Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету)
Зроблено спробу змінити традиційний погляд сучасної історії науки на питання пріоритету ботаніка Рейнітцера і кристалофізика Лемана у відкритті рідких кристалів. Вперше у вітчизняній науковій літературі публікуються важливі штрихи життєвого шляху професора Львівського університету Юліуша Планера. Сд...
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30865 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) / Б.В. Кожушко, В.А.Шендеровський // Наука та наукознавство. — 2010. — № 4. — С. 41-48. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30865 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Кожушко, Б.В. Шендеровський, В.А. 2012-02-16T19:27:17Z 2012-02-16T19:27:17Z 2010 Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) / Б.В. Кожушко, В.А.Шендеровський // Наука та наукознавство. — 2010. — № 4. — С. 41-48. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30865 Зроблено спробу змінити традиційний погляд сучасної історії науки на питання пріоритету ботаніка Рейнітцера і кристалофізика Лемана у відкритті рідких кристалів. Вперше у вітчизняній науковій літературі публікуються важливі штрихи життєвого шляху професора Львівського університету Юліуша Планера. Сделана попытка изменить сформировавшийся сегодня в современной истории науки взгляд о приоритете ботаника Рейнитцера и кристаллофизика Лемана в открытии жидких кристаллов. Впервые в отечественной научной литературе публикуются важные подробности жизненного пути профессора Львовского университета Юлиуша Планера. An effort is made to change the conventional view on the pioneering status of botanist Friedrich Reinitzer and crystal physicist Otto Lehmann in the discovery of liquid crystals. The article sheds light on important details in the biography of Julius Planer, professor of Lviv University. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) Юлиуш Планер — первооткрыватель жидких кристаллов (возобновление приоритета) Julius Planer: The Discoverer of Liquid Crystals (renewal of the priority) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) |
| spellingShingle |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) Кожушко, Б.В. Шендеровський, В.А. Історія науки |
| title_short |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) |
| title_full |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) |
| title_fullStr |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) |
| title_full_unstemmed |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) |
| title_sort |
юліуш планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) |
| author |
Кожушко, Б.В. Шендеровський, В.А. |
| author_facet |
Кожушко, Б.В. Шендеровський, В.А. |
| topic |
Історія науки |
| topic_facet |
Історія науки |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Наука та наукознавство |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Юлиуш Планер — первооткрыватель жидких кристаллов (возобновление приоритета) Julius Planer: The Discoverer of Liquid Crystals (renewal of the priority) |
| description |
Зроблено спробу змінити традиційний погляд сучасної історії науки на питання пріоритету ботаніка Рейнітцера і кристалофізика Лемана у відкритті рідких кристалів. Вперше у вітчизняній науковій літературі публікуються важливі штрихи життєвого шляху професора Львівського університету Юліуша Планера.
Сделана попытка изменить сформировавшийся сегодня в современной истории науки взгляд о приоритете ботаника Рейнитцера и кристаллофизика Лемана в открытии жидких кристаллов. Впервые в отечественной научной литературе публикуются важные подробности жизненного пути профессора Львовского университета Юлиуша Планера.
An effort is made to change the conventional view on the pioneering status of botanist Friedrich Reinitzer and crystal physicist Otto Lehmann in the discovery of liquid crystals. The article sheds light on important details in the biography of Julius Planer, professor of Lviv University.
|
| issn |
0374-3896 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30865 |
| citation_txt |
Юліуш Планер - першовідкривач рідких кристалів (відновлення пріоритету) / Б.В. Кожушко, В.А.Шендеровський // Наука та наукознавство. — 2010. — № 4. — С. 41-48. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kožuškobv ûlíušplanerperšovídkrivačrídkihkristalívvídnovlennâpríoritetu AT šenderovsʹkiiva ûlíušplanerperšovídkrivačrídkihkristalívvídnovlennâpríoritetu AT kožuškobv ûliušplanerpervootkryvatelʹžidkihkristallovvozobnovlenieprioriteta AT šenderovsʹkiiva ûliušplanerpervootkryvatelʹžidkihkristallovvozobnovlenieprioriteta AT kožuškobv juliusplanerthediscovererofliquidcrystalsrenewalofthepriority AT šenderovsʹkiiva juliusplanerthediscovererofliquidcrystalsrenewalofthepriority |
| first_indexed |
2025-11-24T21:03:05Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:03:05Z |
| _version_ |
1850497002087907328 |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2010, № 4 41
Історія науки
Широкому загалу вчених та інжене-
рів рідкі кристали (РК) як найдзвичай-
но перспективний матеріал сучасної
електронної техніки візуалізації стали
відомі відносно недавно (практично
за останні чотири десятиріччя), хоча
сам факт їх відкриття заглиблюється
майже в півторастолітню історію. Важ-
ко навіть відшукати в історії науки та
техніки інше епохальне відкриття, яке
так довго прокладало собі шлях до ви-
знання та практичного застосування.
Вартує лише згадати, що перша Між-
народна наукова конференція з про-
блематики РК відбулася в Кентському
університеті (США) тільки в 1965 р.
Сьогодні РК — це область фізики та
хімії конденсованого стану матерії, що
динамічно розвивається, стимулюючи
бурхливий розвиток в техніці та про-
мисловості. Без них не обходяться ла-
зерна техніка, інформаційні оптичні
технології, термооптика, медицина,
дисплейні пристрої та системи, теле-
бачення.
Сучасному трактуванню історії від-
криття РК притаманна, на жаль, прикра
помилка. Так, традиційно вва жа ється,
що відкриття проміжного рідкокрис-
талічного стану речовини належить
австрійському ботаніку Фрідріху Рей-
нітцеру та німецькому кристалографу
Отто Леману з Рейнсько-Вестфальського
технічного університету в м. Ахені. Пра-
цюючи над встановленням хімічної фор-
мули холестерину, Рейнітцер отримав
його похідну — сполуку холестерилбен-
зоат — і несподівано виявив, що у неї:
1) є дві точки плавлення та проміжна (між
твердою фазою і звичайним розплавом)
фаза помутніння, яка сильно розсіювала
падаюче світло; 2) спостерігається зміна
чудесно-яскравих кольорів забарвлен-
ня розплаву речовини під час термо-
циклів нагрівання-охолодження. Рей-
нітцер опи сав експеримент в статті [1],
яку опублікував в щомісячному австрій-
ському хімічному журналі «Monatshefte
für Chemie» у 1888 р.
Ці дослідження Рейнітцер вико-
нав, працюючи асистентом професора
Вейса в Інституті фізіології рослин при
Карловому (німецькому) університеті
в Празі. Хоча він одночасно викладав у
Вищій німецькій технічній школі (су-
чаний Чеський технічний університет)
© Б.В. Кожушко, В.А. Шендеровський, 2010
Б.В. Кожушко, В.А.Шендеровський
Юліуш Планер — першовідкривач рідких
кристалів (відновлення пріоритету)
Зроблено спробу змінити традиційний погляд сучасної історії науки на питання
пріоритету ботаніка Рейнітцера і кристалофізика Лемана у відкритті рідких
кристалів. Вперше у вітчизняній науковій літературі публікуються важливі
штрихи життєвого шляху професора Львівського університету Юліуша Планера.
Б.В. Кожушко, В.А. Шендеровський
Science and Science of Science, 2010, № 442
технічну мікроскопію і матеріалознав-
ство, але це не допомогло йому само-
стійно пояснити нові фізичні явища.
Але вже наступного року трак-
тування деяким незрозумілим для
вченого-ботаніка процесам дав німець-
кий фізик О. Леман [2], якому Рейніт-
цер передав досліджувані ним сполуки
та листом попросив допомоги. Засто-
сувавши поляризаційний мікроскоп,
Леман встановив, що проміжна фаза
помутніння — це кристалоподібна
структура, бо речовина у цій фазі є ані-
зотропною (слово походить від грец.
άνισος — неоднаковий і «...тропія»;
власне тому у фізиці кристалів анізо-
тропія — неоднаковість механічних,
оптичних, електричних, теплових та
інших фізичних властивостей речови-
ни в різних напрямах). Оскільки влас-
тивість анізотропії характерна лише
для твердого кристалу, але речовина в
мутній фазі була рідиною, то вчений
запропонував для неї новий термін —
«рідкий кристал».
Слід принагідно згадати, що навіть
після цих публікацій дуже тривалий
час науковці принципово не визнава-
ли РК, оскільки сам факт їх існування
зруйнував би тогочасну струнку тео-
рію про три агрегатні стани речовини:
твердий, рідкий і газоподібний. Саме
тому це епохальне відкриття дуже три-
валий час не знаходило практичного
застосування. Дійсно, РК, будучи уні-
кальною мезоморфною (від грецького
мезос — проміжний) фазою речовини,
поєднує в собі властивості як твердих
тіл (наприклад наявність далекого по-
рядку орієнтації), так і рідин (напри-
клад прояви текучості, в’язкості), що
не так просто було уявити вченим на
зламі ХІХ — ХХ ст.
Все таки історична правда полягає
в тому, що задовго до Рейнітцера і Ле-
мана, ще у 1861 р., професор анатомії
Львівського університету Юліуш Пла-
нер спостерігав та науково описав
оптичне явище, яке пізніше стало ха-
рактерною класичною ознакою рідко-
кристалічного стану речовини.
У науковій літературі, яка вивчає
питання становлення і розвитку при-
родознавства та техніки в Україні,
надто обмежена кількість статей щодо
ролі вітчизняної науки у відкритті РК.
Першими із таких, де віддається на-
лежна шана Планерові, є проведені ще
за часів колишньої УРСР дослідження
харківських фізиків [3]. У незалежній
Україні тільки у двох працях [4, 5] від-
значена піонерська роль львівського
вченого щодо відкриття нового класу
речовини — рідких кристалів, до того ж
авторка [5] детально описала методику
досліджень і спостережувані Планером
оптико-теплові явища.
Так що ж спостерігав та описав
Планер у своїй науковій статті [6] і як
це пояснює сучасна наука?
Досліджуючи під мікроскопом власти-
вості холестерилхлориду, похідної спо-
луки, синтезованої з холестерину, він
побачив його унікальні оптичні власти-
вості: «Холестерилхлорид.....пла виться
приблизно при температурі кипіння
води і його розплавлені кристали в про-
цесі охолодження дають в падаючому
світлі яскраво-фіолетове забарвлення,
а в прохідному — жовто-зелене» [6]. Як
відомо науці тепер, холестерилхлорид є
класичним представником холестерич-
ного РК (або холестеричної мезофази).
Структура холестерика має гвинтову
вісь симетрії, і якраз спіральна упаков-
ка молекул в цій мезофазі — причина її
оригінальних оптичних властивостей.
А вони наступні: а) селективне від-
бивання циркулярно поляризованого
світла, колір якого залежить від кроку
ЮЛІУШ ПЛАНЕР — ПЕРШОВІДКРИВАЧ РІДКИХ КРИСТАЛІВ (ВІДНОВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТУ)
Наука та наукознавство, 2010, № 4 43
спіралі, та б) оптична активність, яка
в тисячі разів перевищує величину, ві-
дому для звичайних оптично активних
середовищ. Саме останнє і пояснює
причину появи чудового яскравого за-
барвлення, яке так захоплено описува-
ли ранні дослідники РК. Колір відбито-
го світла (або довжина світлової хвилі)
змінювався тому, що зміна температури
досліджуваної речовини викликала змі-
ну величини кроку спіралі.
Звичайно, у своїй статті Планер не
використовує таку сучасну терміноло-
гію, як «холестерична фаза», «рідкий
кристал», «селективне відбивання», до
того ж на той час не було відомо навіть
хімічної формули об’єкту досліджень
(холестерину). Тим не менше, його ро-
бота за суттю, без сумнівів, є першим
документальним науковим спостере-
женням фізичних властивостей термо-
тропних холестеричних рідких криста-
лів, їх фазових переходів. Таким чином,
завдяки Ю. Планеру історія вчення про
РК розпочалася з холестерину.
Забігаючи вперед, зазначимо, що
теоретичне пояснення зміни забарв-
лення РК, тобто явища селективного
відбивання світла планарною тексту-
рою холестеричної рідкокристалічної
фази, було зроблено французьким фі-
зиком Х. де Фрізом майже через сто-
ліття (в 1951 р.) після експериментів
Ю. Планера. Але ще пізніше, в 1963 р.,
американець Джеймс Фергюсон вико-
ристав цю відому найважливішу влас-
тивість РК — змінювати забарвлення
під дією температури — для виявлення
невидимих людським оком теплових
(інфрачервоних) випромінювань. Піс-
ля того, як йому видали патент на цей
винахід (U.S. Patent № 3114836), інте-
рес до РК зріс лавиноподібно.
Цікаво знати, що за способом отри-
мання РК поділяються на два типи.
Один із них першим в світі мимоволі
відкрив Планер, нагріваючи холес-
терилхлорид до певної температури.
Пізніше такі кристали отримали на-
зву термотропних, а вони в свою чергу
поділяються на три категорії, однією
з яких є вже згадувані холестерики.
Термотропні РК утворюються при на-
гріванні твердих кристалічних тіл (або
охолодженні ізотропної рідини), а
тому можуть існувати лише в певному
інтервалі температур. Через це мають
обмежене практичне застосування, в
основному для термометрії. Принагід-
но зазначимо, що на практиці знайшли
більш широке застосування РК другого
типу — ліотропні, які утворюються при
розчиненні твердих органічних речо-
вин в різноманітних розчинниках.
Явище зміни забарвлення холес-
териків під дією температури, окрім
Планера, до Рейнітцера спостерігали
ще двоє вчених. У 1872 р. медик-хімік
Вільгельм Льобіш (W. Löebisch), пра-
цюючи у Відні в хімічній лаборато-
рії професора Глазіветца, синтезував
холестериламін і описав зміну його
кольору при 104
о
С із безбарвного на
голубувато-фіолетовий, а також пові-
домив про таке ж явище у випадку хо-
лестерилхлориду [7]. Нарешті, в 1887 р.
хімік Богуслав Райманн, на той час до-
цент Чеського технічного університе-
ту, синтезувавши холестерилацетат і
холестерилхлорид, також побачив при
розплавленні-охолодженні зміну їх
забарвлення від зеленого до червоно-
оранжевого [8].
Заради справедливості треба від-
значити, що в своїй знаменитій публі-
кації Рейнітцер посилається на праці та
коментує спостереження, які провели
до нього Планер, Льобіш та Райманн.
Цікавим є той факт, що вся четвірка
вчених, причетних до згаданого від-
Б.В. Кожушко, В.А. Шендеровський
Science and Science of Science, 2010, № 444
криття, були громадянами і працювали
в університетах Австрійської (пізніше
Австро-Угорської) імперії за медично-
біологічним фахом. Льобіш та Рай-
манн, як і згадувані вже Планер з Рей-
нітцером, також не змогли самостійно
пояснити отримані експериментальні
результати і не оцінили їх значення.
Планер, на відміну від Рейнітцера, не
звернувся за поясненнями до фізиків,
напевно, через те, що бурхливий роз-
виток науки фізики припав якраз на
кінець ХІХ ст. Іншими словами, на
нашу думку, львівський вчений випе-
редив свій час.
Правда, треба зазначити, що на-
прикінці ХХ ст. — на початку ХХІ ст.
в серйозних наукових монографіях з
рідкокристалічної проблематики ро-
бляться спроби відновити історичну
справедливість щодо першовідкри-
вача РК. Так, наприклад, 2005 року
французькі вчені П. Освальд і П. Пі-
занські видали монографію (обсягом
618 сторінок), де визнали пріоритет
Ю. Планера нарівні з Рейнітцером:
«Біологи Планер в 1861 р. та Рейніт-
цер в 1888 р. побачили непрозорість
холестерину і зміну його забарвлен-
ня..» [9]. В іншій науковій монографії,
яка вийшла з друку 1996 року обсягом
505 сторінок, за Планером визнається
факт відкриття РК:«...відкриття рідких
кристалів (Планер, 1861; Рейнітцер,
1888) і одне з їхніх перших застосу-
вань — використання герметизованих
холестеричних рідких кристалів в тер-
мометрах (Джонс, 1969; Макдонелл,
1987) — відбулися завдяки саме цьому
явищу» [10]. Ще в одній книзі, виданій
у 2001 р., автори пишуть: »Перше спо-
стереження рідких кристалів Плане-
ром (1861) і Рейнітцером (1888) стало
можливим завдяки здатності їх крис-
талічної структури до селективного
відбивання..». [11]. На щастя, таких
авторитетних праць з’являється дедалі
більше, що є свідченням поступового
визнання вченим світом прикрої істо-
ричної помилки.
У всіх українських наукових до-
слідженнях фактично не описаний
життєвий шлях Ю. Планера, а також
не відображена його викладацька та
наукова діяльність у львівський період
життя. Тому основним завданням на-
шої праці є спроба дещо заповнити цю
білу пляму.
Народив ся вчений 13 серпня 1827 р.
в Дьоблінгу, одному з прес тижних сьо-
годні районів Відня. У 1845—1849 рр.
навчався на медичному факультеті
знаменитого Віденського університету.
З 1850 по 1854 роки працював у Відні
першим асистентом всесвітньо відомо-
го австрійського вченого-медика Кар-
ла Рокитанського (здійснив наукову
революцію в медицині, зробивши па-
тологічну анатомію основою патології
та наукової медицини взагалі; засну-
вав Нову віденську медичну школу).
У цей час Планер у досить молодому
віц і отримав звання професора з ана-
томії та фізіології (1851), опублікував
відомі наукові праці в області дослі-
дження зв’язку пігментації (зміни за-
барвлення і появи пігментних гранул)
людської крові з різними важкими за-
ЮЛІУШ ПЛАНЕР — ПЕРШОВІДКРИВАЧ РІДКИХ КРИСТАЛІВ (ВІДНОВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТУ)
Наука та наукознавство, 2010, № 4 45
хворюваннями [12], займається прак-
тичним вивченням анатомії людини в
міському морзі [13]. На той час медич-
на наукова спільнота вже визнавала за-
слуги молодого дослідника, а в фаховій
медичній літературі [14] його ім’я ста-
вилося в один ряд з такими знаними
німецькими і австрійськими патоло-
гоанатомами, як Йоган Меккель (піо-
нер в науці тератологіі: вивчення вро-
джених дефектів і порушень у процесі
ембріонального розвитку організму),
Олександр Еккер (відкрив та дослідив
розвиток мозкових звивин у зародку),
Рудольф Вірxов (основоположник тео-
рії клітинної патології в біології та ме-
дицині).
У 1855 р. переїжджає до Львова
(в Австрійській імперії місто, відоме під
назвою Lemberg) на посаду ординарно-
го професора описової анатомії, заві-
дуючого кафедрою анатомії медично-
хірургічного факультету (на той час
студії медично-хірургічних досліджень,
фактично інституту) при Львівському
цісарсько-королівському університеті.
Це підтверджують оригінали офіцій-
них тогочасних документів, що збере-
глися у відділі рідкісної книги наукової
бібліотеки Львівського національно-
го університету ім. І. Франка: вперше
прізвище вченого з’являється серед
шта ту співробітників університету та у
списку публічних лекцій викладачів у
літній семестр 1855/56 н.р. [15].
У цьому ж навчальному році Планер
викладає для студентів першого курсу
щоденно тільки один програмний курс
«анатомія людини», який включає роз-
діли: а) загальної анатомії, б) вчення
про кістки та зв’язки і в) вчення про
м’язи. Але починаючи вже з наступ-
ного навчального року як додатковий
предмет професор по три години на
тиждень начитує курс «топографічна
анатомія» [16]. Крім того, з літнього
семестру 1857/58 н.р. Планер чотири
рази на тиждень викладає студентам
додатковий спецкурс «спеціальна па-
тологічна анатомія» [17]. Починаючи
із зимового семестру 1858/59 н.р. про-
фесор вводить ще один новий спец-
курс — «загальна патологічна анато-
мія з демонстраціями і практичними
заняттями» [18] і проводить його три
рази на тиждень.
Окрім начитування студентам
додаткових спецкурсів Планер зро-
бив для Львівського університету ще
одну чудову справу: заснував окремий
патолого-анатомічний музей [19]. До
того ж вчений значно оновив фізіолого-
анатомічну колекцію музею медицини.
Правда, українські дослідники, визна-
ючи організатором анатомічного му-
зею у Львові професора Йозефа Берре-
са [20, с.226], який керував кафедрою
анатомії від 1817 до 1832 рр., чомусь не
згадують про патолого-анатомічний
музей Планера.
Цікавий факт: лише в особовій
справі професора Планера нам вдало-
ся знайти згадку, що на час приїзду до
Львова він вже був членом престижно-
го цісарсько-королівського товариства
лікарів у Відні [21].
У жовтні 1863 р. було засновано
медичний факультет в університеті
м. Граца і першим керівником кафе-
дри анатомії там став Планер, який
переїхав сюди зі Львова. Одночасно
Планеру було присвоєно звання орди-
нарного професора описової і топогра-
фічної анатомії. Крім того, на протязі
1865/66 н.р. вчений обирався деканом
медичного факультету. Від самого по-
чатку роботи в Граці він активно пере-
ймається плануванням, а потім і по-
будовою сучасних корпусів інституту
анатомії, який утворився в 1872 р. на
Б.В. Кожушко, В.А. Шендеровський
Science and Science of Science, 2010, № 446
базі кафедри анатомії. Так в Європі
виник науково-навчальний заклад но-
вого типу, який став зразком для на-
слідування. Планер був першим його
директором і на цій посаді беззмінно
трудився до самої смерті, яка настала
25 липня 1881 р. Вдячні австрійці по-
містили на стіні пошани сучасного
Інституту анатомії в м. Грац барельєф
Ю. Планера (див. його копію у нашій
статті).
На завершення необхідно внести
ясність власне щодо самого прізвища
вченого, оскільки в деяких джерелах
воно подається по-різному. В особо-
вій справі професора, яка розпочата
1855 р. і до сьогодні збереглася в архіві
Львівської області, дуже розбірливим
рукописним текстом каліграфічно ви-
ведено Plauer Julius [21]. Тому архівна
справа, зареєстрована ще в радянські
часи, до сьогодні називається «Личное
дело профессора Пляуєра Юлиуша»
(хоча на титульній сторінці зберегли-
ся також перекреслені слова «Пляне-
ра Юльяна»). У другій частині (напи-
сана С. Старжинським) відомої книги
«Історія Львівського університету»
у списку особового складу медико-
хірургічного інституту при універси-
теті по відділу анатомічної медицини
згадується Plauer (без імені), який мав
звання професора від 1851 до 1863 рр.
[22]. Книга видана польською мовою,
добре збереглася, має чіткий полігра-
фічний друк. До того ж у першій час-
тині цієї ж книги (написаній колишнім
ректором Людвіком Фінкелем) також є
згадка, що Юліуш Плауер (польською
Juliusz Plauer) у 1855 р. став керівником
анатомічної студії (по-сучасному —
кафедри) після Августа Войгта [23].
Українські дослідники в переліку всіх
професорів, які працювали у Львів-
ському національному медуніверсите-
ті від 1784 р., подають прізвище завіду-
ючого кафедрою анатомії (з 1855 по
1863 рр.) медично-хірургічного інсти-
туту при Львівському університеті як
подвійне: Плауер або Планер Юліус
(Plauer / Planer Julius) [20, с.353].
З іншої сторони, у вже згаданій зна-
менитій статті, опублікованій в науко-
вому журналі (1861), автор подається як
prof. Planer (правда, без імені). У відділі
рідкісної книги Львівського національ-
ного університету ім.І.Франка зберегли-
ся друковані оригінали списків виклада-
чів та навчальні програми для студентів
тих років, коли в університеті викладав
Планер. Якісна поліграфія однознач-
но чітко зафіксувала — Julius von Planer.
Саме під таким прізвищем вчений
як з’являється в навчальних планах
медично-хірургічної студії університету
у зимовому семестрі 1855/56 н.р., так і
залишає Львів у 1863 р. Наукові зван-
ня — доктор медицини та хірургії, орди-
нарний професор анатомії.
У довіднику «Австрійський біогра-
фічний лексикон 1815—1950» зафіксо-
вана ще одна версія прізвища вчено-
го, а саме Planner von Plann Julius [19].
Власне такий же варіант прізвища
вченого подається і на офіційному веб-
сайті університету м. Граца.
Проведений нами аналіз всіх згада-
них документів стосовно прізвища дає
однозначний результат: у всіх випадках
мова йде про одну і ту ж саму людину —
першовідкривача рідких кристалів.
Крім того, на нашу думку, потребує
роз’яснення ще одне питання. У науко-
вій літературі трапляються також роз-
ходження щодо назви журналу, в яко-
му була опублікована знаменита стаття
Ю. Планера. Насправді, це найстарі-
ший та історично найбільш важливий в
світі науковий журнал у галузі органіч-
ної хімії. Його сучасна назва з 1998 р. —
ЮЛІУШ ПЛАНЕР — ПЕРШОВІДКРИВАЧ РІДКИХ КРИСТАЛІВ (ВІДНОВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТУ)
Наука та наукознавство, 2010, № 4 47
«European Journal of Organic Chemistry».
Був заснований у 1832 р. під назвою
«Annalen der Chemie» як німецький
науковий журнал в галузі хімії. На час
публікації Ю. Планером статті (1861)
вже називався «Annalen der Chemie
und Pharmacie»(з 1840 по 1872 рр.).
Згодом відомий в 1873—1874 рр. як
«Justus Liebigs Annalen der Chemie und
Pharmacie», а пізніше тривалий час на-
зивається «Justus Liebigs Annalen der
Chemie» (спершу в 1875—1944, а потім
в 1947—1978 рр.). До 1997 р. ще двічі
змінював назву: «Liebigs Annalen der
Chemie» та «Liebigs Annalen». Напевно,
з метою спрощення як зарубіжними,
так і українськими дослідниками міс-
це публікації статті професора Плане-
ра часом згадується просто як «Liebigs
Annalen» або «Annalen der Chemie».
Незважаючи на те, що Ю. Планер
не здогадався, яка наукова перспектива
відкривається за спостережуваним ним
новим фізичним явищем, саме його по-
трібно вважати першопрохідцем у фізи-
ці РК. Результати, які отримав в ХІХ ст.
австрійський вчений, працюючи 9 років
в науковому закладі на етнічних україн-
ських землях, а нині території сучасної
України, ми цілком справедливо може-
мо вважати також важливим досягнен-
ням української науки.
1. Reinitzer F. Beiträge zur Kenrniss des Cholesterins / Reinitzer F. // Monatshefte für Chemie. —
1888. — Bd.9. — S. 421—441.
2. Lehman O. Über fliessende Kristalle / Lehman O. // Zeitschrsft für phys. Chemie. — 1889. — Bd.4. —
S. 462.
3. Семиноженко В.П. Юбилеи науки. Жидкие кристаллы: история, проблемы, перспективы /
Семиноженко В.П., Лисецкий Л.Н. // К.: Наук. думка. — 1988. — С. 191—202.
4. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному та освітньому кон-
текстах / Ю. Павленко, С. Руда, С. Хорошева, Ю. Храмов. — К.: Видав. дім «Академперіодика»,
2001. — 420 с.
5. Богомоленко О.В. Піонерські дослідження рідких кристалів українськими вченими / Богомо-
ленко О.В. // Наука та наукознавство. — 2007. — № 1. — С. 113—121.
6. Planer. Prof. Notiz über das Cholesterin / Planer // Annalen der Chemie und Pharmacie. — 1861. —
Bd.118. — S. 25—27.
7. Loebisch W. Zur Kenntniss des Cholesterins / Loebisch W. // Berichte der deutschen chemischen
Gesellschaft. — 1872. — Bd. 5. — S. 510—514.
8. Raymann B. Contribution a histoire de la cholesterine / Raymann B. // Bull.de la Societe.Chim. de
Paris. — 1887. — Vol.47. — P. 898—901.
9. Oswald P. Nematic and Cholecteric Liquid Crystals. Conceptsance phycisal properties illustrated by
experiments / P. Oswald, P. Piezanski // Science. — 2005. — P. 13.
10. Liquid crystals in complex geometries: formed by polymer and porous networks / Ed. by G. P. Craw-
ford, S. Žumer. — CRC Press., 1996. — P. 190.
11. Chirally in Liquid Crystals / Еd. by H.-S. Kitzerow and C.Bahr. — Partially Ordered Systems Series.
Published by Springer, 2001.
12. Planer I. Über das Vorkommen von Pigment im Blute / Planer J. // Wiener Zeitschrift, — Feb.1854. —
S.127—139, 280—298.
13. Planer J. Statistik der Leichenkammer des k. k. akkgem. Krankenhauses von Monat November 1854 /
Planer I. // Zeitschrift der KK Gesellschaft der Ärzte zu Wien, Wochenblatt. — 1855. — Вd.1. — S. 171.
14. Laycock T. Clinical researches into Morbid Pigmentery changes in the Complexion / Laycock T. //
Medico-chirur. Review (London) — 1861. — Vol. 27. — P. 22.
15. Personalstand der akademischen Behörden und Ordnung öffentlichen Vorlesungen (an der k.k. Fran-
zens-Universität und medicinisch- chirurgischen Lehranstalt zu Lemberg (im Sommer-Semester des Jahres
1855/56). — Lemberg: Aus de k.k. galizischen Aerarial-Staats-Druckerei, 1855. — S. 28.
Science and Science of Science, 2010, № 448
16. Akademischen Behörden (an der k.k. Universität zu Lemberg, sammt der Ordnung Vorlesungen an
derselben im Sommer-Semester des Studien-Jahres 1856/57). — Lemberg: Aus de k.k. galizischen Aerarial-
Staats-Druckerei, 1856. — S. 29.
17. Akademischen Behörden (an der k.k. Universität zu Lemberg, sammt der Ordnung Vorlesungen an
derselben im Sommer-Semester des Studien-Jahres 1856/57). — Lemberg: Aus de k.k. galizischen Aerarial-
Staats-Druckerei, 1857. — S. 30.
18. Akademischen Behörden (an der k.k. Universität zu Lemberg, sammt der Ordnung Vorlesungen an
derselben im Winter-Semester des Studien-Jahres 1858/59). — Lemberg: Aus de k.k. galizischen Aerarial-
Staats-Druckerei, 1858. — S. 29.
19. Österreichisches Biographisches Lexikon 1815 — 1950. — Wien, 1983. — Bd. 8. — (Lfg.37). — S.116.
20. Професори Львівського нацыонального медичного університету ім.Д.Галицького 1784—
2006 / Б. Зіменьковський та ін. — Львів: Видав.дім «Наутілус», 2006.
21. Державний архів Львівської області. — ф. № 26, оп. № 5, спр. № 1552, с. 1—2.
22. Finkel L. Historya Uniwersytetu Lwowskiego / L.Finkel, S.Starzynski. — Lwów, 1894. — Сzesc II, —
S. 349.
23. Там само. — Czesc I. — S.327.
Одержано 06.06.2010
Б.В.Кожушко, В.А.Шендеровский
Юлиуш Планер — первооткрыватель жидких кристаллов
(возобновление приоритета)
Сделана попытка изменить сформировавшийся сегодня в современной истории науки взгляд о при-
оритете ботаника Рейнитцера и кристаллофизика Лемана в открытии жидких кристаллов. Впервые
в отечественной научной литературе публикуются важные подробности жизненного пути профессора
Львовского университета Юлиуша Планера.
© О.В. Романець, 2010
О.В.Романець
Періодизація розвитку генетики:
світовий контекст
У статті представлено та обґрунтовано періодизацію розвитку генетики в
світовому контексті. Визначено найбільш важливі відкриття, котрі стали
етапними в розвитку генетики. У кожному з етапів показано накопичення
наукових знань, що передувало здійсненню нового важливого відкриття, яке
спричинювало перехід науки на новий щабель розвитку.
Питання історії розвитку генетики в
світовому контексті висвітлено низкою
авторів [1—7]. Найбільш поширеною є
періодизація, представлена в більшості
видань з історії генетики, що включає три
періоди її розвитку. Перший період — з
1900 по 1930 роки: класичної генетики;
другий період — з 1930 по 1953 роки: нео-
класицизму в генетиці і третій період від
1953 року донині: синтетична генетика
[6]. Період від найдавніших часів до 1900
року називають передісторією розвитку
генетики, тобто накопиченням знань
про спадковість до становлення генетики
|