Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст.
У статті зроблено спробу розкрити роль споживчої кооперації України щодо вирішення продовольчих
 проблем періоду непу. Зазначено, що продукція хлібопекарських підприємств споживчої кооперації
 сприяла усуненню продовольчих ускладнень, особливо в період неврожаю 1921 – 1922 pp. та еко...
Saved in:
| Published in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29873 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. / Т.В. Оніпко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 62-69. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860255104961085440 |
|---|---|
| author | Оніпко, Т.В. |
| author_facet | Оніпко, Т.В. |
| citation_txt | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. / Т.В. Оніпко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 62-69. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | У статті зроблено спробу розкрити роль споживчої кооперації України щодо вирішення продовольчих
проблем періоду непу. Зазначено, що продукція хлібопекарських підприємств споживчої кооперації
сприяла усуненню продовольчих ускладнень, особливо в період неврожаю 1921 – 1922 pp. та економічної
кризи 1923 р. Підкреслено, що хлібопекарські підприємства споживчої кооперації змогли зробити
суттєвий внесок у забезпечення потреб зростаючого населення промислових центрів і новобудов під час
індустріалізації, витіснивши зі споживчого ринку приватного конкурента.
В статье предпринята попытка раскрыть роль потребительской кооперации Украины в решении
продовольственных проблем периода нэпа. Указано, что продукция хлебопекарских предприятий
потребительской кооперации способствовала устранению продовольственных осложнений, особенно в
период неурожая 1921 – 1922 гг. и экономического кризиса 1923 г. Подчеркнуто, что хлебопекарские
предприятия потребительской кооперации смогли внести существенный вклад в обеспечение потребностей
растущего населения промышленных центров и новостроек во время индустриализации, потеснив с
потребительского рынка частного конкурента.
In the article it is made attempt to open the role of the Ukrainian Consumer Cooperatives in the decision of food
problems of the period of the New Economic Policy. It is specified that the products of breadbaking enterprises
of the Consumer Cooperatives promoted elimination of food complications, specially in a poor harvest of 1921 – 1922
and an economic crisis of 1923. It is emphasized that breadbaking enterprises of the Consumer Cooperatives had
brought the essential contribution to maintenance of requirements of rising population of industrial centres
during industrialisation, having pressed the private competitor from the consumer market.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:48:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 62
УДК 664.6:334:94 (477)
Т.В. Оніпко
Полтавський університет споживчої кооперації України, Україна
РОЛЬ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СПОЖИВЧОЇ
КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ У ВИРІШЕННІ ПРОДОВОЛЬЧИХ
ПРОБЛЕМ У 20�і рр. XX ст.
У статті зроблено спробу розкрити роль споживчої кооперації України щодо вирішення продовольчих
проблем періоду непу. Зазначено, що продукція хлібопекарських підприємств споживчої кооперації
сприяла усуненню продовольчих ускладнень, особливо в період неврожаю 1921 – 1922 pp. та економічної
кризи 1923 р. Підкреслено, що хлібопекарські підприємства споживчої кооперації змогли зробити
суттєвий внесок у забезпечення потреб зростаючого населення промислових центрів і новобудов під час
індустріалізації, витіснивши зі споживчого ринку приватного конкурента.
Забезпечення населення якісними продуктами харчування, на жаль, ще не стало
пріоритетним завданням сучасної соціально-економічної політики України. Без вирішення
продовольчої проблеми та забезпечення населення якісними продуктами і товарами першої
необхідності не варто сподіватися на збереження здоров’я нації, зростання її чисель-
ності та покращення харчування. У зв’язку з цим цікавим видається досвід хлібопе-
карської галузі споживчої кооперації України 1920-х рр., який вона отримала в умовах
конкурентної боротьби за споживчий ринок в роки непу. А отже, метою даної статті є
розкрити роль споживчої кооперації України у напрямку вирішення питання продоволь-
чих проблем, зокрема хлібопекарства, у часи нової економічної політики.
Наукові праці про господарську діяльність споживчої кооперації в 1920-і рр. прак-
тично не містили даних про становлення кооперативного хлібопечення [1-3]. Певна
інформація про забезпечення членів робітничої кооперації хлібом наведена у дослід-
женні П. Кожаного, написаному з партійно-класових позицій [4]. Автор схарактеризував
роль робітничої кооперації у період непу у справі покращення добробуту робітничого
класу, але хлібопечення як окрема галузь не була предметом вивчення. У середині 20-х рр.
XX ст. з’явилася брошура Г. Кремнєва [5], у якій він зробив спробу з’ясувати історію
становлення хлібопекарської справи кооперативними організаціями. Однак більше уваги
автор приділив історії хлібопечення в країнах Західної Європи. І хоч у брошурі наве-
дені окремі дані щодо перших кооперативних хлібопекарень у Російській імперії,
проте проблеми становлення та розвиток кооперативного хлібопечення в Україні не
розглядались. У книзі С. Зарудного містяться окремі факти про пекарні споживчої коопе-
рації в роки непу [6]. Деякі матеріали про кооперативні пекарні в 1920-і рр. запропо-
новано у статистичних виданнях уряду УСРР [7], але ці дані далеко не повні та не точні,
до того ж існують великі розбіжності навіть у рамках одного видання.
На початку 1950-х рр. деякі факти про налагодження кооперативного хлібо-
печення в другій половині 20-х рр. XX ст. наводив у підручнику з історії споживчої
кооперації СРСР Я.А. Кістанов [8]. Видання цікаве тим, що в ньому відображені, хоч і з
більшовицьких позицій, загальні тенденції зародження та росту хлібопекарської справи
у системі споживчої кооперації СРСР. У колективній розвідці [9] науковців та праців-
ників апарату Укоопспілки, надрукованій у другій половині 1960-х рр., побіжно згадано
про хлібопекарські підприємства споживчої кооперації, проте глибокий аналіз матеріа-
лів відсутній.
Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України…
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 63
Вивчення наявної літератури засвідчує, що питання про зародження та становлення
кооперативного хлібопечення і його залучення до здійснення соціально-економічної
політики держави у сфері постачання в 1920-і рр. практично не було предметом науко-
вого дослідження. Внесок хлібопекарської галузі споживчої кооперації у забезпечення
різних верств населення в період непу до сьогодні залишається недослідженим у зв’яз-
ку з обмеженою кількістю виявлених та опрацьованих матеріалів. Тож метою наукової
розвідки є з’ясування ролі хлібопекарських підприємств споживчої кооперації України
у вирішенні продовольчих проблем у роки непу. Джерельною базою даної статті стали
архівні дані, матеріали періодичних видань, а також виявлені статистичні дані про ви-
робничу діяльність споживчої кооперації України в 1920-і рр., з яких автору довелося
виокремлювати необхідну інформацію.
Загострення продовольчої кризи у кінці 1920-х – на початку 1921 рр. передусім
потребувало вирішення проблеми забезпечення населення хлібом. Ситуація на спо-
живчому ринку ускладнювалася неврожаєм, який з літа 1921 р. охопив південні райони
України. Отримавши право на відродження господарської діяльності, споживча коопера-
ція розпочала створення хлібопекарської промисловості, метою якої було забезпечення
членів кооперативів хлібом за цінами, нижчими від приватних. Проведений аналіз
зібраних та узагальнених даних засвідчує, що протягом 20-х рр. XX ст. хлібопекарська
галузь стала не лише важливою складовою діяльності споживчої кооперації України, але й
дієвим засобом вирішення продовольчих проблем, помічником держави у забезпе-
ченні населення продуктом першої необхідності.
Голод 1921 – 1922 р. спонукав організації споживчої кооперації взятися до справи
хлібопечення з тим, щоб забезпечити населення міст, а також допомогти голодуючим у
неврожайних губерніях. Першими почали випікати хліб кооперативні організації тих
губерній, де була велика загроза голоду, зокрема Миколаївської, Запорізької та Одеської.
Одночасно виникли пекарні на Харківщині, Київщині та Полтавщині, бо саме ці регіони
вважалися більш забезпеченими хлібними ресурсами, а відтак сюди стікалось найбільше
голодуючих.
Позаяк матеріальну підтримку щодо налагодження хлібопечення держава спо-
чатку не надавала, кооперативним організаціям доводилося самостійно шукати шляхи
розв’язання проблеми, зокрема займатися придбанням необхідного для хлібопекарської
справи устаткування. Від перших кроків становлення хлібопекарських підприємств
кооператори, намагаючись зробити їх рентабельними, шукали можливості збільшення
випуску обсягів продукції та зниження ціни. Так, певна економія випікання хліба
була досягнута Харківським споживчим товариством, яке впровадило більш дешеве на
той час нафтове опалення і нове устаткування. Перехід на безперервне випікання
сприяв тому, що обсяги щоденної хлібної продукції становили 3 тис. пудів. Безумовно,
це певною мірою поліпшувало забезпечення населення Харкова хлібом [10]. Прикметно,
що в умовах конкурентної боротьби за споживчий ринок споживча кооперація від-
разу почала приділяти увагу якості хлібної продукції.
Більш результативною була хлібопекарська діяльність робітничої кооперації. Про-
тягом 1921 р. президія Уцеробкоопу (Центрального робітничого кооперативу України)
не лише запропонувала ряд постанов у галузі кредитування хлібопекарської справи, але
й надала робкоопам та міським споживчим товариствам допомогу в організації
хлібопечення. Вдалим виявився досвід Полтавського губробкоопу, який разом із проф-
спілкою харчовиків протягом 1922 р. відкрив дві пекарні. Щоденна випічка хліба до-
сягала 350 пудів, що забезпечувало третину потреби населення міста. Ціни на продук-
цію цих пекарень у Полтаві були на 30 % нижчими за приватні [11, арк. 9].
Т.В. Оніпко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 64
У 1923 р., коли з новою силою постала проблема забезпечення населення продук-
тами харчування та товарами у зв’язку зі спекуляцією, питання хлібовипікання набуло
ще більшої ваги. Розуміючи свою відповідальність перед споживачем у період поміт-
ного зростання цін на продукти та товари першої необхідності, президія правління
Центральної спілки споживчих товариств України (Вукоопспілки) у серпні 1923 р. ухва-
лила терміново створити комісію для розробки в тижневий термін конкретних пропози-
цій щодо якомога ширшого забезпечення робітників Києва хлібом за цінами, нижчими
від приватних [12, арк. 117]. Як бачимо, у скрутних продовольчих ситуаціях коопера-
тори всіляко намагались боротися зі спекулятивними цінами.
Організації споживчої кооперації, яким доводилося працювати у складних умо-
вах фінансово-економічної кризи 1923 р., продовжували шукати шляхи поліпшення
забезпечення населення хлібом. Так, Полтавське міське споживче товариство пішло на
співпрацю з державним товариством «Хлебопёк», відкривши спільно 7 пекарень. Щоб
продукція цих пекарень не потрапляла до спекулянтів, вживалися певні заходи конт-
ролюючого характеру, а саме: 75 % хліба населення отримувало через розподільники,
решта – надходила до різних закладів [13, с. 65]. Кременчуцький Центральний робіт-
ничий кооператив (ЦРК) тоді також уклав угоду з товариством «Хлебопёк» і в 1924 р.
почав випікати та продавати хліб, на 40 – 50 % дешевший за приватний [14].
Оскільки потужність хлібопекарень споживчої кооперації за браком коштів на
той час була невеликою, забезпечення кооперативним хлібом становило приблизно
третину потреби міського населення. Наприклад, Миколаївський робкооп задовольняв
30 % потреби міста, випікаючи щоденно 800 пудів хліба. Більш вагомі результати щодо
налагодження хлібопечення були досягнуті підприємствами робітничої кооперації в
Одесі та Харкові (задовольняли 40 – 50 % потреби міст) [11]. Відзначимо, що ці резуль-
тати хлібопекарень цілком базувалися на господарській ініціативі кооператорів, які
навіть в умовах економічних негараздів вишукували можливість зберегти вироб-
ничі потужності своїх підприємств.
До весни 1924 р. майже всі великі робітничі кооперативи України, а також біль-
шість міських споживчих товариств мали власні хлібопекарські підприємства. Відпо-
відно зросла кількість хлібних магазинів споживчої кооперації. Наприклад, у лютому
1924 р. сесія уповноважених Харківського споживчого товариства відзначила, що в місті
діють 11 кооперативних пекарень, які забезпечують продукцією 15 хлібних магазинів. Ко-
оперативні пекарні як у Харкові, так і в інших містах України працювали у 2 – 3 зміни.
У цілому хлібна продукція у цей період була на 20 – 50 % дешевша, ніж у приватного
господаря [15, с. 45].
Керівництво республіки постійно звертало увагу кооператорів на необхідність мак-
симального охоплення населення, насамперед робітників, продукцією кооперативного
хлібопечення. Питання підтримки робітничого класу дешевим хлібом ставало все більш
актуальним. Підтвердженням цього є рішення Політбюро ЦК КП(б)У, яке в постанові
від 8 листопада 1924 р. вимагало від Катеринославського ЦРК розвинути хлібопечення
з метою забезпечення не менше 50 % потреби робітників промислових підприємств
міста [16, арк. 17].
Партійне та державне керівництво УСРР, усвідомлюючи значення діяльності спожив-
чої кооперації щодо забезпечення населення дешевим хлібом та маючи на меті зростання
обсягів його виробництва, почало надавати кооператорам матеріальну підтримку, вклю-
чаючи довготермінові кредити. Саме тоді за підтримки держави розпочалась механі-
зація процесу хлібовипікання в пекарнях споживчої кооперації. Першими механізоване
хлібовипікання в 1924 р. запровадили Артемівський, Сталінський та Одеський ЦРК, Хар-
ківське міське споживче товариство – тобто великі промислові центри.
Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України…
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 65
Одеський ЦРК, наприклад, маючи 11 механізованих хлібопекарень, облаштував нові
печі, добова продуктивність яких у жовтні 1924 р. досягла 3,5 тис. пудів [17, арк. 5]. Усі
пекарні працювали в три зміни, що дозволило на 40 % забезпечити загальні потреби
міста в хлібі [18, арк. 42]. Питання хлібозабезпечення населення Одеси регулярно від-
стежував губком правлячої партії, про що свідчать його директиви кооператорам щодо
покращення якості хліба в максимально короткий термін, а також регулярні звітні дані
Одеського ЦРК [17, арк. 33].
З кінця 1924 р. за підтримки держави робітнича споживча кооперація Харкова, Києва,
Катеринослава, Миколаєва та інших промислових центрів почала споруджувати хлібо-
заводи з метою збільшення продукції [4, с. 112]. Так, Харківський ЦРК для збільшення
обсягів та покращення якості хліба збудував хлібозавод, потужність якого при роботі у
дві зміни сягала 3 тис. пудів хліба на добу [19]. У цілому завдяки розпочатій механі-
зації виробничого процесу випічка хліба Харківським ЦРК за рік зросла на 306 % (на
1 січня 1924 р. – 32 561 пуд, на 1 січня 1925 р. – 132 235 пуд.). При цьому ціни на продук-
цію хлібозаводу були на 15 – 80 % нижчими за ринкові [20]. Запорізький ЦРК, розпочавши
механізацію хлібопекарні, збільшив щоденну випічку від 300 до 500 пудів. Це дозволило у
1925 р. забезпечити хлібом 45 – 50 % потреби робітників м. Запоріжжя [21, арк. 76]. Залу-
чивши власні кошти та отримавши певну підтримку держави, розпочали механізацію і
робітничі кооперативи первинної ланки.
Усього ж протягом 1924 – 1925 рр. в Україні працювало і забезпечувало населення
хлібопродукцією 148 пекарень, що перебували у власності споживчої кооперації [22, с. 29].
Проте керівництво республіки вважало за необхідне збільшити обсяги коопера-
тивного хлібопечення. Квітневий (1925 р.) Пленум ЦК КП(б)У доручив ЦК проаналізу-
вати питання щодо забезпечення хлібом міст і робітничих селищ України. Відзначалася
важливість максимальної механізації процесу кооперативного хлібопечення [23, с. 337].
Для термінового вирішення проблеми механізації кооперативного хлібопечення у про-
мислових центрах ЦК КП(б)У звернувся до ЦК РКП(б) із проханням виділити уряду
України 1 млн крб. [24, арк. 29].
Організації споживчої коперації, виконуючи розпорядження липневого (1925 р.)
Пленуму ЦК КП(б)У, зберігали тверді ціни на хліб в основних промислових центрах з
подальшим їх зниженням [23, с. 337]. Постанова РНК УСРР від 12 лютого 1925 р. «Про
санітарний догляд за виготовленням, сховом і продажем харчових продуктів» зо-
бов’язувала хлібопекарські підприємства споживчої кооперації постійно приділяти
увагу якісним показникам своєї продукції [25, с. 119].
На 1 липня 1925 р. стан хлібопечення України був таким: працювало 166 хлібопе-
карень споживчої кооперації, з них 35 % належало робітничій кооперації [24, арк. 88].
Хлібопечення в робкоопах України на середину 1920-х рр. посіло значне місце в їх тор-
гових оборотах. За окремими даними, охоплення робкоопами хлібного ринку в проми-
слових центрах складало в середньому 75 % потреби робітників [26, арк. 47]. Завдяки
господарській ініціативі кооператорів хлібопечення стало одним із важливих напрямів
виробничої діяльності споживчих товариств та їх спілок.
Політика індустріалізації, запроваджена більшовиками в грудні 1925 р., посилила
роль хлібопекарських підприємств споживчої кооперації у забезпеченні швидкозро-
стаючого населення промислових міст та новобудов республіки. Перша Всеукраїнська
конференція КП(б)У, що проходила у жовтні 1926 р., звернула увагу на необхідність
термінового розширення обсягів роботи споживчої кооперації щодо покращення
постачання хлібної продукції в промислові райони України [23, с. 447].
Т.В. Оніпко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 66
Механізація хлібопекарської галузі споживчої кооперації стала нагальною потребою
часу. Спочатку держава намагалась перекласти весь тягар індустріалізації хлібопекарсь-
кої галузі споживчої кооперації на плечі пайовиків та кооператорів. Проте необхідність
залучення широких верств населення до створення промислових об’єктів у надзвичайно
короткі терміни, а відтак важливість покращення їх продовольчого забезпечення спону-
кали органи влади звернути увагу на фінансування хлібопекарської галузі споживчої
кооперації.
Проте, як засвідчують виявлені дані, матеріальна допомога держави споживчій коопе-
рації України на механізацію хлібопечення спочатку була незначною. Зокрема, за період з
кінця 1924 до 1926 рр. у цю справу було вкладено 1 млн 900 тис. крб., із них 1 млн крб.
виділили робітничі кооперативи та господарські органи, 200 тис. крб. фінансувало пайове
товариство «Електрохліб» і 645 тис. крб. у вигляді довгострокового кредиту (3 – 5 років)
було отримано від держави [27, с. 36].
У 1926 р. у Держплані УСРР виникли проблеми з приводу фінансування процесів
механізації хлібопекарських підприємств. Наслідком стало те, що український уряд
виключив зі свого кошторису 300 тис. крб., запланованих на допомогу споживчій коопе-
рації на 1926 – 1927 рр. У зв’язку з цим зацікавленим сторонам – Вукоопспілці, Уцероб-
коопу та «Електрохлібу» – довелося терміново шукати додаткові джерела фінансування
механізації хлібопечення в Україні. Була проведена мобілізація коштів кооперативних
та інших господарських органів, розроблені заходи щодо економії та зниження орга-
нізаційних витрат у хлібопекарській справі [27, с. 37].
Прикладом продуманого підходу до раціоналізації господарської діяльності є
спорудження та механізація у 1926 р. хлібозаводу Одеського ЦРК, у який 250 тис. крб.
вклала держава і 100 тис. крб. – робітнича кооперація. Для економії коштів при споруд-
женні та механізації було вирішено будувати хлібозавод на базі колишньої приватної ма-
каронної фабрики. Щоденна потужність хлібозаводу Одеського ЦРК становила 3500 пудів
хліба, що дозволило охопити 50 – 60 % потреби населення. До того ж проведена механі-
зація виробництва на хлібозаводі дозволила вивести робітників із підвальних антисані-
тарних приміщень [28, с. 55].
Масштаби суттєвого розширення та технічного переоснащення хлібопекарської галузі
споживчої кооперації викликали нагальну потребу у створенні фонду механізації хлібо-
печення. Для цього держава у 1927 р. виділила 1,5 млрд крб. у вигляді кредиту. 10 млрд крб.
на механізацію хлібопечення вишукали споживчі товариства та їх спілки. Джерелами
отримання названої суми були: по-перше, надходження за цільовим призначенням; по-
друге, щорічне відрахування – 10 % чистого прибутку робкоопів у фонд промислового
будівництва; по-третє, залучення до механізації хлібопечення зацікавлених у цьому місцевих
господарських органів (заводських підприємств, рудоуправлінь, шахт); по-четверте, довго-
термінові кредити Українбанку [29, с. 35]. Зокрема, робітнича кооперація уклала 1926 р. з
Українбанком угоду на отримання короткотермінового кредиту сумою 200 тис. крб. [28, с. 56].
Зумівши віднайти власні кошти на технічне переоснащення хлібопекарської
галузі, організації споживчої кооперації республіки протягом другої половини 20-х рр.
XX ст. провели її реконструкцію, що сприяло суттєвому підвищенню продуктивності
виробничих процесів. Прикметно, що журнал «Кооперативный бюллетень» у 1926 р. з
приводу радикальних змін у хлібопеченні писав: «Ми зараз стоїмо перед справжнім пе-
реворотом у цій галузі, що дасть нам можливість не лише наблизитись у наших тепе-
рішніх досягненнях до Заходу, але, оскільки можливо передбачити з досягнень у цьому
робітничої кооперації України, вийти деякою мірою вперед» [30, с. 31].
Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України…
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 67
З листопада 1925 р. у Харкові почав діяти великий хлібозавод споживчої коопе-
рації, обладнаний найсучаснішою на той час технікою (він був другим у СРСР після
подібного хлібозаводу в Москві). Протягом 1926 – 1927 рр. передовим устаткуванням
вітчизняного та голландського виробництва були обладнані хлібозаводи споживчої коо-
перації в Запоріжжі, Катеринославі, Києві, Луганську, Полтаві, Вінниці, Прилуках, Жи-
томирі, Кременчуці, Миколаєві, Макіївці та інших містах.
Протягом другої половини 1920-х рр. партійно-державне керівництво України
не раз вимагало від кооператорів відшукати способи зниження цін на продукцію хлібо-
пекарських підприємств. Маючи на меті витіснити приватний сектор з хлібного ринку,
держава в директивному порядку намагалась впливати на кооперативні ціни. Так,
28 вересня 1926 р. Українська Економічна Рада за результатами доповіді Наркомторгу
УСРР ухвалила: впорядкувати калькуляцію хліба; знизити ціни у розрахунку на 400 г
нижчих сортів – на 0,5 коп. і вищих сортів – на 1 коп. Окрім цього, було висунуто зав-
дання встановити максимальні ціни на хліб, у тому числі вироблений підприємствами
споживчої кооперації [27, с. 35].
Ускладненням на шляху зниження цін на хлібну продукцію споживчої ко-
операції було коливання цін на борошно. Негативно позначались на цінах хлібо-
продукції підприємств споживчої кооперації встановлені місцевими органами влади
умови оренди приміщень, які використовувались для хлібопечення. У 1926 р. виникли
проблеми з оподаткуванням хлібопекарської галузі споживчої кооперації. Крім 3 %
зрівняльного збору за торгівлю хлібом, пекарні платили 3 % за виробництво хліба. Як
доповнення до перелічених зборів, податкові служби вимагали від хлібопекарів ще
й сплати рентного збору та деяких інших зборів [27, с. 36].
Проведена механізація хлібопекарської галузі споживчої кооперації стала ради-
кальним засобом здешевлення вартості хлібної продукції. Протягом 1926 – 1927 рр. хліб
споживчої кооперації був здешевлений у середньому до 20 коп. за пуд [30, с. 31]. Нап-
риклад, пекарні Конотопського ЦРК випікали хліб, якого вистачало у продажу лише
на дві години. Пояснюється це тим, що ціна хлібини була на 2 коп. дешевшою, ніж у
приватного виробника [28, с. 56]. Під впливом зниження цін на хліб у споживчій коопе-
рації приватний ринок був змушений також зменшувати ціни.
Питома вага забезпечення пайовиків та некооперованого населення продукцією
хлібопекарських підприємств споживчої кооперації з року в рік зростала. У 1926 р. охоп-
лення населення хлібним ринком у великих містах та районах складало: Києві – 24 %, Одесі –
31 %, Харкові – 40 %, Миколаєві – 48 %, Донбасі – 50 %, Катеринославі – 69 % [31, с. 38].
Більш суттєвими були результати щодо робітничої кооперації, хоча виявлені дані
іноді мають суттєві розбіжності. Так, охоплення робітників Слов’янського ЦРК хлібом
кооперативної випічки у той період становило 90 % [32, с. 25]. За іншими джерелами, у
1926 – 1927 рр. забезпечення робітників України хлібом споживчої кооперації складало
в середньому 67 %, у 1927 – 1928 рр., відповідно, 77 % [33, с. 61].
Хлібопекарська галузь споживчої кооперації України протягом 1920-х рр., отри-
муючи певний прибуток, поступово стала рентабельною. Вартість продукції хлібопе-
карських підприємств споживчої кооперації у 1925 – 1926 рр. складала 7,6 % від тор-
говельного обороту [31, с. 34] і 8,6 % від загального обороту робкоопів [34, с. 47]. Не
випадково журнал «Кооперативне будівництво» підкреслював: «Хлібопечення є найваж-
ливішою галуззю виробничої діяльності робітничої кооперації» [32, с. 27].
Згідно з дослідженнями вітчизняних науковців, зробленими у другій половині
1960-х рр., на 1 жовтня 1929 р. у системі робітничо-міської кооперації було 16 хлібоза-
Т.В. Оніпко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 68
водів і 336 пекарень, частка механізованого хлібопечення у цілому по республіці стано-
вила 52,4 %. Щорічний випуск продукції хлібозаводів споживчої кооперації зріс з 477 цент-
нерів у 1924 р. до 5889 центнерів у 1928 – 1929 рр., тобто на 1100 % [9, с. 50].
Проведене автором статті дослідження дозволяє залучити до наукового обігу
нові дані. На початок 1928 р. маємо такі показники: хлібопечення здійснювали 75 роб-
коопів, які мали 189 підприємств із загальним добовим виробництвом 65 тис. тонн
хліба [32, с. 31]. На 1 жовтня 1928 р. 176 кооперативів, у тому числі 83 робітничих, здій-
снювали хлібопечення. Тоді споживча кооперація України всього мала 456 пекарень, із
них у віданні робітничої кооперації – 319. Випічка за рік становила 6919 центнерів про-
дукції [35, с. 50-51], а її вартість складала 142,4 млн крб., з них на робітничі коопе-
ративи припадало 80,1 млн крб., сільські ж товариства тоді виробили продукції на суму
6 млн крб. У 1928 – 1929 господарському році питома вага хлібопечення у загальній
продукції промисловості споживчої кооперації складала 47 %, що свідчить про зростан-
ня ролі цієї галузі у забезпеченні населення та вирішенні продовольчих проблем [36, с. 33].
Таким чином, споживча кооперація України протягом 1920-х рр. не лише зуміла
започаткувати хлібопекарську справу, але й зробити її рентабельною галуззю своєї
господарської діяльності. Продукція хлібопекарських підприємств споживчої ко-
операції сприяла вирішенню продовольчих проблем, особливо в період неврожаю
1921 – 1922 рр. та економічної кризи 1923 р. Завдяки проведеній механізації хлібо-
пекарської галузі кооперативні організації змогли відіграти суттєву роль у забезпе-
ченні потреб зростаючого населення промислових центрів у період індустріалізації.
Завдяки власній господарській ініціативі та матеріальній підтримці держави хлібопекар-
ські підприємства споживчої кооперації протягом другої половини 20-х рр. XX ст. потіс-
нили приватного конкурента зі споживчого ринку. Цьому сприяла не лише проведена
раціоналізація виробництва, але й постійний пошук кооператорами шляхів зниження
цін, покращення якості і калорійності хлібної продукції.
Сьогодні, коли на ринку України спостерігається гостра боротьба за споживача,
досвід споживчої кооперації попередніх десятиліть щодо налагодження хлібопечення з
метою забезпечення різних верств населення потребує глибокого аналізу. Відродивши
масштаби діяльності хлібопекарських підприємств, передусім у районних центрах і в
сільській місцевості, випускаючи дешеву, якісну і різноманітну хлібну продукцію,
споживча кооперація змогла б зробити помітний внесок у забезпечення населення
продуктом повсякденного попиту.
ЛІТЕРАТУРА
1. Украинская потребительская кооперация к началу 1924 года. – Харьков : Вукоопспілка, 1924. – 32 с.
2. Височанський П.П. Коротка історія кооперативного руху на Україні / Височанський П.П. – Харків,
1925. – 180 с.
3. Краткий отчет Вукоопспилки за 1924 – 25 год. – Харьков : Книгоспилка, 1926. – 56 с.
4. Кожаный П. Рабочая кооперация и профсоюзы / Кожаный П. – М. : Труд и книга, 1925. – 119 с.
5. Кремнев Г. Хлебопечение в истории потребкооперации / Кремнев Г. – Ленинград, 1925. – 110 с.
6. Зарудний С. Споживча кооперація України на десяті роковини Жовтневої революції. 1917 – 1927 /
Зарудний С. – Харків : Книгоспілка, 1928. – 43 с.
7. Краткий обзор рабоче-крестьянского правительства Украины за 1925 – 26 год. – Харьков : ВУЦИК, –
1927. – 49 с.
8. Кистанов Я.А. Потребительская кооперация СССР / Кистанов Я.А. – М. : Издательство Центросоюза,
1951. – 418 с.
9. Споживча кооперація Української РСР. 1917 – 1967. – К. : Экономика, 1967. – 208 с.
10. Борьба за дешёвый хлеб // Коммунист. – 1922. – 21 октября.
11. Державний архів Полтавської області. – Ф.Р – 1503. – Оп. 1. – Спр. 224. – Арк. 9.
Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України…
«Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009 69
12. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України). –
Ф. 296. – Оп. 1. – Спр. 1975. – Арк. 117.
13. Рабочая кооперация Украины за 1923 год. – Харьков, 1924.
14. Безродный Д. Кооперация крепнет / Д. Безродный // Пролетарий. – 1924. – 19 июля.
15. Кооператор Харьковщины. – 2006. – № 3 (7). – С. 45.
16. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). – Ф. 1. – Оп. 20. –
Спр. 1902. – Арк. 47.
17. Державний архів Одеської області. – Ф.Р. 303. – Оп. 1. – Спр. 928. – Арк. 5, Арк. 33.
18. Державний архів Одеської області. – Ф.Р. 303. – Оп. 1. – Спр. 1492 – Арк. 42.
19. В Уцеробкоопі // Вісті ВУЦВК. – 1925. – 23 вересня.
20. Підсумки праці ХЦРК // Вісті ВУЦВК. – 1925. – 23 вересня.
21. Державний архів Дніпропетровської області. – Ф.Р. 1. – Оп. 1. – Спр. 1403. – Арк. 76.
22. Состояние товарооборота Украины (материалы к докладу Наркомторга УССР на 3-й сессии Всеукра-
инского Центрального Исполнительного Комитета). – Харьков : Издательство НКВТ, 1926.
23. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и плену-
мов ЦК. – К. : Политиздат Украины, 1976. – Т. 1: 1918 – 1941.
24. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 2074. – Арк. 29, Арк. 88.
25. Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1925. – № 8. – Ст. 61.
26. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 2086. – Арк. 47.
27. Текущие вопросы хлебопечения // Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 32-33. – С. 35-37.
28. Механизация хлебопечения на Украине // Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 1-2. – С. 55-56.
29. Векслерчик С. Текущие вопросы кооперативной промышленности и промышленного строительства /
С. Векслерчик // Кооперативне будівництво. – 1927. – № 5. – С. 35.
30. Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 34. – С. 31.
31. К совещению по хлебопечению // Кооперативный бюллетень. – 1926. – № 18-19. – С. 34-38.
32. Коренков П. Хлебопечение рабочей кооперации Украины (Итоги за 1926 – 1927) / П. Коренков //
Коперативне будівництво. – 1928. – № 5. – С. 31.
33. Брон А. Як оцінювати діяльність робітничої кооперації 1927 – 1928 рр. / А. Брон // Кооперативне бу-
дівництво. – 1929. – № 14. – С. 61.
34. Кооперативне будівництво. – 1927. – № 2. – С. 47.
35. Кооперативне будівництво. – 1929. – № 7-8. – С. 50-51.
36. Кооперативне будівництво. – 1928. – № 22. – С. 33
Т.В. Онипко
Роль хлебопекарской промышленности потребительской кооперации Украины
в решении продовольственных проблем в 20-е гг. XX ст.
В статье предпринята попытка раскрыть роль потребительской кооперации Украины в решении
продовольственных проблем периода нэпа. Указано, что продукция хлебопекарских предприятий
потребительской кооперации способствовала устранению продовольственных осложнений, особенно в
период неурожая 1921 – 1922 гг. и экономического кризиса 1923 г. Подчеркнуто, что хлебопекарские
предприятия потребительской кооперации смогли внести существенный вклад в обеспечение потребностей
растущего населения промышленных центров и новостроек во время индустриализации, потеснив с
потребительского рынка частного конкурента.
T.V. Onipko
A Role of Breadbaking Industry of the Consumer Cooperatives of Ukraine
in the Decision of Food Problems in the 20s of the 20th Century
In the article it is made attempt to open the role of the Ukrainian Consumer Cooperatives in the decision of food
problems of the period of the New Economic Policy. It is specified that the products of breadbaking enterprises
of the Consumer Cooperatives promoted elimination of food complications, specially in a poor harvest of 1921 – 1922
and an economic crisis of 1923. It is emphasized that breadbaking enterprises of the Consumer Cooperatives had
brought the essential contribution to maintenance of requirements of rising population of industrial centres
during industrialisation, having pressed the private competitor from the consumer market.
Стаття надійшла до редакції 03.04.2009.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-29873 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:48:16Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Оніпко, Т.В. 2012-01-06T15:42:55Z 2012-01-06T15:42:55Z 2009 Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. / Т.В. Оніпко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 2. — С. 62-69. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29873 664.6:334:94 (477) У статті зроблено спробу розкрити роль споживчої кооперації України щодо вирішення продовольчих
 проблем періоду непу. Зазначено, що продукція хлібопекарських підприємств споживчої кооперації
 сприяла усуненню продовольчих ускладнень, особливо в період неврожаю 1921 – 1922 pp. та економічної
 кризи 1923 р. Підкреслено, що хлібопекарські підприємства споживчої кооперації змогли зробити
 суттєвий внесок у забезпечення потреб зростаючого населення промислових центрів і новобудов під час
 індустріалізації, витіснивши зі споживчого ринку приватного конкурента. В статье предпринята попытка раскрыть роль потребительской кооперации Украины в решении
 продовольственных проблем периода нэпа. Указано, что продукция хлебопекарских предприятий
 потребительской кооперации способствовала устранению продовольственных осложнений, особенно в
 период неурожая 1921 – 1922 гг. и экономического кризиса 1923 г. Подчеркнуто, что хлебопекарские
 предприятия потребительской кооперации смогли внести существенный вклад в обеспечение потребностей
 растущего населения промышленных центров и новостроек во время индустриализации, потеснив с
 потребительского рынка частного конкурента. In the article it is made attempt to open the role of the Ukrainian Consumer Cooperatives in the decision of food
 problems of the period of the New Economic Policy. It is specified that the products of breadbaking enterprises
 of the Consumer Cooperatives promoted elimination of food complications, specially in a poor harvest of 1921 – 1922
 and an economic crisis of 1923. It is emphasized that breadbaking enterprises of the Consumer Cooperatives had
 brought the essential contribution to maintenance of requirements of rising population of industrial centres
 during industrialisation, having pressed the private competitor from the consumer market. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. Роль хлебопекарской промышленности потребительской кооперации Украины в решении продовольственных проблем в 20-е гг. XX ст. A Role of Breadbaking Industry of the Consumer Cooperatives of Ukraine in the Decision of Food Problems in the 20s of the 20th Century Article published earlier |
| spellingShingle | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. Оніпко, Т.В. Історія |
| title | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. |
| title_alt | Роль хлебопекарской промышленности потребительской кооперации Украины в решении продовольственных проблем в 20-е гг. XX ст. A Role of Breadbaking Industry of the Consumer Cooperatives of Ukraine in the Decision of Food Problems in the 20s of the 20th Century |
| title_full | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. |
| title_fullStr | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. |
| title_full_unstemmed | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. |
| title_short | Роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації України у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. XX ст. |
| title_sort | роль хлібопекарської промисловості споживчої кооперації україни у вирішенні продовольчих проблем у 20-і рр. xx ст. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/29873 |
| work_keys_str_mv | AT onípkotv rolʹhlíbopekarsʹkoípromislovostíspoživčoíkooperacííukraíniuviríšenníprodovolʹčihproblemu20írrxxst AT onípkotv rolʹhlebopekarskoipromyšlennostipotrebitelʹskoikooperaciiukrainyvrešeniiprodovolʹstvennyhproblemv20eggxxst AT onípkotv aroleofbreadbakingindustryoftheconsumercooperativesofukraineinthedecisionoffoodproblemsinthe20softhe20thcentury |