Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0

Методом дельта-подiбної послiдовностi (ядро Дiрiхле) запроваджено iнтегральне перетворення, породжене на полярнiй осi r ≥ R0 > 0 з двома точками спряження гiбридним диференцiальним оператором Бесселя–Фур’є–Ейлера. By the method of delta-like sequence (Dirichlet kernel), an integral transformation...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Доповіді НАН України
Date:2010
Main Author: Нікітіна, О.М.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2010
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29551
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0 / О.М. Нiкiтiна // Доп. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 12-18. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860246356496482304
author Нікітіна, О.М.
author_facet Нікітіна, О.М.
citation_txt Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0 / О.М. Нiкiтiна // Доп. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 12-18. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Доповіді НАН України
description Методом дельта-подiбної послiдовностi (ядро Дiрiхле) запроваджено iнтегральне перетворення, породжене на полярнiй осi r ≥ R0 > 0 з двома точками спряження гiбридним диференцiальним оператором Бесселя–Фур’є–Ейлера. By the method of delta-like sequence (Dirichlet kernel), an integral transformation generated on the polar axis r ≥ R0 > 0 with two conjugate points by the Bessel–Fourier–Euler hybrid differential operator is introduced.
first_indexed 2025-12-07T18:36:44Z
format Article
fulltext УДК 517.91:532.2 © 2010 О.М. Нiкiтiна Запровадження гiбридного iнтегрального перетворення Бесселя–Фур’є–Ейлера на полярнiй осi r > R0 > 0 (Представлено академiком НАН України М.О. Перестюком) Методом дельта-подiбної послiдовностi (ядро Дiрiхле) запроваджено iнтегральне пере- творення, породжене на полярнiй осi r > R0 > 0 з двома точками спряження гiбридним диференцiальним оператором Бесселя–Фур’є–Ейлера. Вивчення фiзико-технiчних характеристик композитних матерiалiв, якi знаходяться в рiз- них умовах експлуатацiї, математично приводить до задачi iнтегрування сепаратної сис- теми диференцiальних рiвнянь другого порядку на кусково-однорiдному iнтервалi. Одним з ефективних методiв одержання iнтегрального зображення аналiтичного розв’язку таких задач є метод гiбридних iнтегральних перетворень (ГIП), започаткованих у роботi [1]. Осно- ви теорiї ГIП знаходимо в роботi [2]. У даному повiдомленнi запроваджується один з ти- пiв ГIП. Запровадимо методом дельта-подiбної послiдовностi iнтегральне перетворення, поро- джене на множинi I+2 = { r : r ∈ (R0, R1) ⋃ (R1, R2) ⋃ (R2,∞);R0 > 0 } гiбридним диференцiальним оператором (ГДО) Mν,(α) = θ(r −R0)θ(R1 − r)a21Bν,α1 + θ(r −R1)θ(R2 − r)a22 d2 dr2 + θ(r −R2)a 2 3B ∗ α2 , (1) θ(x) — одинична функцiя Хевiсайда [3]; aj > 0, (α) = (α1, α2), j = 1, 3. У рiвностi (1) беруть участь диференцiальнi оператори Бесселя Bν,α1 [4], Ейлера B∗ α2 [5] та Фур’є d2/dr2 [5]: Bν,α1 = d2 dr2 + 2α1 + 1 r d dr − ν2 − α2 1 r2 , B∗ α2 = r2 d2 dr2 + (2α2 + 1)r d dr + α2 2, ν > α1. Означення. За область визначення ГДО Mν,(α) приймемо множину G вектор-функцiй g(r) = {g1(r); g2(r); g3(r)} з такими властивостями: 1) вектор-функцiя f(r) = {Bν,α1 [g1(r)]; g ′′ 2 (r);B ∗ α2 [g3(r)]} неперервна на множинi I+2 ; 2) функцiї gj(r) задовольняють крайовi умови ( α0 11 d dr + β0 11 ) g1(r) ∣∣∣ r=R0 = 0, lim r→∞ [rγg3(r)] = 0; (2) 3) функцiї gj(r) задовольняють умови спряження [( αk j1 d dr + βk j1 ) gk(r)− ( αk j2 d dr + βk j2 ) gk+1(r) ]∣∣∣∣ r=Rk = 0, j, k = 1, 2. (3) 12 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2010, №4 Вважаємо, що виконанi умови на коефiцiєнти: aj > 0, α0 11 6 0, β0 11 > 0, |α0 11| + β0 11 6= 0, αk jm > 0, βk jm > 0, c1kc2k > 0, cjk = αk 2jβ k 1j − αk 1jβ k 2j , 2αj + 1 > 0. Визначимо числа σ1 = c11c12R 2α2+1 2 c21c22R 2α1+1 1 1 a21 , σ2 = c12 c22 R2α2+1 2 a22 , σ3 = 1 a23 , вагову функцiю σ(r) = θ(r −R0)θ(R1 − r)σ1r 2α1+1 + θ(r −R1)θ(R2 − r)σ2 + θ(r −R2)σ3r 2α2−1 i скалярний добуток (u(r), v(r)) = ∞∫ R0 u(r)v(r)σ(r) dr ≡ R1∫ R0 u1(r)v1(r)σ1r 2α1+1dr + R2∫ R1 u2(r)v2(r)σ2dr + + ∞∫ R2 u3(r)v3(r)σ3r 2α2−1dr, u ∈ G, v ∈ G. (4) Для u ∈ G та v ∈ G з умов спряження (3) випливає базова тотожнiсть [uk(r)v ′ k(r)− vk(r)u ′ k(r)] ∣∣∣ r=Rk = c2k c1k [uk+1(r)v ′ k+1(r)− u′k+1(r)vk+1(r)] ∣∣∣ r=Rk . (5) На основi базової тотожностi (5), властивостей функцiй u ∈ G та v ∈ G й структури σ1, σ2, σ3 встановлюємо рiвнiсть (Mν,(α)[u], v) = (u,Mν,(α)[v]). (6) Рiвнiсть (6) означає, що ГДО Mν,(α) самоспряжений. Отже, його спектр дiйсний [6]. Оскiльки ГДО Mν,(α) має на множинi I+2 одну особливу точку r = ∞, то його спектр неперервний. Можна вважати, що спектральний параметр β ∈ (0,∞) i йому вiдповiдає спектральна вектор-функцiя Vν,(α)(r, β) = 2∑ j=1 θ(r −Rj−1)θ(Rj − r)Vν,(α);j(r, β) + θ(r −R2)Vν,(α);3(r, β). (7) Функцiї Vν,(α);j(r, β) знайдемо як обмежений на множинi I+2 розв’язок сепаратної систе- ми диференцiальних рiвнянь Бесселя, Фур’є та Ейлера (Bν,α1 + b21)Vν,(α);1(r, β) = 0, r ∈ (R0, R1), ( d2 dr2 + b22 ) Vν,(α);2(r, β) = 0, r ∈ (R1, R2), (B∗ α2 + b23)Vν,(α);3(r, β) = 0, r ∈ (R2,∞) (8) за однорiдною крайовою умовою в точцi r = R0 та умовами спряження (3); b2j = (β2 + k2j ), k2j > 0, j = 1, 3. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2010, №4 13 Фундаментальну систему розв’язкiв для диференцiального рiвняння Бесселя (Bν,α1 + + b21)v = 0 утворюють функцiї Бесселя першого роду Jν,α1 (b1r) та Nν,α1 (b1r) [4]; фунда- ментальну систему розв’язкiв для диференцiального рiвняння Фур’є (d2/dr2 + b22)v = 0 утворюють тригонометричнi функцiї v1 = cos b2r та v2 = sin b2r [5]; фундаментальну систе- му розв’язкiв для диференцiального рiвняння Ейлера (B∗ α2 + b23)v = 0 утворюють функцiї v1 = r−α2 cos(b3 ln r) та v2 = r−α2 sin(b3 ln r) [5]. Якщо покласти Vν,(α);1(r, β) = A1Jν,α1 (b1r) +B1Nν,α1 (b1r), r ∈ (R0, R1), Vν,(α);2(r, β) = A2 cos b2r +B2 sin b2r, r ∈ (R1, R2), Vν,(α);3(r, β) = A3r −α2 cos(b3 ln r) +B3r −α2 sin(b3 ln r), r ∈ (R2,∞), (9) то крайова умова в точцi r = R0 та умови спряження (3) для визначення шести величин Aj , Bj (j = 1, 3) дають алгебраїчну систему з п’яти рiвнянь: u01ν,α1;11(b1R0)A1 + u02ν,α1;11(b1R0)B1 = 0, u11ν,α1;j1(b1R1)A1 + u12ν,α1;j1(b1R1)B1 − v11j2(b2R1)A2 − v12j2(b2R1)B2 = 0, j = 1, 2, v21j1(b2R2)A2 + v22j1(b2R2)B2 − Y 21 α2;j2(b3, R2)A3 − Y 22 α2;j2(b3, R2)B3 = 0. (10) Алгебраїчна система (10) сумiсна. Якщо взяти A1 = −A0u 02 ν,α1;11(b1R0), B1 = = A0u 01 ν,α1;11(b1R0), де A0 пiдлягає вибору, то перше рiвняння системи (10) стає тотожнiстю, а решта рiвнянь утворюють двi послiдовно незалежнi алгебраїчнi системи по два рiвняння в кожнiй. У системi (10) беруть участь такi функцiї: um1 ν,α1;j1(b1Rm) = ( αm j1 ν − α1 Rm + βm j1 ) Jν,α1 (b1Rm)− αm j1b 2 1RmJν+1,α1+1(b1Rm), m = 0, 1, um2 ν,α1;j1(b1Rm) = ( αm j1 ν − α1 Rm + βm j1 ) Nν,α1 (b1Rm)− αm j1b 2 1RmNν+1,α1+1(b1Rm), j, k, i = 1, 2, vi1jk(b2Rm) = −αi jkb2 sin b2Ri + βi jk cos b2Ri; v i2 jk(b2Rm) = αi jkb2 cos b2Ri + βi jk sin b2Ri, Y 21 α2;j2(b3, Rm) = [(β2 j2 − α2R −1 2 α2 j2) cos(b2 lnR2)− α2 j2b3R −1 2 sin(b2 lnR2)]R −α2 2 , Y 22 α2;j2(b3, R2) = [(β2 j2 − α2R −1 2 α2 j2) sin(b2 lnR2) + α2 j2b3R −1 2 cos(b2 lnR2)]R −α2 2 , i = 1, 2. У результатi розв’язання алгебраїчної системи (10) за стандартною схемою [7] й пiдста- новки отриманих значень Aj, Bj у рiвностi (9) маємо функцiї Vν,(α);1(r, β) = c21c22b2b3 R2α2+1 2 [u01ν,α1;11(b1R0)Nν,α1 (b1r)− u02ν,α1;11(b1R0)Jν,α1 (b1r)], Vν,(α);2(r, β) = c22b3 R2α2+1 2 [δν,α1;11(b1R0, b1R1)ϕ 1 22(b2R1, b2r)− − δν,α1;21(b1R0, b1R1)ϕ 1 12(b2R1, b2r)], Vν,(α);3(r, β) = ων,(α);2(β)r −α2 cos(b3 ln r)− ων,(α);1(β)r −α2 sin(b3 ln r). (11) 14 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2010, №4 У рiвностях (11) позначення загальноприйнятi [2]. Наявнiсть вагової функцiї σ(r), спектральної вектор-функцiї Vν,(α)(r, β) та спектральної щiльностi Ων,(α)(β) = β[b3(β)] −1([ων,(α);1(β)] 2 + [ων,(α);2(β)] 2)−1 дозволяє визначити пряме Hν,(α) й обернене H−1 ν,(α) гiбридне iнтегральне перетворення, по- роджене на множинi I+2 ГДО Mν,(α) [2]: Hν,(α)[g(r)] = ∞∫ R0 g(r)Vν,(α)(r, β)σ(r) dr ≡ g̃(β), g(r) ∈ G, (12) H−1 ν,(α)[g̃(β)] = 2 π ∞∫ 0 g̃(β)Vν,(α)(r, β)Ων,(α)(β) dβ ≡ g(r). (13) Математичним обгрунтуванням правил (12), (13) є твердження. Теорема 1 (про iнтегральне зображення). Якщо вектор-функцiя f(r) = [θ(r −R0)θ(R1 − r)rα1+1/2 + θ(r −R1)θ(R2 − r) · 1 + θ(r −R2)r α2−1/2]g(r) неперервна, абсолютно сумовна й має обмежену варiацiю на множинi [R0,∞), то для будь-якого r ∈ I+2 справджується iнтегральне зображення g(r) = 2 π ∞∫ 0 Vν,(α)(r, β)Ων,(α)(β) ∞∫ R0 g(ρ)Vν,(α)(ρ, β)σ(ρ) dρdβ. (14) Доведення. В основi доведення теореми знаходиться невласний подвiйний iнтеграл I ≡ 2 π ∞∫ R0 ∞∫ 0 Ψ(λ)Vν,(α)(r, λ)Ων,(α)(λ) dλVν,(α)(r, β)σ(r) dr = Ψ(β), (15) якщо λ = β ∈ (0,∞). Якщо λ = β∈(0,∞), то I = 0. Рiвнiсть (15) одержується методом дельта-подiбної послiдовностi — ядро Дiрiхле. При цьому функцiя Ψ(λ) повинна бути неперервною, абсолютно сумовною з обмеженою варiа- цiєю, забезпечуючи абсолютну й рiвномiрну збiжнiсть iнтеграла за λ. Припустимо, що функцiя g(r) = 2 π ∞∫ 0 Ψ(β)Vν,(α)(r, β)Ων,(α)(β) dβ. (16) Помножимо рiвнiсть (16) на вираз Vν,(α)(r, λ)σ(r)dr, λ — довiльне додатне число, й про- iнтегруємо за r вiд r = R0 до r = ∞. З урахуванням рiвностi (15) маємо функцiю Ψ(λ) = ∞∫ R0 g(r)Vν,(α)(r, λ)σ(r) dr. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2010, №4 15 Пiдставивши в рiвнiсть (16) функцiю Ψ(β) = ∞∫ R0 g(ρ)Vν,(α)(ρ, β)σ(ρ) dρ, приходимо до iнтегрального зображення (14). Зауваження. Якщо вектор-функцiя g(r) кусково-неперервна, то в рiвностi (14) злiва замiсть g(r) треба писати [g(r − 0) + g(r + 0)]/2. Побудова алгебри ГДО Mν,(α) здiйснюється за допомогою основної тотожностi ГIП ГДО Mν,(α), визначеного рiвнiстю (1). Визначимо величини та функцiї: h1 = a21σ1R 2α1+1 1 c−1 11 , h2 = a22σ2c −1 12 , Zk ν,(α);i2(β) = ( αk i2 d dr + βk i2 ) Vν,(α);k+1(r, β) ∣∣∣ r=Rk , g̃1(β) = R1∫ R0 g1(r)Vν,(α);1(r, β)σ1r 2α1+1dr, i, k = 1, 2; g̃2(β) = R2∫ R1 g2(r)Vν,(α);2(r, β)σ2dr, g̃3(β) = ∞∫ R2 g3(r)Vν,(α);3(r, β)σ3r 2α2−1dr. Теорема 2 (про основну тотожнiсть). Якщо вектор-функцiя f = {Bν,α1 [g1(r)]; g ′′ 2 (r);B ∗ α2 [g3(r)]} неперервна на множинi I+2 , а функцiї gj(r) задовольняють умови спряження [( αk j1 d dr + βk j1 ) gk(r)− ( αk j2 d dr + βk j2 ) gk+1(r) ]∣∣∣∣ r=Rk = ωjk, j, k = 1, 2, (17) та крайовi умови ( α0 11 d dr + β0 11 ) g1(r) ∣∣∣ r=R0 = g0, lim r→∞ r2α2+1 ( dg3 dr Vν,(α);3(r, β) − g3(r) dVν,(α);3(r, β) dr ) = 0, (18) то справджується основна тотожнiсть ГIП ГДО Mν,(α): Hν,(α)[Mν,(α)[g(r)]] = −β2g̃(β)− − 3∑ j=1 k2j g̃j(β) + a21σ1(−α0 11) −1R2α1+1 0 Vν,(α);1(R0, βn)g0 + + 2∑ k=1 hk[Z k ν,(α);12(β)ω2k − Zk ν,(α);22(β)ω1k]. (19) 16 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2010, №4 Доведення. У справедливостi рiвностi (19) переконаємося, якщо проiнтегруємо пiд знаком iнтегралiв два рази частинами, скористаємося властивостями функцiй Vν,(α);j(r, β), структурою σ1, σ2, σ3 та базової тотожностi на випадок, коли умови спряження неоднорiднi: [g′k(r)Vν,(α);k(r, β) − gk(r)V ′ ν,(α);k(r, β)] ∣∣∣ r=Rk = c21 c1k [g′k+1(r)Vν,(α);k+1(r, β) − − gk+1(r)V ′ ν,(α);k+1(r, β)] ∣∣∣ r=Rk + 1 c1k [Zk ν,(α);12(β)ω2k − Zk ν,(α);22(β)ω1k]. Логiчну схему застосування запровадженого формулами (12), (13) ГIП покажемо на однiй з типових задач математичної фiзики неоднорiдних середовищ. Задача квазiстатики. Побудувати обмежений в областi D = {(t, r) : t ∈ (0,∞), r ∈ I+2 } розв’язок сепаратної системи диференцiальних рiвнянь параболiчного типу [8] ∂u1 ∂t + χ2 1u1 − a21Bν,α1 [u1] = f1(t, r), r ∈ (R0, R1), ∂u2 ∂t + χ2 2u2 − a22 ∂2u2 ∂r2 = f2(t, r), r ∈ (R1, R2), ∂u3 ∂t + χ2 3u3 − a23B ∗ α2 [u3] = f3(t, r), r ∈ (R2,∞), (20) за початковими умовами uj(t, r)|t=0 = gj(r), r ∈ (Rj−1;Rj), j = 1, 3; R3 = ∞, (21) крайовими умовами ( α0 11 ∂ ∂r + β0 11 ) u1(t, r) ∣∣∣∣ r=R0 = g0(t), lim r→∞ [rγu3(t, r)] = 0 (22) та умовами спряження [( αk j1 ∂ ∂r + βk j1 ) uk(t, r)− ( αk j2 ∂ ∂r + βk j2 ) uk+1(t, r) ]∣∣∣∣ r=Rk = ωjk(t), j, k = 1, 2. (23) Розв’язання. За вiдомою логiчною схемою [2] одержуємо iнтегральне зображення єди- ного аналiтичного розв’язку параболiчної задачi (20)–(23): uj(t, r) = 3∑ k=1 t∫ 0 Rk∫ Rk−1 Hν,(α);jk(t− τ, r, ρ)[fk(τ, ρ) + δ+(τ)gk(ρ)]σkϕk(ρ) dρdτ + + t∫ 0 Wν,(α);1j(t− τ, r)g0(τ) dτ + + 2∑ k=1 hk t∫ 0 [Rk,j ν,(α);12(t− τ, r)ω2k(τ)−Rk,j ν,(α);22(t− τ, r)ω1k(τ)] dτ, (24) j = 1, 3, ϕ1(r) = r2α1+1, ϕ2(r) = 1, ϕ3(r) = r2α2−1, R3 = ∞. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2010, №4 17 У рiвностях (24) беруть участь головнi розв’язки даної параболiчної задачi: 1) функцiї впливу Hν,(α);jk(t, r, ρ) = 2 π ∞∫ 0 e−(β2+χ2 1 )tVν,(α);j(r, β)Vν,(α);k(ρ, β)Ων,(α)(β) dβ, j, k = 1, 3, (25) породженi неоднорiднiстю системи; 2) функцiї Грiна Wν,(α);1j(t, r) = 2 π ∞∫ 0 e−(β2+χ2 1 )t(−α0 11) −1Vν,(α);1(R0, β)Vν,(α);j(r, β) × × Ων,(α)(β) dβa 2 1σ1R 2α1+1 0 , j = 1, 3, (26) породженi крайовою умовою в точцi r = R0; 3) функцiї Грiна Rk,j ν,(α);i2(t, r) = 2 π ∞∫ 0 e−(β2+χ2 1 )tVν,(α);j(r, β)Z k ν,(α);i2(β)Ων,(α)(β) dβ, i, k = 1, 2, j = 1, 3, (27) породженi неоднорiднiстю умов спряження. Зауважимо, що iнтегральне зображення (24) розв’язку даної параболiчної задачi носить алгоритмiчний характер, що дозволяє використовувати його як у теоретичних дослiджен- нях, так i в iнженерних розрахунках. 1. Уфлянд Я.С. О некоторых новых интегральных преобразованиях и их приложениях к задачам ма- тематической физики // Вопросы математической физики. – Ленинград, 1976. – С. 93–106. 2. Ленюк М.П., Шинкарик М. I. Гiбриднi iнтегральнi перетворення (Фур’є, Бесселя, Лежандра). Ч. 1. – Тернопiль: Економ. думка, 2004. – 368 с. 3. Шилов Г. Е. Математический анализ. Второй спец. курс. – Москва: Наука, 1965. – 328 с. 4. Ленюк М.П. Исследование основных краевых задач для диссипативного волнового уравнения Бес- селя. – Киев, 1983. – 62 с. – (Препр. / АН УССР. Ин-т математики; 83.3). 5. Степанов В. В. Курс дифференциальных уравнений. – Москва: Физматгиз, 1959. – 468 с. 6. Березанский Ю.М. Разложение по собственным функциям самосопряженных оператором. – Киев: Наук. думка, 1965. – 798 с. 7. Курош А. Г. Курс высшей алгебры. – Москва: Наука, 1971. – 432 с. 8. Тихонов А.Н., Самарский А.А. Уравнения математической физики. – Москва: Наука, 1972. – 735 с. Надiйшло до редакцiї 18.02.2009НТУ “Харкiвський полiтехнiчний iнститут” О.М. Nikitina Introduction of a Bessel–Fourier–Euler hybrid integral transformation on the polar axis r > R0 > 0 By the method of delta-like sequence (Dirichlet kernel), an integral transformation generated on the polar axis r > R0 > 0 with two conjugate points by the Bessel–Fourier–Euler hybrid differential operator is introduced. 18 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2010, №4
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29551
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1025-6415
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:36:44Z
publishDate 2010
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Нікітіна, О.М.
2011-12-16T17:28:32Z
2011-12-16T17:28:32Z
2010
Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0 / О.М. Нiкiтiна // Доп. НАН України. — 2010. — № 4. — С. 12-18. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
1025-6415
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29551
517.91:532.2
Методом дельта-подiбної послiдовностi (ядро Дiрiхле) запроваджено iнтегральне перетворення, породжене на полярнiй осi r ≥ R0 > 0 з двома точками спряження гiбридним диференцiальним оператором Бесселя–Фур’є–Ейлера.
By the method of delta-like sequence (Dirichlet kernel), an integral transformation generated on the polar axis r ≥ R0 > 0 with two conjugate points by the Bessel–Fourier–Euler hybrid differential operator is introduced.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Доповіді НАН України
Математика
Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
Introduction of a Bessel–Fourier–Euler hybrid integral transformation on the polar axis r ≥ R0 > 0
Article
published earlier
spellingShingle Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
Нікітіна, О.М.
Математика
title Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
title_alt Introduction of a Bessel–Fourier–Euler hybrid integral transformation on the polar axis r ≥ R0 > 0
title_full Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
title_fullStr Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
title_full_unstemmed Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
title_short Запровадження гібридного інтегрального перетворення Бесселя–Фур'є–Ейлера на полярній осі r≥R0>0
title_sort запровадження гібридного інтегрального перетворення бесселя–фур'є–ейлера на полярній осі r≥r0>0
topic Математика
topic_facet Математика
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29551
work_keys_str_mv AT níkítínaom zaprovadžennâgíbridnogoíntegralʹnogoperetvorennâbesselâfurêeileranapolârníiosírr00
AT níkítínaom introductionofabesselfouriereulerhybridintegraltransformationonthepolaraxisrr00