Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права

Розглянуто питання трансформації маркетингового комплексу промислової власності на прикладі потоків інформації в економіці та правовому середовищі в контексті його апробації як одного з елементів формування механізму державної інноваційної політики. Рассмотрен вопрос трансформации маркетингового ком...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Наука та наукознавство
Дата:	2010
Автор:	Мойсеєнко, Ю.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2010
Теми:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30838
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права / Ю.В.Мойсеєнко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 3. — С. 12-23. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859775244854624256
author	Мойсеєнко, Ю.В.
author_facet	Мойсеєнко, Ю.В.
citation_txt	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права / Ю.В.Мойсеєнко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 3. — С. 12-23. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
description	Розглянуто питання трансформації маркетингового комплексу промислової власності на прикладі потоків інформації в економіці та правовому середовищі в контексті його апробації як одного з елементів формування механізму державної інноваційної політики. Рассмотрен вопрос трансформации маркетингового комплекса промышленной собственности на примере потоков информации в экономике и правовой среде в контексте его апробации как одного из элементов формирования механизма государственной инновационной политики. Issues concerning transformation of marketing complex of the Industrial Property are studied through analyzing information flows in the economy and the legal environment, for purposes of its approbation as a component in building up the mechanism of the innovation policy of the state.
first_indexed	2025-12-02T08:00:57Z
format	Article
fulltext	Science and Science of Science, 2010, № 312 Роль знань в економічному розви- тку національних економік постійно зростає, випереджаючи значущість за- собів виробництва і природних ресур- сів [1]. За оцінками Світового банку, фізичний капітал в сучасній економіці формує 16% загального обсягу багат- ства кожної країни, природний — 20%, а людський — 64%. У таких країнах, як Японія і Німеччина, частка людського капіталу у формуванні національного багатства становить до 80%. На сьо- годні цінності створюються за рахунок підвищення продуктивності та вико- ристання нововведень, тобто завдяки застосуванню знання на практиці [2]. Дослідження показують, що в остан- ні роки зацікавленість даною проблемою спостерігалась із боку відомих теорети- ків соціоекономіки, таких як П. Друк- кер та Е. Тоффлер, котрі звернули увагу на роль знання як ресурсу управління та влади, а також з боку вчених, які вивча- ють організацію виробництва, техноло- гію і стратегію управління, теорію орга- нізації та почали висувати теорії управ- ління знаннями. Так, П. Друккер в одній із праць доводить, що в нових економіч- них умовах знання не є додатковим ре- сурсом того ж порядку, що й традиційні фактори виробництва — праця, капітал та земля, а взагалі — єдиний, значущий ресурс. «І на заході, й на сході знання завжди співвідносилося зі сферою бут- тя, існування. І, раптом, майже миттє- во знання почали розглядати як сферу дії. Воно стало одним із видів ресурсів, однією зі споживчих послуг. У всі часи знання було приватним товаром. Нині практично вмить воно перетворилось на товар суспільний» [3]. У свою чергу товар як такий є об’єктом вивчення однієї з наймолод- ших економічних наук — маркетин- гу. Тож постає питання про можли- вість розгляду знань у вигляді товару як об’єкту вивченння маркетингу, а також про можливість застосування успішних маркетингових інструмен- тів відносно такого товару, як знання. Метою статті є обгрунтування застосу- вання методів маркетингу як одного з елементів формування механізму дер- жавної інноваційної політики. Поставлено задачу проаналізувати можливості застосування одного з най- успішніших маркетингових методів — маркетингового комплексу (який ще називають маркетинг-мікс) — шляхом апробації його в правовому середовищі відносно такого елементу інновацій, як об’єкт інтелектуальної власності, а також окреслити питання, відповіді на які ми можемо одержати завдяки використан- Ю.В.Мойсеєнко Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права Розглянуто питання трансформації маркетингового комплексу промислової власності на прикладі потоків інформації в економіці та правовому середовищі в контексті його апробації як одного з елементів формування механізму державної інноваційної політики. © Ю.В. Мойсеєнко, 2010 МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 13 ню маркетингового комплексу в рамках реалізації державної інноваційної полі- тики. Під маркетинговим комплексом (marketing mix) ми розглядаємо набір контрольованих маркетингових інстру- ментів (товар, ціна, методи розповсю- дження і просування товару), сукупність яких компанія використовує для одер- жання бажаної реакції цільового ринку [4, с. 123]. Зважаючи на досить широке поле об’єктів, охоплених поняттям «ін- телектуальна власність», звузимо об’єкт дослідження з об’єктів інтелектуальної власності до об’єктів промислової влас- ності, головним чином патентів на вина- ходи, корисні моделі, промислові зразки. Наука як система знань в цілому і тим паче її окремі галузі розвивають- ся не за якоюсь ідеальною висхідною лінією з монотонними змінами, а за складною кривою, на якій у кожній конкретній області знання можна від- мітити чергування періодів бурхливого розвитку та періодів певного спаду. І в минулому, і нині, й в майбутньому для всіх галузей знання ця нерівномірність загального ходу розвитку пов’язана, во- чевидь, з діалектичним процесом пере- ходу від кількісного накопичення нових фактів, досвіду, методів і т. п. до якісних змін у змісті самої науки [5, c. 84]. Для розуміння загального ходу роз- витку науки важливо звернути також увагу [6] на той факт, що в XVIII і на- віть у XIX ст. конкретному об’єкту ре- ального світу відповідала, як правило, одна галузь науки, що його вивчала. У наш час все частішою і типовішою си- туацією стає вивчення одного й того ж об’єкту цілим комплексом наук. Поряд із цим зростає і роль наук, які одними й тими ж методами вивчають досить ши- роке розмаїття об’єктів, що є традицій- ними предметами дослідження різних класичних наукових дисциплін. Якщо перейти далі до розгляду науки як єдиної системи, то не можна не від- значити ту обставину, що саме з викла- деними вище її характерними ознаками пов’язаний сучасний процес диференці- ації та інтеграції1 окремих галузей знань. Цей один з найвідоміших і типових про- явів міжнаукової взаємодії привертає увагу всіх, хто будь-коли описував за- кономірності розвитку сучасних наук. Така прискіплива увага до проблеми диференціації та інтеграції наук цілком виправдана. Вона обумовлена щонай- менше наступними обставинами: проблема є типовою і показовою для сучасної стадії науково-технічного розвитку; явище диференціації та інтеграції наук справляє величезний практичний вплив на швидкі темпи розвитку нау- кового знання і удосконалення методів організації науки; з диференціацією та інтеграцією науки пов’язані також деякі тенденції зростання (появи) факторів негатив- ного впливу на загальний хід єдиного наукового процесу; виникає потреба у прогнозуван- ні шляхів розвитку наук, напрямів удоско налення їх організації та прин- ципів за гальноприйнятого витлума- чення суті та форм прояву диференціа- ції та інтеграції наук [5, c. 86]. У підході дослідників до висвітлен- ня цієї важливої проблеми міжнауко- вої взаємодії можна відмітити три різні тенденції. 1 Взагалі-то кажучи, загальноприйнятий вираз «інтеграція наук» не досить точний. Процес взаємодії наук, що випливає з даного виразу, зовсім не супроводжується об’єднанням раніше відокремлених наукових дисциплін в одну нову. Він означає лише встановлення між ними тісних зв’язків, розвиток спільних методів, устремління до досягнення нових цілей, однаково близьких ряду відокремлених раніше наук [5, с. 86]. Ю.В. Мойсеєнко Science and Science of Science, 2010, № 314 Є дослідники, схильні перебільшу- вати роль процесу диференціації наук. Так, М. М. Карпов [7, c. 193] трактує його як важливий фактор прискорен- ня темпів развитку науки. У противагу йому Д. Прайс [8, c. 118] розглядає ди- ференціацію наук і спеціалізацію вче- них як вагому причину майбутнього «самозадушення» наук. Т. Кун, маючи принципово інші, ніж два попередніх автори, методологічні позиції, прово- дить помилкову, на наш погляд, «ана- логію між развитком видів за Дарвіном і процесом розвитку наукових ідей». Його висновок полягає в тому, що «по- слідовні етапи цього процесу відрізня- ються один від одного все більшою і більшою спеціалізацією. І увесь процес здійснюється, як і біологічна еволюція, без будь-якої визначеної мети, він не прагне наукової істини...» [9, т. 2]. Протилежної думки, яка поля гає у прагненні до абсолютизації про цесу інтеграції наук, дотримуються такі вчені, як І. Малєцький та Є. Оль шев- ський [10]. При цьому питання про специфіку та механізм прояву дифе- ренціації практично не розглядається. Є і третя, найбільш численна, гру- па авторів [11], котрі віддають належне і диференціації, й інтеграції, розгляда- ючи їх, однак, як більш чи менш само- стійне явище в історії науки. На наш погляд, неупереджене і ре- алістичне врахування досвіду науки дозволяє певним чином висловитися проти абсолютизації явища диферен- ціації й за необхідність розгляду ди- ференціації та інтеграції як складових частин єдиного діалектичного процесу розвитку науки, в якому інтеграції на- лежить провідна роль. Для аргументації цього підходу необхідно спробувати конкретно про- аналізувати механізм взаємодії наук. З цією метою знову повернемося до ін- формаційної інтерпретації наукового процесу. На рис. 1 представлена згідно кон- цепції Г. М. Доброва найпростіша схе- ма циркуляції інформаційних потоків, що відносяться до окремо взятої науки S, де In і Оut — відповідно «вхід» і «ви- хід» системи S, котрі пов’язують її як із зовнішніми спонукальними стимулами функціонування наукового процесу, так і з його цільовою направленістю. У контексті концепції Г. М. До- брова щодо циркуляції інформаційних потоків у науці також доцільно зга- дати лінгвістичну концепцію школи І. Р. Галь періна [12]. Так, у процесі три- валих спостережень вчені з’ясували, що текст — це цілісність та заверше- ність, а речення у більшості випад- ків цих властивостей не мають. Текст містить в собі різноманітні види пові- домлень, а речення зазвичай — лише один їх вид. У залежності від того, що саме повідомляється, можна виділити три види повідомлень, які називають фактуальною, концептуальною та під- текстовою інформацією. Фактуальна інформація тексту — опис фактів, подій, місця і часу дії, Рис. 1. Потоки інформації в окремо взятій науці [5, c. 87] МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 15 міркування автора, динаміка сюжету та ін. Концептуальна інформація (від лат. conceptio — «концепція», тобто «розу- міння», «система поглядів») — відбиття світогляду автора, основної думки, ідеї твору. Цей вид інформації розкриває задум автора, відображає картину сві- ту такою, якою він її собі уявляє. Кон- цептуальна інформація не завжди ясно і чітко виражена словами. Вона час- то випливає із взаємодії різних видів фактуальної інформації. Більше того, концептуальна інформація, й особли- во в художніх творах, передбачає різне тлумачення, оскільки вона словесно не уточнюється. Підтекстова інформація також не виражена словами, вона лише мається на увазі. Ця інформація виникає за- вдяки здатності слів, словосполучень, речень в окремих невеликих відрізках тексту нести в собі прихований смисл. Розглянемо далі сутність потоків інформації, що циркулюють в самій на- уці, в узагальненому вигляді, та дамо їх більш детальну класифікацію. У потоці інформації до об’єкта вивчення Ов і від нього вирізняються три найважливіші складові: F (і відповідно F ′) — інформа- ція про факти, відомі науці до (і після) вивчення об’єкта Ов; С (і відповідно С ′) — інформація про концепції, ідеї та теорії, прийняті в науці до (і після) вивчення об’єкта Ов; М (і відповідно М ′) — інформація про методи, технічні прийоми і засоби, якими оперувала на- ука до (і після) вивчення об’єкта Ов. У своїй праці Г. М. Добров відзна- чав, що в науках описових найбільш інтенсивним є потік F ′, котрий можна співставити з фактуальною інформаці- єю, в науках теоретичних і добре фор- малізованих — поток С ′, який можна співвіднести з концептуальною інфор- мацією, в науках експериментальних і прикладних — потоки M ′ і F ′, де по- тік M ′ досить часто подається у вигля- ді підтекстової інформації, беручи до уваги апріорну, зазвичай з точки зору авторів текстів, обізнаність їх читача з базовою інформацією такого потоку, навіть якщо його джерело походить із суміжної, а то й віддаленої за направ- леністю науки. Інтенсивність потоків інформації в цілому і кожної її складової зокрема має історично обумовлений характер. На певних стадіях розвитку даної на- уки вирішальну роль в її прогресі віді- грає одна, друга чи третя складова за- гального потоку або ж їх комбінація. Цей процес в цілому має глибоко діалектичний характер. У ньому по- стійно присутні та у міру розвитку на- уки долаються протиріччя: 1) між потребою в нових фактах і методами (наявними засобами) їх одержання; 2) між можливостями, які відкри- ваються щойно створеними засоба- ми здійснення наукових досліджень, і концепціями, теоріями та ідеями даної науки, що розвинулися в умовах інших методів і засобів ведення наукового процесу; 3) між накопиченими наукою фак- тами, з одного боку, та можливостями переробляти (аналізувати, узагальню- вати, розвивати) цю інформацію, з ін- шого; 4) між щойно встановленими на- укою фактами і явищами та можливос- тями їх пояснити, витлумачити та вико- ристати на основі усталених концепцій, теорій та ідей даної науки [5, с. 88]. Форми подолання цих протиріч і значимість для подальшого розвитку науки нових факторів, одержаних у результаті їх подолання, визначаються Ю.В. Мойсеєнко Science and Science of Science, 2010, № 316 насамперед змістовними (а не власне інформаційними) характеристика- ми науки. Цим обумовлюється і різна роль, яку відіграють різні типи проти- річ у загальному процесі діалектичного розвитку науки. Наприклад, останнє з перерахованих нами протиріч постійно властиве всьому багаторічному досвіду розвитку науки. Протиріччя ж, названі в пунктах 2 і 3, почали особливо по- мітно позначатися в сучасний період науково-технічного прогресу. Дія всієї сукупності протиріч при- водить час від часу до радикального перетворення тієї чи іншої конкретної наукової дисципліни. Таке результу- юче явище не без підстав називають революцією в даній науці. Причому відзначено, що історичні відрізки часу між двома такими радикальними пере- твореннями мають яскраво виражену тенденцію до скорочення своїх масш- табів: цикли в розвитку переважного числа наук стають більш короткими. Закономірне скорочення їх у часі й приводить до наукової революції. Вказане співпадіння у часі корін- них перетворень в окремих науках не є випадковим чи статистично зумов- леним. Тут має місце міжнаукова вза- ємодія. Першопричиною закономірної і все більш зростаючої потреби у вза- ємодії наук є та принципова обстави- на, що природа по своїй суті єдина: між об’єктами, які вивчаються різними на- уками, існує (явно чи не явно вираже- ний) глибокий причинно-наслідковий зв’язок і, звичайно, різні сторони одно- го й того же об’єкту, досліджувані різ- ними науковими дисциплінами, відо- бражають лише частину єдиного комп- лексу властивостей, йому притаманних. У міру розширення та поглиблення на- ших знань про реальний, об’єктивно іс- нуючий світ і про самі науки, що його вивчають, неминучим і обов’язковим є все більш активна і свідомо організову- вана взаємодія різних наук. Можна вказати на три принципово різні структурні типи механізму міжна- укової взаємодії: 1) вплив однієї з наук на традиційний об’єкт дослідження ін- шої науки; 2) вивчення одного й того ж обєкту двома різними науками; 3) ви- вчення досвіду одних наук методами і засобами іншої науки. У нашому конкретному випадку доцільно детально розглянути такий структурний тип механізму міжнаукової взаємодії, як вплив однієї з наук на тра- диційний об’єкт дослідження іншої на- уки (рис. 2). Хай дано дві відносно обо- соблені системи — науки S 1 S 2 2. В якийсь момент часу під впливом нових запитів життя, потрапляючи на «вхід» системи In2 , а також у зв’язку зі складнощами, що створюються при вирішенні внутрішніх протиріч в самій системі S 2 , і беручи до уваги наявні (або ж виникаючі) можли- вості науки S 1 , наука S 2 починає залучати до вивчення свого традиційного об’єкту Ов інформацію із системи S 1 . У щойно створеному потоці інфор- мації I, як правило, особливо важливу роль відіграють дані про апробовані в науці ідеї та концепції С ′ 1 або (та) дані про методи і засоби наукового проце- су М ′ 1 . У результаті творчого викорис- тання цих нових можливостей віднос- но вивчення об’єкта Ов 2 істотно змі- нюються самі методи науки S 1 (потік М ′ 2-1 ), збагачуються її концепції, тео- рії та ідеї (потік С ′ 2-1 ), помітно онов- люється і розширюється коло фактів і явищ (потік F ′ 2-1 ), що розглядаються наукою S 2 . 2 На цьому рисунку виключно для простоти ви- кладення йдеться про дві науки, хоча насправді все сказане стосується n наук і m об’єктів [5, c. 90],що можна побачити на рис.3. МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 17 Переробка цих потоків інформації в системі S 2 дозволяє не лише істотно змінити якісні та кількісні характерис- тики на «виході» Out 2 , але й утворює зворотний потік інформації II до науки S 1 . У цьому потоці зазвичай знаходять місце і нові факти F ′′ 2 , і (або) нові кон- цепції С ′′ 2-1 та (або) нові методи М ′′ 2-1 . Прийняття і переробка цього потоку інформації може у свою чергу сприяти збагаченню системи S 2 та покращенню її характеристик на «виході» Out 1 . Відзначимо, що при цьому як до, так і після деякого процесу міжнауко- вої взаємодії системи S 1 та S 2 продо- вжують зазвичай функціонувати і ви- рішувати свої специфічні задачі. Отже, розглянемо можливість засто- сування маркетингового комплексу про- мислової власності як елементу впливу на механізми інноваційного розвитку у вигляді міжнаукової взаємодії. На рис. 3 запропоновано відобра- ження потоків інформації в економіці Рис. 2. Вплив однієї з наук на традиційний об’єкт дослідження іншої науки Рис. 3. Потоки інформації в економіці та праві, виходячи з концепції маркетингового комплексу промислової власності на сучасному етапі його розвитку Ю.В. Мойсеєнко Science and Science of Science, 2010, № 318 та правовому середовищі, виходячи з концепції маркетингового комплексу промислової власності на сучасному етапі його розвитку. При цьому базову для дослідження систему знань в еко- номіці було розподілено на підсистеми макро- та мікроекономіки. Підсисте- мою макроекономіки в даному дослі- дженні вважається економіка націо- нального господарства як базова осно- ва господарювання на всьому шляху від первіснообщинного ладу (зі зби- ранням і централізованим розподілом зібраних плодів і впольованих звірів) до сучасних основ державного регулю- вання національних економік. За базо- ву підсистему правового середовища, зважаючи на досліджувану концепцію, автором обрано підсистему знань у сфері права інтелектуальної власності, зокрема в такій його частині, як право промислової власності, з метою уник- нення надто широкого фокусування. За базу знань в мікроекономіці за- пропоновано підсистему знань марке- тингу, зважаючи на наявність успішно апробованої концепції маркетингово- го комплексу. На даній схемі нижні індекси означають наступне: м — маркетинг; енг — економіка національного госпо- дарства; пів — право інтелектуальної власності. Верхні індекси означають: ′ — інформація, перероблена однією підсистемою; ′′ — інформація, пере- роблена двома підсистемами. Римські цифри означають послідовність руху потоку інформації між підсистемами. Символ U — операція об’єднання. На нашу думку, роль стартово- го потоку (римська цифра I) відігра- ли визначні винаходи XVIII—ХІХ ст. Адже винайдення парового двигуна та створення робочої машини здійснили революцію у промисловості й яскраво висвітлили роль винахідників у цьому процесі [13, с 8]. Становлення капіта- лістичного способу виробництва з усі- єю гостротою поставило проблему за- хисту винаходів. Це був період вільної конкуренції і торгівлі, на зміну якому прийшов період концентрації й моно- полізації промисловості. Поява патен- ту, котрий надавав би його власникові виключне право використання вина- ходу, була економічною необхідністю, бо промисловці прагнули і прагнуть вкласти свій капітал лише у підприєм- ства, що гарантують прибуток [13, с. 9]. Французька буржуазна революція 1789 року проголосила права авторів і вина- хідників «невід’ємним правом грома- дянина і людини». Перший патентний закон у Франції прийнято 7 січня 1791 року, у США — у 1790 році. Консти- туція Cполучених Штатів Америки заклала підвалини патентного права, зобов’язавши конгрес «надавати ав- торам і винахідникам на обмежений термін виключне право на їх відкрит- тя і твори». З розвитком капіталізму патентні закони почали приймати й в інших країнах: у Німеччині — в 1877 р., в Іспанії — у 1820, у Росії — в 1870 р. Сукупність усіх цих фактів у вигля- ді потоку інформації І (F ′ енг ) привела до укладення у 1883 році Паризької кон- венції про охорону промислової влас- ності та у 1886 році Бернської конвен- ції про охорону літературних і худож- ніх творів, що згодом стали базовими договорами для утворення Всесвітньої організації інтелектуальної власності у ХХ столітті. Більшість вчених визначають мар- кетинг як вид діяльності людини, спрямований на задоволення потреб за допомогою обміну. І хоча відносини обміну виникли практично одночас- но з первісним суспільством, на думку МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 19 більшості економістів остаточне ста- новлення маркетингу як окремої нау- ки відбулося відразу після «великої де- пресії» 1923—1933 рр. Проте існують й інші думки з цього приводу. Так, Пітер Друккер вважав Японію батьківщи- ною маркетингу. У 1690 році в Токіо засновник у майбутньому знаменито- го роду Міцуї відкрив перший універ- сальний магазин. У цьому магазині він здійснював торговельну політику, що випереджала свій час приблизно на 250 років. Вперше в історії торгівлі хазяїн магазину орієнтувався на своїх покупців, закуповуючи тільки те, що мало попит, надаючи систему гарантій якості товару, постійно розширюючи його асортимент. На Заході про початки маркетингу можна говорити лише починаючи із середини ХІХ століття. І першим, хто висловив думку про те, що маркетинг повинен бути центральним напрямом діяльності підприємства, а робота зі своїми споживачами — завданням ме- неджера, був Сайрус Маккормік. Ця людина більше відома як винахідник комбайна, однак саме він створив такі напрями маркетингу, як цінова по- літика, вивчення ринку, сервісне об- слуговування. Як академічна наука маркетинг виник в Америці. Вперше курси маркетингу почали викладати в Іллінойському та Мічіганському уні- верситетах у 1901 році. Саме тому бать- ківщиною сучасного маркетингу при- йнято вважати США. Період виникнення і формуван- ня сучасної концепції маркетингу, на нашу думку, тісно пов’язаний з про- цесом поступового насичення ринку споживання виробленими благами, який вже активно відбувався в середи- ні ХХ століття в найбільш розвинених капіталістичних країнах. Відтепер мало було виготовити продукт для того, щоб його продати і одержати прибуток, бо споживач почав диктувати виробни- кові різні смаки і вподобання, враху- вання яких потребувало певних змін у виробництві. Метод сегментування ринку охопив не лише класичні товари та послуги, а й норми законів. Відтак з’явилися винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інте- гральних мікросхем, тобто все те, що раніше повністю вкладалося в узагаль- нюючий термін — промислова влас- ність. Паралельно із сегментуванням ринків після закінчення другої світової війни заново активізувалися процеси лібералізації міждержавної торгівлі, що були, по суті, заморожені в резуль- таті великої економічної депресії 30-х років і певним чином ізольовані в за- лежності від приналежності країни до тієї чи іншої сторони світового вій- ськового конфлікту. Першими лібералізацію розпочали країни так званого «золотого мільяр- ду», уклавши між собою Генеральну угоду з тарифів і торгівлі (1947 рік), що стала базовою угодою сучасної Світо- вої організації торгівлі. Саме потужний інформаційний потік ІІ (С ′ м U М ′ м ) у ви- гляді маркетингових концепцій і мето- дів призвів до виникнення в межах пра- вового поля цілої низки міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності, починаючи від Договору про міжна- родну патентну кооперацію (1970 рік) і закінчуючи Угодою Світової органі- зації торгівлі про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (1994 рік). Названі угоди відіграли важливу роль у лібералізації світової торгівлі не лише на ринках товарів і послуг, а й на ринку об’єктів права промисло- вої власності, активізували трансфер технологій і стали уособленням мар- Ю.В. Мойсеєнко Science and Science of Science, 2010, № 320 кетингової концепції диверсифікації ринків збуту у правовому середовищі. Відображення в ньому маркетингового методу сегментації можна простежи- ти на прикладі укладання численних міжнародних угод-класифікаторів, які дозволили розмежовувати ті чи інші сегменти ринків вже на базі правових норм. Наприклад, для промислової власності це Міжнародна класифікація товарів і послуг (1957 р.), Міжнарод- на класифікація промислових зразків (1968 р.), Міжнародна патентна класи- фікація (1971 р.). Україна формально лише відне- давна долучилася до Світової органі- зації торгівлі, зокрема й до Угоди про торговельні аспекти прав інтелекту- альної власності, яка набула чиннос- ті в нашій країні 16 травня 2008 року. Цьому передував тривалий процес адаптації українського правового се- редовища до норм і правил світової торгівлі, продиктованих консенсус- ним рішенням національних еконо- мік понад 150 країн. Зокрема, у сфері торгівлі об’єктами права промислової власності Україна адаптувала своє за- конодавство до міжнародних вимог ще 2003 року. Цей процес продовжу- ється, зокрема у вигляді нормотвор- чості у сфері державного регулювання трансферу технологій. Успішне поєднання інформаційних потоків з маркетингу та економіки на- родного господарства в праві інтелек- туальної власності можна побачити на прикладі визначення понять «патент» та «промисловий зразок», що наводяться в науково-технологічному тлумачному словнику під редакцією професора Пі- тера Уокера: Патент — документ, що надає винахідникові монопольне право на виробництво або маркетинг нового та неочевидного пристрою, процесу, ма- теріалу чи хімічної сполуки протягом 20 років. Документ складається з двох частин, опису і формули. При цьому формула відображає суть і спосіб, її виклад є критичним для чинності па- тенту. Промисловий зразок — методи, що застосовуються для планування і збуту продукції, які полягають у спеціально- му виразі зовнішнього вигляду і форми (в тому числі ергономіки). Є додатковим елементом інженерної розробки. Як бачимо, обидва визначення зі сфери права промислової власності у названому словнику безпосередньо пов’язані з маркетингом. Загальновідомо, що термін «мар- ке тинг-мікс» вперше був озвучений у 1953 році Нілом Борденом у Пре- зидентському зверненні до Амери- канської маркетингової асоціації3. При цьому Борден використав роботи Джеймса Каллітона, в яких спеціаліста по маркетингу було охарактеризовано як людину, що комбінує у своїй роботі різноманітні елементи. Відповідно під терміном «маркетинг-мікс» («комп- лекс маркетингу») малося на увазі певне поєднання цих елементів. Вва- жалося, що різноманітне поєднання елементів може приводити до різних результатів діяльності на ринку. У 1960 році Маккарті запро- понував класифікацію, названу «4Р» і об’єднуючу чотири елементи (product, place, price, promotion). Та- ким чином, концепція маркетинг- міксу за Маккарті визначалася набо- ром основних маркетингових інстру- ментів, що складають програму мар- кетингу: товарна політика (product), збутова політика (place), цінова по- 3 American Marketing Association — http://www. marketingpower.com. МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 21 літика (price), політика просування (promotion). Вказані інструменти були виділе- ні серед багатьох інших насамперед тому, що їх використання мало безпо- середній вплив на попит, могло сти- мулювати споживачів до здійснення покупок. Здійнення маркетингових досліджень, аналіз сильних та слабких сторін фірми, сегментування та інші інструменти маркетингу, звісно, також допомогають маркетологу в його на- маганнях збільшити попит на товари та послуги фірми, але мають лише опо- середкований вплив. Наприклад, по- пит не зростає лише через те, що фірма провела маркетингове дослідження чи сегментування споживачів. Результати вдалого маркетингового дослідження можуть бути використані для зміни од- ного чи декількох елементів комплексу маркетингу і лише таким чином впли- нути на споживчий попит. Іншою корисною властивістю складових маркетингового комплексу є його керованість: маркетолог може керувати кожним елементом з метою необхідного впливу на попит, обира- ти найбільш перспективні комбінації елементів. У більшості випадків адаптація маркетингового комплексу проводи- лася шляхом додавання одного чи де- кількох «Р» до мнемонічного списку «4Р» Маккарті. Можна навести ряд прикладів подібних доповнень. Насамперед слід згадати додатко- ві елементи, запропоновані одним з найвідоміших теоретиків маркетингу Ф. Котлером, — це політичний вплив (political power) і формування суспіль- ної думки (public opinion formation). Ці додаткові елементи маркетинго- вого комплексу були запропоновані Ф. Котлером у зв’язку з введенням по- няття мегамаркетингу, під яким він розумів мистецтво надання благ сто- ронам, що не належать до цільових груп покупців і посередників, таких як агенти, дилери, брокери, а також та- ким сторонам, як уряди, профспілки та інші групи впливу, які можуть ство- рити непереборні бар’єри для входу на потенційно привабливі ринки. При формуванні суспільної думки фірма намагається вплинути на нього голов- ним чином шляхом масових комуніка- цій. З іншого боку, сила політичного впливу застосовується до «галузевих чиновників та представників уряду, що можуть виявити вплив на можливість входження і роботи на цільовому ринку з використанням витончених прийо- мів лобіювання і ведення переговорів з метою отримання бажаних результа- тів без відступу від своїх позицій». На- приклад, послуги часто надаються на ринках з високим рівнем регулювання, у таких випадках може існувати необ- хідність зміни регулюючих правил для збільшення рівня доступності ринку; лобіювання стає важливим видом мар- кетингової діяльності. Звичайно, визначення Маккарті (або класифікація «4Р») не було єди- ною спробою систематизації знань у сфері маркетингу та класифікації знач- ної кількості факторів, що впливають на попит. Але з багатьох запропонова- них в 60-ті роки схем лише класифіка- ція Маккарті стала справді загально- прийнятою. Виходячи з вищевказаного, на нашу думку, в сучасних умовах розвитку маркетингового комплексу доцільно сформулювати поняття про інформа- ційний потік ІІІ (F ′′ пів+м ), сутність яко- го полягає у визнанні інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності, повноцінним товаром, як Ю.В. Мойсеєнко Science and Science of Science, 2010, № 322 це зроблено у всьому цивілізованому світі, та детально проаналізувати май- нові права промислової власності як товару у світлі концепції маркетинго- вого комлпексу. Такий аналіз дозволяє здійснити спробу адаптації концепції маркетингу, якою користуються влас- ники і споживачі технологій, створе- них на базі об’єктів промислової влас- ності, до умов, принципів та правил державного регулювання економіки у вигляді одного з елементів механізму регулювання інноваційної діяльності, тобто державних рішень регулятор- ного характеру в сфері національної економіки й інноваційної діяльності, спрямованих на суб’єкти промислової власності. Наступним кроком є формування інформаційного потоку ІV (C ′′ м+пів U М ′′ м+пів ) у вигляді маркетингових кон- цепцій та методів, об’єктом досліджен- ня яких є такий специфічний товар, як майнові права промисловї власності, з усіма його характеристиками та осо- бливостями. У запропонованій схемі вказаний потік направлено з підсисте- ми маркетингу до підсистеми економі- ки національного господарства. Отже, базовими постулатами сукуп- ного інформаційного потоку (показа- ними схематично на рис. 3), виходячи з концепції маркетингового комплексу промислової власності на сучасному етапі його розвитку, на нашу думку, є: 1) інтелектуальна, в тому числі про- мислова власність, — це товар, що має свої особливості з огляду на його форму у вигляді майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти права промислової власності та характеристики, сформо- вані еволюційним розвитком економі- ки національного господарства; 2) розповсюдження об’єктів про- мислової власності значною мірою пов’язане з національною політикою конкретної держави, а успішність ре- алізації розповсюджених об’єктів про- мислової власності у вигляді інновацій- них технологій залежить від створення державою належних для цього умов; 3) ціна об’єкта права промислової власності — це вартість майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти права промислової власності, визначе- на за допомогою національних і між- народних стандартів оцінки; 4) в окремо взятій країні націо- нальна система зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності, формує вартість створення об’єктів промислової власності, тобто, іншими словами, є бар’єром на шляху до входження на ринок інноваційних технологій й безпосередньо впливає на здатність міжнародної диверсифікації об’єктів права промислової власності, а отже, і захищених ними технологій в рамках діяльності на міжнародному ринку; 5) просування об’єктів права про- мислової власності й захищених ними інноваційних технологій здійснюється здебільшого власниками таких прав або технологій, а державна підтримка власників цих технологій, зокрема у вигляді формування та підтримки ін- новаційної інфраструктури держави, є запорукою більш успішного просуван- ня таких технологій на внутрішньому та міжнародному ринках. Перераховані вище постулати ін- формаційного потоку, на нашу думку, повністю або частково вже давно вико- ристовуються економіками-лідерами в інноваційній сфері, насамперед так званими «азійськими тиграми» (Пів- денною Кореєю, Малайзією, Сінгапу- ром), Японією, США, хоча інформація про їх теоретичне узагальнення від- МАРКЕТИНГОВИЙ КОМПЛЕКС ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 23 сутня. Найефективнішим інструмен- том для цього виступає маркетинговий комплекс промислової власності, що дозволяє більш усвідомлено і системно підходити до ухвалення рішень у сфері державного регулювання інноваційної діяльності. Таким чином, у статті на базі по- єднання на принципах синергети- ки потоків інформації, оброблених трьома підсистемами знань — еконо- мікою національного господарства, правом інтелектуальної власності та маркетингом, — обґрунтовано до- цільність застосування маркетинго- вого комплексу промислової влас- ності на сучасному етапі його розви- тку як одного з елементів механізму державного регулювання інновацій- ної діяльності. Це пояснюється зруч- ністю застосування такого механізму для здійснення додаткового (у сфері ринкових відносин) аналізу впливу регуляторних рішень в сфері інно- ваційної політики, а отже, для ство- рення більших передумов успішного державного регулювання розвитку інноваційної економіки. 1. Федулова Л. Стратегія управління інтелектуальною власністю в умовах інноваційної економі- ки / Федулова Л. // Персонал — 2006.— № 11. — C. 72—79. 2. Стюарт Т. Богатство от ума / Стюарт Т.; пер. с англ. — Минск: Парадокс, 1998. — 346 с. 3. Друккер Питер Ф. О профессиональном менеджменте / Друккер Питер Ф.; пер. с англ. — М.: Изд-во «Вильямс», 2006. — 320 с. 4. Основы маркетинга / Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В.; пер. с англ. [2-е европ. изд.]. — М.; СПб.; Киев: Изд. дом «Вильямс», 2000. — 944 с. 5. Добров Г. М. Наука о науке / Добров Г. М.: [3-е изд., доп. и перераб.; отв. ред. Н. В. Нови- ков]. — Киев: Наук. думка, 1989. — 304 с. 6. Кедров Б.М. О диалектике современного естествознания / Кедров Б.М. // Наука и жизнь. — 1965. — № 9. 7. Карпов М.М. Основные закономерности развития естествознания / Карпов М.М. — Ростов- на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1963. 8. Science since Babylon. — London; New Haven, 1962. 9. Kuhn Th. The Structure of Scientific Revolutions / Kuhn Th. — Vol. 1, 2. — Chicago, 1962. 10. Malecki I. Some Regularities of the Development of Science in the Twentieth Century / Malecki I., Olszewski E.. — Warszawa: Organon, 1965. — № 2. 11. Tondl L. O vyvoji a charakteristikych rysech souca sne vedy / Tondl L. // Spolecnost a technicka revoluce. — 1965. — № 11. 12. Лінгвістика тексту [Електронний ресурс] // Енциклопедичний словник філолога. — Режим доступу: http://slovarfilologa.ru/100/. 13. Аріст Л. М. Дерзновенний світ винаходів / Аріст Л.М.; пер. з рос. — К., 2007. — 302 с. Одержано 16.07.2010 Ю.В.Моисеенко Маркетинговый комплекс промышленной собственности как элемент механизма взаимодействия экономики и права Рассмотрен вопрос трансформации маркетингового комплекса промышленной собственности на примере потоков информации в экономике и правовой среде в контексте его апробации как одного из элементов формирования механизма государственной инновационной политики.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30838
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T08:00:57Z
publishDate	2010
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Мойсеєнко, Ю.В. 2012-02-15T19:10:42Z 2012-02-15T19:10:42Z 2010 Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права / Ю.В.Мойсеєнко // Наука та наукознавство. — 2010. — № 3. — С. 12-23. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30838 Розглянуто питання трансформації маркетингового комплексу промислової власності на прикладі потоків інформації в економіці та правовому середовищі в контексті його апробації як одного з елементів формування механізму державної інноваційної політики. Рассмотрен вопрос трансформации маркетингового комплекса промышленной собственности на примере потоков информации в экономике и правовой среде в контексте его апробации как одного из элементов формирования механизма государственной инновационной политики. Issues concerning transformation of marketing complex of the Industrial Property are studied through analyzing information flows in the economy and the legal environment, for purposes of its approbation as a component in building up the mechanism of the innovation policy of the state. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права Маркетинговый комплекс промышленной собственности как элемент механизма взаимодействия экономики и права Marketing Complex of the Industrial Property as a Component in the Mechanism of Interactions between the Economy and the Law Article published earlier
spellingShingle	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права Мойсеєнко, Ю.В. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
title	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права
title_alt	Маркетинговый комплекс промышленной собственности как элемент механизма взаимодействия экономики и права Marketing Complex of the Industrial Property as a Component in the Mechanism of Interactions between the Economy and the Law
title_full	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права
title_fullStr	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права
title_full_unstemmed	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права
title_short	Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права
title_sort	маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30838
work_keys_str_mv	AT moiseênkoûv marketingoviikomplekspromislovoívlasnostíâkelementmehanízmuvzaêmodííekonomíkitaprava AT moiseênkoûv marketingovyikomplekspromyšlennoisobstvennostikakélementmehanizmavzaimodeistviâékonomikiiprava AT moiseênkoûv marketingcomplexoftheindustrialpropertyasacomponentinthemechanismofinteractionsbetweentheeconomyandthelaw

Маркетинговий комплекс промислової власності як елемент механізму взаємодії економіки та права

Репозитарії

Схожі ресурси