Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina
Статья представляет собой обзор современных работ по систематике подотдела Pucciniomycotina. В соответствии с современными взглядами он включает 8 классов: Agaricostilbomycetes, Atractiellomycetes, Classiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Microbotryomycetes, Myxiomycetes и Pu...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український ботанічний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30146 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina / Ю.Я. Тихоненко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 1. — С. 112-118. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859813121083834368 |
|---|---|
| author | Тихоненко, Ю.Я. |
| author_facet | Тихоненко, Ю.Я. |
| citation_txt | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina / Ю.Я. Тихоненко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 1. — С. 112-118. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український ботанічний журнал |
| description | Статья представляет собой обзор современных работ по систематике подотдела Pucciniomycotina. В соответствии с современными взглядами он включает 8 классов: Agaricostilbomycetes, Atractiellomycetes, Classiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Microbotryomycetes, Myxiomycetes и Pucciniomycetes. Наибольшим разнообразием среди них выделяется класс Pucciniomycetes – около 8000 видов.
Recent publications on systematics of the subdivision Pucciniomycotina are surveyed. According to modern opinions, this subdivision comprises 8 classes: Agaricostilbomycetes, Atractiellomycetes, Cla ssiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Microbotryomycetes, Myxiomy cetes and Pucciniomycetes. The most diverse of them is Pucciniomycetes – about 8000 species.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:20:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
112 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 1
Ю.Я. ТИХОНЕНКО
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
Вул. Терещенківська, 2, м. Київ, МСП-1, 01601, Україна
mycol@botany.kiev.ua
СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМАТИКИ
ГРИБІВ ПІДВІДДІЛУ PUCCINIOMYCOTINA
К л ю ч о в і с л о в а: систематика, Basidiomycota, Pucciniomycotina
© Ю.Я. ТИХОНЕНКО, 2010
Останнім часом систематика базидіоміцетів на вищому таксономічному рівні сут-
тєво змінилася. Завдяки розвитку ультраструктурних та молекулярно-філо ге не-
тич них досліджень еволюційні зв’язки базидіальних грибів значною мірою про-
яснилися, хоча багато моментів усе ще залишаються нез’ясованими або дискусій-
ними. Тому ми вважаємо за доцільне розглянути сучасний стан систематики пук-
циніомікотових грибів — одного з трьох підвідділів відділу Basidiomycota.
Сам термін Basidiomycetes уперше використав А. де Барі [4], який, однак,
не надав йому певного таксономічного рангу, а Г. Вінтер [50] уперше застосував
його в ранзі класу. Пізніше ранг групи було підвищено до рівня підвідділу
Basidiomycotina [2], а згодом — і відділу Basidiomycota [33].
За сучасними даними відділ Basidiomycota налічує близько 30 тис. видів,
що становить понад третину всіх описаних видів справжніх грибів [24]. Най-
важ ливішою діагностичною ознакою його представників є утворення базидій,
що являють собою клітини, на яких формуються мейотичні базидіоспори. Ін-
шою значущою ознакою є тривале існування дикаріотичного міцелію, в якому
ста більність двоядерного статусу клітин підтримується завдяки пряжкам.
Пряж ки — це утвори, унікальні для базидіомікотових, хоча вони присутні не в
усіх представників відділу (зокрема, їх немає в іржастих грибів). Згадане свід-
чить на користь спільного еволюційного походження таксонів, що входять до
складу Basidiomycota. З-поміж немолекулярних ознак, за якими відділ поділя-
ють на підвідділи, відзначимо такі: форму та септованість базидій, ультраструк-
туру гіфальних септ, наявність чи відсутність дріжджоподібних стадій і проліфе-
рації спор, склад вуглеводів клітинної стінки [31, 35, 40, 41]. Вивчення нуклео-
тидних послідовностей генів рибосомальної РНК, а також деяких білок-ко дую-
чих генів дало змогу чіткіше побачити структуру взаємозв’язків між різ ни ми
гру пами базидіомікотових грибів та показало, що деякі морфологічні ознаки
(нап риклад, форма базидій), які раніше широко використовували в їх система-
тиці, демонструють значний ступінь гомоплазії [44—46].
У межах Basidiomycota нині виділяють три головні клади (в таксономічно-
му аспекті — це підвідділи), монофілія кожної з них підтримується філогене-
тичним аналізом послідовностей як генів рибосомальної РНК, так і білок-ко-
дуючих генів [19]: Pucciniomycotina [1, 47], Ustilaginomycotina [6, 11] та Aga rico-
mycotina [18, 20, 45, 49].
113ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 1
Досі вже описано близько 8 тис. представників Pucciniomycotina, переважна
більшість яких — паразити рослин, грибів та комах і лише деякі є вірогідними са-
протрофами чи видами з нез’ясованими трофічними потребами. Puc ci niomycotina
відрізняються від двох інших клад відділу Basidiomycota простими порами міжклі-
тинних септ [47, 48], а також складом цукрів клітинних оболонок [42]. Класифікація
підвідділу Pucciniomycotina найдетальніше розроблена у праці Р. Бауера зі співав-
торами [7], за якою він поділяється на вісім класів: Agaricostilbomycetes, Atrac tie llo-
my cetes, Classiculomycetes, Cryptomycoco laco my ce tes, Cystobasidiomycetes, Microbo-
try o mycetes, Myxiomycetes та Pucciniomycetes. У цій праці також запропоновано
для таксонів вищого рангу замінити префікси «Uredin-» та «Uredinio-» на «Puccin-»
та «Puccinio-» (тобто вживати Pucciniales, Pucciniomycetes, Pucciniomycotina за-
мість Uredinales, Urediniomycetes, Uredi nio mycotina).
Клас Agaricostilbomycetes містить ряд мікопаразитів, а також гриби, асоці-
йовані з рослинами, комахами, лишайниками. Деякі види утворюють пряжки.
Характерна також дріжджоподібна форма росту.
У представників класу Atractiellomycetes дріжджових стадій не виявлено. В
усіх дотепер вивчених видів у клітинах наявні симплехосоми — специфічні ор-
ганели з невідомою функцією [10, 30, 36]. Характерним є розвиток низки видів
цієї групи у галереях жуків-короїдів хвойних дерев [38].
Клас Classiculomycetes об’єднує гриби прісноводних біотопів. Пряжки на-
явні. Утворення гаусторіальних клітин вказує на можливість мікопаразитично-
го способу існування його видів [5].
До класу Cryptomycocolacomycetes належать лише два монотипні роди, що па-
разитують на склероціях аскоміцетів [25, 37]. За винятком Microbotryomycetes, це
єдина група грибів, клітини яких містять специфічні органели — колакосоми.
Клас Cystobasidiomycetes включає анаморфні та диморфні дріжджові орга-
нізми з пряжками. Деякі види є мікопаразитами [7].
Характерна особливість класу Microbotryomycetes — наявність колакосом
у багатьох його видів. Присутність цих органел пов’язують зі здатністю до мі-
копаразитизму [9]. До цього ж класу належить низка фітопатогенних видів, яких
раніше відносили до сажкових грибів (роди Liroa Cif., Microbotryum Lév., Spha-
ce lotheca de Bary та ін.).
Клас Mixiomycetes монотипний і містить єдиний вид Mixia osmundae (Ni-
shi da) C.L. Kramer. Цей паразит папоротей описали у 1911 р. як Taphrina os mun-
dae Nishida, тобто як аскоміцет. Він спричинює плями на листках живильної
рослини. На їх поверхні розвивається шар багатоядерних спорогенних клітин,
котрі ідентифікували як аски, хоч аскоспори в них ніколи не утворювалися,
однак на поверхні таких «асків» формувалися численні «конідії» [32]. Пізніше
гриб виділено в окремий рід Mixia C.L. Kramer у межах порядку Taphrinales [26],
і лише в 1995 р. за результатами як морфологічних, так і молекулярно-філоге-
не тич них досліджень його зарахували до базидіоміцетів [34].
Понад 90 % усіх видів підвідділу Pucciniomycotina належать до класу Pucci-
nio my cetes. Оскільки саме до цього класу входять іржасті гриби — одна з най-
114 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 1
різноманітніших та еволюційно найуспішніших груп грибних організмів, —
вважаємо за доцільне детальніше розглянути його структуру. Сучасні молеку-
лярні дані [1] підтверджують виокремлення в межах Pucciniomycetes чотирьох
порядків: Helicobasidiales, Platygloeales, Pucciniales та Septobasidiales (рисунок ).
У системі, запропонованій Р. Бауером зі співавторами [7], виділено ще один
порядок — Pachnocybales, однак ретельніші дослідження свідчать на користь
належності єдиного його представника до порядку Septobasidiales [16]. За ви-
нятком двох сапротрофних видів (Pachnocybe ferruginea Berk. [8, 27] та Platygloea
disciformis (Fr.) Neuhoff), решта представників класу є паразитами рослин, гри-
бів та комах.
Порядок Septobasidiales налічує близько 180 описаних видів, це єдина серед
ба зидіоміцетів група, облігатно пов’язана з комахами. За єдиним винятком усі
його представники паразитують на щитівках. Більшість видів формують кір ку, яка
вкриває й оточує комах на гілках та листі дерев. Оскільки гіфові «мати» вкривають
як заражених, так і незаражених щитівок, монограф цієї групи Д. Кауч припустив,
що гриб захищає незаражених комах від паразитичних ос та висихання, тобто від-
носини гриб-хазяїн мають, по суті, мутуалістичний характер [12]. Цікаво зауважи-
ти, що Кауч вважав рід Uredinella Couch проміжною ланкою між септобазидіаль-
ними та іржастими грибами, оскільки його представники утворюють товстостінні
пробазидії, подібні до теліоспор порядку Uredinales [13]. Проте сучасні дані засвід-
чують належність цього роду до порядку Septobasidiales [16].
Порядок Helicobasidiales об’єднує унікальну за способом життя групу орга-
нізмів. У дикаріотичній стадії (Helicobasidium Pat.) вони паразитують на коре-
нях вищих рослин, а в гаплоїдній (Tuberculina Tode ex Sacc.) розвиваються на
Філогенетичні зв’язки у класі Pucciniomycetes (за Aime et al. [1]).
Phylogenetic relationships in the Pucciniomycetes (after Aime et al. [1])
115ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 1
гаплоїдному міцелії іржастих грибів — унікальний приклад зміни живителів,
що належать до різних царств органічного світу, причому один з них досить
близько споріднений із паразитом [29]. Рід Tuberculina, відомий ще з XIX ст.,
традиційно відносили до групи Fungi Imperfecti, навіть у 9-му виданні «Dic tio-
nary of the Fungi» [23] його трактують як анаморфний аскоміцет.
У сучасному розумінні порядок Platygloeales об’єднує роди Platygloea J. Schröt.,
Insolibasidium Oberw. & Bandoni, Herpobasidium Lind, Eocronartium G.F. Atk. та Jo la
Möller. Це паразити рослин, їх спорідненість з іржастими грибами відзначало ба-
гато дослідників. Деякі автори навіть пропонували зарахувати такі роди до скла-
ду іржастих грибів [14, 15, 17, 28, 39]. Проте інші мікологи не підтримували цієї
ідеї (наприклад, [3, 21, 22, 43]). За сучасними даними всі ці роди становлять
близький до іржастих грибів, але окремий порядок класу Pucciniomycetes [1].
До порядку Pucciniales належить понад 90 % усіх видів підвідділу Pucci nio-
my co tina. Це один з найбільших таксонів грибів такого рангу, причому число
описаних видів стрімко зростає. Так, у 9-му виданні «Dictionary of the Fungi»
[23] для нього наведено 6929 видів із 163 родів 14 родин, тоді як у 10-му — 7798
видів з 166 родів 14 родин, що становить майже 8 % усього видового складу цар-
ства справжніх грибів [24]. Іржасті гриби мають дуже складний життєвий цикл,
який у багатьох видів відбувається зі зміною живильної рослини.
Нижче подаємо загальний поділ підвідділу Pucciniomycotina на класи та
порядки, у дужках вказуємо кількість видів, відомих для даного таксону.
Клас Agaricostilbomycetes (47). Порядки Agaricostilbales (43), Spiculogloeales (4).
Клас Atractiellomycetes (34). Порядок Atractiellales (34).
Клас Classiculomycetes (2). Порядок Classiculales (2).
Клас Cryptomycocolacomycetes (2). Порядок Cryptomycocolacales (2).
Клас Cystobasidiomycetes (12). Порядки Cystobasidiales (9), Erythrobasidiales
(2), Naohideales (1).
Клас Microbotryomycetes (212). Порядки Heterogastridiales (7), Leucos po ri-
dia les (8), Microbotryales (114), Sporidiobolales (83).
Клас Mixiomycetes (1). Порядок Mixiales (1).
Клас Pucciniomycetes (8014). Порядки Helicobasidiales (17), Platygloeales (19),
Pucciniales (7798), Septobasidiales (180).
Підсумовуючи цей короткий огляд, зауважимо, що сучасна систематика
базидіомікотових значно відрізняється від традиційної. Зокрема, підвідділ Puc-
ci niomycotina об’єднує види, які раніше відносили не тільки до базидіоміцетів,
а й до сумчаcтих та незавершених грибів. Значну групу колишніх представни-
ків Ustilaginales зараз вважають еволюційно ближчою до іржастих, ніж до саж-
кових грибів.
1. Aime M.C., Matheny P.B., Henk D.A., Frieders E.M. et al. An overview of the higher-level clas-
si fication of Pucciniomycotina based on combined analyses of nuclear large and small sub unit
rDNA sequences // Mycologia. — 2006. — 98. — P. 869—905.
2. Ainsworth G.C. A general purpose classification of the fungi // Bibliography of Systematic Myco-
logy. — 1966. — 4. — P. 1—4.
116 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 1
3. Bandoni R.J. The Tremellales and Auriculariales: an alternative classification // Trans. Mycol.
Soc. Japan. — 1984. — 25. — P. 489—530.
4. Bary A. de. Dispositio systematica generum fungorum // Streinz, Nomenclator Fungorum. —
Vin dobonae (Vienna): Gorischek, 1862.
5. Bauer R., Begerow D., Oberwinkler F., Marvanová L. Classicula: the teleomorph of Naiadella
flui tans // Mycologia. — 2003. — 95. — P. 756—764.
6. Bauer R., Begerow D., Oberwinkler F. et al. Ustilaginomycetes // The Mycota VII. Systematics and
Evolution. Part B. (McLaughlin, D.J., McLaughlin, E.G. and Lemke, P.A., eds.). — Berlin:
Sprin ger-Verlag, 2001. — P. 57—84.
7. Bauer R., Begerow D., Sampaio J.P. et al. The simple-septate basidiomycetes: a synopsis //
Mycol. Prog. — 2006. — 5. — P. 41—66.
8. Bauer R., Oberwinkler F. Meiosis, spindle pole body cycle and taxonomy of the heterobasidio-
my ce te Pachnocybe feruginea // Plant Syst. Evol. — 1990. — 172. — P. 241—261.
9. Bauer R., Oberwinkler F. The colacosomes: new structures at the host-parasite interface of a
mycoparasitic basidiomycete // Bot. Acta. — 1991. — 104. — P. 53—57.
10. Bauer R., Oberwinkler F. The symplechosome: a unique cell organelle of some basidiomycetes //
Bot. Acta. — 1991. — 104. — P. 93—97.
11. Begerow D., Stoll M., Bauer R. A phylogenetic hypothesis of Ustilaginomycotina based on
multiple gene analyses and morphological data // Mycologia. — 2006. — 98. — P. 906—916.
12. Couch J.N. The biological relationship between Septobasidium retiforme (B. & C.) Pat. and
Aspidiotus osborni New. And Ckll. // Quartery Journal of Microscopical Science. — 1931. — 74. —
P. 383—437.
13. Couch J.N. A new fungus intermediate between the rusts and Septobasidium // Mycologia. —
1937. — 29. — P. 665—673.
14. Donk M.A. The Heterobasidiomycetes: a reconnaissance — II. Some problems connected with the
restricted emendation // Proc. Konink. Nederl. Acad. Wetensch. — 1972. — 75. — P. 376—390.
15. Fitzpatrick M.H. The life history and parasitism of Eocronartium muscicola // Phytopathology. —
1918. — 8. — P. 197—218.
16. Henk D.A., Vilgalys R. Molecular phylogeny suggests a single origin of insect symbiosis in the
Pucciniomycetes with support for some relationships within the genus Septobasidium // Am. J.
Bot. — 2007. — 94(9). — P. 1515—1526.
17. Hennen F.J., Buritica P. A brief summary of modern rust taxonomic and evolutionary theory //
Rept. Tottori Mycol. Inst. — 1980. — 18. — P. 243—256.
18. Hibbett D.S. A Phylogenetic overview of the Agaricomycotina // Mycologia. — 2006. — 98. —
P. 917—925.
19. Hibbett D.S., Binder M., Bischoff J.F. et al. A higher-level phylogenetic classification of the
Fungi // Mycol. Res. — 2007. — 111. — P. 509—547.
20. Hibbett D.S., Thorn R.G. Homobasidiomycetes. In: The Mycota VII. Systematics and Evolution.
Part B / McLaughlin, D.J., McLaughlin, E.G. and Lemke, P.A., eds. — Berlin: Springer-Verlag,
2001. — P. 121—170.
21. Hiratsuka Y. Auriculariaceous «rusts» // Rept. Tottori Mycol. Inst. — 1990. — 28. — P. 25—30.
22. Khan S.R., Kimbrough J.W. A reevaluation of the Basidiomycetes based upon septal and basidial
structures // Mycotaxon. — 1982. — 15. — P. 103—120.
23. Kirk P.M., Cannon P.F., David J.C., Stalpers J. Ainsworth and Bisby’s Dictionary of the Fungi.
9th ed. — Wallingford, UK: CAB International, 2001. — 650 p.
24. Kirk P.M., Cannon P.F., Minter D.W., Stalpers J.A. Ainsworth & Bisby’s Dictionary of the Fungi.
10th ed. — Wallingford: CAB International, 2008. — 771 p.
25. Kirschner R., Bauer R., Oberwinkler F. Colacosiphon: a new genus described for a mycoparasitic
fungus // Mycologia. — 2001. — 93. — P. 634—644.
26. Kramer C.L. A new genus in the Protomycetaceae // Mycologia. — 1958. — 50. — P. 916—926.
27. Kropp B.R., Corden M.E. Morphology and taxonomy of Pachnocybe feruginea // Mycologia. —
1987. — 78. — P. 334—342.
117ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 1
28. Leppik E. Some viewpoints on the phylogeny of rust fungi. V. Evolution of biological specialization //
Mycologia. — 1965. — 57. — P. 6—22.
29. Lutz M., Bauer R., Begerow D., Oberwinkler F. Tuberculina-Thanatophylum/Rhizoctonia cro-
corum-Helicobasidium: a unique mycoparasitic-phytoparasitic life strategy // Mycol. Res. —
2004. — 108. — P. 227—238.
30. McLaughlin D.J. A new cytoplasmic structure in the basidiomycete Helicogloea: the microscala //
Expl. Mycol. — 1990. — 14. — P. 331—338.
31. McLaughlin D.J., Frieders E.M., Lü Haisheng. A microscopist’s view of heterobasidiomycete
phylogeny // Stud. Mycol. — 1995. — 38. — P. 91—109.
32. Mix A.J. Taphrina osmundae Nishida and Taphrina higginsii sp.nov. // Mycologia. — 1947. — 39. —
P. 71—76.
33. Moore R.T. Taxonomic proposals for the classification of marine yeasts and other yeast-like
fungi including the smuts // Botanica mar. — 1980. — 23 (6). — P. 361—373.
34. Nishida H., Ando K., Hirata A., Sugiyama J. Mixia osmundae transfer from the Ascomycota to
the Basidiomycota based on evidence from molecules and morphology // Can. J. Bot. — 1995. —
91. — P. 808—815.
35. Oberwinkler F. Heterobasidiomycetes with ontogenetic yeast-stages — systematic and
phylogenetic aspects // Stud. Mycol. — 1987. — 30. — P. 61—74.
36. Oberwinkler F., Bauer R. The systematics of gasteroid, auricularioid Heterobasidiomycetes //
Sydowia. — 1989. — 41. — P. 224—256.
37. Oberwinkler F., Bauer, R. Cryptomycocolax: a new mycoparasitic heterobasidiomycete //
Mycologia. — 1990. — 82. — P. 671—692.
38. Oberwinkler F., Kirschner R., Arenal F et al. Two new pycnidial members of the Atractiellales:
Basidiopycnis hyalina and Proceropycnis pinicola // Mycologia. — 2006. — 98(4). — P. 637—
649.
39. Ono Y., Hennen J.F. Taxonomy of the chaconiaceous genera (Uredinales) // Trans. Mycol. Soc.
Japan. — 1983. — 24. — P. 369—402.
40. Prillinger H., Dörfler C., Laaser G., Hauska G. A contribution to the systematics and evolution of
higher fungi: yeast-types in the basidiomycetes. Part III: Ustilago-type // Z. Mycol. — 1990. —
56. — P. 251—278.
41. Prillinger H., Laaser G., Dörfler C., Ziegler K. A contribution to the systematics and evolution of
higher fungi: yeast-types in the basidiomycetes. Part IV: Dacrymyces-type, Tremella-type //
Sydowia. — 1991. — 43. — P. 170—218.
42. Prillinger H., Lopandic K., Schweigkofler W. et al. Phylogeny and systematics of the fungi with
special reference to the Ascomycota and Basidiomycota // Chem. Immunol. — 2002. — 81. —
P. 207—295.
43. Savile D.B.O. Evolution of the rust fungi (Uredinales) as reflected by their ecological problems //
Evol. Biol. — 1976. — 9. — P. 137—207.
44. Swann E.C., Taylor J.W. Higher taxa of basidiomycetes: an 18S rRNA gene perspective //
Mycologia. — 1993. — 85. — P. 923—936.
45. Swann E.C., Taylor J.W. Phylogenetic perspectives on basidiomycete systematics: evidence
from the 18S rRNA gene // Canad. J. Bot. — 1995. — 73. — P. S862—S868.
46. Swann E.C., Frieders E.M., McLaughlin D.J. Microbotryum, Kriegeria and the changing paradigm
in basidiomycete classification // Mycologia. — 1999. — 91. — P. 51—66.
47. Swann E.C., Frieders E.M., McLaughlin D.J. Urediniomycetes // The Mycota VII. Systematics
and Evolution. Part B: 37—56. — Berlin: Springer-Verlag, 2001. — P. 37—56.
48. Weiß M., Bauer R., Begerow D. Spotlights on heterobasidiomycetes // Agerer, R., Piepenbring, M.,
Blanz, P., eds. Frontiers in Basidiomycote mycology. — Eching, Germany: IHW-Verlag, 2004. —
P. 7—48.
49. Wells K., Bandoni R. J. Heterobasidiomycetes // The Mycota VII. Systematics and Evolution.
Part B. (McLaughlin, D.J., McLaughlin, E.G. and Lemke, P.A., eds.). — Berlin: Springer-
Verlag, 2001. — P. 85—120.
118 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 1
50. Winter G. Die Pilze // Rabenhorst’s Kryptogamen-Flora von Deutschland, Oesterreich und der
Schweiz, 2nd ed., 1(1). — Leipzig: Eduard Kummer, 1880. — P. 1—80.
Рекомендує до друку Надійшла 02.07.2009
І.О. Дудка
Ю.Я. Тихоненко
Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев
СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ СИСТЕМАТИКИ ГРИБОВ
ПОДОТДЕЛА PUCCINIOMYCOTINA
Статья представляет собой обзор современных работ по систематике подотдела Pucci nio my-
cotina. В соответствии с современными взглядами он включает 8 классов: Aga ri cos til bo my ce-
tes, Atractiellomycetes, Classiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Mic-
ro botryomycetes, Myxiomycetes и Pucciniomycetes. Наибольшим разнообразием среди них
вы деляется класс Pucciniomycetes – около 8000 видов.
К л ю ч е в ы е с л о в а: систематика, Basidiomycota, Pucciniomycotina
Yu.Ya. Tykhonenko
M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
MODERN STATE OF SYSTEMATICS OF THE SUBDIVISION PUCCINIOMYCOTINA
Recent publications on systematics of the subdivision Pucciniomycotina are surveyed. According to
modern opinions, this subdivision comprises 8 classes: Agaricostilbomycetes, Atractiellomycetes,
Cla ssiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Microbotryomycetes, Myxio-
my cetes and Pucciniomycetes. The most diverse of them is Pucciniomycetes – about 8000 species.
K e y w o r d s: systematics, Basidiomycota, Pucciniomycotina
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30146 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-4123 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:20:54Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тихоненко, Ю.Я. 2012-01-21T19:30:29Z 2012-01-21T19:30:29Z 2010 Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina / Ю.Я. Тихоненко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 1. — С. 112-118. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30146 Статья представляет собой обзор современных работ по систематике подотдела Pucciniomycotina. В соответствии с современными взглядами он включает 8 классов: Agaricostilbomycetes, Atractiellomycetes, Classiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Microbotryomycetes, Myxiomycetes и Pucciniomycetes. Наибольшим разнообразием среди них выделяется класс Pucciniomycetes – около 8000 видов. Recent publications on systematics of the subdivision Pucciniomycotina are surveyed. According to modern opinions, this subdivision comprises 8 classes: Agaricostilbomycetes, Atractiellomycetes, Cla ssiculomycetes, Cryptomycocolacomycetes, Cystobasidiomycetes, Microbotryomycetes, Myxiomy cetes and Pucciniomycetes. The most diverse of them is Pucciniomycetes – about 8000 species. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Спорові рослини та гриби Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina Современное состояние систематики грибов подотдела Pucciniomycotina Modern state of systematics of the subdivision Pucciniomycotina Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina Тихоненко, Ю.Я. Спорові рослини та гриби |
| title | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina |
| title_alt | Современное состояние систематики грибов подотдела Pucciniomycotina Modern state of systematics of the subdivision Pucciniomycotina |
| title_full | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina |
| title_fullStr | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina |
| title_full_unstemmed | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina |
| title_short | Сучасний стан систематики грибів підвідділу Pucciniomycotina |
| title_sort | сучасний стан систематики грибів підвідділу pucciniomycotina |
| topic | Спорові рослини та гриби |
| topic_facet | Спорові рослини та гриби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30146 |
| work_keys_str_mv | AT tihonenkoûâ sučasniistansistematikigribívpídvíddílupucciniomycotina AT tihonenkoûâ sovremennoesostoâniesistematikigribovpodotdelapucciniomycotina AT tihonenkoûâ modernstateofsystematicsofthesubdivisionpucciniomycotina |