Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі
Рецензія на монографію: Чорноморденко І.В. Позанаукові знання і культуротворчий процес. — К.: КНУБА, 2009. — 360 с.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30755 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі / Л.О. Шашкова // Наука та наукознавство. — 2011. — № 1. — С. 153-155. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30755 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шашкова, Л.О. 2012-02-12T16:24:00Z 2012-02-12T16:24:00Z 2011 Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі / Л.О. Шашкова // Наука та наукознавство. — 2011. — № 1. — С. 153-155. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30755 Рецензія на монографію: Чорноморденко І.В. Позанаукові знання і культуротворчий процес. — К.: КНУБА, 2009. — 360 с. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Рецензії Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі |
| spellingShingle |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі Шашкова, Л.О. Рецензії |
| title_short |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі |
| title_full |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі |
| title_fullStr |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі |
| title_full_unstemmed |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі |
| title_sort |
співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі |
| author |
Шашкова, Л.О. |
| author_facet |
Шашкова, Л.О. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Наука та наукознавство |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на монографію: Чорноморденко І.В. Позанаукові знання і культуротворчий процес. — К.: КНУБА, 2009. — 360 с.
|
| issn |
0374-3896 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30755 |
| citation_txt |
Співвідношення наукових та позанаукових знань в культурі / Л.О. Шашкова // Наука та наукознавство. — 2011. — № 1. — С. 153-155. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šaškovalo spívvídnošennânaukovihtapozanaukovihznanʹvkulʹturí |
| first_indexed |
2025-11-24T16:57:37Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:57:37Z |
| _version_ |
1850489979869855744 |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2011, № 1 153
маганнях пояснити ці проблеми я повинна
брати їх до уваги, а не відкидати їх геть».
Заслуговує щирої подяки людина, яка
взяла на себе нелегкий труд перекладу цієї ці-
кавої і корисної книги (переклад Тетяни Мон-
тян). Поза всяким сумнівом, ознайомлення з
нею збагачує, будить думку, дає підстави для
підвищення рівня соціального оптимізму.
Монографія присвячена вельми акту-
альній проблемі взаємодії теоретичного та
образно-інтуїтивного способів осягнен-
ня світу в людському бутті. Позанаукове
у формах міфологічного, філософського,
релігійного та мистецького шляхів пізнан-
ня протягом тривалого часу було доміну-
ючим в культурному поступі людства, за-
довольняючи інформаційно-практичні та
духовні потреби особистості й суспільства,
а наука як суспільний інститут і особли-
ва спільнота фахівців в точному значенні
цих термінів з’являється лише на початку
сімнадцятого сторіччя і тільки із середини
двадцятого її роль стає провідною у сус-
пільному розвитку.
Автор слушно зауважує, що і в наш
час позанаукові шляхи освоєння світу не
втратили свого значення, адже вони відо-
бражають і виражають низку сфер буття
людини і світу — екзистенційний досвід,
сакральне, інтимне, трансцендентне тощо,
які в силу специфіки науки (її абстракцій,
експериментальних методів, раціонально-
системних побудов тощо) не охоплюються
нею. Проте всі ці сфери потребують сво-
го вираження в культурі в будь-яку епоху
людської історії.
Основні завдання монографії — здій-
снити аналіз поняття «позанаукове зна-
ння», встановити спільне і відмінне між по-
занауковим та науковим знанням, а також
провести класифікацію позанаукового у
культурі й проаналізувати особливості його
окремих форм.
Сучасна філософія продовжує давню
традицію виділення знання із загальної су-
купності людських переконань, вірувань,
забобонів, думок. Тут завжди є актуальним
завдання демаркації, відокремлення знання
від інших продуктів людського мислення.
Сучасна наука в її постмодерних вимі-
рах провокує актуальність вивчення поза-
наукових знань, оскільки її норми та ідеали
не лише істотно різняться від класичної
науки, а й мають пункти дотику з позана-
уковими знаннями. Якщо за класичною
наукою пізнання націлене на осягнення
стабільного, детермінованого, лінійного
світу і саме прагне бути таким, то багато
сучасних наукових напрямів заявляють про
принципову нелінійність світу, в якому
відсутня однозначна детермінація, а тому
постулюють власну нелінійність, метафо-
ричність і образність.
Автор одним з перших в Україні роз-
почав розробку цієї актуальної тематики та
привернув увагу до неї. У монографії дово-
диться, що знаннєве поле людини не може
Співвідношення наукових
та позанаукових знань в культурі
Чорноморденко І.В. Позанаукові знання і культуротворчий процес. — К.: КНУБА, 2009. — 360 с.
О.С. Попович
Science and Science of Science, 2011, № 1154
бути зведене тільки до наукового знання,
воно значно ширше, бо існують знання як
досвід, пам’ять, вміння, навички, а також
позанаукові знання. Позанаукові знання
відносяться автором до класу гуманітарних,
вони безпосередньо виконують культурот-
ворчі функції, формують людиновимірний
світ, презентують відповідні сенси та норми
його буття.
Структура позанаукових знань форму-
валася і функціонувала впродовж багатові-
кової історії, а тому вона має багатовектор-
ну семантику та складну прагматику. В усіх
випадках позанаукові знання — це куль-
туротворчі знання, і мова може йти тільки
про те, який тип культури продукується,
наскільки він співзвучний відповідній іс-
торії та сьогоденню.
Позанаукове знання є досвідом одві-
чного буття людини в світі, його сприйнят-
тя та розуміння, а тому потрібне для акту-
алізації цілісної людської особистості в її
екзистенційних прагненнях і пориваннях.
З іншого боку, воно формує вічні моральні
цінності, а тому є «оберегом людяного» за
будь-яких цивілізаційних зрушень.
Цікавими є міркування про те, що
звернення до популярної дитячої літерату-
ри сучасності (твори Р. Толкієна, К. Лью-
іса, Дж. Ролінг та інших) показує, що іс-
нує стійкий інтерес до містичних сюжетів,
чаклунства, тобто таких феноменів, які не
вписуються в позитивістський світогляд.
Це виражає глибинні запити на позанау-
кові знання, бо у такий спосіб передається
боротьба за справедливість, за добро, кра-
су, дефіцит яких в сучасному перенасиче-
ному технотронному світі не зменшується,
а зростає.
Позитивної оцінки заслуговує спроба
дати авторське тлумачення позанаукового
знання як вираження безпосередніх мен-
тальних практик, що розкривають глибин-
ні екзистенційні процеси укоріненості лю-
дини в її життєвому світі, й, базуючись на
традиціях окремих етносів, окреслюють їх
ідентичність.
Важливою є думка автора про те, що
позанаукові знання можуть бути як замкне-
ними, так і креативно відкритими, такими,
що постійно наповнюються рефлексіями,
значеннями та смислами. Дане положен-
ня дозволяє вийти на подолання стерео-
типу про те, що позанаукове знання є лише
виявом буденної свідомості й буденного
світогляду, виходячи за межі однозначної
бінарної опозиції «теоретична — буденна
свідомість», згідно з якою все, що не є на-
уковим, існує на буденному рівні. Раджу
авторові в подальших дослідженнях фено-
мену позанаукового знання звернутися до
цієї проблематики.
Є в монографії і сюжети, які спонука-
ють до дискусії. Автор доводить, що осно-
вними культуротворчими операторами
позанаукового знання в сучасній цивілі-
зації є аналогія та метафора, і зазначає:
спроби використання позанаукових знань
в культуротворчому процесі іншими спо-
собами можуть обертатися антикультур-
ними наслідками. Проте виникає спра-
ведливе запитання: де та межа, за якою
суб’єкти позанаукових знань починають
використовувати способи, що руйнують їх
самих та культуру, їх оточуючу? Які крите-
рії дозволяють стверджувати, що одні спо-
соби використання позанаукових знань в
культуротворчому процесі є плідними, а
інші — руйнівними?
Автор робить висновок, що на від-
міну від наукових знань, які базуються на
концепції об’єктивності істини (в різних
формах її існування), позанаукові знання
в своїй основі мають «концепцію екзис-
тенційної істини», яка базується на «ідеї
справедливості та бутті в істині». У цілому
погоджуючись з цим, все ж хотілось б за-
дати авторові декілька запитань. Чи не пе-
реносимо ми на позанаукові знання наше
розуміння наукових, використовуючи для
їх розуміння поняття «концепція»? Чи за-
вжди те, що автор називає «екзистенційною
істиною», базується на ідеї справедливості?
Чи не є екзистенційна істина іншого, який
існує разом із нею незалежно від мене, тоб-
то об’єктивно, теж об’єктивною, проте її
об’єктивність зовсім не така, як об’єк-
тивність істин природничих наук? Все це
виводить нас до необхідності більш чіткого
розрізнення понять «екзистенційна істи-
на — суб’єктивна істина».
Використовуючи метафору Б. Рассе-
ла про філософію як порубіжні знання,
які знаходяться між теологією та наукою,
автор достатньо коректно зазначає, що
філософія є порубіжною не між наукою і
Наука та наукознавство, 2011, № 1 155
теологією, а між наукою і позанауковим
знанням. Це порубіжжя виявляється у
тому, що філософія оперує категоріями —
способами рубрикації світу відповідно до
людського буття, які є спільними як для
позанаукового, так і наукового знання.
На думку автора, вони функціонують в
обох випадках інтуїтивно і експлікуються
в філософській рефлексії тоді, коли по-
занаукове чи наукове знання потрапляє в
закутки, суперечності, парадокси. Однак
виникає проблема: як можлива філософія
в якості порубіжжя наукового та позана-
укового? Або інакше: в яких культурних
формах філософія повинна виявляти себе,
щоб бути таким порубіжжям? З позицій
метаантропології, яку розробляє автор да-
ного відгуку, відповідь може бути такою:
філософія здатна виявляти себе в культурі
як філософська теорія, філософська есеїс-
тика та філософське мистецтво, які склад-
но й нелінійно взаємодіють в кожній епосі,
а інколи — в одній особистості (К’єркегор,
Ніцше, Камю, Сартр). Саме ця поліфонія і
дозволяє філософії як поєднувати наукове
і позанаукове, так і підніматися над нами,
пропонуючи способи розв’язання проблем
в кризових ситуаціях.
Є сенс у подальших дослідженнях кон-
цептуалізувати проблему наукового та по-
занаукового у людському бутті взагалі та у
філософії зокрема через аналіз дискурсив-
ного та екзистенційного способів буття та
філософування. Така концептуалізація до-
зволить усвідомити позанаукове не лише
у протиставленні науковому, а через осяг-
нення його іманентних та субстанційних
основ.
Автор пов’язує актуальність проблеми
ролі позанаукових знань в сучасному куль-
туротворчому процесі не лише з певним ре-
несансом позанаукових знань в сучасному
світі, але й з особливостями постнекласич-
ного етапу, до якого переходить сучасна на-
ука. Маються на увазі такі риси постнекла-
сичної науки, як принципова нелінійність,
відсутність однозначної детермінації, вірту-
альність, символічність часово-просторових
характеристик предметів тощо. Такі харак-
теристики значною мірою притаманні міфу,
мистецтву, релігії, які теж мають справу із
символічними, віртуальними, не просторово
і часово існуючими об’єктами.
Прикметою часу стає вивчення пізнан-
ня в його багатоманітних зв’язках з іншими
формами культури і соціальності. Це озна-
чає, що наука повинна розглядатися у вза-
єминах з усім комплексом позанаукового
знання. Інакше образ науки, заснований
виключно на інтерналістському підході,
коли з науки виключаються всі «зовнішні
чинники», буде неповний. Тематика поза-
наукового знання з єретичної і периферій-
ної поступово конституюється в академічно
прийнятну область наукового дослідження
і освіти.
Твердження автора, що суть сучасної
гуманітарної революції в науці й культу-
рі (якщо вона дійсно розпочалася) слід
пов’язувати саме з позанауковими зна-
ннями, а не з гуманітарними науковими
знаннями, є все ж таки перебільшенням.
Немає підстав зводити усю широку і різно-
манітну палітру гуманітаризації суспільно-
го життя лише до позанаукових знань.
Одним з рефренів праці є твердження
про те, що позанаукові знання доповню-
ють в культурі наукові. Але не можна так
суто арифметично характеризувати склад-
ну проблему взаємодії різних типів знання.
Позанаукові знання знаходяться в супереч-
ливій диспозиції не тільки з науковими, але
і з філософськими знаннями. При цьому
слід підкреслити значення методологічної
складової філософського мислення. Якщо
стрижнем світогляду є система культурних
цінностей, то ядром теоретичної філософії
є методологічна рефлексія, без якої немож-
ливі ні концептуальне мислення, ні науко-
ва освіта. Зневага відмінностей між світо-
глядом і теоретичним світоглядом веде до
втрати раціонального відношення до світу,
що не тільки скорочує поле дії науки, але і
філософії в культурі.
Вказані зауваження та побажання не
знижують в цілому високого рівня праці,
більше того, натякають на її евристичні
перспективи. Монографія вирішує акту-
альну проблему визначення філософсько-
методологічного змісту і ролі позанаукових
знань в процесах культуротворення і по-
стнекласичного наукового дискурсу.
Л.О. Шашкова,
доктор філософських наук
|