Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті)
Майже 53 тисячі працівників із 40 тисяч бібліотечних закладів України в останній день вересня відзначили професійне свято. За місяць до того Україна зустріла 20-ту річницю незалежності. Тож бібліотечна галузь слідом за країною має підсумувати надбання і втрати, накреслити перспективи розвитку. Прина...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29357 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) / В. Вергунов // Вісн. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 44-48. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859895008951271424 |
|---|---|
| author | Вергунов, В. |
| author_facet | Вергунов, В. |
| citation_txt | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) / В. Вергунов // Вісн. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 44-48. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Майже 53 тисячі працівників із 40 тисяч бібліотечних закладів України в останній день вересня відзначили професійне свято. За місяць до того Україна зустріла 20-ту річницю незалежності. Тож бібліотечна галузь слідом за країною має підсумувати надбання і втрати, накреслити перспективи розвитку. Принаймні так задекларовано в пункті 2 Указу Президента України № 471/98 від 14 травня 1998 р. «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек», де йдеться про заходи, спрямовані на «…підвищення ролі книги у суспільно-політичному та історико-культурному житті населення…». Як усе виглядає насправді, чим живе і на що опирається бібліотечна справа в Україні — спробуємо розібратися.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:54:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 10
Актуально
В. Вергунов
БІБЛІОТЕЧНЕ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ
Як підвищити роль книги у суспільному житті
© ВЕРГУНОВ Віктор Анатолійович. Директор Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки На-
ціональної академії аграрних наук України. Член-кореспондент НААН. Віце-президент Асоціації бібліо-
тек України (Київ). 2011.
Майже 53 тисячі працівників із 40 тисяч бібліотечних закладів України в
останній день вересня відзначили професійне свято. За місяць до того Укра-
їна зустріла 20-ту річницю незалежності. Тож бібліотечна галузь слідом за
країною має підсумувати надбання і втрати, накреслити перспективи роз-
витку. Принаймні так задекларовано в пункті 2 Указу Президента України
№ 471/98 від 14 травня 1998 р. «Про встановлення Всеукраїнського дня бі-
бліотек», де йдеться про заходи, спрямовані на «…підвищення ролі книги у
суспільно-політичному та історико-культурному житті населення…». Як
усе виглядає насправді, чим живе і на що опирається бібліотечна справа в
Україні — спробуємо розібратися.
УСПАДКОВАНІ КНИГОЗБІРНІ
ТА НАСЛІДКИ ЇХ «ОПТИМІЗАЦІЇ»
Від колишнього Радянського Союзу біб-
ліотечна справа України успадкувала до-
сить потужну й розгалужену за призначен-
ням систему публічних, спеціальних, спеціа-
лізованих бібліотек, працівники якої мали
високий соціальний статус. У роки пануван-
ня комуністичної ідеї книгозбірні взагалі
були одним із пріоритетів державної політи-
ки. Більше того, для різних прошарків су-
спільства вони тривалий час залишались обо-
в’язковою умовою справжньої освіченості.
На сьогодні в Україні діють понад 18000
публічних бібліотек (разом зі спеціалізова-
ними для дітей та юнацтва), з них близько
14800 у сільській місцевості. Більшість під-
порядковано Міністерству культури Украї-
ни. Але поза увагою відомства залишаються
21000 бібліотек у школах, 224 — у вищих на-
вчальних закладах, 101 — у системі НАН
України, 257 — НААН і Міністерства аграр-
ної політики та продовольства України, 928
медичних бібліотек усіх типів, 79 — Україн-
ського товариства сліпих, 253 — системи
Міністерства оборони України. Крім того,
до кінця не обраховано кількість книгозбі-
рень Міністерства внутрішніх справ Украї-
ни, профспілкових, технічних, а також ін-
ших відомчих і спеціалізованих.
Мусимо констатувати, що за 20 років су-
веренності ліквідовано 4000 бібліотек, у т.ч.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 10 45
3400 сільських *. Це не може не хвилюва-
ти, бо провідні історики країни стверджу-
ють, що саме в сільській місцевості сфор-
мувалась і зберігається генетична іденти-
фікація української нації.
Складається враження, що через активні
реформації в усіх ділянках виконавчої вла-
ди одіозна «оптимізація» бібліотечної сис-
теми і далі розгортатиметься в геометрич-
ній прогресії. У цій ситуації ніхто чомусь
серйозно не замислюється про бібліотечні
фонди, які становлять національне надбан-
ня, сформоване віками коштом платників
податків.
Безперечно, є й інші проблеми. Серед
них на перше місце виношу рівень напо-
внення бібліотечних фондів. Скажімо, до
1990 р. Державна наукова сільськогоспо-
дарська бібліотека НААН — головна кни-
гозбірня вітчизняної аграрної галузі — що-
річно отримувала 20–25 тис. новітніх, у т.ч.
іноземних, галузевих видань. А тепер різ-
ними шляхами, завдяки нашій винахідли-
вості і креативності, лише 4 тис. За таких
умов більшість сільських бібліотек щонай-
ліпше має тільки щорічну передплату на
обмежену кількість не фахової, а загально-
національної, зазвичай політично заанга-
жованої періодики, а то й узагалі роками
нічого не одержує, хоч існує міжнародний
стандарт наповнення — 10% і його ніхто не
скасовував.
Окреме питання — соціальні гарантії.
Сьогодні більшість сільських і навіть
шкільних бібліотекарів працюють непо-
вний робочий день, на півставки, яка ста-
новить половину прожиткового мінімуму.
Безперечно, ці два показники були і зали-
шаються базовими для всього іншого,
пов’язаного з нормальним функціонуван-
ням будь-якої бібліотеки як до 1991 р., так і
нині.
Матеріально-технічна база книгозбірень
завжди бажала бути кращою. Не секрет, що
деякі приміщення десятиліттями не ремон-
тували капітально. Щодо інформатизації
технологічних процесів відповідно до ви-
мог сьогодення, то в більшості районних,
міських, обласних і державних бібліотеч-
них установ усе перебуває на рівні застарі-
лої комп’ютерної техніки. А ідея колишньо-
го уряду дати кожному селу комп’ютер за-
вдяки фінансовій підтримці Б. Гейтса була
однозначно приречена на фіаско через по-
літичний підтекст.
Через утрату престижності за останнє де-
сятиліття фактично «розмито» фахову під-
готовку бібліотекарів у вищих навчальних
закладах шляхом підміни назв у лоні супут-
ніх спеціальностей. Надзвичайно прикро,
що Київський національний університет
культури і мистецтв практично не готує бі-
бліотекарів, хоч його створили насамперед з
цією метою. Гарний і добре продуманий ме-
неджмент навчального закладу для «клуб-
ної культури», за всієї поваги до його керма-
нича, до села, на жаль, «не добігає». Як, до
речі, і більшість випускників культосвітучи-
лищ. При цьому вони активно поповнюють
лави тих, хто «не пашет, не сеет, не строит, а
гордится общественным строем».
І все-таки в Україні є бібліотеки, що від-
повідають сучасним світовим вимогам, у
них створено всі умови для гідного ін фор-
маційно-бібліотечного забезпечення. У пер-
шу чергу, це шість національних бібліотек,
10 державних, 72 обласних. До їх числа я б
зарахував більшість книгозбірень держав-
них вищих навчальних закладів, а також
ті, що за чинним законодавством належать
до категорії спеціальних або, як кажуть, на-
укових. Безперечно, є позитивні зрушен-
ня і в окремих районних, міських, селищ-
них, шкільних, навіть сільських бібліотеках.
* Порівняймо нашу ситуацію з заокеанською. Не-
зважаючи на всі преференції від інформатизації, а
головне, державну і фінансову підтримку, у США
кількість бібліотек уже не один рік залишається на
позначці 117341.
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 10
Якщо порахувати всі успішні, то у кращо-
му випадку вийдемо на цифру 3000. Ці за-
клади і всі, хто там працює, — справжня
гордість нашої нації.
ЗАГАРТОВАНІ БЮРОКРАТИЧНИМИ
ВИПРОБУВАННЯМИ
Усіх вітчизняних бібліотекарів і з успіш-
них, і з проблемних установ об’єднує ен-
тузіазм, який, на жаль, поступово згасає. Го-
ловна причина прихована в елементарній
безтурботності чи самовпевненості (мовляв,
куди вони подінуться!) держави. Складаєть-
ся враження, що все здебільшого обмежуєть-
ся деклараціями, а продуманого держав-
ницького підходу не існує, навіть попри на-
явність понад 80 відповідних законодавчих
актів, які часто-густо суперечать один одно-
му. Враховуючи рівень інформатизації біб-
ліотек у провідних країнах, а також реаль-
ний стан більшості сільських книгозбірень,
правильніше буде назвати нашу бібліотечну
систему «шевченківською» або описати її
словами видатної поетеси Ліни Костенко:
«…ще назва є, а річки вже немає, пожовкли
верби, висохли яри...»
Напевно, по-іншому не могло бути, адже
координація діяльності різних типів біб-
ліотек розпорошена між майже двома де-
сятками різних систем і відомств. У цій си-
туації актуальним залишається питання:
хто господар у «бібліотечній хаті»?
Як уже зазначав, законодавчо за бібліо-
теки і бібліотечну справу відповідає Мініс-
терство культури України через невеличке
за чисельністю управління, що координує
свою роботу безпосередньо з відповідальни-
ми від уряду, а також вертикалі вико навчої
влади на місцях. Зрозуміло, що з об’єктивних
причин урядовий орган не може, та й, скорі-
ше, не хоче впливати на ситуацію, що скла-
лася. При цьому потрібно віддати Мінкуль-
тури належне за професійну опіку над свої-
ми, передусім, провідними бібліотеками як
через бюджет, так і через інші привілеї.
Не можу не позаздрити колегам, які ма-
ють такого багаторічного однодумця і кура-
тора, як академік Ю.П. Богуцький. Завдяки
його державницькому баченню біб ліотечних
проблем за часів третього Президента Укра-
їни практично всі головні бібліотеки, підпо-
рядковані Міністерству культури, отрима-
ли статус національних, а їхні працівники
порівняно з іншими відомствами здобули
найбільше вищих державних нагород. Та й
усілякі міжнародні проекти, запропоновані
світовою спільнотою і реалізовані через
Українську бібліотечну асоціацію, перебу-
вають під опікою профільного міністерства.
Але як бути іншим бібліотечним установам,
коли у структурах, яким вони підпорядкова-
ні бюджетно, на всі прохання і пропозиції
щодо модернізації та забезпечення новітніми
технічними засобами переводять стрілки на
Міністерство культури України — мовляв, це
його справа! За роки директорства я не-
одноразово звертався туди з проханням про-
фінансувати наші теоретичні і практичні
розробки, навіть пропонував організувати
відкритий конкурс. Насамперед, ішлося про
методичні напрацювання для всієї бібліо-
течної галузі. Відповіді не було, як, до речі, і
на інші ініціативи. Найвищим проявом «ро-
зуміння» всіх наших проблем і, головне, здо-
бутків для інформаційно-бібліотечного су-
проводження агропромислового виробни-
цтва — провідного сектору економіки Украї-
ни — стала відмова міністерства, яке тоді
очолювала Оксана Білозір, у наданні нам
статусу Національної бібліотеки, тоді як
інші вісім міністерств, що узгоджували це
питання до проекту Указу Президента Укра-
їни, дали свою згоду.
Ще один характерний приклад «розумін-
ня» проблем у діяльності не тільки бібліо-
тек нашої системи, але й усіх, зарахованим
чинним законодавством до категорії спеці-
альних (наукових). Маю на увазі законо-
проект № 3077 від 28.08.2008 «Про внесен-
ня змін до Закону України «Про бібліотеки
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 10 47
і бібліотечну справу» щодо «вдосконален-
ня правових відносин у сфері бібліотечної
справи», поданий до парламенту від тодіш-
нього прем’єр-міністра України Юлії Тимо-
шенко. Його ініціювало Міністерство куль-
тури, «широко обговорила» у своєму колі
Українська бібліотечна асоціація, після
чого, як виявилося в «Пояснювальній за-
писці», підтримало сім міністерств, а ще
два внесли зауваження. Як показав час, це
був намір зняти «науковість» у діяльності
всіх спеціальних бібліотек, а відповідно, і
соціальні гарантії працівників. Для ДНСБ
це фактично означало повну неспромож-
ність продовжити всі ті позитивні процеси,
що й так відбувалися без участі Мінкульту,
а головне, вкотре унаочнювало зневагу до
нашого доробку. Якби не принципова пози-
ція президента НАН України академіка
Б.Є. Патона і народного депутата України
С.М. Рижука, «запевнення» Володимира
Яворівського, буцімто це лише «технічні
зміни», могли б вилитися в черговий ко-
лапс для наукового складника вітчизняної
бібліотечної справи. До речі, ніхто з колег
із системи Мінкультури не відгукнувся на
мої прохання посприяти у знятті ганебного
пункту із законопроекту № 3077.
Проте проблеми і багаторічні непорозу-
міння загартовують. Удалося знайти спіль-
ну мову і, головне, підтримку у розв’язанні
нагальних питань не тільки в НААН, а й у
Мінагропродполітики. Принаймні три його
очільники — С.М. Рижук, Ю.Ф. Мельник,
М.В. Присяжнюк — нас, 1114 бібліотекарів
з 257 аграрних науково-освітніх установ, у
межах можливостей чують і подеколи ма-
теріально підтримують. Наприклад, упро-
довж 2010–2011 рр. міністерство замовило
і профінансувало два галузевих бібліотеч-
них стандарти. Зрозуміло, що маємо споді-
вання і на більше. Не менш важливо, що
профільне відомство разом з НААН шанує
своїх бібліотекарів і сприяє репрезентації
бібліотечних фондів, передусім на міжна-
родному рівні, бо, як кажуть, «дорогу подо-
лає той, хто йде».
ПОСТУПАЛЬНІ КРОКИ
У 20-х рр. ХХ ст. в Україні успішно
об’єднали (зважаючи на спільну функ-
цію — зберігати документи) бібліотечну й
архівну справу через відповідний Держав-
ний комітет.
Сьогодні назріла потреба відновити
структуру такого типу, створивши Націо-
нальну агенцію з питань бібліотек і бібліо-
течної справи. Ураховуючи просвітницьку
функцію бібліотек, було б доречно заснува-
ти її у складі Міністерства культури чи на-
віть Міністерства освіти. З огляду на вели-
ку кількість книгозбірень та їхніх праців-
ників можна взагалі говорити про безпосе-
реднє підпорядкування Кабінету Міністрів
України. Розмістити новоутворення до-
цільно при Національній бібліотеці Украї-
ни ім. В.І. Вернадського НАН України.
Для повноцінної діяльності Агенції вико-
навчою і законодавчою владою в часи держав-
ності вже зроблено низку корисних кроків:
• у 1995 р. прийнято Закон України «Про
бібліотеки і бібліотечну справу» зі зміна-
ми і доповненнями в 2000, 2009 рр.;
• 14 травня 1998 р. започатковано Все-
український день бібліотек;
• 30 вересня 2009 р. уперше проведено роз-
ширене спеціальне засідання Кабінету Мі-
ністрів України «Про сучасний стан біб-
ліотек, актуальні проблеми розвитку біб-
ліотечної справи та шляхи їх вирішення»;
• схвалено розпорядженням Кабінету Мі-
ністрів України № 1579 від 23 грудня
2009 р. Концепцію Державної цільової
національно-культурної програми ство-
рення єдиної інформаційної бібліотечної
системи «Бібліотека–ХХІ»;
• прийнято Закон України № 3274-VI від
21 квітня 2011 р. щодо заборони привати-
зації приміщень, де розташовано бібліоте-
ки, книгарні, державні видавництва.
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2011, № 10
Останні дві позиції повністю відповіда-
ють положенням про завдання бібліотечної
галузі, які Президент України В.Ф. Янукович
виголосив у «Посланні українському наро-
ду» 3 червня 2010 р. Їх наведено серед ін-
ших чинників економічного зростання Укра-
їни до 2020 р., а створення електронної бі-
бліотеки названо головним завданням.
Національна агенція з питань бібліотек і
бібліотечної справи і потрібна для того,
щоб здійснити це послідовно, динамічно,
скоординовано. Потрібні також кваліфіко-
вані бібліотекарі, працю яких нова влада
нарешті не лише помітила, а й гідно відзна-
чила. Показово, що серед 2000 нагородже-
них ювілейною медаллю «20 років неза-
лежності України» є 15 бібліотекарів.
Із зазначеного вище випливають кілька
пропозицій, передовсім до виконавчої та
законодавчої гілок влади:
• оголосити 2012 р. Роком бібліотек Украї-
ни і відзначити на державному рівні
975-річчя створення всесвітньо відомої
біб ліотеки Ярослава Мудрого. Якщо офі-
ційні кола залишаться байдужими, вшану-
вати знаменну подію шляхом організації в
жовтні 2012 р. міжнародної конференції
при Національній бібліотеці України імені
В.І. Вернадського, прийнявши відповідну
постанову Президії НАН України;
• провести парламентські слухання «Стан
і перспективи розвитку бібліотечної
справи України»;
• задля подолання відомчих проблем у ді-
яльності 40 тис. бібліотек України ство-
рити Національну агенцію з питань біб-
ліотек і бібліотечної справи;
• доручити новоствореній координаційній
інституції розробити і затвердити через від-
повідну постанову Верховної Ради України
«Концепцію розвитку бібліотек і бібліотеч-
ної справи в Україні до 2020 року», яку
попередньо обговорити на спеціально
скликаній Всеукраїнській конференції
біб ліотечних працівників у травні 2012 р.
Вірю, що найближчим часом у щорічних
звітах про діяльність уряду з-поміж пріо-
ритетів або здобутків поряд зі стадіонами і
дорогами з’явиться нова графа — кількість
побудованих бібліотек в Україні. Бо, як ка-
жуть, «інтриги інтригами, а церкви, діти,
книги і добрі справи зостаються у віках».
До 2020 р. залишилося не так багато, тож
будемо вірити у краще, як писав Хорхе
Луїс Борхес: «І уявив собі я рай, що схо-
жий на бібліо теку».
Між іншим, бібліотека може не тільки
бути цим раєм, а й творити його. За істо-
ричними свідченнями, Анна Ярославна
привезла до Франції літописи Ярослава
Мудрого з його знаменитої бібліотеки, за-
снованої в 1037 р. З них європейці навчи-
лися вирощувати яблуні, груші, волоський
горіх, вишні, сливи, виноград у спеціалізо-
ваних садово-паркових ландшафтних са-
дах, або, як тоді говорили, «раях». Вони
дали початок сільськогосподарській до-
слідній справі — елементові культури будь-
якої нації.
Від редакції. Державній науковій сіль-
ськогосподарській бібліотеці НААН випо-
внюється 90 років. З нагоди ювілею і врахо-
вуючи її вагомий внесок в інформаційно-
бібліотечне супроводження наукового забез-
печення вітчизняного агропромислового
виробництва, міжнародне визнання її профе-
сійних здобутків, генеральний директор На-
ціональної бібліотеки України імені В.І. Вер-
надського НАН України академік НАН Укра-
їни О.С. Онищенко, генеральний директор
Національної парламентської бібліотеки Ук-
раїни Т.І. Вилегжаніна, генеральний дирек-
тор Національної бібліотеки України для ді-
тей Герой України А.С. Кобзаренко і ще 6 ке-
рівників провідних книгозбірень країни ви-
ступили з листом-звер ненням до Глави
держави із пропозицією надати Державній
науковій сільськогосподарській бібліотеці
НААН статус Національної.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29357 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:54:20Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вергунов, В. 2011-12-10T23:12:44Z 2011-12-10T23:12:44Z 2011 Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) / В. Вергунов // Вісн. НАН України. — 2011. — № 10. — С. 44-48. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29357 Майже 53 тисячі працівників із 40 тисяч бібліотечних закладів України в останній день вересня відзначили професійне свято. За місяць до того Україна зустріла 20-ту річницю незалежності. Тож бібліотечна галузь слідом за країною має підсумувати надбання і втрати, накреслити перспективи розвитку. Принаймні так задекларовано в пункті 2 Указу Президента України № 471/98 від 14 травня 1998 р. «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек», де йдеться про заходи, спрямовані на «…підвищення ролі книги у суспільно-політичному та історико-культурному житті населення…». Як усе виглядає насправді, чим живе і на що опирається бібліотечна справа в Україні — спробуємо розібратися. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Актуально Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) Article published earlier |
| spellingShingle | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) Вергунов, В. Актуально |
| title | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) |
| title_full | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) |
| title_fullStr | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) |
| title_full_unstemmed | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) |
| title_short | Бібліотечне задзеркалля (Як підвищити роль книги у суспільному житті) |
| title_sort | бібліотечне задзеркалля (як підвищити роль книги у суспільному житті) |
| topic | Актуально |
| topic_facet | Актуально |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29357 |
| work_keys_str_mv | AT vergunovv bíblíotečnezadzerkallââkpídviŝitirolʹknigiususpílʹnomužittí |