Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії
Висвітлюється питання про наявність документів, що стосуються історії
 України та українського народу міжвоєнного періоду, в архівних установах
 Болгарії. Освещается вопрос о наличии документов, которые касаются истории
 Украины и украинского народа межвоенного периода, в арх...
Saved in:
| Published in: | Архіви України |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30890 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії / О.В. Косенко // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 204-211. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860135248810999808 |
|---|---|
| author | Косенко, О.В. |
| author_facet | Косенко, О.В. |
| citation_txt | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії / О.В. Косенко // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 204-211. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Висвітлюється питання про наявність документів, що стосуються історії
України та українського народу міжвоєнного періоду, в архівних установах
Болгарії.
Освещается вопрос о наличии документов, которые касаются истории
Украины и украинского народа межвоенного периода, в архивных учреждениях
Болгарии.
The article deals with the question of documents on the history of Ukraine and
Ukrainian people of interwar period, stored in archives of Bulgaria.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:46:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом204
УДК 930.253(477+497.2)
О. В. КОсенКО*
АрхіВнА УКрАїніКА міжВОєннОгО періОДУ
В БОлгАрії
Висвітлюється питання про наявність документів, що стосуються історії
України та українського народу міжвоєнного періоду, в архівних установах
Болгарії.
Ключові слова: архівна україніка; архіви Болгарії; міжвоєнний період;
українська еміграція; Центральний державний архів.
дослідження архівної україніки стало одним із пріоритетних на-
прямів розвитку історичної науки кінця ХХ – початку ХХІ ст. до-
кументальна спадщина української еміграції дедалі частіше виступає
об’єктом наукових досліджень сучасних українських істориків, архівіс-
тів та джерелознавців1. Підвищений інтерес науковців до документів
україніки зумовлюється загальними тенденціями розвитку історичної
науки, які пов’язані з національно-культурним, духовним та держав-
ним розвитком українського суспільства. Під самим поняттям “архівна
україніка” прийнято розуміти документи, що зберігаються за кордоном
та документи іноземного походження, що стосуються історії України й
українського народу2.
Значна кількість документів україніки перебуває на зберіганні в ар-
хівних установах Болгарії – країні, яка стала одним із основних осеред-
ків діяльності української еміграції у період між двома світовими війна-
ми. Український і болгарський народи споріднені своїм слов’янським
походженням, територіальною, етнічною та мовною близькістю. Фор-
муванню та відкладенню документів українського походження в бол-
гарських архівах сприяли багатовікові міждержавні взаємини у громад-
сько-політичному, релігійному, культурному та господарському житті,
які значно посилилися після закінчення Першої світової війни3. Як со-
юзниця центральних держав у Першій світовій війні, Болгарія визнала
УНР і підписала з нею в Бресті 1918 р. мирний договір. обидві країни
* Косенко Олена Володимирівна – кандидат історичних наук, головний
спеціаліст відділу використання інформації документів Центрального дер-
жавного архіву зарубіжної україніки.
© о. В. косенко, 2011
АРХІВНА СПРАВА ЗА КОРДОНОМ
205АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом
обмінялися дипломатичними представництвами (українське посоль-
ство в Софії очолював о. Шульгін, його наступником став Ф. Шуль-
га)4. Відомий український історик І. Срібняк зазначив, що після роз-
грому більшовиками добровольчої армії в січні 1920 р. вояки-українці
почали масово прибувати до Болгарії. Вже на початку 1921 р. у цій
країні поступово почало налагоджуватися національне життя україн-
ських емігрантів, що було пов’язане із заснуванням у січні того ж року
в Софії Української громади5.
У публікації висвітлюється питання про наявність документів укра-
їніки в архівних установах Болгарії, які у хронологічному вимірі охо-
плюють період 1918–1939 рр.
Важливість залучення до наукового обігу інформації про архівні
документи культурної спадщини українського народу, створені етніч-
ними українцями та українськими установами і організаціями в Болга-
рії, які відображають історію нашої держави, внесок українців у роз-
виток болгарського суспільства зумовлюється наступними факторами.
По-перше, документи україніки в Болгарії є невід’ємною складовою
сукупної документальної спадщини українського народу, його історич-
ної пам’яті, Національного архівного фонду України6. Це зумовлюєть-
ся унікальністю та винятковою цінністю їх джерельно-інформаційного
потенціалу, тобто сукупності відомостей про окремих осіб, важливі іс-
торичні, суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні про-
цеси, події і факти, зафіксовані в документах архівної україніки, що
можуть бути використані в науково-дослідній діяльності або для задо-
волення інших потреб суспільства. По-друге, необхідністю розширення
джерельної бази з історії України. оприлюднення таких документів, а
саме донесення їх інформаційної насиченості до науковців та широкого
загалу, відкриває додаткові можливості для заповнення “білих плям”
в історичній науці, ґрунтовного дослідження діяльності української
еміграції та осмислення процесів у сфері науки та культури. По-третє,
проблема архівної україніки в Болгарії належить до недостатньо роз-
роблених в сучасному українському архівознавстві та джерелознавстві.
Історіографічний огляд наявних довідкових, наукових та науково-по-
пулярних праць засвідчив, що на теперішній час основним джерелом
інформації про архівну україніку в Болгарії міжвоєнного періоду є
каталог “Украинската емиграция в България след Първата световна
война”, який вийшов у світ в 2000 році в Софії болгарською мовою7.
Видання містить перелік документів, які проливають світло на укра-
їнсько-болгарські дипломатичні відносини 1918–1919 рр., діяльність
українських емігрантських діячів, організацій та товариств у Болгарії
у період між двома світовими війнами. Згодом в Софії був опублікова-
ний науково-інвентарний опис особистого архіву українського скуль-
птора і громадсько-політичного діяча професора михайла Паращука
АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом206
(1878–1963)8. додаткові дані, що сприяють більш повному осмисленню
архівної україніки в Болгарії, містять болгарські періодичні видання –
“Болгаро-українські вісті” (http://www.ukrpressbg.com), “Архивен пере-
глед”, а також матеріали офіційного сайту державної агенції “Архіви”
Республіки Болгарія (http://www.archives.government.bg/). Разом з тим,
нині відсутня наукова публікація, в якій би висвітлювалося питання
наявності документів з історії України та українського народу міжво-
єнного періоду в болгарських архівних установах.
Архівна система Болгарії складається з державної агенції “Архіви”
(державна установа в Болгарії, яка здійснює загальнонаціональну по-
літику у сфері виявлення, зберігання та організації використання архів-
них документів, які мають історичне значення)9, центральних держав-
них архівів (Центральний державний архів, Центральний державний
військовий архів), галузевих, місцевих або окружних державних архів-
них установ, архівних підрозділів державних наукових установ, музеїв
та бібліотек10. З-поміж них архівна україніка міжвоєнного періоду ви-
явлена у Центральному державному архіві, Науковому архіві Болгар-
ської Академії наук, державному архіві – Софія, Архіві міністерства
внутрішніх справ, Сімейному архівів Алли Захарчук-Герової, Націо-
нальному літературному музеї.
Переважна більшість документів культурної спадщини українсько-
го народу в Болгарії зосереджена у Центральному державному архіві
(далі – ЦдА). Архів зберігає комплекс документів загальнонаціональ-
ного значення з 1878 р., а також окремі фонди епохи болгарського Від-
родження. У 1993 р. до архіву були передані документи Центрального
партійного архіву при Цк БкП, а в 2002 р. – державного фотоархіву
Болгарії. У складі ЦдА функціонує сім відділів: “Старі архіви”, “Нові
архіви”, “Партійні архіви і громадські організації”, “особові фонди”,
“документи болгарської історії у закордонний архівах”, “облік, збе-
рігання та використання”, “Автоматизація”. ЦдА зберігає близько 3,5
млн. кадрів мікрофільмів – копій з США, Австрії, Росії, Великої Брита-
нії, Франції, Німеччині, Ватикану та інших країн. Також в архіві сфор-
мовані колекції з копій історичних та географічних карт11.
Виявлені в ЦдА фонди, які містять документи про діяльність укра-
їнської еміграції та її контакти з болгарською громадськістю, умов-
но можна розділити на декілька груп. Перша група – це фонди пред-
ставників української еміграції: скульптора м. Паращука (ф. 1717к),
мовознавця та літературознавця д. Шелудька (ф. 1179к), інженера
І. кондратенка (ф. 120А) ін. другу групу склали фонди болгарських
діячів, які тісно контактували з представниками української еміграції:
письменника, історика та етнографа С. Чилінгірова (ф. 108к), літера-
турознавця і перекладача П. Анатасова (ф. 1710к) ін. до третьої групи
фондів ЦдА, які містять документи україніки, віднесені фонди болгар-
207АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом
ських органів влади, міністерств та організацій, зокрема міністерства
закордонних справ та віросповідань (ф. 176к), міністерства внутріш-
ніх справ і народної охорони здоров’я (ф. 264к), міністерства народної
освіти (ф. 177к), Ради міністрів (ф. 284к), Болгарського монархічного
інституту (ф. 3к) та ін.
У ЦдА наявні документи, які стосуються українсько-болгарських
дипломатичних відносин 1918–1919 рр. Унікальними серед них є Брест-
Литовський мирний договір між Болгарією, Німеччиною, Австро-Угор-
щиною та Українською Народною республіко, підписаний 9 лютого
1918 р. (ф. 284к)12, документи щодо його ратифікації (ф. 176к), акре-
дитивні листи гетьмана України Павла Скоропадського (ф. 3к). У фон-
ді міністерства закордонних справ і віросповідань ЦдА зберігається
дипломатичне листування обох країн, відомості щодо експорту продо-
вольчих товарів з України відповідно до Брест-Литовського мирного
договору, документи щодо вирішення проблем спільної репатріації
болгарських і українських військових і цивільних громадян та ін.
Сховища ЦдА наповнені документами, які відображають діяль-
ність українських емігрантських організацій і товариств у Болгарії в
20–30- ті рр. ХХ ст.: культурно-освітнього товариства “Українська гро-
мада в Болгарії”, яке мало філії у Пловдіві, Варні, Відіні, Русе, Севлієво,
Ловечі, Українсько-болгарського товариства, гімнастичного товариства
“Січ”, товариства “Український сокіл”, культурно-просвітнього това-
риства “михайло драгоманов”, Українського культурного об›єднання,
Українського національно-козацького товариства, товариства запорізь-
ких козаків ім. Гетьмана Сагайдачного та багатьох ін.13
Слід відзначити, що переважну більшість архівної україніки в
ЦдА складають документи та матеріали особового фонду відомо-
го українського скульптора і громадського діяча михайла Паращука
(1978–1963), який народився в селі Варваринці на Тернопільщині. У
1921 р. м. Паращук прибув до Софії як представник міжнародного
Червоного Хреста з нагляду за становищем російських і українських
військовополоненних. Упродовж 1920–1930-х рр. брав активну участь
у громадському житті української еміграції в Болгарії. Помер і похо-
ваний у Софії14. особовий архівний фонд михайла Паращука в ЦдА
нараховує 2200 одиниць зберігання, які хронологічно охоплюють пері-
од 1882–2003 рр. Фонд складається з документів біографічного харак-
теру, документів службової, творчої, суспільно-політичної діяльності
фондоутворювача, епістоляріїв, фотографій, документів дружини ми-
хайла Івановича Цветани Пекарьової-Паращук, які складені болгар-
ською, німецькою, українською, російською, польською, французькою
та англійською мовами. Так, серед біографічних привертають увагу
такі ключові документи особового походження як автобіографія і ав-
тобіографічні нотатки м. Паращука, довідка про судимість, свідоцтво
АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом208
про смерть. У результаті службової діяльності скульптора в архіві від-
клались: свідчення з табору військовополоненних у Ращаті (щоденни-
ки, нотатки, замальовки, фотографії ув’язнених, періодичні видання);
документи дипломатичної діяльності; фотографії, листи, відзиви, які
стосуються українського Червоного Хреста; щоденник м. Паращука за
1914 –1915 рр. з повідомленнями про подорож від Відня до Ращат; що-
денник-записник м. Паращука про табір військово-полоненних в Ра-
щаті; звіт про діяльність Громади “Самостійна Україна” в Ращаті та ін.
Важливе місце у фонді м. Паращука посідають документи та матеріали
його творчої діяльності. Це творча біографія українського скульптора,
список його творів, зроблених у Болгарії, творчі плани, фотографії ро-
біт, ескізи, креслення, каталоги, альбоми, контракти, листи, програми,
документи про членство м. Паращука у творчих і професійних орга-
нізаціях, виставках, друковані відзиви про скульптора і його творчість
в українській та іншій пресі. Невід’ємною складовою частиною фон-
ду м. Папащука є документи його суспільно-політичної діяльності,
які представлені документами українських еміграційних організацій
і комітетів в Болгарії – культурно-просвітнього товариства “михайло
драгоманов” і Української студенської спілки, товариств “Українська
громада в Болгарії” та “Українська Рада”, документами, статутами,
друкованими виданнями, листуванням інших українсько-болгарських
товариств. Також у фонді № 1717к відклалась велика кількість листів
від / до м. Паращука різних установ, інститутів, осіб, а також фотогра-
фіїї скульптора, його родини та інших осіб15. Всі ці документи не лише
відбивають життєвий та творчий шлях українського митця на еміграції,
але й відображають різні явища суспільно-політичного та культурного
життя української еміграції в Болгарії у міжвоєнний період. Таким чи-
ном, документи, дефіновані як “архівна україніка”, в ЦдА є незамінни-
ми джерелами для вивчення українсько-болгарських дипломатичних та
міждержавних відносин у політичній, науковій, культурній сферах та
діяльності українських емігрантських організацій у міжвоєнний період.
Цінними джерелами для дослідження історії України є документи
відомих українських та болгарських діячів науки та культури – філо-
лога і письменника І. Шишманова (ф. 11к), істориків м. Арнаудова
(ф. 58к), м. Попруженка (61к), Н. Златарського (ф. 9к), мовознавця
С. Стоянова (ф. 154к), що зберігаються у Науковому архіві Болгар-
ської академії наук (далі – НА БАН). Так, у фонді І. Шишманова НА
БАН перебуває частина спадщини видатного українського вченого і
громадського діяча михайла драгоманова (1841–1895), який прибув
до Болгарії в 1889 р. на запрошення болгарського уряду читати лекції
з курсу загальної історії у Вищому училищі (нині – Софійський уні-
верситет ім. Св. климента охрідського), прожив у Болгарії шість років
і похований в Софії. Іншу частину у 1930 р. викупив Український на-
209АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом
уковий інститут у Варшаві. У архіві НА БАН зберігаються матеріали,
які дочка драгоманова Лідія (1865–1937 рр.) залишила собі. У 1942 р
син Лідії та Івана Шишманових – дімітр (1899–1945 рр.) передав архів
свого батька до НА БАН. Разом із цим архівом була передана і спад-
щина м. драгоманова, що залишилась у Софії. У 1957 р. 180 архівних
одиниць спадщини драгоманова влада передала бібліотеці ім. Леніна
у москві. У НА БАН залишилось 130 архівних одиниць спадщини
м. драгоманова – це переважно друковані твори, біографічні матері-
али, щоденник ученого з враженнями про Болгарію, кілька віршів, но-
татник, кореспонденція та три фотографії – м. драгоманова, будинку,
де він жив та його могили на софійському цвинтарі16.
У НА БАН привертають увагу документи ще одного українсько-
го історика м. Попруженка (1866–1943), який у 1919 р. емігрував до
Болгарії, де викладав на кафедрі слов’янської літератури історико-фі-
лологічного факультету Софійського університету. В архіві відклалась
автобіографія м. Попруженка періоду 1884–1907 рр., його монографія
“Синодик царя Борила”, статті, опубліковані в періодичних виданнях,
списки наукових публікацій, фотографії з родиною, колегами, студен-
тами, листи і договори тощо17.
документи україніки в Державному архіві – софія (далі – дА –
Софія) відклались у фонді Софіївського обласного суду (ф. 3к), Софіїв-
ського університету імені “Св. климента охрідського” (ф. 994к) та ін.
Зокрема, у ф. 3к наявні матеріали справи Софіївського обласного суду
щодо українського культурно-просвітнього товариства “Українська
Громада в Болгарії”, документи про розкол товариства, обрання його
нового складу та ін. Фонд 994 к дА – Софія наповнений відомостями
про діяльність викладачів Новоросійського (одеського) університету в
Софіївському університеті, які розповідають про наукові і культурні
взаємини між представниками обох народів, зокрема про внесок укра-
їнців у розвиток болгарської науки та освіти у 20–30-ті роки ХХ ст.18
Варто зазначити, що незначна кількість, порівняно з іншими архі-
вами Болгарії, документів культурної спадщини українського народу
зберігаються в Архіві міністерства внутрішніх справ (документи про
діяльність, структуру та керівництво українських емігрантських органі-
зацій у Болгарії в 20–30 рр. ХХ ст.), Національному літературному му-
зеї (окремі номери журналу “Українське слово” за 1919 р.), Сімейному
архіві Алли Захарчук-Герової (альбом із фотографіями Ю. Захарчука,
епістолярії та документи його службової діяльності)19. Проте кількість
цих документів не зменшує їх джерельного значення для історії Украї-
ни та створення Національного реєстру “Архівна україніка”.
отже, в архівних установах Болгарії відклались різноманітні доку-
менти українського походження – носії історико-культурної спадщини
українського народу, що мають виняткову соціально-культурну і на-
АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом210
укову цінність. Збережена у них джерельна інформація має важливе
значення для дослідження соціальної, культурної та наукової історії
України міжвоєнного періоду. Питання архівної україніки в Болгарії
потребує проведення подальших досліджень в інших архівних устано-
вах Болгарії.
1 Палієнко М. Г. Архівні центри української еміграції (створення,
функціонування, доля документальних колекцій) / м. Г. Палієнко. –
к. : Темпора, 2008. – 688; Архівна україніка в Білорусі : аналіт. огляд /
О. М. Коваль, М. Ю. Кулініч, А. А. Майстренко, І. В. Срібняк; держ. ком. арх.
України, УНдІАСд. – к., 2009. – 1068 с. (http://www.archives.gov.ua) ; Архівна
україніка в канаді : довідник / держ. ком. арх. України [та ін.] ; упоряд.:
І. матяш [та ін.]. – к., 2010. – 882 с.; Папакін А. Г. документи україніки в
Національному архіві Республіки Білорусь / А. Г. Папакін // Архіви України. –
2010. – № 3. – С. 59–71.
2 Архівістика. Термінологічний словник / Авт.-упоряд. Новохатський Є. к.,
Селіверстова к. Т. – к., 1998. – С. 15; Матяш І. Б. концепція створення та
функціонування Національного реєстру “Архівна україніка” / І. Б. матяш. –
к., 2007. – С. 2.
3 Павленко В. В. Українсько-болгарські взаємини 1918–1939 рр. /
В. В. Пав ленко; НАН України, Інститут Історії України. – к., 1995. – 224 с.
4 Україна крізь віки : в 15 т. / ред. В. А. Смолій ; НАН України, Інститут
археології. Т. 15 : Українці в світі / В. П. Трощинський, А. А. Шевченко. – к.,
1999. – С. 179–181.
5 Срібняк І. В. Початки української військової еміграції на Балканах
(1921–1923 рр.) / І. В. Срібняк // Військово-історичний альманах. Ч. 2. – к.,
2006 р. – С. 47.
6 Про внесення змін до Закону України “Про Національний архівний
фонд і архівні установи”: Закон України від 13.12.2001 № 2888-III // Відом.
Верховної Ради України. – 2002. – № 11. – Ст. 4, 5.
7 Украинската емиграция в България след първата световна война: доку-
ментален каталог / Автори и съст.: В. москаленко (науч. ръков.), Е. Хакова. –
София, 2000. – 151 с.
8 Проф. михайло Иванович Парашчук. Украински скулптор и обществено-
политически деец (1878–1963). Научно-инвентарен опис на личния архив
на проф. михайло Парашчук ЦдА на Р. Б. Ф. 1717к. / Упор.: Е. Хакова,
В. москаленко / Главно управление на архивите при мС Централен държавен
архив. – Първо издание: Парадигма, 2007. – 347 с.
9 http://www.archives.government.bg/
10 Бездрабко В. В. З історії архівної справи в Болгарії: конституювання
ідеї центрального державного архіву / В. В. Бездрабко // Спеціальні історичні
дисципліни: питання теорії та методики: зб. наук. праць. Ч. 13. У 2-х ч. – к.,
2006. – Ч. 2. – С. 208–240.
11 Українська архівна енциклопедія / держкомархів України, УНдІАСд. –
к., 2008. – С. 72.
12 Украинската емиграция в България след първата световна война. … –
151 с.
13 Там само.
211АРХІВНА СПРАВА ЗА коРдоНом
14 Степовик Д. михайло Паращук. Життя і творчість / д. Степовик.
Едмонтон–Торонто–київ, 1994. – 225 с.
15 Проф. михайло Иванович Парашчук. Украински скулптор и обществено-
политически деец (1878–1963). … – 347 с.
16 http://www.ukrpressbg.com/diaspora.html
17 Украинската емиграция в България след първата световна война. … –
151 с.
18 Там само.
19 Там само. – С. 41–42, 112–113.
освещается вопрос о наличии документов, которые касаются истории
Украины и украинского народа межвоенного периода, в архивных учреждениях
Болгарии.
Ключевые слова: архивная украиника; архивы Болгарии; межвоенный
период; украинская эмиграция; Центральный государственный архив.
The article deals with the question of documents on the history of Ukraine and
Ukrainian people of interwar period, stored in archives of Bulgaria.
Keywords: archival Ucrainica; archives of Bulgaria; interwar period; Ukrai-
nian emigration; Central State Archives.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30890 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:46:48Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Косенко, О.В. 2012-02-17T10:31:44Z 2012-02-17T10:31:44Z 2011 Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії / О.В. Косенко // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 204-211. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30890 930.253(477+497.2) Висвітлюється питання про наявність документів, що стосуються історії
 України та українського народу міжвоєнного періоду, в архівних установах
 Болгарії. Освещается вопрос о наличии документов, которые касаются истории
 Украины и украинского народа межвоенного периода, в архивных учреждениях
 Болгарии. The article deals with the question of documents on the history of Ukraine and
 Ukrainian people of interwar period, stored in archives of Bulgaria. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Архівна справа за кордоном Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії The Archival Ucrainica of Interwar Period in Bulgaria Article published earlier |
| spellingShingle | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії Косенко, О.В. Архівна справа за кордоном |
| title | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії |
| title_alt | The Archival Ucrainica of Interwar Period in Bulgaria |
| title_full | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії |
| title_fullStr | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії |
| title_full_unstemmed | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії |
| title_short | Архівна україніка міжвоєнного періоду в Болгарії |
| title_sort | архівна україніка міжвоєнного періоду в болгарії |
| topic | Архівна справа за кордоном |
| topic_facet | Архівна справа за кордоном |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30890 |
| work_keys_str_mv | AT kosenkoov arhívnaukraíníkamížvoênnogoperíoduvbolgaríí AT kosenkoov thearchivalucrainicaofinterwarperiodinbulgaria |