Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища

Запропоновано авторську концепцію й методику вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища, яка базується на теоретичних та методологічних підходах до оцінювання ефективності науково-технічного потенціалу у контексті економіки знань, напрацьованих київською нау...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Головатюк, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2010
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30839
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища / В.М.Головатюк // Наука та наукознавство. — 2010. — № 3. — С. 24-46. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30839
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-308392025-02-09T09:41:46Z Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища Проблемы измерения и оценки инновационного потенциала социально-экономической среды Problems of Measurement and Evaluation of the Innovation Potential of Socio-Economic Environment Головатюк, В.М. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Запропоновано авторську концепцію й методику вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища, яка базується на теоретичних та методологічних підходах до оцінювання ефективності науково-технічного потенціалу у контексті економіки знань, напрацьованих київською науковою школою наукознавства. Досліджуються також особливості взаємозв’язків і структурованості показників, що застосовуються для вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу. Предложена авторская концепция измерения и оценки инновационного потенциала социально-экономической среды, которая базируется на теоретических и методологических подходах к оценке эффективности научно-технического потенциала в контексте экономики знаний, наработанных киевской школой науковедения. Исследуются особенности взаимосвязей и структурированности показателей, используемых для измерения и оценки инновационного потенциала. The author’s concept and method for measurement and evaluation of the innovation potential of socio-economic environment is offered, which is based on theoretical and methodological approaches to measuring efficiency of science & technology potential in the context of the knowledge economy, elaborated by the Kyiv science of science school. Apart of this, specificities of links between indicators and structuring of indicators used for measurement and evaluation of the innovation potential are studied. 2010 Article Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища / В.М.Головатюк // Наука та наукознавство. — 2010. — № 3. — С. 24-46. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30839 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Головатюк, В.М. Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища Наука та наукознавство
description	Запропоновано авторську концепцію й методику вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища, яка базується на теоретичних та методологічних підходах до оцінювання ефективності науково-технічного потенціалу у контексті економіки знань, напрацьованих київською науковою школою наукознавства. Досліджуються також особливості взаємозв’язків і структурованості показників, що застосовуються для вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу.
format	Article
author	Головатюк, В.М.
author_facet	Головатюк, В.М.
author_sort	Головатюк, В.М.
title	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища
title_short	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища
title_full	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища
title_fullStr	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища
title_full_unstemmed	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища
title_sort	проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30839
citation_txt	Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища / В.М.Головатюк // Наука та наукознавство. — 2010. — № 3. — С. 24-46. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT golovatûkvm problemivimírûvannâjocínkiínnovacíjnogopotencíalusocíalʹnoekonomíčnogoseredoviŝa AT golovatûkvm problemyizmereniâiocenkiinnovacionnogopotencialasocialʹnoékonomičeskojsredy AT golovatûkvm problemsofmeasurementandevaluationoftheinnovationpotentialofsocioeconomicenvironment
first_indexed	2025-11-25T11:10:08Z
last_indexed	2025-11-25T11:10:08Z
_version_	1849760438720397312
fulltext	Science and Science of Science, 2010, № 324 Проблеми розвитку науково- технологічного потенціалу Аналіз вітчизняних та зарубіжних публікацій (Б.А.Маліцького, В.П. Со- ловйова, Бельтюкова Є.А., І.Ю. Єгоро- ва, О.С. Поповича, В.П. Алек сандрової, І.О. Булкіна, В.А. Денисюка, Л.П. Ка- вуненко, Г.І. Калітича, С.І. Кравченка, Б.К. Лісіна, В.М. Фрідлянова, М. Кова- льова, О. Шашко, О.С. Москвіної тощо), які розглядають проблеми вимірювання та оцінювання інноваційного потенці- алу [1], дає підстави стверджувати, що дотепер не існує загальновизнаного під- ходу до вирішення цієї проблеми. Вод- ночас визначена в Україні стратегія на впровадження соціально-орієнтованої моделі економічного й соціального роз- витку обумовлює необхідність інтенси- фікації процесів інноваційної сприятли- вості національної економічної систе- ми. Тому збагачення арсеналу теоретичних і методичних підходів, що сприяють розробці та удосконаленню соціально-економічних механізмів активізації цього процесу, є на- гальною сучасною проблемою. Метою дослідження була розробка теоретико-концептуальних основ та ін- струментарію вимірювання й оцінюван- ня інноваційного потенціалу соціально- економічного середовища, а також ви- вчення особливостей структуризації та взаємозв’язків показників інноваційно- го потенціалу за матеріалами державної статистики України (Наукова та іннова- ційна діяльність в Україні: Стат. зб. — К.: Держкомстат України, 2006). Особливістю підходу до вимірю- вання й оцінки інноваційного потен- ціалу є те, що він базується на емпірич- них матеріалах державної статистики України. Зазначена обставина обумов- лює можливість органам державної влади без значних додаткових фінан- сових витрат здійснювати моніторинг інноваційного розвитку і завдяки цьо- му з’являється реальний соціально- економічний механізм впливу на ін- новаційний розвиток національної економічної системи в цілому, а також В.М.Головатюк Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально- економічного середовища Запропоновано авторську концепцію й методику вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища, яка базується на теоретичних та методологічних підходах до оцінювання ефективності науково-технічного потенціалу у контексті економіки знань, напрацьованих київською науковою школою наукознавства. Досліджуються також особливості взаємозв’язків і структурованості показників, що застосовуються для вимірювання та оцінювання інноваційного потенціалу. © В.М. Головатюк, 2010 ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 25 конкретних її територіальних утво- рень. Правомірність і коректність вико- ристання пропонованого емпіричного набору статистичних показників для оцінки інтегрального показника рівня інноваційного потенціалу обґрунтова- ні методами структурно-факторного аналізу математичної статистики. Дослідження існуючих у літературі підходів до вимірювання й оцінки ін- новаційного потенціалу свідчать про складність зазначеної проблеми та неоднозначність підходів до її рішен- ня. Проте практично всі вони акцен- тують увагу на необхідності виділення в структурі інноваційного потенціалу ресурсних і результативної його скла- дових. У даному трактуванні такими компонентами є: людський капітал ін- новаційного розвитку (K), інвестиційна підтримка науково-дослідної діяльності (F) і результативність інноваційної ді- яльності (R). У свою чергу результатив- ність інноваційної діяльності склада- ється з потенціалу інтенсивності вироб- ництва прикладних знань (потенціалу створення неупредметнених технологій (B)) і виробничої результативності ін- новаційної діяльності (D). Теоретико-концептуальні основи Сутність інноваційного потенціалу соціально-економічного середови- ща у контексті Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної ді- яльності в Україні» [2] можна визна- чити як міру спроможності останнього трансформувати свої ресурси в іннова- ційний розвиток, продуктивне наро- щування своїх інноваційних якостей та можливостей. Основними компонентами ресурс- ної складової можна вважати люд- ський капітал як головну креативну силу інноваційних перетворень (люд- ський капітал інноваційного розвитку) та інвестиційну підтримку реалізації науково-дослідницької функції інно- ваційного потенціалу. У концепції Г.С. Беккера [3] еко- номічний підхід до людського капіта- лу виходить із припущення про мак- симізацію корисності дій і розглядає, яким чином продуктивність людей та їх вигоди змінюються у ринкових та неринкових ситуаціях в залежності від інвестицій в освіту, професійну май- стерність і знання. Дослідження проблем сутності людського капіталу засвідчують пере- важно якісний характер цього феноме- ну. Так, Дж. Коулман [4] з цього приво- ду зазначає, що «так само, як фізичний капітал створюється змінами в мате- ріалах, з яких виготовляються знаряд- дя виробництва, удосконалюючи тим самим процес виробництва, людський капітал створюється шляхом внутріш- ньої трансформації самих індивідів, викликаної їх навичками й здібностя- ми… Якщо фізичний капітал повністю відчутний на дотик, будучи втіленим в очевидних матеріальних формах, то людський капітал менш відчутний. Він проявляється в навичках і знаннях, придбаних індивідом». У цьому контексті В.В. Радаєв [5], дотримуючись точки зору, що «у сво- єму інкорпорованому стані людський капітал являє собою сукупність на- копичених професійних знань, умінь і навичок, одержуваних у процесі освіти й підвищення кваліфікації, які згодом можуть приносити дохід — у вигляді заробітної плати, відсотка або прибут- ку», робить висновок, що «людський капітал безпосередньо пов’язаний із соціально-професійною стратифікацій- ною системою, в якій групи поділяють- В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 326 ся за наявною освітою й професійною кваліфікацією, умовами та змістом праці, що утворюють межі між про- фесіями й спеціальностями… Безпосе- редньо вимірювати обсяги професій- них знань і навичок зазвичай складно в силу їх якісної різнорідності. Тому найкращим стандартним вимірником обсягу накопиченого людського капі- талу є опосередкований — час, витра- чений на освіту й підвищення кваліфі- кації. Іншим непрямим кількісним ви- мірником може виступити, наприклад, рейтинг освітніх установ». Подальший розвиток концепцій змістовного наповнення категорії люд- ського капіталу, моделей і методів його вимірювання та оцінки [6] більшою мірою акцентує увагу на інноваційних якостях та властивостях цього фено- мену, на тому, що він є головним дже- релом інновацій та ідей. У цілому (за І.В. Соболєвою) у відповідності до логі- ки сучасних теорій людського капіталу, які поділяються науковою спільнотою, вважається, що він «втілений в окремій людській особистості, а сукупний наці- ональний запас людського капіталу до- рівнює сумі запасів усіх громадян, про- живаючих на території країни». У зазначеному контексті сучасні дослідження припускають, що креа- тивність людського капіталу обумов- люється сукупністю проінвестованих суспільно корисних виробничих та загальнолюдських знань, навичок та здібностей, якими володіють люди і застосовують їх на практиці у повсяк- денному житті [7]. Як стверджують В.Л.Макаров [8] та Дж.Мокір [9], сукупність знань у суспільстві можна приймати рівною числу людей, що сумарно спожили всі види знань. Таким чином, зазначає В.Л. Макаров, економіка знань проду- кує тим більший об’єм продукції, чим, з одного боку, більше знань створено ученими та, з другого боку, чим більше людей спожили ці знання. Експериментальні дослідження (за В.Л.Макаровим), проведені ученими Росії, засвідчують, що ефективність економіки знань передбачає дотри- мання певного оптимального спів- відношення між усіма категоріями її осіб-учасників. Отже, у формуванні інноваційного потенціалу економіки знань важлива роль належить як спіль- ноті вчених, так й іншим соціально- професійним групам працівників, які доводять створені наукові знання до кінцевого споживача. Оптимальне ж співвідношення між такими соціально- професійними категоріями населення може бути встановлено експеримен- тальними моделями розвитку еконо- мічної системи. При цьому важливою умовою (за Г.М.Добровим [10]) має стати забезпе- чення ефективності наукового знання (характеризується системною зв’язкою трьох понять: «швидше», «ширше», «повніше»), досягнення «високого рів- ня «мистецтва сукупного робітника» та збігом мотивації праці усього розмаїття категорій працівників». Зазначені фак- тори у своїй сукупності «визначають соціальні передумови сприйнятливос- ті продуктивними силами суспільства досягнень науки, їх динамічного онов- лення». У свій час В.В. Налімов та З.М. Муль- ченко [11] зазначали, що «між наукою та технікою існує інформаційний бар’єр — інформаційні потоки науки, як правило, мало доступні інженеру. На кордоні цього бар’єру існують спе- ціальні трансформатори, що перетво- рюють інформаційні потоки науки у форми, доступні для інженерів». До та- ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 27 ких перетворювачів та поширювачів ін- формаційних потоків науки (наукових знань) вони віднесли: по-перше, вищі навчальні заклади, які готують інжене- ра на рівні сучасного розвитку науки; по-друге, різного роду спеціалізовані курси, призначені для ознайомлення інженера з новими науковими ідеями; по-третє, видання такої літератури, в якій нові ідеї різних галузей науки трактуються з позицій можливого за- стосування в техніці. Важливим висно- вком учених у контексті формування інноваційного потенціалу економіки є те, що «фронт технічних розробок, — на їх думку, — ймовірно, задається не стільки фронтом наукових досліджень, скільки станом та організацією сис- тем перетворення інформації». Для підтвердження прогресивності цього висновку вони вважали за необхідне створення нових форм (центрів) саме таких трансформаторів (інтерпрета- торів) інформаційних потоків науки. «Спеціалізовані й добре механізова- ні інформаційні центри, — на думку вчених, — повинні були б стати новою формою таких трансформаторів». У сучасних дослідженнях проблема ролі вчених-інтерпретаторів (вчених- трансформаторів) наукових знань у формуванні потенціалу інноваційної економіки знайшла подальший свій розвиток у концепції нарощування по- тенціалу суспільних можливостей дії. Так, Н.Штер [12], визначаючи знання як «здатність до дії», зазначав, що така форма знання, як наукове чи технічне знання («діяльнісна спроможність»), має особливий статус у сучасному сус- пільстві тому, що «ця форма знання перманентно, більшою мірою, ніж будь-яка інша, створює нові можли- вості дії, споживані та використовувані індивідами, фірмами та державами», і у такий спосіб нарощуючи та поширюю- чи потенціал суспільних можливостей дії. Саме тому «вчені-інтерпретатори повинні спочатку дійти якогось «ви- сновку», і лише потім нові теоретичні знання стають «практично дійовими». Цю задачу — завершити наукові до- слідження осмисленням результатів та зробити їх «корисними» — виконують у сучасному суспільстві «працівники знання». Праця, заснована на знанні, існувала і раніше; «експерти» існува- ли завжди. Особливістю ж нинішнього етапу є те, що число професій, сполу- чених із заснованою на знанні працею, зростає, у той час коли частка робочих місць, потребуючих обмежених когні- тивних навиків, стрімко зменшується». Концепція зростання у сучасно- му суспільстві числа робочих місць та професій, сполучених із заснованою на знанні працею, у П.Друкера [13] досліджується в контексті еволюції знання загального до комплексу чис- ленних високоспеціалізованих галузей практичних знань. Саме цей феномен знання, на його думку, є особливістю сучасного суспільства знань. «Те, що ми зараз називаємо зна- нням, — зазначає П.Друкер, — повсяк- часно доказує свою значимість і пере- віряється на практиці. Знання сьогод- ні — це інформація, маюча практичну цінність, що слугує для одержання конкретних результатів. Причому ре- зультати проявляються поза люди- ною — у суспільстві, економіці чи у роз- витку самого знання. Для одержання скільки-небудь значимих результатів у будь-якій сфері потребуються знання високоспеціалізовані». … «Перехід від загального знання до комплексу спе- ціалізованих знань перетворює зна- ння в силу, спроможну створити нове суспільство. Але слід мати на увазі, що В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 328 таке суспільство має бути засноване на знаннях, організованих у вигляді спе- ціалізованих дисциплін, і що членами його повинні бути люди, які володі- ють спеціальними знаннями у різних сферах. Саме в цьому їх сила та ефек- тивність. Тут, у свою чергу, постають фундаментальні питання: про ціннос- ті, про спільне бачення майбутніх пер- спектив, про переконання, — про все те, що забезпечує цілісність суспіль- ства як єдиної системи і робить наше життя значимим та осмисленим». Таким чином, завдяки розвитку за- значених суспільно значимих процесів досягається можливість забезпечення необхідних соціальних передумов для сприйнятливості продуктивними сила- ми новітніх досягнень науки, що обу- мовлює подальший розвиток та накопи- чення його інноваційного потенціалу. Концептуально модель створення та розвитку інноваційного потенціалу економіки можна визначити, базую- чись на положеннях теорії суспільства знань Дж. Мокіра [9], в якій системно досліджуються взаємозв’язки та спів- відношення різних видів корисного знання. Виходячи із його концепції, можна вважати, що інноваційний по- тенціал економіки формується у бе- зупинній взаємодії «пропозиціональ- ного» (куди входить і наука) та «пре- скриптивного» знання за рахунок без- перервного розширення «фактичної епістемологічної бази технічних нави- ків» і «зростання відносної значимості об’єму наукової складової пропозиціо- нального знання». Вивчаючи історичний контекст взаємозв’язку між різними видами знань, учений дійшов висновку, що сучасне економічне зростання відбу- вається головним чином саме завдяки тому, що «епістемологічна база нових технологій», почавши розширювати- ся у другій половині ХVІІІ сторіччя, продовжувала розширятися й до тепе- рішнього часу. Це забезпечувало, на його думку, можливість суспільству виробляти дешевші та якісніші товари, обумовлюючи при цьому «зростання відносної значимості об’єму наукової складової пропозиціонального знан- ня» як ознаки технологічного удоско- налення та розвитку. Таким чином, продуктивність на- копичення та розвитку інноваційного потенціалу економіки вирішальною мірою визначається ефективністю вза- ємодії різних видів суспільно корисних знань. Водночас, як засвідчують і дослі- дження вченого, на характер розвитку інноваційного потенціалу важливий вплив має та обставина, що і дотепер можливості доступу до накопичених суспільно корисних знань визнача- ються приналежністю до тієї чи іншої соціально-професійної спільноти, об- мін знаннями між якими ускладнений. «На ступінь технологічного розви- тку, — зазначає Дж. Мокір [9, с.22], — сильний вплив має той факт, що люди, які вивчають закони природи, та ті, хто займається економічним вироб- ництвом, упродовж більшого проміж- ку історії в цілому представляли різні соціальні групи. Обмін знаннями між ними та легкість доступу до сховищ знань у суспільстві мали вирішальне значення при поясненні прогресу ми- нулих сторіч. Ступінь доступності відігравала таку роль, оскільки корисне знання може стати економічно значимим тіль- ки у тому випадку, якщо воно розсіяне; спосіб доступу визначався інститута- ми, положенням і технічними засоба- ми зв’язку. Сьогодні в набагато більшій ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 29 мірі, ніж в минулому, ті, хто створює нову техніку і нові продукти, повинні мати відповідний рівень підготовки та необхідні засоби, що забезпечують легкість доступу до пропозиціонально- го знання, яке служить епістемологіч- ною базою для нового пропонованого знання». Важливість проблеми створення соціальних передумов сприйнятливос- ті суспільною практикою досягнень науки, її потенціалу обумовлюється й тим, що до моменту застосування в економіці наукових знань, втілених у нових і особливо революційних тех- нологіях, проходить тривалий час. Вони починають відбиватися на ефек- тивності та зростанні продуктивності праці лише після того, коли їх розпо- всюдження у тій чи іншій галузі набуде певної «критичної маси». Як вважають експерти — досягне 50% [14]. Тому нарощування інноваційного потенціалу економіки за рахунок роз- ширення комплексу високотехнологіч- них галузей практичних знань мало б здійснюватись одночасно в умовах сут- тєвого зниження витрат на доступ до на- копиченого колективного суспільно ко- рисного знання. Як один із економіко- організаційних підходів до зниження таких витрат можна розглядати механізм забезпеченості зростання наукового по- тенціалу суспільної практики. «Від спеціаліста, — як засвідчують дослідження О.М.Новікова [15], — сьогодні потребуються, окрім профе- сійних знань, вміння швидко освоюва- ти нову інформацію, широта кругозо- ру, здатність до діалектичного та логіч- ного мислення та системного аналізу, тобто навики наукової методології, які можна сформувати лише в процесі включення у науково-дослідницьку ді- яльність». Таким чином, «інноваційність практики стає атрибутом часу». Від- бувається «стрімке зближення способу мислення практичних працівників та учених, зростає роль наукових методів у практичній діяльності». Якщо раніше «учені та практичні пра- цівники знаходились, можна сказати, на різних полюсах, хоча і взаємозв’язаних: на одному полюсі «теорія», на друго- му — «практика», то нинішня ситуація досить суттєво і стрімко змінюється. Виникає новий «тандем»: на одному по- люсі учений, що професійно займається наукою, на другому полюсі практичний працівник, але теж учений, суміщуючий свою практичну діяльність з науковими дослідженнями». Першу категорію науковців О.М. Но- віков визначив як «учених-теоретиків», другу — «учених-прак тиків». «І розмова у них відбувається як би «на рівних». Таким чином, у формуванні та на- рощуванні інноваційного потенціалу економіки поряд з важливістю про- дукування наукових знань важливе значення має і спроможність різних соціально-професійних категорій соці- ально-економічного середовища до сприйняття таких нових знань. Тобто при вимірюванні та оцінці інновацій- ного потенціалу важливу роль відіграє структурованість людського капіталу. Структурованість людського капі- талу можна, зокрема, простежити на основі порівняльного аналізу моде- лей економічного зростання за участю людського капіталу. Такі моделі мо- жуть слугувати тією методологічною основою, за допомогою якої обґрунто- вуються необхідність та напрями вра- хування якостей феномену накопичен- ня інноваційного потенціалу економі- ки за рівнем людського капіталу різних соціально-професійних спільнот. В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 330 Так, базуючись на дослідженнях І. Радіонової [16], де здійснено відпо- відний порівняльний аналіз моделей економічного зростання за участю люд- ського капіталу, виходячи із того, які з них з’явилися першими, частіше інших цитувалися в науковій літературі та за- стосовувалися в подальших досліджен- нях, можна визначити відповідні ас- пекти структурованості людського ка- піталу. У моделі П.Ромера складовими людського капіталу (за І.Радіоновою) є: а) фізичні спроможності осіб, зай- нятих у виробництві; б) освіта, що враховує навчання у початковій та середній школах; в) сукупний досвід, набутий у про- цесі роботи; г) наукові знання (досвід), здобуті після середньої школи. Водночас для зазначеної моделі характерними є деякі уточнення. На- самперед це стосується такої складо- вої, як наукові знання. Наукові знання поділяються на фундаментальну та прикладну науку. По-друге, стосовно освіти уточнюється, що «економічне зростання забезпечується не прирос- том показника освіти, а його досягну- тим рівнем». У моделі Д.Ромера людський капі- тал має такі структурні ознаки: а) набуті професійна здатність, на- вички та конкретні знання працівни- ків; б) накопичення кожним праців- ником людського капіталу (засвоєння ним нових знань та навичок) зростає на базі вже набутого запасу; в) некваліфікована праця, «ніби- то одержана працівником у спадок», і кваліфікована — свідомо набуті вироб- ничі навички й знання; г) оцінюється через кількість років навчання. У цій моделі розмежовуються аб- страктне й конкретне знання. Люд- ський капітал пояснюється врахуван- ням лише конкретного знання, що змінює продуктивність праці. Меха- нізм накопичення людського капіталу реалізується зміною «співвідношення між кількістю населення, яке навча- ється, і того, яке працює, на користь першого». Менш структурований людський капітал у моделях Р. Лукаса та Г. Ман- ківа — Д. Ромера — Д. Уейла. Так, у моделі Р. Лукаса використовуються дві складові людського капіталу. По- перше, «загальний рівень умінь (про- фесіоналізму)», що реалізується про- дуктивною працею осіб, які зайняті у конкретному виробництві. По-друге, «запас людського капіталу», формуєть- ся у суспільстві та створює вигоди для усіх суб’єктів економічної ситеми. У моделі Г.Манківа — Д.Ромера — Д.Уейла людський капітал охоплю- ється середньою шкільною освітою, а прямими витратами уряду оцінюється його рівень. Накопичення людського капіталу визначається відсотком насе- лення працездатного віку (15 — 19 ро- ків), яке навчається у школі. Достатньо широким спектром якос- тей структура людського капіталу пред- ставлена в дослідженнях Р.М. Нурє- єва [17]. Людський капітал як запас — а) природні здібності; б) загальна куль- тура; в) знання загальні та спеціальні; г) придбані здібності, навички, досвід; д) уміння їх застосовувати у належний момент та належному місці. Людський капітал як потік доходів — вкладення в людський капітал стають вагомим акти- вом, що забезпечує більш високий потік доходів упродовж усього життя людини. У сучасних дослідженнях популяр- ності набувають розширені трактуван- ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 31 ня людського капіталу. Серед додатко- вих опосередкованих індикаторів нако- пиченого людського капіталу зазвичай використовують чисельність і частку серед населення дослідників, волода- рів наукових ступенів, частку зайня- тих у нематеріальному інвестиційному комплексі — НДДКР та освіті, а також показники потоку: охоплення різними рівнями освіти відповідних вікових ко- горт, чисельність студентів, аспірантів і докторантів, частку витрат на освіту та науку у ВВП тощо [6, с.16—18]. Досить широку трактовку люд- ський капітал має у концепції розвитку людського потенціалу [18]. Таким чином, базуючись на вище- наведеному аналізі та узагальню ючи його положення, можна визначити людський капітал інноваційного розви- тку як частину людського капіталу, що охоплюється працюючим населенням з повною вищою освітою, а також його поповненням, яке відбувається за раху- нок категорії населення працездатного віку, яке навчається у вищих навчаль- них закладах ІІІ—ІV рівнів акредитації. Зазначений підхід до визначення людського капіталу інноваційного роз- витку враховує, зокрема, й ті характер- ні особливості реального процесу но- ваторства, які існують в залежності від рівня освіти людського капіталу. Так, в Україні у 2007 році повну вищу освіту мали 92% винахідників та авторів про- мислових зразків від їх загальної чи- сельності, початкову або базову вищу освіту — 4,8%. І лише 3,4% новаторів були працівниками робочих спеціаль- ностей [19]. Тому логічно, що людський капі- тал інноваційного розвитку (ресурсна складова) має враховувати: 1) науково-дослідницький потен- ціал сфери науки (чисельність дослід- ників та технічних фахівців, які ви- конують наукові та науково-технічні роботи); 2) науково-прикладний потенціал працівників (поза сферою науки): науковий потенціал суспільної практики (чисельність науковців ви- щої кваліфікації поза сферою науки); потенціал працівників з повною вищою освітою поза сферою науки без наукового потенціалу суспільної прак- тики; 3) потенціал поповнення людсько- го капіталу інноваційного розвитку (чисельність студентів ВНЗ ІІІ—ІV рів- нів акредитації). Стосовно другої ресурсної скла- дової інноваційного потенціалу — ін- вестиційної підтримки його науково- дослідницької функції, то вона обумов- люється пріоритетною роллю науки у процесах змін сучасної економіки, що у концепціях інноваційної економіки зазвичай розглядається як першоос- нова такого розвитку. Причому, як за- свідчують численні дослідження, «про- філь» науково-дослідницької функції інноваційного потенціалу визначаєть- ся переважно національними фактора- ми та джерелами фінансування. У цьому контексті слід зазначити, що відповідно до системної концеп- ції, яка запропонована Б.А. Маліць- ким [20], науково-технічний потенціал трактується як особлива продуктивна сила суспільства, як база знання, що розвивається, та один із провідних фак- торів духовного відтворення. Розгляд науково-технічного потенціалу з таких системно-функціональних позицій доз- воляє підійти більш об’єктивно та кон- структивно до дослідження методоло- гічних і методичних проблем його роз- витку й функціонування у складі інших потенціалів суспільства, у силу чого В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 332 об’єктивно виникає й закономірність зміни провідної ролі науки у відтворю- вальному процесі. Саме зі зростанням ролі науки пов’язане стійке зростання економіки. Якщо критичне значення наукоємності ВВП ≤ 0,9%, наука про- являє себе в основному як затратна галузь народного господарства. І лише після нарощування наукоємності ВВП > 0,9% можлива реалізація економічної функції науки, отримання економічної віддачі від інвестицій у цю галузь. Таким чином, доцільно, щоб друга ресурсна складова інноваційного по- тенціалу — інвестиційна підтримка ре- алізації науково-дослідницької функ- ції інноваційного потенціалу — врахо- вувала: 1) джерела фінансування (бюджетні кошти, власні кошти науко-дослідних установ, кошти замовників підпри- ємств та організацій країни, кошти бюджету території та інші джерела); 2) середньорічну вартість основ- них засобів організацій наукової та науково-технічної сфери діяльності; 3) капітальні вкладення установ на- укової та науково-технічної сфери. Щодо результативної складової ін- новаційного потенціалу, то перелік та- ких детермінант логічно обумовлюєть- ся особливостями ролі технологічного потенціалу різного рівня економічних систем у сучасному розвитку іннова- ційної економіки. Тому, з одного боку, детермінан- ти результативності інноваційної ді- яльності обумовлюються результа- тивністю наукового потенціалу, що відтворюється технологічним потен- ціалом, з другого, як вважає Б.А. Ма- ліцький [21], виробничою резуль- тативністю використання наукових результатів — досягнутими виробни- чими результатами, найбільшою мі- рою обумовлених науковими досяг- неннями. Виходячи з того, що технологіч- ний потенціал охоплюється потенці- алами неупредметнених технологій та технологічних інновацій, а виробничі здобутки, які найбільшою мірою обу- мовлені науковими досягненнями, визначаються експортом наукоємної продукції та валовою доданою вартіс- тю галузей переробної промисловості, доцільно результативну складову ін- новаційного потенціалу представити у такий спосіб: 1) потенціалом інтенсивності про- цесу виробництва прикладних знань (потенціалом створення неупредмет- нених технологій [22]): а) витратами [23], пов’язаними з охороною прав на об’єкти промис- лової власності та раціоналізаторські пропозиції; б) чисельністю винахідників, ав- торів промислових зразків та раціона- лізаторських пропозицій; в) поданими заявками на отриман- ня охоронних документів щодо прав на об’єкти промислової власності та раці- оналізаторські пропозиції; 2) виробничою результативністю інноваційної діяльності: рівнем насиченості економічної діяльності інноваційними процесами: обсягом витрат на технологічні іннова- ції [22, с.22; 23, с.91]: а) продуктові; б) процесні; рівнем інноваційності готової продукції, що випускається, та послуг: а) обсягом реалізованої інновацій- ної продукції у країні; б) обсягом інноваційної продукції, реалізованої за межі країни; рівнем наукоємності продукції, що випускається: ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 33 а) валовою доданою вартістю галу- зей переробної промисловості. Таким чином, узагальнення та сис- тематизація методологічних підходів до трактовки сутності інноваційного потенціалу дозволяють визначити го- ловні умови, які мають ним забезпе- чуватись для інноваційного розвитку соціально-економічного середовища. Насамперед мають бути забезпечені можливості для ефективного продуку- вання наукових знань, що розвивають- ся. По-друге, рівень підготовленості соціально-економічного середовища має відповідати адекватному сприй- няттю наукових знань та ефективній їх трансформації у форми, доступні для суспільної практики. По-третє, інвестиційне забезпечення має бути спрямованим на реалізацію економіч- ної функції науки. По-четверте, ре- зультативність інноваційної діяльності має забезпечуватись: а) інтенсивним виробництвом прикладних знань (на- копиченням потенціалу неупредмет- нених технологій) та б) ефективною виробничою результативністю іннова- ційної діяльності. Взаємозв’язки та структурованість показників інноваційного потенціалу Встановлення характеру взаємо- зв’язків між показниками іннова- ційного потенціалу є підґрунтям для визначення їх місця та вагомості в іє- рархічній системі, яку пропонується використовувати при обрахунках ін- тегрального індексу інноваційного по- тенціалу. Аналіз структури взаємозв’язків показників інноваційного потенціалу здійснюється за допомогою авторської матричної моделі побудови орієнтова- ного дендриту досліджуваних чинни- ків та первинного їх угрупування. За- значений метод базується на розвитку ідей та принципів графічного методу класифікації за допомогою максималь- ного діаметра груп В.Плюти [24, с.33]. Вибір методу дендритів для озна- ченого аналізу пояснюється тим, що за допомогою цього методу є можливість вивчати особливості саме структури взаємозв’язків показників. Окрім того, він відносно простий у використанні, достатньо наглядний і ефективний при об’єднанні показників у фактори. Для вивчення структури взаємо- зв’язків показників інноваційного по- тенціалу можна застосовувати й ін ший відомий метод кореляційних плеяд В.П.Терентьєва [25]. Слабкість остан- нього у порівнянні з методом дендритів В.Плюти полягає в тому, що на кожній ітерації цього методу знаходиться показ- ник, який найбільш тісно пов’язаний з одним із двох показників, що розгля- далися на попередній ітерації. У мето- ді В.Плюти на кожній ітерації знахо- диться показник, який найбільш тісно пов’язаний з одним із тих показників, що були виділені на всіх попередніх ітераціях. Окрім того, вже в результаті первинного угрупування показників формуються діючі фактори. Матриця евклідових відстаней, що використовується для побудови орі- єнтованого дендриту чинників інно- ваційного потенціалу та первинного їх угрупування, формується на основі матриці рангових коефіцієнтів коре- ляції Спірмена, розрахованих для цих показників. Застосування рангових коефіцієнтів кореляції обумовлено тим, що первинні статистичні дані, які використовуються у дослідженні, вихо- дять за межі довірчого інтервалу ±3 . Характер структурованості взаємо- зв’язків показників інноваційного по- тенціалу представлено на рисунку. В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 334 Упорядкування показників інноваційного потенціалу у дендриті, побудованому на їх множині. 2005 р. Джерело: авторська розробка. За результатами первинного угру- пування у дендриті показників інно- ваційного потенціалу можна поділити їх насамперед на дві групи. Першу під- множину утворюють ті показники, які у дендриті відособлені (не входять до самостійних локальних їх скупчень). Тому відповідно до принципів фактор- ного аналізу й формування первинно- го угрупування чинників у дендриті, побудованому на їх множині, вони можуть вважатися такими, що відігра- ють самостійну роль у створенні інте- гральної якості інноваційного потен- ціалу. Тобто виступати самостійними факторами його аналізу. Таким чином, в інтегральній характеристиці іннова- ційного потенціалу такі показники до- цільно використовувати з коефіцієн- том ієрархії, рівним одиниці. Друга підмножина показників у дендриті утворює чотири самостій- ні локальні скупчення. Три з них об’єднують по два показники, одне — три. Це такі скупчення показників: (k1,k2), (k3,k4), (d1,d4) та (b1,b2,d2). ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 35 Таблиця 1 Коефіцієнти ієрархії показників, що входять до скупчень у дендриті Перелік показників k1 k2 k3 k4 b1 b2 d2 d1 d4 i 0,677 0,127 0,393 0,990 0,195 1,089 0,768 0,650 0,314 i 0,842 0,158 0,284 0,716 0,095 0,531 0,374 0,674 0,326 Джерело: авторські розрахунки. Таблиця 2 Показники вимірювання та оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища № п/п Показники 1. Людський капітал (кадровий потенціал) інноваційного розвитку (K) 1 1.1. Дослідницький потенціал науки: 2 k1 — чисельність дослідників (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб; 3 k2 — чисельність технічних фахівців, які виконують наукові та науково- технічні роботи (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб. 4 1.2. Науково-прикладний потенціал працівників поза сферою науки: 5 1.2.1. Науковий потенціал суспільної практики (чисельність науковців вищої кваліфікації поза сферою науки): 6 k3 — чисельність докторів наук, які зайняті в економіці поза сферою науки (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб; 7 k4 — чисельність кандидатів наук, які зайняті в економіці поза сферою науки (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб. 8 1.2.2. Потенціал працівників з повною вищою освітою поза сферою науки без наукового потенціалу суспільної практики; 9 k5 — чисельність працівників з повною вищою освітою поза сферою науки без спеціалістів, які мають науковий ступінь (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб. 10 1.3. Потенціал поповнення людського капіталу інноваційного розвитку: 11 k6 — чисельність студентів вищих навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб. 2. Інвестиційна підтримка науково-дослідницької діяльності (F) 12 f1 — обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт з держбюджету (на одного працівника основної діяльності наукових організацій), тис. грн.; 13 f2 — обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт за власні кошти (на одного працівника основної діяльності наукових організацій), тис. грн.; 14 f3 — обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт за кошти замовників підприємств та організацій України (на одного працівника основної діяльності наукових організацій), тис. грн.; 15 f4 — обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт з місцевих бюджетів та інших джерел (на одного працівника основної діяльності наукових організацій), тис. грн.; В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 336 16 f5 — середньорічна вартість основних засобів організацій, що займаються науково-технічною діяльністю (на одного працівника основної діяльності наукових організацій), тис. грн.; 17 f6 — капітальні вкладення організацій, що займаються науково-технічною діяльністю (на одного працівника основної діяльності наукових організацій), тис. грн. 3. Результативність інноваційної діяльності (R) 18 3.1. Потенціал інтенсивності виробництва прикладних знань (потенціал створення неупредметнених технологій (B): 19 b1 — витрати, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності та раціоналізаторські пропозиції (на 10 тис. осіб економічно активного населення), грн.; 20 b2 — чисельність винахідників, авторів промислових зразків та раціоналізаторських пропозицій (на 10 тис. осіб економічно активного населення), осіб; 21 b3 — кількість поданих заявок на отримання охоронних документів на використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій (на 100 тис. осіб економічно активного населення), одиниць. 22 3.2. Виробнича результативність інноваційної діяльності (D) 23 3.2.1. Рівень насиченості економічної діяльності інноваційними процесами: 24 d1 — обсяг витрат на продуктові інновації (на 1 особу економічно активного населення), грн.; 25 d2 — обсяг витрат на процесні інновації (на 1 особу економічно активного населення), грн. 26 3.2.2. Рівень інноваційності готової продукції та послуг: 27 d3 — обсяг реалізованої інноваційної продукції у країні (на 1 особу економічно активного населення), грн.; 28 d4 — обсяг інноваційної продукції, реалізованої за межі країни (на 1 особу економічно активного населення), грн. 29 3.2.3. Рівень наукоємності випущеної продукції: 30 d5 — валова додана вартість галузей переробної промисловості (на 1 особу економічно активного населення), грн. Джерело: розроблено з використанням матеріалів державної статистики України. Закінчення таблиці 2 В інтегральній характеристиці ін- новаційного потенціалу зазначені по- казники доцільно використовувати з урахуванням їх коефіцієнтів ієрархії. Коефіцієнти ієрархії для показни- ків, що входять у скупчення, розра- ховуються на основі модифікованого методу В.Плюти [24, с. 42], який мож- на назвати методом потенціалу сусід- ства. Вибір саме цього методу обумов- лений простотою його застосування, а також тією обставиною, що він, на відміну від інших, дозволяє розрахову- вати коефіцієнти ієрархії як для скуп- чень, до складу яких входять лише два показники, так і для скупчень більшої кількості показників. Суть зазначеного методу розрахун- ку коефіцієнтів ієрархії полягає у тому, що показник має тим більше значення коефіцієнта ієрархії, чим з більшою кількістю показників він межує у ден- дриті (тобто чим більший має потен- ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 37 ціал сусідства) і чим більша сума його відстаней від них. Методика розрахунку коефіцієнтів ієрархії така: 1) для кожного із показників, що входять у скупчення, розраховується сума відстаней від усіх його сусідів: wi = ∑ = h j 1 cij; де cij — відстань і показника, що вхо- дить у скупчення, до j його показника- сусіда; h — число показників-сусідів; 2) розраховується величина: w 0 = ∑ = n i 1 wi; де n — число показників у скупченні; 3) розраховуються коефіцієнти ієрархії для показників, що входять у скупчення: i = wi / w 0 . Коефіцієнти ієрархії для всіх показників, що входять до скупчень у дендриті, представленому на рисунку, зазначені у табл. 1. Таким чином, інтегральну якість інноваційного потенціалу можна охарактеризувати 15 факторами. Ці фактори нижче описуються у контек- сті структури параметрів, представ- лених у табл. 2. Так, для людсько- го капіталу інноваційного розвитку можна виділити чотири фактори. Два показники — дослідники (k1) та тех- нічні фахівці, які виконують наукові та науково-технічні роботи (k2) — утворюють один спільний фактор, який можна ідентифікувати науково- дослідницьким потенціалом сфери науки. При цьому емпірично підтверджу- ється відома властивість у співвідно- шенні між дослідниками та технічни- ми фахівцями: провідна роль належить дослідникам. Підтверджується це зна- ченнями коефіцієнтів ієрархії, з якими входять k1 і k2 у спільний фактор. Так, коефіцієнт ієрархії дослідників скла- дає 0,842, а технічних фахівців — 0,158. Значимість першого показника пере- вищує значимість другого у 5,3 раза. Емпірично об’єднуються в одному факторі й показники k3 та k4 з коефіці- єнтами ієрархії відповідно 0,284 і 0,716. Цей фактор можна назвати науковим потенціалом суспільної практики. Про- відна роль у ньому належить кандидатам наук, які зайняті в економіці. Коефіці- єнт ієрархії показника k4 перевищує ко- ефіцієнт ієрархії показника k3 у 2,5 раза. Самостійні фактори утворюють показники k5 та k6. Перший іденти- фікується з потенціалом працівників з повною вищою освітою поза сферою науки без наукового потенціалу сус- пільної практики, другий — з потенці- алом поповнення людського капіталу інноваційного розвитку. Отже, загальна сума коефіцієнтів ієрархії для показників, що описують людський капітал інноваційного роз- витку, дорівнює чотирьом, що відпо- відає чотирьом факторам. Інвестиційна підтримка науково- дослідницької діяльності охоплюєть- ся шістьома факторами, які обумов- лені шістьома показниками (f1 — f6). Сума їх коефіцієнтів ієрархії дорівнює шести. Результативність інноваційної діяль- ності можна описати п’ятьма фактора- ми. Із восьми досліджуваних показників цієї складової інноваційного потенціалу п’ять утворюють два фактори, а троє є самостійними факторами. Так, перший фактор утворюють два показники (b1 і b2), що характеризують В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 338 потенціал інтенсивності виробництва прикладних знань (потенціал неупред- метнених технологій), та один показник d2, що характеризує насиченість еко- номічної діяльності процесовими тех- нологіями. Скупчення цих показників характеризує такий фактор, як техноло- гічний потенціал, в якому об’єднуються неупредметнені, продуктові та процесо- ві технології. У свою чергу зазначений фактор входить до складу такої компо- ненти інноваційного потенціалу, як ре- зультативність інноваційної діяльності. Провідна роль у факторі технологіч- ного потенціалу належить показникові b2, який характеризує винахідницьку активність. Його коефіцієнт ієрархії (0,531) перевищує відповідні коефіці- єнти ієрархії показника b1 (0,095) у 5,6 раза і показника d2 (0,374) у 1,4 раза. Фактор, який утворюють показ- ник d1, що характеризує насиченість економічної діяльності продуктовими технологіями, спрямованими пере- важно на задоволення потреб попиту, та d4, який характеризує обсяг іннова- ційної продукції, реалізованої за межі країни, можна ідентифікувати потен- ціалом про никнення на нові ринки [23, с.106]. Цей фактор, безперечно, характеризує виробничу результатив- ність інноваційної діяльності. Провідна роль у ньому належить по- казникові d1. Його коефіцієнт ієрархії (0,674) перевищує коефіцієнт ієрархії по- казника d4 (0,326) більше, ніж у 2 рази. Загальна сума коефіцієнтів ієрархії показників, які описують результатив- ність інноваційної діяльності, дорів- нює п’яти. Таким чином, за результатами про- веденого аналізу особливостей струк- турованості взаємозв’язків показників інноваційного потенціалу у дендриті, побудованому на їх множині, мож- на вважати, що інтегральну якість ін- новаційного потенціалу визначають п’ятнадцять факторів із загальною су- мою коефіцієнтів ієрархії 15. Причому всі вони логічно вписуються в запропо- новану конструкцію детермінант інно- ваційного потенціалу і не порушують її. Результат, отриманий з викорис- танням методу дендритів, додатково був перевірений за допомогою класич- ного факторного аналізу. Метою такої перевірки було встановити загальне формальне число факторів, за допомо- гою яких покриваються дисперсії усіх 20 досліджуваних показників іннова- ційного потенціалу. Проведений факторний аналіз під- твердив, що 100% дисперсії досліджу- ваних показників інноваційного по- тенціалу покриваються п’ятнадцятьма факторами. Результати такого аналізу наведено у табл. 3. Характер структурованості взаємо- зв’язків показників інноваційного по- тенціалу у дендриті засвідчує також, що показники, які описують людський капітал інноваційного розвитку (k1 — k6) та результативність інноваційної діяльності (b1 — b3, d1 — d5), мають чітко виражені зони свого локального розташування. Такі властивості структур озна- чених взаємозв’язків показників, як компактне розташування у дендриті та відсутність серед них показників, які належать іншим підмножинам, засвідчують високу корельованість їх між собою, а також те, що застосу- вання кожного із набору показників для характеристики тих компонент інноваційного потенціалу (людський капітал інноваційного розвитку та результативність інноваційної діяль- ності), для яких вони відбиралися, є коректним. ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 39 Т аб ли ця 3 Д ис пе рс ії ф ак то рі в (р яд ок 1 ) т а їх ч ас тк а (в % ) у с ум ар ні й ди сп ер сі ї ( ря до к 2) № п /п Ф а к т о р и F 1 F 2 F 3 F 4 F 5 F 6 F 7 F 8 F 9 F 1 0 F 1 1 F 1 2 F 1 3 F 1 4 F 1 5 1 9 ,2 4 0 2 ,6 5 2 2 ,1 4 0 1 ,1 6 8 0 ,9 5 4 0 ,9 0 9 0 ,6 4 9 0 ,5 1 5 0 ,4 5 5 0 ,3 8 4 0 ,2 7 0 0 ,1 9 2 0 ,1 6 1 0 ,1 0 5 0 ,0 8 6 2 4 6 ,1 9 9 1 3 ,2 6 1 1 0 ,7 0 2 5 ,8 3 8 4 ,7 6 9 4 ,5 4 7 3 ,2 4 6 2 ,5 7 5 2 ,2 7 4 1 ,9 2 0 1 ,3 4 8 0 ,9 5 9 0 ,8 0 6 0 ,5 2 7 0 .4 3 0 Д ж ер ел о: а в т о р с ь к і р о зр а х у н к и . Це означає також, що показники k1 — k6 та b1 — b3, d1 — d5 коректно використовувати як для обчислень ін- тегрального індексу інноваційного по- тенціалу загалом, так й інтегральних індексів його складових — інтеграль- них індексів людського капіталу інно- ваційного розвитку та результативнос- ті інноваційної діяльності. Показники інвестиційної підтрим- ки науково-дослідницької діяльності f1 — f6 не мають у дендриті чітко вира- женого свого компактного локального розташування, не утворюють жодного фактора як між собою, так і з підмно- жинами показників людського капіта- лу інноваційного розвитку та результа- тивності інноваційної діяльності. Для них характерна слабка корельованість між собою та дещо сильніша з показ- никами інших компонент інновацій- ного потенціалу. Так, середній коефіцієнт кореляції зазначеної групи показників між со- бою за абсолютним значенням складає 0,296; з показниками людського капі- талу інноваційного розвитку — 0,338; з показниками результативності іннова- ційної діяльності — 0,302. Означені се- редні величини коефіцієнтів кореляції статистично не значимі. Хоча означені середні величини коефіцієнтів кореляції статистично не значимі, серед них є статистично значи- мі — між показниками f1, f2 — —0,402; f1, f3 — —0,429; f4, f5 — 0,496. Зазначена обставина й обумовила їх поділ на дві підгрупи у дендриті на рисунку. З них одна (f1, f2, f3) більшою мірою корелює з показниками людського капіталу ін- новаційного розвитку, друга (f4, f5) — з показниками результативності іннова- ційної діяльності. Показник f6 немає статистично зна- чимого кореляційного зв’язку ні з по- В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 340 казниками f1, f2, f3, ні з показниками f4, f5. Проте він має в середньому статис- тично значимий кореляційний зв’язок (0,391) з показниками людського капі- талу інноваційного розвитку. Зазначена обставина, а також те, що за результатами факторного аналізу f6 так само, як і f1, f2, f3, має коефіцієнт ієрархії, рівний одиниці, дозволяють об’єднати їх в одну підгрупу показни- ків інвестиційної підтримки науково- дослідницької діяльності. Означену підгрупу показників об’єднує тісний зв’язок з показниками людського ка- піталу інноваційного розвитку, що знайшло відображення у дендриті на рисунку. Таким чином, всю сукупність по- казників інвестиційної підтримки нау- ко во-дослідницької діяльності мож на поділити на дві підмножини. Одна (f1, f2, f3, f6) більшою мірою корелює з по- казниками людського капіталу (0,357), друга (f4, f5) — з показниками резуль- тативності інноваційної діяльності (0,363). Тому за методологією кореля- ційного аналізу групу показників f1 — f6 у даному дослідженні теж можна вважати самостійною при визначенні інтегральної якості інноваційного по- тенціалу. Виявлені особливості структурова- ності взаємозв’язків показників інвес- тиційної підтримки науково-дослід- ницької діяльності засвідчують, що ця складова інноваційного потенціалу потребує більш поглибленого вивчен- ня й аналізу, незважаючи на існування достатньо широкого спектру дослі- джень з проблем впливу фінансування науково-дослідницької діяльності на її ефективність. Загалом характер взаємозв’язків між компонентами інноваційного по- тенціалу представлений у табл. 4. Дані табл. 4 засвідчують, що озна- чені особливості характеру структу- рованості взаємозв’язків показників інноваційного потенціалу в цілому відповідають методології факторного аналізу. Узагальнюючи проведений ко- реляційний аналіз структурованості взаємозв’язків 20 показників інно- ваційного потенціалу, можна вважа- ти, що він підтвердив наявність серед них трьох самостійних груп k1 — k6, f1 — f6 та b1 — b3, d1 — d5, які можуть використовуватись для обрахунків інтегральних індексів інноваційного потенціалу в цілому та кожної із трьох його компонент окремо. Означене дає можливість ви- значити узагальнений характер взаємозв’язків між трьома складови- ми інноваційного потенціалу на осно- ві розрахованих їх інтегральних індек- сів, тобто на першому структурному рівні узагальнення. Так, дані табл. 5 засвідчують, що, по-перше, існує статистично значи- мий позитивний кореляційний зв’я зок між інтегральним індексом людського капіталу інноваційного розвитку (U k ) та інтегральним індексом результатив- ності інноваційної діяль ності (U r ). По- друге, знову ж таки існує позитивний статистично значимий кореляційний зв’язок між інтегральним індексом інвестиційної підтримки науково-до- слідницької діяльності (U f ) та інте- гральним індексом результативності інноваційної діяльності. По-третє, відсутній статистично значимий коре- ляційний зв’язок між інтегральним ін- дексом людського капіталу інновацій- ного розвитку та інтегральним індек- сом інвестиційної підтримки науково- дослідницької діяльності. При цьому результативність інноваційної діяль- ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 41 ності більшою мірою корелює з люд- ським капіталом інноваційного розви- тку, ніж з інвестиційною підтримкою науково-дослідницької діяльності. У цьому контексті важливого зна- чення набувають дослідження, які б роз- кривали характер співвідношення впли- ву як людського капіталу інноваційного розвитку, так і фінансового забезпечен- ня науково-дослідницької діяльності на інноваційну результативність. Означені характерні властивості наявні як для даних, розрахованих без врахування коефіцієнтів ієрархії пер- винних досліджуваних показників, так із врахуванням останніх. Узагальнений характер корельова- ності інтегральних індексів складових інноваційного потенціалу, власне, під- тверджує ту ж закономірність, що про- стежується і між його окремими показ- никами (табл. 6). Зокрема, середні зна- чення коефіцієнтів кореляції показників потенціалу інтенсивності виробництва прикладних знань (потенціалу створен- ня неупредметнених технологій (B)) у цій таблиці пояснюють, власне, характер їх розташування у дендриті на рисунку. Загалом властивості кореляційних співвідношень між компонентами ін- новаційного потенціалу узгоджуються з теоретичними та методологічними положеннями пропонованої концепції вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу. Слід також звернути увагу на ту обставину, що початковий набір із 20 показників і отримані п’ятнадцять ре- зультативних факторів не мають різких диспропорцій у розподілі між трьома його складовими: між кількістю по- казників (факторів), що характеризу- ють людський капітал інноваційно- го розвитку, інвестиційну підтримку науково-дослідницької діяльності та результативність інноваційної діяль- ності. Для аналітично визначених по- казників, які належать до зазначених складових, співвідношення складає: 6 : 6 : 8. Для факторів: 4 : 6 : 5. Проте для коректного визначення співвідношень між складовими інно- ваційного потенціалу на основі їх інте- гральних індексів останні зважуються коефіцієнтами, що враховують різну кількість в них факторів. Для інтегрального індексу інвес- тиційної підтримки науково-дослід- ницької діяльності застосовується ко- ефіцієнт корегування — 2U f /3; для ін- тегрального індексу результативності інноваційної діяльності — 0,8U r . Таблиця 4 Особливості взаємозв’язків компонент інноваційного потенціалу (середні значення евклідових відстаней) Компоненти інноваційного потенціалу людський капітал інноваційного розвитку, K інвестиційна підтримка науково- дослідницької діяльності, F результативність інноваційної діяльності, Rf1, f2, f3, f6 f4, f5 K 0,328 0,643 0,702 0,553 F f1, f2, f3, f6 0,692 0,738 0,729 f4, f5 0,504 0,637 R 0,437 Джерело: авторські розрахунки. В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 342 Розрахунки корегованих інтеграль- них індексів складових інноваційного потенціалу наведено в табл. 7. Методика розрахунку даних табл. 7 така. 1. Формується початкова матриця вхідних даних за матеріалами держав- ної статистики, де стовпці ідентифіку- ються показниками інноваційного по- тенціалу: k1—k6, f1—f6, b1—b3, d1—d5, а рядки — регіональними економіками національної економічної системи. 2. Нормуються вхідні дані почат- кової матриці середньоквадратични- ми відхиленнями, розрахованими для кожного із її стовпців. 3. Ставляться кожному із показ- ників інноваційного потенціалу у від- повідність вагові коефіцієнти i. Для показників k1—k4, b1, b2, d1, d2, d4 використовуються вагові коефіцієнти із табл. 1. Для показників k5, k6, f1—f6, b3, d3, d5 — вагові коефіцієнти беруть- ся рівними одиниці. 4. Розрахунки інтегрального ін- дексу рівня інноваційного потенціалу здійснюються на основі нормованих вхідних даних початкової матриці та вагових коефіцієнтів показників інно- ваційного потенціалу. 5. Розраховується інтегральний ін- декс рівня людського капіталу іннова- ційного розвитку регіону: U k = ∑ ki i , i = 1, 2,…,6; k = U k . Таблиця 5 Корельованість інтегральних індексів складових інноваційного потенціалу Складові інноваційного потенціалу Інтегральні індекси складових інноваційного потенціалу з врахуванням коефіцієнтів ієрархії первинних показників без врахування коефіцієнтів ієрархії первинних показників U k U f U r U k U f U r Людський капітал інноваційного розв., U k 1 0,319 0,615 1 0,350 0,623 Інвестиц. підтримка н.-досл. діяльності, U f 1 0,553 1 0,531 Результативність інновац. діяльності, U r 1 1 Джерело: авторські розрахунки. Таблиця 6 Особливості взаємозв’язків показників результативності інноваційної діяльності з по- казниками людського капіталу інноваційного розвитку та інвестиційної підтримки науково-дослідницької діяльності (середні величини абсолютних значень коефіцієнтів кореляції) Показники Показники результативності інноваційної діяльності, R b1 b2 b3 d1 d2 d3 d4 d5 людського капіталу інноваційного розвитку, K 0,489 0,613 0,670 0,287 0,416 0,368 0,335 0,397 інвестиційної підтримки науково-дослідницької діяльності, F 0,266 0,385 0,352 0,199 0,350 0,362 0,235 0,263 Джерело: авторські розрахунки. ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 43 Таблиця 7 Інтегральні індекси інноваційного потенціалу та його складових, 2005 р. Країна, регіони Л ю дс ьк ий к ап іт ал ін но в. ро зв ит ку , U k U k, р ан г Ін ве ст иц ій на п ід тр им ка на ук ов о- до сл ід ни ць ко ї ді ял ьн ос ті , 2 U f/3 2U f/3 , р ан г Р ез ул ьт ат ив ні ст ь ін но ва ці йн ої д ія ль но ст і, 0, 8U r 0, 8U r, р ан г Ін те гр ал ьн ий ін де кс ін но ва ці йн ог о по те нц іа лу , , р ан г Р ег іо на ль ні н ау ко ві ц ен тр и Україна 9,18 7,07 5,89 22,14 АР Крим 6,53 18 8,17 3 3,34 12 18,04 11 РНЦ Вінницька область 6,42 20 4,89 17 2,92 17 14,24 20 Волинська 6,74 17 3,69 25 2,19 22 12,63 24 Дніпропетровська 10,00 5 7,00 7 9,32 4 26,33 4 РНЦ Донецька 7,97 10 6,84 8 11,55 2 26,37 3 РНЦ Житомирська 5,49 26 4,81 18 1,97 25 12,27 26 Закарпатська 4,98 27 3,15 27 1,19 27 9,33 27 Запорізька 8,83 8 6,37 12 8,23 5 23,43 5 Івано-Франківська 8,01 9 6,33 13 3,66 11 17,99 12 Київська 5,57 25 6,82 9 2,79 18 15,19 18 Кіровоградська 5,88 24 7,01 6 2,77 19 15,66 16 Луганська 7,00 15 4,20 23 6,55 6 17,74 13 Львівська 10,46 3 5,02 16 3,09 15 18,56 10 РНЦ Миколаївська 7,12 14 9,40 1 5,21 8 21,74 6 Одеська 10,08 4 6,75 10 4,25 10 21,07 8 РНЦ Полтавська 7,94 11 6,11 15 5,72 7 19,78 9 Рівненська 7,41 13 3,30 26 1,91 26 12,62 25 Сумська 7,84 12 3,86 24 4,34 9 16,04 14 Тернопільська 8,96 7 4,22 22 2,02 24 15,21 17 Харківська 14,86 2 7,29 5 9,71 3 31,87 2 РНЦ Херсонська 6,26 22 4,56 19 2,64 20 13,46 23 Хмельницька 6,27 21 6,25 14 2,13 23 14,65 19 Черкаська 6,44 19 4,24 21 3,25 14 13,94 21 Чернівецька 6,86 16 4,43 20 2,41 21 13,71 22 Чернігівська 6,04 23 6,59 11 3,33 13 15,97 15 м.Київ 24,48 1 8,01 4 13,03 1 45,52 1 м.Севастополь 9,74 6 8,49 2 2,99 16 21,23 7 Джерело: розраховано автором. В.М. Головатюк Science and Science of Science, 2010, № 344 6. Інтегральний індекс інвести- ційної підтримки науково-дослідної діяль ності: U f = ∑ fi i , i = 1, 2,…,6; f = 2/3U f . 7. Інтегральний індекс інтенсив- ності виробництва прикладних знань (потенціалу створення неупредметне- них технологій): U b = ∑ bi i , i = 1, 2,3; 8. Інтегральний індекс виробничої результативності інноваційної діяль- ності: U d = ∑ di i , i = 1, 2,…,5; 9. Інтегральний індекс результа- тивності інноваційної діяльності: U r = U b + U d ; r = 0,8 U r . 10. Підсумковий інтегральний ін- декс рівня інноваційного потенціалу: = k + f + r . Згідно з даними табл. 7 можна кла- сифікувати регіональні економіки за рівнем їх інноваційної привабливості. Найбільш інноваційно привабли- вими регіонами можна вважати: м.Київ (інтегральний індекс інноваційного потенціалу = 45,52), Харківську ( = 31,87), Донецьку ( = 26,37), Дніпро- петровську ( = 26,33) та Запорізьку ( = 23,43) області. До найменш інноваційно прива- бливих регіонів можна віднести За- карпатську ( = 9,33), Житомирську ( = 12,27), Рівненську ( = 12,62), Волинську ( = 12,63), Херсонську ( = 13,46) та Чернівецьку ( = 13,71) області. Отже, характерною ознакою ін- новаційного потенціалу національної економічної системи є його зменшен- ня в географічному просторі із східних областей до західних. Таким чином, характер особливос- тей взаємозв’язків та структурованості детермінант інноваційного потенціалу в запропонованій авторській концепції засвідчує правомірність і коректність їх використання для вимірювання й оцін- ки інтегральних якостей інноваційно- го потенціалу загалом і його складових зокрема як регіональних економік, так і економічної системи країни в цілому. Висновки Прийняття нещодавно Розпоря- дженням Кабінету Міністрів України (№ 680-р від 17.06.2009 р.) Концепції розвитку національної інноваційної системи ставить завдання всебічної ін- тенсифікації соціально-економічних процесів, що сприяють зростанню економіки, її інноваційної сприятли- вості. Одним із напрямів вирішення цієї проблеми може стати запрова- дження системного моніторингового аналізу динаміки інноваційного по- тенціалу у контексті ефективної його взаємодії з іншими потенціалами соціально-економічного середовища. Запропонована концепція моделі ви- мірювання та оцінювання іннова- ційного потенціалу саме сприятиме розробці практичних механізмів стра- тегії поліпшення зазначеної взаємо- дії, створюючи тим самим умови для вирішення одного із найважливіших стратегічних завдань інвестиційно- інноваційної політики української держави — формування якісно нового соціально-економічного середовища інноваційно-інвестиційного розвитку. 1. Головатюк В.М. Теоретико-методичні аспекти вимірювання інноваційного потенціалу / Головатюк В.М., Соловйов В.П. // Проблеми науки. — 2008. — № 11. — С. 17—24. ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ Й ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ... Наука та наукознавство, 2010, № 3 45 2. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 13. — Ст. 2. 3. Беккер Г.С. Економічний погляд на життя. Нобелівська лекція, 9 грудня, 1992 р. [Електронний ресурс] / Беккер С.Г. — Режим доступу: http://nobel.org.ua/ . 4. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий / Коулмен Дж. // Обществен- ные науки и современность. — 2001. — № 3. — С. 125—126. 5. Радаев В.В. Понятие капитала, формы капиталов и их конвертация / Радаев В.В. // Экономическая социология. — 2002. — Т. 3, № 4. — С. 25—26. 6. Соболева И.В. Парадоксы измерения человеческого капитала: Научный доклад Соболева И.В. — М.: Ин-т экономики РАН, 2009. — 50 с. 7. Инновационный потенциал: современное состояние и перспективы развития : мо- нография / В.Г.Матвейкин, С.И.Дворецкий, Л.В.Минько, В.П.Таров, Л.Н.Чайникова, О.И.Летунова. — М.: Изд-во «Машиностроение — 1», 2007. — Раздел 1.1. 8. Макаров В.Л. Экономика знаний: уроки для России / Макаров В.Л. // Вестн. Рос. академии наук. — 2003. — Т. 73, № 5 — С. 450—456. 9. Мокир Дж. Общество знания: теоретические и исторические основы / Мокир Дж. // Эконом. вестн. Ростовского гос. ун-та. — 2004. — Т. 2, № 1. — С. 10—37. 10. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. — К.: Наук. думка, 1988. — С 23, 59. 11. Налимов В.В. Наукометрия. Изучение развития науки как информационного процесса / Налимов В.В., Мульченко З.М.. — М.: Наука, 1969. — 192 с. 12. Штер Н. Мир из знания / Штер Н. // Социол. журн. — 2002. — № 2. — С. 31. 13. Друкер П. Посткапиталистическое общество / Друкер П. // Новая постиндустри- альная волна на Западе: антология / [под ред. В.Л.Иноземцева]. — М.: Academia, 1999. 14. Шульгина И.В. Оценка влияния науки на экономический рост: новые подходы / Шульгина И.В. // Науковедение и новые тенденции в развитии российской науки / [под ред. А.Г.Аллахвердяна, Н.Н.Семеновой, А.В.Юревича]. — М.: Логос, 2005. — С. 119. 15. Новиков А.М. О роли науки в современном обществе / Новиков А.М. // Россия ХХI. — 2006. — № 2. — С. 172—182. 16. Радіонова І. Економічне зростання з участю людського капіталу / Радіонова І. // Економіка України. — 2009. — № 1. — С. 19—30. 17. Нуреев Р.М. Развитие человеческого капитала как реальная альтернатива сырье- вой специализации страны / Нуреев Р.М. // Эконом. вестн. Ростовского гос. ун-та. — 2007. —Т. 5, № 3. — С. 122. 18. Близнюк В.В. Людський капітал як фактор економічного розвитку (еволюція методологічних підходів та сучасність) / Близнюк В.В. // Економіка і прогнозування. — 2005. — № 2. — С. 64—78. 19. Біла книга. Інтелектуальна власність в інноваційній економіці України / Г.О.Андрощук, О.В.Дем’яненко, І.Б.Жиляєв, Л.В.Сахарова, В.І.Полохало, С.В.Таран (упорядкування). — К.: Парламентське вид-во, 2008. — С. 414. 20. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство / Маліцький Б.А.. — К.: Фенікс, 2007. — С. 420. 21. Малицкий Б.А. Теоретико-методическое обоснование формирования качествен- но нового научного потенциала страны: дис. ... доктора экон. наук / Малицкий Б.А. — К., 1988. — С. 109. 22. Голиченко О.Г. Инновационная система России: перспективы развития [Элек- тронный ресурс] / Голиченко О.Г. // Управление инновациями и стратегия инноваци- онного развития России: Сб. науч. трудов; под ред. Р.М.Нижегородцева. — М.: Доброе слово, 2007. — С. 37. — Режим доступа: http://www.econ.asu.ru/lib/sborn/misidr2007/sod. html . Science and Science of Science, 2010, № 346 23. Керівництво Осло. Рекомендації щодо збору та аналізу даних стосовно інновацій. — 3-тє вид. / [пер. з англ. та наук. ред. Андрощука Г.О. ]. — К.: УкрІНТЕІ, 2009. 24. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях: Методы таксономии и факторного анализа / Плюта В.; [Пер. с пол. В.В.Иванова; науч. ред. В.М.Жуковской]. — М., 1980. — 152 с. 25. Аркадьев А.Г. Обучение машины классификации объектов / Аркадьев А.Г., Бра- верман Э.М.. — М.: Наука, 1971. — С. 173. Одержано 22.09.2010 В.М.Головатюк Проблемы измерения и оценки инновационного потенциала социально-экономической среды Предложена авторская концепция измерения и оценки инновационного потенциала социально- экономической среды, которая базируется на теоретических и методологических подходах к оценке эф- фективности научно-технического потенциала в контексте экономики знаний, наработанных киевской школой науковедения. Исследуются особенности взаимосвязей и структурированности показателей, ис- пользуемых для измерения и оценки инновационного потенциала. © Л.С. Лобанова, 2010 Л.С.Лобанова Ведущая роль Национальной академии наук Украины в системе подготовки научных кадров высшей квалификации В статье представлены результаты исследования современной системы подготовки научных и научно-педагогических кадров высшей квалификации в Украине, дана оценка качественного уровня развития аспирантур и докторантур в разных секторах науки, сформулированы системные проблемы, обусловленные сложной социальной и экономической ситуацией в научно-технологической сфере страны, отражена ведущая роль Национальной академии наук Украины в национальной системе подготовки научных и научно-педагогических кадров. В начале третьего тысячелетия, когда самым важным активом разви- тия экономики становятся интеллект, информация и знание, украинское об- щество приобретает все более когни- тивный характер и все больше зависит от качества образования и его между- народной открытости. В Украине, как и во многих европейских странах, в последнее десятилетие совершенство- вание организации системы подготов- ки научных и научно-педагогических кадров становится особенно актуаль- ным, так как украинское научное и научно-педагогическое сообщество уже осознает себя частью общеевро- пейского научного сообщества в ши- роком смысле, выходящем за полити- ческие и идеологические рамки. Украина позиционируется в меж- дународном научном пространстве как страна с признанными в мире науч-

Проблеми вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу соціально-економічного середовища

Institution

Ähnliche Einträge