Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології

Досліджено життєвий шлях і науковий доробок відомого вченого і організатора рентгенівської і онкологічної допомоги в Україні лікаря-рентгенолога, професора Г.О. Хармандар’яна. За архівними матеріалами вперше розглянуто невідомі сторінки його життя і діяльності Изучены жизненный путь и научное наслед...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Наука та наукознавство
Date:	2011
Main Author:	Кисільова, Т.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2011
Subjects:	Вчені та наукові спільноти
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30743
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології / Т.О. Кисільова // Наука та наукознавство. — 2011. — № 1. — С. 71-78. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30743
record_format	dspace
spelling	Кисільова, Т.О. 2012-02-12T15:51:39Z 2012-02-12T15:51:39Z 2011 Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології / Т.О. Кисільова // Наука та наукознавство. — 2011. — № 1. — С. 71-78. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30743 Досліджено життєвий шлях і науковий доробок відомого вченого і організатора рентгенівської і онкологічної допомоги в Україні лікаря-рентгенолога, професора Г.О. Хармандар’яна. За архівними матеріалами вперше розглянуто невідомі сторінки його життя і діяльності Изучены жизненный путь и научное наследие известного ученого и организатора рентгеновской и онкологической помощи в Украине врача-рентгенолога, профессора Г.О. Хармандарьяна. С привлечением новых архивных материалов впервые рассмотрены неизвестные страницы его жизни и деятельности. The study is devoted to the life path and scientific gains of professor G.О. Kharmadariyan, a physician-röntgenologist, a known scientist and organizer of röntgenology and oncology aid in Ukraine. The unknown stories of his life and work are examined for the first time on the basis of archive materials. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Вчені та наукові спільноти Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології Г.О. Хармандарьян: полузабытая личность украинской медицинской рентгенологии Kharmadariyan G.O.: Half-Forgotten Figure in the Ukrainian Medical Röntgenology Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології
spellingShingle	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології Кисільова, Т.О. Вчені та наукові спільноти
title_short	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології
title_full	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології
title_fullStr	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології
title_full_unstemmed	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології
title_sort	г.о. хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології
author	Кисільова, Т.О.
author_facet	Кисільова, Т.О.
topic	Вчені та наукові спільноти
topic_facet	Вчені та наукові спільноти
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
title_alt	Г.О. Хармандарьян: полузабытая личность украинской медицинской рентгенологии Kharmadariyan G.O.: Half-Forgotten Figure in the Ukrainian Medical Röntgenology
description	Досліджено життєвий шлях і науковий доробок відомого вченого і організатора рентгенівської і онкологічної допомоги в Україні лікаря-рентгенолога, професора Г.О. Хармандар’яна. За архівними матеріалами вперше розглянуто невідомі сторінки його життя і діяльності Изучены жизненный путь и научное наследие известного ученого и организатора рентгеновской и онкологической помощи в Украине врача-рентгенолога, профессора Г.О. Хармандарьяна. С привлечением новых архивных материалов впервые рассмотрены неизвестные страницы его жизни и деятельности. The study is devoted to the life path and scientific gains of professor G.О. Kharmadariyan, a physician-röntgenologist, a known scientist and organizer of röntgenology and oncology aid in Ukraine. The unknown stories of his life and work are examined for the first time on the basis of archive materials.
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30743
citation_txt	Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології / Т.О. Кисільова // Наука та наукознавство. — 2011. — № 1. — С. 71-78. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kisílʹovato goharmandarânnapívzabutapostatʹukraínsʹkoímedičnoírentgenologíí AT kisílʹovato goharmandarʹânpoluzabytaâličnostʹukrainskoimedicinskoirentgenologii AT kisílʹovato kharmadariyangohalfforgottenfigureintheukrainianmedicalrontgenology
first_indexed	2025-11-25T16:57:50Z
last_indexed	2025-11-25T16:57:50Z
_version_	1850518528891813888
fulltext	Наука та наукознавство, 2011, № 1 71 Вчені та наукові спільноти Історія становлення та розвитку медичної рентгенології в Україні міс- тить ще багато білих плям. Під час до- слідження історії розвитку цієї галузі науки виявляються й постаті, які в свій час зробили значний внесок у неї, але з різних причин були забуті. Одним з таких вчених та організаторів медич- ної рентгенології є Гурген Оганесович (Іванович) Хармандар’ян. Причина, через яку цей визначний діяч як і наукової, так і організаційно- наукової сфер не згадувався довгі роки, дуже проста: він був репресований у 1939 році за обвинуваченням в участі у контрреволюційній діяльності [1, 2]. Але його значний внесок у розвиток наукової рентгенології, онкології та організацію протиракової боротьби в Україні й взагалі у Радянському Союзі не може й не повинен залишитися поза історією розвитку цього напряму. Огляд літератури з досліджуваної теми виявив відсутність ґрунтовного аналізу діяльності Г.О. Хармандар’яна. Публіка- ції, присвячені постаті відомого вченого, зводяться фактично до двох невеличких ювілейних статей [3, 4], які не мають ні- яких документальних посилань. У статті в УРЖ, присвяченій пам’яті вченого [3], вперше досить детально розглянуто його життєвий шлях, але наведені дані по- требують уточнення й доповнення. Так, вказано, що Г.О. Хармандар’яна було репресовано у 1937 році, а загинув він у 1940 р. Але згідно списків розстріляних та похованих на цвинтарі «Комунарка» у © Т.О. Кисільова, 2011 Т.О. Кисільова Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології Досліджено життєвий шлях і науковий доробок відомого вченого і організатора рентгенівської і онкологічної допомоги в Україні лікаря-рентгенолога, професора Г.О. Хармандар’яна. За архівними матеріалами вперше розглянуто невідомі сторінки його життя і діяльності Т.О. Кисільова Science and Science of Science, 2011, № 172 Москві Г.О. Хармандар’яна було страче- но 15 квітня 1939 р. [1, 2]. Враховуючи вищенаведене, метою даної роботи було більш детальне до- слідження життєвого шляху та науко- вого доробку видатного організатора рентгенівської і онкологічної допомо- ги в УРСР, лікаря-рентгенолога, про- фесора Г.О. Хармандар’яна. Для досягнення цього необхідно було встановити відповідну репрезента- тивну джерельну базу. Були використа- ні матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади (ЦДАВОВ) України, а також інші джерела та літе- ратура за розглядуваною проблемою. На початку дослідження виявилось, що вірменське прізвище Хармандар’ян у різних документах має різні варі- анти написання, що дуже ускладнює пошук. Так, було виявлено наступні варіанти написання прізвища цього вченого: Хармандар’ян, Хармандарян, Хармадар’ян, Хармадарянц, Харман- дарянц, Хармандар’янц. Тому важли- вою і копіткою була робота з ідентифі- кації осіб, що приховувалися за цими прізвищами. У ЦДАВОВ України нами знайдено особисту справу Хармандар’яна Г.О. В анкетному листі, складеному та під- писаному 08.01.1925 р., про себе Гур- ген Оганесович наводить наступні ві- домості [5, арк.1,2]. «1. Фамилия Хармандарян Имя Гур- ген Отчество Оганесович (Иванович) 2. Год рождения 1893 месяц и число 15 марта 3. Место рождения гор.Ахалкалак Тифлиской губернии 4. Национальность армянин 5.Родной язык армянский 6. Умеете ли по-русски говорить, читать, писать по-украински говорить, читать, писать на каких еще языках умеете на ту- рецком говорить, на немецком читать 7. Род занятий или профессия врач 8. Где и когда получили образование а) низшее в Ка<>зманской городской школе б) среднее Тифлисской 3-ей мужс. гимназии в) высшее в Мед.акад и Харьковском Университет[е] 9. Ваша специальность рентгеноло- гия стаж в ней с 1914 года 10. Отношение к воинской пови- нности и где состоите на военном уче- те в Харьковском губвоенкомате 11. Служили ли в старой армии, где, сколько времени и в качестве кого С 1915г. по 1918 г. младшим врачом полка, врачом для <> эвак. и старшим врачом полка 12. Служили ли в Красной армии, где, сколько времени и в качестве кого нет 13. Где жили и служили: а) до 1917 г. в Кавказкой армии врачом полка (19 туркестанский стрелковый полк мл. врачом) б) с 1917 г., до поступления на по- следнюю службу на <>, в полку в Ар- мении и в Харькове. С 1919 года на Юж.ж.дорогах и в 9 Сов.госпит. 14. Работаете ли где по совмести- тельству В Украинской рентгеновской академии. 15. Имеется ли у Вас недвижимое имущество, где и какое нет 16. Были ли под судом, когда, по- чему, каков приговор нет 17. Состав Вашей семьи и чем зани- маются члены семьи (каждый отдель- но) мать ничем не занимается (дом. хо- зяйство), жена врачом, дочь 7 лет. Брат студент- технолог. 18. № профбилета .... какого союза Медсантруд. Если не состоите в проф- союзе, то почему ….. Г.О. ХАРМАНДАР’ЯН: НАПІВЗАБУТА ПОСТАТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ РЕНТГЕНОЛОГІЇ Наука та наукознавство, 2011, № 1 73 19. Партийность коммунист с како- го года 1920 № партбилета 277336 Если состояли в других партиях, то в каких и когда с 1908 г. в партии С-Р. 20. Каким репрессиям подверга- лись в дореволюционное время обыс- кам и аресту за принадлежность к пар- тии С-Р. 21. Адрес Ваш постоянный Пуш- кинская 53 Харьков временный… 22. Кем приняты на работу и по чьей рекомендации направлен по реко- мендации <><> и железнодорожников 23. Вступление на службу 1921 год. Подпись Хармандарьян» У статті, присвяченій пам’яті Г.О. Хар- мандар’яна [3], зазначено, що він на- вчався у Військово-медичній академії у Петербурзі, потім на медичному фа- культеті у Дерпті (Юр’єв), але чомусь не вказано, що закінчив він Харківський університет. Також повідомляєть- ся, що з 1918 року Г.О. Хармандар’ян працював під керівництвом видатно- го рентгенолога С.П. Григор’єва. Ви- никає пи тання, чому при формуванні штатів Української рентгенологічної академії (УРА) С.П. Григор’єв не за- просив свого учня до роботи. Прізвища Г.О. Хармандар’яна немає у списку най- першого особового складу Української рентгенологічної академії, затвердже- ного наказом № 90 від 28.06.1920 р. [6, арк.20]. У той час він працював на Південній залізниці начальником від- ділу шляхів сполучення, а з 5 серпня 1925 ро ку завідуючим відділом тран- спортної медицини НКОЗУ [5, арк.3]. Перший директор УРА С.П. Гри- гор’єв помер 28 жовтня 1920 року. Піс- ля смерті С.П. Григор’єва Українську рентгенологічну академію певний час очолював Юрій Петрович Тесленко- Приходько (1920—1922), а потім з 15 бе- резня 1922 року — професор Л.В. Орлов. У списках співробітників Рентгеноло- гічної академії на 27 грудня 1922 року Г.О. Хармандар’ян також не значить- ся [7, арк.5]. Але вже у 1923 році після смерті Л.В. Орлова він очолив цей на- уковий заклад, причому, як виявилось за анкетою, працював за сумісництвом [5, арк.1]. У той час УРА розташовува- лася у Харкові за адресою вул. Пушкін- ська, 53. Як свідчать дані з автобіографії Хармандар’яна, у 1925 ро ці він мешкав у будинку академії. Після смерті С.П. Григор’єва роз- будова Української рентгенологічної академії йшла повільно і не за планом, накресленим першим директором, про що повідомляв свого часу НКОЗ Укра- їни професор Л.В. Орлов [8, арк.62]. Призначення Г.О. Хармандар’яна ди- ректором УРА виявилось дуже вдалим. Завдяки великому організаційному таланту, творчій ініціативі та енергій- ності йому вдалося вирішити багато складних питань. В архівах збереглися листи Г.О. Хармандар’яна в НКОЗУ, в яких він висвітлює основні пробле- ми довіреного йому наукового закладу (нестача обладнання та рентгенівських плівок й необхідність виділення коштів для закупівлі їх за кордоном [9, арк.4]; замалі приміщення та нестача персо- налу [9, арк. 4, 47] тощо) та накреслює шляхи їх розв’язання. Протягом кількох років він зміг реорганізувати академію і розшири- ти її структуру, були започатковані нові наукові теми, почалася підготов- ка спеціалістів—рентгенодіагностів та рентгенотерапевтів, щороку організо- вувалися курси для лікарів суміжних спеціальностей. У 1925 р. академію було перейменовано на Український рентге- нологічний і радіологічний інститут. Т.О. Кисільова Science and Science of Science, 2011, № 174 Зусилля, докладені у справі роз- будови наукового закладу, дали певні результати. На засіданні Президії Укр- науки від 19 вересня 1925 року поста- новили: «зареєструвати Рентгеноло- гічний та Радіологічний інститут в чис- ло наукових установ по лінії Комісаріяту Охорони Здоров’я» [9, арк.9]. Крім вирішення організаційних пи- тань академії, Г.О. Хармандар’ян при- ймав активну участь у медичному на- уковому житті, різних медичних з’їздах та нарадах. Як завідуючий відділом транспортної медицини НКОЗУ він опікується також медико-санітарною організацією на транспорті. У 1925 році його було обрано чле- ном Організаційного комітету І Все- українського з’їзду терапевтів [10, с. 1209], наміченого на 10 січня 1926 року в Харкові. Також він був делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду рентгенологів та радіологів, який відбувся 20—25 травня 1925 року в Ленінграді, приймав участь у нараді по боротьбі зі злоякісними новоутвореннями, що відбувалася з 26 червня по 1 липня 1925 р. Звіт про роботу з’їзду за підписом А. Лемберга, Б. Розенц вейга та Г. Хармандар’яна було надруковано в газеті «Врачебное дело» [10]. З 23 жовтня по 5 листопа- да 1925 р. Гурген Оганесович відвідав Москву для участі у Всесоюзному з’їзді лікарів-транспортників [5, арк.15], а з 5 по 6 листопада 1925 р. — Катерино слав для участі у з’їзді здороввідділу Кате- рининських залізниць [5, арк. О-А]. Вражаюча працездатність! На початку 1926 року, як видно з посвідчення № 20497 від 18.01.1926 р. [5, арк.18], «Гурген Оганесович Хар- мандарян відпущен Народним Коміса- ріатом Охорони Здоров’я Української Соціялістичної Радянської Республіки в наукову командировку за кордон, що під- писом та печаткою свідчиться». Свої враження щодо стану медичної рент- генології та радіології у відвіданих кра- їнах (Німеччина, Швеція, Франція) Г.О. Хармандар’ян доповів на одній з наукових конференцій Українського рентгенологічного і радіологічного ін- ституту ім. д-ра С.П. Григор’єва [11]. За короткий час очолюваний Хар- мандар’яном інститут став основним центром органiзацiйно-методичної, на- укової i педагогічної роботи з рентгено- логії, радiологiї i онкології в Україні, та- кож були створені філії інституту у Дні- пропетровську, Одесі та Донецьку [12]. У 1926 році було видано перший збірник праць інституту «Экспериментальная и клиническая рентгенология», в який уві- йшли й роботи його філій. На базі інсти- туту у 1931 році був організований рент- генологічний технікум для підготовки рентгенівських лаборантів і техніків. З 1925 р. Гурген Оганесович стає членом правління видавництва «На- укова думка», з 1928 р. очолює кафедру 1-го Харківського медичного інституту. Того ж року за iнiцiативою Г.О. Хар- мандар’яна у Харкові почав виходити журнал «Вопросы онкологии», редаго- ваний Гургеном Оганесовичем майже 10 років. Цей друкований орган мав велике значення для розвитку наукової онкології та органiзацiї протиракової боротьби. Журнал публікував резуль- тати новітніх розробок з питань екс- периментальної та клiнiчної онкології. У 1928 р. Г.О. Хармандар’яна було обра- но головою Української спілки рентге- нологів i радiологiв, а наступного року він стає членом колегії НКОЗ України. Можна відзначити цілий ряд йо го праць, присвячених питанням орга нi- зацiї рентгенівської i онкологічної до- помоги у СРСР та підготовці лiкарiв за цими напрямами [13—17]. Г.О. ХАРМАНДАР’ЯН: НАПІВЗАБУТА ПОСТАТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ РЕНТГЕНОЛОГІЇ Наука та наукознавство, 2011, № 1 75 Розширення мережі рентгенівсь ких кабінетів, створення науково дослід- них рентгенорадіологічних інститу- тів (Харків, Київ) і відповідних ка- федр в медичних інститутах сприяли швидкому розвитку рентгенології та радіології в Україні. Таким чином, V Все союзний з’їзд рентгенологів і ра- діологів 18—23 травня 1928 року від- бувся у Києві не випадково. Головою Організаційного комітету було обрано Г.О. Хармандар’яна, що підтверджує його чималий внесок у розвиток цієї науки в республіці. Але по закінчен- ні з’їзду не вдалося, як планувалося, надрукувати матеріали з’їзду в Києві й з великою затримкою це зробили в «Вестнике рентгенологии и радиоло- гии», також виникли питання щодо фінансового звіту [18]. Після цього з’їзду Г.О. Хармандар’ян у складі офі- ційної делегації повинен був їхати на міжнародний з’їзд у Стокгольм у липні 1928 р., але за нашими даними ця по- їздка з не з’ясованих поки що причин не відбулася [19]. Незважаючи на організаці ні труд- нощі, Гурген Оганесович був iнiцiатором проведення ще декількох форумів фахів- ців: наради онкологів України 1931 р., на якій за пропозицією Г.О. Хармандар’яна прийнято рішення про органiзацiю у Ра- дянському Союзі онкологічних диспан- серів як центрів протиракової боротьби; І та ІІ українських з’їздів рентгенологів та радіологів у Харкові у 1931 та 1936 рр.; І Всесоюзного з’їзду онкологів 1931 р. у Харкові, у роботі якого він брав активну участь; Першої всеукраїнської конфе- ренції рентгенологів та онкологів 1934 р. у Харкові; Української наради з плану- вання науково-дослідної роботи в онко- логії та рентгенології 1934 р. в Києві. Також Г.О.Хармандар’ян приймав участь у багатьох міжнародних з’їздах (у Мадриді, Цюріху), де виступав з допо- відями i очолював радянські делегації. Плідна діяльність Гургена Огане- совича була тим чинником, який спри- яв його службовій кар’єрі. У 1932 р. приймається рішення «настановити Хармандар’яна Г.І. на Заступника На- родного комісара охорони здоров’я УСРР» (Постанова Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 13 березня 1932 року) [20]. У 1936 р. Г.О.Хармандар’ян при- значається директором Московського інституту рентгенології та радiологiї i водночас обіймає посаду головного ін- спектора Наркомздоров’я СРСР. Поряд з великою організаційно- науковою роботою Г.О. Хармандар’ян проводив й значну наукову робо- ту. Всі труди талановитого вченого можна поділити на кілька груп, зо- крема з рентгенодiагностики пухлин легенів i внутрiшньогрудних пухлин (середостiння та iн.); холецистогра- фії та її клiнiчної цінності тощо. Ним виконано ряд досліджень, присвяче- них рентгенодiагностицi захворювань шлунка i кишечника. Особливий ін- терес становлять праці з рентгенодіаг- ностики патологічних змін кісткової системи. У своєму науковому пошуку Гурген Оганесович приділяв багато уваги вивченню бiологiчної дії рент- генівських променів, рентгенотерапії запальних захворювань, а також вира- зок шлунка i дванадцятипалої кишки. Його численні наукові роботи з онко- логії i рентгенології друкувалися у ба- гатьох радянських i закордонних ме- дичних журналах. Найбільш плідною була його спів- праця з Н.М. Безчинською, яка після арешту Гургена Оганесовича переїхала у Дніпропетровськ й продовжила свою наукову діяльність в Інституті удоско- Т.О. Кисільова Science and Science of Science, 2011, № 176 налення лікарів, де пропрацювала до початку Великої Вітчизняної війни. Окремо слід відзначити роботу проф. Г.О. Хармандар’яна, виконану у спі- вавторстві з відомим психіатром проф. К.І. Платоновим та доц. Н.М. Безчин- ською у 1933 р. [21], яка й на сьогодні є однією з найбільш цитованих в різних наукових працях, присвячених психо- терапії та іншим питанням гіпнотичної дії на функції людського організму. Під редакцією професора Харман- дар’яна вийшов один з перших на Україні посібників, присвячених ор- ганізації та техніці проведення рент- генологічної допомоги, — «Рентгено- диагностика и рентгенотерапия» [12]. Також він редагував видання матері- алів з’їздів рентгенологів та онкологів України. Загинув Г.О. Хармандар’ян у роз- квiтi творчих сил. Заарештований 9 бе- резня 1939 року за обвинуваченням у причетності до контрреволюційної організації та шпигунства він був роз- стріляний 15 квітня 1939 р. у Москві. Поховали його разом з іншими жерт- вами репресій 1937—1939 років на 24-му кілометрі Калузького шосе по- близу радгоспу «Комунарка» на тери- торії колишньої дачі Ягоди [1, 2]. Ре- абілітований Г.О. Хармандар’ян був 29 жовтня 1955 року. Звісно, після арешту та страти ім’я Гургена Оганесовича було викреслено з усіх офіційних й неофіційних мате- ріалів. Прізвище Хармандар’яна вза- галі не згадувалося довгі роки [23—26], хоча його керівництво Українським рентгенологічним і радіологічним ін- ститутом було мабуть найдовшим в історії останнього (близько 15 років) і плідним. Складно переоцінити його величезний внесок у розвиток цього закладу та взагалі у розвиток рентге- нологічної й онкологічної допомоги в Україні. Наприкінці хотілося б звернутися ще до одного цікавого, але фактично невідомого і недослідженого сюжету, пов’язаного с Г.О. Хармандар’яном. Нам вдалося виявити цікаві докумен- ти, що знаходяться в особистій справі Хармадарянца Маклікона Оганесовича [27], та провести їх зіставлення з мате- ріалами про життя і діяльність Гургена Оганесовича Хармандар’яна. В анкетному листі М.О. Хармада- рянц (в іншій анкеті Хармандарянц — Т. К.) надає про себе наступні відо- мості. Народився 17 січня 1896 року у м. Ахалкалак Тифліської губернії. З 1906 по 1912 рік навчався у Тифлісь- кому реальному училищі. У 1912 р. вступив у Петроградський політехніч- ний інститут на металургійне відділен- ня, де залишався до 1917 року. З 1917 по 1920 рр. знаходився в Закавказзі. У Ві- рменії був заарештований й знаходився під наглядом за демонстрацію. У РКП з 1919 року, вступив у Харкові. У 1920 р. (в іншій анкеті у 1921 р. — Т. К.) для за- кінчення вищої освіти вступив до Хар- ківського технологічного інституту й закінчив хімічний факультет у 1921 ро- ці (в іншій анкеті у 1922 р. — Т. К.). По закінченні працював асистентом на ка- федрі лісової технології в Тифліському політехнічному інституті, а з 1 серпня 1922 р. перейшов в Харківський сіль- ськогосподарський інститут лекцій- ним асистентом по кафедрі загальної хімії. Одночасно працював на пиво- варному заводі Бродкомбінату завід- уючим виробничою частиною. З 1926 року був аспірантом при дослідниць- кій кафедрі неорганічної хімії, а в 1927 році переведений у наукові співробіт- ники цієї кафедри [27, арк.8] (витяг з протоколу засідання Президії Укрна- Г.О. ХАРМАНДАР’ЯН: НАПІВЗАБУТА ПОСТАТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ РЕНТГЕНОЛОГІЇ Наука та наукознавство, 2011, № 1 77 уки від 10 грудня 1927 р.). На кафедрі ним був виконаний ряд наукових ро- біт, результати яких були надруковані або направлені до друку. Вивчення його автобіографії та по- рівняння з анкетним листом Г.О. Хар- ман дар’яна, заповненим ним особис- то, дозволяє висунути припущення, що Маклікон Оганесович Хармандарянц та Гурген Оганесович Хармандар’ян були братами. Народилися вони в од- ному і тому ж містечку у Вірменії. В ан- кетному листі, заповненому Г.О. Хар- мандар’яном, він вказує що до його сім’ї входить також брат-студент, тех- нолог. З анкети ж М.О. Хармандарян- ца випливає, що він у 1922 р. закінчив Харківський технологічний інститут. Крім того, обидва вказують постійним місцем проживання одну й ту ж адре- су — Пушкінська, 53. А це якраз і була адреса, за якою розміщувалася Укра- їнська рентгенівська академія, а далі (з 1925 р.) Державний рентгенологічний і радіологічний інститут. Залишається незрозумілим, чому брати мали різні написання прізвища. Можливо, плутанина з прізвищами спочатку була випадковою. Порівняй- те Хармандар’ян та Хармандарянц. Фактично різниця в одну додану літе- ру. Тим більше, що навіть в офіційних документах можна зустріти випадки, коли М.О. Хармандарянц був записа- ний як М.О. Хармандар’ян [27, арк.6], тобто точно з таким прізвищем, як і Г.О. Хармандар’ян. Отже, висловлена нами думка, що М.О. Хармандарянц (Хармандар’ян) та Г.О. Хармандар’ян були братами, як на наш погляд, вигля- дає слушною і цікавою гіпотезою, яка потребує подальшого дослідження. Скоріш за все згодом їх шляхи ро- зійшлися. Але цікаво, що Гурген Ога- несович з 1936 року вже працював у Москві, а сліди М.О. Хармандарянца теж простежуються у Москві, але піз- ніше. Десь у 1950-х роках він працював професором хімії в одному з вищих на- вчальних закладів Москви. Подальша доля М.О. Хармандарянца поки що невідома. Проведене дослідження життєвого шляху та наукової діяльності професо- ра Г.О. Хармандар’яна виявило деякі невідомі або маловідомі архівні доку- менти і матеріали, що дозволило більш детально реконструювати біографію та науково-суспільну діяльність цієї видатної людини, талановитого вче- ного та організатора науки. Між тим залишається ще багато питань, які по- требують подальшого вивчення. Залу- чення нової джерельної бази дозволить скласти більш повну картину розвитку медичної рентгенології в Україні та ролі у цьому процесі Г.О. Хармандар’яна й інших фахівців-рентгенологів. 1. Електронний ресурс: http://www.ihst.ru/projects/sohist/repress/kom.htm. 2. Електронний ресурс: http://www.memo.ru/memory/communarka/list8.htm. 3. Гурген Ованесович Хармандар’ян (1893—1940) // УРЖ. — 1998. — № 6. — С. 110. 4. Хармандарьян Гурген Иванович (1893—1940) // Медицинская радиология. — 1991. — № 6. — С. 3. 5. ЦДАВОВ України, ф. 342, оп. 3, спр. 5542. 6. ЦДАВОВ України, ф. 342, оп. 1, спр. 76. 7. ЦДАВОВ України, ф. 342, оп. 1, спр. 1440. 8. ЦДАВОВ України, ф. 342, оп. 1, спр. 1193. 9. ЦДАВОВ України, ф. Р-342, оп. 2, спр. 1222. 10. III Всесоюзный Съезд Рентгенологов и Радиологов // Врачебное дело. — 1925. — № 15—17. — С. 1210—1212. Т.О. Кисільова Science and Science of Science, 2011, № 178 11. Украинский Рентгенологический и Радиологический Институт // Врачебное дело. — 1927. — № 13. — С. 1017—1018. 12. Рентгенология и онкология / Под ред. проф. Г.И. Хармандарьяна и доц. Б.М. Варшавско- го. — Харьков, 1937. — 295 с. 13. Хармандарьян Г.И. К вопросу об организации рентгенологической помощи населению и подготовке специалистов-рентгенологов / Хармандарьян Г.И. // Врачебное дело. — 1927. — № 6. — С. 446—447. 14. Хармандарьян Г.О. К вопросу о дозиметрии в рентгентерапии / Г.О. Хармандарьян // Вра- чебное дело. — 1927. — № 9. — С. 679—680. 15. Хармандарьян Г.И. Планирование научно-исследовательской работы в области рентгеноло- гии / Хармандарьян Г.И., Ольховская М.В., Лемберг А.А. // Вестник рентгенологии и радиологии. — 1932. — Т. XI. — С. 99. 16. Хармандарьян Г.И. Основные задачи в области рентгенологии, радиологии и онкологии за 2-ю пятилетку / Хармандарьян Г.И. // Вестник рентгенологии и радиологии. — 1932. — Т. XI. — С. 294. 17. Хармандарьян Г.И. Наши основные задачи в области рентгенологии / Хармандарьян Г.И. // Вопросы онкологии. — 1935. — Т. VIII. — С. 129—143. 18. Пятый Всесоюзный съезд рентгенологов и радиологов в Киеве 18—23 мая 1928 года // Вест- ник рентгенологии и радиологии. — 1929. — Т. VII, вып. 6. — С. 489 — 530. 19. Второй международный съезд рентгенологов // Вестник рентгенологии и радиологии. — 1929. — Т. VII. — С. 73 — 75. 20. ЦДАВОВ України, ф. 2, оп. 1, спр. 578. 21. Хармандарьян Г. И. Эмоции и влияние их на состояние желудка по ренгеногипносугестив- ному методу / Г.И. Хармандарьян, К. И. Платонов, Н.М. Безчинская // Клиническая медицина. — 1933. — № 1—2. — С. 21—27. 22. Рентгенодиагностика и рентгенотерапия / Под ред. проф. Г.И. Хармандарьяна. — Киев, 1937. — 468 с. 23. Варшавський Б.И. Основні шляхи розвитку рентгенології й радіології на Україні / Б.М. Вар- шавський // Рентгенологія і онкологія в УРСР. —К.: Держмедвидавництва, 1939. — С. 9—18. 24. Воробьев Е.И. // Очерки развития отечественной радиационной медицины. // Воробьев Е.И., Побединский М.Н. — М, 1972. — 228 с. 25. Материалы по истории рентгенологии в СССР / Под ред. С.А. Рейнберга. — М., 1948. — 322 с. 26. Позмогов А.И. Из истории развития рентгенологии в Украине / А.И. Позмогов // Врачебное дело. — 1993. — № 10—12. — С. 114—117. 27. ЦДАВОВ України, ф. 166, оп. 12, спр. 8161. Одержано 15.04.2010 Т.А. Киселева Г.О. Хармандарьян: полузабытая личность украинской медицинской рентгенологии Изучены жизненный путь и научное наследие известного ученого и организатора рентгеновской и онкологической помощи в Украине врача-рентгенолога, профессора Г.О. Хармандарьяна. С привлечением новых архивных материалов впервые рассмотрены неизвестные страницы его жизни и деятельности.

Г.О. Хармандар’ян: напівзабута постать української медичної рентгенології

Institution

Similar Items