Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження

Розглянуто дослідження соціалізації інноваційного розвитку економіки як окремий напрямок наукового пошуку. Проаналізовано сутнісні характеристики наукового трактування соціалізації в її історичному аспекті, гуманітарними науками в цілому та науковцями-економістами. Означено напрями соціалізації інно...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Ящишина, І.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2010
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Методологія та соціологія науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30822
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження / І.В.Ящишина // Наука та наукознавство. — 2010. — № 2. — С. 90-102. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30822
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-308222025-02-23T17:52:20Z Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження Социализация инновационного развития экономики как объект научного исследования Socialization of the Innovation-Driven Economic Development as a Subject of Scientific Studies Ящишина, І.В. Методологія та соціологія науки Розглянуто дослідження соціалізації інноваційного розвитку економіки як окремий напрямок наукового пошуку. Проаналізовано сутнісні характеристики наукового трактування соціалізації в її історичному аспекті, гуманітарними науками в цілому та науковцями-економістами. Означено напрями соціалізації інноваційної економіки. Рассмотрены исследования социализации инновационного развития экономики как отдельное направление научного поиска. Проанализированы сущностные характеристики научной трактовки социализации в ее историческом аспекте, гуманитарными науками в целом и учеными-экономистами. Очерчены направления социализации инновационной экономики. Studies of socialization of the innovation-driven economic development as a separate field of scientific search are analyzed. The analysis covers essential characteristics of the scientific interpretation of socialization in its historical context, made in humanities and by scientists in economics. Socialization fields in the innovation-driven economy are outlined. 2010 Article Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження / І.В.Ящишина // Наука та наукознавство. — 2010. — № 2. — С. 90-102. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30822 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки
spellingShingle	Методологія та соціологія науки Методологія та соціологія науки Ящишина, І.В. Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження Наука та наукознавство
description	Розглянуто дослідження соціалізації інноваційного розвитку економіки як окремий напрямок наукового пошуку. Проаналізовано сутнісні характеристики наукового трактування соціалізації в її історичному аспекті, гуманітарними науками в цілому та науковцями-економістами. Означено напрями соціалізації інноваційної економіки.
format	Article
author	Ящишина, І.В.
author_facet	Ящишина, І.В.
author_sort	Ящишина, І.В.
title	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження
title_short	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження
title_full	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження
title_fullStr	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження
title_full_unstemmed	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження
title_sort	соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Методологія та соціологія науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30822
citation_txt	Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження / І.В.Ящишина // Наука та наукознавство. — 2010. — № 2. — С. 90-102. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT âŝišinaív socíalízacíâínnovacíjnogorozvitkuekonomíkiâkobêktnaukovogodoslídžennâ AT âŝišinaív socializaciâinnovacionnogorazvitiâékonomikikakobʺektnaučnogoissledovaniâ AT âŝišinaív socializationoftheinnovationdriveneconomicdevelopmentasasubjectofscientificstudies
first_indexed	2025-11-24T05:24:29Z
last_indexed	2025-11-24T05:24:29Z
_version_	1849648080845012992
fulltext	Science and Science of Science, 2010, № 290 Сучасний економічний розвиток країн з перехідною економікою все біль- ше стикається із загостренням проблем соціального характеру, які традиційні наукові підходи, обмежені суто еконо- мічними обґрунтуваннями, пояснити та вирішити не можуть. Економічна на- ука, ставлячи перед собою завдання ви- значення оптимальних шляхів макси- мального забезпечення потреб людини, все більше набуває ознак соціальності. Невідворотним стає зрушення акцентів з людини як основного суб’єкта еко- номіки до визнання розвитку кожної людини як цілі економічної діяльності країни. Зародження людиноцентрич- них теорій в економіці привело, з одно- го боку, до виникнення самостійного напряму дослідження — соціоекономі- ки, а з іншого — до розвитку соціальних аспектів в усіх без винятку економічних науках. Економіка ХХІ ст. сучасними вче- ними трактується як економіка знань, основним джерелом зростання якої визнаються інновації, знання, нові тех- нології. Відповідно інноваційний шлях розвитку економіки України визнача- ється єдино можливим для виходу кра- їни на новий рівень конкурентоспро- можності в сучасному глобалізованому світі та досягнення добробуту грома- дян на рівні цивілізаційних соціаль- них стандартів. Проблема соціалізації інноваційної економіки є маловивче- ною, переважна більшість сучасних досліджень сконцентрована на аналізі соціалізаційних процесів економіки в цілому, які не враховують особливості та перспективи формування економі- ки знань. Саме тому дослідження соціалізації інноваційного розвитку економіки як окремого напряму наукового пошуку бачиться актуальним завданням сього- дення. Перед тим як перейти до озна- чення напрямів соціалізації інновацій- ної економіки, варто, на нашу думку, проаналізувати сутнісні характеристи- ки наукового трактування соціалізації в її історичному аспекті, спочатку гу- манітарними науками в цілому, потім науковцями-економістами. Дослідження проблеми соціалізації гуманітарними науками Термін «соціалізація» є досить вжи- ваним в сучасній науковій літературі, й представники різних галузей науко- вого пізнання вкладають в нього свій специфічний зміст. Відомо, що вперше поняття «соці- алізація» вжив ще у 1897 р. американ- ський соціолог Ф.Х.Гіддінгс у книзі «Теорія соціалізації», який застосував © І.В. Ящишина, 2010 І.В.Ящишина Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження Розглянуто дослідження соціалізації інноваційного розвитку економіки як окремий напрямок наукового пошуку. Проаналізовано сутнісні характеристики наукового трактування соціалізації в її історичному аспекті, гуманітарними науками в цілому та науковцями-економістами. Означено напрями соціалізації інноваційної економіки. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наука та наукознавство, 2010, № 2 91 його щодо «розвитку соціальної при- роди або характеру людини» [1]. Пізні- ше цей термін запозичили інші науки, надаючи йому різних трактувань: со- ціологічних, психологічних, педагогіч- них та економічних. У соціології це поняття розгляда- ється як співвідношення певних про- цесів та інститутів у макросистемі. Со- ціалізація включає процеси соціальної адаптації, досягнення соціального ре- зультату, соціальної взаємодії та «само- актуалізації». До інститутів соціалізації відносять усі ті структури, які вплива- ють на процес формування необхідно- го для життя в соціумі досвіду людини. Сукупність перелічених ознак соціалі- зації потребує розширення її змісту. Відомі російські соціологи І.С.Кон та В.Б.Ольшанський тлумачили соціа- лізацію як «процес, під час якого люд- ська істота з певними особистісними задатками набуває якостей, потрібних їй для життєдіяльності» [2]. Вчені на- голошували, що на відміну від понять «виховання» і «розвиток» соціалізація охоплює і сам процес, і результати взаємодії індивіда з сукупністю соці- альних впливів, в результаті чого реа- лізується розвиток людини від індиві- дуального до соціального. Низка досліджень акцентує увагу на соціалізації особистості «як про- цесі входження людини у суспільство, що включає її у соціальні зв’язки, і ін- теграції в різні типи соціальних спіль- нот, внаслідок чого відбувається ста- новлення «соціальності індивіду» [3], або як «процес інтеграції індивіда у суспільство, в різноманітні типи соці- альних спільнот (групу, соціальний ін- ститут, соціальну організацію) шляхом засвоєння ним елементів культури, со- ціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості» [4, с. 194]. Амери- канські соціологи Д.Креч, Р.Крачфілд і Е.Баллагея вважають, що соціалізація особистості означає «прийняття осо- бистістю переконань, цінностей і норм вищого або нижчого статусу, характер- них для груп, членства в яких особис- тість домагається» [5, c.58]. Н.Смелзер розглядає її «як процес нагромадження людьми досвіду і соціальних настанов відповідно до їх соціальних ролей» [6]. Цікавим моментом у тлумаченні є орі- єнтація вже не на кожного індивіда, а на людей відповідно до їх соціального статусу. Знання про все потроху, але багато про мале ще не робить людей адекватними ролі, яку вони виконують у суспільстві. Тільки бажання усвідоми- ти знання, аналізувати явища шляхом власних роздумів на підставі останніх з метою вироблення конструктивних рішень дає принципово нові можли- вості щодо розширення поля рольової діяльності й навіть зміни суспільного статусу. У цьому формулюванні, як і в наведених раніше, не відображається здатність соціалізації до забезпечення динаміки індивіда в суспільному бутті. Г.П.Щедровицький вважає, що «люди стають залученими (у ході цьо- го процесу) у діяльність, яка захоплює їх як елементи і примушує поводитись певним чином» [7]. І.В.Андрєєва під соціалізацією розуміє процес, «що пе- редбачає можливість входження людей у соціокультурне середовище через освоєння ролей і відповідне набуття певних особистісних якостей» [8]. По- дібне трактування подає колектив ав- торів під керівництвом В.Андрущенко і М.Горлача [9]. Узагальнююче понят- тя соціалізації як соціального явища дає «Великий енциклопедичний слов- ник»: «Соціалізація — це процес за- своєння людським індивідом певної І.В. Ящишина Science and Science of Science, 2010, № 292 системи знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як повноправному члену суспільства». Виходячи із тлумачень соціалізації як процесу, що передбачає можливість входження людей у соціокультурне се- редовище через освоєння ролей і від- повідне набуття певних особистісних якостей, наприкінці ХХ ст. проводить- ся цілий ряд досліджень педагогічних та психологічних аспектів соціаліза- ції. У психології проблема соціалізації розроблялась в рамках диспозиційної концепції регуляції соціальної пове- дінки. Психологія вивчає соціалізуючі функції оточуючого середовища і між- особистісні відносини, а також меха- нізми діяльності та засвоєння нового досвіду. Однією із концепцій соціалізації є концепція навчання індивіда ролевій поведінці, за якою результатом успіш- ної соціалізації є можливість адекватно діяти в соціальній системі. Найвідо- мішим представним цієї концепції є Дж.Мід. Він стверджує, що люди ви- конують роль узагальненого члена сус- пільства, який сприймає навколишнє, думає і контролює себе відповідно до уявлень всього суспільства або певної його групи [10, с.169—170]. Теорія на- вчання індивіда пояснює моделі пове- дінки людини в достатньо простих ви- робничих ситуаціях, але не розкриває всі складові процесу соціалізації. Інша концепція — теорія соціаліза- ції Т.Парсона — описує інтеграцію лю- дини в соціальну систему. Згідно з нею індивід вбирає в себе всі суспільні цін- ності в процесі спілкування із «значу- щими іншими», в результаті чого вико- ристання загальновизнаних норматив- них стандартів стає частиною його мо- тиваційної структури [11, с.316—317]. Реалізується соціалізація за допомогою трьох основних видів механізмів: піз- навальних, захисних і адаптивних, які формують індивідуальну моральність та дозволяють вирішувати внутрішні конфлікти особистості й конфлікти особи із зовнішніми суб’єктами. Тео- рія Т.Парсона може бути застосована для формування мотивації праці чле- нів певного колективу. Соціально-психологічна концеп- ція трактує соціалізацію як двосто- ронній процес, що включає, з одного боку, засвоєння людиною соціально- го досвіду і відображає вплив зовніш- нього середовища на неї, а з іншого, визначає вплив людини на зовнішнє середовище через її діяльність, вну- трішню трансформацію досвіду і роз- виток. Даний аспект наголошує на інтерактивності процесу соціалізації. Соціальна психологія розглядає соці- алізацію як процес становлення осо- бистості, який містить систематичне навчання, виховання, долучення ін- дивіда до культури, формування сві- тоглядних установок, засвоєння соці- альних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування в сус- пільстві [12, с.276]. Педагогічні підходи до соціалізації тісно пов’язані й часто переплітаються із психологічними аспектами розви- тку особистості. Сучасна модель со- ціалізації в педагогіці вибудовується з адаптивно-розвивальної концепції. Її сутність полягає в розумінні соціа- лізації як взаємодії людини із навко- лишнім середовищем протягом життя шляхом адаптацій, що змінюють одна одну в кожній царині життєдіяльнос- ті. Виділяють первинну (підготовчу) соціалізацію, яку індивід проходить в дитинстві, та вторинну (активну), як процес входження індивіда з певним багажем уявлень, знань і переконань СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наука та наукознавство, 2010, № 2 93 в нові сектори соціуму [13, c.835]. Су- часні вітчизняні теоретико-прикладні ідеї соціалізації в педагогіці розкрито в працях О.Л.Кононко (соціалізація дітей дошкільного віку), Р.М.Пріми (соціалізація молодших школярів), Т.В.Говорун (статева соціалізація осо- бистості), П.А.Куліша (соціальне ви- ховання підлітків в мікросоціумі), І.Шоробури та В.М.Іванова (особли- вості соціалізації старшокласників) та інших дослідників [14, с.12]. Однак трактування соціалізації з точки зору соціології, педагогіки та психології під впливом об’єктивних чинників все більше торкається еконо- мічних аспектів. Так, відомий психолог Мак Клелланд трактував економіку як систему, в якій поведінка людини має бути адаптивною. Він стверджував, що інтенсивність економічного зростання залежить від кількості енергії та ініціа- тиви, яку члени суспільства вкладають в економічну активність. Економічне зростання прямо залежить від дина- міки підприємницької ативності, яка в свою чергу залежить від рівня «мо- тивації на досягнення». Таким чином, двигуном процесу соціалізації визна- чається мотивація [15]. Наприкінці ХХ ст. на стику еко- номіки і соціальної психології з’яв- ляється новий напрямок досліджен- ня — організаційна соціалізація, що аналізує процес входження людини в організацію і основним результатом соціалізації вбачає встановлення від- повідності між людиною і організаці- єю, яка сприяє: — формуванню відповідності норм і цінностей людини-індивіда та органі- зації [16]; — зростанню загальної взаємної задоволеності індивіда та організації [17,18]; — встановленню відповідності між очікуваннями індивіда та можливостя- ми організації [18]; — формуванню у індивіда відда- ності організації [18]. Взаємодія цих психолого-соціаль- них факторів викликає певні зміни еко- номічних детермінант, а саме: підви- щення продуктивності праці; зростан- ня ефективності роботи підприємства; посилення мотивації праці, що прояв- ляється як зростання взаємозв’язку між задоволеністю і ефективністю [17]. Узагальнені уявлення різних наук про суть поняття «соціалізація» пред- ставлено в таблиці. Очевидно, що в усіх соціологічних, психологічних та педагогічних концеп- ціях соціалізації основним її об’єктом і суб’єктом виступає людина, особис- тість, індивід. Ціллю зазначених підхо- дів соціалізації є гармонізація відносин «людина—суспільство». Соціалізація в економіці Паралельно із соціологами, педа- гогами і психологами поняття соціа- лізації все більше використовується в економічних дослідженнях. Більше того, деякі енциклопедичні видання, зокрема «Енциклопедія освіти», на- голошують, що аналізований термін запозичений іншими науками саме із політекономії [13, с. 834]. Автором теорії соціалізації і вве- дення терміна в економічну науко- ву практику одні дослідники вважа- ють лідера австрійської та німецької соціал-демократії і ІІ Інтернаціоналу Р.Гільфердінга (1887—1941), який роз- глядав суть теорії в ракурсі трансфор- мації соціально-економічних відносин і створення колективної суспільної власності на основні засоби виробни- І.В. Ящишина Science and Science of Science, 2010, № 294 цтва [19, с. 519—520], а інші — англій- ського економіста Дж.Гобсона, який використовував термін у функціональ- ному аналізі [20]. Загалом економічну категорію «соціалізація» пов’язують із форму- ванням людиноцентричних концеп- цій. Лише у 30-х роках ХХ ст., після світової кризи капіталізму 1928—1932 рр. зі зростанням інтересу до людини, а також з початком розробки система- тичних досліджень щодо соціальної орієнтації економіки цей термін по- чинає широко вживатися в економіч- ній теорії і практиці. Так, Дж.М.Кейнс в останньому розділі «Загальної теорії зайнятості, процента і грошей» дово- дить необхідність достатньо широкої соціалізації інвестицій для досягнен- ня економікою повної зайнятості при умові сумісності приватних та сус- пільних інтересів. Уважне вивчення праць Дж.М.Кейнса показує, що всу- переч розповсюдженим поглядам він не ототожнював процес соціалізації з процесом державного регулювання. Якраз державне регулювання еконо- міки постає в його роботах як окре- мий випадок соціалізації економіки, що являє собою більш глибокий про- цес координації індивідуальних і сус- пільних інтересів. Розвинув концепцію Р.Гіль фер- дінга «соціалізації після проголо- шення соціалізму» Й.Шумпетер, що сприймав її як «збільшення частки державної влади і державних послуг, заходи державного контролю у сфері виробництва та розподілу, розвиток змішаних приватно-державних форм організації» [21, с.432], тобто як за- ходи активного втручання держави в економіку для зменшення соціальної напруженості та усунення деяких со- ціальних деформацій в суспільстві. По суті Й.Шумпетер першим показав, що в основі розвитку капіталістично- го суспільства лежить динаміка ново- введень, які широко впроваджуються у виробництво і є основним джерелом прибутку для підприємців. Викорис- тання нововведень тільки для збіль- шення прибутковості призводить до порушень у розподілі й необхідності державного втручання та соціалізації. Й.Шумпетер розглядав соціалізацію у тісному взаємозв’язку політологічного і економічного її трактування. У перше повоєнне десятиліття з’яв- ляється теорія соціального рин кового господарства (Ф.Хайєк, А.Мюллер-Ар- мак, А.Рюстов, В.Рьо п ке, Л.Ерхард), в якій продовжує розвиватись теза со- ціалізації економіки як узгодження Характеристика змісту соціалізації у гуманітарних науках Наука Суть поняття «соціалізація» Соціологія Засвоєння людиною соціального досвіду та освоєння різних ролей для життя в соціумі Психологія Формування соціально значущих рис особистості Педагогіка Адаптація людини до навколишнього середовища через її розвиток Соціальна психологія Поєднання двох процесів: 1) зміни в людині, що є результатом впливу зовнішнього се- редовища на людину; 2) зміни в зовнішньому середовищі через діяльність люди- ни, внутрішню трансформацію її досвіду СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наука та наукознавство, 2010, № 2 95 приватних і суспільних інтересів, од- нак пропонується механізм рівноваги в одній системі двох взаємопов’язаних підсистем, які підпорядковуються дії різних закономірностей: виробництва, що розвивається за економічними за- конами, і розподілу, який має здій- снюватись суспільством за законами моралі. Обсяг ринку і ступінь його со- ціалізації є об’єктивним процесом, що визначається розвинутістю ринкових відносин, параметрами економічного росту, рівнем потреб і підлягає дії прин- ципу субсидарності (доповнюваності) соціального порядку у відношенні до ринкового і підпорядкуванню щодо його критеріїв раціональності та ефек- тивності [22, с.32 ]. Дещо інший ракурс соціалізації від- криває етична економіка як вчення про прийняття рішень на основі етич- них правил і норм. Згідно з нею суб’єкт економіки діє раціонально, якщо він включає в свій власний інтерес суспіль- ний інтерес, інакше різноспрямованість приватного і громадського інтересу не дозволить суб’єкту максимізувати при- буток та корисність. Відповідно до принципу суб’єктивної раціональності, якщо індивіди поводять себе морально, то вони тим самим збільшують довір’я у відносинах між партнерами, зменшу- ють трансакційні витрати на контроль, зменшують вірогідність прояву фіаско ринку і сприяють послабленню стиму- лів переходу до державного примусо- вого координування їх діяльності [23, с.37]. Принципи етичної економіки були притаманними й вітчизняній до- революційній економічній думці. Так, М.І.Туган-Барановський досліджує не раціонально діючого індивіда, а суб’єкта суспільного виробництва, котрий в своїй ринковій поведінці керується «загальнообов’язковими для всіх етич- ними мотивами» [24]. С.М. Бул гаков розглядав господарство як «єдиний про- цес, в якому вирішується загальна зада- ча і створюється спільна справа всього людства» [19]. Деякі фахівці вважають, що соціа- лізація економіки впродовж минуло- го сторіччя оформилася в самостійну течію соціально-економічної думки як закономірний результат генезису теорії добробуту [25, c.64]. Особливо охоче дане поняття вживалося амери- канською і французькою науковими школами. У США було створено на- віть Комітет Ради соціальних наукових досліджень із соціалізації і соціальної структури (The Social Science Research Council’s Committee on Socialization and Social Structure) [1, с.38]. Прихильники інституціоналіз му до- дали до розвитку теорії соціаліза ції трак - тування її на стику економічних та со- ціологічних уявлень. Відомий амери- канський інституціоналіст Р.Хейл бро - нер під соціалізацією має на увазі вход- ження економічного суб’єкта в різні формальні та неформальні відноси ни через засвоєння і прийняття ним за- гальновизнаних у суспільстві норм, підпорядкування інститутам, за допо- могою яких певна група людей може нав’язувати свою волю іншим гру- пам і класам суспільства. Соціалізація забез печує економічні взаємозв’язки і є основною ознакою економіки. У зв’яз ку з цим Р.Хейлбронер відмічає: «...еко номіка — лише прихована форма со ціалізації або субординації» [26]. Та- ким чином, в інституціоналізмі соціалі- зація розглядається як процес узгоджен- ня індивідуальних стереотипів поведін- ки і прийнятих в суспільстві норм, що є відображенням суспільного інтересу. Російський політеконом О.Бузга- лін роз глядає соціалізацію як процес, І.В. Ящишина Science and Science of Science, 2010, № 296 визначає її «як зростання ролі єдиних для всіх членів суспільства (загальнона- родних) інтересів», які тісно пов’язані з постіндустріальним розвитком [27]. Аналізуючи економічне трактуван- ня соціалізації, російський філософ В.Щербина визначає її як «... проник- нення в економічні відносини і госпо- дарське життя всієї сукупності соціаль- них, політичних і духовних відносин, факторів і умов» [28]. Автор відображає в цьому тлумаченні факт прояву в су- часний період тенденції, так би мови- ти, олюднення економічної діяльності через демократизацію процесу управ- ління, гуманізацію техніки і технології, екологізацію виробництва, інтелектуа- лізацію розумової і фізичної праці, під- вищення культури економічної діяль- ності, проникнення естетики і дизайну у виробничі процеси. Отже, соціалізація є закономір- ним процесом суспільного розвитку, оскільки еволюція поглядів та посту- латів розвитку відбувалась і відбува- ється відповідно до конкретних умов та результатів суспільно-економічних трансформацій. У сучасній вітчизняній економіч- ній літературі проблема соціалізації не має однозначного вирішення, оскіль- ки є досить багатоаспектною катего- рією. Різні дослідники розглядають цей процес з різних сторін. Зокрема, Ю.Зайцев відзначає, що «соціалізація економіки, виступаючи ор га нічною ланкою загального про цесу соціаліза- ції, знаходить свій прояв у становленні та роз витку тенденції, а згодом і зако- но мірності, згідно якої під впливом потреб виробництва прис ко рю ється процес засвоєння та використання основними суб’єктами господа рю ва- ння у своїх ін те ресах специфічної сис- теми знань, норм і цінностей, необ- хідних для успіш но го функціонування народного господарства, соціально- еко но міч них відносин, суспільства в цілому» [28, с.78]. Дане трактування визначає підпорядкування людини по- требам виробництва, описує зв'язок «людина — виробництво», зворотний зв'язок «виробництво і суспільство — для людини» автор розкриває через основні прояви соціалізації у транс- формації стратегічних цілей розви т ку, стру ктури метасис те ми, її оптимізації, появі нових пріоритетів і до міну ю чих еле ментів, нових інс ти тутів, що забез- печують функціонування та ре а лі за- цію соціальних зв’язків в еко номічній сфері (зокрема таких, як соціа ль на ри- нкова економіка, соціаль ний капітал, соціальна конкуренція, середній клас) то що [5, с.107]. Низка українських економістів наголошує на людиноцен- тричній концепції соціалізації еконо- міки країни. Так, В.Гришкін визначає соціалізацію як соціально-економічну категорію, «яка являє собою суспільне відношення з приводу підготовки лю- дини до суспільної діяльності і забезпе- чення їй життя на рівні цивілізаційних стандартів. Соціалізація — це проник- нення у сфери економічної і позаеко- номічної діяльності таких відносин, що сприяють як поліпшенню добробуту населення безпосередньо, так і опосе- редковано, через формування умов до самовираження людини» [28, с.93]. Ав- тор вважає, що соціалізація економіки проявляється у наступних напрям ках: 1) соціальна орієнтація економічних основ та матеріальних стан дартів існу- ва н ня працівника, що знаходить свій вираз у збільшенні частки сукуп ного пра цівника у національному доході, отже, змінах у розподілі, організації оплати пра ці, об ся зі фонду спожи- вання; 2) соціальна орієнтація ринко- СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наука та наукознавство, 2010, № 2 97 вого зако но дав ства; 3) змі на місця та ролі працівника у системі прийняття рішень через інсти тути со ці ального партнерства, соціальної конкуренції; 4) поява та розвиток серед ньо го класу, його структури, якості, ваги в еконо- мічному та політичному сере до ви щі, у системі відносин власності [28, с.294]. Інший дослідник, Ю.Салюта, трак- тує соціалізацію економіки в широкому розумінні як «спрямованість економіч- ного розвитку на забезпечення потреб людини». Прояв сутності соціалізації економіки автор вбачає через її функції: сприяння гармонії в системі економіч- них інтересів; забезпечення вирішення найголовнішої мети економічної систе- ми — зростання добробуту суспільства; створення фундаменту та забезпечення реальних можливостей для реалізації людиною своїх здібностей; вплив на трансформацію «економічної людини» та формування «соціальної людини»; формування соціальної основи для зростання ефективності виробництва та ефективності праці; забезпечення соціального партнерства; формування соціального мислення; пом’якшення та усування суперечностей між різними класами, групами, стратами суспільства [29, с.115—116]. Н.Дєєва розглядає соціалізацію економіки як процес «забезпечення гідного життя, діяльності та всебічно- го розвитку спільноти людей загалом і кожної людини зокрема», пропону- ючи її реалізацію через формування і підтримання «потенціалу соціалізації суспільства» [30]. І.Стеблянко відзна- чає, що «можна тлумачити категорію «соціалізація економіки» як «соціаль- ну економіку» або «надання економіці соціальності» [25, с.27], ототожнюючи процес соціалізації з побудовою соці- ально орієнтованої економіки. Вітчизняні науковці пропонують декілька підходів до структури соціалі- зації економіки, які можна узагальни- ти і виділити соціалізацію економічних відносин, функціональну та соціаліза- цію праці [31, 32]. Соціалізація економічних відно- син (соціалізація умов виробництва) розглядається низкою науковців в аспекті соціально-економічних від- носин, що проявляється у поєднанні виробників і власників засобів вироб- ництва в одній особі [33] чи передбачає трансформування відносин власності на основні економічні ресурси [31] аж до «усуспільнення виробництва» [34], а також «пряме одержавлення окремих галузей або великих компаній шля- хом націоналізації і розвинених на цій основі державних підприємств» [35, с. 216]. Ряд науковців розглядає со- ціалізацію більш широко, пов’язуючи її з економічними відносинами в ці- лому, виділяючи не тільки зміни соціально-економічних відносин, а й організаційно-економічних, що про- являється у трансформуванні відносин менеджменту від ієрархічної підпо- рядкованості та вертикальної залеж- ності до відносин рівноправного парт- нерства [34], орієнтації управління на най маних працівників, розвиток їх творчих і духовних якостей та ціннос- тей, оптимальне поєднання інтересів і цілей індивідів з колективними [6]. Функціональна соціалізація (со- ціалізація розподілу результатів ви- робництва) пов’язується з викорис- танням частини грошового доходу країни на потреби соціального, со- ціально-духовного та соціально-інте- лектуального розвитку членів сус піль- ства, тоді як самі ці результати виража- ють потреби капіталу [33, с.10]. Поява даного виду соціалізації пояснюється І.В. Ящишина Science and Science of Science, 2010, № 298 наявністю суперечностей між вироб- ництвом і споживанням, капіталізаці- єю та соціалізацією доходів, що є про- явом загальновизнаної суперечності «ефективність—справедливість». Чим більше витрачається на виробництво, тим менше залишається для спожи- вання і навпаки. У межах наведеного визначення механізму перерозподілу з метою запобігання надмірній дифе- ренціації доходів, соціального стану громадян соціалізація результатів ви- робництва розглядається як засіб реа- лізації соціальної справедливості [6]. У складі функціональної соціалізації виділяють елементарну та вищу соціа- лізацію. Елементарна (проста, нижча) соціалізація передбачає використан- ня грошового доходу на задоволення соціально-матеріальних (фізіо логічних) потреб людей. Вища функціональна со- ціалізація полягає у використанні част- ки грошового доходу на інтелектуально- духовний розвиток людини. Співвід- ношення складових функціональної соціалізації є різним на різних етапах історико-економічного розвитку країн. Так, з переходом від доіндустріального до індустріального та постіндустріаль- ного суспільства частка нижчої, простої соціалізації зменшується, а вищої зрос- тає [31]. Поняття «соціалізація праці» пе- редбачає дослідження зміни суті яви- ща праці, ставлення до неї працівника, зміни місця і ролі людини у сучасному виробництві, перетворення праці із за- собу збагачення у засіб самореалізації людської особистості, її творчих трудо- вих потенцій [33, 36], «нестандартне, творче ставлення до роботи як крите- рій професійної вимоги» [37]. Поряд із зазначеними основними на- прямами явища соціалізації в економіч- ній літературі зустрічаються поняття «со- ціалізації природи» і затвердження для кожного громадянина права на неї [38] та «соціалізації навколишнього середови- ща» як спроби біологізувати закони сус- пільного розвитку, що свідчить про зрос- тання значимості екологічного аспекту проблеми гуманізації економіки. Однак усі дослідження соціаліза- ції економіки на враховують те, що сучасна економіка країни все більше стає інноваційною, що обумовлено об’єктивністю процесу інтенсифікації економічного зростання, зміни техно- логічних укладів загальноцивілізацій- ного розвитку. В аналізі складових економічного трактування соціалізації можна зустрі- ти виділення соціалізації науки. Одні науковці розглядають її через «інтен- сивний розвиток наукових досліджень, спрямованих на подолання найгострі- ших і найпоширеніших хвороб, певне посилення гуманізації науки, подо- лання екологічної катастрофи тощо» [20]. Інші дослідники визначають со- ціалізацію науки як складову соціа- лізації продуктивних сил економіки, під якою розуміють процес надання продуктивним силам «якостей відпо- відності до вимог людиноцентричного розвитку» [29, с.42]. Звертання до нау- ки в контексті соціалізації, як зазнача- ють науковці, обумовлене серйозним впливом науково-технічної діяльності на зміну місця і ролі виробника мате- ріальних благ у системі суспільного виробництва, характеру і умов праці, повсякденне життя і побут людей. Од- нак дійсна значимість наукової та ін- новаційної діяльності для соціалізації економіки країни залишається поза увагою дослідників. Розробку концептуальних засад соціалізації інноваційної діяльності започаткував французький соціолог СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наука та наукознавство, 2010, № 2 99 Г.Тард. У своїх працях «Соціальна ло- гіка» (1901) та «Соціальні закони. Осо- биста творчість серед законів природи і суспільства» (1906) науковець дослі- джує логіку еволюції суспільства, що є сукупністю лінгвістичної, релігійної, політичної, економічної, естетичної і моральної еволюцій. Ставлення в сус- пільстві до винаходів і нововведень Г.Тард визнає індикатором соціально- го прогресу. Він вперше описує важли- ві етапи виникнення винаходів: 1) надходження свіжих ідей, які ще «розкидані» в соціумі, однак здатні ви- рішити деякі існуючі протиріччя; 2) суспільством визнається існуюче протиріччя, що є перешкодою для по- дальшого розвитку; 3) зростає ступінь прийняття сус- пільством нової ідеї. У виокремленні цих етапів прослід- ковується ідея вченого про два основних джерела виникнення винаходів — по- треби окремої людини і потреби сус- пільства в цілому. У зв’язку з цим він по- діляє людські потреби на органічні й со- ціальні. Органічні потреби реалізуються через набуття людиною певних навичок, вмінь, досвіду: користуватись огнем, будувати житло, виготовляти гончар- ні вироби тощо. Реакцією на соціальні потреби стають винаходи (винайдення компасу, друкарського верстата тощо). Винаходи створюються окремими осо- бистостями, а впроваджуються, лише коли отримують суспільне визнання. Варто звернути увагу, що відразу після початку дослідження інноваційної сфе- ри була виокремлена проблема людини як суб’єкта творчості. За Тардом, соціа- лізація індивіда це не тільки засвоєння ним соціальних норм і цінностей, а й освоєння нововведень [39]. Ця думка є дуже важливою і актуальною в наш час швидких і глобальних змін. Саме Г.Тард на початку століття по- казав, що освоєння нововведень може здійснюватись не тільки шляхом присто- сування і наслідування (тиражування), а й через конфлікти. Боротьба між традиці- ями і нововведеннями, як правило, дуже гостра і може мати різні наслідки: зни- щення однієї із сторін конфлікту; частко- вий компроміс (до прикладу, збереження старої форми при повному оновленні змісту); появу іншого нововведення, яке застосовують обидві сторони, що приво- дить до вичерпання конфлікту. Г.Тард наголошує, що винаходи є не тільки методом задоволення існуючих потреб, а й джерелом виникнення нових потреб. Тому винахід стає рушієм соці- ального та економічного прогресу, а став- лення до нього — найбільш важливим ін- дикатором життєздатності суспільства. Звичайно Тард розглядає соціалі- зацію з позицій соціології і тому інно- ваційна діяльність стає для нього екзо- генним чинником соціалізації індивіда або внутрішнім джерелом розвитку для творця-винахідника. Проблеми визначення місця і ролі науково-технічної діяльності в соціалі- зації економіки залишаються поза ува- гою наукових пошуків сучасних еко- номістів. Частково дана проблематика досліджується сучасними соціологами та економістами соціального спряму- вання Росії, де наприкінці ХХ ст. почав розвиватись новий напрям науки — со- ціологія інноватики. Предметом цієї науки є дослідження закономірностей і соціальних механізмів генезису інно- вацій (технічних, технологічних, со- ціальних, економічних, політичних, педагогічних тощо); детермінант (осо- бистісних, групових, суспільних), які визначають їх життєвий цикл; умов, що стимулюють або перешкоджають їх ре- алізації, інтеграції в культуру; соціаль- І.В. Ящишина Science and Science of Science, 2010, № 2100 них факторів, які впливають на процес перетворення результату творчої праці в об’єкт інтелектуальної власності [40, с.15]. Цікаво, що російські наукові кон- ференції з питань соціології інноватики набувають все більшого економічно- го звучання, охоплюючи значне коло суто економічних проблем, пов’язаних із механізмом реалізації інноваційних процесів, їх ефективністю, впливом на економічне зростання та соціальну ста- більність. Однак економтеоретики все ще обходять стороною питання визна- чення місця і ролі інноваційного розви- тку в соціалізації економіки країни. На нашу думку, недослідженість да- ного аспекту стає серйозним гальмом на шляху подальшого економічного та со- ціального розвитку країни. Інновацій- на діяльність за своєю суттю є не тільки економічною, а й соціальною. Однак переважна більшість наукових праць зо- середжена на дослідженні економічної сторони інновацій, їх взаємозв’язку із прибутком, конкурентоспроможністю, ефективністю, економічним зростанням тощо. При цьому соціальні аспекти на- укової та інноваційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівні окреслюються поверхнево. Їх часто пов’язують із «гу- манізацією науки», «соціальною відпо- відальністю», «соціальними функціями науки». Такі дослідження є фрагментар- ними, вони не мають комплексного ха- рактеру, залишаючи поза увагою важливі взаємозв’язки наукового та інноваційно- го розвитку економіки країни зі змінами у рівні та якості життя її громадян. Однак вплив інноваційної діяль- ності на соціалізацію економіки існує і його варто аналізувати у розрізі осно- вних складових: — щодо трансформації економіч- них відносин (власність на нововве- дення апріорі є соціалізованою, оскі- льки завдяки тиражуванню однією інновацією може користуватись безліч людей одночасно); — щодо перерозподільчих відно- син (функціональна соціалізація інно- ваційної діяльності приводить до зна- чного зростання як соціального, так і економічного ефекту); — щодо характеру праці (іннова- ційна діяльність сприяє поглибленню соціалізації праці через зміни змісту праці, структури зайнятості, зростання її творчої (креативної) складової, еко- номію робочого часу). Зазначені три напрями аналізу мо- жуть розглядатись як наукові гіпотези, що потребують подальшого обґрунтування. Підсумовуючи викладене, варто за- значити, що: — соціалізація є об’єктом науко- вого дослідження ряду гуманітарних наук, які по-своєму трактують її зміст, але спільним є бачення людини цен- тром, основним об’єктом, суб’єктом і ціллю гармонізації відносин «людина— суспільство»; — соціалізація економіки перед- бачає зміщення акценту із визнання людини основним фактором виробни- цтва на визнання її ціллю економічно- го розвитку; — інноваційна діяльність впливає на соціалізацію економіки, і ці взаємозв’язки можна прослідкувати у розрізі структур- них елементів соціалізації. 1. Джордж де Мені. Вступ до обговорення ситуації в Україні / Джордж де Мені, Вінг Тай Ву // Уро ки реформ: пер. з англ. — К.: Основи, 1995. — 216 с. 2. Кон И.С. Социализация /И.С.Кон, В.Б.Ольшанский // Философский словарь. — М. : Поли- тиздат, 1970. — Т.5. — С. 66—67. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наука та наукознавство, 2010, № 2 101 3. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь. Французская, русская, англий- ская, немецкая, испанская термино ло гия / И.Бернар, Ж.-К. Колли; пер. с фр. — В 2 т. — М.: Между- нар. отношения, 1994. — Т. 2. — 720 с. 4. Бєляєв О.О. Соціальне регулювання — об’єктивна необхідність перехідної економіки / О.О.Бєляєв, А.С.Бебело, О.М.Комяков // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. — Вип. 9., відп. ред. О.О.Бєляєв. — К.: КНЕУ, 2001 — 448 с. 5. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку. — Дис. на здобуття наукового ступеню доктора екон. наук / Ю.К.Зайцев. — К., 2002. — 429 с. 6. Зайцев Ю.К. Соціальний капітал і проблеми його формування в умо вах пе рехідної еко но- міки / Ю.К.Зайцев // Економіка і підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. — Вип. 3. — К.: КНЕУ, 1999. — С. 11—21. 7. Бран ский В.П. Социальная синергетика как пост мо дернистская фило софия истории / В.П.Бранский // Общественные науки и современность. — 1999. — № 6. — С. 117—127. 8. Єременко В. Про науку і курс «соціальної економки» / В.Єременко // Економіка України. — 1996. — № 5. — С. 55—61. 9. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосуван- ня. — К.: Світовид, 1992. — 58 с. 10. Берг Л.Э. Человек социальный. Символический интеракционализм / Л.Э. Берг // Монсон П. Современная западня социология. Теории, традиции, перспективы. — СПб.: Нотабене, 1992. 11. Седов Л.А. Социализация / Л.А.Седов // Давыдов Ю.А., Ковалев М.С., Филлипов А.Ф. Со- временная западная социология. — М.: Изд-во полит. лит-ры, 1990. 12. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М.Андреева. — М.: Аспект Пресс, 1996. — С.276. 13. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г.Кремінь. — К.: Хрінком Інтер, 2008. — 1040 с. 14. Кравченко Т.В. Сутнісні характеристики соціалізації / Т.В.Кравченко // Педагогіка і психологія. — 2007. — № 3. — С.11—20. 15. Петровская И.А. Социализация как фактор организационной эффективности. — Автореф. дис. на соискание ученой степени канд. соц. наук. — М., 2002. — 21 с. 16. Chatman J.A. Improving interactional organizational research: A model of person-organization fit / Chatman J.A. // Academy of Management Review. — 1989. —Vol. 14, No 3. — P.18. 17. Sathe V. Culture and related corporate realities: Text, cases and readings on organizational entry, establishment, and change / Sathe V. — Irwin,1985. 18. Wanous J.P. Organizational entry: Recruitment, selection, orientation and socialization of newcomers / J.P. Wanous. — Addison-Wesley,1992. 19. Булгаков С.Н. Философия хазяйства / С.Н.Булгаков. — М.: Наука, 1990. — 413 с. 20. Дерябина М. Ин с ти ту ци ональные аспекты постсоциалистического пе ре ходного пери ода / М.Дерябина // Воп ро сы эко номики. — 2001. — № 2. — С. 108—124. 21. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке / П.Ф.Друкер; пер. с англ.: Уч. пос. — М.: Изд. дом «Вильямс», 2000. — 272 с. 22. Тарасова С.В. Теория и практика социализации преходной экономики / С.В.Тарасова. — М.: ВЗФЭИ, 2002. 23. Козловски П. Принципы этической экономии / П.Козловски. — СПБ., 1999. 24. Туган-Барановский М. Основы политической экономии / М.Туган-Барановский — М., 1997. 25. Стеблянко І.О. Удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання ком- плексу соціалізації національної економіки. — Дис. на здобуття наукового ступеню канд. екон. наук / І.О.Стеблянко. — Дніпропетровськ, 2008. — 234 с. 26. Хейлбронер Р. Экономическая теория как универсальния теорія / Р.Хейлбронер // THTSIS. — 1999. — Вып.1. — С.44. 27. Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической экономии / А.В.Бузгалин. — М.: Таурус, Просперус, 1994. І.В. Ящишина Science and Science of Science, 2010, № 2102 28. Гришкін В.О. Науково-методологічні основи соціалізації економіки і забезпечення соціальної динаміки суспільства. — Дис. на здобуття наукового ступеню доктора екон. наук / В.О.Гришкін. — Дніпропетровськ, 2005. — 428 с. 29. Салюта Ю.М. Соціалізація економіки: об’єктивна необхідність та основні напрями в Україні: автореф. дис. на здобуття наукового ступеню канд. екон. наук / Ю.М.Салюта. — К., 2004. 30. Дєєва Н.М. Науково-методологічні основи формування, оцінки і управління потенціалом соціалізації економіки України. — Дис. на здобуття наукового ступеню докт. екон. наук / Н.М. Дієва. — Дніпропетровськ, 2007. — 432 с. 31. Гончарук Л.Я. Ефективність соціальної політики в умовах ринкових перетворень: пробле- ми соціалізації економічного розвитку: автореф. дис. на здобуття ступеню канд. екон. наук: спец. 08.09.01 / Л.Я.Гончарук. — Львів, ІРД НАНУ, 2001. — 21 с. 32.Грищенко А.А. Социальная экономия как наука / А.А.Грищенко // Социальная экономи- ка. — 2001. — № 1. — С.7—14. 33. Заславская Т. Социально-трансформационная структура России / Т.Заславская // Общество и экономика. — 1999. — № 3—4. — С. 17—27. 34. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд з середини / [Байройтер У., Вайсенбкргер У., Вахненко Т., Вінцен Ф., Гумміх А. та ін.]; пер з нім. — К., 1997. — 287 с. 35. Зайцев Ю.К. Соціальна відповідальність бізнесу та проблеми її фор мування в Україні / Ю.К.Зайцев // Підприємництво в умовах трансформації економіки Укра ї ни. — К.: КНУ іме ні Т.Шевченка, 2000. — С. 161—165. — (Тео рії мікро-макроекономіки: Зб. наукових праць; вип. 6). 36. Зайцев Ю.К. Соціальна політика у сучасному ринковому господарстві / Ю.К.Зайцев // Стра- тегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лу- к’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 94—107. 37. Зайцев Ю.К. Україна та СНД в умовах соціально-економічної кризи / Ю.К.Зайцев, З.І.Зайцева // Кри за економіки України та можливості виходу з неї: Матеріали міжнар. наук. конф. — Івано-Франківськ, 1993. — С. 13—15. 38. Зарицкий Б. Е. Людвиг Эрхард: секреты «экономического чуда» / Б.Е.Зарицкий. — М.: Изд. БЕК, 1997. — 298 с. 39. Тард Г. Социальная логика / Г.Тард [пер. с фр.]. — СПб., 1901. 40. Карпова Ю.А. Соціологія инноватики: проблемы и задачи / Ю.А.Карпова // Социология ин- новатики: теория и практика. Доклады и выступления Первой международной конференции по со- циологии инноватики (Москва, 24—26 ноября 2005 г.). — М.: Российский государственный институт интеллектуальной собственности (РГИИС), 2006. — С.15—16. Одержано 18.02.2010 И.В.Ящишина Социализация инновационного развития экономики как объект научного исследования Рассмотрены исследования социализации инновационного развития экономики как отдельное на- правление научного поиска. Проанализированы сущностные характеристики научной трактовки социа- лизации в ее историческом аспекте, гуманитарными науками в целом и учеными-экономистами. Очерче- ны направления социализации инновационной экономики.

Соціалізація інноваційного розвитку економіки як об’єкт наукового дослідження

Institution

Ähnliche Einträge