Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст.
У статті розглядається проблема міжнародних політичних зв’язків Хозарського каганату – одного з
 ведучих акторів у системі міжнародних відносин раннього Середньовіччя. Особливу увагу автор приділяє
 розвитку візантійсько-хозарських відносин. Спираючись на широку джерельну базу, автор...
Saved in:
| Published in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29607 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. / І.Є. Смирнова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 1. — С. 56-60. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860080628466188288 |
|---|---|
| author | Смирнова, І.Є. |
| author_facet | Смирнова, І.Є. |
| citation_txt | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. / І.Є. Смирнова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 1. — С. 56-60. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | У статті розглядається проблема міжнародних політичних зв’язків Хозарського каганату – одного з
ведучих акторів у системі міжнародних відносин раннього Середньовіччя. Особливу увагу автор приділяє
розвитку візантійсько-хозарських відносин. Спираючись на широку джерельну базу, автор розглядає їх
становлення, діяльність візантійсько-хозарського союзу проти Арабського халіфату в VIII ст. і візантійсько-хозарську
конфронтацію в ІХ – Х ст. Автор дійшов висновку, що в Х ст. сформувалася стійка антихозарська коаліція
держав і народів Східної Європи, протистояння з якою призвело каганат до загибелі.
В статье рассматривается проблема международных политических связей Хозарского каганата – одного
из ведущих актёров системы международных отношений раннего Средневековья. Особое внимание автор
уделяет развитию византийско-хозарских отношений. Опираясь на широкую базу источников, автор рассматривает
их становление, действия византийско-хозарского союза, направленные против Арабского халифата в VIII ст.,
и византийско-хозарскую конфронтацию в ІХ – Х вв. Автор приходит к выводу, что в Х веке сложилась
устойчивая антихозарская коалиция государств и народов Восточной Европы, противостояние с которой
привело каганат к гибели.
Article addresses the problem of international political relations of Khazar Khaganate – one the leading actors of
the system of international relations of the early Middle Ages. Particular attention is given by the author to the
development of relations between the Khazar Khaganate and Byzantine. Basing on a considerable source base,
the author considers the formation of these relations, activities of the Byzantine-Khazar Union directed against
the Arab Caliphate in VIII century, and the Byzantine-Khazar confrontation in IX – X centuries. The author
draws to the conclusion that in the X century there developed a stable anti-Khazar coalition of peoples of Eastern
Europe, confrontation with which led the Khaganate to its decline.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:16:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 56
УДК 94(5):903’15:327
І.Є. Смирнова
Донецький національний університет, Україна
МІЖНАРОДНІ ПОЛІТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ
ХОЗАРСЬКОГО КАГАНАТУ В VII – Х ст.
У статті розглядається проблема міжнародних політичних зв’язків Хозарського каганату – одного з
ведучих акторів у системі міжнародних відносин раннього Середньовіччя. Особливу увагу автор приділяє
розвитку візантійсько-хозарських відносин. Спираючись на широку джерельну базу, автор розглядає їх
становлення, діяльність візантійсько-хозарського союзу проти Арабського халіфату в VIII ст. і візантійсько-хозарську
конфронтацію в ІХ – Х ст. Автор дійшов висновку, що в Х ст. сформувалася стійка антихозарська коаліція
держав і народів Східної Європи, протистояння з якою призвело каганат до загибелі.
Хозарський каганат впродовж VII – Х ст. відігравав провідну роль у Східній Європі.
Він здійснив величезний вплив на етнічні процеси в цьому регіоні. Територія каганату
охоплювала величезний степовий простір від Дніпра до Заволжя, включаючи Крим,
лісостеп Подонья, Північний Кавказ. Хозарам підкорялися, сплачуючи дань, волзькі
булгари, буртаси, венендери, слов’янські племена. Велика територія і кількість залеж-
них народів, більш ніж три з половиною століття історії, наповненої військовими
протистояннями з наймогутнішими державами західної Євразії, свідчать про неабияку
могутність державного і військового апарату Хозарського каганату. Розглядаючи насе-
лення останнього як поліетнічне, ми, проте, вважаємо хозар домінуючим етносом каганату,
складовим ядром його збройних сил, які тримали в покорі інші народи, етносом, що
визначав розвиток зовнішньої і внутрішньої політики, духовної і матеріальної культури
каганату впродовж всієї його історії. Зважаючи на наведені вище фактори, дуже корисно,
на наш погляд, звернутися до розгляду ролі Хозарського каганату в системі міжнародних
відносин Східної Європи та Азії.
Проблема взаємодії етносів в євразійському регіоні неодноразово викликала інте-
рес у вітчизняних та зарубіжних дослідників. За радянських часів до проблем етнічних
взаємовідносин хозар з сусідніми народами зверталися дослідники, що працюють з архео-
логічними матеріалами. Серед них можна виділити М.І. Артамонова, С.Л. Плетньову,
А.В. Гадло, М.Г. Магомедова, Г.Е. Афанасьєва, А.Я. Федорова [1-7]. Значний внесок у
розробку цієї проблеми зробили дослідники В.А. Кузнєцов і Б.А. Рибаков, що займалися
історією сусідів хозар – Аланії та Русі [8], [9]. Велику увагу дослідженню джерел з історії
Хозарії приділив А.П. Новосельцев. Результатом обробки багаточисленних джерел ста-
ла його праця з історії Хозарського каганату, в якій він звернув особливу увагу на його
роль в історії міжнародних відносин Східної Європи [10], [11]. В незалежній Україні
тема взаємостосунків хозар і народів Східної Європи викликала інтерес у зв’язку з
проблемою генезису Давньоруської держави. В українській історіографії діаметрально
протилежні точки зору на цю проблему представлені в роботах П.П. Толочко і О. Прі-
цака [12], [13]. Не зважаючи на відмінності в поглядах на проблему, всіх перерахованих
дослідників об’єднувало те, що міжетнічні відносини в Східній Європі вони розглядали
як статичний процес, не вказуючи на його динаміку. Подібний підхід пов’язаний з
фрагментарністю письмових джерел про події в цьому регіоні в добу раннього Серед-
ньовіччя. В західній історіографії ця проблема отримала висвітлення в нечисленних
працях з історії Хозарською каганату, але принципові відмінності від підходів російських і
українських дослідників тут відсутні [14], [15].
Міжнародні політичні зв’язки Хозарського каганату в VII – X ст.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 57
Мета дослідження – розглянути розвиток міжнародних відносин між Хозарським
каганатом та іншими народами та державами Східної Європи впродовж VII – X ст. Слід
зазначити, що автор не торкався питання взаємостосунків каганату з Руссю, оскільки ця
проблема потребує окремого дослідження.
Згідно з Равенським анонімом (VII ст.), предками хозар було кочове плем’я акаці-
рів, яке в середині V ст. входило до складу держави гунів Аттіли. Вождем акацірів був
старший син і спадкоємець Аттіли – Еллак. Це свідчить про велике політичне значення
даного племені [2, с. 60]. Мусульманський автор X ст. Аль-Масуді писав, що на тюрксь-
кій мові хозар називали савірами [11, с. 79]. З приводу цього С.А. Плетньова висунула
гіпотезу, що хозари могли входити в племінне об’єднання савір, які в VI ст. займали те-
риторію Дагестану [16]. До 550-х рр. савірське об’єднання було одним із ведучих у
степах Предкавказзя. В 558 р. авари, що прийшли в цей регіон, підірвали могутність
племені савірів. Приблизно в 572 р. аварів витіснили стародавні тюрки, які утворили свою
кочову імперію – Тюркський каганат. На початку VII ст. Хозарський каганат виділився
зі складу Західнотюркського каганату.
Приблизно до 70 – 80-х рр. VII ст. хозарам вдалося підкорити величезну територію
східноєвропейського степу між Волгою і Дунаєм. Вони створили кочову імперію, що
базувалася на тих же принципах, що і Тюркський каганат. Для неї притаманні: чітка
внутрішня система оподаткування населення, експлуатація шляхом данництва підвладних
племен, контроль транзитної торгівлі на західній частині Великого шовкового шляху і
посередницька торгівля між країнами Заходу і Сходу (переважно рабами і хутром). Це спри-
чинило розквіт економіки Хозарії та забезпечило військову могутність каганату, зробивши
його основним чинником етнополітичної стабільності на південному сході Європи впро-
довж VII – Х ст. Племінні утворення, що ввійшли до складу каганату, користалися
досить широкою автономією. Хозари не втручалися в їх внутрішні справи. Деякі з цих
об’єднань могли проводити самостійні зовнішньополітичні акції за умови, що це не
йшло врозріз з інтересами каганату. Подібна система взаємин виправдала себе в ході
арабо-хозарських воєн першої половини VIII ст. Незважаючи на деяку аморфність кага-
нату, він зміг витримати наступ арабів у Східну Європу.
На встановлення відносин Хозарського каганату з Візантією вплинуло виникнення
в Центральній та Східній Європі Аварського каганату. За часів правління Візантійського
імператора Маврікія (582 – 602) авари неодноразово здійснювали напади на візантійські
володіння на Балканах і декілька разів доходили до Константинополя [17]. В 610 р. трон в
Константинополі захопив Іраклій, який розпочав дипломатичні відносини з хозарами та
у 626 р. уклав з ними угоду. Союз з Хозарським каганатом був йому потрібен для
здійснення своїх персидських походів. У 626 р. візантійці нанесли поразку аварам та
персам під стінами Константинополя. Хозари-тюрки спустошили частину Закавказзя та
об’єдналися з Іраклієм біля Тіфлісу. Цей союз слід вважати новим етапом у розвитку
відносин Візантії зі степовими державами [18]. Військова поразка Ірану в 628 р. була знач-
ним наслідком вдалої діяльністі тюрксько-візантійського союзу [19], [20].
Тісні хозаро-візантійські відносини були встановлені за імператора Юстиніана ІІ
на початку VIII ст. н.е. Юстиніан у результаті державного перевороту 695 р. був засла-
ний у Херсон. Імператором Візантії був проголошений Апсімар, який прийняв ім’я
Тіверія ІІІ (698 – 705). Колишній імператор вступив у переговори з Хозарським каганом
і переконав його в солідності своїх прав на трон. Каган погодився допомогти йому в
поверненні престолу. Юстиніан поріднився з каганом шлюбом, одружившись з його
сестрою, що носила християнське і голосне ім’я Феодори. Претенденту було дозволено
жити у Фанагорії, відкіля він міг підтримувати зв’язки з опозицією, незадоволеною
існуючим урядом у Константинополі. Юстиніан почав готувати виступ проти Тіверія ІІІ.
І.Є. Смирнова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 58
Візантійський імператор був збентежений звістками про це і зажадав від хозарського
кагана видачі Юстиніана живим або мертвим. Каган надіслав вбивць, але Юстиніан,
попереджений дружиною, розправився з ними та втік з Хозарії морем до болгар. При-
бувши у Болгарію він залучив на свій бік болгарського хана Тервеля та з його військом
підступив у 705 р. до Константинополя. Константинополь був обложений болгарами.
Юстиніану вдалося через потайний хід проникнути до міста, вслід за ним туди ввірва-
лися болгарські війська. Після перемоги Юстиніана, болгари, отримавши великі подарунки,
залишили місто. 710 – 711 рр. Юстиніан розпочав репресії проти Херсона, що стало
причиною його вторинного повалення та призвело до загибелі його дома [17, с. 62-65].
Першу половину VIII ст. ознаменували арабо-хозарські війни. У цей період араб-
ський халіфат знаходився на вершині могутності. Візантійська імперія була союзником
Хозарського каганату проти арабів. У 729 р. з Константинополя до берегів Волги було
відправлене посольство, а в 732 р. союзні відносини між двома країнами були закріплені
династичним шлюбом: син Візантійського імператора Костянтин одружився з донькою
хозарського кагана Ірині. Родинним союзом з хозарами не можна було не дорожити че-
рез те, що Візантії були потрібні вірні союзники для боротьби з арабами [17, с. 68].
Розпочавши війну, араби спрямували свій удар, насамперед, проти Хозарії. У 737 р.
хозари були розбиті і навіть змушені прийняти мусульманство і підкоритися владі араб-
ського халіфа. Однак ця експедиція проти хозар виявилася рятівною для Візантії. Вико-
ристовуючи труднощі арабського війська в Хозарії, імператор Візантії Лев III у 740 р.
відправився в похід проти арабів і в генеральному бою в Акроїні (неподалік від Аморія)
здобув блискучу перемогу. Вона була зламним моментом у візантійсько-арабських від-
носинах. З цього часу візантійське військо стало вести поступове, але неухильне просування
в області, зайняті арабами в Малій Азії та Сирії. Кордони Візантії, що протягом бага-
тьох десятиліть фактично були відкриті, тепер виявилися добре захищеними. Розгром
арабів при Акроїні вирішив долю і візантійських союзників – хозар. Араби повинні
були піти з зайнятих територій, а хозари відмовилися від нав’язаного їм мусульманства.
Союзні відносини Візантії з хозарами зберігалися протягом усього VIII ст. [21].
У 80-і рр. VIII ст. спалахнуло повстання проти хозар християнського населення
Кримської Готії. На чолі повсталих стояв єпископ Готії Іоан. Незважаючи на те, що
Візантія могла взяти під свій захист християнське населення та використати проти Хозарії
релігійні смути, вона обмежилася заснуванням Готської митрополії. Отже, візантійський
уряд не бажав розривати відносини с Хозарським каганатом [21, с. 60].
Протягом ІХ ст. Хозарія залишалась традиційним союзником Візантії в Північно-
му Причорномор’ї: обидві країни були об’єднані загальними інтересами і загальною
небезпекою, що загрожувала їм як від кочівників Причорноморських степів, так і від
арабів. Але Візантія почала враховувати і посилення нового племінного об’єднання –
печенігів, зіштовхуючи між собою два народи. У 860 – 861 рр. у Хозарію була відправ-
лена візантійська церковна місія, учасники якої вели тривалі дискусії при дворі кагана,
прагнучи насадити серед хозар християнство [22]. Хозари боролися у візантійських
військах під час першої війни із болгарським царем Сімеоном. З початку X ст. хозаро-
візантійські відносини погіршилися. Візантійський уряд, незадоволений ростом зв’язків
Хозарії з мусульманським світом, провокує племена, що входять у каганат, на виступи
проти центральної влади. Причина цього в тому, що Візантія здійснила спробу обпертися
на аланів – сусідів і союзників Хозарії. У 20-і роки Х ст. алани прийняли християнство,
і було створене підлегле Константинополю єпископство Аланія. Візантія припускала,
що правитель Аланії зможе перешкодити нападам хозар на кримські володіння імперії.
Однак союз з аланами виявився недовговічним. У 932 р. аланський правитель, підбурю-
ваний візантійським імператором, пішов війною на хозар і потерпів поразку. Після цього
грецькі священики були вигнані з Аланії й алани знову визнали суверенітет Хозарії [23].
Міжнародні політичні зв’язки Хозарського каганату в VII – X ст.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 59
Отже, на північній границі візантійський уряд майже не прибігав, до середини X ст.,
до військової сили. Візантія утримувала свій вплив тут дипломатичними засобами, то
посилаючи церковні місії, то нацьковуючи одні народи на інші. Набіги північних сусідів
носили спорадичний характер: незалежна Болгарія прикривала візантійську територію і
від угорців, і від печенігів. Спроба Візантії посилити свої позиції в Аланії, біля кордонів
Хозарського каганату, виявилася настільки ж невдалою, як і її спроба затвердитися в
Моравії.
Однак, не дивлячись на хозарські перемоги, вже у другій половині IX ст. почи-
нається поступове послаблення міжнародних позицій каганату. У Подніпров’ї набирає
силу Київська Русь, котра все активніше заявляє про свої претензії на роль політичного
лідера в Східній Європі. У 880-х рр. хозари завдають поразки печенігам, що потім пере-
селяються в степи Північного Причорномор’я, виганяючи з них угорців. Печеніги аж до
середини X століття залишалися данниками хозар, про що свідчить велика редакція листа
хозарського царя Йосипа [24].
Впродовж першої половини X ст. Хозарія поступово втрачає свої позиції в Аланії,
де зростає вплив Візантії і Волзької Булгарії, яка поступово ісламізується. Однак аж до
середини X ст. Хозарський каганат залишається могутньою державою Східної Європи,
що регулює міжетнічні відносини в цьому регіоні. Хозарський каганат зумів вистояти в
боротьбі з Сасанідським Іраном, Арабським халіфатом, Візантією, кочовими ордами
булгар, угорців, печенігів, кипчаків, але зазнав поразки в 60-х рр. Х ст. від військ київ-
ського князя Святослава. У цей період Хозарський каганат був зруйнований остаточно,
поступившись місцем на політичній арені молодій та агресивній Київській Русі.
Таким чином, Хозарський каганат відігравав величезну роль на міжнародній арені
в добу Середньовіччя. Протягом VIII ст. ведучим вектором зовнішньої політики кагана-
ту був союз з Візантією проти Арабського халіфату. Внутрішня криза в Хозарії у ІХ ст.
призвела до послаблення її міжнародного впливу. Візантія у своїх дипломатичних
зусиллях в регіоні почала орієнтуватися на печенігів, що спричинило візантійсько-хо-
зарську конфронтацію в ІХ – Х ст. та суттєво послабило каганат. У Х ст. Хозарський
каганат поступово втрачає свої позиції в Аланії та Волзькій Булгарії, де також зростає
вплив Візантії. В Х ст. на історичну арену виходить молода слов’янська держава – Київ-
ська Русь, під впливом якої сформувалася стійка антихозарська коаліція держав і народів
Східної Європи. Протистояння з Руссю призвело каганат до загибелі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Артамонов М.И. История хозар. – Л.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 1962. – 524 с.
2. Гадло А.В. Этническая история Северного Кавказа IV – X вв. – Л.: ЛГУ, 1979. – 216 с.
3. Плетнева С.А. Очерки хозарской археологии. – М. – Иерусалим: Гешарим, 2000. – 366 с.
4. Магомедов М.Г. Образование Хозарского каганата. – М.: Наука, 1983. – 224 с.
5. Магомедов М.Г. Хозары на Кавказе. – Махачкала: Дагест. кн. изд-во, 1994. – 165 с.
6. Афанасьев Г.Е. Донские аланы: Социальные структуры алано-ассо-буртасского населения бассейна
Среднего Дона. – М.: Наука, 1993. – 176 с.
7. Федоров Я.А., Федоров Г.С. Ранние тюрки на Северном Кавказе. – М.: МГУ, 1978. – 296 с.
8. Рыбаков Б.А. К вопросу о роли Хозарского каганата в истории Руси // СА. – 1953. – Т. XVIII. – С. 128-150.
9. Кузнецов В.А. Алания в X – XIII вв. – Орджоникидзе: Ир, 1971. – 247 с.
10. Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI – IX вв. // Новосельцев А.П.,
Пашуто В.Т., Черепнин Л.В., Шушарин В.П., Щапов Я.Н. Древнерусское государство и его междуна-
родное значение. – М.: Наука, 1965. – С. 355-419.
11. Новосельцев А.П. Хозарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. – М.:
Наука, 1990. – 263 с.
12. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – Киев: Абрис,1999. – 198 с.
13. Пріцак О. Походження Русі: Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг). – Київ:
Обереги, 1997. – Т. 1. – 1073 с.
І.Є. Смирнова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2009 60
14. Dunlop D.M. The History of the Jewish Khazars. – Princeton – New Jersey, 1954. – 293 pp.
15. Golden P.B. Khazar Studies: An Historico-Philological Inquiry into the Origins of the Khazars. – Budapest,
1980. – Vol. 1. – 252 p.
16. Плетнева С.А. Кочевники Средневековья: поиски исторических закономерностей. – М., 1982. – С. 50.
17. Чичуров И.С. Византийские исторические сочинения. – М., 1980. – С. 54, 56-58, С. 62-65, 68.
18. Летопись византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына Феофилакта. – М., 1887. –
С. 252-253.
19. Колесников А.И. Иран в начале VII в. – Л., 1970. – С. 85-88.
20. Успенский Ф.И. История Византийской империи. – М., 1996. – С. 439-440.
21. История Византии / Отв. ред. С.Д. Сказкин. – М., 1967. – Т. 2. – С. 50.
22. Сорочан С.Б. Византийский Херсон: очерки истории и культуры. – Харьков, 2005. – С. 1098-1110.
23. Багрянородный К. Об управлении империей. – М., 1989. – С. 288.
24. Коковцов П.К. Еврейско-хозарская переписка в Х в. – Л., 1932. – С. 124.
И.Е. Смирнова
Международные политические связи Хазарского каганата в VII – Х ст.
В статье рассматривается проблема международных политических связей Хозарского каганата – одного
из ведущих актёров системы международных отношений раннего Средневековья. Особое внимание автор
уделяет развитию византийско-хозарских отношений. Опираясь на широкую базу источников, автор рассматривает
их становление, действия византийско-хозарского союза, направленные против Арабского халифата в VIII ст.,
и византийско-хозарскую конфронтацию в ІХ – Х вв. Автор приходит к выводу, что в Х веке сложилась
устойчивая антихозарская коалиция государств и народов Восточной Европы, противостояние с которой
привело каганат к гибели.
I. Smirnova
International Political Relations of Khazar Khaganate in VII – X Centuries
Article addresses the problem of international political relations of Khazar Khaganate – one the leading actors of
the system of international relations of the early Middle Ages. Particular attention is given by the author to the
development of relations between the Khazar Khaganate and Byzantine. Basing on a considerable source base,
the author considers the formation of these relations, activities of the Byzantine-Khazar Union directed against
the Arab Caliphate in VIII century, and the Byzantine-Khazar confrontation in IX – X centuries. The author
draws to the conclusion that in the X century there developed a stable anti-Khazar coalition of peoples of Eastern
Europe, confrontation with which led the Khaganate to its decline.
Стаття надійшла до редакції 11.02.2009.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29607 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:16:02Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Смирнова, І.Є. 2011-12-18T19:17:26Z 2011-12-18T19:17:26Z 2009 Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. / І.Є. Смирнова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 1. — С. 56-60. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29607 94(5):903’15:327 У статті розглядається проблема міжнародних політичних зв’язків Хозарського каганату – одного з
 ведучих акторів у системі міжнародних відносин раннього Середньовіччя. Особливу увагу автор приділяє
 розвитку візантійсько-хозарських відносин. Спираючись на широку джерельну базу, автор розглядає їх
 становлення, діяльність візантійсько-хозарського союзу проти Арабського халіфату в VIII ст. і візантійсько-хозарську
 конфронтацію в ІХ – Х ст. Автор дійшов висновку, що в Х ст. сформувалася стійка антихозарська коаліція
 держав і народів Східної Європи, протистояння з якою призвело каганат до загибелі. В статье рассматривается проблема международных политических связей Хозарского каганата – одного
 из ведущих актёров системы международных отношений раннего Средневековья. Особое внимание автор
 уделяет развитию византийско-хозарских отношений. Опираясь на широкую базу источников, автор рассматривает
 их становление, действия византийско-хозарского союза, направленные против Арабского халифата в VIII ст.,
 и византийско-хозарскую конфронтацию в ІХ – Х вв. Автор приходит к выводу, что в Х веке сложилась
 устойчивая антихозарская коалиция государств и народов Восточной Европы, противостояние с которой
 привело каганат к гибели. Article addresses the problem of international political relations of Khazar Khaganate – one the leading actors of
 the system of international relations of the early Middle Ages. Particular attention is given by the author to the
 development of relations between the Khazar Khaganate and Byzantine. Basing on a considerable source base,
 the author considers the formation of these relations, activities of the Byzantine-Khazar Union directed against
 the Arab Caliphate in VIII century, and the Byzantine-Khazar confrontation in IX – X centuries. The author
 draws to the conclusion that in the X century there developed a stable anti-Khazar coalition of peoples of Eastern
 Europe, confrontation with which led the Khaganate to its decline. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. Международные политические связи Хазарского каганата в VII – Х ст. International Political Relations of Khazar Khaganate in VII – X Centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. Смирнова, І.Є. Історія |
| title | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. |
| title_alt | Международные политические связи Хазарского каганата в VII – Х ст. International Political Relations of Khazar Khaganate in VII – X Centuries |
| title_full | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. |
| title_fullStr | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. |
| title_full_unstemmed | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. |
| title_short | Міжнародні політичні зв'язки Хозарського каганату в VII - X ст. |
| title_sort | міжнародні політичні зв'язки хозарського каганату в vii - x ст. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29607 |
| work_keys_str_mv | AT smirnovaíê mížnarodnípolítičnízvâzkihozarsʹkogokaganatuvviixst AT smirnovaíê meždunarodnyepolitičeskiesvâzihazarskogokaganatavviihst AT smirnovaíê internationalpoliticalrelationsofkhazarkhaganateinviixcenturies |