Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України

Розглянуто концептуальні засади нової Державної програми, що пропонується для розробки та затвердження. Програма спрямована на вирішення проблем енергетичної ефективності економіки України та посилення ролі питань енергозбереження в країні як продовження діючою Комплексної програми енергозбереження...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Authors:	Кулик, М.М., Гнідий, М.В., Білодід, В.Д.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут загальної енергетики НАН України 2007
Subjects:	Системні дослідження та комплексні проблеми энергетики
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3085
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України / М.М. Кулик, М.В. Гнідий, В.Д. Білодід // Пробл. заг. енергетики. — 2007. — № 15. — С. 7-16. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3085
record_format	dspace
spelling	Кулик, М.М. Гнідий, М.В. Білодід, В.Д. 2009-06-22T15:44:47Z 2009-06-22T15:44:47Z 2007 Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України / М.М. Кулик, М.В. Гнідий, В.Д. Білодід // Пробл. заг. енергетики. — 2007. — № 15. — С. 7-16. — укp. 1562-8965 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3085 621.482 Розглянуто концептуальні засади нової Державної програми, що пропонується для розробки та затвердження. Програма спрямована на вирішення проблем енергетичної ефективності економіки України та посилення ролі питань енергозбереження в країні як продовження діючою Комплексної програми енергозбереження України до 2010 року, виконання якої на сьогодні практично заблоковано. uk Інститут загальної енергетики НАН України Системні дослідження та комплексні проблеми энергетики Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України
spellingShingle	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України Кулик, М.М. Гнідий, М.В. Білодід, В.Д. Системні дослідження та комплексні проблеми энергетики
title_short	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України
title_full	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України
title_fullStr	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України
title_full_unstemmed	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України
title_sort	основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці україни
author	Кулик, М.М. Гнідий, М.В. Білодід, В.Д.
author_facet	Кулик, М.М. Гнідий, М.В. Білодід, В.Д.
topic	Системні дослідження та комплексні проблеми энергетики
topic_facet	Системні дослідження та комплексні проблеми энергетики
publishDate	2007
language	Ukrainian
publisher	Інститут загальної енергетики НАН України
format	Article
description	Розглянуто концептуальні засади нової Державної програми, що пропонується для розробки та затвердження. Програма спрямована на вирішення проблем енергетичної ефективності економіки України та посилення ролі питань енергозбереження в країні як продовження діючою Комплексної програми енергозбереження України до 2010 року, виконання якої на сьогодні практично заблоковано.
issn	1562-8965
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3085
citation_txt	Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України / М.М. Кулик, М.В. Гнідий, В.Д. Білодід // Пробл. заг. енергетики. — 2007. — № 15. — С. 7-16. — укp.
work_keys_str_mv	AT kulikmm osnovipolítikipídviŝennâenergetičnoíefektivnostítagolovnízahodizenergozberežennâvekonomícíukraíni AT gnídiimv osnovipolítikipídviŝennâenergetičnoíefektivnostítagolovnízahodizenergozberežennâvekonomícíukraíni AT bílodídvd osnovipolítikipídviŝennâenergetičnoíefektivnostítagolovnízahodizenergozberežennâvekonomícíukraíni
first_indexed	2025-11-25T08:33:49Z
last_indexed	2025-11-25T08:33:49Z
_version_	1850508000136003584
fulltext	ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 7 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ ОСНОВИ ПОЛІТИКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ГОЛОВНІ ЗАХОДИ З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ УДК 621.482 М.М. КУЛИК, академік НАН України, В.Д. БІЛОДІД, канд. техн. наук, М.В. ГНІДИЙ, канд. екон. наук (Інститут загальної енергетики НАН України, м. Київ) Розглянуто концептуальні засади нової державної програми, що пропонується для розробки та затвердження. Програму спрямовано на вирішення проблем енергетичної ефективності економіки України та посилення ролі питань енергозбереження в країні як продовження діючої Комплексної державної програми енергозбереження України. Досвід розробки та реалізації Комплексної державної програми енергозбереження України (далі КДПЕУ)1 показує необхідність принципово нових підходів до змісту та умов реалізації нових програм у цьому напрямі. Такі "косметичні" захо- ди, як уточнення показників КДПЕУ, здійснені 2000 року, окремі заходи із залучення інвестицій в реалізацію енергозберігаючих проектів, фраг- ментарні зусилля з організації процесу супровод- ження КДПЕУ, епізодичні виділення коштів на реалізацію міжгалузевих заходів тощо, не приве- ли до очікуваної активізації процесів енергозбе- реження в країні та не забезпечили досягнення мети КДПЕУ. Діюча КДПЕУ створювалась за галузевим принципом і, по суті, скоординована лише на ви- щому рівні керівництва галуззю. Вона не є ком- плексною, як це зазначено в її назві, бо керівниц- тво галузей не подавало та не узгоджувало (ініці- ативно запропоновані розробниками енергозбе- рігаючі заходи по всьому комплексу) існуючих та нових напрямів енергозаощдження. Якщо, нап- риклад, взяти електроенергетичну галузь, то, як видно з включених до КДПЕУ лише восьми за- ходів, про комплексність не може і йтися. За іні- ціативою розробників КДПЕУ, тодішньому Мі- ністерству енергетики та електрифікації пропо- нувалось включити до неї ще низку заходів, спря- мованих на реконструкцію енергоблоків ТЕС, у т.ч. розробку та реалізацію пілотних парогазових ТЕС, але всі запропоновані прогресивні заходи було відхилено без жодних пояснень. На сьогодні є очевидним, що закладені в КДПЕУ загальні напрями енергозбереження, не- обхідні для формування ефективної енергозбері- гаючої політики країни, практично відокремлені від процесів підвищення ефективності викорис- тання паливно-енергетичних ресурсів та енерго- заощадження на місцях (підприємство, місто, ре- гіон тощо). Тобто необхідно, окрім основних нап- рямів енергозберігаючої політики держави, пе- редбачити конкретні, з певною мірою узагальнен- ня, заходи та механізми, які б стимулювали та регламентували процеси науково-технологічного прогресу та впровадження заходів заощадження енергії в регіонах і на підприємствах. Таким чином, нова державна програма має стати функціональною, з визначенням кінцевої мети її реалізації та встановленням правил, що стануть механізмом її дії. При цьому не виключа- ється галузевий принцип формування окремих блоків. Але вони мають стати підпрограмами до державної програми і повинні розроблятися га- лузями як обов'язковий захід її реалізації. Крім галузевих програм мають бути розроблені регіо- нальні, міські, селищні програми та програми підприємств. Результати розробки Енергетичної стратегії України на період до 2030 року2 показали, що підвищення ефективності використання палив- но-енергетичних ресурсів та реалізація заходів з енергозбереження може бути основним чинни- ком підвищення ефективності функціонування як паливно-енергетичного комплексу України, так і всієї економіки. Саме науково-технологіч- ний прогрес у виробництвах усіх без винятку продуктів, у т.ч. і в галузях паливно-енергетич- ного комплексу (поряд із реалізацією енергозбе- рігаючих заходів у визначених масштабах) сприятиме зниженню рівнів питомого енерго- споживання і дозволить формувати макропоказ- ники енергетичної ефективності, співставні зі світовими. Сучасний стан енергоефективності та аналіз результатів виконання КДПЕУ Необхідним етапом для розробки концепції нової державної програми є аналіз основних тен- 1 Комплексна державна програма енергозбереження України – Київ: 1996. – 220 с. (схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 1997 р. №148 "Про Комплексну державну програму енергозбереження України"). 2 Енергетична стратегія України на період до 2030 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. №145-р). денцій та показників використання енергетичних ресурсів, що склалася на сьогодні. Економічна криза 90-х років минулого століт- тя суттєво погіршила ефективність використан- ня паливно-енергетичних ресурсів в Україні. У 2000 р. порівняно з 1990 р. виробництво валово- го внутрішнього продукту (ВВП) становило 41,4%, а споживання паливно-енергетичних ре- сурсів – 54,3%. Внаслідок відставання темпів скорочення споживання енергоресурсів від тем- пів зменшення виробництва ВВП енергоємність останнього зросла в 2000 р. порівняно з 1990 р. на 31,2%. Найбільш неефективне використання енергетичних ресурсів було зафіксовано у 1997 р., коли на одиницю ВВП їх було витрачено в 1,5 рази більше, ніж у 1990 р. Починаючи з 1999 р., приріст ВВП України забезпечується із одночас- ним скороченням питомих витрат палива та енергії на його виробництво відносно поперед- нього року. Обсяг ВВП країни у 2000 р. становив 292,78 млрд. грн., а у 2005 р. – 413,9 млрд. грн. (ці- ни 2005 р.), тобто збільшився на 41%. Споживання первинних енергоресурсів зросло з 191,7 млн. т у.п. у 2000 р. до 200,6 млн. т у.п. у 2005 р., або на 4,6%3. За період з 2000 по 2005 рр. споживання при- родного газу зросло на 6,1%, з 68,4 до 72,6 млрд. м3, нафти (включаючи газовий конденсат) – на 104,3%, з 9,4 до 19,2 млн. т, електроенергії – на 5,5%, з 167,6 до 176,9 млрд. кВт·год при скороченні спо- живання вугілля на 12,9%, з 68,4 до 59,6 млн. т. При зменшенні енергоємності ВВП за цей пе- ріод на 26,1% (з 0,655 до 0,484 кг у.п./грн.) його газоємність зменшилась на 26,7% (з 0,233 до 0,171 м3/грн.), вуглеємність – на 35,6% (з 0,233 до 0,150 кг/грн.), електроємність – на 26,8% (з 0,571 до 0,418 кВт·год/грн.), а нафтоємність зросла на 41,1% (з 0,032 до 0,045 кг/грн.). Підвищення ефективності використання па- ливно-енергетичних ресурсів у 2005 р. порівняно з 2000 р. забезпечило заощадження енергетичних ресурсів у розмірі 72,6 млн. т у.п. Порівняння рівнів енергоефективності між різними країнами світу прийнято проводити за показниками енергоємності ВВП в одиницях нафтового еквіваленту (н.е.), віднесеного до до- лару США ($ US) з урахуванням показника па- ритету купівельної спроможності долару до на- ціональної валюти (ПКС). За останніми даними Міжнародного енергетичного агентства4, у 2004 р. енергоємність ВВП в Україні становила 0,5 кг н.е./$ (у дол. США 2000 року). Слід зазна- чити, що при середньому значенні цього показни- ка для світової економіки 0,21 кг н.е./$ його вели- чина для окремих країн становила: Данія – 0,13 кг н.е./$; Великобританія – 0,14; Німеччина, Японія, Франція – 0,16; США – 0,22; Польща – 0,22; Російська Федерація – 0,49 кг н.е./$. Необ- хідно підкреслити також, що в цих показниках не враховано фактор "тіньової" економіки, рівень якої в Україні, за різними оцінками, становить від 40 до 60%. Коректне врахування "тіньового" сек- тору економіки призведе до суттєвого покращан- ня показників енергетичної ефективності для Ук- раїни. Але навіть при цьому її відставання від промислово розвинених країн зі схожою структу- рою економіки буде значним. Результати аналізу ефективності використан- ня паливно-енергетичних ресурсів у галузях еко- номіки України показали, що існуючі структурні пропорції в економіці не сприяють процесу під- вищення енергоефективності. В структурі пали- воспоживання суттєво зросла частка важкої про- мисловості (найбільш енергоємної галузі еконо- міки) – з 76,1% у 1990 р. до 83,5% у 2000 р. і до 81,8% у 2005 р. При скороченні споживання елек- троенергії з 270,0 млрд. кВт·год у 1990 р. до 167,6 та 176,9 млрд. кВт·год, відповідно у 2000 і 2005 рр. (на 37,9 і 34,2%) втрати електричної енергії в мережах загального користування зросли з 21,9 млрд. кВт·год до 31,2 та 24,8 млрд. кВт·год, відповідно до років (на 42,5 і 13,2%). Це зумови- ло зростання частки втрат електроенергії в струк- турі електроспоживання з 8,1% у 1990 р. до 18,6% у 2000 р. і до 14,2% у 2005 р. Рівень ефективності енерговикористання є од- ним із основних факторів, що впливають на стан економіки країни. Хоча про актуальність енер- гозбереження на державному рівні йшлося ще на початку 80-х років, певні кроки в напрямі дер- жавної політики енергозбереження було зробле- но лише 1994 року з прийняттям Закону України "Про енергозбереження" та створенням Держав- ного комітету з питань енергозбереження. Розроблена у 1996 р. КДПЕУ дозволила аргу- ментовано на той час визначити основні поло- 8 ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ 3 Статистичний щорічник України за 2005 рік. – Київ: Видавництво "Консультант", 2006. – 576 с. (Деякі статистичні дані для 2005 року відрізняються від даних, що приведені в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, оскільки на час завершення роботи над Енергетичною стратегією її розробники використовували попередні статистичні дані, не підтверджені статистичною звітністю). 4 Key World Energy Statistics. – ІЕА, 2006. – 82 р. ження державної політики енергозбереження, які в подальшому збереглися без значних змін та врахування нових внутрішніх соціально-еконо- мічних і міжнародних економічних реалій. Фінансування енергозберігаючих заходів здійснювалось переважно з двох джерел: з дер- жавного бюджету через відповідні галузеві мініс- терства і відомства та за рахунок коштів підпри- ємств. Проте фінансове забезпечення програми було незадовільним. Із загальнодержавного бюд- жету, наприклад, протягом 1996-2000 рр. прово- дилось лише обмежене фінансування науково- дослідних робіт, виконання яких є тільки однією із частин КДПЕУ. На фінансування міжгалузе- вих енергозберігаючих заходів у 2001 р. фактич- но було виділено лише 30,1% від запланованих асигнувань. У 2002 р. з державного бюджету на- дійшло лише 8,4% від запланованих коштів. За- галом фінансове забезпечення виконання захо- дів, передбачених КДПЕУ за цей період з усіх джерел фінансування, було реалізоване менше ніж на 30%. Попри такий стан фінансування КДПЕУ, фактична економія паливно-енергетичних ре- сурсів на першому етапі її виконання за період 1996-2000 рр. досягла 23 млн. т у.п., тож завдання даного етапу КДПЕУ з економії паливно-енерге- тичних ресурсів було виконано на 27,8%. На по- дальший період КДПЕУ не встановлювалися щорічні завдання щодо енергозаощадження, а були лише узагальнені завдання за етапами ви- конання. Додатковими заходами та уточненими показ- никами5 виконання КДПЕУ було визначено за- гальний обсяг економічно доцільного енергозбе- реження до 2005 р. Цим документом передбачено зростання щорічної економії в таких розмірах: 2000 р. – на 1,8 млн. т у.п.; 2001 р. – 2,42; 2002 р. – на 3,89; 2003 р. – на 5,33; 2004 р. – на 7,88 млн. т у.п., тобто на 2004 р. економія паливно-енерге- тичних ресурсів мала становити 21,32 млн. т у.п. Фактична економія палива та енергії за раху- нок впровадження енергоезберігаючих заходів КДПЕУ становила: 2000 р. – 7,1 млн. т у.п.; 2001 р. – 4,86; 2002 р. – 3,59; 2003 р. – 5,39; 2004 р. – 6,06 млн. т у.п., або 28,4% від запланованого. Діюча на сьогодні КДПЕУ не відповідає ре- альній економічній ситуації, що склалась на цей час у країні, а також, як було зазначено вище, змі- ні соціально-економічних умов господарювання. Крім того, основні положення нової програми по- винні бути узгоджені з положеннями Енергетич- ної стратегії України на період до 2030 року. Наразі назріла гостра необхідність у розробці нового державного документа, який визначив би стратегічні засади та основні напрями діяльності у сфері підвищення енергетичної ефективності та енергозбереження. На наше переконання, таким документом повинна стати "Державна програма підвищення енергетичної ефективності та енер- гозбереження України" (далі – Програма). В Інституті загальної енергетики НАН Украї- ни протягом 2006 р. був розроблений проект кон- цепції нової Програми, основні положення якої викладено нижче. Вихідні положення та дані для розробки Програми Згідно з рекомендаціями Енергетичної страте- гії України Програма повинна розроблятися на період до 2020 року з визначенням опорних ро- ків: базовий статистичний – 2005 рік, початковий оціночний – 2011, проміжний – 2015 рік, кінце- вий – 2020 рік. Строк розробки та затвердження Концепції Програми – 2007 рік, розроблення Програми – 2008-2009 рр., узгодження та прийняття Програ- ми – 2010 рік, дія Програми – 2011-2020 рр. Для виконання низки завдань Програми, зок- рема, визначення економічно-доцільних обсягів впровадження нової техніки та технологій, захо- дів з енергозбереження, в т.ч. капітальних вкла- день і завдань у досягненні показників енерго- ефективності, необхідно мати прогнозні дані роз- витку економіки країни в цілому, її регіонів та ок- ремих галузей на період до 2020 року за трьома сценаріями: песимістичним, базовим та оптиміс- тичним. Такі прогнози повинні бути розроблені в інститутах Відділення економіки НАН України, а також в інших наукових організаціях і вузах кра- їни економічного профілю. Необхідно також ма- ти прогнозні дані щодо динаміки виробництва ВВП за період з 2005 по 2020 рр. (за цінами 2005 р.), структуру валової доданої вартості в регіонах та галузях (за видами економічної діяльності), а також структуру випуску продукції за галузями економіки, прогнозні дані щодо розвитку енер- гоємних виробництв і послуг, прогнозні дані що- до експорту та імпорту енергоносіїв, чисельності населення тощо. ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 9 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ 5 Додаткові заходи та уточнені показники виконання Комплексної державної програми енергозбереження України – Київ: 2000. – 81 с. До створення Програми доцільно залучити розробників існуючих програм розвитку галузей та регіонів, матеріали галузевих інститутів та ін- ших організацій. Утворення фундаментальних засад і механіз- мів державної політики з підвищення енерго- ефективності та енергозбереження є складним, багатофакторним процесом, що природним чи- ном поєднує необхідність скоординованих дій за наведеними нижче основними напрямами. Формування економічної бази підвищення енергоефективності та енергозбереження Глибинною основою, наріжним каменем дер- жавної політики з енергоефективності та енер- гозбереження повинен стати економічний меха- нізм, що змушує здійснювати неухильний поступ у цій сфері на всіх рівнях економічної та соціаль- ної діяльності – від підприємства до галузі, від регіону до країни, від сім'ї до суспільства. Світовою практикою з часу перших енергетич- них криз вироблено широкий спектр економічних заходів, що забезпечують зростання енергетичної ефективності та енергозбереження. Найбільш дієві з них повинні бути використані в умовах України. Справедливі ціни та тарифи на енергоре- сурси. Україна прямує до створення ринкової економіки. На цьому шляху вже багато зроблено, але ще більше належить здійснити. Наша держава хоча і має статус країни з ринковою економікою, але фактично все ще долає перехідний період. У більшості країн з усталеними ринковими відносинами споживчі ціни формуються під дією фактора рівноваги між попитом та пропозицією на товари і послуги. Провідними економістами світу доведено, що при цьому забезпечується максимізація прибутку, який формується як сума прибутків усіх учасників ринку. В Україні до недавнього часу ціни і тарифи на енергоресурси були незбалансованими. Частина з них була заниженою (електроенергія, природ- ний газ), частина – завищеною (теплова енергія, нафтопродукти) порівняно із цінами, що форму- ються за класичним принципом, коли ціна товару складається з його собівартості, необхідних від- рахувань і розумного (справедливого) прибутку. Це призводило до значних загальноекономічних збитків, марнотратного використання енергоре- сурсів із низькими цінами (тарифами) та неви- правданого самообмеження споживачами вико- ристання дорогих енергоресурсів. Останнім часом керівництво країни здійснює заходи з нормалізації ціноутворення в енергетич- ній сфері. Ця велика і важлива робота повинна ґрунтуватись на фундаментальному принципі ринкової економіки, а саме – ціни (тарифи) на енергоресурси повинні бути рівноважними (справедливими), що забезпечують, як зазначено вище, максимізацію загальнонаціонального при- бутку. Засобами реалізації зазначеного принципу по- винні стати ефективні ринки палива та енергії, або (на перших етапах формування ринків) регу- люючі органи, що спираються у своїй діяльності на математичну та інструментальну бази, що за- безпечує формування рівноважних цін (моделі типу "витрати-випуск" тощо). Фактор об'єктивних, справедливих цін і тари- фів на енергоресурси є основним, найбільш впли- вовим на рівні енергоефективності та енергозбе- реження. Засобам ефективного вирішення цієї проблеми в Програмі потрібно надати відповідну увагу та значення. Система пільг для реалізації енергозберіга- ючих заходів. Дослідженнями доведено, що енергозберігаючі заходи в основній масі, як пра- вило, є рентабельними з короткими термінами окупності. Реалізація таких проектів не потребує значних державних преференцій, оскільки вит- рати на заощадження, приміром, однієї тонни енергоресурсу вдвічі-втричі (і навіть більше) менші за витрати на видобуток цієї ж тонни. Од- нак з урахуванням того, що в Україні процес енергозбереження потрібно інтенсифікувати, до- цільно законодавчо встановити систему пільг на реалізацію енергозберігаючих проектів. Світова практика свідчить, що майже всі країни, які до- сягли значних результатів у підвищенні ефек- тивності використання енергетичних ресурсів, застосовували різні форми надання пільг під- приємствам і населенню при впровадженні більш ефективної техніки та технологій. Пільги пропонується встановлювати на нетривалий пе- ріод (як правило, на термін окупності проекту) та незначну величину (20÷50% від ставок опо- даткування, кредитів тощо). Напрямами надан- ня пільг можуть бути такі: – пільги на податки (на прибуток, додану вар- тість тощо); – пільги на кредити (з фондів енергозбережен- ня, комерційних та державних банків тощо); – субсидії (часткові) на придбання енерго- ефективного устаткування; – субсидії (часткові) на будівельні роботи за енергозберігаючими проектами; – інші пільги. 10 ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ Умови, обсяги і терміни надання пільг при ре- алізації енергозберігаючих заходів повинні бути сформульовані при розробленні проекту Прог- рами. Прискорена амортизація устаткування енергозберігаючих проектів. Цю пільгу доречно вводити, зокрема, за умов, коли кошти амортиза- ційних відрахувань спрямовуються на реалізацію нових енергозберігаючих проектів. Система штрафів за нераціональне вико- ристання енергоресурсів. У промислово розви- нених країнах функціонують державні наглядові органи, що контролюють ефективність викорис- тання енергоресурсів. У випадках понаднормово- го або марнотратного використання енергоресур- сів стягуються відповідні штрафи. В Україні діє Державна інспекція з енергозбереження, але її повноважень недостатньо для ефективного впли- ву на процеси раціоналізації енергоспоживання. Необхідно надати більш широкі повноваження цьому та іншим контролюючим органам для ра- дикального впливу на споживачів з низьким рів- нем ефективності використання енергоресурсів. Перелік та обсяги таких повноважень (класифі- кація та розміри штрафів) необхідно розробити в процесі підготовки Програми. Утворення фондів енергозбереження під- приємств. Формування таких фондів дозволить підприємствам власним коштом забезпечити не- обхідні (повністю або частково) капіталовкла- дення для реалізації енергозберігаючих проектів. Їх функціонування є необхідною умовою успіш- ної реалізації Програми. Джерела, схеми напов- нення та функціонування фондів енергозбере- ження підприємств повинні бути детально роз- роблені при створенні Програми. Формування ієрархічної системи забезпечення енергоефективності та енергозбереження В Україні на відміну від промислово розви- нених країн досі не створено державної верти- калі, що регулює та забезпечує необхідну ефек- тивність використання енергоресурсів. На за- гальнодержавному рівні функціонують Націо- нальне агентство України з питань забезпечен- ня ефективного використання енергетичних ре- сурсів та Державна інспекція з енергозбережен- ня. На галузевому та регіональному рівнях (об- ласні адміністрації) підрозділи з енергоефек- тивності або відсутні повністю, або виконують ці функції за сумісництвом із відповідним ефектом. Аналогічна ситуація спостерігається на підприємствах, оскільки на сьогодні відсутнє правове регулювання засад створення та фун- кціонування служб енергоефективності (енер- гоменеджерів). Такий стан є однією з головних причин низької ефективності використання енергоресурсів в Україні та невиконання КДПЕУ. В Україні повинна бути створена надійна вер- тикально-інтегрована структура державного уп- равління та регулювання у сфері енергоефектив- ності та енергозбереження із законодавчим зак- ріпленням функціональних обов'язків, способів підпорядкування та ініціативних можливостей всіх її рівнів, а саме: – загальнодержавний рівень (Державний ко- мітет або як його аналог – існуюче Національне агентство України з питань ефективного вико- ристання енергетичних ресурсів); – галузевий рівень (департаменти в міністер- ствах і відомствах); – регіональний рівень (департаменти облас- них адміністрацій, м. Києва та Севастополя, від- діли в районах та містах); – рівень підприємств, організацій (підрозділи, які забезпечують енергетичний менеджмент, створюють передумови динамічних процесів зни- ження енергоємності продукції). Основними завданнями державного управлін- ня енергоефективністю та енергозбереженням повинні стати: – формування ефективно діючої системи дер- жавного управління; – формування системи моніторингу за динамі- кою основних показників енергоефективності економіки та соціальної сфери, вдосконалення статзвітності на всіх рівнях; – розробка та запровадження стандартів енер- гоефективності у різних сферах економіки; – запровадження системи доведення рівнів питомих витрат на виробництво продукції, пос- луг у відповідності зі світовими досягненнями при використанні аналогічного обладнання та технологій; – запровадження обов'язковості періодичних енергетичних обстежень технологічних процесів та комплексів з метою визначення доцільних напрямів модернізації, реконструкції, нового бу- дівництва; – активізація діяльності з експертизи та серти- фікації будівель, технологічних процесів та ком- плексів з метою визначення можливостей поліп- шення їх енергетичних характеристик; – створення дієвої системи маркування з енер- гозбереження з метою стимулювання розвитку ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 11 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ найбільш енергетично ефективних виробів, видів продукції та обладнання; – створення системи ЕСКО-компаній та меха- нізму фінансування проектів енергоефективності третьою стороною; – створення механізмів стимулювання добро- вільної діяльності суб'єктів господарювання у сфері енергоефективності; – створення нових та вдосконалення існуючих систем підвищення кваліфікації керівного та тех- нічного персоналу з питань енергоефективності; – розробка механізмів фінансування та забез- печення ефективної роботи засобів популяриза- ції та поширення інформації з питань енерго- ефективності; – розробка, затвердження, супровід і періо- дичне уточнення програм енергоефективності та енергозбереження на державному, галузевому, ре- гіональному, міському рівнях та на підприємс- твах (організаціях). Галузеві та регіональні складові Програми У новій Програмі значної уваги має бути нада- но галузевій та регіональній політиці енерго- ефективності та енергозбереження. Розгляд стану енергозаощадження та визна- чення обсягів енергозбереження в галузях та регіонах є важливою складовою Програми, ос- кільки саме в них реалізуються проекти і захо- ди з енергозбереження. При розробці Програми розраховуються потенціали енергозбереження, показники енергоємності на загальнодержавно- му рівні (відносно базового 2005 року), а також відповідні показники енергоефективності в усіх галузях і регіонах. Подальша глибока деталіза- ція процесу енергозбереження передбачається при розробці галузевих та регіональних прог- рам енергозбереження з описом та характерис- тиками всіх енергозберігаючих проектів і захо- дів. Таким чином, у новій Програмі буде визна- чено показники загальнодержавного, галузево- го та регіонального енергозбереження на макро- рівні, які стануть вихідними даними для підго- товки відповідних галузевих та регіональних програм. Окрім цього, зазначені макроеконо- мічні характеристики з енергоефективності та енергозбереження необхідні галузевим, регіо- нальним та загальнодержавним органам управ- ління у сфері енергозбереження для контролю і співставлення відповідних показників програм енергозбереження підприємств, галузей та регіонів. Основні напрями підвищення енергоефек- тивності в економіці та соціальній сфері України Серед основних показників, пов'язаних з під- вищенням енергоефективності, є потенціали енергозбереження. Структурно ці показники включають такі складові компоненти: – потенціал енергозбереження за рахунок структурного фактору; – потенціал енергозбереження за рахунок тех- нічного (технологічного) фактору. Обсяги енергозбереження та показники ефективності енергоспоживання визначаються рівнем технологічної озброєності та структурою економіки. Відповідно до цього підвищення енергетичної ефективності за рахунок технологіч- ного фактору повинно здійснюватись за такими напрямами: – впровадження нових енергозберігаючих тех- нологій та обладнання; – удосконалення існуючих технологій та об- ладнання; – скорочення втрат енергоресурсів; – підвищення якості продукції, зменшення втрат сировини та матеріалів; – використання найбільш ефективних енерго- носіїв; – застосування ефективних систем обліку та контролю за витратами енергоресурсів; – використання вторинних енергетичних ре- сурсів; – впровадження автоматизованих систем ке- рування енергоспоживанням; – використання економічних систем і прила- дів електроосвітлення; – впровадження сучасних систем і засобів си- лової електроніки; – вдосконалення систем теплопостачання; – використання сучасних технологій спалю- вання низькоякісного твердого палива; – вдосконалення структури парку електро- приладів. Структурний фактор відображає вплив струк- турних змін у галузевій та міжгалузевій діяльнос- ті на обсяги споживання палива й енергії шляхом: – зміни макроекономічних пропорцій в еконо- міці з метою зниження рівнів енергоспожи- вання; – зменшення питомої ваги енергоємних галу- зей і виробництв за рахунок розвитку наукоміс- тких галузей і виробництв з низькою енергоєм- ністю та матеріаломісткістю. 12 ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ На даний час важливим фактором зниження енергоємності продукції (послуг) в усіх галузях економіки є формування ефективно діючої сис- теми державного управління, особливо сферою енергозбереження. Правильні управлінські рі- шення на всіх рівнях дозволять, насамперед, удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів, зокрема, за рахунок подальшого розширення та поглиблення електрифікації в усіх сферах економіки шляхом заміщення дефі- цитних видів палива з одночасним підвищенням ефективності їх виробництва та споживання. Реалізація енергозберігаючих заходів за цими напрямами згідно з даними Енергетичної страте- гії України на період до 2030 р. дасть можливість знизити показники енергоємності ВВП України у 2020 р. до рівня 248-306 г у.п./грн. за цінами 2005 р. Фінансове забезпечення Програми За умов складної економічної ситуації забез- печення фінансових ресурсів, необхідних для мо- дернізації та розвитку енергетичного господарс- тва країни, є однією з найважливіших та най- складніших проблем. Відповідно до світової практики інвестування в енергетичних та інших галузях здійснюється за рахунок: – власних коштів підприємств; – коштів енергооб'єднань, інших підприємств, фінансово-промислових груп тощо; – прямого фінансування з державного та міс- цевих бюджетів; – кредитування; – приватних коштів та іноземних інвестицій; – коштів спеціальних загальнодержавних і га- лузевих фондів; – капіталу акціонерних товариств. Протягом останніх 15 років усі перелічені джерела, окрім спеціальних фондів, діяли в Укра- їні, однак обсяги здійснених інвестицій були за- малими. Це пояснюється нераціональною струк- турою цін і тарифів на енергоресурси, жорсткою податковою політикою, відсутністю коштів у під- приємств (об'єднань), відсутністю привабливого інвестиційного клімату в енергетичній сфері тощо. Для підтримки рівня сталого розвитку енерге- тичного господарства країни потрібні великі ін- вестиційні ресурси. Шляхом економічних ре- форм Україна прямує до спільноти розвинених країн з ринковою економікою. В перспективі, як згадувалось, загальним принципом забезпечення стабільного та надійного товарно-грошового обі- гу в енергетичній сфері України має стати вико- ристання основного ринкового закону, згідно з яким ціна товару складається з його собівартості, відрахувань і прибутку. Для забезпечення роз- витку енергетичного господарства слід викорис- товувати амортизаційні відрахування та частину прибутку. Застосування означеного принципу в чисто- му вигляді та за вітчизняних умов стане мож- ливим після проходження Україною перехідно- го періоду. Наразі ж потрібно реалізувати ком- бінований підхід, коли частина інвестиційних ресурсів формується з прибутку, а частина над- ходить зі спеціальних фондів. Необхідність та- кого підходу зумовлена тим, що за кілька деся- тиліть діяльності без інвестицій в енергетично- му господарстві країни накопичилась потреба інвестиційних вкладень, обсяги яких вимірю- ються сотнями мільярдів гривень. Забезпечен- ня таких великих обсягів інвестицій за раху- нок, в основному, прибутків підприємств може призвести до значного зростання цін та тари- фів, падіння виробництва в енергоємних, орі- єнтованих на експорт галузях економіки, втра- ти конкурентоспроможності для багатьох під- приємств тощо. Потрібно також враховувати, що в Україні значна частина енергетичних підприємств уже не належить державі. З часом їх частка збільшувати- меться. Підвищення тарифів на енергетичну про- дукцію недержавних підприємств з метою їх мо- дернізації та розвитку до рівнів, коли суттєво пе- ревищується норма справедливого (розумного) прибутку, фактично є передачею коштів спожи- вачів на створення приватної власності у вироб- ників, що порушує соціальну справедливість. То- му для часткового фінансування модернізації та розвитку енергетичного господарства слід ство- рити та використовувати спеціальний державний фонд енергозбереження. Основним джерелом надходжень до цього фонду мають бути нараху- вання на спожиті енергоресурси, які (нарахуван- ня) необхідно періодично встановлювати та зако- нодавчо затверджувати. Інвестування енергозберігаючих заходів під- приємств з цього фонду повинно здійснюватись у формах прямих державних інвестицій або креди- тів. При цьому обов'язковою умовою надання ін- вестицій недержавним підприємствам є збіль- шення державної частки їх акцій відповідно до обсягів наданих інвестицій. Таким чином, завдя- ки створенню спеціального фонду енергозбере- ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 13 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ ження забезпечується механізм інвестування, за якого кошти споживачів не перетворюються на власність підприємств. Ці кошти не втрачаються для споживачів, а набувають своєрідної форми державної позики для розв'язання загальнона- ціональної проблеми. Наповнення державного фонду енергозбере- ження доцільно забезпечувати за рахунок таких джерел: – цільові нарахування на спожиті енергоре- сурси; – штрафи за нераціональне використання енергоресурсів; – пільгові державні кредити; – державні інвестиції в розвиток енергетично- го господарства; – державна частка прибутків від діяльності підприємств. Нормативно-правове забезпечення Програми Закон України "Про енергозбереження" не є законом прямої дії. З огляду на це, вже понад десятиліття тривають роботи зі створення нор- мативно-правової бази ефективної системи фі- нансування енергозберігаючих заходів та дієво- го економічного механізму стимулювання про- цесу їх реалізації. Проте на цей час існуючі ок- ремі нормативно-правові акти недостатньо ефективно впливають на енергозбереження і потребують суттєвого доповнення та уточнен- ня. Останнє є необхідним у зв'язку зі значними змінами економічних умов господарювання в країні, що сталися після прийняття зазначеного Закону. У зв'язку з цим в країні існує нагальна потре- ба у створенні обґрунтованої, комплексної та ці- лісної системи нормативно-правового забезпе- чення підвищення рівнів енергетичної ефектив- ності, обсягів енергозбереження та реалізації Програми. Діяльність у цій сфері повинна здій- снюватись за наведеними нижче напрямами. Комплекс нормативно-правових актів з економічного стимулювання діяльності у сфе- рі енергозбереження. Цей комплекс повинен за- безпечити незначні пільги на обмежені періоди за такими напрямами: – на податки (прибуток, додана вартість тощо); – на кредити (фондів енергозбереження, ко- мерційних, державних банків тощо); – часткові субсидії на придбання енергоефек- тивного устаткування; – часткові субсидії на будівельні роботи за енергозберігаючими проектами; – законодавче забезпечення лізингових кон- трактів та механізмів бізнес-концепції при реалі- зації енергозберігаючих проектів; – прискорена амортизація устаткування енер- гозберігаючих проектів; – матеріальна зацікавленість персоналу в ефективному використанні енергоресурсів. Важливим напрямом економічного стимулю- вання енергозберігаючої діяльності є система штрафів за нераціональне та марнотратне вико- ристання енергоресурсів. Комплекс нормативно-правових актів із забезпечення джерел фінансування енергозбе- рігаючих проектів та заходів. Одним із акту- альних питань є створення надійної системи фі- нансування енергозберігаючих заходів та проек- тів. Джерелами їх фінансування можуть бути кошти фондів, банків, міжнародних організацій, галузей, підприємств і в окремих випадках бюд- жетів регіонів та країни. Серед зазначених джерел фінансування важ- лива роль в Законі України "Про енергозбере- ження" відводиться створенню фондів енерго- збереження (державного та регіональних). На сьогодні такі фонди в країні відсутні через не- визначеність джерел їх наповнення. Наразі три- ває процес узгодження проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих ак- тів України щодо стимулювання заходів з енер- гозбереження". В цьому проекті пропонується формувати Державний фонд енергозбереження як складову Державного бюджету України, а регіональні фонди – як складові місцевих бюд- жетів. Аналіз запропонованого в проекті Закону ме- ханізму наповнення фондів енергозбереження є недосконалим і не приведе до очікуваного ефекту (штрафні санкції, добровільні внески та ін.). То- му в Програмі слід розглянути більш надійне і масштабне джерело наповнення фондів енерго- збереження – надбавку за використання палив- но-енергетичних ресурсів за певної її диференці- ації залежно від якості та дефіцитності видів па- ливно-енергетичних ресурсів. Граничні розміри плати за їх використання пропонується встано- вити в межах 1,0÷2,0% від загальних фінансових витрат на їх придбання суб'єктами господарю- вання всіх форм власності. Надбавку за спожиті паливно-енергетичні ре- сурси доцільно не встановлювати при їх викорис- танні на побутові потреби населення, власний ав- 14 ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ тотранспорт, для міжнародних організацій, що мають імунітет та дипломатичні привілеї. Над- бавка за спожиту енергію, яка вироблена понов- люваними джерелами енергії (крім гідравлічних електростанцій), а також іншими новими та нет- радиційними джерелами також не встановлюєть- ся. За усередненими оцінками, в разі прийняття Закону України "Плата за використання палив- но-енергетичних ресурсів" сума відрахувань у фонди енергозбереження може за рік становити: у 2010 р. – 4,4÷4,7 млрд. грн.; в 2020 р. – 6,6÷7,8 млрд. грн. У разі прийняття зазначеного закону при до- сить скромних обсягах відрахувань коштів, що надійдуть, буде достатньо для ефективного фун- кціонування Державного та регіональних фондів енергозбереження. При формуванні нормативно-правових актів для системи фінансування енергозберігаю- чих заходів та проектів слід розглянути такі її складові: – регламентації щодо використання фондів енергозбереження; – встановлення умов для надання пільгового та безпроцентного кредитування; – напрями та умови пріоритетного інвесту- вання; – особливості застосування лізингових опера- цій для придбання енергозберігаючого обладнан- ня тощо. Нормативно-правові акти із забезпечення реалізації державної політики у сфері енерго- ефективності та енергозбереження. Сферою дії зазначених актів повинні бути наведені нижче напрями: – створення Державної системи управління та контролю за енергоефективністю і енергозбере- женням в Україні; – створення Державної системи моніторин- гу поточного стану енергоефективності та енергозбереження в країні, виконання завдань Програми; – розробка та прийняття програм енергозбере- ження центральними та місцевими органами ви- конавчої влади, об'єднаннями (корпораціями), підприємствами (організаціями) тощо, визначен- ня механізмів моніторингу та контролю за їх ви- конанням; – прийняття самої Програми підвищення енергетичної ефективності економіки України та енергозбереження, визначення шляхів її реалі- зації. Напрями реалізації державної політики з підвищення енергоефективності та енергозбереження Для ефективної реалізації Програми необхід- но розробити певні напрями здійснення держав- ної політики з підвищення енергоефективності та енергозбереження, а саме: – розробка державної системи моніторингу реального стану енергоефективності та енерго- збереження в Україні; – розробка галузевих та регіональних програм підвищення енергоефективності та енергозбере- ження; – розробка програм з енергоефективності та енергозбереження підприємствами, організація- ми; – забезпечення ефективного зв'язку реалізації Програми з виконанням Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, галузевих та ре- гіональних програм розвитку економіки і енерге- тики країни; – розвиток освіти, навчання та популяризація у сфері енергозбереження; – розвиток міжнародного співробітництва у сфері енергозбереження та енергоефективності. В Україні дуже повільно триває процес роз- робки системи енергетичних стандартів. З 1992 р. розроблено лише близько 40 таких стандартів, частина з яких має технічні умови, де є і показни- ки енергоефективності (наприклад ККД), інша частина висвітлює методичні питання визначен- ня тих чи інших показників. Наразі в нашій краї- ні започатковано процес гармонізації світових стандартів. На сьогодні гармонізовано лише близько 60 стандартів. Можна зробити висновок, що до завершення створення системи енергетичних стандартів ос- новним показником енергоефективності для виз- начення її рівня повинні слугувати обґрунтовані раціональні питомі витрати палива та енергії на одиницю певного виду продукції або надання послуги, порівняння з якими існуючих показни- ків питомих витрат енергоресурсів надає обґрун- товану оцінку щодо рівня енергоефективності для виробництва певного виду продукції або на- дання послуги. Проект концепції нової Програми, розробле- ний Інститутом загальної енергетики (ІЗЕ) НАН України, у 2006 р. був наданий Національному агентству України з питань забезпечення ефек- тивного використання енергетичних ресурсів (далі – Національне агентство). У 2007 р. Націо- нальне агентство підготувало та надало на зат- ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 15 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ вердження в Уряд проект концепції Державної програми із забезпечення ефективного викорис- тання енергетичних ресурсів на період 2010-2015 рр.6 (далі – Державна програма). Необхідно констатувати, що зазначені проекти мають принципові розбіжності. Це випливає, перш за все, зі співставного аналізу розділів 6 "Шляхи і способи розв'язання проблеми…" обох концепцій, в яких відповідно до вимог чинного за- конодавства повинні бути розкриті структура та зміст відповідних програм. Ключовим питанням кожної з програм є те, яким чином і в якому вигля- ді повинні бути зафіксовані в них енергозберігаю- чі проекти та заходи з підвищення енергоефектив- ності. Якщо згідно з проектом ІЗЕ НАН України енергозберігаючі заходи, що підлягають реалізації в межах нової Програми, повинні входити до скла- ду галузевих та регіональних програм енергозбе- реження, то в зазначеному розділі концепції Наці- онального агентства про енергозберігаючі заходи взагалі не йдеться. В такому разі Державна прог- рама Національного агентства, розроблена згідно з цією концепцією, буде безпредметною. В змісті Державної програми Національного агентства відсутня вимога щодо створення сис- теми державного управління та контролю за ефективним використанням енергетичних ресур- сів. Складається враження, що така система вза- галі не потрібна. Однак, за нашим переконан- ням, це є грубою помилкою. Справа в тому, що в Україні досі не створено ієрархічної структури органів управління, яка б забезпечувала стабіль- ний та дієвий контроль за ефективним споживан- ням енергетичних ресурсів, хоча це і передбачено діючою КДПЕУ. Практично відсутні підрозділи з енергозбереження в галузевих структурах управ- ління економікою, в регіональних органах влади, в населених пунктах (перш за все – у великих містах), на великих підприємствах та в держав- них установах. Але ж без створення таких струк- тур у загальнодержавному масштабі ніякої ефек- тивної роботи в питаннях забезпечення виконан- ня державних завдань із зниження енергоємності економіки України в цілому не буде. Без створен- ня такої ієрархічної системи, підпорядкованої єдиній меті в досягненні запрограмованого ре- зультату, не може бути вирішена загальнонаціо- нальна проблема радикального підвищення ефективності використання енергоресурсів. В проекті концепції Національного агентства відсутні економічні механізми, що забезпечують вирішення проблеми енергетичної ефективності в Україні. Цей документ не визнає необхідності чи доцільності застосування системи штрафів за нераціональне та пільг за ефективне використан- ня енергоресурсів. Світова практика переконли- во довела, що без застосування економічних ва- желів проблема значного підвищення ефектив- ності використання енергоресурсів не може бути вирішена. Без розробки та реалізації системи еко- номічного стимулювання енергозбереження Дер- жавна програма приречена на провал. У проекті концепції Національного агентства фактично ігнорується ціновий фактор як один із основних чинників впливу на енергетичну ефек- тивність, а йдеться лише про недопустимість пе- рехресного субсидування. Це також є значним недоліком документу. Як згадувалось вище, в умовах України формування цін (тарифів) на енергоресурси є дуже недосконалим, а їх вплив на показники енергоефективності та енергозбе- реження – визначальним. Тому ігнорування цьо- го фактору, відсутність в концепції вимог щодо принципів формування цінової політики в сфері енергозабезпечення та енергозбереження є недо- пустимим. В проекті концепції Національного агентства термін дії Державної програми обмежено 2015 р. Це суперечить рекомендаціям Енергетичної стра- тегії України, згідно з якою терміни дії державних програм з її реалізації повинні досягати 2020 р. Окрім цього, сутність і зміст зазначеної Держав- ної програми визначають комплексність заходів, що охоплюють всю економіку та соціальну сферу країни. Енергозберігаючі проекти та заходи з під- вищення енергоефективності в масштабах країни вимагають для своєї реалізації капіталовкладень обсягом близько 70 млрд. грн. за цінами 2005 р. Мобілізувати такі ресурси в період до 2015 р. з урахуванням поточного економічного стану краї- ни видається нереальним. Тому термін дії Дер- жавної програми повинен сягати 2020 року. Проведений аналіз надає підстави зробити висновок, що проект концепції Національного агентства містить низку принципових недоліків і вимагає радикального доопрацювання з викорис- танням, зокрема, основних положень проекту концепції ІЗЕ НАН України. 16 ПРОБЛЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ • №15/2007 СИСТЕМНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОМПЛЕКСНІ ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ 6 Концепція державної програми із забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів на період 2010–2015 роки (проект) – Газета "Енергетика та Електроніка", №11 за 21–27 березня 2007 р., с. 7–8. (Сайт Державної інспекції з енерго- збереження Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів / http://www.cdie.gov.ua).

Основи політики підвищення енергетичної ефективності та головні заходи з енергозбереження в економіці України

Institution

Similar Items