Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991)
У черговій статті з циклу, присвяченого історії центральної культурно-просвітницької установи НАН України — Будинку вчених, автори висвітлюють чи не найяскравіший період його розвитку: після ІІ світової війни минуло понад 30 років, держава відновила промисловий і виробничий потенціал, запит на науко...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29020 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) / А. Калініна, О. Луговський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 6. — С. 59-64. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860034324594688000 |
|---|---|
| author | Калініна, А. Луговський, О. |
| author_facet | Калініна, А. Луговський, О. |
| citation_txt | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) / А. Калініна, О. Луговський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 6. — С. 59-64. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У черговій статті з циклу, присвяченого історії центральної культурно-просвітницької установи НАН України — Будинку вчених, автори висвітлюють чи не найяскравіший період його розвитку: після ІІ світової війни минуло понад 30 років, держава відновила промисловий і виробничий потенціал, запит на наукові розробки суттєво збільшився, у суспільстві примножилися розуміння і повага до роботи вчених. Неабиякий вплив на формування гідного іміджу Академії — цікавої, корисної, неординарної, прогресивної, перспективної, високоінтелектуальної установи — справляв Будинок учених, який не лише виконував покладені на нього Статутом функції, а й пропагував найкращі здобутки академічних установ, унаочнював переваги наукової праці.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:53:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 6 59
Ретроспектива
А. Калініна, О. Луговський
КИЇВСЬКИЙ БУДИНОК УЧЕНИХ:
ВІДРОДЖЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1977–1991)
© КАЛІНІНА Алла Анастасіївна. Директор Київського будинку вчених НАН України.
ЛУГОВСЬКИЙ Олександр Григорович. Кандидат історичних наук. Науковий співробітник Центру до-
сліджень наукового потенціалу історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (Київ). 2011.
У черговій статті з циклу, присвяченого історії центральної культурно-
просвітницької установи НАН України — Будинку вчених, автори висвітлю-
ють чи не найяскравіший період його розвитку: після ІІ світової війни минуло
понад 30 років, держава відновила промисловий і виробничий потенціал, запит
на наукові розробки суттєво збільшився, у суспільстві примножилися розумін-
ня і повага до роботи вчених. Неабиякий вплив на формування гідного іміджу
Академії — цікавої, корисної, неординарної, прогресивної, перспективної, висо-
коінтелектуальної установи — справляв Будинок учених, який не лише вико-
нував покладені на нього Статутом функції, а й пропагував найкращі здобут-
ки академічних установ, унаочнював переваги наукової праці.
Новопризначений у 1976 р. директор Київ-
ського будинку вчених Маїса Степанівна
Яковенко успадкувала заклад, м’яко кажучи,
у непривабливому вигляді: пошарпане оздо-
блення зсередини і ззовні; старі меблі; захара-
щене сміттям не лише подвір’я, а й зали, кори-
дори; на стелях тріщини і плями від затоплен-
ня; повний безлад у роботі гуртків і секцій,
брак кваліфікованих кадрів. Через таку ситуа-
цію науковий клуб у документах називали
«культурний заклад 3-го рівня забезпечення»,
що на ділі означало найнижчі зарплати в галу-
зі, фактичний брак обігових коштів для про-
ведення культосвітніх заходів, виплати гоно-
рарів лекторам, акторам, неможливість бодай
косметичного ремонту. Цілком логічно, що
Маїса Степанівна поставила перед своїм неве-
личким колективом надвисоку задачу — орга-
нізувати роботу так, щоб підвищити статус
закладу і здобути І категорію.
Майже два роки персонал працював, як ка-
жуть, «на голому ентузіазмі». Київський місь-
кий комітет профспілок освіти, вищої школи
та наукових закладів, на балансі в якого пере-
бував Київський будинок учених, не міг від-
найти коштів на ремонт, натомість Академія
наук де-юре не мала підстав його профінансу-
вати. Нарешті 24 березня 1978 р. Рада Міні-
стрів УРСР рішенням № 139-р підпорядкува-
ла заклад АН УРСР [1; арк. 111, 113, 114].
У 1979–1983 рр. у Будинку вчених прове-
дено капітальний ремонт. До нього залучи-
ли не лише професійних будівельників, му-
лярів, штукатурів, але й структури Президії
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 6
Академії наук, зокрема Будуправління. Ад-
міністрація по-творчому поставилась до
внутрішнього оздоблення: ескізи ліпнини і
гардин кожного з залів виконав декоратор
Оперного театру України; для оформлення
сцени і меблів знайшли і викупили за кво-
тою Академії наук на оптовій торгівельній
базі спецпризначення Залізничного району
Києва надзвичайно дорогі на той час ткани-
ни; оригінальні люстри відшукали в одному
з харківських інститутів і привезли до Киє-
ва; керамічні мистецькі витвори зробили
митці художньої ради Львова; стільці для
білого і вишневого залів виготовили на не-
величкій Закарпатській меблевій фабриці,
що в Береговому; з меблюванням камінної
кімнати допомогла Президія Академії тощо.
Творчі колективи будинку ані на день
не припиняли роботи: працювали всі гурт-
ки, секції, лекторії, кількість відвідувачів
збільшувалась, якість заходів підвищувала-
ся — здобували І категорію. За станом про-
веденої роботи в 1979 р. Київський буди-
нок учених досяг цієї високої мети.
7 лютого 1979 р. постановою бюро Прези-
дії АН УРСР затверджено підготовлене спів-
робітниками установи і громадськими акти-
вістами нове положення «Про Будинок вче-
них Академії наук Української РСР». Воно
визначало завдання установи, умови член-
ства, систему управління, статус, чисельність
адміністрації, матеріально-тех ніч не забез пе-
чення і фінансування. Відтак Київський
буди нок учених, переданий Академії наук
УРСР, проголошено «центром су спільно-по-
літичного і культурно-освіт ньо го життя нау-
кової інтелігенції м. Києва». Цей комплекс
приміщень для наукових зборів, гро мад сько-
політичних і культурно-освітніх заходів роз-
ташувався в Києві на вул. Володимирській,
45. Установі надано право організувати відді-
ли, кабінети, наукові секції, гуртки політич-
ного й естетичного напрямів, лекторії, клуби,
виставки, народні університети. Будинок та-
кож мав виконувати низку завдань, а саме:
— сприяти вченим у підвищенні ідейно-
по літичного рівня, творчої та громадської
активності;
— організовувати обмін інформацією серед
науковців у галузі наукового, суспільно-по лі-
тичного, внутрішнього і міжнародного жит тя;
— популяризувати досягнення науки і тех-
ніки, передових методів праці шляхом лекцій,
доповідей, виступів учених, працівників народ-
ного господарства, новаторів виробництва;
— улаштовувати концерти, спектаклі, літе-
ратурні і музичні вечори, зустрічі з майстра-
ми мистецтв, демонстрацію кінофільмів, роз-
вивати різні види художньої самодіяльності;
— допомагати молодим ученим у підви-
щенні ідейно-теоретичного рівня;
— будувати повсякденну роботу в нероз-
ривному зв’язку з конкретними завдання-
ми наукових установ і ВНЗ Києва.
Членами будинку могли бути дослідники,
які мали вчений ступінь або звання. Вони
мали право брати участь у гро мад сько-по-
літичній, науково-гро мад ській, куль тур но-
освітній роботі; обговоренні і роз в’язанні пи-
тань, що їх розглядали на загальних зборах;
обиратися і бути обраними в Раду й інші гро-
мадські органи установи. Кількісний склад
Маїса Степанівна Яковенко — директор
Ки ївського будинку вчених у 1976–1989 рр.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 6 61
організації регулювала Рада Будинку вчених.
Приймали і відраховували за поданням ди-
ректора. Члени вважалися вибулими, якщо
подали письмову заяву про вихід за власним
бажанням, у разі несплати членських внесків *
або через антигромадську поведінку.
Вищим органом управління, яке визнача-
ло напрями роботи, були загальні збори Бу-
динку вчених. Вони мали право обирати та-
ємним голосуванням терміном на два роки
Раду і ревізійну комісію, заслуховувати їхні
звіти, а також визначати розмір членських
внесків. У свою чергу Рада мала право:
— обирати голову (терміном на 2 роки);
— організовувати роботу наукових секцій;
— проводити освітню і культурно-масову
ді яльність;
— затверджувати календарні плани сек-
цій, гуртків, об’єднань, комісій, заслухо-
вувати їхні звіти;
— контролювати витрату коштів від спла-
ти внесків;
— сприяти функціонуванню бібліотеки;
— приймати/виключати членів установи;
— шефствувати над Малою академією
наук м. Києва.
Засідання Ради Будинку вчених прово-
дили не рідше одного разу в два місяці. Усі
питання на зборах і засіданнях розв’язували
відкритим голосуванням, для ухвалення
було досить простої більшості голосів. Для
контролю за витратами членських внесків
обирали ревізійну комісію терміном на два
роки. Структуру установи розробляла Рада
і затверджувало бюро Президії АН УРСР.
Будинком учених відало Управління
справами Академії наук УРСР. Він був
юридичною особою, перебував на самостій-
ному балансі, мав окремі кошторис і майно.
Його директор мав право:
— представляти заклад у державних уста-
новах, громадських організаціях, а також у
суді й арбітражі;
— приймати і звільняти співробітників
відповідно до трудового законодавства;
— розпоряджатися всіма фінансовими і
матеріальними засобами в межах затвер-
джених кошторисів;
— укладати згідно з законодавством необ-
хідні для функціонування установи договори
й угоди з державними, кооперативними, гро-
мадськими організаціями, окремими особами;
— видавати доручення в установленому
порядку окремим особам на ведення адмі-
ністративних, господарських, фінансових,
судових і арбітражних справ.
Також директор був зобов’язаний дотримува-
тися фінансово-штатної дисципліни, звітувати
перед академічною Президією і перед Радою про
фінансово-господарську діяльність установи і
про виконання річного плану роботи відповідно.
Кошти Будинку вчених складалися з бю-
джетних асигнувань за кошторисом Академії,
членських внесків, виручки від проведення
різних заходів. Форми обліку і звітності визна-
чала Президія АН УРСР. Фінансово-гос по-
дар ську діяльність організовувало й контро-
лювало Управління справами АН УРСР. Орга-
нізація мала власний штамп і круглу печатку.
У квітні 1985 р. обрано Раду Київського
будинку вчених в складі 31 особи і ревізійну
комісію в складі 7 осіб. Очолив Раду акаде-
мік АН УРСР В.П. Кухар, заступниками
були чл.-кор. АН УРСР В.Д. Романенко,
д.і.н. П.П. Толочко. Серед її членів — акаде-
міки Л.А. Кульський, М.П. Лисиця, Г.Х. Ма-
цука, В.М. Русанівський, В.І. Скурихін, чле-
ни-кореспонденти С.В. Волков, Н.Є. Круті-
кова, В.Г. Пінчук, В.Ю. Тонкаль, Я.С. Яцків,
відомі вітчизняні науковці — к.ф.-м.н. Р.М. Бі-
лодід, д.ф.-м.н. І.І. Бойко, к.м.н. В.А. Берсе-
ньєв, к. мистецтвознавства Т.Ф. Гнатів, к.т.н.
Б.О. Горлицький, д.ф.н. О.І. Дей, д.ф.н.
С.Д. Зубков, к. психол. н. Н.Л. Коломинський,
к.ф.н. В.П. Колосова, голова худради М.К. Кон-
дратюк., д.ф.-м.н. А.О. Морозов, голова
ради клубу молодих учених О.М. Остапенко,
к.е.н. Ю.І. Саєнко, д. філос. н. Л.В. Сохань,
к.ф.н. В.Ю. Франчук, к.ф.н. Ю.В. Шанін,
д.і.н. Г.М. Цвєтков, директор Київського бу-
динку вчених М.С. Яковенко. Головою реві-
зійної комісії обрано д.е.н. Г.М. Доброва, за-
ступником — д.м.н. І.Г. Векслера. До ревізій-
* Члени будинку сплачували щорічні внески, розмір
і термін сплати яких установлювали загальні збори.
62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 6
ної комісії ввійшли к.ф.-м.н. М.М. Дієсперо-
ва, д.ф.-м.н. В.А. Єременко, к.т.н. К.А. Калеко,
к.т.н. К.А. Колісниченко, к.ф.-м.н. Г.М. Сита.
Не можна не згадати про ентузіазм співро-
бітників В.В. Кривенка (лекторії «Лікарські
рослини»), І.І. Бойко (Мала академія наук),
П.І. Глущенко (живописна студія «Петри-
ківський розпис»), С.Л. Крутікова (ансамбль
старовинної музики «Ренесанс»), Е.М. Кри-
чевської (молодіжний клуб), В.І. Проц ко
(клуб цікавих зустрічей, «Київ і кияни»,
«Філо софські дискусії», лекторії «Загадки
природи та історії. Проблеми і пошуки»,
«Економічні проблеми сучасності»), С.О. Боб-
ришевої (програма і або немент кінолекторію,
клуб «Спадщина»), А.П. Борічко (вечори від-
починку і просвітительські вечори, драмгур-
ток), А.А. Удода (Інститут людини, клуб при-
родного оздоровлення, семінар з обміну до-
свідом здорового способу життя, секції соці-
оніки, гармонії та самопізнання, синтезу
науки і мистецтва, фотоклуб, клуб туристів,
літ об’єднання, групи психології спілкуван-
ня), Л.Ф. Колесник (програма роботи колек-
тивів художньої самодіяльності: джазу, баль-
них танців, оперної студії, драмгуртка) тощо.
З пом’якшенням у 80-ті рр. ХХ ст. ідеологіч-
ного тиску культосвітні заклади, зокрема
Будинок учених, збільшили кількість клубів,
секцій, об’єднань за інтересами. У 1985 р. тут
налічувалось 15 колективів: народна хорова
капела; вокально-оперна студія (керівник
Л.Я. Беридзе); ансамблі старовинної музики
«Ренесанс», вокально-інст румен таль ний, джа-
зовий; струнний квартет; клуби любителів
української пісні, молодих учених, книголю-
бів, туристів, фотографів «Либідь», філателіс-
тів, ветеранів; живописна студія. А в 1990 р. їх
було вже 27: Інститут людини та його секції;
семінари «Фізика міцності і фізичне матеріа-
лознавство», «Фізика плазми» (акад. АН УРСР
О.Г. Ситенко), «Як народжуються наукові тео-
рії» (к. фіз.-мат. н. М.С. Бургін), «Людина і
світ» (к. геол.-мін. н. Г.А. Шней дерман), «Тео-
ретичні основи інформатики» (к. фіз.-мат. н.
М.С. Бургін); клуби філософських і соціоло-
гічних дискусій, сучасних економічних про-
блем, соціоніки (І.Д. Онуфрієнко), з історії на-
уки, «Київ і кияни», японознавців, «Спадщи-
на», бальних танців, цікавих зустрічей, люби-
телів мистецтв, молодіжний, природного оздо-
ровлення, для жінок «Дзеркало», спілкування
на англійській мові, кіноклуб; народна хорова
капела (проф. В. Мальцев); вокально-оперна
студія (Т.С. Калустян); ансамблі ранньої
(Т.А. Тригуб), джазової музики, фольклор -
но-етно графічний (к. мист. н. Л. Ященко);
обра зо творча, театральна, літературна студії
(Ю.А. Ма микін); група міжособистісного спіл-
кування «Щирість» (к. мед. н. К.М. Михайло-
ва); проблемний кіноклуб; секція з вивчення
творчої спадщини Реріхів (А.М. Альохіна);
гуртки англійської мови, основ ком п’ю терної
грамотності. Крім вищеназваних короткий час
існували й інші творчі об’єднання: клуби «Сві-
ча», «Проблема психофізичного удосконален-
ня людини у східній і західній культурах (Ки-
тай, Японія, Стародавня Русь)», «Родина», з
вивчення української історії, «Загадки приро-
ди та історії», китаєзнавців і навіть любителів
собак, а також психологічна студія «Діалог»,
школа духовного вдосконалення, міський на-
родний університет медичних і гігієнічних
знань, вітальня любителів фантастики.
Детальніше розповімо про кілька творчих
об’єднань, що були своєрідною і самобут-
ньою візиткою Київського будинку вчених.
На факультеті університету «Здоров’я» його
ідейний натхненник канд. мед. н. В.В. Кри-
Відомий учений П.І. Севбо, колишній директор Бу-
динку вчених О.І. Молчанова і директор Будинку
вчених М.С. Яковенко
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 6 63
венко впродовж року читав цикл лекцій «Лі-
карські рослини», розповідав про центральний
ботанічний сад, основи іридодіа гностики. Тут
же говорили про «Мистецтво бути здоровим»
(д. мед. н. В.А. Бе ре зов ський), «Етику сімей-
них відносин» (к.т.н. Т.М. Зе ленська), «Віруси.
Хто вони?» (д. біол. н. Н.С. Дяченко) тощо.
З 1977 р. працював клуб цікавих зустрічей,
ним керували д. іст. н. Г.Г. Мезенцева (1977–
1984), З.П. Полницька (1984–1988), Н.І. Со-
колова (1988–1992). Програма заходів була
напрочуд різноманітна: лекції пізнавального
характеру, концерти класичної та вокальної
музики, слайд-розповіді про мандрівки по
Україні і світі, відвідання музеїв, художніх ви-
ставок, творчі зустрічі з митцями, літератора-
ми, істориками, художниками, співаками, те-
матичні вечори, святкування визначних дат,
екскурсії по Києву й області тощо. Гурток мав
виборну раду й об’єднував 236 осіб.
Клуб молодих учених регулярно влашто-
вував секції технічної творчості; вечори від-
починку фізтехклубу Київського відділення
МФТІ; зустрічі: любителів подорожей та екс-
курсій «Світ печер» (начальник загону спе-
леологічних досліджень Інституту геологіч-
них наук А.С. Климчук), з творчим колекти-
вом Дому моделей трикотажних виробів —
лауреатом 5-го Міжнародного фестивалю
моди в Болгарії; семінари: «Теоретичні і
практичні питання програмування», «Люд-
ський фактор в епоху НТР»; «Вечір пісні
друзів»; вечори 8 березня, відпочинку, до Дня
геолога; вікторину «Що, де, коли» тощо.
У клубі «Київ і кияни» проведено екс-
курсії по давньому Києву (д. іст. н. С.Р. Кі-
лієвич), «Патон і патонівці», «Звіринецькі
печери» (к. іст. н. І.І. Мовчан), «До фресок
Реріха» (с. Пархомівка); лекції «Графіті Со-
фії Київської» (С.А. Висоцький), «Києво-
Могилянська академія — один з перших ви-
щих учбових закладів нашої країни» (к. іст.
н. З.І. Хижняк), «Знамениті кияни ХVІІІ
ст. (Г.С. Сковорода, Феофан Прокопович,
Н.Б. Шереметьєв)» (к. біол. н. І.І. Майко),
«Нове в археології Києва», «Проблеми ар-
хеології і стародавньої історії України» (д.
іст. н. П.П. Толочко), «Генеральний план
розвитку Києва» (головний архітектор Ки-
єва В.І. Єжов), «Сади та парки Києва» (к.
арх. С.І. Северин), «Київ у рисунках і фо-
тографіях (кінець ХІХ–ХХ ст.)» (д. арх.
Ю.С. Асєєв); тематичні вечори та ін.
У 80-х рр. ХХ ст. відновив роботу клуб ту-
ристів, але гуртував він уже столичних
туристів-ветеранів. Очолив його Б.О. Гор ли-
цький. Відновились пуб лічні звіти про похо-
ди і подорожі, знамениті новорічні капусни-
ки. Автором віршованих текстів за всі роки
існування спілки залишалася Л.О. Кіпріанова.
У 90-х рр. сюди влились і ветерани київсько-
го альпінізму. Так, у 80–90-х рр. товариство
Ансамбль старовинної музики «Ренесанс» під керівництвом С.Л. Крутікова (фото з архіву М.С. Яковенко)
64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 6
проводило щомісячні походи «вихідного
дня», численні творчі зустрічі, лекції, а також
тематичні перегляди і конкурси самодіяль-
них туристичних слайд-фільмів та ін.
Українознавчий клуб «Спадщина» створено
в 1988 р. Його очолив проф. В.А. Кудін. У
1988–1990 рр. тут прочитано лекції «Сучасні
аспекти розвитку сучасної української культу-
ри» (І. Дзюба), «Політична ситуація на Украї-
ні в 1917–1920 рр.» (Д. Яневський), «Лесь
Курбас і українська театральна культура»
(Л. Танюк), «Поет, перекладач, літературозна-
вець розстріляного відродження Микола Зе-
ров», «Процес «Спілки визволення Ук ра ї ни»
(С. Білокінь), «Демографічні втрати населен-
ня СРСР в 1914–1950 рр.» (М. Жарких), вечір
«Наш Василь Симоненко» (В. Яре менко).
Інформативна програма, широкий спектр
заходів, щомісячні зміни виставкових експо-
зицій у холах, високий рівень лекторів і вико-
навців, майстерність акторів і митців, які виго-
лошували доповіді, лекції, промови на відкри-
тих семінарах, симпозіумах, круглих столах,
виступали з концертами, творчими звітами, на
вечорах, тематичних святах, конкурсах, капус-
никах, кінопоказах; можливість побачити ліде-
рів та ідеологів віт чизняної науки — усе це не
лише зближувало небайдужих до суспільного
життя науковців, а й цікавило пересічних гро-
мадян. Вони вважали за честь побувати на зу-
стрічах з акад. НАН України М.М. Амосовим,
акад. АН УРСР В.П. Кухарем, потрапити на
«закриті» засідання українознавчого клубу
«Спадщина», послухати виступи хору Лео-
польда Ященка, концерти Всесоюзного міжна-
родного фестивалю «Київська весна», виступи
І. Карабиця, Є. Станковича, К. Стеценка,
М. Мозгового, А. Солов’яненка, М. Шопши,
побачити акторів Є. Паперного, О. Матешко,
К. Степанкова, А. Переверзеєва, Г. Димчука,
А. Роговцеву, долучитися до творчості Б. Олій-
ника, В. Коротича, Ю. Мушкетика, В. Голобо-
родька, С. Калінічевського, познайомитися з
письменниками-фантастами І. Росоховатським,
О. Бердником, побачити вперше оприлюднені
картини Марії Приймаченко, почути (бодай
під вікнами) єдиний проведений на теренах
України концерт Віктора Цоя.
Таке суспільне визнання було небезпід-
ставним. Подивімось лише на статистику. У
1985 р. у Будинку вчених працювало 8 ко-
лективів художньої самодіяльності, 7 клубів
і любительских об’єднань, у яких займалися
понад 2,6 тис. осіб [2; 258]. У 1986 р. — 10 ко-
лективів художньої самодіяльності, 9 клубів
і любительських об’єднань, у яких задіяно
1,3 тис. співробітників АН УРСР [3; 87, 88].
У 1987 р. — 9 колективів художньої самоді-
яльності, 19 клубів і любительських об’єд-
нань, до яких залучено 2,5 тис. працівників
Академії [4; 88]. У 1988 р. 29 колективів
об’єднали за спільними інтересами 2326 нау-
ковців [5; 89]. У 1991 р. у Київському будин-
ку вчених працювало 30 об’єднань (секцій,
клубів, ансамблів, студій тощо) [6; 73].
Президія Академії наук не могла не помі-
тити успіхів культурного осередку. Закінчи-
ти розповідь про цей період діяльності бу-
динку хотілося б словами з телеграми прези-
дента АН УРСР Б.Є. Патона з нагоди 60-річ-
чя установи: «За роки існування Будинок
вчених став справжнім осередком культури в
системі Академії наук, улюбленим місцем
відпочинку багатьох її співробітників, джере-
лом натхнення на нові творчі здобутки».
Як бачимо, Київський будинок учених за
13 років став центром тяжіння всіх науко-
вих і культурних сил столиці. Уважалось
престижним проводити в ньому будь-які
заходи. Водночас він зумів об’єднати нау-
кову і культурну спільноту України.
1. Центральний державний архів вищих органів
державної влади і управління України (ЦДАВО
України), ф. Р-2, оп. 14, спр. 2009.
2. Отчет о деятельности Академии наук УССР в
1985 г. — К., 1986.
3. Отчет о деятельности Академии наук УССР в
1986 г. — К., 1987.
4. Отчет о деятельности Академии наук УССР в
1987 г. — К., 1988.
5. Отчет о деятельности Академии наук УССР в
1988 г. — К., 1989.
6. Звіт про діяльність Академії наук України в
1991 р. — К., 1992.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29020 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:53:01Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Калініна, А. Луговський, О. 2011-11-28T16:51:22Z 2011-11-28T16:51:22Z 2011 Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) / А. Калініна, О. Луговський // Вісн. НАН України. — 2011. — № 6. — С. 59-64. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29020 У черговій статті з циклу, присвяченого історії центральної культурно-просвітницької установи НАН України — Будинку вчених, автори висвітлюють чи не найяскравіший період його розвитку: після ІІ світової війни минуло понад 30 років, держава відновила промисловий і виробничий потенціал, запит на наукові розробки суттєво збільшився, у суспільстві примножилися розуміння і повага до роботи вчених. Неабиякий вплив на формування гідного іміджу Академії — цікавої, корисної, неординарної, прогресивної, перспективної, високоінтелектуальної установи — справляв Будинок учених, який не лише виконував покладені на нього Статутом функції, а й пропагував найкращі здобутки академічних установ, унаочнював переваги наукової праці. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Ретроспектива Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) Article published earlier |
| spellingShingle | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) Калініна, А. Луговський, О. Ретроспектива |
| title | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) |
| title_full | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) |
| title_fullStr | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) |
| title_full_unstemmed | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) |
| title_short | Київський будинок учених АН УРСР: відродження і становлення (1977–1991) |
| title_sort | київський будинок учених ан урср: відродження і становлення (1977–1991) |
| topic | Ретроспектива |
| topic_facet | Ретроспектива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29020 |
| work_keys_str_mv | AT kalínínaa kiívsʹkiibudinokučenihanursrvídrodžennâístanovlennâ19771991 AT lugovsʹkiio kiívsʹkiibudinokučenihanursrvídrodžennâístanovlennâ19771991 |