Іронія в поезії Генріха Гейне

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Русская литература. Исследования
Datum:	2009
1. Verfasser:	Колосюк, І.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2009
Schlagworte:	Актуальные проблемы изучения классической литературы
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31033
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Іронія в поезії Генріха Гейне / І.А. Колосюк // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-31033
record_format	dspace
spelling	Колосюк, І.А. 2012-02-19T21:04:29Z 2012-02-19T21:04:29Z 2009 Іронія в поезії Генріха Гейне / І.А. Колосюк // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0092 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31033 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Русская литература. Исследования Актуальные проблемы изучения классической литературы Іронія в поезії Генріха Гейне Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Іронія в поезії Генріха Гейне
spellingShingle	Іронія в поезії Генріха Гейне Колосюк, І.А. Актуальные проблемы изучения классической литературы
title_short	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_full	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_fullStr	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_full_unstemmed	Іронія в поезії Генріха Гейне
title_sort	іронія в поезії генріха гейне
author	Колосюк, І.А.
author_facet	Колосюк, І.А.
topic	Актуальные проблемы изучения классической литературы
topic_facet	Актуальные проблемы изучения классической литературы
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	Русская литература. Исследования
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format	Article
issn	XXXX-0092
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/31033
citation_txt	Іронія в поезії Генріха Гейне / І.А. Колосюк // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. — 2009. — Вип. XIII. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kolosûkía íroníâvpoezíígenríhageine
first_indexed	2025-11-25T22:16:40Z
last_indexed	2025-11-25T22:16:40Z
_version_	1850561946824212480
fulltext	І.А. КОЛОСЮК (Кам’янець-Подільский) ІРОНІЯ В ПОЕЗІЇ ГЕНРІХА ГЕЙНЕ Іронія – це надзвичайно своєрідна і найхарактерніша риса стилю поезії Гейне; вона вносить думку і почуття поета, які хвилюють жит- тя, дух наступу і пошуку [3]. Іронія Гейне – явище історично-закономірне, а не примхлива гра поетичної фантазії, своє коріння вона бере глибоко з національного ґрунту. В іронії Гейне, як у фокусі, сконцентровані всі ідеологічні суперечності тієї епохи суспільного життя Німеччини [5, с. 136]. Іронія Гейне містить в собі всі суспільні суперечності не з метою їх гармонізації і примирення, вона, навпаки, оголює і загострює їх до кінця. У ній ведеться запекла боротьба між старим і новим, світлом і темрявою, розпачем і надією, сумнівами і вірою; у ній звучить скор- бота і тріумф, жалоба й радість, і над усіма цими почуттями і стана- ми в собі всі регістри людського голосу , що йде від серця, яке кохає і ненавидить. Саме цей підбадьорливий і натхненний сміх Гейне є запорукою того, що прогресивний гуманістичний початок життя врешті-решт візьме гору над силами темряви. У ранній романтичній поезії Гейне іронія стає носієм реалістич- ного елементу і виражає критичне ставлення поета до сучасної йому дійсності. Іронія Гейне така ж лірична, як лірика іронічна. Іронія і ліризм тут поєднані, так само як поєднані в творчості поета сатира і пафос. Ведучи мову про іронію Гейне, літературознавці, зазвичай, одра- зу ж звертаються до відомої кінцівки його ліричної мініатюри, і на- зивають цю кінцівку іронічною. Все це легко пояснюється. Адже в цій кінцівці найбільш випукло виступає поетична своєрідність, при- надна новизна віршів Гейне в перекладі. У ній начебто концентру- ється сміх [5, с. 139]. Проте, ця кінцівка сама по собі ще не є іронічною, вона – то жар- тівливо-лірична, то – гостроепіграматична. Іронія приходить лише в результаті взаємопроникнення епіграматизму і глибокого ліризму. 2 Іронією пройнята вся творчість Гейне. Для нього вона те ж саме, що Мефістофель для Фауста. І він міг би сказати про себе: «Іронізую – значить існую» [5, с. 139]. Але іронія Гейне є й конкретним ставленням поета до світу речей, до світу психологічних явищ і суспільних відносин, тобто – вона є своєрідним художнім світоглядом великого лірика, якоюсь мірою його поетичною критичною філософією. Зміст цієї статті коротко розкриває читачу шлях розвитку деяких характерних рис іронії в поезії Гейне, а також показує стосунок гей- нівської іронії до романтичної іронії, особливо їх відмінність. Гейнівська іронія як винятково яскрава художня особливість його лірики, має свій глибокий і закономірний розвиток. У перших віршованих циклах іронія ще не виступає в тій класич- ній зрілій формі, яку ми зустрічаємо в пізнішій ліриці. Але вже у ві- ршах циклу «Страждання юності» закладені основні ідейні ї художні передумови для її подальшого і повного розквіту. Зародок іронії Гейне – в його поетичних антитезах. Поетична ан- титеза займає значне місце у всій «Книзі пісень». Значущим є те, що нею розпочинається вже перше сновидіння з «Страждань юності». Поетична антитеза є вираженням роздвоєння емоцій; роздвоєння ще більше узагальнюється в цілій системі контрастних картин. Ці контрасти свідчать про внутрішню боротьбу суперечливих почуттів і про болісний сумнів в душі поета. Сумнів же складає ідейний зміст іронії в ранній ліриці Гейне. Розвиток внутрішніх політичних контрастів крокує поряд з за- глибленням сумніву в почуттях Гейне – і все це знаходить своє кла- сичне втілення в суспільному і глибоко психологічному образі «Лі- ричного інтермеццо». У контрастному пластичному образі ранніх віршів зароджується іронічна насмішка поета. І важливо вже завчасно підкреслити, що гейнівській іронії властиво буде саме матеріальне і пластичне. В іронії Гейне живуть і сумніви, і віра, і розчарування, і надія. Ця іронія сповнена життєвого натиску, вона веде до життєвої боротьби. Найяскравіше виступає ідейний зміст ранньої гейнівської іронії у вірші «Розмова на падерборзькій галявині». Тут під подихом гейнів- ської іронії лопають веселкові мильні бульбашки романтичних мрій, 3 але, з іншого боку, тут закладена ненависть поета до тупого, плазу- ючого життя філістера [5, с. 147]. Подвійний сумнів простежується в іронії Гейне. Вона як блискав- ка запалюється при зіткненні романтичної грози з життєвою прав- дою. У світлі іронії романтична мрія виступає лише як самоодурен- ня, а сучасна дійсність – як глибоко схована брехня. У Гейне іронія – це потужна зброя боротьби з сентиментальною мрійливістю. У наступній ліричній мініатюрі ця риса виступає особ- ливо виразно [2, с. 183]: Я нову співаю пісню, Наладнавши цитру дзвінко. Та старий – ще Соломонів – Текст у ній: «Гірка ти , жінко!» Що їй, жінці, щирість друга, Мужа віддане кохання! Мов полин, гірка любові Крапля в келиху остання. Значить, чисту правду каже Про гріха прокляття темне, Що на тебе змій накликав, Древня книга недаремно? Змій на череві плазує По усіх кущах і нині, Й ти спокусливе прихильне Слухаєш його шипіння. Ах, як холодно і хмурно! Сонце круки чорнкрилі Облягли. Кохання й радість Довго спатимуть в могилі. Іронія виникає тут з самої фольклорної будови вірша в перепле- тенні смішного і чуттєвого. Гейне невипадкового ставить фольклорну формулу на службу іронії. Необхідно мати на увазі, що фольклорний зворот, який по- 4 вторюється, за своєю природою має більшу силу навіювання; він вводить нашу уяву в конкретне і стійке річище. За допомогою фольклорної формули Гейне навмисне примушує нас зжитися з певним устроєм почуттів до тієї міри, що навіть тоді, коли поет здійснює різкий перехід до зовсім протилежного за своїм змістом світу емоцій, зненацька перекидаючи нас із втоптаної колії думок, ми, в якийсь момент за рахунок інерції, все ще продовжуємо перебувати в атмосфері старих почуттів. Отже, хоча іронічна кінцівка, по суті, підготована всім шляхом розвитку художнього змісту вірша, вона все ж таки застає нас зненацька; пробудження від романтичних снів дається як акт миттєвий, тим різкіше і повніше відчувається повернення до дійсності. В епіграматичній кінцівці особливо яскраво проявляється майстерність Гейне – правдивого психолога; у ній Гейне – реаліст говорить Гейне-романтику «правду сміючись» [5, с. 146]. В іронії Гейне бачив специфічну художню особливість, найбільш характерну для німецької реалістичної літератури; він чудово розу- мів її історичну обумовленість, прагнув глибше пізнати її соціально- політичний характер, розкрити її ідейну суть, її суспільне коріння. Вже в 1833 році, розповідаючи про значення іронії, він підкреслює, що і в наш час вона відіграє важливу роль в німецькій літературі. Значущим є те, що для підтвердження своєї думки Гейне посилаєть- ся на творчість великого національного поета Німеччини – Гете, в якому він завжди вбачав «великого вчителя» правди в мистецтві [5, с. 146]. В іронії йому вчувається прихований протест, вона в розумінні Гейне – є сама життєва правда, котра змушена вбиратися в одяг бла- зня, це сама істина, яка за необхідності грає трагічну вдавану роль. Гейне пояснює необхідність існування прихованої іронії в німе- цькій літературі пригніченим політичним становищем Німеччини, відсутністю свободи думки, слова, друку. Зрозуміло, чому Гейне по- чинаючи свій творчий шлях в роки реакції, у своїх «Стражданнях юності» звертається головним чином до прихованої іронії. Важкий і суперечливий шлях розвитку поетичного стилю Гейне аж до початку 40-х років веде від прихованої іронії до саркастичної іронії, сповне- ної жагучим, бойовим, критичним змістом. 5 Поету вдалося стати справжнім новатором в галузі створення во- йовничої реалістичної іронії тому, що він радісно і довірливо загли- бився в джерело німецької народної пісні; в її задушевній мелодії, її здоровому сміхові він вловив і голос протесту народу проти своїх гнобителів, і «барабанний стук» «німецького гніву», і свист німець- кої насмішки, і знущання над біднотою знаттю, попами, і самим Бо- гом; народна пісня говорила серцю поета про найпотаємніші мрії і покаяння; про самі сокровенні почуття і волелюбні прагнення прос- тої людини. Саме незадоволена плебейська насмішка знайшла своє високе ху- дожнє втілення в іронічному стилі Гейне, саме вона своїм соціаль- ним змістом, своєю народною оцінкою, своєю бадьорою і діяльною силою вже в надрах революційного романтизму Гейне щедро піджи- влювала його реалізм і на весь голос зазвучала в саркастичній іронії поета. Іронія стає самозахистом Гейне. Він очищає душу від сміття і бруду, він заперечує мораль великосвітського і бюргерського суспі- льства. Шлях гейнівської іронії – від сумнівів до критичного викриття і войовничого заперечення. У «Ліричному інтермеццо» трагічна іро- нія живе в роздвоєній емоції, з почуттями, що звучать як лірично- психологічні парадокси. Найсміливіші поетичні парадокси головним чином стосуються до кохання поета і коханої. Їй він робить такі зі- знання [2, с. 70]: А скажеш: «Я тебе люблю!» – Тоді я гірко сльози ллю. (Переклад Д. Павличко) Тебе до болі обнявши, я Від туги кохання загину! (Переклад Л. Первомайського) На такому поетичному парадоксі Гейне інколи будує цілий вірш. Так, мініатюра 13-та «Ліричного інтермецо» суцільно побудована на психологічних контрастах. Між першою частиною цього вірша «Ці- луй мене і не клянись...» і другою – «Клянись, кохана моя!» прихо- вана глибока іронія, яка загострюється і наче проявляється епіграма- 6 тичною кінцівкою: «Я вірю вірності твоїй, навіки і багато днів» [2, с. 73]. Епіграматична кінцівка ще вдаліше вдало проявляє іронію Гейне. Ця кінцівка є концентратом іронії, зростанням і накопиченням сміху. В цій кінцівці іронія стає пластичною, матеріальною, що особливо властиво віршам «Повернення на батьківщину». Вже в «Ліричному інтермецо» неважко помітити, що Гейне також здатен пронести одне єдине почуття до кінця, не торкаючись іронічного настрою. Але й нерідко зустрічаються у нього вірші, які від початку до кінця прони- зані гостроепіграматичним сміхом. Часто ліричні й епіграматичні вірші взаємно впливають один на одного і відбувається змішування ліризму й епіграматизму. Лірич- ний вірш починає звучати іронічно, епіграматичний – забарвлюється в серйозні ліричні відтінки. У поєднанні ліричного й епіграматичного і реалізується іронія Гейне. У «Ліричному інтермецо», де суб`єктивні емоції поета найбільш загострені, зміст іронії переповнений трагічними сумнівами. Іронія перебуває у соціально-психологічному контексті і має лірико- елегійний характер [3]. У своєму іронічному стилі Гейне вбачав не тільки найвищий ху- дожній засіб правдивого відображення складних суперечностей су- часної йому німецької дійсності, але і найдієвішої, за умов тих часів, зброї для боротьби з нею. «Іронія – головний герой трагедії» [5, с. 155] – цей афоризм поета у всій своїй парадоксальності є глибоким вираженням критичного єства іронічного методу Гейне, влучним визначенням серйозного і пристрасного ідейного змісту його сміху. Уже в «Поверненні на батьківщину» і в «Північному морі» ви- ступає нова якість гейнівської іронії. Похмурі й трагічні переживання ранніх віршів переростають в суворе незадоволення, де вже звучать нотки соціального і політич- ного протесту. У зіткненні жвавих веселощів і суворої незадоволеності поета спалахує іронія Гейне. Вона суцільно звільняється від фантастичної оболонки фольклорної балади, переростає сферу психологічного і особистісно-суб`єктивного життя і набуває явного суспільно-кри- тичного загострення. 7 Саркастична реалістична іронія властива циклові віршів «Повер- нення на батьківщину». Від романтичних привидів до життя – такою є одна з відмінних рис реалістичної іронії Гейне. Іронія Гейне все більш наповнюється суспільно-критичним зміс- том. Вже в останніх віршах «Повернення на батьківщину» вона оби- рає своїм об`єктом критики деякі серйозні риси феодально-бюр- герської ідеології, вона спрямована проти «націоналізму німецького міщанина» (Енгельс) [5, с. 159], проти того національного шовініз- му, який завжди був ненависним серцю поета. Літературознавці завжди вбачали в саркастичній іронії Гейне от- руту, яка роз`їдає тонку тканину ліризму, руйнує гармонійну красу правдивої поезії, і звинувачує поета у фривольності. Фривольна не іронія Гейне, фривольний той світ, проти якого вона спрямована [5, с. 159]. Іронія Гейне руйнує все те, що пройнято холопством і брехнею, але вона нізащо не руйнує те, що є життєвим, цінним, що насправді цінує поет. Безсмертя саркастичної іронії Гейне саме в тому й полягає, що в її пристрасному запереченні закладена і сила ствердження. Іронія Гейне – не голе, а плідне заперечення. Таке ствердження занапащає живу душу, заморожує теплу кров гейнівської іронії. Не вбачаючи в ній дієвості і цілеспрямованості, критики фактич- но стверджують, що гейнівська іронія нічого нового з собою не при- несла і залишилась тією ж самою романтичною грою. Позитивною мрією Гейне була воля, над нею він ніколи не зну- щався. Проте ідеал свободи Гейне нічого спільного не мав з хибним ідеалом свободи ліберала-фразера. В іронії Гейне завжди текла тепла лірична течія, та й сама іронія його зародилась і розвинулась в надрах лірики. І тому Гейне в своїй «Мандрівці по Гарцу» з такою трагічною серйозністю міг крикнути: «Я не можу зрозуміти, де закінчується іронія і розпочинається небо» [4]. Руйнівний сміх і ліричний пафос живуть замкнутою єдністю в іронії Гейне. В цьому її цілеспрямованість. Цим вона відрізняється від суб`єктивного свавілля іронії романтиків. У своїй критиці вона 8 реалістична, у своєму ліризмі вона войовнича, у ній горить мрія про майбутнє вільної людини. Суміш жагучого пафосу ліричної оди з дошкульним сарказмом епіграми «Північне море» дає філософську іронію Гейне. У цій філософській іронії закладено глибоке заперечення цілого світогляду експлуатаційного суспільства, заперечення старого рома- нтизму і християнської релігії. Іронія Гейне тут зіштовхує духовне і мрійливе з матеріальним і прозаїчним. Іронія, втілена в пластичному образі зустрічається на кожному кроці в «Північному морі». Тут чути «безсмертний кашель богів», тут Амфітрита – «товста торгашка рибою». Чи є все це доказом того, що Гейне фривольно ставиться до матеріальних і духовних ціннос- тей, що його іронія є вираження фривольної самосвідомості. Нізащо. Гейне іронічно ставиться до вузького розуміння бюргером матеріа- льного. Живий діалектичний дух гейнівської іронії є органічним продук- том її стихійно-матеріалістичної природи. Іронії Гейне однаково не властиво як абстрактно-раціоналістичне, так і сентиментально-мрій- ливе. Вона вся пригноблена матеріальним, вся перебуває в реально- му, матеріальному, чуттєвому житті. Реалістична іронія Гейне не терпить ні безплідного скепсису, ні пафосу. Іронія – це жорстокий суддя, устами якого поет говорить самому собі сувору правду, при- мушуючи себе тверезо споглядати на речі [5, с. 163]. Єдність ліричного й саркастичного в іронії Гейне переростає в результаті в класичну єдність нещадної сатири і високого пафосу, в якому виражається дух заперечення монархічної старої Німеччини в ім`я ствердження єдиної демократичної нової Німеччини. Реалістична іронія Гейне вільна від суто суб`єктивного свавілля, тому що навіть у своїй великій суб`єктивності вона виражає об`єктивну дійсність, вона розвінчує уявну гармонію буржуазного суспільства, їй властива цілеспрямованість і войовничість. Шляхом розвитку іронії Гейне є рух від романтичних мрій до сві- ту реальних відносин. В іронії Гейне закладено дієве прагнення до вирішення серйозних суперечностей шляхом боротьби на ґрунті са- мої дійсності. Іронія Гейне серйозна у своїй жартівливості, лірична у своєму сарказмі. 9 Сам Гейне неодноразово підкреслював високе ідейно-художнє призначення іронії. Він бачив в ній силу поетичної правди. Він вба- чав у ній тільки тоді, коли вона мала в собі глибоку філософську і соціальну ідею. Він висміював несерйозну «звичайну» гостроту, на- зиваючи її «розумовим чханням» [5, с. 164]. Іронія Гейне сповнена глибоким гуманістичним змістом і є носі- єм серйозного протесту гноблення людської особистості. Гейнівська іронія не тільки знищує хибно сентиментальне почут- тя німецького філістера, вона не тільки є способом відображення дисгармонійної дійсності, вона також має в собі «дещо мрійливе». Іронія живе в найсерйозніших суперечливих почуттях самого по- ета, вона загострює і приводить їх до пристрасного руху, вона хви- лює серце і свідомість Гейне сумнівами і цим самим рухає його впе- ред до нових ідеалів. Погляди Гейне завжди спрямовані в майбутнє, тому що в найсер- йозніших його суперечностях завжди провідним є його революційне почуття, мрія про вільну людину. Він залишається вірним солдатом у великій війні за визволення людства. Меч смертоносної сатири цього великого поета був загартований у полум’ї його ліричної іронії. Реалістична іронія не тільки індивідуальна особливість поетично- го стилю Гейне, вона глибоке ідейно-естетичне узагальнення і над- бання в поетичному мистецтві Німеччини ХІХ століття. У надрах реалістичної іронії Гейне зароджується його політична поезія 40-х років – того періоду, коли поет досяг вершини свого ліричного і са- тиричного генія. ЛІТЕРАТУРА 1. Гейне Г. Вибрані твори: В 4 т. – К.: Дніпро, 1972. 2. Гиждеу С. Лирика Генриха Гейне. – М.: Художественная литература, 1983. 3. Дорофеєва Н.І. Зарубіжна література. Словник-довідник. – Х., 2000. 4. Дмитриева А. Гейне в воспоминаниях современников. – М.: Художе- ственная литература, 1988. 5. Рейман П. Основные течения в немецкой литературе 1750-1848. – М., 1959.

Іронія в поезії Генріха Гейне

Institution

Ähnliche Einträge