Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості
Розглянуті генеза та сучасний стан проблеми правового, інтелектуального
 та фізичного доступу до інформаційних ресурсів державних архівів. Проаналі-
 зовано взаємозв’язок між доступом до ретроспективної інформації та станом
 суспільної свідомості. Запропоновано шляхи вдоскона...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Архіви України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30911 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості / М.Ю. Чиркова // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 37-45. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860014443328438272 |
|---|---|
| author | Чиркова, М.Ю. |
| author_facet | Чиркова, М.Ю. |
| citation_txt | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості / М.Ю. Чиркова // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 37-45. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Архіви України |
| description | Розглянуті генеза та сучасний стан проблеми правового, інтелектуального
та фізичного доступу до інформаційних ресурсів державних архівів. Проаналі-
зовано взаємозв’язок між доступом до ретроспективної інформації та станом
суспільної свідомості. Запропоновано шляхи вдосконалення інтелектуального
доступу до архівів.
Рассмотрены генезис и современное состояние проблемы правового,
интеллектуального
и физического доступа к информационным ресурсам государственных
архивов. Проанализирована взаимосвязь между доступом к архивной информации и состоянием общественного сознания. предложены пути
усовершенствования интеллектуального доступа к архивам.
In article are considered the genesis and modern condition of the problem of
legal, intellectual and physical access to information resource of state archives,
analyzed intercoupling between access to archive information and condition of
the public consciousness, offered the ways of the improvement of the intellectual
access to archives.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:44:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
37статті та повідомлення
УДК 930.25
М. Ю. ЧирКова*
ДостУп До архівної інфорМації яК МеханізМ
форМУвання сУспільної свіДоМості
Розглянуті генеза та сучасний стан проблеми правового, інтелектуального
та фізичного доступу до інформаційних ресурсів державних архівів. проаналі-
зовано взаємозв’язок між доступом до ретроспективної інформації та станом
суспільної свідомості. Запропоновано шляхи вдосконалення інтелектуального
доступу до архівів.
Ключові слова: архівна служба; архівні установи; ретроспективна інфор-
мація; доступ; розсекречування.
сенс і кінцева мета існування архівів і всієї державної архівної
служби у демократичному суспільстві – забезпечення його членам умов
рівного, нічим не обмеженого доступу до документної ретроспективної
інформації. доступ до архівів – це прояв одного з основних прав лю-
дини: права на інформацію. Його вдоволення особливо важливе у кон-
тексті розвитку демократичних суспільств і пов’язаного з цим процесу
підвищення відповідальності людей за політичні та соціальні умови, в
яких вони бажають жити. Запорука конституційного права громадян на
вільний доступ до інформації – мобільність та відкритість різноплано-
вих інформаційних потоків, зокрема й архівної інформації, не тільки для
обмеженого контингенту користувачів (науковців і управлінців), а й для
пересічних громадян та соціальних інституцій. Рівень доступності ар-
хівної інформації визначає ступінь публічності архівів, тобто їх роль у
політичному житті суспільства як інструмента демократичного контр-
олю за діяльністю органів влади.
проблема доступу до архівної інформації набула особливої актуаль-
ності з розпадом соціалістичного табору та демократизацією політич-
них режимів у цих країнах. прямо чи опосередковано проблему дослі-
джували українські та іноземні вчені: а. артизов, Г. Боряк, в. Козлов,
т. Кук, а. менн-Харіц, і. мищак, К. новохацький, а. плате, н. Христова,
л. Юдіна та інші. У більшості цих публікацій доступ до архівів розгляда-
ється як технічна проблема, яку можна вирішити за допомогою створен-
ня необхідних нормативно-правових (законодавство) та інформаційних
(довідковий апарат) інструментів. проте вона має ще один аспект – іде-
ологічний, адже забезпечення доступу до інформації (у тому числі й ре-
* Чиркова Марина Юріївна – викладач кафедри філософії і соціально-
політичних дисциплін полтавського національного технічного університету
імені Юрія Кондратюка, магістр державного управління.
© м. Ю. Чиркова, 2011
статті та повідомлення38
троспективної) є одним із основних елементів задоволення потреб сус-
пільства у демократичному контролі державної влади та самопізнанні.
З огляду на незавершеність демократичних трансформацій україн-
ського суспільства, його атомізованість, пов’язану з амбівалентністю
ціннісних орієнтирів сприйняття історичного минулого, проаналізуємо
залежність між забезпеченням права доступу до ретроспективної інфор-
мації та рівнем суспільної свідомості, а також спробуємо показати мож-
ливості розширення доступу до архівів.
відповідно до європейської практики під доступом до архівів слід
розуміти їхню функцію з “надання матеріалів, що перебувають під їх
опікою, у розпорядження користувачів”1. Цю проблему потрібно розгля-
дати у трьох аспектах: правовому, фізичному та інтелектуальному.
правовий доступ до архівів – це забезпечення конституційних прав
громадян на отримання первинної і вторинної інформації про склад і
зміст національного архівного фонду (наФ). правові проблеми доступ-
ності архівів в Україні врегульовано національним законодавством від-
повідно до рекомендацій Комітету міністрів Європейського співтовари-
ства стосовно європейської політики з цього питання. Зокрема, згідно
із Законом України “про внесення змін до Закону України “про націо-
нальний архівний фонд і архівні установи”, документи наФ і довідко-
вий апарат до них надаються у користування в архівних установах з часу
їх надходження на зберігання. обмеження доступу до документів засто-
совується у разі, якщо вони містять конфіденційну інформацію чи таку,
що віднесена до державної або іншої передбаченої законом таємниці2.
нещодавно прийнятий Закон України “про доступ до публічної інфор-
мації” деталізує умови реалізації права на доступ до інформації. Закон
України “про державну таємницю” встановлює шестимісячний термін
для розсекречування документів, якщо рішення про віднесення їхньої
інформації до державної таємниці скасоване або строки засекречування
закінчились3.
доступ до інформації – це один із механізмів конструювання колек-
тивної пам’яті й відповідно суспільної свідомості. недарма за радян-
ських часів значна частина документів державного архівного фонду,
як вважає відомий російський архівознавець в. Козлов, до 50 %4 мала
обмежений доступ для більшості дослідників, а отже й суспільства. За
хрущовської відлиги відбулась часткова демократизація архівної галу-
зі завдяки прийнятій у 1956 р. Радою міністрів сРсР постанові “про
заходи по упорядкуванню режиму зберігання і кращому використанню
архівних матеріалів міністерств і відомств” та подібних постанов ЦК
КпУ і Ради міністрів УРсР. внаслідок цього до кінця 1957 р. здійснено
розсекречування 62 % архівних документів, які перебували на таємному
зберіганні5. але у 1959 р. у зв’язку із згортанням демократичних проце-
сів у радянській державі ця робота знову призупинилася й відновилася
лише за часів перебудови.
39статті та повідомлення
У 1987 р. на виконання рішення колегії Головархіву України “про
розширення доступу дослідників до документів, що зберігаються в
державних архівах республіки” в архівах були створені спеціальні ко-
місії для зняття обмеження і розширення доступу до документів. У сво-
їй діяльності вони керувалися затвердженим Головархівом наприкінці
1989 р. орієнтовним переліком документів, які підлягали переведенню
на загальне зберігання без поаркушного перегляду. так, протягом 1989–
1992 рр. були розсекречені документи про український визвольний рух,
політичні репресії та голодомори в Україні. партійні архіви, передані до
державних архівів відповідно до Указу президії верховної Ради України
від 27 серпня 1991 р., були розсекречені на виконання наказу Головархі-
ву від 2 квітня 1992 р. “про розсекречення документів колишніх архівів
Компартії України”. лише незначна частина (0,01–0,06% від загального
обсягу) цих документів, створених після 1960 р., залишена на таємному
зберіганні6. так починався масштабний довготривалий процес лібералі-
зації архівної галузі України.
Український політолог м. погребинський зазначає, що розсекре-
чування та публікація частини закритих для дослідників документів у
кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст., безумовно, вплинуло на руй-
націю радянської ідентичності й сприяли мирному розпаду Радянського
сою зу7.
можна констатувати, що розширення доступу до ретроспективної
інформації – це одна із загальних тенденцій розвитку архівної справи
у посттоталітарних країнах Центральної та східної Європи, хоча й має
певні національні особливості. Ці тенденції знайшли підтвердження і
в Україні: хоча темпи розсекречування архівів у другій половині 90-х
років уповільнилися, але на 1 січня 2005 р. на таємному зберіганні зна-
ходились лише 1,1 % від загальної кількості одиниць зберігання8. З роз-
ширенням правового доступу до архівних джерел пов’язане урізнома-
нітнення тематики наукових досліджень української історії, обмеженої у
радянський період через ідеологічні міркування, й відповідно ознайом-
лення суспільства з суперечливими сторінками свого минулого.
особливості регулювання доступу до архівних документів можна
вважати одним з індикаторів зміни гуманітарної політики держави. За
президентства в. Ющенка розширення доступу до ретроспективної ін-
формації, у першу чергу про політичні репресії, Голодомор 1932–1933 рр.
та інші не менш трагічні сторінки української історії, було визначено
одним із пріоритетних напрямків архівної галузі. Зокрема, на цьому на-
голошувалося в Указах президента України про вшанування жертв голо-
доморів та політичних репресій 2005–2006, 2008 рр. й особливо в Указі
президента “про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних
документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними
репресіями та голодоморами в Україні” від 23 січня 2009 р.9 наслідком
статті та повідомлення40
такої пильної уваги вищого керівництва країни до проблеми розсекречу-
вання архівів, а також наполегливої праці українських архівістів стало
те, що зараз лише 0,25 % документів наФ залишаються на таємному
зберіганні.
наші північні сусіди, росіяни, навпаки, не поспішають із розсекречу-
ванням, наприклад, колишніх партійних архівів. там цей процес не про-
сто затягнувся на десятиріччя, оскільки його процедура значно складні-
ша ніж в Україні, але й набув зворотного напрямку. Російські дослідники
та громадські діячі навіть охрестили його архівною контрреволюцією.
Керівник архівної галузі о. артизов пояснив такий стан справ тим, що
оперативні дії щодо відкриття архівів на початку 1990-х рр. випереди-
ли створення відповідної законодавчої бази (Федерального закону “про
державну таємницю” 1993 р. та інших нормативних документів). де-юре
документи залишались не розсекреченими, а при оформленні результа-
тів “автоматичного” розсекречування колишніх партійних архівів, ви-
явилося, що відповідно до законодавчих норм можна зняти обмеження
у доступі не до всіх документів, бо вони стосуються обороноздатності
країни та міждержавних таємниць. Головний російський архівіст висло-
вив стурбованість повільними темпами розсекречування у зв’язку з тим,
що “антиросійські інтерпретації подій вітчизняної та світової історії по-
требують швидкого та адекватного реагування й, відповідно, оператив-
ного розсекречування <...> документів про голод у сРсР 1932–33 рр.,
про співробітництво українських націоналістів з фашистами і т. п.”10.
такий вибірковий підхід російських архівістів до вирішення проблеми
розсекречування свідчить про те, що доступ до інформації вони розгля-
дають не як демократичне право, а як засіб ідеологічної боротьби.
Засекреченість частини документів про причини початку другої
світової війни та її хід дає підстави апологетам сталінізму заперечувати
загальновизнані факти. наприклад, скандально відомий російський пуб-
ліцист Ю. мухін звинуватив м. Горбачова та о. яковлєва у фальсифіка-
ції історії за допомогою російських архівістів, а саме у підробці пакту
молотова-Ріббентропа та Катинської справи11.
наслідком, а можливо, і визначальною метою російської державної
політики пам’яті стала ідеалізація радянського минулого. про тенден-
ції суспільного розвитку свідчать матеріали соціологічних досліджень,
проведених співробітниками левада-центру у 1989, 2003 та 2008 рр.
За їх результатами до списку найвидатніших людей всіх часів і народів
Й. сталіна включили 12, 40 та 36 відсотків росіян12, незважаючи на чис-
ленні публікації про його криваві діяння.
Фізичний доступ до інформації може здійснюватися у двох формах:
безпосередньо через отримання власне первинного документа в читаль-
ному залі архіву (завдяки організації документів у певні архівні доку-
ментальні системи) та віддалено – через наповнення інтернет-сайтів гра-
фічними зображеннями документів.
41статті та повідомлення
Рік у рік зростає кількість дослідників у читальних залах україн-
ських архівів. Це підтверджує загальновизнані тенденції розвитку архів-
них установ у демократичних суспільствах: зняття правових обмежень з
доступу до архівних документів, відкритість для суспільства, поступова
трансформація суспільної свідомості викликають збільшення інтересу
до архівів як серед науковців, так і серед пересічних громадян. Фран-
цузькі архівісти, наприклад, підрахували, що за тридцять років кількість
відвідувачів читальних залів центральних та департаментських архівів
зросла майже вп’ятеро – з 43 тисяч у 1969 р. до 197 тисяч у 1999 р.,
причому, переважна більшість, а саме 182306 дослідників, працювали
в архівах департаментів13. Здобутки українських архівів значно скром-
ніші: у 2010 р. їхні читальні зали відвідало 28 тисяч проти 12 тисяч у
2003 р. таке порівняння підкреслює проблему фізичного доступу до ін-
формації, адже пропускна спроможність читальних залів (у центральних
архівах навіть змушені запровадити попередній запис дослідників через
брак місць) та наявне в них обладнання абсолютно не задовольняють
постійно зростаючі вимоги користувачів-науковців і викликають їхні на-
рікання. дослідники вважають, що необхідно оснастити читальні зали
новою копіювальною технікою, знизити розцінки на виготовлення ко-
пій документів, організувати безпосередній доступ до всієї інформацій-
ної системи, якою є наФ України14. слід зауважити, що лише половина
приміщень, у яких розміщуються регіональні архіви, збудована у 1965–
1992 рр. за типовими проектами, решта – пристосовані для зберігання
архівних документів, частина з них взагалі аварійні.
враховуючи стабільно низький рівень фінансування архівної галу-
зі, малоймовірна можливість кардинальних змін щодо обладнання чи-
тальних залів, тим більше будівництва нових приміщень. Значно пер-
спективнішим (з урахуванням темпів розвитку сучасних інформаційних
технологій) може виявитися віддалений доступ до документів через
мережу інтернет. інтенсивність пошукових процесів у невидимій сфері
віртуального світу є на два порядки вищою, ніж у реальних читальних
залах архівів. підраховано, що в світі на одного дослідника в читально-
му залі припадають сотні дослідників в інтернеті15. статистика відвід-
ування інтегрованого електронного інформаційного ресурсу державних
архівів – веб-порталу держкомархіву – свідчить про справедливість цьо-
го твердження. наприклад, протягом 2009 р. читальні зали державних
архівів відвідали 28 тис. користувачів ретроспективної інформації, тоді
як кількість віртуальних відвідувачів веб-порталу за рік досягла 850 тис.
створення банку цифрових зображень документів в інтернеті – це
один із магістральних напрямків у діяльності багатьох архівних служб.
Корпус давніх документів з історії держави – це не тільки важлива скла-
дова документальних ресурсів держави і суспільства, а й своєрідні мар-
кери процесів державотворення, вони відіграють роль важливого факто-
ра самоусвідомлення і консолідації нації. Реєстри цифрових зображень
статті та повідомлення42
архівних документів і найцінніших рукописних пам’яток виставлені на
сайтах національних архівів великобританії, ісландії, норвегії, Канади,
сШа, польщі, литви, інших країн.
своїми найдавнішими документами пишаються не лише народи Єв-
ропи та північної америки. Країни, що не мають тисячолітньої писемної
історії, також почали активно освоювати архівний сегмент всесвітньої
мережі. Зокрема, архівні служби країн південно-східної азії, які ще
донедавна мали низький рівень соціально-економічного розвитку, нині
представлені в мережі як офіційними веб-сайтами, так і оригінальними
інтернет-проектами, що висвітлюють окремі сторінки національної істо-
рії. наприклад, для проекту “віртуальний в’єтнамський архів” оцифро-
вано понад 2,7 млн. аркушів архівних документів з історії в’єтнамської
війни. і робота ця триває – щомісяця “віртуальний архів” поповнюється
30 тис. аркушів документів. національний архів ще однієї південноазій-
ської країни – сингапуру – почав оприлюднення архівних документів в
інтернеті ще у 1999 р. Крім офіційного веб-сайту у цієї архівної служби
є інтернет-портал, на якому через повнотекстові бази даних можна озна-
йомитися з текстами документів, мапами, планами, фотографіями, про-
слухати і переглянути аудіовізуальні документи та записи усної історії16.
інтелектуальний доступ до інформації можна характеризувати як
отримання необхідної інформації через документи вторинного рівня,
тобто довідковий апарат (да) та інформаційні системи (бази та банки
даних), а також публікації документів.
необхідно зауважити, що на момент прийняття вже згадуваної по-
станови Ради міністрів сРсР 1956 р. про режим зберігання та викорис-
тання архівних документів часто єдиним елементом да в українських
архівах були лише описи фондів, інколи навіть не на всі наявні фонди
або без включення всіх документів. на виконання урядових постанов
про вдосконалення використання архівних документів у республіці роз-
почалася робота зі створення та вдосконалення да, яка проводилася за
трьома напрямами: створення системи каталогів, підготовка путівників
по архівних фондах, удосконалення описів. пріоритетним напрямом ви-
значили саме каталогізацію, яку вперше застосували у 1953 р. У серед-
ині 1960-х рр. було закаталогізовано близько 10 % фондів українських
держархівів, а у більшості з них створено систему каталогів17. для по-
рівняння: у французьких архівах ще у 1980- х рр. почали переведення ка-
талогів в електронний варіант за допомогою сканування, а в українських
архівах і у ХХі ст. продовжують паперову каталогізацію.
Крім каталогізації українські архівісти приділяли значну увагу ство-
ренню одного з головних елементів да – путівників. але вже у 1959 р.
намітилася негативна тенденція щодо створення да до архівних фондів
й доступу до ретроспективної інформації. початком став закритий мето-
дичний лист Головархіву сРсР від 31 серпня 1959 р., у якому зазначало-
ся, що архівісти у підготовлених путівниках занадто повно розкривають
43статті та повідомлення
зміст документів з економіки, зовнішньої та внутрішньої політики. для
недопущення подібного створювалися спеціальні комісії, які перегляда-
ли всі підготовлені до друку праці й навіть переробляли вже здані до на-
бору, а архівістам пропонувалось зосередитися на внутрішньоархівній
роботі18. Фактично цей лист призупинив не лише створення повноцін-
ного да, тобто обмежив умови інтелектуального доступу, але й вплинув
на темпи та обсяги розсекречування – правового доступу. тенденція не-
високої інформативності архівних довідників зберігалася свідомо про-
тягом усього радянського періоду і набула позитивних змін лише за не-
залежності України.
Зокрема, протягом 1993–2004 рр. поряд із традиційними видами да
(описи, каталоги, путівники, огляди фондів, покажчики тощо) україн-
ські архівісти почали активно створювати нові види (анотовані реєстри
описів, електронні бази даних облікового та тематичного характеру,
електронні версії реєстрів фондів). оновленню підходів до створення
путівників сприяло прийняття спеціальної програми “архівні зібрання
України” (2001–2005). У межах її виконання архівні путівники набули
максимальної інформативності, бо, на відміну від радянського періоду з
великою кількістю не анотованих фондів, розкривають зміст усіх інфор-
маційних ресурсів архіву: фондів, колекцій, окремих документів, довід-
ково-інформаційного фонду. новим видом архівних довідників став ано-
тований реєстр описів, який містить систематизований перелік описів
архівного фонду зі стислими анотаціями документів19.
в інтернеті відсутні бази даних українських архівів, але це певною
мірою компенсується іншим потужним довідковим масивом – представ-
ленням усіх без винятку путівників і анотованих реєстрів описів фондів,
які побачили світ у галузевій серії “архівні зібрання України” з 2000 р.
(30 томів), а також інших довідників – загалом 58 томів електронних ви-
дань загальним обсягом понад 25 тис. книжкових сторінок, серед яких,
“Реєстр розсекречених архівних фондів України”, “Зведений каталог ме-
тричних книг, що зберігаються у державних архівах України”.
Ще однією формою інтелектуального доступу до інформації є пу-
блікація документів. слід зазначити, що українські архіви намагаються
активно використовувати цю форму. наприклад, тільки у 2007–2008 рр.
державними архівами до наукового обігу введено великий масив джерел
про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні завдяки підготовці та публіка-
ції понад 30 збірників документів загальнодержавного та регіонального
масштабу20.
отже, за умови повної доступності офіційних документів суспіль-
ство може здійснювати глибокий критичний аналіз наявних соціальних
проблем, давати імпульс державній системі до більшої гнучкості та за-
провадження інновацій. але організаційно-технологічні проблеми інте-
лектуального і фізичного доступу більшою мірою залежать від реальних,
передовсім, фінансових і кадрових ресурсів державної архівної служби.
статті та повідомлення44
не останню роль у процесі формування історичної пам’яті укра-
їнського суспільства відіграє державна архівна служба, установи якої
активно задіяні у більшості заходів, пов’язаних із актуалізацією в сус-
пільстві ретроспективної інформації про трагічні сторінки української
історії. Завдяки підготовленим архівними установами виставкам і публі-
каціям архівних документів широкі кола громадськості отримали змогу
осягнути трагедію Голодомору 1932–1933 рр., велич перемоги 1945 р.,
гіркоту поразки визвольних змагань українського народу 1917–1921 рр.
але інтерпретація суперечливих подій у спільній історії ХХ ст. стали
однією з причин конфліктності взаємовідносин двох незалежних дер-
жав – Росії та України, а доступ до інформації про ці події – механізмом
формування соціальної пам’яті як складової суспільної свідомості.
Задля розширення можливостей доступу українські архіви повинні
якнайшвидше створити загальнодержавну інформаційну систему ретро-
спективних ресурсів. Крім того, їм потрібно значно збільшити обсяги
публікації архівних документів у режимі “он-лайн”. такі публікації між-
народні архівні інституції вважають основним засобом представлення
документів світові.
1 Рекомендація № R (2000) 13 Комітету міністрів країнам-членам стосов-
но європейської політики доступу до архівів // вісник державного комітету
архівів України. – 2000. – № 4. – с. 79.
2 Закон України “про внесення змін до Закону України “про національ-
ний архівний фонд і архівні установи” // офіційний вісник України. – 2002. –
№ 2. – с. 43.
3 Закон України “про державну таємницю” // відомості верховної Ради
України. – 2003. – № 45. – с. 361.
4 Козлов В. П. публичность архивов и свобода архивной информации //
Российское архивное дело. архивно-источниковедческие исследования. – м.:
РосспЭн, 1999. – с. 263.
5 нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. і. матяш та К. Кли-
мової. – К.: видавн. дім “Км академія”, 2002. – с. 472.
6 Рішення колегії державного комітету архівів України від 23 квітня
2009 р. “про хід виконання держархівами Указу президента України від 23
січня 2009 р. № 37/2009 “про розсекречення, оприлюднення та вивчення ар-
хівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними
репресіями та голодоморами в Україні” // вісник державного комітету архівів
України. – 2009. – № 2(35). – с. 76–77.
7 історична пам’ять як поле змагань за ідентичність: матеріали “круглого
столу”, 22 квіт. 2008 р. / За заг. ред. Ю. о. Зерній. – К.: нісд, 2008. – с. 23.
8 Рішення колегії державного комітету архівів України від 23 квітня
2009 р. “про хід виконання держархівами Указу президента України від
23 січ ня 2009 р. № 37/2009 “про розсекречення, оприлюднення та вивчення
архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політич-
ними репресіями та голодоморами в Україні” // вісник державного комітету
архівів України. – 2009. – № 2 (35). – с. 77.
9 Указ президента “про розсекречення, оприлюднення та вивчення ар-
хівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними
45статті та повідомлення
репресіями та голодоморами в Україні” від 23 січня 2009 р. № 37/2009 // ві-
сник державного комітету архівів України. – 2009. – № 1 (34). – с. 45–46.
10 доступ к доступу: на вопросы “огонька” отвечает и.о.руководителя
Федерального архивного агентства андрей артизов // огонёк. – 2009. –
№ 30 (5108). – с. 16.
11 Мухин Ю. И. Фальсификатор Козлов // дуэль. – 2008. – 19 лютого. –
№8 (557).
12 Дубин Б. время свидетелей истекло // огонёк. – 2009. – № 19 (5097). –
с. 26–27.
13 Les publics des archives départementales et communales, profil et pratiques/
Sous la direction de L. Mironer. – Paris: DEP, Ministère de la culture et de la
communication, 2003. – с. 11, 14.
14 Боряк Г. В., Папакін Г. В. архіви України і виклики сучасного суспіль-
ства: штрихи до колективного портрета користувача архівної інформації // ар-
хіви України. – 2003. – № 1–3. – с. 50–51.
15 Боряк Г. В. електронні архівні публікації в інтернеті: проблеми репре-
зентації інформаційних ресурсів // архіви України. – 2002. – № 4–6. – с. 142.
16 Левченко Л. особливості функціонування інтернет-сайтів архівних
служб країн південно-східної азії // архіви України. – 2009. – № 3–4. –
с. 213–226.
17 Мищак І. Заходи українських архівістів щодо створення і вдосконален-
ня науково-довідкового апарату архівів (1950-і – 60-і рр.) // архівознавство.
археографія. джерелознавство: міжвідомчий наук. зб. – вип. 5: архіви –
складова інформаційних ресурсів суспільства. – К., 2002. – с. 99–100.
18 там само. – с. 101.
19 Юдіна Л. М. використання інформаційних ресурсів національного ар-
хівного фонду України: науково-методичні засади, напрями та форми (1993–
2004 рр.): автореф. дис…канд. іст. н.: 07.00.10 / держ. ком. арх. України, Укр.
нді арх. справи та документознавства. – К., 2005. – с. 9.
20 Рішення колегії державного комітету архівів України від 23 квітня
2009 р. “про хід виконання держархівами Указу президента України від
23 січня 2009 р. №37/2009 “про розсекречення, оприлюднення та вивчення
архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політич-
ними репресіями та голодоморами в Україні” // вісник державного комітету
архівів України. – 2009. – № 2 (35). – с. 81.
Рассмотрены генезис и современное состояние проблемы правового,
интел лектуального и физического доступа к информационным ресурсам госу-
дарственных архивов. проанализирована взаимосвязь между доступом к ар-
хивной информации и состоянием общественного сознания. предложены пути
усовершенствования интеллектуального доступа к архивам.
Ключевые слова: архивная служба; архивные учреждения; ретроспек-
тивная информация; доступ; рассекречивание.
In article are considered the genesis and modern condition of the problem of
legal, intellectual and physical access to information resource of state archives,
analyzed intercoupling between access to archive information and condition of
the public consciousness, offered the ways of the improvement of the intellectual
access to archives.
Keywords: archival service; archival institutions; retrospective information;
access; declassification.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-30911 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0320-9466 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:44:09Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чиркова, М.Ю. 2012-02-17T12:14:05Z 2012-02-17T12:14:05Z 2011 Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості / М.Ю. Чиркова // Архіви України. — 2011. — № 2-3. — С. 37-45. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0320-9466 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30911 930.25 Розглянуті генеза та сучасний стан проблеми правового, інтелектуального
 та фізичного доступу до інформаційних ресурсів державних архівів. Проаналі-
 зовано взаємозв’язок між доступом до ретроспективної інформації та станом
 суспільної свідомості. Запропоновано шляхи вдосконалення інтелектуального
 доступу до архівів. Рассмотрены генезис и современное состояние проблемы правового,
 интеллектуального
 и физического доступа к информационным ресурсам государственных
 архивов. Проанализирована взаимосвязь между доступом к архивной информации и состоянием общественного сознания. предложены пути
 усовершенствования интеллектуального доступа к архивам. In article are considered the genesis and modern condition of the problem of
 legal, intellectual and physical access to information resource of state archives,
 analyzed intercoupling between access to archive information and condition of
 the public consciousness, offered the ways of the improvement of the intellectual
 access to archives. uk Інститут історії України НАН України Архіви України Статті та повідомлення Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості The Access to Archival Information as a Mechanism of Social Consciousness Forming Article published earlier |
| spellingShingle | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості Чиркова, М.Ю. Статті та повідомлення |
| title | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості |
| title_alt | The Access to Archival Information as a Mechanism of Social Consciousness Forming |
| title_full | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості |
| title_fullStr | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості |
| title_full_unstemmed | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості |
| title_short | Доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості |
| title_sort | доступ до архівної інформації як механізм формування суспільної свідомості |
| topic | Статті та повідомлення |
| topic_facet | Статті та повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/30911 |
| work_keys_str_mv | AT čirkovamû dostupdoarhívnoíínformacííâkmehanízmformuvannâsuspílʹnoísvídomostí AT čirkovamû theaccesstoarchivalinformationasamechanismofsocialconsciousnessforming |