Благодійна діяльність українських братств
У статті зроблено аналіз благодійної, філантропічної та меценатської діяльності українських братств.
 Доведено, що православні братства опікували бідних, немічних та вдів; відкривали та утримували шпиталі,
 лічниці та сиротинці. Особливу увагу братства приділяли розвитку української...
Saved in:
| Published in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29604 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Благодійна діяльність українських братств / Л.О. Рощина // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 1. — С. 38-42. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860103971034628096 |
|---|---|
| author | Рощина, Л.О. |
| author_facet | Рощина, Л.О. |
| citation_txt | Благодійна діяльність українських братств / Л.О. Рощина // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 1. — С. 38-42. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | У статті зроблено аналіз благодійної, філантропічної та меценатської діяльності українських братств.
Доведено, що православні братства опікували бідних, немічних та вдів; відкривали та утримували шпиталі,
лічниці та сиротинці. Особливу увагу братства приділяли розвитку української освіти, виступали меценатами
шкільної та друкарської справ.
В статье сделан анализ благотворительной, филантропической и меценатской деятельности украинских
братств. Доказано, что православные братства помогали бедным, старикам и вдовам; открывали и содержали
госпитали, больницы и дома для сирот. Особое внимание братства уделяли развитию украинского образования,
выступали меценатами школьного и печатного дел.
In the article the analysis of eleemosynary, philanthropic and patron of art activity of Ukrainian fraternities is
done. It is led to, that orthodox fraternities cared of poor, feeble and widows; opened and retained hospitals,
lichnitsi and sirotintsi. The special attention of fraternity was spared to development of Ukrainian education,
came forward the patrons of art of school and printing businesses.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:30:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 38
УДК 94(477)
Л.О. Рощина
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ БРАТСТВ
У статті зроблено аналіз благодійної, філантропічної та меценатської діяльності українських братств.
Доведено, що православні братства опікували бідних, немічних та вдів; відкривали та утримували шпиталі,
лічниці та сиротинці. Особливу увагу братства приділяли розвитку української освіти, виступали меценатами
шкільної та друкарської справ.
Соціально-економічні зміни, які відбулись в Україні з проголошенням незалежності,
курс держави на створення соціальних служб для молоді, становлення різноманітних
соціальних організацій змушує звертатись до багатого історичного досвіду соціальної
роботи в минулому. Однією з таких українських організацій, що мала власні форми та
традиції соціальної роботи, були і залишаються братства. Досвід їх діяльності у сфері
соціальної допомоги залишається актуальним і важливим для вивчення. Метою автора
статті є аналіз діяльності українських братств як благодійних та філантропічних організа-
цій, меценатів освіти, друкарської справи тощо.
Проблема благодійної діяльності українських братств знайшла відображення у віт-
чизняній та закордонній історіографії. Під час написання роботи автори використо-
вували дослідження соціологічного, культурологічного та історичного спрямування, роботи
вітчизняних та закордонних дослідників. Серед них слід виділити працю О.В. Безпалько,
в якій автор розглядає соціальну роботу православних братств як складову роботи
в українській громаді [1]. У праці А.Г. Горілого «Історія соціальної роботи в Україні»,
в контексті розгляду всієї історії соціальної роботи, автор торкається питання місця та ролі
українських православних братств у сфері допомоги нужденним, сиротам та старцям [2].
Дослідники А.Я. Єфименко, М.І. Марченко, Н. Полонська-Василенко акцентували увагу
на вивченні історії становлення та розвитку братств [3-5]. Проте в працях цих дослід-
ників містяться окремі дані про соціальну допомогу, яку надавали українські братства
в процесі своєї діяльності. Також під час написання статті автором використовувались
праці дослідників, які вивчали окремі сфери діяльності українських братств: відкриття
та фінансування українських шкіл, меценатство у сфері друкарства тощо. Отже, узага-
льнюючих праць з визначеної проблеми не було, тому спроба розглянути це питання є
актуальною.
Братства – це українські релігійно-національні організації. Своїм корінням вони
сягають XV ст., але найактивніша й наймасовіша їх діяльність припадає на XVI – XVII ст.
Братства об’єднували у своїх лавах ремісників, селян, запорозьких козаків, купців та
українських магнатів. Найстаршим братством було Львівське, первісний Статут якого
відносять приблизно до 1439 р. [6, с. 74]. У Статуті записано, що кожний, хто бажає
вступити в братство, повинен платити спеціальні внески – «вступне» – шість грошів, а
також шість грошів річних і півгроша – щомісяця. Соціальний склад Львівського
братства у різні роки був неоднорідний. У Статуті, прийнятому Львівським братством
1586 р., зазначалося, що братство є організацією міщан, її членом міг стати кожний
православний, незалежно від соціального походження, національності і маєткового цен-
зу [7, с. 48]. Проте засновниками і активними діячами братств були міські ремісники
і торговці. Це засвідчує перший список фундаторів Львівського братства, де немає прі-
звища жодного магната, але значилося багато ремісників і торговців: сидельники Юрій
і Іван Рогатинці, кравець Дмитро Красовський, кожум’яка Лука Губа, торговці Іван
Красовський, Лесько Малецький, Хома Бабіч, Стецько Мороховський, Іван Богатірець
тощо [8, с. 503].
Благодійна діяльність українських братств
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 39
Братчики поділялись на старших і молодших. Періодично скликалися збори. Вибори,
згідно зі статутом, відбувались раз на рік. Заслухавши звіти попередніх колег, обирали
чотирьох братів, яких називали старостами або річниками. Вибрані старшими братами не
мали права відмовитися, інакше б платили штраф – 2,5 фунта воску. Старші братчики готу-
вали різні петиції до королів, вели судові процеси, влаштовували зустрічі, гостини, відправ-
ляли депутатів на сейми, вели листування з патріархами, митрополитами, єпископами та
іншими впливовими патронами церкви. У їх розпорядженні знаходилася казна, з якої вида-
вали гроші на різні споживи братства. Молодші братчики повинні були слухатися старших,
їм підкорятися, ставитися до них з великою повагою і шаною. Старші братчики за всі
доручені їм справи звітували перед зборами.
Значна роль братств у сфері благодійної діяльності. Завданням православних братств
було дбати про зовнішній порядок у храмі, про задоволення його матеріальних потреб,
піклуватися про хворих. Члени братства платили внески, на які влаштовували свята –
«кануни». Згодом братства розширили свої завдання: допомагали членам, які зубожіли
чи потрапили в біду; виступали перед судами і самим королем в обороні православної
церкви; брали участь у спробах відновити єпископію у Львові. Братства спочатку були
переважно організаціями міщан, але поступово набули всестанового характеру. Більшість
членів Луцького братства становили шляхтичі, а в Київському було багато духівництва.
В 1616 році до Київського братства вступили гетьман Петро Сагайдачний із Військом
Запорізьким. Братства рішуче виступали проти патронату, польсько-католицької пропа-
ганди, національних і релігійних обмежень українців, проти неморального життя
духівництва, намагаючись впливати на висвячення гідних пошани людей. Таке «втручання
світських людей», міщан – «кушнірів і кожум’як» – у церковні справи й прерогативи
єпископів викликало з їх боку невдоволення [9, с. 122].
Братчики зобов’язувались стежити за порядком у церкві, дотримуватись релігійності
та моральності у побуті. Вони контролювали дії священиків. Коли вважали, що священик
не дотримується закону або чинить несправедливо, намагались усунути його з посади,
замінити добрими проповідниками і вчителями. Братчики організовували церковний спів,
закладали школи і бібліотеки, поширювали книги, утримували шпиталі, дбали про бідних,
слабих і немічних. Відомо, що в 1522 р. один шпиталь містився на Руській вулиці у Львові,
другий – у галицькому передмісті, коло церкви Богоявлення. У створених братствами
шпиталях запроваджувалося самоврядування. Обрані мешканцями цих закладів старости
займалися питаннями внутрішнього життя шпиталів. Вони, зокрема, складали кошториси,
вирішували, як краще розпорядитися різними доходами. Братства відкривали особливі
«старечі» шинки, доходи від яких направлялись на утримання шпиталів [1, с. 18].
Велику увагу братства приділяли соціальній підтримці найменш захищених представників
суспільства – старих, інвалідів, бездомних, сиріт.
Братчики наглядали за моральністю мирян. Особливо переслідували різних чарівників
та чарівниць і передавали їх єпископському суду. Братчикам заборонялось спілкуватись
також з тими, хто ходить до ворожок і чарівниць. Під пильним наглядом перебували
і вчинки самих членів Львівського Успенського братства. Кожен з них повинен був бути
зразком у всьому. Якщо один з братів знав про провину іншого, то був зобов’язаний про це
доповісти зборам. Якщо ж змовчить, то буде покараний. Статут вимагав, щоб кожний
братчик жив по-християнськи, відвідував хоча б один раз на тиждень церкву, займався
справами милосердя та доброчинності. На початку XVII ст. у Львівському братстві
було запроваджено посаду деспекта, який мав доглядати за моральністю братчиків, допові-
даючи про їх поведінку на зборах [2, с. 35].
Важливою заслугою Львівського братства було налагодження тісних міжслов’ян-
ських зв’язків. Львівські братчики встановили зв’язки з Москвою, Вільном, а також
південнослов’янськими країнами. Так, у 1592 р. Львівське братство відрядило до Москви
велику делегацію, яка складалася з членів братства. До її складу входили братський
священик Михайло і міщани Лука Губа, Микола Добрянський та Іван П’ятницький.
Братчики мали при собі установчі грамоти та листи братства до російського чину
і впливових російських діячів. Змалювавши тяжке становище українського населення під
гнітом Речі Посполитої, братчики просили допомоги в будівництві монастирської
Л.О. Рощина
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 40
лікарні та інших споруд. Водночас братські посланці просили книги московського
видання – Псалтир, Бесіди Йоана Красномовного тощо [5, с. 78]. Від російського
чину братство отримало велику, як на той час, допомогу: п’ять зв’язок соболів та куниць,
50 угорських золотих, 30 російських карбованців. Це було не поодиноке посольство,
виряджене Львівським братством до Росії. Є відомості, що й наступного 1593 р. львівські
братчики делегували до Москви посольство з рекомендаційними листами Олександрій-
ського патріарха Мелетія Пігаса та князя Острозького.
Отже, братства мали чітку структуру, були досить дисциплінованими організаціями.
Значна увага приділялась благодійній та філантропічній діяльності, що виливалась у різні
форми допомоги бідним, убогим і сиротам, будівництво шпиталів, сиротинців тощо.
Свою головну мету братчики бачили у збереженні етнічної самобутності українського
народу. Провідним засобом для її досягнення вони вважали культурно-просвітницьку
діяльність. Необхідність протидіяти наступові католицької культури спричинила появу
братських шкіл. Перша така школа з’явилась у Львові у 1586 р., а незабаром їх почали
створювати скрізь в Україні. На початку ХVІІ ст. братських шкіл налічувалоь коло 30.
Навчатися в них мали право діти всіх станів. Утримувались школи коштом братств. Діти
з незаможних родин і сироти навчались безкоштовно. Головне призначення братських
шкіл – надавати освіту й виховувати відданість давнім традиціям та батьківській вірі.
Значна увага приділялась вивченню церковнослов’янської, книжної української мови,
а також латинської мови [9, с. 256].
У Статуті Львівського братства зазначалось, що школа організована і підтримується
«старанням і турботою всього братства Львівського, храму Пресвятої Богородиці і всього
посполитого народу руського навіть убогих вдовиць, задумуючи ліквідувати нестачу
законної науки» [10, с. 76]. Статут школи передбачав, що викладання повинні вести
філософи, поети, історики тощо. Характерною особливістю Львівської братської школи
з перших днів існування був її демократичний характер. Так, Статут цієї школи вимагав,
щоб кожен учень, незважаючи на соціальне походження, був рівний серед інших.
Вчитель повинен виховувати і любити дітей, як «синів багатих», так і «сиріт убогих»,
і тих, котрі по вулицях ходять, «просячи милостині». У школі повинні бути всі рівні, право
на переваги давали лише знання і сумлінність. Братство дбало про те, щоб у школі
розвивалась товаристськість, повага до вчителів і пошана до людей, достойних як
духовного, так і світського стану. Братчики турбувались про матеріальне забезпе-
чення дітей, виховуючи бідніших, – за їх утриманням і опікою на кошти братські, бо
школа організовувалась для дітей різного стану, убогих та багатих – за рівним
внеском [11, с. 239].
Засновуючи школи, розповсюджуючи освіту, Львівське братство узяло на себе важ-
ливу справу морального виховання підростаючого покоління. Школа, на думку братчиків,
повинна була виконувати як громадянську, так і соціальну функції. Думки, викладені
в Статуті, перегукуються з тим, про що йдеться мова у збірнику «Об воспитанії чад»
(Львів, 1609 р.), який вийшов з братського середовища. Автор рекомендує виховувати
дітей у слухняності і покорі, проте радить уникати жорстоких покарань і залякувань.
Неуважне ставлення родичів і вихователів до виховання дітей автор вважає смертельним
гріхом і погрожує карою в потойбічному світі. Якщо діти недисципліновані, не завжди
себе належно поводять, то слід шукати винних у цьому серед вихователів: як серед
батьків, так і серед вчителів. Автор наголошує на необхідності виховувати дітей з раннього
дитинства, від «першого віку», бо це найбільш сприятливі роки для формування
особистості. Якщо дитина отримала добре виховання в дитинстві, то й надалі не будуть
їй страшні спокуси гріховного життя. Звертаючись до родичів, автор радить приділити
особливо багато уваги вихованню дітей [12, с. 350].
Статут братської школи, а також інша освітня література, що видавало Львівське
братство, зокрема збірник «Об воспитанії чад», засвідчують високий рівень педагогічної
думки. Ці твори були пронизані демократичним духом, мали чітке гуманістичне спря-
мування. Якщо проаналізувати ставлення братчиків до освіти, то побачимо, що в їх працях
йшлося про всезагальність освіти, зазначалось, що місце людини в суспільстві повинно
залежати від освіти, а не від походження.
Благодійна діяльність українських братств
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 41
Львівська братська школа будувалася вже за системою тогочасних західноєвропей-
ських середніх шкіл-гімназій, її основну суть становило вивчення так званих семи вільних
мистецтв – граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії.
Біля джерел Львівської братської школи стояли люди глибокої ерудиції й освіти, світогляд
яких уже ніс на собі відбиток нового ренесансного способу мислення. Серед них слід
назвати Юрія Рогатинця, Стефана Зизанія, Лаврентія Зизанія, Іова Борецького.
Другою після Львівської за значимістю братською школою в Україні була Київська.
В 1615 р. київські міщани, шляхта, духівництво організували братство, а при ньому
було засновано школу. Вона почала діяти на Подолі при Братському монастирі. Члени
Київського братства характеризували свою школу як «училище отрочатом мови славяно-
росскаго, еллиногреческого і прочиих даскалов... та не від чуждаго джерела пиюще...
западния схизми упившеся і до римляном відхиляться» [3, с. 66]. Ця характеристика
свідчить як про програму школи, так і про її призначення – протидіяти католицькій
пропаганді єзуїтських шкіл.
У програму Київської братської школи, що складалась з п’яти класів, також входило
вивчення предметів «семи вільних наук», характерних для середньої школи того часу. Як
і в інших братських школах, велика увага приділялась вивченню церковнослов’янської,
грецької мов, що визначало характер братських шкіл в Україні і Білорусі як «греко-
слов’янських». Грецька і церковнослов’янська мови виступали як літературні мови
великого православного ареалу, були засобом культурного спілкування між східними
і південними слов’янами [13, с. 45]. Братська школа в Києві стала центром освіти не
тільки для українських земель. Серед учителів і учнів були вихідці з Білорусі, Росії.
В 1630 р. церковнослов’янську мову викладав росіянин Федір; Савва Андрійович з
Могильова читав граматику, пізніше він продовжував викладацьку діяльність у Моги-
льовській братській школі.
Отже, педагогічні переконання діячів братських шкіл були пройняті гуманістич-
ними ідеями, які відбилися на організації навчального і виховного процесів. Ставлення
вчителя до учня ґрунтувалося на визнанні успіхів останнього. Похвали заслуговували
лише ті учні, які досягли великих успіхів у науці. Братські школи прагнули виховати
молодь у дусі відданості своєму народу, здатності постояти за загальнонародні інтереси,
захистити свободу своєї батьківщини.
Розвиток шкільництва безпосередньо був пов’язаний із книгодрукуванням. Діячі
братського руху велике значення надавали видавничій діяльності, добре розуміючи її
суспільне значення. В грамоті, підписаній у листопаді 1589 р. Константинопольським
патріархом Єремією Луцькому єпископу Кирилу Терлецькому та Львівському єпископу
Гедеону Балабану, перед братчикам ставилися такі видавничі завдання: «Мають волность...
друку невозбронно священниї книги церковниє старанно, з великі: опатренєм, не тільки
часословци, псалтирі, апостоли, мінеї і тріоді требники, синаксари, євангелія, метафрасти,
торжники, хроніки, але граматику, піїтику, реторику, філософію» [14, с. 245].
Перші видання братської друкарні з тих, що збереглися, датовані 1591 р. Це, зо-
крема, окружна грамота Константинопольського патріарха Єремії, а також Соборна
грамота Брестського синоду від 21 червня 1590 р. З друкарні братства вийшла знаме-
нита «Просфоніма» – брошура з текстом віршів, що декламувалася учнями братської
школи, які вітали митрополита Михайла Рогозу з новим 1591 роком [15, с. 378]. Заслугою
Львівського братства слід вважати те, що воно видавало підручники для початкового на-
вчання – букварі, «Псалтирі» і «часослови шкільні». Крім книг богословського характеру,
друкувались і світські: розділи, присвяти видатним персонам, вірші, «епіграми герб»
Львівського братства, передмови. Великої уваги заслуговує видання «Анамсісис, іли про-
поминаніє» (1695 р.) – братський пам’ятник, який подавав генеалогію українських
міщанських сімей Львова, а також деякі факти з історії України [4, с. 345].
Видавнича діяльність Львівського братства тісно пов’язана з педагогічною діяль-
ністю. Перший друкований підручник слов’яно-руської мови під назвою «Буквар» видав
І. Федоров завдяки старанням львівських братчиків у 1574 р. У 1588 р. грек Арсеній
Еласонський, ректор Львівської братської школи, за участю своїх учнів склав граматику,
яку надрукувала 1591 р. Львівська братська друкарня під назвою «Адельфотес» –
Л.О. Рощина
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 42
«Граматіка доброглаголивого еллино-словенського язика». Це була одна з перших слов’ян-
ських граматик, складених в Україні. Пізніше було надруковано граматику Лаврентія
Зизанія – «Граматіку словенську» (Вільно, 1596 р.), яка тривалий час служила навчальним
посібником слов’янської мови у братських школах і справила помітний вплив на по-
дальший розвиток мовознавчої науки на Україні. Її ідеї і положення знайшли своє
поглиблення у відомому «Лексиконі славенороському» (Київ, 1627 р.) Памви Берин-
ди [16, с. 76]. Майже три століття користувався «Лексиконом словенороським Памві
Беринди» весь слов’янський світ, до нього зверталися українські, російські, білоруські та
румунські філологи, розвиваючи далі мовознавчу науку. Починаючи з тридцятих років
XVII ст. братське видавництво основну увагу приділяло підготовці до друку богослужбових
книг, а з середини XVII ст. повністю перейшло на випуск книг богословського характеру.
Отже, благодійна діяльність українських братств далеко виходила за межі меце-
натської та філантропічної спрямованості, а скоріше була втіленням гуманістичних поглядів
українців на немічність, старість, убозтво. Вагома меценатська робота, проведена брат-
ствами щодо налагодження книгодрукування, організації навчально-освітнього процесу на
новій гуманістичній основі, впорядкування й реформування внутрішньоцерковного
життя – усе це створило величезний авторитет братствам, зробило їх основними
суб’єктами культурно-національного відродження України того періоду.
ЛІТЕРАТУРА
1. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 170 с.
2. Горілий А.Г. Історія соціальної роботи в Україні. – Тернопіль: ТАНГ, 2001. – 68 с.
3. Єфименко А.Я. Южнорусские церковные братства: историко-этнографический опус. – К.: Либідь,
1990. – 276 с.
4. Марченко М.І. Історія української культури (з найдавніших часів до середини XVIІ ст.). – К.: Радянська
думка, 1961. – 489 с.
5. Полянська-Василенко Н. Братства на Україні в минулому і сучасному. – Мюнхен, 1947. – 349 с.
6. Іваніс В. Церковні братства та їх значення для українского народу. – Львів: Колос, 1965. – 178 с.
7. Зубрицький Д. Літопис Львівського Ставропігийського братства, по давнім документам складений. –
Львів: Світ, 1996. – 142 с.
8. Полонська-Василенко Н. Історія України-Русі. – К.: Либідь, 1993. Т. 1. – 605 с.
9. Матковська О. Львівське братство: культура і традиції. Кінець XVI – перша половина XVIІ ст. –
Львів: Каменяр, 1996. – 543 с.
10. Харлампович В.И. Западно-русские православные школы XVI – начала XVIІ вв. – Казань: Глобус,
1954. – 159 с.
11. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки. – К.: Наукова
думка, 2006. – 561 с.
12. Маслов С. Культурно-національне відродження на Україні в кінці XVI – першій половині XVIІ ст. –
К.: Наукова думка, 1953. – 432 с.
13. Андрієнко Л.Б. Братські школи в Україні ХVІ – ХVІІ ст. // Навчальна школа. – 1990. – № 11. – С. 45-47.
14. Крыловский А.С. Львовское Ставропигиальное братство (опыт церковно-исторического исследования). – К.:
Наукова думка, 1994. – 321 с.
15. Маслов С. Українська друкована книга XVI – XVIІІ ст. – К.: Наука, 1955. – 654 с.
16. Горбач О. Памва Беринда як етимолог. – К.: Дніпро, 1956. – 287 с.
Л.А. Рощина
Благотворительная деятельность украинских братств
В статье сделан анализ благотворительной, филантропической и меценатской деятельности украинских
братств. Доказано, что православные братства помогали бедным, старикам и вдовам; открывали и содержали
госпитали, больницы и дома для сирот. Особое внимание братства уделяли развитию украинского образования,
выступали меценатами школьного и печатного дел.
L.O. Roshina
Eleemosynary Activity of Ukrainian Fraternities
In the article the analysis of eleemosynary, philanthropic and patron of art activity of Ukrainian fraternities is
done. It is led to, that orthodox fraternities cared of poor, feeble and widows; opened and retained hospitals,
lichnitsi and sirotintsi. The special attention of fraternity was spared to development of Ukrainian education,
came forward the patrons of art of school and printing businesses.
Стаття надійшла до редакції 02.12.2008.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29604 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:30:22Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рощина, Л.О. 2011-12-18T18:11:57Z 2011-12-18T18:11:57Z 2009 Благодійна діяльність українських братств / Л.О. Рощина // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 1. — С. 38-42. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29604 94(477) У статті зроблено аналіз благодійної, філантропічної та меценатської діяльності українських братств.
 Доведено, що православні братства опікували бідних, немічних та вдів; відкривали та утримували шпиталі,
 лічниці та сиротинці. Особливу увагу братства приділяли розвитку української освіти, виступали меценатами
 шкільної та друкарської справ. В статье сделан анализ благотворительной, филантропической и меценатской деятельности украинских
 братств. Доказано, что православные братства помогали бедным, старикам и вдовам; открывали и содержали
 госпитали, больницы и дома для сирот. Особое внимание братства уделяли развитию украинского образования,
 выступали меценатами школьного и печатного дел. In the article the analysis of eleemosynary, philanthropic and patron of art activity of Ukrainian fraternities is
 done. It is led to, that orthodox fraternities cared of poor, feeble and widows; opened and retained hospitals,
 lichnitsi and sirotintsi. The special attention of fraternity was spared to development of Ukrainian education,
 came forward the patrons of art of school and printing businesses. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Благодійна діяльність українських братств Благотворительная деятельность украинских братств Eleemosynary Activity of Ukrainian Fraternities Article published earlier |
| spellingShingle | Благодійна діяльність українських братств Рощина, Л.О. Історія |
| title | Благодійна діяльність українських братств |
| title_alt | Благотворительная деятельность украинских братств Eleemosynary Activity of Ukrainian Fraternities |
| title_full | Благодійна діяльність українських братств |
| title_fullStr | Благодійна діяльність українських братств |
| title_full_unstemmed | Благодійна діяльність українських братств |
| title_short | Благодійна діяльність українських братств |
| title_sort | благодійна діяльність українських братств |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29604 |
| work_keys_str_mv | AT roŝinalo blagodíinadíâlʹnístʹukraínsʹkihbratstv AT roŝinalo blagotvoritelʹnaâdeâtelʹnostʹukrainskihbratstv AT roŝinalo eleemosynaryactivityofukrainianfraternities |