Степану Михайловичу Стойку — 90 років
14 березня 2010 року виповнилося 90 років від дня народження і 60 років наукової, педагогічної та громадської діяльності Степана Михайловича Стойка — доктора біологічних наук, професора, доктора гоноріс кауза агрокультурних і лісових наук Зволенського технічного університету, дійсного члена Українсь...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український ботанічний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30169 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Степану Михайловичу Стойку — 90 років / М.А. Голубець, О.О. Кагало, М.П. Козловський // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 296-301. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859828885099642880 |
|---|---|
| author | Голубець, М.А. Кагало, О.О. Козловський, М.П. |
| author_facet | Голубець, М.А. Кагало, О.О. Козловський, М.П. |
| citation_txt | Степану Михайловичу Стойку — 90 років / М.А. Голубець, О.О. Кагало, М.П. Козловський // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 296-301. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український ботанічний журнал |
| description | 14 березня 2010 року виповнилося 90 років від дня народження і 60 років наукової, педагогічної та громадської діяльності Степана Михайловича Стойка — доктора біологічних наук, професора, доктора гоноріс кауза агрокультурних і лісових наук Зволенського технічного університету, дійсного члена Української екологічної академії наук, дійсного члена Української лісівничої академії наук, почесного члена Українського ботанічного товариства, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), кавалера ордена «За заслуги» III ступеня, лауреата Європейської премії ім. Петера Йозефа Ленне за заслуги в галузі охорони природи.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:30:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ
296 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ Ювілейні дати
СТЕПАНУ МИХАЙЛОВИЧУ СТОЙКУ —
90 РОКІВ
© М.А. ГОЛУБЕЦЬ,
О.О. КАГАЛО,
М.П. КОЗЛОВСЬКИЙ, 2010
14 березня 2010 року виповнилося 90 років від дня на-
родження і 60 років наукової, педагогічної та громад-
ської діяльності Степана Михайловича Стойка — док-
тора біологічних наук, професора, доктора гоноріс кау-
за агрокультурних і лісових наук Зволенського техніч-
ного університету, дійсного члена Української екологіч-
ної академії наук, дійсного члена Української лісівничої
академії наук, почесного члена Українського ботаніч-
ного товариства, дійсного члена Наукового товариства
імені Шевченка, лауреата Державної премії України в
галузі науки і техніки (2005), кавалера ордена «За заслу-
ги» III ступеня, лауреата Європейської премії ім. Петера
Йозефа Ленне за заслуги в галузі охорони природи.
Степан Михайлович народився в селі Кричево Тя чів-
сь кого району Закарпатської області в сім’ї священика, на-
вчався у класичній ґімназії міста Хуст, де значну увагу при-
діляли природничим наукам та іноземним мовам. Ще в
гімназії (закінчив її 1938 року) чеський професор Антонін
Шір мер прищепив Степану любов до природничих наук,
яка супроводжує його повсякденно протягом усього життя.
У 1938 році старовинне місто Хуст, засноване в ХІ
столітті, стало столицею Закарпатської України. Молода
держава потребувала вчителів, і Міністерство Закар пат-
сь кої України призначило С.М. Стойка на посаду вчи-
теля в селі Новоселиця.
У 1940 році С.М. Стойка перевели на адміністра-
тивну роботу в Угорщину, де він працював у різних уста-
новах. У 1943—1944 роках Степан Михайлович — сту-
дент-заочник юридичного факультету університету м. Печ.
Наприкінці війни він працював перекладачем угорської
мови у військовій частині 51549 Четвертого Українського
297ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
фронту. 1945 року С.М. Стойка признача-
ють референтом відділу соціального за-
безпечення Народної Ради За кар патсь-
кої Ук раїни в Ужгороді, де він одержує
направлення на навчання до Львова.
Протягом 1945—1949 років С.М. Стой-
ко навчався на лісогосподарському фа-
культеті Львівського сіль сь ко госпо дар сь-
кого інституту. Його вчителями були ві-
домі професори: ботанік А. Лазаренко,
дендролог Ю. Третяк, луківник Г. Кияк,
генетик О. Журбін, лісівник М. Горшенін та інші вчені, про яких ювіляр завжди
згадує з глибокою пошаною.
Після закінчення Інституту молодий фахівець був направлений на роботу до
Ужгородського лісгоспу, де 2 роки працював інженером лісового господарства та
лісничим.
1951 року на Закарпаття в експедицію приїхав академік П.С. Погребняк і
Степану Стойку було доручено супроводжувати його по заповідних місцях. Зустріч
із відомим ученим стала для С.М. Стойка доленосною. Академік П.С. Погребняк
запропонував йому вступити до аспірантури в Інституті лісу АН УРСР, який він
очолював. Під час навчання в аспірантурі (1952—1954) С.М. Стойко мав змогу
спілкуватися з професорами Д.В. Воробйовим, Д.Д. Лав риненком, Б.Й. Логино-
вим, П.Г. Кроткевичем та іншими видатними лісівниками. Під керівництвом
П.С. Погребняка 1955 року С.М. Стойко захистив у Інституті ботаніки АН УРСР
кандидатську дисертацію, присвячену дубовим лісам Закарпаття.
Починаючи з 1955 року творчий шлях ученого був пов’язаний з Кам’янець-
Подільським сільськогосподарським інститутом, Львівським лісотехнічним інс-
титутом, Львівським державним природознавчим музеєм АН УРСР, Львів ським від-
діленням Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УРСР, Інститутом екології Кар-
пат НАН України. Понад 20 років Степан Михайлович (за сумісництвом) — викладач
географічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Наукова діяльність ювіляра — багатогранна, вона охоплює фітогеографію,
лісову екологію, флористику, біологію деревних порід, лісову термінологію, іс-
торію науки, охорону природи. Більшість наукових праць С.М. Стойка при-
свячена Карпатам. Щоб ознайомитися з природою та станом її охорони в ін-
ших гірських регіонах, він здійснив наукові екскурсії у Крим, на Кавказ, Урал,
побував у Австрійських і Німецьких Альпах, Шумавських горах, відвідав
Словацькі та Польські Татри, Пеніни, вивчав заповідні об’єкти в Угорських і
Румунських Карпатах, а також на Балканах — на території Болгарії і Румунії.
На основі методологічних засад швейцарського біогеографа Е. Шміда
(1930, 1942) і чеського еколога А. Златніка (1957, 1963) С.М. Стойко (1969), ви-
ходячи з фітоісторичних, ботаніко-географічних та еколого-фітоценологічних
позицій, установив 11 висотних ступенів рослинності в Карпатах і виявив їхній
298 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
зв'язок із геоморфологічними районами П.Н. Цися. Він відкрив існування від-
мінних варіантів поясності рослинного покриву на північно-східному й пів-
денно-західному макросхилах Карпат залежно від післяльодовикового роз-
витку рослинності та сучасної структури висотних ступенів.
Заслуговують на увагу дослідження вченого в галузі флористики й систематики
рослин. Вивчаючи видовий склад едифікаторів дубових лісів, він виявив на вулка-
нічному горбогір'ї Закарпаття у прикордонній зоні з Румунією та Угорщиною по-
пуляції трьох нових для України південно-європейських видів роду Quercus L. —
Q. сerris L., Q. polycarpa Schur, Q. dalechampii Ten., — які мають реліктовий характер, і
здійснив їх екологічні дослідження (1969). В урочищі «Королівський ліс» у Хустсь-
ко му лісництві виявив і дослідив великоплідну форму Q. robur L. var. macrobalanos
(1953). Значний відсоток плодів цієї форми має не одну пару сім’ядоль, а 2, 3 і навіть
4, а відповідно — 2, 3, 4 зародки, тому з одного жолудя виростає 2, 3, 4 сходи.
В Українських Карпатах було відомо дев’ять видів хвойних порід. В Уго ль-
ському заповідному масиві ювіляр знайшов (1960) новий для Карпат реліктовий
вид ялівцю — Juniperus sabina L. Разом зі своєю ученицею Л.О. Тасенкевич він
описав новий для науки ендемічний вид підмаренника — Galium transcarpaticum
Stojko et Tasenkewich (1979). У «Визначнику рослин Українських Карпат» (1977)
ювіляр опрацював родини Fagaceae, Tiliaceae, Aceraceae та інші.
Серед лісових формацій Карпат найбільших територіальних і ценотичних
трансформацій зазнали дубові ліси. Результати багаторічних досліджень, проведе-
них С.М. Стойком, підсумовані в монографії «Дубові ліси Українських Карпат.
Екологічні особливості, відтворення, охорона» (2009). Автор встановив дві флорис-
тичні області поширення видів роду Querсus — Середземноморську (25 видів) та
Кавказьку (18 видів). Лише чотири види є спільними для цих областей. Карпатська
гірська система, де поширені дев’ять видів дуба, пов’язана із Середземноморською
областю. Досліджуючи філогенез цього роду, С.М. Стойко встановив, що центра-
ль но-європейський скельний дуб філогенетично старший, ніж дуб звичайний,
який поширений від Піренеїв до Південного Уралу і відрізняється значним по-
ліморфізмом, що є характерною ознакою філогенетично молодих видів.
У згаданій монографії з’ясовано біоекологічні особливості видів роду
Querсus Українських Карпат і наведено типологічну характеристику їхніх лі-
состанів. На основі аналізу кліматичних та едафічних умов обґрунтовано еко-
логічну можливість розширення площі дубових лісів за рахунок бучин у пе ред-
гір’ях Закарпаття та Передкарпаття, що має важливе економічне значення.
С.М. Стойко працював також у галузі лісової термінології. У співавторстві
з ботаніком С.А. Постриганем і мовознавцями Л.М. Полюгою, М.О. Галич,
Н.І. Шило був виданий «Російсько-український словник термінів лісівництва»
(1980), який використовується у лісівничій практиці.
Значний внесок зробив ювіляр у вивчення історії науки в Україні й деяких
зарубіжних країнах. Широке визнання одержала написана у співавторстві з
К.М. Ситником та О.М. Апанович монографія «В.И. Вернадский. Жизнь и де-
ятельность на Украине» (1984, 1988).
299ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
Найвагоміший внесок професора С.М. Стойка у ботанічну науку — роз-
роблення теоретичних засад та обґрунтування практичних заходів з охорони
природи в широкому контексті цього поняття. Цій роботі ювіляр присвятив
понад 40 років своєї творчої діяльності. Ще 1969 року він організував у
Львівському природознавчому музеї АН УРСР перший в Україні відділ охоро-
ни природних екосистем, завідувачем якого був до 1990 року. Під впливом при-
родоохоронних ідей свого вчителя П.С. Погребняка і зарубіжних учених
(А. Златніка, В. Шафера та інших) С.М. Стойко вже наприкінці 50-х років за-
хопився екологічними проблемами охорони рослинного світу. Згодом він об-
ґрунтував наукову платформу очолюваного ним відділу щодо охорони фітоге-
нофонду, фітоценофонду й заповідної справи. Мережа заповідних територій
тоді формувалася стихійно, не було чітко визначених категорій заповідних
об’єктів. Ювіляр (1972) обґрунтував принципи організації та розробив функці-
ональну класифікацію заповідних територій живої і неживої природи, яка ста-
ла основою для формування системи природно-заповідного фонду в Україні.
Посилений техногенний вплив в нашу добу виявляється на всіх компонентах
біосфери — гідросфері, атмосфері, педосфері, біоті. Життя засвідчує, що класичні
природничі науки вже не можуть розв’язувати складні завдання охорони довкілля.
На багатьох міжнародних наукових форумах учений висловлював думку, що для
цієї мети повинна сформуватися спеціальна природоохоронна дисципліна.
Базуючись на вченні В.І. Вернадського про біосферу й ноосферу (1967) і
розвиваючи природоохоронні ідеї українських (Погребняк, 1959; Медина, 1970),
російських (Лаптев, 1964; Шапошников, 1970), чеських (Prochazka, 1926, 1927;
Zlatnik, 1936), польських (Goetel, 1966; Мichajlow, 1973), французьких (Dorst,
1968) та інших учених, С.М. Стойко обґрунтував основи інвайронментальної на-
уки — геосозології (від грецького «содзо» (σώδζώ) — рятувати, охороняти).
Геосозологія — це інтегральна наука, завдання якої полягають у дослідженні вза-
ємодії суспільства та природи, аналізі причин і наслідків антропогенного впливу
на екосистеми біосфери, розробці заходів із забезпечення їх нормального функ-
ціонування. У її межах, залежно від об’єкта охорони, виділено низку розділів —
фітосозологія, зоосозологія, созологія ландшафтів та інші.
Найнадійніше збереження біотичної, фітоценотичної й ландшафтної різно-
манітності можна забезпечити в системі природно-заповідного фонду. З огляду
на це ювіляр обґрунтував наукові засади його формування як заповідної біогео-
ценотичної системи, котру слід організовувати на рівні геоботанічних районів,
округів, областей і навіть на рівні держави, випередивши на багато років ідеї
щодо формування екомережі, які активно розвиваються останніми роками.
Теоретичні, методологічні та практичні розробки очолюваного С.М. Стой-
ком відділу охорони природних екосистем дають підставу вважати, що у Львові
сформувалася й активно функціонує спеціальна природоохоронна школа.
Степан Михайлович брав участь у науковому обґрунтуванні необхідності
створення Карпатського біосферного заповідника, природного заповідника
«Розточчя», національних природних парків — Карпатського, Яворівського,
300 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
«Синевир», «Сколівські Бескиди», Шацького, Ужанського й багатьох регіо-
нальних ландшафтних парків. Результатам вивчення їхніх природних умов
присвячено чимало наукових статей та оригінальних монографій. Високу оцін-
ку одержала монографія «Заповідні екосистеми Карпат», написана разом з
уче ними Чехії, Польщі й Угорщини (1991).
Оскільки Україна має спільні екологічні проблеми з іншими державами у
прикордонних регіонах, ювіляр приділяв велику увагу організації міжнародних
біосферних резерватів. Він брав участь в обґрунтуванні польсько-словаць-
ко-українського біосферного резервату «Східні Карпати» (208089 га), який
ЮНЕСКО офіційно включив (1999) до міжнародної мережі.
Спільно з українськими й румунськими колегами С.М. Стойко переконли-
во довів необхідність створення двостороннього біосферного резервату «Мар-
мароські гори», а разом із польськими та українськими вченими — організацію
таких резерватів на Розточчі й Західному Поліссі (1996, 1997, 1999, 2001).
У наукових працях із заповідної справи ювіляр розвиває ідею про поліфункціо-
нальне призначення природно-заповідного фонду — резерватне, біогеографічне,
екологічне, соціально-економічне, меморіальне, культурно-ос вітнє. Керуючись
цією ідеєю, він обґрунтував нові категорії заповідних об’єк тів: «ландшафтно-
меморіальний парк» і «ландшафтно-історична пам’ятка» (1994), завдання яких —
збереження не лише природної, але й історико-культурної спадщини.
Унаслідок тривалого нераціонального природокористування в Карпатах
порушений екологічний баланс, що зумовило такі стихійні процеси, як ката-
строфічні паводки, вітровали, снігові лавини. Степан Михайлович вивчав при-
родні й антропогенні причини їхнього виникнення та обґрунтував систему за-
ходів щодо їх попередження (1993, 1999).
Знання іноземних мов дало змогу ювіляру публікувати рецензії на оригінальні мо-
нографії чеських, польських, угорських, німецьких учених у галузі екології та охорони
природи і знайомити з ними наукову громадськість України. Зокрема, він переклав (ра-
зом із філологом-богемістом А.К. Денисюк) монографію чеських природоохоронців
Б. Молдана, Я. Зики, Я. Єніка «Жизненная среда глазами натуралиста» (1986).
Професор С.М. Стойко вдало поєднує наукову діяльність із педагогічною. На
лісогосподарському факультеті Львівського лісотехнічного інституту й географіч-
ному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка він читав спец-
курси «Охорона природи» та «Охорона природи у зарубіжних країнах».
Ювіляр підтримував і підтримує наукові зв’язки із зарубіжними універси-
тетами й науково-дослідними інститутами, виступав із лекціями у віденському
Агрономічному університеті, Технічному університеті у Зволені, Сіль сько гос-
по дарському університеті ім. Г. Менделя у Брно, Ульмському університеті в
Німеччині, Ботанічному інституті Чеської Академії наук у Празі, Вільному
Українському університеті в Мюнхені.
Значну увагу вчений приділяє підготовці наукових кадрів вищої кваліфіка-
ції. Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації в галузі ботані-
ки, географії, лісових культур 13 аспірантів і пошукувачів, серед яких уже є й
301ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
доктори наук. Професор С.М. Стойко був членом спеціалізованих наукових
рад для захисту докторських і кандидатських дисертацій у Львівському лісо-
технічному та Львівському медичному інститутах, а тепер є членом такої ради
на географічному факультеті Львівського національного університету.
Слід згадати також і про громадську природоохоронну діяльність профе сора
С.М. Стойка. Тривалий час він був заступником голови Наукової ради з проблем
біосфери в Західному науковому центрі АН УРСР, очолював Львів сь ке обласне
відділення Українського товариства охорони природи, був членом Республі кан-
сь кої ради цього товариства. Нині він є головою Ради Будинку вчених у Львові.
Наукова і практична природоохоронна діяльність Степана Михайловича та
його співпраця із зарубіжними вченими одержали міжнародне визнання. Мі-
ністерство охорони середовища та природних ресурсів Польщі нагородило його
1991 року Золотою відзнакою «За заслуги в охороні середовища». У 1995 році
вчений нагороджений Фундацією Йогана Вольфганга Гете Золотою медаллю
ім. Петера Йозефа Ленне, яка була вручена йому в Європейському парламенті у
Страсбурзі. За цикл праць «Розроблення наукових засад і практичних рекомен-
дацій збереження біорізноманіття в контексті сталого розвитку України» у скла-
ді колективу авторів С.М. Стойко став лауреатом Державної премії України в
галузі науки і техніки (2005). За вагомий особистий внесок у розвиток природно-
заповідної справи в Україні, розширення національної екологічної мережі, охо-
рону, збереження, вивчення та відтворення особливо цінних природних комп-
лексів і об’єктів 2010 року він нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Наукова спадщина професора С.М. Стойка — багатогранна, вона охоплює
різні галузі природничих наук. Перу ювіляра належить понад 400 наукових
публікацій, із яких близько 100 надруковані в зарубіжних виданнях.
Оцінюючи загалом наукові досягнення Степана Михайловича Стойка,
слід підкреслити енциклопедичність його знань у тій галузі природознавства,
якій він присвятив своє творче життя. Йому характерний голістичний підхід у
вивченні рослинного покриву та з’ясуванні закономірностей формування й
поширення природних екосистем, зумовлених екологічними особливостями
географічного середовища. Наукові праці вченого відомі далеко за межами
України. Їх цитують українські та зарубіжні вчені, серед яких ювіляр користу-
ється заслуженим авторитетом.
Проблему охорони природи, раціонального використання та відновлення при-
родних ресурсів С.М. Стойко розглядає в широкому контексті не лише з екологіч-
них, але й соціально-економічних і національних позицій, адже майбутня доля на-
роду, його соціально-економічний і культурний розвиток значною мірою залежати-
муть від національних природних багатств і здорового життєвого середовища.
Колектив Інституту сердечно вітає професора Степана Михайловича Стойка
з 90-річним ювілеєм, зичить йому карпатського здоров’я, довголіття та нових
творчих досягнень у сферах дослідження і збереження природи рідного краю.
М.А. ГОЛУБЕЦЬ, О.О. КАГАЛО, М.П. КОЗЛОВСЬКИЙ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30169 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-4123 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:30:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Голубець, М.А. Кагало, О.О. Козловський, М.П. 2012-01-22T12:43:57Z 2012-01-22T12:43:57Z 2010 Степану Михайловичу Стойку — 90 років / М.А. Голубець, О.О. Кагало, М.П. Козловський // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 296-301. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30169 14 березня 2010 року виповнилося 90 років від дня народження і 60 років наукової, педагогічної та громадської діяльності Степана Михайловича Стойка — доктора біологічних наук, професора, доктора гоноріс кауза агрокультурних і лісових наук Зволенського технічного університету, дійсного члена Української екологічної академії наук, дійсного члена Української лісівничої академії наук, почесного члена Українського ботанічного товариства, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), кавалера ордена «За заслуги» III ступеня, лауреата Європейської премії ім. Петера Йозефа Ленне за заслуги в галузі охорони природи. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Ювілейні дати Степану Михайловичу Стойку — 90 років Article published earlier |
| spellingShingle | Степану Михайловичу Стойку — 90 років Голубець, М.А. Кагало, О.О. Козловський, М.П. Ювілейні дати |
| title | Степану Михайловичу Стойку — 90 років |
| title_full | Степану Михайловичу Стойку — 90 років |
| title_fullStr | Степану Михайловичу Стойку — 90 років |
| title_full_unstemmed | Степану Михайловичу Стойку — 90 років |
| title_short | Степану Михайловичу Стойку — 90 років |
| title_sort | степану михайловичу стойку — 90 років |
| topic | Ювілейні дати |
| topic_facet | Ювілейні дати |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30169 |
| work_keys_str_mv | AT golubecʹma stepanumihailovičustoiku90rokív AT kagalooo stepanumihailovičustoiku90rokív AT kozlovsʹkiimp stepanumihailovičustoiku90rokív |