Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)
У статті аналізується відношення представників державної влади, широких кіл суспільства, родини та батьків до нової стратегії жіночої поведінки, зорієнтованої на отримання вищої освіти. Окреслюється точка зору дівчат того часу, які навчаються, на проблему особистого життєвого вибору....
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Series: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29863 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / О.О. Драч // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 18-23. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29863 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-298632025-02-23T17:40:05Z Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) Путь высшего образования: проблема одобрения девичьего выбора российским обществом (вторая половина ХІХ – начало ХХ в.) The Path of the Higher Education: the Problem of Russian Society’s Approval of Women’s Choice (the second part of the XIX-th – the Beginning of the XX-th Century) Драч, О.О. Історія У статті аналізується відношення представників державної влади, широких кіл суспільства, родини та батьків до нової стратегії жіночої поведінки, зорієнтованої на отримання вищої освіти. Окреслюється точка зору дівчат того часу, які навчаються, на проблему особистого життєвого вибору. В статье анализируется отношение представителей государственной власти, широких слоев общества, семей и родителей к новой стратегии женского поведения, ориентированной на получение высшего образования. Выявляется точка зрения учащихся девушек того времени на проблему собственного жизненного выбора. The main theme of the article is the issue of social reaction to the women’s desire to get higher education in the context of evolutional changes of the social position of the weaker sex during the period of modernization in the second half of the XIX-th and at the beginning of the XX-th century. The government has accepted the decision to make it easier for women to get higher education. But there were many dissatisfactions in this prospect which denied women’s ability and desire to enter higher institutions. 2009 Article Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / О.О. Драч // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 18-23. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29863 378(470+571)-055.2 uk Наука. Релігія. Суспільство application/pdf Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Драч, О.О. Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті аналізується відношення представників державної влади, широких кіл суспільства, родини та батьків
до нової стратегії жіночої поведінки, зорієнтованої на отримання вищої освіти. Окреслюється точка зору
дівчат того часу, які навчаються, на проблему особистого життєвого вибору. |
| format |
Article |
| author |
Драч, О.О. |
| author_facet |
Драч, О.О. |
| author_sort |
Драч, О.О. |
| title |
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_short |
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_full |
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) |
| title_sort |
шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина хіх - початок хх ст.) |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29863 |
| citation_txt |
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / О.О. Драч // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 18-23. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT dračoo šlâhviŝoíosvítiproblemashvalennâdívočogoviborurosíjsʹkimsuspílʹstvomdrugapolovinahíhpočatokhhst AT dračoo putʹvysšegoobrazovaniâproblemaodobreniâdevičʹegovyborarossijskimobŝestvomvtoraâpolovinahíhnačalohhv AT dračoo thepathofthehighereducationtheproblemofrussiansocietysapprovalofwomenschoicethesecondpartofthexixththebeginningofthexxthcentury |
| first_indexed |
2025-11-24T05:23:37Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:23:37Z |
| _version_ |
1849648027266973696 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 18
УДК 378(470+571)-055.2
О.О. Драч
Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Україна
ШЛЯХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПРОБЛЕМА СХВАЛЕННЯ
ДІВОЧОГО ВИБОРУ РОСІЙСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ
(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
У статті аналізується відношення представників державної влади, широких кіл суспільства, родини та батьків
до нової стратегії жіночої поведінки, зорієнтованої на отримання вищої освіти. Окреслюється точка зору
дівчат того часу, які навчаються, на проблему особистого життєвого вибору.
Побудова незалежної соціальної демократичної держави в сучасній Україні над-
звичайно актуалізує проблеми молоді, котра є основною рушійною силою перетворень,
носієм нових ціннісних орієнтацій. Споконвічний конфлікт поколінь – батьки-діти – на-
буває нового звучання через відмінність головних засад соціалізації радянського періоду
(властиві для старшої генерації) та доби незалежності, котрі виявляються у формуванні
вільної від комуністичної зашореності та ідеологізації юні. Кардинальна зміна світогляд-
них цінностей та орієнтирів, що відбулася протягом 1990-х рр., та злам способу життя
всіх верств населення актуалізує вивчення розв’язання аналогічних проблем у минулому.
Автор пропонує переосмислення досвіду сприйняття нових дівочих прагнень до вищої
освіти в період ринкових трансформацій в Російській імперії, частиною якої була і Над-
дніпрянська Україна.
Метою даної статті є з’ясування суспільної реакції на бажання дівчат отримувати
вищу освіту в контексті еволюційних змін соціального становища слабкої статі у період
модернізації другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Пріоритетна увага приділяється
вивченню позиції влади та родин як найперших інституцій, від яких залежала можли-
вість реалізації нового шляху дівчат.
Історіографія теми жіночої освіти та жіночого руху доволі різноманітна. Не можна
оминути ґрунтовної роботи американського дослідника Р. Стайса, що визнана класикою
теми жіночого руху [1]. Доповнює цікавими джерелознавчими та історіографічними
підходами галерею російських «емансипе» німецька дослідниця Б. Пієтров-Енкер [2].
Надзвичайною активністю у вивченні цієї теми вирізняються сучасні російські науковці,
що підтверджує низка ґрунтовних та цікавих праць, присвячених проблемі [3-5]. Із загаль-
ного контексту слід виокремити фундаментальну працю Б. Миронова «Соціальна історія
Росії», де автор вивчає еволюцію особистості, сім’ї та громадянського суспільства у
Російській імперії, торкаючись і жіночої проблематики [6]. В Україні так само спостері-
гається зростання інтересу до питань історії жінок, їх освіти та виховання, що засвідчує
низка публікацій у провідних часописах та монографічні дослідження [7-9]. Науковці
розширюють напрямки дослідницького пошуку, активно вивчають роль громадськості
у культурно-просвітницькому русі, втім переважно на регіональному рівні. В цьому
контексті доцільно, комплексно застосовуючи антропологічні підходи, проаналізувати
проблему сприйняття російським суспільством нових дівочих запитів щодо вищої освіти.
За спогадами відомого публіциста М. Шелгунова, шістдесяті роки, епохальна
подія в історії Росії, частиною якої була і Наддніпрянська Україна, містили в собі загальну
оновлюючу силу [10]. З’являються і нові критерії: наука та розвиток займають перше
місце в оцінці особистості [11]. Жіноцтво активно долучається до процесу загального
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 19
самовдосконалення. Прагнення дівчат до вищої освіти в Росії пов’язується зі змінами
суспільних умов життя кінця 1850-х – початку 1860-х рр. Передумовами законних, з по-
гляду прогресивної інтелігенції, прагнень жінок стало, по-перше, інтелектуальне підне-
сення, що охопило російське суспільство в окреслений період, вказуючи дівчатам новий
шлях до набуття знань, розумового розвитку та громадської діяльності; по-друге, збіль-
шення запитів суспільства до їх освіченості понад традиційне базікання французькою та
гру на фортепіано [12].
Реалізується ідея доступності наукових знань для жінок, найактивніші з яких як
вільні слухачки почали відвідувати у 1860 р. заняття у Медико-хірургічній академії та в
російських університетах. Проте статутом 1863 р. влада заборонила жінкам доступ до
навчання в університетах і вони змушені звільнити аудиторії. Однак це не спинило праг-
нення дівчат до наукових знань. Дієвим каналом впливу суспільства на владу стає нова
хвиля клопотань, що розпочалася з кінця 1860-х рр. Реакцією уряду стає дозвіл спільних
публічних лекцій для бажаючих з різних предметів університетського курсу. Реалізува-
лася ця «напіввища» жіноча освіта на Володимирських і Аларчинських курсах у Санкт-
Петербурзі та Луб’янських у Москві. У загальному пориві не втримався навіть міністр
народної освіти Д. Толстой, надавши власну квартиру у будинку міністерства для лекцій.
Аналогічні курси існували і в провінції: протягом 1870 – 1871 рр. Київське та Казанське
товариства природознавців організували діяльність публічних курсів з природничих та
гуманітарних наук, основним контингентом слухачів на яких стали переважно жінки.
В 1872 р. в Москві почали діяти перші систематичні Вищі жіночі курси (далі ВЖК),
організовані професором В. Гер’є. Їх вдалий досвід на фоні масового від’їзду молодих
жінок на навчання до закордонних університетів підштовхнув уряд до рішучих кроків.
З 1876 р. імператор дозволив відкривати ВЖК як приватний навчальний заклад в універ-
ситетських містах.
Утім, влада чітко окреслила свою позицію в питанні наукової освіти жіноцтва. Офі-
ційна позиція роз’яснювалася в «Журнале министерства народного просвещения», де
наголошувалося на «пріоритетності для держави елементарної та середньої жіночої освіти,
вищій же уряд не бачив загальнодержавних цілей через обмеженість та недостатню під-
готовленість дівчат, що до неї прагнули» [13]. Не дивно, що за умови відстороненої по-
зиції державної влади в питанні фінансової та організаційної допомоги вищій жіночій
освіті, влада на місцях не завжди поспішала долучатися до проектів громадськості.
Про складність поширення ідеї наукових знань для жінок серед представників міс-
цевої влади свідчать і події в Міській думі Одеси, де її голова рішуче відмовився від
субсидії в 500 крб для відкриття 7 класу у жіночій гімназії [14]. Обґрунтовував він власну
позицію не браком коштів, а принциповістю, що обмежувалася лише потребою «дати
масі елементарну освіту, навчити ремеслу, а не сприяти вищій», котру вважав розкішшю.
Підтримку такого підходу засвідчили і виступи гласних. Фактично представницький
орган одного з найбільших міст України та всієї імперії демонстрував живучість консер-
вативних настроїв.
Не краще була ситуація і напередодні офіційного відкриття ВЖК у Києві, де справа
ледве не зірвалася через несхвальну оцінку ініціативи місцевою владою. Переписка
виявляє незадоволення та приховане роздратування представників державної влади у
регіоні, що принагідно засвідчує лист Київського, Волинського та Подільського генерал-
губернатора М.І. Черткова від 22 вересня 1878 р., де звучить закид попечителю округу
про відсутність будь-яких попередніх обговорень даної справи [15, арк. 15]. Генерал-
губернатор відверто дивується, як це нововведення (ВЖК) могло організовуватися без
участі вищої місцевої адміністрації краю, а дізнавшись про приватний характер жіночих
курсів, котрі очолить професор С.С. Гогоцький, висловлює неабияку стурбованість, вка-
зуючи, що «останній через свої літа буде лише ширмою, за якою приховуються особи
О.О. Драч
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 20
сумнівної благонадійності, в тому числі і дружина професора» [15, арк. 16]. Висновок
очільника регіону невтішний – форма, час та місце організації ВЖК нераціональні, а
тому висловлює жаль з приводу надання центральною владою дозволу на їх відкриття,
та попереджає, що курси можуть стати «новим та вельми небезпечним осередком полі-
тичної пропаганди» [15, арк. 18]. Як вихід з ситуації пропонує встановлення пильного
спостереження за діяльністю курсів та, за найменшої підозри у шкідливості атмосфери
на них, негайного їх закриття [15, арк. 19]. Фактично представники державної влади
Південно-Західного краю засвідчили власну досить консервативну позицію, вищу дівочу
освіту сприймали як зайвий клопіт, відверто пояснюючи це стомленістю від повсякден-
ного контролю за політичною ситуацією в регіоні, котрий тримав першість після столиці
та Одеси за антиурядовою пропагандою.
Пішовши на поступки суспільству і дозволивши відкриття ВЖК в окремих універ-
ситетських центрах, уряд затвердив правила для слухачок і довів їх до місцевої влади з
особистими роз’ясненнями міністра народної освіти, де констатував, заспокоюючи регіональ-
ну адміністрацію, що зробив все можливе для обмеження числа дівчат на них [15, арк. 42].
Такими бар’єрами, на думку міністра, є встановлення найвищого можливого освітнього
цензу для жінок – мати звання домашньої вчительки чи наставниці з усіх предметів
гімназичного курсу; слухачки окремих предметів на ВЖК повинні мати постійні служ-
бові заняття та особистий дозвіл попечителя; обов’язковість довідки про політичну бла-
гонадійність та згоду батьків чи опікунів для неповнолітніх; повідомлення адміністрації
курсів про кожний вчинок та неможливість залишитися на другий рік на тому ж курсі.
Утім, частина наукової чоловічої громадськості охоче підтримала реалізацію ідеї ВЖК.
Так, професор І.М. Сеченов згадує «з любов’ю та повагою» працю протягом кількох років
на Бестужевських ВЖК в Санкт-Петербурзі, де викладав у тому ж обсязі, що й в універ-
ситеті [16, с. 240]. Відзначає, що студентки навчалися з захватом, так як небагато йшло
туди від нудьги чи моди, більшість свідомо прагнула до освіти як вищого блага. «Допусти-
ти відкрито і в повному обсязі вищу освіту жіноцтва з визначенням правових гарантій
осіб, що її отримали, як запоруку підвищення авторитету Росії в Європі та оновлення людст-
ва», – радив урядовцям видатний сучасник, письменник-гуманіст Ф.М. Достоєвський [17].
Тенденція до громадської підтримки наукових прагнень жінок характерна не тільки
для столиці. Так, киянин, полковник у відставці, О.П. Безус за заповітом від 9 листопада
1882 р. все рухоме і нерухоме майно на суму близько 10 тисяч крб залишив Київським
ВЖК [18], [19]. В особистій розмові з головою педагогічної ради курсів професором
В.С. Іконніковим спадкодавець указав на те, що свідомо обрав ВЖК як навчальний за-
клад, котрий більш потребує підтримки, ніж казенний і повною мірою забезпечений ка-
детський корпус, де він прослужив все життя. Це непоодинокий випадок. У 1891 р. пан
К.Г. Крижанівський заповів значну частину свого майна ВЖК у Києві, де найбільшу цін-
ність для курсів являла садиба з будівлями у центрі міста, площею 680 квадратних саж-
нів [20]. Прикметно, що відбулося оформлення заповіту в умовах призупинення з 1886 р.
прийому на ВЖК і невизначеності їх майбутнього.
Інтелектуали 1860-х років передбачали, що «соціальна реформа з жіночого питан-
ня набагато складніше політичної, так як у політиці це стосується окремих партій чи
станів, а жіноча проблема всіх і кожного» [21, с. 75]. Засвідчує це і реакція на нову модель
дівочої поведінки та життєвої стратегії широких верств російського суспільства. Родини,
найпершим обов’язком яких був контроль життєвих пріоритетів юні, категорично від-
мовлялися осягнути нові запити молоді. Дівчата, що закінчили гімназійний курс і бажали
продовжувати свою освіту далі, часто не знаходили в сім’ї ні розуміння, ні заохочення,
тільки сильний спротив, що доводить щоденник Єлизавети Д’яконової, провінційної
дівчини з Ярославля, котра бажала навчатися на ВЖК [22]. Іноді зі спогадів постають
справжні сімейні драми. «Батько пише, що я вбила маму з тих пір як поїхала на кур-
си…», – зі спогадів про курсистку з надзвичайною жадобою знань, котра носила в душі
трагедію [23].
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 21
Уже сучасники визнавали, що бути прийнятою на ВЖК потребувало надзвичайних
зусиль, напруженої боротьби з батьками та громадською думкою [24, с. 238]. Про курсис-
ток поширювалися мерзотні плітки, до вступу на курси створювали всі можливі перешко-
ди. Все це призводило до того, що відбувався ніби відбір дівчат, найбільш енергійних,
здібних, що дійсно прагнули до знань і широкої суспільної діяльності. Ситуація підтверд-
жується і дівочими спогадами. «На бажання доповнити освіту на ВЖК дивляться як на
єресь, слово “курсистка” – майже лайливе, а вступ на курси організований так, що масі
недоступний» [22, с. 132]. «Занадто багатьох батьків того часу лякали типи курсисток-
нігілісток, з коротким волоссям, в синіх окулярах та пледом на плечах – повне запере-
чення жіночості. Тоді ще з сумнівами та недовірою ставилися до необхідності вищої
жіночої освіти» [25, с. 399]. Не схвалювало нову модель поведінки і старше покоління ро-
дин, котрому не до вподоби була загальна поінформованість юні – «ще дівчата, а вже все
знають про одруження», яке саме в освіті і бачило причину життєвих негараздів – «раніше
нічого не знали, виходили заміж і були щасливими, тепер все розвиток, освіта» [22, с. 123].
Виявляється і збереження серед провінційних мешканців, представників буржуазно-під-
приємницького середовища стереотипу, що «на курси йдуть лише ті, хто взагалі не має
засобів до існування» [22, с. 133]. На розбіжність між газетною статистикою про значні
успіхи емансипації в Росії і реаліями повсякденного життя вказували самі дівчата, вважаю-
чи головним критерієм її «усталені погляди на жіночу освіту матерів та родин» [22, с. 74].
Тому не дивуємося, що батьки побоювалися відпускати своїх доньок навчатися на
ВЖК. «Лише порада авторитетного знайомого допомогла матері наважитися відпустити
сестру на курси Гер’є, за що остання на все життя залишилася йому вдячною і згадувала
про це навіть перед смертю» [25, с. 399]. Навіть на початку ХХ ст. ці батьківські вагання
остаточно не зникли. Ось як згадує про це Катерина Андреєва-Бальмонт: «Мати боялася
відпускати мене одну. Вона побоювалася для мене “нових ідей” – “стрижених нігіліс-
ток, що відкидають Бога та мораль”. Все ж маму переконали, що нігілізм віджив своє і
ВЖК відвідують дівчата з гарних родин» [26, с. 229]. Можна зрозуміти, що батьки, навіть
погоджуючись з новими освітніми запитами дівоцтва, турбувалися про обов’язковість вико-
нання життєвого призначення – традиційної ролі дружини і матері, саме тому й опікувалися
добропорядним ім’ям доньки. Про стійкість сформованих та обов’язкових до виконання
норм поведінки у соціальному середовищі та важливість для старшого покоління гро-
мадської думки доводить реакція батька Катерини Антонович на переведення її в школі
малювання до останнього класу – класу живої натури. «Зовсім не хочу, щоб моя донеч-
ка-панночка і рисувала роздягнених. Що про тебе подумають, що говоритимуть? І що
будуть думати про батька, що панночка з доброго дому і буде ходити малювати таке…
Я на це не погоджуюсь і абсолютно забороняю!» [27, с. 66]. Спогади Надії Суровцевої під-
тверджують живучість бажання родини вирішувати долю подальшого навчання доньки.
Батько вперто стояв на Києві, причому обстоював дуже рішуче і жорстко: «Поїдеш до
Петербургу – не дочка мені, допомагати не буду». Втім, юнь уже мала власну позицію.
«Я відповідала не менш рішучо, що тоді в нього дочка буде без вищої освіти» [28, с. 40].
Показовим стає усвідомлення дівчатами власної індивідуальної свободи. «Мати нізащо не
пускала мене в Москву – і плакала, і проклинала – все було. Я їй сказала: “Чому я маю
себе принести в жертву, а не ти?”» [23, с. 459]. Є. Д’яконова відзначала в щоденнику, що
згодна ще три роки терпіти цю домашню в’язницю, аби отримати свободу. «Як я доро-
жу цим правом – вільно розпоряджатися своєю особистістю» [22, с. 84]. Сльози, прохання
матері нелегко давалися, але цілеспрямовані дівчата відчували, що не можуть відмови-
тися від того, що становить їх органічну потребу. Більшість втішали себе думкою, що для
рідних буде краще, якщо вони отримають вищу освіту та можливість стати кориснішим
членом сім’ї [29].
О.О. Драч
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 22
Дівчатам, що відважилися ступити на новий шлях розриву з традиційним спосо-
бом життя і отримання наукової освіти, було складно не тільки через несхвалення їх
вчинків родиною та оточенням. Дуже часто, наодинці з собою, вони хвилювалися, чи
вистачить сил дійти до кінця в непростому житті. Існування проблеми сумнівів щодо
правильності прийнятого рішення та достатності волі йти обраним шляхом вищих знань
засвідчує дивний сон Софії Ковалевської, в якому перша росіянка – доктор медицини
Цюріхського університету – Надія Суслова, оповідаючи про своє тяжке одиноке життя,
сумнівалася в її спроможності досягнути цього [30, с. 232]. Підсвідомі побоювання, що
навіть у снах не полишали С. Ковалевську, доводять складність внутрішнього психоло-
гічного стану молодої жінки, котра пориває зі звичним середовищем та стає на непростий
шлях наукових знань.
Слід зауважити, що спочатку прагнення жінок до наукових знань навіть освічена
частина чоловічої громади сприймала як миттєве модне захоплення, і лише з часом ро-
сійське суспільство переконалося у його наполегливості і серйозності. Юнаки ж захоп-
лювалися рішучістю та мужністю перших слухачок, вважали за честь бути знайомими
з ними. Ось як закарбувалися в пам’яті курсистки молодому В. Вересаєву. «З жадібною
допитливістю видивлявся на вулиці коло приміщення ВЖК дівочі фігури з підстриженим
волоссям, з одухотвореними серйозними обличчями. Мені дуже хотілося бути знайомим
з такими, зустрічатися з ними, гарно розмовляти» [24, с. 239]. Повільно, але невпинно
чоловіча громада схвалювала нові освітні запити молодого дівоцтва. «Про необхідність
навчатися ми чули з раннього дитинства від матері, але тепер з вуст молодої сестри, ці
слова звучали інакше, а головне, вони промовлялися в присутності її чоловіка та його
братів-студентів, котрі їх схвалювали і підтримували» [26, с. 174].
Це не дивно, бо дівчата нового покоління активно розширювали свій кругозір. Ось
як згадує про формування власної життєвої позиції одна з перших красунь Москви
Катерина Андреєва-Бальмонт. «Я дізналася, що одруження для дівчини зовсім необо-
в’язкове, що старою дівою бути несоромно. Безславно обмежуватися інтересами кухні,
дитячої та спальні. Головне в житті – це навчатися, набувати знання, тільки це дає рів-
ноправ’я та самостійність» [26, с. 173]. Вища освіта стає і основою дорослого життя для
дівчат, і раціональною витратою часу до одруження, і запорукою подальшої користі для
життя. «Я відчула себе зовсім дорослою. Мені захотілося стати самостійною, не жити
лише в очікуванні заміжжя. Я пішла на ВЖК Гер’є, що тільки поновилися у Москві.
Вища освіта завжди знадобиться» [26, с. 227]. Саме на курсах і відбувалося знайомство
з реальним повсякденним життям для більшості дівчат із заможних родин, ізольованих
до того в родинній соціальній ніші. «З цікавістю роздивлялася студенток. Ні стрижених,
ні тих, що палять, не було. Така сама публіка, як на концертах чи публічних лекціях. Ні-
яких таємних, конспіративних розмов, як я очікувала, не велося» [26].
Отже, зміна усталеного способу життя всіх суспільних верств змушувала дівочу
молодь до активних пошуків нових шляхів соціальної реалізації, найдієвішим з яких стає
набуття вищих наукових знань. Позицію російської імперської влади з питання вищої
освіти жіноцтва можна оцінити як відсторонену, котра, не перешкоджаючи вияву по-
тужних громадських ініціатив, скеровувала їх в русло приватних засад. Доволі консер-
вативно сприймала інновації у дівочій поведінці більшість старшого покоління родин
та батьків. Маса накопичених від попереднього часу стереотипів та звичаїв колективної
ментальності ускладнювала поширення ідеї доступності вищої освіти серед більшості
російського суспільства, і лише з плином часу та під дією дівочої наполегливості у реа-
лізації своїх наукових прагнень вони відходили на задній план.
ЛІТЕРАТУРА
1. Стайс Р. Женское освободительное движение в России: Феминизм, нигилизм и большевизм, 1860 –
1930 / Р. Стайс ; [пер. с англ.]. – М. : РОССПЭН, 2004. – 616 с.
2. Пиетров-Эннкер Б. «Новые люди» России: Развитие женского движения от истоков до Октябрьской
революции / Б. Пиетров-Эннкер ; [пер. с нем.]. – М. : РГГУ, 2005. – 444 с.
Шлях вищої освіти: проблема схвалення дівочого вибору російським суспільством...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 23
3. Перова Н. Смолянки, мариинки, павлушки… бестужевки. Из истории женского образования в Санкт-
Петербурге / Перова Н. – СПб. : ИД «Петрополис», 2007. – 304 с.
4. Юкина И. Русский феминизм как вызов современности / Юкина И. – СПб. : Алетейя, 2007. – 544 с.
5. Пономарева В.В., Хорошилова Л.Б. Мир русской женщины: воспитание, образование, судьба. XVIII –
начало XX века / Пономарева В.В., Хорошилова Л.Б. – 2-е изд. – М. : ООО «ТИД – Русское слово –
РС», 2008. – 320 с.
6. Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX в) : в 2 т. / Б.Н. Ми-
ронов – СПб. : Изд-во «Дмитрий Буланин», 2000. – Т. 1. – 548 с.
7. Чуткий А. Професура Університету Св. Володимира і вища жіноча освіта у Києві (друга половина
ХІХ – початок ХХ ст.) / А. Чуткий // Історичний журнал. – 2005. – № 5.
8. Нижник В.В. Жіноче питання на прикладі вищої освіти у громадсько-політичному житті Російської
імперії у другій половині ХІХ ст. / В.В. Нижник // Вісник Академії праці і соціальних відносин
Федерації профспілок України. – 2005. – № 5.
9. Кобченко К.А. «Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів / Коб-
ченко К.А. – К.: «МП Леся», 2007. – 271 с.
10. Лемке М. Эпоха цензурных реформ 1859 – 1865 годов / Лемке М. – СПб. : Типо-литогр. «Герольд», 1904. – С. 2.
11. Штакеншнейдер Е.А. Из «дневников и записок» / Е.А. Штакеншнейдер // Шелгунов Н.В., Шелгунова Л.П.,
Михайлов М.Л. Воспоминания. – «Худ. лит-ра», 1967. – Т. 2. – С. 471.
12. Абрамов Я. Женские врачебные курсы / Я. Абрамов // Северный вестник. – 1886. – № 2. – С. 117.
13. По поводу женского адреса, поданного г. Министру народного просвещения в г. Харькове // ЖМНП. –
1870. – № 10. – С. 269.
14. Одесситы о женском образовании // Неделя. – 1884. – № 36. – 2 сентября. – С. 1186.
15. Центральний державний історичний архів України у м. Києві. – Ф. 442. – Оп. 828. – Спр. 146.
16. Сеченов И.М. Автобиографические записки. – М. : Изд-во АМН СССР, 1952.
17. Достоевский Ф.М. Несомненный демократизм. Женщины / Ф.М. Достоевский // Дневник писателя. –
1876. – № 5. – С. 148.
18. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Інститут рукописів. (далі – НБУ. ІР). – Ф. 46. –
№ 600. – Арк. 1.
19. НБУ. ІР. – Ф. 46. – № 593. – Арк. 1.
20. НБУ. ІР. – Ф. 66. – № 326. – Арк. 1.
21. Благосветлов Г.Е. На что нам нужны женщины / (Сочинения / Г.Е. Благосветлов). – СПб. : Тип. Е.А. Бла-
госветловой, 1882.
22. Дневник Елизаветы Дьяконовой 1886 – 1902 г. / Елизавета Дьяконова – М. : Издание В.М. Саблина,
1912. – 837 с.
23. Леткова Е.П. Об И.С. Тургеневе. (Из воспоминаний курсистки) / Е.П. Леткова // К свету. Научно-лите-
ратурный сборник / под ред. Е.П. Летковой и Ф.Д. Батюшкова. – СПб.: Изд-ние комитета Общ-ва
доставления средств в СПб ВЖК, 1904. – С. 458.
24. Вересаев В. Воспоминания / В. Вересаев. – М. : Изд-во «Правда», 1961. – (Собр. соч.: в 5 т. / В. Вересаев ;
Т. 5).
25. Харузина В.Н. Прошлое. Воспоминания детских и отроческих лет / Харузина В.Н. – М. : Новое лит-ное
обозрение, 1999.
26. Андреева-Бальмонт Е.А. Воспоминания / Андреева-Бальмонт Е.А. – М. : Изд-во имени Сабашниковых,
1997.
27. Антонович К. З моїх споминів / Антонович К. – Вінніпег: накладом Української академії наук, 1966. –
Ч. 2. – (Українська Вільна Академія Наук. Серія : Літопис УВАН. Ч. 24).
28. Суровцова Н. Спогади / Суровцова Н. – К. : Вид-во. ім. Олени Теліги, 1996.
29. Столярова Л. Студенческая жизнь русской женщины / Л. Столярова // Русское богатство. – 1885. – № 5 – 6. –
С. 477.
30. Ковалевская С.В. Воспоминания и письма / Ковалевская С.В. – Изд-во АН СССР, 1951.
О.А. Драч
Путь высшего образования: проблема одобрения девичьего выбора российским обществом
(вторая половина ХІХ – начало ХХ в.)
В статье анализируется отношение представителей государственной власти, широких слоев общества, семей
и родителей к новой стратегии женского поведения, ориентированной на получение высшего образования.
Выявляется точка зрения учащихся девушек того времени на проблему собственного жизненного выбора.
O.A. Drach
The Path of the Higher Education: the Problem of Russian Society’s Approval of Women’s Choice
(the second part of the XIX-th – the Beginning of the XX-th Century)
The main theme of the article is the issue of social reaction to the women’s desire to get higher education in the context
of evolutional changes of the social position of the weaker sex during the period of modernization in the second
half of the XIX-th and at the beginning of the XX-th century. The government has accepted the decision to make
it easier for women to get higher education. But there were many dissatisfactions in this prospect which denied women’s
ability and desire to enter higher institutions.
Стаття надійшла до редакції 13.03.2009.
|