРО и разви-
тие экономики на Украине», цикл лекцій
«Жизнь, отданная народу» (про соратників
В.І. Леніна). У його форматі зачитано лекції
«Я.М. Свердлов», «А. Коллонтай», «М.И. Ка-
линин» та ін.
У 1968–1969 рр. видатні українські вче-
ні, письменники, актори виступали в циклі
лекцій «Горьківські читання». Так, на вечо-
рі «Да здравствуют сильные духом!» вступ-
не слово і доповідь виголосила чл.-кор. АН
УРСР, проф. Н.Є. Крутикова, виступили
письменники Леонід Новиченко, Петро
Панч, Оксана Іваненко, актори Театру ро-
сійської драми ім. Лесі Українки. На іншо-
му вечорі «Горький о великих современ-
никах» вступне слово і доповідь зробили
д. філол. наук, проф. В.В. Чалий, канд. фі-
лол. наук В.Д. Войтушенко. Власними спо-
гадами про спілкування з М. Горьким поді-
лились М. Ушаков, З. Коцюбинська-Єфи-
менко, Ю. Діденко-Чорний. Узагалі ж про-
тягом 1968–1969 рр. було проведено 17 те-
матичних вечорів.
Форми культурно-освітньої роботи і від-
починку науковців та їхніх родин були над-
звичайно різноманітними: цикл літе ра тур-
78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
но-музичних вечорів, музичний лекторій
«Інструментальна музика», «Творчість ви-
датного російського композитора П.І. Чай-
ковського», музичний салон «Золоті голо-
си», цикл лекцій «Вибрані сторінки росій-
ського мистецтва», кіновечори. Особливою
популярністю користувався клуб любите-
лів музики і пісні — салон «Золоті голоси»,
де щомісяця за заздалегідь складеним пла-
ном прослуховували унікальні грамзаписи
класичної музики, народних, радянських
пісень, а також визначні твори у виконанні
закордонних і російських митців, зі вступ-
ним словом і поясненнями виступали му-
зикознавці. Товариство мало на меті залу-
чити якнайбільше молоді, прищепити їй
любов до музики, познайомити з виконав-
цями «золотого фонду» (Ф. Шаляпін, Л. Со-
бінов, А. Нєжданова), а також із сучасними
українськими артистами.
Працювала секція академпенсіонерів, а
також 9 гуртків (32 групи) з естетичного ви-
ховання для дітей членів будинку. Для них
організовували ранки, присвячені знамен-
ним датам, концерти, покази кінофільмів.
В установі працювали 7 колективів ху-
дожньої самодіяльності, до роботи яких
було залучено 130 осіб. У 1968–1969 рр.
гуртківці підготували: 13 концертів, при-
свячених В.І. Леніну, 15 спектаклів драм-
студії, 7 тематичних вечорів, де виступили
всі колективи.
У будинку діяло найбільш масштабне
аматорське об’єднання — клуб туристів
(600 осіб) і підводного плавання (понад
300). Клуб здійснював велику методичну
роботу, організовував зустрічі з майстрами
спорту, знімав фільми, мав діапозитиви, роз-
казував про свої походи по країні. У 70-х рр.
туристська робота будинку вчених пішла на
спад. Гурток утратив окреме приміщення і
значною мірою молодіжний актив [4].
Неабияку роль відігравала місцева бібліо-
тека. У її фонді було 31790 книг, 7279 з
яких — суспільно-політичні. Творів В.І. Ле-
ніна і про нього налічувалось 2806 оди-
ниць. У 1969 р. книгозбірню відвідали 803
читачі. В основному це були наукові пра-
цівники і члени їхніх сімей. Бібліотека по-
слуговувалася всіма видами масової пропа-
ганди книги — огляди, бесіди, лекції, чи-
тацькі конференції.
Будинок учених розгорнув велику шеф-
ську роботу в радгоспі «Русанівський», вій-
ськових частинах Київського військового
округу, клубі будинкоуправління № 110,
школах. Їм допомагали літературою, пред-
метами наочної агітації, проводили кон-
сультації, лекції, спектаклі, концерти до
всіх знаменних дат. Проте шефство гальму-
вали незручності транспортного сполучен-
ня: співробітники повертались до Києва о
3-й годині ночі і не мали змоги дістатись
додому.
Київський будинок учених планував
свою діяльність за участю членів будинку,
за заявками колективів інститутів і інших
наукових установ. Проте робота правління
установи була млявою у зв’язку з великою
завантаженістю більшості його членів.
Тому багато питань розв’язували в робочо-
му порядку за участю 1–2 членів правлін-
ня. Найбільш активно працювали в цей час
заст. голови правління канд. с.-г. наук
А.Т. Калачиков, члени правління д.ф.н.
С.С. Гурвич, д.ф.-м.н. С.К. Всехсвятський,
д.г.-м.н. П.К. Заморій.
Київський будинок учених установив
широкі зв’язки, пропагуючи свої досягнен-
ня шляхом обміну планами роботи, участі
в конференціях, нарадах із профільними
будинками АН СРСР у Москві і Ленінгра-
ді, 15 профспілковими будинками вчених,
а саме: 4 в Україні (Дніпропетровськ, Львів,
Одеса, Харків), 9 в Росії (Ленінград, Горь-
кий, Саратов, Ростов-на-Дону, Новочер-
каськ, Томськ, Свердловськ, Казань, Уфа),
1 в Узбекистані (Ташкент), 1 в Азербайджа-
ні (Баку). Крім того, плани надсилали чле-
нам будинку, культвідділам Укрпрофради,
Київської облпрофради, Українському рес-
публіканському обкомові профспілки ро-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5 79
бітників освіти, вищої школи і наукових
установ, методичному кабінетові Київської
облпрофради.
Проте, як показав досвід, залучення
представників інших відомств, інженерно-
технічних кадрів індустріальних підпри-
ємств, новаторів, винахідників, раціоналі-
заторів виробництва вело до втрати своє-
рідності установи.
У роботі Київського будинку вчених
були труднощі, пов’язані насамперед з недо-
статнім фінансуванням. Щорічної дотації в
12 тис. крб. вистачало тільки на утримання
персоналу [6]. Що ж до ремонту, заміни об-
ладнання, розширення площі, впровадження
нових напрямів і форм роботи, підготовки
зустрічей з видатними науковцями, партій-
ними, державними діячами — на це коштів
забракло. Учені відчували розчарування, не-
вдоволення, поступово втрачали інтерес до
роботи будинку, рідше приходили на його
заходи. У результаті в 1969 р. чисельність ак-
тивних відвідувачів дещо скоротилась — до
800 осіб. На це були підстави:
— деякі інститути АН УРСР перевели у
віддалені райони, наприклад, Біличі, Дар-
ницю, Феофанію;
— приміщення не могло забезпечити нор-
мальних умов для обслуговування: браку-
вало буфету, кімнат для відпочинку, для за-
сідань секцій.
На це звернула увагу газета «Вечірній
Київ», яка 15 серпня 1969 р. видрукувала
статтю «Чому вчені не відвідують Будинок
вчених» за підписом 7 відомих науковців —
Ю. Митропольського, П. Погребняка, О. Щер-
баня, В. Кальченка, В. Кудіна, С. Генсирука,
О. Бобровницького [7]. Вони вказували на
низький рівень сплати членських внесків,
погану роботу правління, низьку відвідува-
ність лекцій, слабкий рівень їх підготовки,
закриття університету технічного прогресу
і пропонували:
— залучати вчених до визначення напря-
мів і форм роботи будинку шляхом соціо-
логічних опитувань;
— підняти рівень пропаганди фізичних,
математичних, технічних знань, заохочую-
чи видатних науковців України до читання
лекцій, оглядово-проблемних доповідей з
різних питань;
— активізувати зустрічі з відомими вче-
ними, знатними гостями, державними, пар-
тійними діячами;
— проводити виставки робіт науковців з
їх обговоренням за участю майстрів мисте-
цтва і літератури;
— пожвавити діяльність драмстудії.
Керівництво будинку оперативно відреа-
гувало на критичні зауваження і пропозиції.
Систематичне спілкування з членами уста-
нови та їх родинами дозволяло зрозуміти
їхні запити і побажання. Так, після бесід з
академіками І.К. Білодідом, К.К. Хрєновим,
П.С. Погребняком, І.Т. Швецом, професора-
ми В.А. Кудіним, І.П. Білоконем адміністра-
ція зробила висновок, що «вони бажають
саме Будинок вчених академічний, де могли
б організувати взаємну інформацію в галу-
зі новітніх досягнень науки і техніки, су-
спільно-політичного і внутрішнього життя і
забезпечити собі відпочинок для підвищен-
ня творчої активності» [6].
У 1971 р. Київський обком профспілки
працівників освіти, вищої школи і наукових
установ призначив директором Київського
будинку вчених Івана Макаровича Морин-
цова. На балансі установи в цей момент
було рухомого майна на суму 110807 крб.,
в тому числі спортмайна клубу туристів,
книж кового фонду бібліотеки.
Завдяки зусиллям нового директора во-
сени 1971 р. на засідання президії обкому
профспілки було винесено питання про ка-
пітальний ремонт і затверджено кошторис.
Ремонт і переобладнання передбачали про-
вести в 2 етапи протягом 1971–1972 рр. У
1971 р. було виділено 70 тис. крб., решту
науковці сподівались отримати від Укр-
профради протягом 1971–1972 рр. [8].
Проте не судилось. Ремонт Київського бу-
динку вчених затягнувся.
80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 5
У 70-х рр. у закладі працювали секції на-
укознавства (Г.М. Добров), історії авіації і
космонавтики (Є.С. Кочегура), графіки і
нарисної геометрії (Ю.В. Гвоздєв), сіль-
ськогосподарська (А.С. Скородумов); на-
родні університети: наукового комунізму,
охорони природи, педагогічних знань. Крім
того, діяли 8 гуртків і студій (для дорос-
лих): драматичний (О.А. Волкова), вокаль-
ний (С.В. Гундарєва), англійської мови
(О.І. Терех, Л.П. Заїка, Є.О. Друянова), во-
кальний ансамбль (А.Н. Федоренко), народ-
них танців (П. Сидоренко), камерний ор-
кестр (Р.П. Гураль), крою і шиття (Є.Н. Гу-
мін ська), бальних танців (В.В. Островський).
У гуртках займались 140 осіб, з них 80% пра-
цівники АН УРСР і навчальних закла дів.
Діти київських учених (близько 700 осіб)
були об’єднані в 9 гуртків і секцій (англій-
ської мови, художнього слова, малювання,
балетний, художньої гімнастики, радіогур-
ток, фортепіано, скрипки, музичного вихо-
вання) дитячої художньої самодіяльності.
Популярними серед відвідувачів були:
лекторій-семінар «Лікарські рослини та
їх застосування в медицині», університет
«Здо ров’я», концерти викладачів і студентів
Київської консерваторії ім. П.І. Чайковсько-
го, літературні вечори, присвячені ювілеям
видатних письменників за участю акторів
Російського драматичного театру ім. Лесі
Ук раїнки.
У будинку проходили наукові засідання
інститутів, відзначали ювілейні дати вче-
них, організовували зустрічі дослідників з
молоддю. Проводили циклові лекції з марк-
систсько-ленінської філософії, усні журна-
ли «Новини науки», «Наука і релігія». Пра-
цював лекторій з циклу «Життя, віддане
народові» про сподвижників В.І. Леніна
(про М. Калініна, О. Коллонтай, Я. Сверд-
лова, Г. Орджонікідзе та ін.), демонструва-
ли нау ково-популярні, хроні кально-доку-
мен таль ні, наукові фільми, які висвітлюва-
ли досягнення науки, техніки, мистецтва,
культури. Функціонував молодіжний клуб
кінолюбителів Інституту кібернетики АН
УРСР.
Розвивались форми культурно-освітньої
роботи і відпочинку наукових працівників
та їхніх сімей. Понад 150 вчених брали
участь у діяльності гуртка туристів, це були
переважно молоді науковці і комсомольці
Ленінського району Києва. Виставляли по-
лотна членів Спілки художників і самоді-
яльних малярів. У будинку працювали сту-
дії, гуртки художньої самодіяльності (для
дорослих): драматична, вокальна студія,
камерний оркестр, молодіжний вокальний
та естрадний ансамблі, гурток народного
танцю, показова група бальних танців, ама-
торські об’єднання «Золоті голоси», «Еспе-
ранто». Діяла бібліотека з великим книж-
ковим фондом.
Незавершеність ремонту, зволікання з
фінансуванням, низька зарплатня призве-
ли до занепаду Київського будинку вчених.
На неодноразові звернення керівництва
АН УРСР до профспілок стосовно ремонту
і передачі будинку на баланс Академії наук
звучала відмова.
1. Станіслав Кульчицький, Дмитро Малаков. У вогні
Другої світової війни (1941–1945) // http://day.
kmv.gov.ua/info.asp?IdType=1.
2. ДАК, ф.р. 13, оп. 1, спр. 2, арк. 8–9; спр. 12, арк.
84–85, спр. 14, арк. 9.
3. ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 6292, арк. 69.
4. Спогади ветеранів самодіяльного туристського
руху в Україні: Самодіяльний туризм у Києві в
1950–1970-х рр. ХХ століття / 2-е вид., доп. — К.,
2001.
5. Краткие итоги работы Объединенного местного ко-
митета АН УССР (декабрь 1961 — январь 1963 гг.). —
К.: Изд-во АН УССР, 1963.
6. ДАКО, ф. 4801, оп. 1, спр. 1а, арк. 67.
7. Вечірній Київ. — 1969. — 15 серпня. — С. 2.
8. ДАКО, ф. 4808, оп. 1, спр. 310, арк. 308.
9. Положение о домах ученых Академии наук
СССР. — М., 1967.
Закінчення — у наступному номері.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28775 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T00:01:14Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Калініна, А. Луговський, О. 2011-11-22T21:44:26Z 2011-11-22T21:44:26Z 2011 Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) / А. Калініна, О. Луговський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 5. — С. 72-80. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28775 «Вісник НАН України» продовжує публікувати низку статей про діяльність Київського будинку вчених, його керівництва і гуртків. Попередні нариси були присвячені заснуванню і налагодженню роботи установи в довоєнний період і за нацистської окупації. У черговій історичній розвідці автори висвітлюють особливості відновлення будівлі і структури будинку, основні напрями його роботи за радянської доби. Закінчення — у наступному номері. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Ретроспектива Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) Article published earlier |
| spellingShingle | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) Калініна, А. Луговський, О. Ретроспектива |
| title | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) |
| title_full | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) |
| title_fullStr | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) |
| title_full_unstemmed | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) |
| title_short | Київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) |
| title_sort | київський будинок учених: відродження і становлення (1945–1976) |
| topic | Ретроспектива |
| topic_facet | Ретроспектива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28775 |
| work_keys_str_mv | AT kalínínaa kiívsʹkiibudinokučenihvídrodžennâístanovlennâ19451976 AT lugovsʹkiio kiívsʹkiibudinokučenihvídrodžennâístanovlennâ19451976 |