Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України
Обобщены результаты критико-систематической обработки рода Euphrasia L. природной флоры Украины. Приведен конспект системы рода Euphrasia, включающий 2 секции, 7 подсекций (в т.ч. новая комбинация subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym), 18 видов и 4 подвида. Для каждого вида указаны номенклатура, а...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український ботанічний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30164 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України / О.М. Перегрим // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 248-260. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859821306315276288 |
|---|---|
| author | Перегрим, О.М. |
| author_facet | Перегрим, О.М. |
| citation_txt | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України / О.М. Перегрим // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 248-260. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український ботанічний журнал |
| description | Обобщены результаты критико-систематической обработки рода Euphrasia L. природной флоры Украины. Приведен конспект системы рода Euphrasia, включающий 2 секции, 7 подсекций (в т.ч. новая комбинация subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym), 18 видов и 4 подвида. Для каждого вида указаны номенклатура, ареал и экология. Дается ключ для определения видов флоры Украины.
A critical taxonomic revision of the genus Euphrasia L. in the Ukrainian flora is presented. The modified system of the genus (for taxa occurring in Ukraine) includes 2 sections, 7 subsections (the new combination, subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym, is validated), 18 species, and 4 subspecies. Nomenclature, data on distribution and habitats are given for each species. A key to species of Euphrasia in the flora of Ukraine is presented.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:25:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
248 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
О.М. ПЕРЕГРИМ
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна
ТАКСОНОМІЧНИЙ ОГЛЯД РОДУ
EUPHRASIA L. (OROBANCHACEAE)
У ФЛОРІ УКРАЇНИ
К л ю ч о в і с л о в а: Euphrasia, таксономія, флора, Україна
© О.М. ПЕРЕГРИМ, 2010
Для флори України, за даними різних авторів, наводиться від одного до 22 ви-
дів, що належать до однієї або двох секцій роду Euphrasia L. [1, 2, 4—6, 9, 11, 12].
У цій статті ми узагальнюємо результати критичного опрацювання роду
Euphrasia флори України. За результатами критичного аналізу існуючих систем
роду Euphrasia [3, 4, 6, 9, 10, 13—19], а також вітчизняних та зарубіжних гербар-
них колекцій (KW, KWHA, KWU, KWHU, KSLW, LW, LWS, DNZ, YALT, UU,
CHER, CWU, LE, LECB, Херсонського природничого музею та національного
природного парку «Синевир»), власних зборів і спостережень у природі, оригі-
нальних комплексних досліджень макро- і мікроморфологічних ознак пред-
ставників роду запропоновано модифіковану систему роду Euphrasia, валіди-
зовано номенклатурну комбінацію в ранзі підсекції (subsect. Pectinatae (Pugsl.)
Peregrym).
За нашими даними, рід Euphrasia у флорі України представлений 18 вида-
ми та 4 підвидами, що входять до складу 2 секцій і 6 підсекцій.
Ключ для визначення таксонів роду Euphrasia у флорі України
1. Форма приквіткових листків від ланцетних до лінійних, довжина їх удвоє
або більше перевищує ширину, зубці значно розставлені . . . . . . E. salisburgensis
— Форма приквіткових листків від округлих до яйцеподібних, довжина їх
менш як удвічі перевищує ширину, зубці не розставлені . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
2. Приквіткові листки, чашечка та стебло опушені залозистими волоска-
ми, що мають 3—6-клітинну ніжку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
— Приквіткові листки, чашечка та стебло без залозистого опушення або
опушені залозистими волосками, що мають 1—2 -клітинну ніжку . . . . . . . . . . 5
3. Віночок 4—6 (7) мм завдовжки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. hirtella
— Віночок 8—13 мм завдовжки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
4. Стебла розгалужені нижче середини, до суцвіття більше 5 міжвузлів.
Стеблові листки гострі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. officinalis subsp. rostkoviana
— Стебла прості, іноді з 1—2 бічними пагонами, до суцвіття менше 5 між-
вузлів. Стеблові листки тупі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. officinalis subsp. monticola
5. Нижня губа віночка довша за верхню у 1,2—1,3 раза, віночок 7—13 мм
завдовжки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
— Нижня губа віночка майже дорівнює верхній, віночок 3—7 мм завдовж-
ки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
249ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
6. Віночок 11—13 мм завдовжки. Карпатські високогірні види . . . . . . . . . 7
— Віночок 7—10 мм завдовжки. Зростають по всій території України . . . 8
7. Зубці верхніх стеблових листків гострі, приквіткові листки сидячі, по-
ступово звужені до основи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. kerneri
— Зубці верхніх стеблових листків тупі, приквіткові листки з короткими
черешками, широкояйцеподібні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. picta
8(6). Приквіткові листки опушені залозистими волосками на 1—2(3)-
клітинній ніжці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
— Приквіткові листки без залозистого опушення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
9. Листки майже голі, зрідка зі щетинками по жилках та по краю зубців . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. stricta
— Листки з обох боків густо опушені щетинистими волосками E. х reuteri
10(8). Приквіткові листки вкриті прямими щетинистими волосками по
всій поверхні пластинки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. х murbeckii
— Приквіткові листки зі щетинками, розташованими лише по краю зубців
та зрідка по жилках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
11. Вузлів до суцвіття 6—9, міжвузля зближені, стебла звичайно розгалуже-
ні, рідше прості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. brevipila subsp. brevipila
— Вузлів до суцвіття 2—5, міжвузля видовжені, стебла прості, рідше з 1—2
бічними пагонами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. brevipila subsp. tenuis
12(5). Приквіткові листки густо опушені залозистими волосками на 1—2-
клітинній ніжці. Зростають у Криму . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . E. taurica
— Приквіткові листки опушені щетинистими волосками або майже голі.
Зростають по всій території України . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . 13
13. Зубці приквіткових листків гострі, але не остисті . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
— Зубці приквіткових листків остисті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
14. Опушення приквіткових листків густощетинисте . . . . . . . . . E. pectinata
— Щетинки розташовані переважно по жилках та краю листків, іноді роз-
сіяні по всій пластинці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
15. Віночок 4—6 см завдовжки, листки та приквітки по краях і жилці за-
звичай вкриті короткими шипикоподібними щетинками. Високогірні карпат-
ські рослини 3—10 см заввишки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. tatrae
— Віночок 7—10 см завдовжки, листки та приквітки по краях і жилці за-
звичай вкриті серпоподібними щетинками. Рівнинні рослини 10—40 см за-
ввишки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. tatarica
16(13). Кількість вузлів до суцвіття 6—12, нижні міжвузля зближені; стебла
звичайно розгалужені, зрідка прості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
— Кількість вузлів до суцвіття 2—5, нижні міжвузля видовжені; стебла пе-
реважно прості, інколи з 1—2 бічними пагонами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
17. Приквіткові листки темно-зелені, з довгозагостреними зубцями . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. glabrescens
— Приквіткові листки сіро-зелені, з гострими або короткозагостреними
зубцями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
250 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
18. Приквіткові листки густо опушені волосками . . . . . . . . . . . . E. parviflora
— Приквіткові листки дуже розсіяно опушені . . . . . . . . . . . . . . E. nemorosa
19(16). Пелюстки червоно-фіолетові, рідше білі. Карпатські субальпійські
рослини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. coerulea
— Пелюстки білі, іноді з фіолетовими жилками. Рівнинні лучні рослини . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . E. chitrovoi
Конспект роду Euphrasia у флорі України
Genus Euphrasia L., 1753, Sp. Pl.: 604, p.p.; Wettst., 1896, in Pflanzenfam. IV,
3b: 100; id. 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 9; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 557, Котов,
1965, Фл. УРСР, 9: 562; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1089.
Lectotypus (Britton, Brown, 1913: 217): E. officinalis L.
Subgen. Euphrasia. — Euphrasia subgen. Eueuphrasia E.G. Jørg., 1919, Bergens
Mus. Aard., 5: 60, p.p.; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 568; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9:
562; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1089. — Sect. Eueuphrasia Wettst., 1893, in Engl.
et Prantl, Nat. Pflanzenfam. 4, 3b: 100, p.p. — Sect. Semicalcaratae (Benth.) E.G. Jørg.,
1919, Bergens Mus. Aarb., 1916—1917, 5: 61. — Листки і приквітки суцільні, опу-
шені, з кожного боку листка по 1—13 зубців, одне з гнізд пиляків у кожній з двох
довших тичинок несе при основі довгі, схожі на шпорець загострення. Од но-
річники помірних областей Північної півкулі.
Typus: lectotypus generis.
Sect. 1. Euphrasia. — Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1089. Euphrasia § Se mi-
ca lcaratae Benth., 1846, in DC., Prodr. 10: 552, p.p.; — Sect. Semicalcaratae Юз.,
1955, Фл. СССР, 22: 568; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 562; — Листки та приквітки
голі, волосисті або залозисті, яйцеподібні, округлі до ланцетних, зубчасті, з не-
розставленими зубцями. Коробочка довговійчаста по краю.
Typus: lectotypus generis.
Subsect. 1. Euphrasia. — Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1089. — Ser. Gran di f-
lo rae Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 69, p.p. — Ser. Hirtellae Pugsley, 1930,
J. Linn. Soc. London (Bot.), 48: 521; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 628; Котов, 1965,
Фл. УРСР, 9: 577. — Рослини розгалужені або нерозгалужені. Листки опу-
шені дов гими багатоклітинними залозистими волосками, верхні стеблові та
приквіткові листки круглі до округлояйцеподібних, гострозубчасті. Віночок
4—12 мм завдовжки.
Typus: lectotypus generis.
1. E. officinalis L. — Sp. pl.: 604 p. p. — E. rostkoviana Hayne, 1823, Darst. Beschr.
Arzn. Gewächse, 9: tab.7; Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 183; Юз., 1955, Фл.
СССР, 22: 632; Yeo, 1978, in Davis, Fl. Turk., 6: 758; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9:
557; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 279; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9:
1090. — E. rostkoviana var. fennica (Kihlm.) Jalas, 1977, Ann. Bot. Fenn., 14: 191. —
E. rostkoviana subsp. fennica (Kihlm.) Karlsson, 1982, Växtekologiska Stud., 15:
42. — E. fennica Kihlm., 1899, in Mela, Suomen Koulukasvio, ed. 4: 247; Крыл.,
1939, Фл. Зап. Сиб., 10: 2486; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 634; Цвел., 1981, Фл.
251ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
европ. части СССР, 5: 279. — E. fennica subsp. aestivalis Ganesch., 1933, Маевский,
Фл. Средн. Росс., изд. 6: 611. — E. praerostkoviana Chitr., 1907, Тр. Ботан. муз.
АН СССР, 3: 27, p.p. — E. оfficinalis L. subsp. rostkoviana (Hayne) F. Towns., 1884,
Journ. Bot. (London), 22: 165.
Описаний без вказівки місця збору матеріалу. Lectotypus (Yeo, 1978a: 237;
Silverside, 1991): Herb. Linn. N759.2, excl. pl. folia eglandulosa (LINN).
Поширення в Україні: Херсонська (Хр), Полтавська (Пл), Чернігівська
(Чн), Житомирська (Жт), Волинська (Вл), Хмельницька (Хм), Львівська (Лв),
Чернівецька (Чц), Івано-Франківська (Ів), Закарпатська (Зк).
Загальне поширення: вся Європа, Зах. Азія (Туреччина).
Екологічна приуроченість: луки, узлісся листяних лісів.
E. officinalis L. subsp. rostkoviana (Hayne) F. Towns., 1884, Journ. Bot. (London),
22: 165. — E. rostkoviana Hayne, 1823, Darst. Beschr. Arzn. Gewächse, 9: tab.7;
Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 183; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 632; Yeo, 1978,
in Davis, Fl. Turk., 6: 758; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 557; Цвел., 1981, Фл. европ.
части СССР, 5: 279; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1090.
Описаний з Центральної Європи («Wächst in ganz Deutschland — wahr s chein-
lich auch in andern Ländern Europens — auf Wiesen und Triften»).
Lectotypus (Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9, 7: 1093): Ic. in Hayne, 1825,
Darst. Beschr. Arzn. Gewächse, 9: tab.7.
Примітка. С.В. Юзепчук [10], М.М. Цвєльов [8], М.І. Котов [5] зазначали, що цей таксон
є осінньою расою, і розглядали його як самостійний вид E. ros t koviana Hayne. Але С.В. Юзе пчук
у «Флоре СССР» [10] зауважував, що справжня західноєвропейська E. ros t ko viana з великими
квітками і типовим осіннім габітусом відзначені лише у західній частині СРСР. В.М. Хитрово
[7] вважав, що на території колишнього СРСР зростає не типова, а літня раса E. rostkovia na та
описав новий вид E. praerostkoviana Chitr. Особини з розгалуженими стеб лами та короткими
міжвузлями трапляються не лише восени і наприкінці літа, а й у червні та липні. Тому вважа-
ємо, що ці раси не є сформованими видами і визнаємо їх у статусі підвиду.
Поширення в Україні: Хр, Пл, Чн, Жт, Вл, Хм, Лв, Чц, Ів, Зк.
Загальне поширення: вся Європа, Зах. Азія (Туреччина).
Екологічна приуроченість: луки, узлісся широколистяних лісів.
E. officinalis subsp. monticola Silverside, 1991, Watsonia, 18: 347 — E. montana
Jord., 1851, Mém. Acad. Nat. Lyon, 1: 343; Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 194;
Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 633; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 578; Цвел., 1981, Фл.
европ. части СССР, 5: 279; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1090. — E. rostkoviana
subvar. montana (Jord.) Hartl, 1972, Ill. Fl. Mitteleur., Aufl. 2, 6 (1): 349.
Описаний з Франції, окол. Ліона («in pascuis subalpinis montium vivariensium et
montis Pilat, prope Lyon, ubi frequentem legi»). Типовий матеріал у гербарії Jordan (G).
Поширення в Україні: Лв, Чц, Ів.
Загальне поширення: Півн. Європа (півд. ч.), Атл. та Центр. Європа.
Примітка: Як і з попереднім таксоном, С.В. Юзепчук [11], М.М. Цвєльов [9], М.І. Котов [6]
зазначали, що цей таксон є сезонною (весняною) расою, але надавали йому ранг виду E. montana
Jord. Вважаючи, що ці раси не є сформованими видами, розглядаємо їх як підвиди.
Екологічна приуроченість: гірські і рівнинні луки, пасовища.
252 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
2. E. hirtella Jord. ex Reut., 1856, Compt. Rend. Soc. Hallér., 4: 120; Wettst., 1896,
Monogr. Gatt. Euphr.:175; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 635; Yeo, 1978, in Davis, Fl. Turk.,
6: 758; Котов, Визн. рос. УРСР, 1950: 392—395; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР,
5: 280; Гришина, 1996, Фл. Сиб., 12: 56; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9, 7: 1091. —
E. tatarica Ledeb., 1830, Fl. Alt. 2: 432, non Fisch., 1825. — E. officinalis α. latifolia Ledeb.,
1849, Fl. Ross., 3: 263, p.p. — E. officinalis α. hirtella Kryl., 1904, Fl. Alt. 4: 956.
Описаний з Пеннінських Альп (Італія), синтипи (паратипи) — з території
Франції, Італії та Швейцарії. Lectotypus (Vitek, 1985: 232): «Inter Rhododendrons
près des glacièrs [glacières] du Mt. Rose au found [fond] de la vallée de Macugnaga,
14.VIII.1853, Reuter» (G).
Поширення в Україні: Лв, Хм.
Загальне поширення: Атл., Центр. та Півден. Європа, Зах. Азія (Туреччина,
Іран), Центр. Азія.
Екологічна приуроченість: рівнинні та високогірні луки, узлісся, кам’янисті
та піщані схили.
Subsect. 2. Brevipilae (Pugsley) G.L. Gusarova, 2005, Ботан. журн., 9: 1092; —
Ser. Brevipilae Pugsley, 1930, J. Linn. Soc. London (Bot.), 48: 515; Юз., 1955, Фл.
СССР, 22; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 578. — Рослини з розгалуженим або про-
стим стеблом. Приквіткові листки із залозистими волосками (з одно-, дво клі-
тин ними ніжками), іноді зі щетинками, зубці загострені, остисті. Віночок
8—12 мм завдовжки, нижня губа довша за верхню.
Typus: E. brevipila Burnat et Gremli.
3. E. brevipila Burnat et Gremli, 1885, in Gremli, Excurs. Fl. Schweiz., ed. 5: 329;
Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 109; Юз., 1955, в Фл. СССР, 22: 582, Котов, 1965,
Фл. УРСР, 9: 566–567; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 277; Гусарова, 2005,
Ботан. журн., 9, 7: 1098. — E. officinalis β. vulgaris Ledeb., 1849, Fl. Ross., 3: 263,
p.p. — E. officinalis ε. brevipila Kryl., 1904, Fl. Alt., 4: 956. — E. praebrevipila Chitr., 1907,
Тр. Ботан. муз. Акад. наук, 3: 27; Крыл., 1939, Фл. Зап. Сиб., 10: 2483. — E. stricta
auct. non D. Wolff ex J.F. Lehm.: Yeo, 1972, Fl. Europ., 3: 263, p. p.
Описаний зі Швейцарії. Lectotypus (Sell, Yeo, 1978: 273): «Sur Obergestelen,
Haut-Valais, 10.VIII.1878, Favrat» (ZT, isolectotypus WU).
Поширення в Україні: Луганська (Лг), Хр, См, Чн, Жт, Рівненська (Рв), Вл,
Хм, Тернопільська (Тр), Лв, Чц, Ів, Зк, Київська (Кв), Пл.
Загальне поширення: Півн., Атл. і Центр. Європа.
Екологічна приуроченість: узлісся, луки рівнинних та гірських районів.
E. brevipila subsp. brevipila — E. brevipila Burn. et Gremli, 1885, in Gremli,
Excurs. Fl. Schweiz., ed. 5: 329; Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 109; Юз., 1955,
Фл. СССР, 22: 582, Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 566–567; Цвел., 1981, Фл. европ.
части СССР, 5: 277; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1098. — E. officinalis β. vul-
garis Ledeb., 1849, Fl. Ross., 3: 263, p.p. — E. officinalis ε. brevipila Kryl., 1904, Fl.
Alt., 4: 956. — E. praebrevipila Chitr., 1907, Тр. Ботан. муз. Акад. наук, 3: 27; Крыл.,
1939, Фл. Зап. Сиб., 10: 2483. — E. stricta auct. non D. Wolff ex J.F. Lehm.: Yeo,
1972, Fl. Europ., 3: 263, p. p.
253ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
Примітка. С.В. Юзепчук [11], М.М. Цвельов [9], М.І. Котов [6] зазначали, що цей так-
сон є осінньою расою і надавали йому ранг виду E. brevipila. В.М. Хитрово [7], згодом —
С.С. Ганешин [3] зауважували, що західна E. brevipila є осінньою расою, тимчасом як східна
раса (автори так називають особини цього виду, що зростають на території колишнього
СРСР) розпалася ще на дві раси (осінню та весняну), і називають цей вид E. praebrevipila
Chitr. Особини з розгалуженими стеблами та короткими міжвузлями трапляються не тільки
восени та наприкінці літа, а й у червні та липні. Вважаємо, що E. brevipila s. str. — це симпа-
трична форма, яку можна вважати лише підвидом.
Поширення в Україні: Хр, Сумська (См), Чн, Жт, Рв, Вл, Хм, Тр, Лв, Чц, Ів,
Зк, Кв, Пл.
Загальне поширення: Півн., Атл. і Центр. Європа.
Екологічна приуроченість: узлісся, луки рівнинних та гірських районів.
E. brevipila subsp. tenuis (Brenner) Wettst., 1896, Österr. Bot. Zeitschr., 46: 385. —
E. vernalis List, 1837, Jahresb. Kön. Gymn. Tilsit, 1837: 5; Цвел., 1981, Фл. европ. части
СССР, 5: 278; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1097. — E. officinalis var. te nuis Brenner,
1886, Fl. Handb. Finl.: 145. — E. tenuis (Brenner) Wettst., 1893 in Engl. u. Prantl, Nat.
Pflanzenfam., 4, 3b: 101, quoad nom.; id., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 114; Юз., 1955, у
Фл. СССР, 22: 587, Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 566—567. — E. arctica subsp. tenuis
(Brenner) Yeo, 1971, Bot. J. Linn. Soc., 64, 4: 357, p. p.; id., 1978, Fl. Europ,. 3: 261. —
E. stricta var. tenuis (Brenner) Jalas, 1977, Acta Bot. Fenn. 14, 4: 192.
Описаний зі Східної Прусії (нині — Калінінградська обл.): «Haec plante, quae
flores sub medio Majo edit, in pratis humidisculus, solo limoso prope Plenlaugken, quod
praedium quatuor lapides a Tilsa, haud procul a via, quae ad urbem Gumbinnen fert».
Лектотип не визначений. Типові зразки не знайдено (Schwartz, 1949; Yeo, 1978a).
Поширення в Україні: Лг, Хр, См, Чн, Жт, Рв, Хм, Тр, Лв, Чц, Ів, Зк.
Загальне поширення: Півн. (півд. ч.) та Центр. (півн.-схід. ч.) Європа.
Екологічна приуроченість: луки, лісові галявини.
4. E. x murbeckii Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 288; Юз., 1955, Фл.
СССР, 22: 586; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 568, Цвел., 1981, Фл. европ. части
СССР, 5: 2774; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1098. (E. brevipila Burnat et Gremli
x E. parviflora Schag.).
Описаний з півдня Швеції та Фінляндії.
Lectotypus (Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9, 7: 1093): «Yddingesjon (Skåne)» 29
VIII 1895, Murbeck. Det. Wettstein (WU).
Примітка: поширення в межах перекриття ареалу батьківських видів.
Екологічна приуроченість: луки, узлісся.
Subsect. 3. Pectinatae (Pugsley) Peregrym comb. nov. — Ser. Pectinatae Pugsley,
1936, J. Bot. (London), 74: 286; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 568; Котов, 1965, Фл.
УРСР, 9: 562; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 2774. — Subsect. Brevipilae
(Pugsley) G.L. Gusarova, 2005, Ботан. журн., 9 p. p.: 1098.
Рослини з розгалуженим або простим стеблом. Листки жорстковолосисті
або майже голі, незалозисті. Віночок 6—12 мм завдовжки, нижня губа віночка
довша за верхню або дорівнює їй.
Typus: E. pectinata Ten.
254 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
5. E. pectinata Ten., 1811, Prodr. Fl. Napol., 1: 36; id., 1830, Syll., 4: 86; id., 1835,
l.c., 5: 32; Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 82; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 577; Yeo,
1978, in Davis, Fl. Turk., 6: 759, p. p.; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 276, p.
p.; Гришина, 1996, Фл. Сиб., 12: 60; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1095. —
E. officinalis β. vulgaris Ledeb., 1849, Fl. Ross. 3: 263, p.p. — E. bicknelli Wettst., 1896,
in Bicknell, Fl. Bordighera a. San Remo, App. 1: 325. — E. tatarica subsp. bicknelli
(Wettst.) Hayek, 1918, in Hegi, Ill. Fl. Mitteleur., 6, 1: 86. — E. orae-australis Juz.,
1955, в Списке раст. Герб. фл. СССР, 13: 93. — E. irenae Juz., 1955, Бот. мат.
(Ленинград), 17: 361—362; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 575; Цвел., 1981, Фл. европ.
части СССР, 5: 276. — E. officinalis β vulgaris Ledeb., 1849, Fl. Ross., 3: 263, p.p. —
E. liburnica auct. non Wettst.: Yeo, 1972, Fl. Europ., 3: 263.
Описаний з Італії («In saxosis apricis Campaniae: Colline di Formicola; Aprutii: M. di
Pizzoli, Majella, Grotta Caprara.»). Syntypi: Herbarium Neapolitanum, М. Te nore (NAP).
Поширення в Україні: Хр, Лг, См, Чн, Черкаська (Чк), Кв, Жт, Хм, Чц, Ів,
Зк, Дніпропетровська (Дн), Херсонська (Хс), АР Крим (Кр).
Загальне поширення: Центр. і Півн. Європа, Зах. Азія.
Екологічна приуроченість: відкриті кам’янисті схили, рівнинні та гірські
луки, узлісся.
Примітка. C.В. Юзепчук [10] описав новий вид E. irenae як кримську (яйлинську) расу
збірної E. tatarica й вважав, що він заслуговує на виділення через ізольованість свого ареалу.
Наші дослідження гербарних зразків, зокрема типового, та спостереження в природі пока-
зали, що вид, який зростає в Криму, має ознаки E. pectinata, тому наводимо E. irenae серед
синонімів E. pectinata.
6. E. tatarica Fisch. ex Spreng., 1825, Syst. Veg., ed.16, 2: 777; Wettst., 1896,
Monogr. Gatt. Euphr.: 88; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 570, Котов, 1965, Фл. УРСР, 9:
562—563; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1093. — E. officinalis α. latifolia Ledeb.,
1849, Fl. Ross. 3: 263, p.p. — E. officinalis β. vulgaris Ledeb., 1849, Fl. Ross., 3: 263, p.p. —
E. pectinata auct. non Tenore: Yeo, 1972, Fl. Europ. 3: 263, p. p. et auct. plur.
Описаний з південного сходу Європейської частини Росії (Саратовська обл.).
Lectotypus (Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1095): «Desertum tataricum, Fischer»
(LE!, isolectotypi W).
Поширення в Україні: Лг, Донецька (Дц), Хр, Пл, См, Чн, Кв, Чк, Вінницька
(Вн), Жт, Рв, Хм, Вл, Рв, Лв, Чц, Ів, Зк, Хс, Кр.
Загальне поширення: Центр., Півд. Європа; Зах., Центр., Схід. (Японія) Азія.
Екологічна приуроченість: степи, сухі луки та галявини, узлісся.
Примітка. Г.Л. Гусарова зазначала [4], що у результаті вивчення типового матеріалу
E. tatarica і E. pectinata виявлено відміни за комплексом ознак, характерних для «сезонних
вікаріат». Типовий зразок E. tatarica, зібраний в околицях м. Саратова, має 8-9 вузлів до суц-
віття, а гірська E. pectinata переходить до цвітіння з 2-3 вузлів. Для E. tatarica також характер-
не більш галузисте стебло, ніж в E. pectinata, зубці приквіткових листків більш загострені, —
до остистих. P.F. Yeo [18] вважав, що така ознака, як щільність опушення, є проявом вну-
трішньовидової варіабельності, і звів E. tatarica до синонімів E. pectinata, при цьому не вра-
хував ознаки галуження пагонів та форми зубців приквіткових листків. Вважаємо, що це два
окремі види, але наведені ознаки (форма зубців та галузистість стебла) варіабельні, стабіль-
нішою ознакою є опушення приквіткових листків.
255ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
7. E. stricta D. Wolff ex J.F. Lehm., 1809, Prim. Fl. Herbip.: 43; Yeo, 1972, Fl.
Europ. 3: 263, p. p.; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 276; Гусарова, 2005,
Ботан. журн., 9: 1096. — E. stricta Host., 1831, Fl. Austr., 2: 185; Wettst., 1896, Monogr.
Gatt. Euphr.: 93. — E. officinalis β. vulgaris Ledeb., 1849, Fl. Ross., 3: 263, p.p. —
E. condensata Jord., 1852, in Pugill. Pl. Nov. Praesert. Gall.: 135; Юз., 1955, Фл. СССР,
22: 579; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 565.
Описаний з південної Німеччини («In nemoris ad Wellriether-Hof»). Типовий
гербарій не знайдений. Лектотип не обраний.
Поширення в Україні: Лг, Дн, Хр, Пл, Кв, Хм, Рв, Вл, Лв, Чц, Ів, Зк, См,
Чн, Чк, Вн, Чр, Жт, Хс.
Загальне поширення: Європа (за винятком крайньої півночі та півдня) від
Південної Феноскандії до Північної Іспанії, Італії та північної частини Бал-
кан ського п-ва.
Екологічна приуроченість: на луках, пасовищах, у чагарниках, частіше — на
сухих і вапнякових ґрунтах.
8. E. x reuteri Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 284; Юз., 1955, у Фл. СССР,
22: 581; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 277; Гусарова, 2005, Ботан. журн.,
9: 1097. — E. stricta var. pilifera Kihlm., 1896, Acta Soc. Fauna Fl. Fenn. 13, 5: 8
(E. stri cta D. Wolff ex J.F. Lehm. x E. parviflora Schag.).
Описаний зі Швеції, Фінляндії, Естонії, прибалтійських регіонів Німеч-
чини та Польщі.
Lectotypus (Jalas, Kukkonen, 1973: 39): Fl. Finl. exs. N348, sub E. stricta Host.
var. pilifera, «Nylandia, Esbo, Hemtans in silvaticis fundo argillaceo», 21.VIII.1895.
A.O. Kihlman» (H, isolectotypi H, KUO, W).
Поширення в Україні: Хр, См, Чн, Лв, Ів.
Загальне поширення: Північ. (півд.), Центр. (півд.) Європа.
Екологічна приуроченість: луки, лісові галявини.
Subsect. 4. Nemorosae (Pugsley) G.L. Gusarova, 2005, Ботан. журн., 9: 1100. —
Euphrasia ser. Nemorosae Pugsley, 1930, J. Linn. Soc. London (Bot.), 48: 494, Юз., 1955,
Фл. СССР, 22: 600; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 569. — Стебла дуже розгалужені або
без бічних пагонів, листки жорстко волосисті або майже голі, віночок 4—6 мм за-
вдовжки, нижня губа майже дорівнюється верхній, коробочка виїмчаста.
Typus: E. nemorosa (Pers.) Wallr.
9. E. nemorosa (Pers.) Wallr., 1815, Ann. Bot.: 81; Yeo, 1972, Fl. Europ. 3: 262,
p.p.; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 272, Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9:
1100. — E. officinalis var. nemorosa Pers., 1807, Syn. Pl. 2: 149.
Описаний з Франції.
Lectotypus (Sell, Yeo, 1970: 221): [Ic.] in Bulliard, 1785, Herb. de la Fr. 5: tab. 233.
Поширення в Україні: Жт, Лв, Ів, Зк.
Загальне поширення: Центр. та Атл. Європа.
Екологічна приуроченість: луки, лісові галявини.
10. E. parviflora Schag., 1845, Consp. Veg. Upl.: 56; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 600;
Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 569; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 272; Гусарова,
256 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
2005, Ботан. журн., 9: 1101. — E. curta (Fries) Wettst., 1894, Österr. Bot. Zeitschr., 44: 135;
id., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 128. — E. praecurta Chitr., 1905, Список раст. Русск. фл.
5: 146. — E. nemorosa auct. non (Pers.) Wallr.: Yeo, 1972, Fl. Europ. 3: 262, p. p.
Описаний зі Швеції: «Uplandia». «Hab. in ericetis pass.». Типовий гербарій
не знайдений. Лектотип не обраний.
Поширення в Україні: Дн, См, Хр, Чн, Кв, Чк, Вн, Жт, Рв, Вл, Хм, Лв, Чц,
Ів, Зк.
Загальне поширення: Півн., Атл. та Центр. Європа.
Екологічна приуроченість: луки, лісові галявини, узбіччя доріг.
11. E. glabrescens (Wettst.) Wiinst., 1946, Bot. Tidsskr., 48: 101; Юз., 1955, Фл.
СССР, 22: 602; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 571; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9:
1101. — E. curta var. glabrescens Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 133. — E. parviflora
var. glabrescens (Wettst.) Tzvel., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 273. — E. varians
Ganesch. in sched.
Описаний з Півн., Атл. і Центр. Європи. Типовий матеріал з числа синти-
пів, що цитується Wettstein [16], можливо, знаходиться у Стокгольмі [4].
Поширення в Україні: См, Хр, Чн, Кв, Чк, Вн, Рв, Хм, Тр, Лв.
Загальне поширення: Півн., Атл. і Центр. Європа.
Екологічна приуроченість: луки, пасовища, узлісся.
12. E. chitrovoi Tzvel., 1980, Нов. системат. высш. раст., 17: 231; Цвел., 1981,
Фл. европ. части СССР, 5: 275; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1101.
Описаний з північно-західної Росії.
Lectotypus (Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9, 7: 1101): «Псковская губ. Ве-
ликолуцкий у. На лугу бл. с. Бутитина [Бутитино]. 1.VI.1903. В.Д. Андреев, excl.
pl. glanduloso-pilosa» (LE!).
Поширення в Україні: Ів, Зк.
Загальне поширення: Центр. Європа.
Екологічна приуроченість: луки, краї полів.
Примітка. За М.М. Цвєльовим [9] цей таксон дуже близький до E. coerulea, але дослід-
ник припускає, що він має інше походження. Для України вид наводиться з Карпат [9], од-
нак гербарних зразків, які б це підтверджували, ми не виявили. Тому зростання E. chitrovoi в
Україні вважаємо сумнівним.
13. E. coerulea Hoppe et Fürnr., 1834, Flora (Regensb.), 17: 445; Цвел., 1981,
Фл. европ. части СССР, 5: 275, Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1101. — E. coerulea
Tausch, 1834, Intelligenzblatt zur Flora, 17 (1), 1: 7, nom. nud.; id., 1837, in Sched.
ad Plant. Sel. Fl. Bohem., nom. nud.; Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 115. —
E. uechtrtziana Jung. et. Engl., 1867, Österr. Bot. Zeitschr., 17: 141; Юз., 1955, Фл.
СССР, 22: 601; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 570.
Описаний з Чехії: «in den Schneegruben des Isergebirges». Isotypi: Pl. Sel. Bohem.,
Fasc. II, ed. II, sub. E. coerulea Tausch, «Von den Bergen des Isergebirges» (CGE, W, LE).
Поширення в Україні: Лв, Зк, Чц.
Загальне поширення: Центр. Європа.
Екологічна приуроченість: гірські луки і пасовища.
257ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
Subsect. 5. Latifoliae (Pugsley) G.L. Gusarova, 2005, Ботан. журн., 9: 1103. —
Euphrasia ser. Latifoliae Pugsley, 1930, J. Linn. Soc. London (Bot.), 48: 486; id., 1936,
J. Bot. (London), 74: 286; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 604; Котов, 1965, Фл. УРСР,
9: 572. — Ser. Amblyodontae Juz., 1955, цит. соч.: 613, (descr. ross.). — Стебла не-
розгалужені, іноді з одним-двома бічними пагонами, часто карликові; листки
голі або слабоопушені, без залозистих волосків; зубці їх неостисті, часто тупі.
Віночок 4—6 мм завдовжки. Коробочка притуплена або виїмчаста.
Typus: Е. minima Jacq. ex DC.
14. E. tatrae Wettst., 1894, Österr. Bot. Zeitschr. 44: 248; Wettst., 1896, Monogr. Gatt.
Euphr.: 163; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 606; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 572; Цвел.,
1981, Фл. европ. части СССР, 5: 275; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1103. —
E. minima var. carpathica Freyn, 1891, in Sagorski et Schneid., Fl. Cent ral kar pathen 2:
421. — E. minima subsp. tatrae (Wettst.) Hayek, 1913, in Hegi, Ill. Fl. Mitteleur., 6, 1: 91.
Описаний з Карпат: «Bisher blos aus den West- und Centralkarpathen, aus dem
Risengebirge (schlesische Seite) und aus Siebenbürgen bekannt». Isotypi: «Tychapass,
Tatra Mts., Freyn» (WU).
Примітка: Euphrasia tatrae Wettst. є східною расою поліморфного середньоєвропейсько-
го виду E. minima Jacq., описаного зі Швейцарії.
Поширення в Україні: Чц, Ів.
Загальне поширення.: Центр. Європа (Татри, Карпати).
Екологічна приуроченість: альпійські луки, пасовища.
Subsect. Alpinae (Rothm.) G.L. Gusarova, 2005, Ботан. журн., 9: 1105. — Ser. Alpinae
Rothm., 1935, Cavanillesia, 7, 3:10; Pugsley, 1936, J. Bot. (London), 74: 285, emend.; Юз.,
1955, Фл. СССР, 22: 615; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 569. — Стебла розгалужені, з го-
лими, жорстко волосистими листками, без залозистих волосків. Віночок 12—15 мм
завдовжки, з трубкою, яка видовжується наприкінці цвітіння. Нижня губа віночка
широка, перевищує верхню. Довжина коробочки вдвоє більша за ширину.
Typus: E. alpina Lam.
15. E. kerneri Wettst., 1893, in Engl. et Prantl. Nat. Pflanzenfam. 4, 3b: 101; Wettst.,
1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 204; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 615; Котов, 1965, Фл.
УРСР, 9: 574; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 278; Гусарова, 2005, Ботан.
журн., 9: 1105.— E. picta Wimm. subsp. kerneri (Wettst.) Wettst. ex Vollm., 1914, Fl.
Bayern: 667. — E. picta Wimm. subsp. arguta (Towns.) Yeo, 1971, Bot. J. Linn. Soc., 64,
4: 354; id., 1972, Fl. Europ. 3: 261; id., 1978, Bot. J. Linn. Soc., 77: 251.
Описаний з Угорщини.
Lectotypus (Yeo, 1978a: 251): «Hungaria centralis: in collibus graminosis apricis
Matrae [Budapest, non Matra, fide Wettstein]» (WU).
Поширення в Україні: Чц, Ів, Зк.
Загальне поширення: гори Центр. та Півден. Європи.
Екологічна приуроченість: трав’яні схили гір та пагорбів у нижніх і середніх
гірських поясах.
16. E. picta Wimm., 1857, Fl. Schles., ed. 3: 407; Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.:
204; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 616; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 576, Yeo, 1972, Fl.
258 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
Europ., 3: 261, p. p.; Цвел., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 278; Гусарова, 2005,
Ботан. журн., 9: 1093.
Описаний з Польщі. Lectotypus (Schaeftlein, 1967: 56): «In Silesia e manu
Wimmer. D. Lagger» (FI).
Поширення в Україні: Чц, Ів, Зк.
Загальне поширення: гори Центр. і Півд. Європи.
Екологічна приуроченість: кам’янисті схили гір, альпійські луки.
Subsect. 6. Petiolares (Pugsley) G.L. Gusarova, 2005, Ботан. журн., 9: 1105 —
ser. Petiolares Pugsley, 1936, J. Bot. (London), 74: 287; Юз., 1955, Фл. СССР, 22:
617; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 575. — Стебла з різним ступенем розгалуження;
листки з клиноподібною основою, короткочерешкові; 2-3 зубці приквіткових
листків. Опушення відсутнє або представлене залозками на одно-, двоклітин-
них ніжках та щетинками. Квітки на квітконіжках. Віночок 6—10 мм завдовж-
ки, з трубкою, яка видовжується після цвітіння. Коробочка широковиїмчаста.
Typus: E. petiolaris Wettst.
17. E. taurica Ganesсh. ex Popl., 1931, Список раст. Крымск. гос. заповедн.:
87; Юз., 1949, Список раст. Герб. фл. СССР, 11: 151; там само, 1955, Фл. СССР,
22: 627; Yeo, 1972, Fl. Europ., 3: 265; Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 575; Цвел., 1981,
Фл. европ. части СССР, 5: 280; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1108. —
E. willkommii Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 163, p.p. et auct. fl. Taur.
Описаний з Криму. Holotypus: «Крымская обл. По каменистым местам на
яйле Ай-Петри, близ скалы Шишко. 26.VIII.1910. fl., fr., И. Шираевский» (LE!).
Поширення в Україні: Кр.
Загальне поширення: ендемік Криму.
Екологічна приуроченість: галявини, кам’янисті схили, яйли.
Sect. 2. Angustifoliae (Wettst.) Tzvel., 1981, Фл. европ. части СССР, 5: 280. — Ser.
Angustifoliae Wettst., 1896, Monogr. Gatt. Euphr.: 69. — Subsect. Angustifoliae (Wettst.)
Jørg., 1919, Bergens Mus. Aarb. 1916—1917, 5: 61; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 638;
Котов, 1965, Фл. УРСР, 9: 580; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1093. — Листки
розсіяно опушені простими волосками, без залозок. Приквіткові листки від
ланцетних до лінійних (довжина у 2—3 рази перевищує ширину) з вузькими
розставленими зубцями. Коробочка гола або слабоволосиста.
Lectotypus: E. salisburgensis Funck.
18. E. salisburgensis Funck, 1794, in Hoppe, Bot. Taschenb.: 190; Wettst., 1896,
Monogr. Gatt. Euphr.: 218; Юз., 1955, Фл. СССР, 22: 638; Котов, 1965, Фл. УРСР,
9: 280; Yeo, 1972, Fl. Europ., 3: 266; Yeo, 1978, in Davis, Fl. Turk., 6: 762; Цвел.,
1981, Фл. европ. части СССР, 5: 280; Гусарова, 2005, Ботан. журн., 9: 1108. —
E. officinalis var. salisburgensis (Funck) Schleicher, 1800, Cat. Pl. Helv.: 22.
Описаний з Австрії («um Salzburg...»). Syntypi: «um Salzburg...» [fide Wettst.]
(PRC, W).
Поширення в Україні: Зк.
Загальне поширення: Півн. (Скандинавія) і Центр. Європа, Зах. Азія (півн.-
зах. Туреччина).
Екологічна приуроченість: альпійські луки.
259ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
1. Визначник рослин УРСР / За ред. М.В. Клокова. — К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1950. —
С. 392—395.
2. Визначник рослин Українських Карпат / За ред. В.І. Чопика. — К.: Наук. думка, 1977. —
С. 268—270.
3. Ганешин С.С. К систематике рода Euphrasia // Днев. Моск. съезда бот., 1926. — С. 64—
66.
4. Гусарова Г.Л. Конспект рода Euphrasia (Scrophulariaceae) России и сопредельных госу-
дарств // Ботан. журн. — 2005. — 90, № 7. — С. 1087—1115.
5. Котов М.І. Рід Euphrasia L. // Визначник рослин УРСР. — К.: Держ сіль гос п видав УРСР,
1960. — С. 392—395.
6. Котов М.І. Родина Ранникові — Scrophulariaceae R. Br. // Флора УРСР. — К.: Вид-во АН
УРСР, 1960. — 9. — С. 559—582.
7. Хитрово В.Н. К систематике некоторых видов рода Euphrasia, обитающих в России (по
поводу материала, издаваемого в «Гербарии Русской Флоры») // Тр. Ботан. муз. импер.
академии наук. — C.-Пб., 1906. — Вып. III. — С. 22—36.
8. Цвелев Н.Н. О некоторых видах очанок (Euphrasia L.) // Нов. системат. высш. раст. — Л.:
Наука, 1980. — 17. — С. 228—233.
9. Цвелев Н.Н. Род Очанка — Euphrasia L. // Флора европейской части СССР. — Л.: Наука,
1981. — 5. — С. 268—281.
10. Юзепчук С.В. Описания некоторых новых очанок флоры СССР // Бот. материалы БИН. —
1955. — 17. — С. 357—375.
11. Юзепчук С.В. Род Очанка — Euphrasia L. // Флора СССР. — М.; Л.: Изд-во АН СССР,
1955. — 22. — С. 557—640.
12. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine: a nomenclatural checklist. —
Kiev, 1999. — P. 308—309.
13. Pugsley H. New British species of Euphrasia L. // J. Bot. — 1929. — 67. — P. 224—225.
14. Pugsley H. Enumeration of the species of Euphrasia L., Sect. Semicalcaratea Benth. // J. Bot. —
1936. — Vol. 74. — P. 273—288.
15. Silverside A.J. The identity of Euphrasia officinalis L. and its nomenclatural implications. //
Watsonia. — 1991. — 18. — P. 343—350.
16. Smejkal M. Taxonomická studie Československych druhu rode Euphrasia L. — Bratislava:
Vydavatelstvo Slovenskej akademie vied., 1963. — 82 s.
17. Wettstein R. Monographie der Gattung Euphrasia. — Leipzig: Verlag von Wilhelm Engelmann,
1896. — 316 s.
18. Yeo P.F. Euphrasia L. // Flora Europaea. — Cambridge, 1978. — 3. — P. 257—266.
19. Yeo P.F. A taxonomic revision of Euphrasia L. іn Europe // Bot. J. Linn. Soc. — 1978. — 77. —
P. 223—334.
Рекомендує до друку Надійшла 27.09.2009
Р.І. Бурда
260 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
Е.Н. Перегрим
Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев
ТАКСОНОМИЧЕСКИЙ ОБЗОР РОДА EUPHRASIA L. (OROBANCHACEAE)
ФЛОРЫ УКРАИНЫ
Обобщены результаты критико-систематической обработки рода Euphrasia L. природной
флоры Украины. Приведен конспект системы рода Euphrasia, включающий 2 секции, 7 под-
секций (в т.ч. новая комбинация subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym), 18 видов и 4 подвида.
Для каждого вида указаны номенклатура, ареал и экология. Дается ключ для определения
видов флоры Украины.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Euphrasia, таксономия, флора, Украина.
O.M. Peregrym
M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
A TAXONOMIC OVERVIEW OF THE GENUS EUPHRASIA L. IN UKRAINE
A critical taxonomic revision of the genus Euphrasia L. in the Ukrainian flora is presented. The
modified system of the genus (for taxa occurring in Ukraine) includes 2 sections, 7 subsections (the
new combination, subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym, is validated), 18 species, and 4 subspecies.
Nomenclature, data on distribution and habitats are given for each species. A key to species of
Euphrasia in the flora of Ukraine is presented.
K e y w o r d s: Euphrasia, taxonomy, flora, Ukraine.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30164 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-4123 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:25:46Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Перегрим, О.М. 2012-01-22T12:28:11Z 2012-01-22T12:28:11Z 2010 Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України / О.М. Перегрим // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 248-260. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30164 Обобщены результаты критико-систематической обработки рода Euphrasia L. природной флоры Украины. Приведен конспект системы рода Euphrasia, включающий 2 секции, 7 подсекций (в т.ч. новая комбинация subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym), 18 видов и 4 подвида. Для каждого вида указаны номенклатура, ареал и экология. Дается ключ для определения видов флоры Украины. A critical taxonomic revision of the genus Euphrasia L. in the Ukrainian flora is presented. The modified system of the genus (for taxa occurring in Ukraine) includes 2 sections, 7 subsections (the new combination, subsect. Pectinatae (Pugsley) Peregrym, is validated), 18 species, and 4 subspecies. Nomenclature, data on distribution and habitats are given for each species. A key to species of Euphrasia in the flora of Ukraine is presented. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Судинні рослини: систематика, географія, флора Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України Таксономический обзор рода Euphrasia L. (Orobanchaceae) флоры Украины A taxonomic overview of the genus Euphrasia L. in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України Перегрим, О.М. Судинні рослини: систематика, географія, флора |
| title | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України |
| title_alt | Таксономический обзор рода Euphrasia L. (Orobanchaceae) флоры Украины A taxonomic overview of the genus Euphrasia L. in Ukraine |
| title_full | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України |
| title_fullStr | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України |
| title_full_unstemmed | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України |
| title_short | Таксономічний огляд роду Euphrasia L. Euphrasiaу флорі України |
| title_sort | таксономічний огляд роду euphrasia l. euphrasiaу флорі україни |
| topic | Судинні рослини: систематика, географія, флора |
| topic_facet | Судинні рослини: систематика, географія, флора |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30164 |
| work_keys_str_mv | AT peregrimom taksonomíčniioglâdrodueuphrasialeuphrasiaufloríukraíni AT peregrimom taksonomičeskiiobzorrodaeuphrasialorobanchaceaefloryukrainy AT peregrimom ataxonomicoverviewofthegenuseuphrasialinukraine |