Перший в українській історіографії посібник із археографії
Рецензія на посібник: Заяць А. Є. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посібник. – Л.: Львів. нац. ун-т, 2010. – Зошит 1: Археографія. – 120 с.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Архіви України |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30892 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Перший в українській історіографії посібник із археографії / О.І. Журба // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 248-251. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30892 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Журба, О.І. 2012-02-17T10:38:50Z 2012-02-17T10:38:50Z 2011 Перший в українській історіографії посібник із археографії / О.І. Журба // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 248-251. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30892 Рецензія на посібник: Заяць А. Є. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посібник. – Л.: Львів. нац. ун-т, 2010. – Зошит 1: Археографія. – 120 с. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Інформація і рецензії Перший в українській історіографії посібник із археографії The First Manual on the Archeography in Ukrainian Historiography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Перший в українській історіографії посібник із археографії |
| spellingShingle |
Перший в українській історіографії посібник із археографії Журба, О.І. Інформація і рецензії |
| title_short |
Перший в українській історіографії посібник із археографії |
| title_full |
Перший в українській історіографії посібник із археографії |
| title_fullStr |
Перший в українській історіографії посібник із археографії |
| title_full_unstemmed |
Перший в українській історіографії посібник із археографії |
| title_sort |
перший в українській історіографії посібник із археографії |
| author |
Журба, О.І. |
| author_facet |
Журба, О.І. |
| topic |
Інформація і рецензії |
| topic_facet |
Інформація і рецензії |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Архіви України |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The First Manual on the Archeography in Ukrainian Historiography |
| description |
Рецензія на посібник: Заяць А. Є. Спеціальні історичні дисципліни: навч. посібник. – Л.: Львів. нац. ун-т, 2010. – Зошит 1: Археографія. – 120 с.
|
| issn |
0320-9466 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30892 |
| citation_txt |
Перший в українській історіографії посібник із археографії / О.І. Журба // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 248-251. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT žurbaoí peršiivukraínsʹkíiístoríografííposíbnikízarheografíí AT žurbaoí thefirstmanualonthearcheographyinukrainianhistoriography |
| first_indexed |
2025-11-25T22:16:40Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:16:40Z |
| _version_ |
1850561941201747968 |
| fulltext |
інформація і рецензії248
О. І. Журба*
Перший в українськІй
ІстОрІОграфІї ПОсІбник
Із археОграфІї
Заяць А. Є. Спеціальні історичні
дисципліни: навч. посібник. – Л.: Львів.
нац. ун-т, 2010. – Зошит 1: Археогра-
фія. – 120 с.
Про те, що навчальна книжка
мого львівського колеги і доброго
приятеля андрія зайця приречена
стати подією як для джерелознавчоо-
рієнтованих фахівців, так і для дидак-
тики української вищої школи, я був
упевнений ще з 2006 р., коли андрій
Євгенович з ентузіазмом повідомив, що вже ось-ось побачить світ його
посібник з археографії, котрий повинен стати фрагментом у потужному
“ланцюгу”, яким науковці історичного факультету ЛнУ планували охо-
пити низку спеціальних історичних дисциплін. здавалося, задум цей так
і залишиться задумом, бо видання відкладалося з року в рік, а ідея “лан-
цюга”, ймовірно, перетворилася для її ініціаторів на “кайдани”, яких,
зрозуміло, ватро було позбавлятися…
отже, поява посібника з археографії – подія довгоочікувана, але
не тільки… Ще у 1988 р. на першій Всеукраїнській нараді з питань ві-
тчизняної археографії, йшлося про необхідність формування власної
системи підготовки фахівців з археографії, що передбачало й створення
відповідного навчально-методичного забезпечення. і якщо з того часу
археографічний елемент був інтегрований у навчальний курс “Спеціаль-
ні історичні дисципліни”, що міцно закріпився в нормативній частині
навчальних планів вищої історичної освіти на бакалаврському рівні, по-
тіснивши на узбіччя фахової підготовки історика, як це не дивно, такі
фундаментальні дисципліни як “історіографія” та “джерелознавство”, а
курси “археографія” та “Вітчизняна археографія” стали обов’язковим
елементом, в усякому разі на історичному факультеті Дніпропетровсько-
го національного університету, при підготовці архівістів, власне спеці-
ального навчального посібника, не кажучи вже про підручник з архео-
графії, так і не було створено. а тому нині, не заглиблюючись у дискусію
* Журба Олег Іванович – доктор історичних наук, професор, завідувач
кафедри історіографії, джерелознавства та архівознавства Дніпропетровського
національного університету імені олеся Гончара.
інформація і рецензії 249
з приводу необхідності підручника як жанру науково-дидактичного ха-
рактеру в сучасній вищій школі, розглядаючи невелику, ошатну, зробле-
ну з душею і любов’ю книжечку, трохи заздрю своєму колезі, що випере-
див усіх, випустивши перший в українській історіографії посібник з ар-
хеографії. Є певний привід для заздрощів і львівським студентам, яким
зусилля а. Є. зайця і час зекономлять, і (особливо заочникам) нададуть
акумульовану інформацію, розкидану у безлічі, як правило, раритетних
видань, і, можливо, стануть віконцем у захоплюючий і трохи втаємниче-
ний археографічний світ.
Варто підкреслити, що своє науково-дидактичне завдання книжка
виконує повністю. цьому підпорядковані як її архітектоніка, так і оформ-
лення. У вступі представлений термін “археографія” та його еволюція,
предмет та об’єкт наукової дисципліни. Причому автор не обмежується
менторськими констатаціями, а в межах жанру, і не лише у вступі, на-
магається вводити студентів до кола наукових дискусій зі складних тер-
мінологічних та теоретико-методологічних питань.
У книжці два основних розділи. Перший присвячений репрезентації
археографії як спеціальної галузі історичної науки, другий – історії ар-
хеографічної справи в Україні. розділи необхідні, хоча з логікою їх роз-
ташування можна посперечатися, бо історичний огляд розвитку архео-
графічних навичок, практики, методики, теорії, процесу дисциплінари-
зації археографії повинен підводити потенційного читача до розуміння
того, яким чином складався сучасний стан цього сегменту історичного
знання, котрий подекуди вже заявляє претензії на статус не лише допо-
міжної, спеціальної дисципліни, навіть не тільки наукової галузі, а цілої
науки.
наприкінці кожного з розділів вміщено розлогі й ретельно підібрані
списки основної літератури. і хоча, зрозуміло, що серед неї переважна
більшість бібліографічних позицій належить перу вітчизняних фахівців,
зазначу, що автор досить докладно представив і класику російської ар-
хеографічної літератури (праці С. н. Валка, С. о. Шмідта, В. П. Козлова
та інших).
Водночас, цілком природна перевага вітчизняного матеріалу надає
мені підстави радити колезі при новому виданні посібника назвати його
більш адекватно: “Українська археографія вітчизняної історії”, або “ар-
хеографія української історії”…
До вагомих переваг першого розділу книжки можна віднести чіт-
кість і структурованість матеріалу (апофеозом останнього став підпід-
розділ за номером 1.4.6.1.2.1. “Дипломатичний метод”). а. Є. заяць зміг
майже вичерпно представити, якщо так можна сказати, “скелет” архе-
ографії, тобто алгоритм і технології археографічної праці. Читач до-
відується про міждисциплінарне розташування археографії (С. 10–11),
її дисциплінарні складові: польову (С. 11–16), камеральну (С. 16–23),
інформація і рецензії250
едиційну археографію (С. 23–44), їх структуру та відповідні етапи ді-
яльності археографа. автор на численних прикладах продемонстрував
типи, види, форми археографічних видань, методи публікації джерел,
елементи археографічного оформлення. Все це створює підстави для
більш ефективного і усвідомленого засвоєння матеріалу, ознайомлення
студента зі специфічною археографічною термінологією.
розуміючи специфіку обраного жанру і, водночас, невідворотність
претензій екстенсивного характеру до учбового посібника від фахівців-
археографів, зазначу, що його автор зміг знайти оптимальну побудову
і форму викладу, яка покликана адекватно репрезентувати технології і
методики роботи археографа.
Другий розділ посібника представляє наскрізний огляд історії архео-
графічної справи в Україні від давньоруських часів. особливу увагу тут
привертає авторська сумлінність, виявлена при написанні розділу, який
завдяки прискіпливому і шанобливому ставленню до праць істориків ві-
тчизняної археографічної справи, висвітлює не лише шляхи становлен-
ня й визрівання наукової дисципліни, але й історіографію української
археографії, хоча б в її конспективному, з урахуванням обсягу і завдань
посібника, майже бібліографічному вигляді. Причому ледве не в кожно-
му підрозділі вміщено зображення титульних сторінок найпоказовіших
монографій, публікацій, збірників, довідників, що не тільки позитивно
впливає на візуальне сприйняття тексту, але й виконує важливу дидак-
тичну функцію авторської акцентуації на найважливішу з рекомендова-
ної літературу.
Високо оцінюючи науково-дидактичну та видавничу культуру на-
вчального посібника, не можу утриматися від деяких міркувань, які,
можливо, стануть у пригоді тим, для кого археографія не лише сфера суто
практичної польової, камеральної та едиційної діяльності. навряд чи в
цьому заслуга або провина автора, але його праця цілком адекватно від-
биває стан справ у розвитку археографії, що, як і будь-яка інша наукова
дисципліна, окрім дієвої, предметної сфери свого застосування (в нашо-
му випадку – пошукової, описової, публікаторської), набуває дисциплі-
нарного статусу через формування власної теорії, націленої на розробку
специфічного понятійного апарату, на пошук дисциплінарних просторів
та обмежень, пізнавальних, соціокультурних, загальнонаукових функцій
та можливостей, тобто на розробку відточеного, адекватного, сучасного
наукового інструментарію, а значить і усвідомлених пізнавальних стра-
тегій. мені доводилося вже писати про те, що на тлі досить динамічного
розвитку вітчизняної археографічної практики, спрямованої на екстен-
сивне розширення кола введених до наукового обігу джерел, що досить
системно представлено в рецензованій книжці, відсутність ґрунтовного
теоретичного осмислення сенсу археографічної роботи, її суспільного
і науково-пізнавального призначення, вироблення теоретичних засад
інформація і рецензії 251
археографічних методик, відсутність дискусійних майданчиків для об-
говорення всього цього кола проблем, становить характерну ознаку су-
часного стану української археографії в цілому, прирікаючи її на про-
вінціалізм, герметичність, свідому орієнтацію на славні часи і рівень ар-
хеографічної практики другої половини XIX – початку ХХ ст. але такий
необхідний теоретичний розділ у навчальному посібнику з археографії
так і не з’явився. можливо, нарешті, чимось допоможе інститут україн-
ської археографії та джерелознавства ім. м. С. Грушевського…
не можна не відзначити й того, що чітка, іноді занадто, системність,
притаманна жанру посібника в цілому, а також вузько специфічний,
вузько археографічний, технологічний спосіб обраний для репрезентації
дисципліни не дозволив поглянути на розвиток археографії як на важ-
ливу складову історії історичного пізнання в цілому, тобто як на явище
історіографічне. В цьому бачиться певна слабкість історичного розділу
книжки, який, будучи підпорядкований вирішенню лише завдань інфор-
мування, втратив значно ширші можливості представити минуле архео-
графії та історію її вивчення як метод історіографічного пізнання.
не можна не помітити й деяких суто дидактичних недоглядів. Спра-
ва в тому, що жанр вимагає не лише монологічного представлення мате-
ріалу, а й авторські виклики читача на діалог, спонукання його до актив-
ного засвоєння матеріалу, актуалізацію інформації через її включення в
діяльність студента. а тому посібнику явно бракує запитань, різноманіт-
них творчих завдань і проектів, покликаних пробуджувати пізнавальну
активність.
Втім, залишаюся переконаним, що гарна книжка повинна стиму-
лювати роздуми, викликати дискусії, запитання до її авторів, тим паче,
якщо це стосується тих, хто наважився першим представити цілу галузь
знань. не виключаю, що посібник може стати надійною основою для
його подальшого опрацювання, переробки, переосмислення, насичення
тексту новими матеріалами, його більш глибокого теоретичного осмис-
лення, для пошуків ефективних форм дидактичної репрезентації дисци-
пліни. Гадаю, що результати апробації посібника в учбовому процесі,
його обговорення в експертному середовищі підкажуть автору напрямки
подальшої роботи над текстом.
Вважаю, що праця а. Є. зайця здатна створити ситуацію конкуренції
на ринку добротної дидактичної літератури, бо запропонований формат
посібника заслуговує на поширення не лише в межах львівського істфа-
ку (в усякому разі його “експансія” в Дніпропетровському університеті
гарантована).
|