Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем

Перехід до ринкових відносин в Україні потребує активізації трансформаційного потенціалу промислових територіальних систем різних рівнів, передусім регіональних. А це, у свою чергу, вимагає розробки адекватної методики оцінки промислового трансформаційного потенціалу регіонів та пошуку найбільш ефек...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Захарченко, В.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2006
Теми:	Промисловість: проблеми розвитку та управління
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2963
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем / В.І. Захарченко // Економіка пром-сті. — 2006. — № 4. — С. 56-66. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859668767112429568
author	Захарченко, В.І.
author_facet	Захарченко, В.І.
citation_txt	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем / В.І. Захарченко // Економіка пром-сті. — 2006. — № 4. — С. 56-66. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Перехід до ринкових відносин в Україні потребує активізації трансформаційного потенціалу промислових територіальних систем різних рівнів, передусім регіональних. А це, у свою чергу, вимагає розробки адекватної методики оцінки промислового трансформаційного потенціалу регіонів та пошуку найбільш ефективних напрямів його використання. Виходячи з цього, у статті запропоновано авторський варіант методики економічної оцінки потенціалу факторів трансформації регіональних промислових систем (комплексів). ---------- Рассмотрена необходимость разработки адекватной методики оценки промышленного трансформационного потенциала регионов и поиска наиболее эффективных направлений его использования. Предложен авторский вариант методики экономической оценки потенциала факторов трансформации региональных промышленных систем (комплексов). ---------- The necessity is considered to work out the adequate technique for estimating the industrial transformation potential of regions and for searching for the most effective ways of its application. The author’s technique is offered to estimate the potential of factors of regional industrial systems (complex). ----------
first_indexed	2025-11-30T12:28:09Z
format	Article
fulltext	В.І. Захарченко МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ФАКТОРІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ Промислові територіальні системи (ПТС) – це системні форми територіальної організації промисловості. Можна виділити декілька типів таких систем: елементарні (просторові поєднання факторів виробництва), багатостадійні (сукупності просторово скооперованих виробництв), спеціалізовані та інтегральні (галузеві, міжгалузеві та багатогалузеві промислові центри, вузли, агломерації та райони), регіональні промислові комплекси тощо. Із переходом до ринкових відносин ПТС різних типів під впливом певних факторів та умов інтенсивно трансформуються. Під факторами трансформації ПТС ми розуміємо ті рушійні сили, які викликають якісні зміни в них або так звані трансформаційні переходи (зникнення системи, або формування на її базі нової системи, або перехід від одного етапу розвитку системи до іншого). Щодо виробничої підсистеми (ядра) ПТС усі інші підсистеми та їх елементи (ресурсні, споживчі, екологічні тощо) є факторами трансформації, тобто вони є внутрішніми джерелами розвитку (саморозвитку) ПТС (див. рисунок). На відміну від факторів, умови трансформації ПТС виступають як сили зовнішнього (щодо ПТС) впливу. Вони можуть посилювати або послаблювати дію факторів трансформації, але самі безпосередньо на ПТС не впливають. Отже, фактори трансформації ПТС слід вважати чинниками прямої дії, а умови – непрямої. Для розуміння базових процесів трансформації ПТС необхідно насамперед виділяти (за П. Самуельсоном) чотири фундаментальні фактори, або “колеса” економічного розвитку, а саме: 1) людські ресурси, 2) природні ресурси, 3) капітал та 4) інновації [16, 739]. Крім фундаментальних факторів (назвемо їх факторами першого порядку), на трансформацію ПТС впливають і інші фактори (другого порядку), що базуються переважно на елементах ПТС споживчої та інфраструктурних підсистем. На нашу думку, критерієм їх виділення має бути наявність відповідних статей у структурі витрат на промислове виробництво. Тому зняття з балансу промислових підприємств об’єктів соціальної сфери фактично виводить їх зі складу елементів ПТС, а отже, і факторів трансформації. Взаємодія факторів трансформації ПТС відбувається через відповідні ринки. Причому схема взаємодії факторів у принципі є однаковою для ПТС різних типів, але сила впливу окремих факторів суттєво відрізняється. Так, екстериторіальні фактори, тобто ті, що не мають жорсткої територіальної локалізації, – інвестиційний, інноваційний та ін. – приблизно однаково впливають на ПТС різних типів. А територіальні фактори (із чіткою просторовою локалізацією) – працересурсний, природно-ресурсний, споживчий та ін. – особливо сильно впливають на трансформацію спеціалізованих, інтегральних та ___________________________ © Захарченко Володимир Іванович – кандидат географічних наук, доцент. Державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, Вінниця. ISSN 1562-109X регіональних ПТС. Рисунок. Ринкова взаємодія факторів трансформації ПТС та їх потенціалів Потенціали: АдП – адміністративний; АсП – асиміляційний; ВП – виробничий; ЕПП – еколого-промисловий; ІнвП – інвестиційний; ІнП – інноваційний; ПВІ – виробничої інфраструктури; ПВС – виробничого споживання; ПЕІ – екологічної інфраструктури; ПМР – матеріальних ресурсів; ПМТР – матеріально-технічних ресурсів; ПОС – особистого споживання; ПОФ – основних фондів; ППІ – підприємницької ініціативи; ПРІ – ринкової інфраструктури; ПРП – природно- У т.ч. ринок упр. праці ресурсний; ПРСС – ресурсів сільськогосподарської сировини; ПСІ – соціальної інфраструктури; СП – споживчий; ТП – трудовий; УП – управлінський. Фактори трансформації ПТС можна класифікувати за напрямом дії: а) фактори позитивного впливу (фактори- стимулятори); б) фактори негативного впливу (фактори-дестимулятори); хоча одні й ті ж самі фактори в одних системах можуть чинити стимулюючий вплив, а в інших – дестимулюючий [21, 10, 11]. Для відображення сили трансформаційного впливу доцільно ввести характеристику “потенціал фактора”, яка означає граничну продуктивність фактора, його здатність впливати на розвиток (трансформацію) системи, насамперед розвиток виробництва. За В.П. Руденком [15, 10], саме продуктивність як характеристика факторів виробництва (ресурсів) складає економічну сутність потенціалу, який є важливою складовою трансформаційних процесів. Конкретна величина потенціалу фактора трансформації ПТС виражається у його корисній функції, точніше у його споживній вартості. Оскільки остання за певний проміжок часу, наприклад один рік, може бути використана не повністю, то є необхідність будь-який потенціал розділяти на дві частини – реалізований та нереалізований потенціал. Потенціал факторів трансформації промислових ПТС можна визначати для “місць прив’язки” систем усіх рівнів і типів, але найчастіше він визначається в розрізі регіонів обласного рівня. Тому логічно говорити про промисловий трансформаційний потенціал регіонів, або території. Методику оцінки промислового трансформаційного потенціалу території (здебільшого у складі економічного або виробничого потенціалу) розробляли чимало авторів [12; 13; 15; 19]. Спеціальну методику для його оцінки запропонувала, наскільки нам відомо, тільки Л.М. Яковенко [22]. Більшість авторів при оцінці інтегрального трансформаційного потенціалу території базуються на адитивних (сумарних) показниках часткових потенціалів – трудового, природно-ресурсного, основних фондів та ін. Але оскільки часткові потенціали лише тією чи іншою мірою реалізуються у виробничому потенціалі, то практичне значення має знаходження їх “сили факторного впливу”. Існують різні методичні підходи до вирішення цієї проблеми: на основі лінійного програмування [8], факторно-індексного аналізу [2], виробничих функцій [9], кореляційно-регресійного аналізу [5]. Кожний з указаних методів має сильні та слабкі сторони, однак ми віддаємо перевагу кореляційно- регресійному аналізу. Це пов’язано з тим, що він дозволяє встановити не тільки силу зв’язку (через коефіцієнт кореляції) між частковими трансформаційними та виробничим потенціалами, але й виявити її форму – лінійну, логарифмічну тощо. Для виявлення резервів розвитку ПТС в умовах ринкових перетворень принципово важливо дати оцінку не тільки реалізованого )(П  , а й нереалізованого )(П  потенціалів кожного з часткових трансформаційних потенціалів )(П . Ураховуючи різноякісний характер часткових трансформаційних потенціалів для їх порівняння доцільно користуватися відносними та нормованими показниками. Перші характеризують частку певного потенціалу регіону у загальному потенціалі, другі – відхилення від середнього рівня, яке приймається за одиницю. Якщо для розрахунку часткових трансформаційних потенціалів не вистачає необхідних показників у регіональному розрізі ( Z ), але вони є в галузевому розрізі, то їх доцільно “регіоналізувати” за такою формулою1:      m i m i iii DDZZ 1 1 ,/ )1( де iZ – показник і-ї галузі промисловості країни, грн.; iD – частка і-ї галузі у промисловості регіону; mi ,1 – індекси галузей промисловості. Оцінку часткових трансформаційних потенціалів доцільно розпочинати з трудового потенціалу, ураховуючи його традиційно важливе значення. Основною кількісною характеристикою тП  , безперечно, служить середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП). А ось щодо якісних характеристик тП  , то в цьому питанні існує значний різнобій думок. Свою точку зору автори визначають через: 1) сукупність економічних, освітніх, соціальних, медичних, екологічних, психологічних та інших параметрів [20, 44]; 2) рівень трудової активності працівників і коефіцієнт складності праці [10]; 3) вартість матеріалізованих фондів, які можуть вивільнювати оцінювані трудові ресурси [15, 99]; 4) рівень заробітної плати [17, 50]. Очевидно, що перший підхід є найбільш багатогранним, але водночас і найбільш складним із погляду 1Звичайно, одержані розрахунковим шляхом дані, не будуть дуже точними, оскільки одні й ті ж показники галузі в різних регіонах мають різні значення. Однак за законом середніх чисел відхилення в різних галузях регіону взаємно врівноважуються й тому відповідний показник регіону загалом виходить досить репрезентативним. формалізованої оцінки трудового потенціалу. Другий і третій підходи також досить складно реалізувати через вузькість регіональної статистичної бази. Найбільш реалістичним нам здається четвертий підхід: і з позицій статистичного забезпечення, і з позицій логіки самої оцінки. Адже в ринкових умовах вартість робочої визначає рівновага між попитом і пропозицією на неї на ринку праці. А ця рівновага саме й установлюється через рівень заробітної плати (основної та додаткової). Ще більші методичні труднощі викликає оцінка тП  . На нашу думку, в її основу слід покласти показники прихованого й наявного безробіття та рівень заробітної плати в еквіваленті повної зайнятості2. Приховане безробіття, як відомо, характеризує різниця між фактичною та розрахунковою (в еквіваленті повної зайнятості) чисельністю ПВП регіону. Наявне ж безробіття відображає фактична кількість безробітних у регіоні та рівень зайнятості населення у промисловості. Виходячи з наведених міркувань загальна формула тП має такий вигляд:     ,12)(12 12 maxmaxmax p ттт DBZLLZ LZППП   )2( де Z – середньомісячна заробітна плата у промисловості регіону, грн.; maxZ – середньомісячна заробітна плата у промисловості регіону в еквіваленті повної зайнятості, грн.; L – чисельність ПВП у промисловості регіону, тис. осіб; maxL – чисельність ПВП у промисловості регіону в еквіваленті повної зайнятості; B – кількість безробітних у регіоні, тис. осіб; 2 Вона виникає за рахунок скороченого робочого дня і робочого тижня. pD – частка зайнятих у промисловості регіону (від кількості зайнятих у всіх сферах економічної діяльності). Усе ще недостатньо розробленою є методика оцінки управлінського по- тенціалу промисловості регіону ( уП ). В.Г. Герасимчук [4, 18], зокрема, пропонує розраховувати уП за такою формулою (в регіональному розрізі): окоуу КККП  , )3( де К – кадровий потенціал регіону; Коу – коефіцієнт, що характеризує організаційні умови у регіоні; Кок – коефіцієнт, який оцінює стан організаційного клімату у регіоні. Однак на практиці провести розрахунки за формулою (3) надто складно, оскільки важко встановити коефіцієнти Коу та Кок. Ми вважаємо, що при визначенні уП слід ураховувати кількісні та якісні характеристики, з одного боку, менеджерів промислового виробництва, а з іншого – державних управлінців, зайнятих у промисловій сфері. Із виходом фундаментальної праці В.П. Руденка [15] були вирішені основні методичні проблеми оцінки природно- ресурсного потенціалу території ( прП ). І хоча в його праці оцінки ПРП чітко не диференціюються за галузями господарства, усе ж покомпонентні оцінки природних ресурсів дають для цього необхідний матеріал. Очевидно, що до ПРП промисловості регіону ( прП ) мають увійти оцінки мінерально- сировинних, лісових і, частково, водних та рекреаційних (мінеральні води) ресурсів. Нагадаємо, що оцінку прП , за В.П. Руденком [15, 73], характеризують показники віддачі (продуктивності) природних ресурсів, точніше – вартість валової продукції, яка вироблена чи може бути вироблена з одиниці природного ресурсу. Формула прП має такий вигляд:    n i iiпр OMП 1 , )4( де iM , – кількість i-го ресурсу, придатного для експлуатації, за рік; iO , – оцінка суспільної споживної вартості (валової продукції) одиниці i-го ресурсу, за рік. Оцінку споживної вартості одиниці природного ресурсу В.П. Руденко [15, 76] виражає так:     m i iнi KФECO 1 , )5( де С – поточні індивідуальні витрати на виробництво одиниці природного ресурсу; Ф – вартість основних виробничих фондів, витрачених на виробництво одиниці природного ресурсу; нЕ – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень;  – символ добутку; iK – коефіцієнт якості, установлений за співвідношенням діючих цін на види продукції з природних ресурсів ( mi ,1 ). Існують і інші підходи до оцінки прП : за диференційною рентою, витратами на відтворення ПРП тощо [14]. Однак вони не суперечать один одному. Так, розміри оцінок прП за валовою продукцією і диференційною рентою практично збігаються [15, 74]. Певну методичну складність викликає оцінка реалізованого ( прП  ) та нереалізованого ( прП  ) потенціалів природних ресурсів. За основу оцінки прП  слід брати ціну одиниці та валові обсяги видобутку (чи заготівлі) мінерально-сировинних, лісових та водних ресурсів. Оцінки прП  можна одержати розрахунковим шляхом: прпр ППП  . Для цього слід наявні оцінки мінерально-сировинних та інших ресурсів у карбованцевому еквіваленті перевести у гривневий еквівалент за реальним грошовим курсом. Потенціал ресурсів сільськогосподарської сировини ( сгП ), що має у своїй основі потенціал земельних ресурсів, є досить мінливим, тому його краще визначати як середню величину за ряд років. Величину сгП досить легко визначити, якщо ми знаємо обсяги виробництва ( iW ) певного (і-го) виду сільськогосподарської продукції ( mi ,1 ) та оптимальний рівень промислової переробки сільськогосподарської продукції ( K ), наприклад 0,9. Тоді KWП c i iсг  1 )6( Легко фіксується та частина сгП , яку ми називаємо реалізованим потенціалом ( сгП  ). Його характеризує вартість сільськогосподарської сировини, яка була перероблена промисловими підприємствами регіону. Її можна визначити, “зваживши” вартість промислової продукції регіону на частку товарів народного споживання, а ту в свою чергу на частку продовольчих та інших товарів, виготовлених із сільськогосподарської сировини. Знаючи сгП  , неважко визначити й не- реалізований потенціал ресурсів сільськогосподарської сировини: .сгсгсг ППП  сгП можна визначати окремо (що особливо важливо для аграрно-індустрі- альних регіонів), а можна і в складі потенціалу матеріально-технічних ресурсів ( мтрП ), який поділяється на два відносно самостійні потенціали – потенціал основних фондів ( офП ) та потенціал матеріальних ресурсів або оборотних фондів ( мрП ). Зазначені потенціали, як і всі інші часткові трансформаційні потенціали, доцільно розділяти на дві частини – реалізований ( мтрП  , мрП  , офП  ) та нереалізований ( мтрП  , мрП  , офП  ) потенціали. Відповідно загальну формулу мтрП можна представити так:           ,ФКЕФА КРНВЗQПП ППППП офн мрофоф мрмрофмрмтр    )7( де Q – матеріальні витрати у промисловості регіону (без витрат сільськогосподарської сировини), млн. грн.; З – виробничі запаси у промисловості регіону, млн. грн.; В – обсяг незавершеного виробництва у промисловості регіону, млн. грн.; Н – нереалізована продукція промисловості регіону; Р – державні резерви промислової продукції у регіоні, млн. грн.; мрК – норматив рівня оборотних фондів; А – амортизаційні відрахування у промисловості регіону, млн. грн.; Ф – вартість основних промислово- виробничих фондів (ОПВФ) регіону, млн. грн.; нЕ – коефіцієнт дисконтування (приведення вартості ОПВФ до річної розмірності); офК – оптимальний коефіцієнт використання ОПВФ (до встановленої потужності); Ф – вартість незавершеного будівництва у промисловості регіону, млн. грн. Серед показників мтрП найбільші труднощі для розрахунку викликає офК . Але він легко може бути зведений до показника оптимального рівня використання промислово-виробничих потужностей в регіоні [1, 52]: ,: N M D MФ ФD Ф M Ф DК оф       )8( де  – фактична фондовіддача;  – потенційна фондовіддача; D – фактичний випуск продукції; M – виробнича потужність; N – оптимальний рівень використання виробничої потужності. На практиці найбільш реально розрахувати загальний потенціал основних фондів офП (на основі номінальної вартості ОПВФ) та реалізовані – матеріальних ресурсів ( мрП  ) і основних фондів ( офП  ): на основі часток матеріальних витрат та витрат на амортизацію (у загальній структурі витрат), скоригованих на загальний випуск промислової продукції. Для оцінки загального потенціалу матеріальних ресурсів ( мрП ) прийнятними є показники оборотного капіталу у промисловості регіонів. При відсутності необхідних даних для розрахунку офП та мрП можна скористатися матеріалами щоквартального обстеження майже 1,5 тис. промислових підприємств, що його проводять фахівці НДІ статистики Держкомстату України, починаючи з 1997 р. [7, 30]. Для оцінки офП  необхідно вартість ОПВФ регіону помножити на частку їх використання. Тоді офП  легко знайти за різницею: офП - офП  . Подібним чином можна знайти і значення нереалізованого (за часткою підприємств, що відчувають нестачу обігових коштів) та реалізованого (за оберненим показником) потенціалів оборотних фондів. Особлива методична проблема – економічна оцінка інноваційного потенціалу ( інП ) промисловості регіонів. Його, так само як і інші потенціали, розділимо на дві частини – реалізований ( інП  ) та нереалізований ( інП  ) потенціали. Першу – реалізовану – частину інноваційного потенціалу визначити відносно нескладно, якщо за її основу взяти вартість інноваційних витрат у промисловості регіону. Для цього необхідно витрати на промислове виробництво у регіоні перемножити на частку інноваційних витрат у промисловості країни (0,125) та регіональний коефіцієнт інноваційних витрат (до середнього рівня по країні). Зате набагато складніше визначити другу (потенційну) її частину. Тут необхідно враховувати фактичні та граничні (максимальні в умовах країни) показники, які характеризують кадровий науковий потенціал, матеріально- технічну базу та рівень фінансування НДДКР у промисло вості регіонів. Від повідно загальну формулу інП можна записати у такому вигляді: )9( де Н – обсяг інноваційних витрат у промисловості регіону, млн. грн.; iК – фактичний рівень у регіонах чисельності фахівців із науковими ступенями ( 1i ), фондоозброєності праці ( 2i ), фінансування НДДКР ( 3i ) тощо ( ni ,1 ); iKmax – максимальний рівень у регіонах тих же показників. ,/ 1 max n K KK Н НППП n i i i інінін i     У другу частину формули (9) можна ще ввести множник, який часто застосовують у виробничій функції Кобба-Дугласа, модифікованій Я. Тінбергеном та іншими ученими (за умови, що НТП задається “ззовні”, тобто як незалежний фактор виробництва). Цей множник записується як te , де t – параметр, що характеризує темп технічного розвитку в реальному часі, а e – основа натуральних логарифмів У цьому випадку мова йде, згідно з теоріями Дж. Хікса, Р. Харрода, Р. Солоу, про так званий нейтральний НТП (капіталозберігаючий, працезберігаючий тощо) як чинник промислового зростання. У зарубіжних країнах інП часто ще вимірюється вартістю модернізованих виробів щодо вартості реалізованої про- мислової продукції регіону. Однак, на нашу думку, цей показник характеризує і інші потенціали ( тП , мтрП ), з якими інП знаходиться у відношеннях автокореляції. Особливий інтерес викликає еконо- мічна оцінка інвестиційного потенціалу промисловості регіонів ( інвП ), причому не стільки реалізованого ( інвП  ), скільки нереалізованого ( інвП  ), як рушійної сили ринкових перетворень. Для проведення розрахунків інвП доцільно подати у формалізованому вигляді:   ,.пінвпп оздпінвінвінв KDК IIIIППП   )10( де пI – інвестиції промислових підприємств регіону за рахунок власних коштів, млн. грн.; дI – капітальні трансферти у промисловість регіону з державних фондів і бюджету, млн. грн.; бI – приватні інвестиції у промисловість регіону, млн. грн.; зI – іноземні інвестиції у промисловість регіону, млн. грн.; оI – інші інвестиції у промисловість регіону, млн. грн.; пК – кредити, надані комерційними банками суб’єктам господарювання регіону, млн. грн.; пD – частка промисловості у господарстві регіону; пінвК . – коефіцієнт інвестиційної привабливості регіону. Порівняно нескладно визначити інвП  за певний період, просумувавши обсяги інвестицій у промисловість регіону з різних джерел. Щодо інвП  , то його визначити досить складно, ураховуючи те, що кожен регіон може залучати практично необмежені інвестиційні ресурси. Однак на практиці такі обмежувачі для припливу інвестицій усе ж існують – це кредитний “портфель” регіону (реальний обсяг кредитів, які “крутяться” у регіоні) та інвестиційна привабливість регіону. І хоча ці характеристики не є стабільними, усе ж на певний момент часу їх можна вважати константами. При визначенні інвестиційної привабливості регіону, зокрема, ураховуються рівні розвитку економіки регіону, ринкової та фінансової інфраструктури, людський капітал [7, 20]. Сферу обігу промисловості регіону характеризує його споживчий потенціал ( спП ), який прийнято розділяти на два відносно самостійні потенціали – виробничого ( спвП . ) та особистого ( споП . ) споживання, які у свою чергу поділяються на реалізовані ( спвП . , споП . ) та нереалізовані ( спвП . , споП . ) потенціали. Загальну формулу спП можна записати так: ),( )]1([)( )( ... .. .... спообтнспон мрввспоспо спвспвспоспвсп DDІDП DПППП ППППП    )11( де вП – обсяг реалізації промислових товарів у виробничій сфері регіону, млн. грн.; мрD – рівень оборотних фондів у промисловості регіону (до нормативу); нП – роздрібний товарооборот регіону, млн. грн.; I – грошові заощадження населення, млн. грн.; обтD . – частка товарообороту у сукупних витратах населення регіону; споD . – частка витрат населення регіону (у структурі роздрібного товарообороту) на купівлю промислових товарів . Недоліком формули (11) є те, що вона має статичний характер, тобто не враховує того, що люди у міру задоволення своїх потреб, передусім у промислових товарах довгострокового користування, усе більшу частину своїх доходів спрямовують на задоволення духовних потреб. Дуже специфічною є оцінка еколого- промислового потенціалу ( епП ) регіонів, який складається з двох якісно різнорідних частин – потенціалу самоочищення при- родних комплексів ( соП ) та потенціалу екологічної інфраструктури ( еіП ). У загальному вигляді епП можна представити так: ).( )( еіеі сосоеісоеп ПП ППППП   )12( Важливе значення має оцінка резер- вів природних комплексів регіонів щодо знешкодження шкідливих промислових ви- кидів, тобто нереалізованого еколого-про- мислового потенціалу ( соП  ). Найпрості- ше його можна вирахувати за формулою ),( lim lim iiii iсососо ТкТкZSZSTк ZSТкППП   )13( де ,limТк iТк – територіальна концентрація шкідливих викидів промисловості на 1 км2 території, відповідно максимальна (на рівні гранично допустимих концентрацій [ГДК]) і фактична в і-му регіоні ( ni ,1 ), тис. т/км2; iS – площа і-го регіону, тис. км2; Z – середня ціна знешкодження 1 тис. т шкідливих речовин. Якщо оцінка епП дається у відносних величинах, то множником Z можна знехтувати, оскільки він для всіх регіонів береться однаковим. Про еіП певною мірою свідчать обсяги очищеної (зокрема про еіП  ) та неочищеної (зокрема про еіП  ) у регіоні води, підраховані у відсотках до загального обсягу скидання забруднених вод. Для оцінки потенціалів виробничої, соціальної та ринкової інфраструктури регіонів можна модифікувати підходи, розроблені для оцінки рівнів їх розвитку, зокрема виробничої інфраструктури ( інвП . ) – Н.Ф. Голікова та В.Я. Двоскіна [6, 160, 161], а соціальної ( інсП . ) – Н.М. Вітренко [3, 13- 19]. Щодо узагальнюючої методики оцінки потенціалу ринкової інфраструктури ( інрП . ) регіону, то її ще слід розробити. Оцінку сукупного інфраструктурного потенціалу регіону можна дати за такою формулою: ,)( max iii iінінін SТкTкQ QППП   )14( де iQ – вартість послуг, наданих в і-му регіоні (за перевезення вантажів і пасажирів, зв’язок, кредит тощо), тис. грн.; ,maxТк iТк – територіальна концентрація послуг, відповідно максимальна й фактична в і-му регіоні ( ni ,1 ), грн./км2; iS – площа і-го регіону, тис. км2. Якщо бракує статистичних даних у регіональному розрізі, то оцінку сукупного інфраструктурного потенціалу регіону можна дати на основі нормалізованих (за одиницею площі) показників рівня розвитку окремих видів інфраструктури. Для цього показники кожного регіону спочатку слід просумувати, потім – знайти їх середнє значення (поділивши одержану суму на кількість показників). Далі середні значення показників по всіх регіонах сумуються, прирівнюються до 100% і для кожного з них розраховується відсоток, який і характеризує інфраструктурний потенціал регіону. Для розмежування реалізованого та нереалізованого інфраструктурного потенціалу можна застосувати такий алгоритм: знайти співвідношення між загальним інфраструктурним потенціалом і часткою регіону у виробництві промислової продукції  максимальне співвідношення прийняти за рівень 95% забезпечення регіону інфраструктурою щодо нього перерахувати рівень інфраструктурного забезпечення інших регіонів  знайти нереалізований інфраструктурний потенціал, перемноживши загальний інфраструктурний потенціал регіону на рівень його забезпечення інфраструктурою  знайти реалізований інфраструктурний потенціал, віднявши від загального потенціалу нереалізований. Оцінки часткових трансформаційних потенціалів створюють необхідну базу для оцінки інтегрального трансформаційного потенціалу. Однак останню не можна одержати простим сумуванням оцінок часткових потенціалів, тому що вони мають різну силу факторного впливу. Щоб знайти її необхідно усі реалізовані трансформаційні та виробничий потенціали звести до “спільного знаменника” – до 100%. Потім слід підрахувати коефіцієнт кореляції (r) між кожним із часткових трансформаційних (x) та виробничим (y) потенціалами за стандартною формулою, відомою із загальної теорії статистики, використавши для цього пакет програм STATISTICA. Для визначення щілності зв’язку між усіма частковими трансформаційними та виробничим потенціалами доцільно розрахувати коефіцієнт множинної кореляції. Щоб установити, якою мірою варіація часткових потенціалів визначає варіацію виробничого потенціалу варто розрахувати коефіцієнт детермінації. Для співставлення факторної та випадкової варіації виробничого потенціалу, тобто встановлення достовірності отриманих значень коефіцієнта множинної кореляції, слід визначити критерій Фішера. Далі, перемноживши значення часткових трансформаційних потенціалів на відповідні коефіцієнти кореляції, можна знайти оцінки часткових трансформаційних потенціалів з урахуванням їх “факторної ваги”. Просумувавши їх, матимемо оцінки інтегрального трансформаційного потенціалу регіону: реалізованого, нереалізованого та загального. Якби оцінки трансформаційних потенціалів удалося дати абсолютно точно (чого досягти практично неможливо), а часткові потенціали були абсолютно пропорційними (чого у принципі бути не може3), то оцінки трансформаційних і виробничих потенціалів співпадали б. Фактично ми маємо досить значні розбіжності, які бажано знівелювати, даючи оцінку нереалізованого виробничого 3 Це пояснюється тим, що вони формуються незалежно один від одного й тому не співпадають за розмірами ні у просторі, ні в часі їх використання. потенціалу. Для цього ми спочатку нормуємо реалізовану частину інтегрального трансформаційного потенціалу, звівши її, як і реалізовану частину виробничого потенціалу ( вП ), до 100%. Потім знаходимо співвідношення нереалізованого та реалізованого потенціалів ( D  ) та коефіцієнт ефективності використання трансформаційного потенціалу в регіонах ( рК ), середнє значення якого дорівнює одиниці. Маючи ці показники, неважко знайти нереалізований виробничий потенціал ( вП  ) за такою формулою: .DКПП рвв  )15( На основі нормованих (приведених до 100%) оцінок реалізованого, нереалізованого та загального виробничого потенціалу промисловості регіонів можна знайти коефіцієнти ефективності використання усіх часткових та інтегрального трансформаційного потенціалів за такими узагальненими формулами: ; П ВЕ    ; П ВЕ    . П ВЕ  )1816(  Для оцінки продуктивності використання трансформаційного потенціалу у промисловості регіонів доцільно використовувати й показники, запропоновані О.П. Сологуб [18]. Наведена вище методика цілком узгоджується з новою національною системою планування розвитку регіонів, яка базується на економічних оцінках їх трансформаційного потенціалу (див. [11]). І хоча вона потребує деякого уточнення, усе ж дозволяє виявити найбільш ефективні резерви розвитку промисловості в регіонах. Література 1. Алымов А.Н., Заставный Ф.Д., Федорищева А.Н. Размещение производительных сил. – К.: Наук. думка, 1978. – 287 с. 2. Буфетова А.Н., Зайкин В.С. Динамика экстенсивных и интенсивных факторов развития регионов России // Регион: экономика и социология. – 1999. – № 3. – С. 97-111. 3. Витренко Н.М. Социальная инфраструктура Украины: оценка уровня и перспектив развития. – К.: Наук. думка, 1993. – 144 с. 4. Герасимчук В.Г. Маркетинг і розвиток підприємства: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук. 08.06.03 / КДЕУ. – К., 1996. – 35 с. 5. Герасимчук З.В. Производственный потенциал региона: методика оценки и стратегия его наращивания // Страны и регионы на пути к сбалансированному развитию: Сб. науч. тр. / Ред. кол.: Л.Г. Руденко и др. – К.: Академпериодика, 2003. – С. 135-140. 6. Голиков Н.Ф., Двоскин В.Я. Инф- раструктурно-территориальный комплекс (теория, методы, практика). – Алма-Ата: Гылым, 1990. – 222 с. 7. Економічні есе. Інвестиційний рейтинг регіонів України у 1-му півріччі 2002 року. – К.: Інститут реформ, 2002. – Вип 4. – 75 с. 8. Клоцвог Ф., Кушникова И., Костин В., Наумова Е. Тенденции изменения региональной структуры промышленного производства // Экономист. – 2002. – №3. – С. 66-73. 9. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе. – К.: Наук. думка, 1992. – 250 с. 10. Либанова Э., Палий Е. Трудовой потенциал: проблемы статистической оценки // Вестн. статистики. – 1990. – № 3. – С. 10-15. 11. Мамонова В. Концептуальні засади створення нової національної системи планування розвитку регіонів // Управління сучасним містом. – 2002. – №1-3. – С. 43-49. 12. Підгрушний Г.П. Дослідження потенціалу розвитку регіонів для потреб формування регіональної політики регіонів // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Зб. наук. пр. В 3-х ч. За матеріалами доп. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 21- 23 травня 1998 р.) / Ред. кол.: М.І. Долішній та ін. – Львів: ІРД НАН України, 1998. – Ч. 1. – С. 169-171. 13. Побурко Я.О., Карпов В.І., Матковський С.О. та ін. Інтегральна оцінка та порівняння соціально- економічного стану регіонів // Регіони України. Екон.-стат. порівняння. Додаток до ж-лу “Регіональна економіка”. – 2000. – № 4-5. – 88 с. 14. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України / Б.М. Данили- шин, С.І. Дорогунцов, С.М. Міщенко та ін. – К.: РВПС України НАН України, 1999. – 716 с. 15. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – Львів: Світ, 1993. – 238 с. 16. Самуэльсон П., Нордхауз В. Экономика: Пер. с англ. – М.: БИНОМ, 1997. – 800 с. 17. Сологуб О.П. До питання методологічних підходів побудови системи показників продуктивності праці в регіоні // Регіональна економіка. – 1998. – №4. – С. 47-56. 18. Сологуб О.П. Продуктивність економіки: регіональні аспекти. – К.: Знання, 1998. – 352 с. 19. Социально-экономический потенциал региона / М.И. Долишний, Е.И. Бойко, И.М. Петрович и др.– К.: Наук. думка, 1985. – 219 с. 20. Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості / Під заг. ред. М.І. Долішного, С.М. Злупка. – Ужгород: Карпати, 1997. – 422 с. 21. Шнипер Р.И. Конкурентные позиции регионов и их оценка // Регион: экономика и социология. – 1995. – № 1. – С. 3-24. 22. Яковенко Л.М. Оценка промышленного потенциала регионов // Изв. РАН. Сер. геогр. – 1993. – № 6. – С. 76-88.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2963
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-109Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T12:28:09Z
publishDate	2006
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Захарченко, В.І. 2009-05-29T12:12:47Z 2009-05-29T12:12:47Z 2006 Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем / В.І. Захарченко // Економіка пром-сті. — 2006. — № 4. — С. 56-66. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2963 Перехід до ринкових відносин в Україні потребує активізації трансформаційного потенціалу промислових територіальних систем різних рівнів, передусім регіональних. А це, у свою чергу, вимагає розробки адекватної методики оцінки промислового трансформаційного потенціалу регіонів та пошуку найбільш ефективних напрямів його використання. Виходячи з цього, у статті запропоновано авторський варіант методики економічної оцінки потенціалу факторів трансформації регіональних промислових систем (комплексів). ---------- Рассмотрена необходимость разработки адекватной методики оценки промышленного трансформационного потенциала регионов и поиска наиболее эффективных направлений его использования. Предложен авторский вариант методики экономической оценки потенциала факторов трансформации региональных промышленных систем (комплексов). ---------- The necessity is considered to work out the adequate technique for estimating the industrial transformation potential of regions and for searching for the most effective ways of its application. The author’s technique is offered to estimate the potential of factors of regional industrial systems (complex). ---------- uk Інститут економіки промисловості НАН України Промисловість: проблеми розвитку та управління Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем Методика экономической оценки потенциала факторов трансформации промышленных территориальных систем Technique of economic estimation of the potential of transformation factors in industrial territorial systems Article published earlier
spellingShingle	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем Захарченко, В.І. Промисловість: проблеми розвитку та управління
title	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем
title_alt	Методика экономической оценки потенциала факторов трансформации промышленных территориальных систем Technique of economic estimation of the potential of transformation factors in industrial territorial systems
title_full	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем
title_fullStr	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем
title_full_unstemmed	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем
title_short	Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем
title_sort	методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем
topic	Промисловість: проблеми розвитку та управління
topic_facet	Промисловість: проблеми розвитку та управління
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2963
work_keys_str_mv	AT zaharčenkoví metodikaekonomíčnoíocínkipotencíalufaktorívtransformacíípromislovihteritoríalʹnihsistem AT zaharčenkoví metodikaékonomičeskoiocenkipotencialafaktorovtransformaciipromyšlennyhterritorialʹnyhsistem AT zaharčenkoví techniqueofeconomicestimationofthepotentialoftransformationfactorsinindustrialterritorialsystems

Методика економічної оцінки потенціалу факторів трансформації промислових територіальних систем

Репозитарії

Схожі ресурси