Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку

S.N. Bibikov one of the first and parallel with other scientists (N.P. Gryaznov, V.M. Masson, V.I Dovzhenok, J.G.D. Clark, C. Renfrew, S.R. Binford, other) developed new directions of reconstruction archaeology. Thus, he paid a regard to that is certain independent dialectics in the process of devel...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологический альманах
Date:	2009
Main Author:	Кислий, О.Є.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2009
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28855
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку / О.Є. Кислий // Археологический альманах. — 2009. — № 20. — С. 17-22. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860192666714636288
author	Кислий, О.Є.
author_facet	Кислий, О.Є.
citation_txt	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку / О.Є. Кислий // Археологический альманах. — 2009. — № 20. — С. 17-22. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологический альманах
description	S.N. Bibikov one of the first and parallel with other scientists (N.P. Gryaznov, V.M. Masson, V.I Dovzhenok, J.G.D. Clark, C. Renfrew, S.R. Binford, other) developed new directions of reconstruction archaeology. Thus, he paid a regard to that is certain independent dialectics in the process of development of population and primitive technologies.
first_indexed	2025-12-07T18:07:04Z
format	Article
fulltext	серед наукового доробку с.м. бібікова численні праці, що презентують його як видатного вченого- археолога, дослідника пам’яток від епохи кам’яного віку до епохи бронзи. багато його праць присвячено глибокому аналізу та інтерпретації отриманих ним чи іншими вченими даних про найдавніші суспільства, які відомі нам, перш за все, завдяки археологічним джере- лам. одним із перших, паралельно з іншими вченими (м.п. грязнов, в.м. массон, в.й. довженок, J.G.D. Clark, C. Renfrew, S.R.Binford, ін.) він розвиває нові напрямки реконструктивної археології, удосконалює актуальні методи палеоекономічного моделювання. разом з тим, сергій миколайович пішов далі багатьох тогочасних талановитих і науково продуктивних вче- них. так до питання вивчення первісної економіки він підійшов не тільки розробляючи нові методики, по- даючи реконструкції життєдіяльності населення куль- тур палеоліту, мезоліту чи трипілля, але й з потребою перебороти, – звісно настільки, наскільки це було мож- ливо на той час, звужені, догматичні можливості науки, усталені одного разу уявлення про розвиток суспільства з найдавніших часів. с.м. бібіков знаходив можливості сказати більше, ніж тоді здавалося можливо з огляду на стереотипи. для нас сьогодні звучить, загалом, звично зауваження, висловлене с.м.бібіковим ще у 1969 р., що є певна самостійна діалектика у процесі розвитку на- родонаселення та первісних технологій (бибиков, 1969, с. 22). звісно, спрощено таку діалектику (як простий взаємозв’язок можливості приросту населення услід за досягненнями технічного прогресу) було розкрито ще в роботах (1909 та 1934 рр.) видатного демографа, професора і водночас громадського діяча та міністра праці франції адольфа ландрі, на цьому будувалась “буржуазна” концепція демографічного переходу (демографічної революції), викладена на наших наукових теренах значно пізніше (вишневський, 1976; пирожков, 1976, та ін.). концепція демографічного переходу на конкретних матеріалах з демографічної статистики (показники – коефіцієнти народжуваності та смертності) показує як змінюються історичні типи відтворення населення з часів проходження промислової революції та індустріалізації. далі приблизно робиться припущення, що в період революції відтворюючого господарства також мусить значно („вибухово” у порівнянні з попередніми періодами) зростати середня очікувана тривалість життя. Нарешті, концепція пов’язує рівні народжуваності та смертності, а відтак і зміну типів відтворення населення не з біологічними, чи статистичними закономірностями, а з соціальними умовами. було зроблена спроба узагальнити наявні дані відносно усієї історії людства, виробити системне розуміння історичних змін. безумовно, воно внутрішньо суперечило марксистському підходу, тому в узагальнюючих виданнях вже 80-х рр. зазначалося, що тільки частина радянських вчених в демографічних дослідженнях, підкреслимо, використовує ту концепцію. отже, віддамо належне науковій проникливості с.м. бібікова, згадаємо, що за радянської доби відносно закономірностей суспільного розвитку існувала одна діалектика, офіційно визнана і усталена на довгі роки, побудована на традиційній і повторюваній інтерпретації робіт класиків марксизму-ленінізму. догматизм відвернув від досліджень у цьому напрямі вчених з країн заходу, в результаті в значній мірі напрацювання к. маркса та ф. енгельса в розумінні діалектичного поступу демоісторичного процесу не були розвинені та поєднані з новітніми досягненнями наук про суспільство та народонаселення ні за кордоном, ні в срср. в той час, коли концепція демографічного переходу вже потребувала перегляду, як така, що не завжди узгоджувалась з новітніми даними, в радянських узагальнюючих виданнях значилось, що „в марксистсько-ленінській демографії на сьогодні ще не має єдності думок з усіх питань демографічного переходу” (демографический..., 1985, с.116). оскільки ця моя стаття написана до ювілейного видання пам’яті с.м.бібікова, маю приємність пригадати, що саме з огляду на означені риси та наукові інтереси сергія миколайовича, співробітниками Інституту археології відділів теорії та методики археологічних досліджень, археології енеоліту-бронзи я був рекомендований йому наприкінці 80-х рр. минулого століття, неодноразово звертався до нього з проханням прочитати мої перші роботи з палеодемоекономіки. в результаті мав його зацікавленість, схвалення та благословення не кидати дослідження в цьому напрямку. в решті-решт, в минулому столітті до певної міри повно (настільки, наскільки це можливо взагалі в науці) було розроблено концепцію демографічного переходу, що стало умовою розробки демоекономічної історичної періодизації. з іншого боку, також відпрацьовувалось поняття якості населення. відомо, що вітчизняні АрхеологІчнІ, ІсторичнІ дАнІ про системнІ змІни якостІ нАселення тА зАкономІрностІ Історичного розвитку кислий о.Є. археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку18 дослідники (в.с.стешенко, с.І.пирожков, в.п.піскунов, о.Є.кислий та ін.) і до перших студій, і до других внес- ли значний внесок (пискунов, 1973, с. 87; пискунов, 1982 та ін.; пирожков, 1976; стешенко, 1978; стешен- ко, 1994, с.11 та ін.; кислий, 1993 та ін.). звідси, багато ідей з доробку археологів, істориків можна узагальнити, приєднуючи до них вироблене в теоретичній демографії широке розуміння відтворення народонаселення та по- няття якості населення. у цьому напрямку дослідження були продовжені після того, як концепція демографічної революції та її інтерпретація а.г.вишневським за- знала критики (стешенко, 1978; пискунов, 1982; На- родонаселение..., 1987, с.23). основна причина її по- лягала в звуженому розумінні процесу відтворення народонаселення, коли сам процес фактично зводився до співвідношення народжуваності та смертності, робився наголос на реконструкції показників народжуваності та смертності в історичному їх плині, хоча найбільш характерні висновки було зроблено за статистични- ми матеріалами нового-новітнього часу, себто періоду промислової революції та індустріалізації. проблемни- ми залишались реконструкції в іншій поворотній точці змін у відтворенні народонаселення, якою вважався перехід до революції відтворюючого господарства, коли за думкою дослідників мала значно і показово зроста- ти середня очікувана тривалість життя та чисельність населення. деякі дослідники не погоджувались, що революція відтворюючого господарства може бути врахована як етап одного таксономічного рівня з про- мисловою революцією, звертали увагу на необхідність пошуку закономірностей відтворення народонаселен- ня на кожному з п’яти етапів формаційного розвит- ку людства (м.с. авербух), що зводились знову ж до вивчення статистичних показників народжуваності- смерності. хоча саме по собі дослідження народона- селення на теоретичній базі концепції демографічного переходу було ідеологічно проблемним, бо супере- чило п’ятичленній формаційній концепції історичної періодизації, проте дискусії у цьому напрямку щасливо уникнули зайвої заполітизованості. але звужене розуміння відтворення народонаселен- ня спричинило до приниження ролі історичної науки, незацікавленості демографів-теоретиків висновками істориків. На тих відтинках досліджень, де історики та демографи мали змогу спільно працювати (історико- демографічні дискурси) було влаштовано плідні дискусії про самостійну (відносно самостійну роль) демографічного фактору в історії (козлов, 1977а, Шеле- стов, 1986, та ін.). ці дослідження не були на тому етапі приведені у систему, забулося, що провідні учені вже висловили здогадку про діалектичні історичні зміни у розвитку народонаселення. стосовно теоретичних досліджень якості на- селення, то вони стали продовженням і складовою історичного соціо-демографічного пізнання (альфред сові, о.г.вишневський, в.с.стешенко, с.І.пирожков, в.п.піскунов, в.д.Шелестов та ін.). були розвинені теоретичні узагальнення про якість населення дослідженням історично-змінюваної якості населен- ня. отже, є певне кореляція між прогресом-регресом, функціонуванням суспільства і змінюваною якістю на- селення (о.Є.кислий). чому саме якість населення мусимо тут вивести у той чинник, що найперше створює системність? по- перше, саме якість населення відображає діалектику можливості та потреби змін соціального розвитку та розвитку народонаселення; по друге, вона показує, що якими б не були значними технологічні досягнен- ня (або „спосіб виробництва”), їх врахування не може бути основою до періодизації історії, як системи змін. Такі досягнення – це лише відповідь суспільства на діалектику можливості та потреби, форма, а не сутність. з точки зору проблем однолінійності прогресу, що сьогодні дискутуються, особливо значимими були зауваження до концепції переходу від економіки при- власнюючого господарювання до відтворюючого. якщо більшість вчених звертали увагу у цьому сенсі, найпер- ше, на досягнення нових галузей, появу зародків скотар- ства та землеробства, то с.м.бібіков додатково звернув увагу на кризові явища епохи мезоліту (бібиков, 1950, с. 118-126). він був серед піонерів нового підходу до розвитку, системності, що включала і негативні мо- менти функціонування суспільства. такі ідеї дали зго- дом змогу сприймати хід історії не однопланово, не тільки зі знаком плюс. в радянській історичній науці ці дослідження були одними з перших, в яких на конкрет- них археологічних матеріалах доводилась можливість іншої, а не тільки простої „прогресистської” моделі історії. як окремішність зауважимо, що для археологів в тій прогресистській моделі занадто часто доводилось говорити про сторонні деструктивні явища, коли про- водяться історичні реконструкції. так наприклад, кож- на археологічна культура мала періоди розквіту та за- непаду. отже, кожний занепад доводилось пояснювати кліматичними змінами чи ворожими вторгненнями, що потроху в реконструктивній археології відходить як сте- реотип. Не кажемо, що прогресистська концепція була не the archaeological and historical data for the system of changes in population quality and regularity of historical process 19 правильною, але підкреслюємо, що вона є недостат- ньою, бо в її парадигмі неможливо відповісти на посталі питання. Наприклад, чому новітні технологічні винахо- ди не завжди реалізуються, а вперше зроблені зовсім не реалізуються („не настав час” – не є доцільною систем- ною відповіддю)1; чому з переходом до відтворюючого господарювання падає середня тривалість очікуваного життя; чому технології розвинутого періоду присвійної економіки були більш суспільно ефективними та доцільними2; звідки у первісного мисливця-збирача вільний час на творчість, прикладне мистецтво, наскальні розписи та ін., якщо в принципі вільний „надлишковий час” є досягненням економіки більш розвиненого і навіть класового суспільства3; чому не знайдено однозначної відповіді у трактуванні світової великої кризи 1928-1933 рр., яка демоекономічна, а не соціопсихологічна її причина; чому за усіх переваг су- часних технологій ряд країн, включно з україною, не можуть достойно поцінувати їх? для подальшого викладу підкреслимо, що надалі термін “демоекономічні відносини”, (“демоекономічний розвиток”, „демоекономіка”) будемо розуміти як відносини, що виникають у суспільстві з приводу відтворення життя у цілому, включаючи відносини “природа-суспільство”. довгий час не вважалося акту- альним враховувати історичні (антропогенні) зміни у ресурсній базі розвитку, залишалося також незрозумілим, що за механізм лежить в основі демоекономічного роз- витку. численні критики праць а.г. вишневського (вишневський, 1976; вишневський, 1982), який, так би мовити, „одягнув” модель демографічного перехо- ду в „історичні одежі”, весь час закидали, що в його 1 Порівняємо два висловлювання однієї новаторської праці, коли дослідники не находять відповіді на поставлене питання, хоча і бачать протиріччя у прийнятому розумінні того, що відбулося „в перших осередках землеробства (Близький Схід, Південно- Східна Азія, Центральна Америка) за високого технологічного рівня, різноманіття знарядь для мисливства та збиральництва”: „Може здаватися дивним такий довгий перехід до більш прогре- сивного відтворюючого типу господарювання. Проте треба уточ- нити відносність в даному контексті поняття прогресивності. У випадку сприятливих умов для отримання однієї і тієї ж кількості їжі охота та збиральництво потребують менше витрат часу та праці, ніж скотарство і землеробство” (Баландин, Бонда- рев, М.: Мысль, 1988, с.62). 2 Як у випадку із ефективним збиральництвом дикої пшениці ейкорну крем’яними серпами, коли не витрачається часу на допоміжні сільськогосподарські технології, або більшу ефективність кочового скотарства, ніж стійлове, коли тварини не втрачають нагуляну вагу та ін. (Кислий, 2005, с.225-226). 3 Якби ми не маніпулювали термінами „суспільно необхідна до- даткова праця” – „можливість появи прибавочної праці” як осно- ви прибавочного продукту („добавочный труд” – „прибавочный труд” – Румянцев, 1987, с.126 и др.), потрібно зафіксувати раз і назавжди: за присвійної економіки у людини була можливість отримувати додатковий прибавочний продукт, проте не було у цьому потреби (Кислий, 2005, с.227). та подібних побудовах діють зовнішні по відношенню до запропонованої демографічної системи мотиви до розвитку (себто, технологічні винаходи з’являлися, спонукали до розвитку, але залишалося незрозумілим, чому вони з’являлися, яке до них відношення має демоекономіка), а сама система базується, головним чи- ном, на співвідношенні народжуваності та смертності (козлов, 1977б, с. 10; стешенко, 1981, с. 66, 129 и др.; пискунов, 1982, с. 17-41 и др.; Народонаселение..., с.23; пирожков, 1992, с. 130). Недостатнє розуміння дії закономірностей демоекономіки змушувала дослідників різного фаху, котрі досліджували суспільство, узагальнювати до рівня загальносоціологічних законів бажання людей покращу- вати життя і цим пояснювати прогрес. так о.м. румян- цев, аналізуючи первісну економіку, пише: „...причинно- наслідковий зв’язок між зростаючими потребами і засобами їх задовольняння і стає самостійно діючим законом, законом зростання потреб” (румянцев, 1987, с. 104). про „об’єктивний закон зростання потреб” писа- ли також філософи та соціологи (философский, 1983, с. 519; здравомыслов, 1986, с. 15). проте, оскільки саме визначення потреби розуміється як недостача у чому- небудь, що потрібно для життєдіяльності, то необхідно було досліджувати саме таку недостачу як системне явище історичного, не біологічного буття. західні учені у напрямку таких досліджень більше приділяли увагу вітальним потребам, як провідним („біологізаторство”), відповідно радянські вчені провідними визначали вищі соціальні потреби, які мали бути уповні задоволені в комуністичному суспільстві, але сам смисл „недостачі” розмивався привитим „прогресистським” розуміння ходи історії. до нашого часу переважає уявлення (як вихідне положення до побудови теоретичних викладок та різноманітних господарських програм), що тільки тоді, коли з’являється можливість розвитку населення, насе- лення розвивається (приростає, змінюється якісно). зазначимо, цього недостатньо для закінченої схеми. Населення є діалектичним чинником розвитку. тому зростання народонаселення (або ж у найбільш загаль- ному визначенні його самовідтворення – в.с. стешен- ко, в.п. піскунов) також виступає і як можливість, і як необхідність (потреба) одночасно. кількісні та якісні зміни в народонаселенні виступають то як при- чина подальшого розвитку, то як наслідок. причому, на кожному історично значимому демоекономічному етапі виступала на перше місце якась певна якісна ха- рактеристика населення. саме вона формулювала перебіг кількісно-якісних змін у населенні та перебіг археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку20 суспільного розподілу праці. саме ця якість населення і становила той продуктивний тиск народонаселення на виробничі сили суспільства, про який для первісності писав к.маркс (маркс, 1957, с. 568). безумовно, він не ставив собі за мету відпрацювати уповні демоісторичну схему, тоді це було передчасно. відповідно, потре- ба нової якості населення при переході до економіки відтворюючого господарства спричинила до падіння середньої очікуваної тривалості життя та зменшення відносної чисельності жіночої частини населення. На цій основі тільки і можлива побудова демоекономічної періодизації, а відтак виникає обумовленість аналізу стану кожного суспільства – історичного чи сучасного, як наприклад, сучасного ста- ну україни. звернемося відразу до характеристики традиційного суспільства. пропустимо тут обґрунтування двох по- чаткових стадій історичної соціодинаміки – (І) стадії антропогенези і формування демоекономіки, яка по- чалася з біологічної кризи, та (ІІ) стадії статево-вікової організації економіки за часів привласнюючого госпо- дарювання, яка почалася з кризи біо-соціальної. отже, з моменту мезолітичної кризи (кризи привлас- нюючого господарства, що наступає услід за виснажен- ням освоєних людиною екологічних ніш) важливою стає така якість населення, як його маскулінізація. в умовах порівняно нестабільної економіки відтворюючого го- сподарювання тільки такий перекіс (перекіс – з нашої, сучасної точки зору; тому, коли пишуть, що традиційне відтворення населення було „не раціональне”, то впа- дають в прогресизм і не розуміння історизму – демо- графический..., 1985, с.115) у якості населення ство- рював умови для подальшого розвитку. такою була демоекономічна потреба. у цій системі, де визначаль- ну роль в демоекономіці відігравало перевищення чисельності чоловіків у соціумі, частина чоловіків, зауважимо особливо, не мала права на шлюб, була експлуатованою соціально, виробляючи додатко- вий продукт задовго до класової експлуатації (кис- лий, 2005). формується аграрно-реміснича (ІІІ) стадія демоекономіки. приблизні аналогії дії фактора маскулінізації зна- ходимо до сьогодні, коли, наприклад, оголюються до первісної простоти територіальні суперечки і мова йде про війну, чи коли мова йде про екстенсивне освоєння нових територій. окремішнє: армія, особливо армія обов’язкової військової повинності, – це уламок, ру- димент тієї первісної системи демовідтворення, коли чоловіків могло бути удвічі більше (кислый, 1990). Що дала первісна та традиційна загалом маскулінізація? успішний перехід до відтворюючих форм господарювання, поцінування жінки, появу рин- кових відносин, за яких жінка стала продаватись, що і зберегло жіноче потомство (Энгельс, 1980, с. 58 и др.), а це врятувало саме відтворення життя, безпосеред- ньо – репродукцію поколінь. в інших випадках, у тих суспільствах, що в умовах кризи не мали змоги розвива- тися, конкурувати, вести загарбницькі війни чи торгува- ти (закриті суспільства півночі, острівні колективи, як то – острів пасхи, що описано м.м.міклухо-маклаєм), надмірна маскулінізація приводила до знищення роду. аграрна криза поставила на порядок денний нову якість населення, таку, коли мусіло занадто зрости міське населення. скупчене надміру (за ранньосередньовічними нормами) населення у містах вимирало, хоча в селі воно могло б ще досить успішно на старих засадах відтворюватись. проте такою була демоекономічна по- треба. тиск цього вільного від закріпачення населен- ня забезпечив виникнення машинно-промислової (ІV) стадії демоекономіки. в результаті праць з санітарної статистики хІх ст. склалося враження, що зниження рівня смертності на початку демографічного переходу треба пов’язувати перш за все з появою нових медичних засобів. це не так. можливості до збереження життя немовлят, продо- вження життя старших поколінь і населення у цілому виникали у провідних країнах та цивілізаціях часто й існували досить довго. але не було потреби у великій кількості населення, що навчене до технологій і потреб епохи промисловості. Не було потреби у тиску такого населення на виробничі сили. традиційне населення, у якому, як правило, до 50-60% помирало до віку 18 років уповні виконувало свою функцію на аграрній стадії демоекономіки, оскільки демоекономічним завданням значної частини населення було виробити певну част- ку суспільного багатства, але не мати потомства. таке населення, що відтворювалося за традиційною, екстен- сивною схемою, стало непотрібне на промисловій стадії демоекономіки. в основі кризи машинно-промислової стадії демоекономіки, що завершується у світі нині, ле- жить нестача природних невідтворюваних ресурсів та перехід до звуженого відтворення населення. бо роз- ширене відтворення населення є чинником природнім, іманентно властивим природнім системам, таким, що за всього періоду соціогенези суперечило їй. отже, можли- ве крайнє (історично крайнє) відторгнення „природного зовнішнього” в соціумі і навіть в особистості, в людині, нова криза, що приведе до стадії (VІ) сапіентгенези. На сучасному нам етапі (науково-технічна (V) the archaeological and historical data for the system of changes in population quality and regularity of historical process 21 стадія демоекономіки) виникає потреба у новітньому населенні, у такій його якості, яка б забезпечила пошук і використання нових, нетрадиційних ресурсів, у тому числі, зазначу, й інформаційних. значна, переважаюча частина населення світу має перейти до нового виду праці як неприродного творення (кислий, 2005, с. 44, 260-264). це творення абсолютно нових ресурсів, що будуть з надзвичайною силою протистояти природі. Незалежно від якості життя вчених, тепер формується особлива роль наукового потенціалу у відтворенні життя у цілому на планеті. при цьому відтворення життя треба розуміти у найбільш широкому сенсі, включно з відносинами „природа-суспільство”, оскільки головним виявляється навіть не відтворення суспільства, а саме відтворення життя. отже, надалі стає актуальним вивчення відтворення життя на землі як функції відтворення народонаселення, а не відтворення людей (окремого різновиду живих істот) як функції відтворення життя. підкреслимо додатково, демоекономіка тут – зв’язки, що виникають з приводу відтворення життя. І знову, як і на минулих стадіях розвитку, виживуть ті соціуми, де буде належний тиск відповідної якості населення на виробничі сили з усіма можливими негараздами функціонування прошарку населення відповідної якості. Незалежно від того як вчені описують свої біди, такою є демоекономічна потреба. всякий інший соціум (населення, етнос, політична нація, навіть розвинене громадянське суспільство – не важливо) по мірі зникнення можливості традиційної експлуатації ресурсів (навідтворювані природні ресурси та розширене відтворення населення) зникне, звільнивши територію для новітнього відтворення життя. тому перспектив до успішного завершення демографічного переходу (успішного переходу до сучасного типу відтворення життя) більше у деяких країн, що розвиваються, ніж, наприклад, в україни. отже, опираючись у системних дослідженнях суспільства на роботи соціологів, філософів і обов’язково археологів, можемо знайти відповіді на найбільш актуальні проблеми розвитку. враховуючи історичне розуміння якості населення, не може бути концептуально визначено та прийнято для побудови народногосподарських програм, що „поліпшення стану здоров’я населення” є „серед найважливіших” якісних його параметрів. проте таке і подібне знаходимо у численних працях дослідників (демографія та..., 2004, с.16). парадокс у тому, що, як правило, інших „найважливіших” чи просто важливих до вдосконалення якісних параметрів сучасного населення україни частина дослідників не бачить. таким чином, головним завданням підвищення якості населення на сучасному етапі має бути створення умов, за яких з’явиться потреба у тиску на виробничі сили сучасного, новітнього населення, кваліфікованого на рівні продукування (створення/забезпечення умов до продукування) нових ресурсів. зауважимо також, що в західних країнах, обслуговуючий персонал здатен виконувати функцію забезпечення умов до створення так званим „новим класом”, вченими таких ресурсів. Наш обслуговуючий персонал не здатен, а роль науковців зведено до прошарку, що найбільш заважає економіці держави. археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку22 Abstract A. E. KISLY The ArchAeologicAl AnD hisToricAl DATA for The sysTeM of chAnges in popu- lATion QuAliTy AnD regulAriTy of hisToricAl process S.N. Bibikov one of the first and parallel with other scientists (N.P. Gryaznov, V.M. Masson, V.I Dovzhenok, J.G.D. Clark, C. Renfrew, S.R. Binford, other) developed new directions of reconstruction archaeology. Thus, he paid a regard to that is certain independent dialectics in the proc- ess of development of population and primitive technolo- gies. in the last century as a result of achievements demo- graphic, historical sciences, and also archaeology, the neces- sity of connection of historical method with the concept of the self-reproduction of the population (V.S. Steshenko, V.P. Piskunov) and concept of quality of population (A.J.Kislyy) was appears. Research of population as the historical phe- nomenon enables to understand the system of changes. At first, exactly quality of population reflects the greatest dialectics of possibility and necessity of changes of social development and development of population; secondly, it shows: what considerable technological achievements (or «method of production») would not be, their account can not be basis for a division into the periods of history as sys- tem of changes. Such achievements - it’s the answer of so- ciety on dialectics of necessities and possibilities only; it is a form, but not essence. A population is the dialectical factor of development. Therefore the increase of population (or in his most gen- eral determination it’s self-reproduction of the population - V.S. Steshenko, V.P. Piskunov) also comes forward both as possibility and as a necessity (necessities) simultaneously. Quantitative and high-quality changes in a population come forward both as reason of further development or as a re- sult. Thus, on each historically meaningful demo-economic stage certain high-quality description of population comes forward on the first plan. Exactly it formulated the flow of in-high-quality changes in a population and motion of pub- lic division of labor. Exactly it quality of population and made the productive pressure of population on productive forces of society about which K. Marks wrote for the primi- tive society. Sure, he did not put itself a purpose to give a demo-historic scheme fully, then it was premature. The necessity of new quality of population in transition to the economy of reproducing economy caused falling of mean time of life of population, relative diminishing of quantity of womanish part of population et cetera. On these, an expounded ground an author gives a six- stage socio-demographic division into the periods of history. We do not talk that “progressism” conception was wrong, but underline that it’s insufficient, because in this paradigm it’s impossible to answer arising up questions.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-28855
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0084
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:07:04Z
publishDate	2009
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Кислий, О.Є. 2011-11-24T21:41:47Z 2011-11-24T21:41:47Z 2009 Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку / О.Є. Кислий // Археологический альманах. — 2009. — № 20. — С. 17-22. — укр. XXXX-0084 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28855 S.N. Bibikov one of the first and parallel with other scientists (N.P. Gryaznov, V.M. Masson, V.I Dovzhenok, J.G.D. Clark, C. Renfrew, S.R. Binford, other) developed new directions of reconstruction archaeology. Thus, he paid a regard to that is certain independent dialectics in the process of development of population and primitive technologies. uk Інститут археології НАН України Археологический альманах Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку The archaeological and historical data for the system of changes in population quality and regularity of historical process Article published earlier
spellingShingle	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку Кислий, О.Є.
title	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку
title_alt	The archaeological and historical data for the system of changes in population quality and regularity of historical process
title_full	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку
title_fullStr	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку
title_full_unstemmed	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку
title_short	Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку
title_sort	археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/28855
work_keys_str_mv	AT kisliioê arheologíčníístoričnídaníprosistemnízmíniâkostínaselennâtazakonomírnostíístoričnogorozvitku AT kisliioê thearchaeologicalandhistoricaldataforthesystemofchangesinpopulationqualityandregularityofhistoricalprocess

Археологічні, історичні дані про системні зміни якості населення та закономірності історичного розвитку

Institution

Similar Items